1. Назвати найраціональніші на вашу думку методи роботи з джерелами інформації.

Робота з науковою літературою полягає в оцінці твору, його вивченні, відборі та фіксації потрібного
для дослідження матеріалу. Підбираючи літературу з досліджуваної теми, пріоритет треба надавати
останнім виданням (хоча в деяких випадках виникає необхідність у вивченні й порівнянні різних
видань).
Роботу з будь-яким джерелом треба розпочинати з попереднього ознайомлення. Розкривши книгу,
передусім необхідно звернути увагу на її довідковий апарат, до якого належать вихідні дані та
анотація. Вихідні дані вміщуються на титульній сторінці та на її звороті, а також на останній сторінці
книги. У вихідних даних зазначаються: ім'я і прізвище автора (або кількох авторів), прізвища
редакторів, художників, коректорів, обсяг книги, тираж. Вказується також адреса видавництва та
друкарні, де виходить книга.
Анотація - один із важливих елементів довідкового апарату книги. Вона складається з опису
бібліографічних ознак книги (автор, назва і т. д.), стислого переказу матеріалу та вказівок, кому цю
книгу адресовано. Після ознайомлення з вихідними даними та анотацією варто прочитати зміст,
передумову (вступ), передивитися довідково-бібліографічний апарат (список літератури), додатки.
У практиці з роботи з науковою літературою склалися такі способи фіксації прочитаного: план, тези,
виписки, конспект, реферат. Запис зберігає частину прочитаного. Він дозволяє глибше проникнути в
зміст, привчає аналізувати текст, виділяє в ньому головне сприяє розвитку логічного мислення.
При роботі з джерелами інформації використовують дві форми записів: книжкову і карткову. На мою
думку зручніше користуватися картковою формою, адже на відміну від книжкової, вона зручна тим,
що її завжди можна поповнювати новими матеріалами, контролювати повноту добору літератури,
знаходити необхідні записи, картки можна групувати в будь-якому порядку залежно від мети або
періоду роботи над дослідженням, якщо дотримуватися всіх цих методів, тоді робота збору і
використання матеріалу буде більш продуктивною, послідовною та доступною в її подальшому
використанні.
Всі ці методи роботи з літературою можна застосовувати користуючись комп’ютером. Потрібні
матеріали набираються або скануються та зберігаються в памяті комп’ютера у вигляді текстових або
графічних файлів, що отримують відповідні назви. При проведенні тривалих наукових досліджень
створюються системи посилань, що оформлюються у вигляді персональної віртуальної бібліотека.

2. Охарактеризувати методи роботи з музичним матеріалом.

При роботі з музичним матеріалом потрібно проаналізувати твір та зафіксувати наслідки роботи у
вигляді, словесного (вербального) опису, різних схем (з цифр, літер, інших знаків), планів, формул. Ці
знання музикант набуває в процесі вивчення спеціальних дисциплін: аналізу музичних творів, теорії
музики, гармонії, поліфонії тощо.
При відборі нотного матеріалу музичний твір треба переглянути, перекласти і занотувати усі терміни
які зустрічаються у творі, програти, послухати, і лише після цього починати аналізувати. Слухаючи
аудіо запис потрібно слідкувати за партитурою і робити слуховий та зоровий аналіз, а також варто
використовувати відеозаписи для того, щоб побачити як передається характер та емоційна сторона
твору. При вивчені музичного твору дається словесний опис його образно-емоційного змісту в цілому
або окремої частини, робиться схематичний запис наслідків аналізу – форми, структури твору,
гармонічних, ритмічних, фактурних формул, виписуються, якщо потрібно, фрагменти нотного тексту,
які заносяться до фактографічної картотеки.
При роботі з музичним твором потрібно провести слуховий аналіз, теоретичний аналіз партитури або
клавіру, комплексний аналіз. Визначити зміст музичного твору, відомості про автора і музичний твір у
культурно-історичному аспекті. Загальний план структури музичного твору. Фактура, тонально-ладова
характеристика, характеристика типів викладення музичного матеріалу та засобів розвитку музичного
твору, властивості музичного тематизму, гармонічна мова твору, метро-ритмічні та темпові
особливості. Особиста оцінка і розуміння музичного твору.
Матеріали де зафіксовано наслідки вивчення музичних творів(нот, звукозаписів) мають бути
систематизованими та зберігатися окремо для зручного і швидкого використання.

3. Які основні методи роботи з рукописними матеріалами, архівними матеріалами?

При вивченні багатьох тем виникає потреба в таких джерелах інформації, як ескізи та чернеткові
рукописи творів, записники, щоденники, автографи, листівки, афіші, фотографії, епістолярна
спадщина діячів науки, культури й мистецтва. Ці матеріализберігаються в державних архівах,
музеях, відділах рукописних фондів бібліотек, приватних колекціях.
Одним із основних напрямків роботи архівів є органцізація використання документів для
наукових досліджень. Пошуки архівних матеріалів, вивчення їх та публікація є важливим
самостійним видом наукової роботи, яка також вимагає володіння певними знаннями та
навичками. Праця в архіві передбачає вміння розшукати потрібний документ. Існує спеціальна
методика роботи з архівними матеріалами. Працюючи з нотними автографами, чи то ескізи, чи
чернеткові рукописи, необхідно дати зовнішній опис рукопису, який включає:
- авторський заголовок;
- назву та підзаголовні дані: жанр, виконавський склад, опус, кількість дій або частин,
початковий темп, розмір, тональність;
- дату написання твору;
- текстологічну характеристику;
- кількісну характеристику;
- анотацію.
В архівах зберігається також епістолярна спадщина видатних діячів культури та мистецтв, яка є
важливим матеріалом для вивчення багатьох тем. Листи - джерело відомостей про життя і творчість
митця, риси його особистості, естетичні погляди. З них можна дізнатися про історію створення того
чи іншого твору, про нейздіснені задуми автора листа. В дослідженні даних документів
допомагають реально-історичні коментарі. Їхня задача - дати конкретні довідки, пояснити
малозрозумілі факти, натяки на реальні події. З метою покращення обробки даних матеріалів та
полегшення їх пошуків в архівах, всі джерела потребують ретельного аналізу, класифікації та
перевірки.

4.Роз'яснити важливість наукового коментування. Навести відповідні приклади.

У загальному лінгвістичному тлумаченні коментар виступає формою ремарки, переважно пов'язаної

з додатковою інформацією, зауваженням або твердженням. В системі наукової комунікації
коментар є необхідним елементом дискурсу. В сфері науково-професійної дискусії займає
визначене місце як письмова ланка у зворотному зв'язку між адресатом і адресантом. Такий жанр
комунікативного спілкування спеціалізує авторів на розвиткові елементів науково-професійного
дискурсу. Коментар до наукового тексту виступає важливим складовим чинником розвитку
жанрової лінгвістичної стилістики. Він відіграє роль референційного аспекту повідомлення - коли
внаслідок доповнення змінюються усталені елементи організації наукового тексту. При цьому
наукове коментування слугує мовним кодом, за допомогою якого публіцисти висловлюють свою
думку щодо тої чи іншої наукової праці, висловлюють свої побажання або зауваження, відбувається
мовна комунікація у науковому дискурсі. Це в свою чергу показує нам важливість наукового
коментування. Коментар повинен допомагати читачеві зрозуміти коментований текст, показуючи
його у зв'язках з іншими текстами та позатекстовою реальністю. В літературі складається
парадоксальна ситуація: навіть добре підготовлені, обізнані технологіями джерелознавчих розшуків
дослідники зазвичай не беруться за коментаторську роботу, трактуючи її як зовсім марґінальну, як
заняття, на яке не варто витрачати час і енергію. Багато творів видаються без коментарів, оскільки це
може істотно збільшити видання, а також в зв'язку зі стислими термінами друку. Багато праць і
статей потребують коментарів, які полегшать сприйняття і допоможуть читачеві краще зрозуміти
зміст. Для пояснень більшості праць потрібні спеціальні знання, джерельні розшуки.