1.

ПРОГНОСТИЧНА ФУНКЦІЯ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Прогностична функція наукового дослідження – це наукове прогнозування розвитку явищ

досліджуваної проблематики в майбутньому, визначення тенденцій і закономірностей цього
розвитку.
Науці в цілому властива прогностична функція, вона має важливе значення. На основі знання законів
функціонування і розвитку тієї чи іншої реальності наука має можливість скласти короткостроковий
або довгостроковий прогноз зміни реальності.
За допомогою прогностичної функції реалізується:
- висвітлення не тільки необхідність певних змін досліджуваного явища, а й реальні можливості їх
здійснення;
- розробка перспективної лінії розвитку та ефективні рекомендації відповідно досліджуваної
проблематики.
Прогностична функція ефективно реалізується за допомогою висвітлення комплексу методологічних,
теоретичних та методичних питань, які є важливими в процесі дослідження.
Реалізація прогностичної функції наукового дослідження дає змогу чітко визначити, до яких наслідків
приведуть ті чи інші професійні дії науковця, тобто науково передбачити ймовірні результати
діяльності дослідника.
Отже, для максимально ефективного здійснення наукового дослідження важливим є чітке бачення
кінцевого результату. Сформувати очікуваний кінцевий результат досліджуваної проблеми, розвитку і
шляхів його досягнення в межах наукового дослідження, можна за допомогою реалізації
прогностичної функції.

2. Які критерії ефективності наукового дослідження?

Про ефективність досліджень можна судити лише після їх успішного завершення та впровадження. У
найзагальнішому випадку під ефектом розуміють результат зіставлення нового стану явища після
досягнення продиктованих потребами суб’єкта цілей з якістю його початкового стану. Результатом
НДР є досягнення наукового ефекту.
Науковий ефект характеризується приростом кількості і якості інформації або суми знань у певній
галузі науки.
Ефективність досліджень - це характеристика сукупності отриманих наукових результатів.
Критеріями ефективності наукових досліджень є: наукова значущість виконаної роботи;
співвідношення нового й традиційного в науковому процесі;
використанням перевірених практикою наукових здобутків як критеріїв достовірності нових наукових
результатів;
забезпеченням підтвердження наукового прогресу в погодженні нових напрямів наукового пошуку з
виробленою всіма попередніми поколіннями логікою пізнавальної діяльності нашого суспільства;
обсяг наукової інформації, який вимірюється загальною або середньою кількістю публікацій, що
припадають на одного наукового співробітника, виконаних і захищених дисертаційних робіт,
завершених тем або зданих звітів тощо.
Якщо основною характеристикою фундаментальних досліджень є їх теоретична актуальність,
новизна, концептуальність, доказовість, перспективність і можливість запровадження результатів у
практику, то при розгляді досліджень слід оцінювати в першу чергу їх практичну актуальність і
значимість, можливість запровадження в практику, ефективність результатів. Для наукових розробок
тут цінною є новизна, актуальність і ефективність.
Отже, ефективність наукових досліджень в залежності від галузі та проблеми, яка розглядається,
насамперед визначається на стадії обґрунтування теми досліджень, уточнюється за кінцевими
результатом виконаної роботи і співставляється з отриманим результатом практичного
впровадження. Отже, практично в будь-якій науково-дослідній роботі поряд з вибором і
обґрунтуванням теми дослідження, виконанням дослідження важливими є етапи впровадження його
в практику роботи тієї чи іншої системи та оцінка ефективності.

3. ТИПОВА СТРУКТУРА НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ЕТАПИ

Наукове дослідження – це процес дослідження певного об'єкта (предмета або явища) за допомогою
наукових методів, що має на меті встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і
перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.
О. Клековкін визначає наукове дослідження як – процес перетворення за допомогою наукових
методів вихідних даних (первинної інформації) на нове знання, необхідне для досягнення
поставлених цілей; отримання нового знання стосовно досліджуваного об’єкта (матеріальної або
ідеальної системи) і предмета (структури системи, взаємодії її елементів, закономірностей розвитку
об’єкта тощо).
Наукове дослідження має бути методологічно та теоретично обґрунтоване, логічне, повинно мати
визначену структуру.
Структура дослідження визначається його технікою — конкретними кроками, які здійснює дослідник
у процесі вивчення того або іншого явища.

СТРУКТУРА НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Наукове дослідження повинно містити такі складові:
1. титульний аркуш;
2. зміст;
3. перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (за необхідності);
4. вступ (формулювання актуальніості та категоріального аппарату дослідження);
5. основна частина: містить два-три розділи та висновки до кожного розділу; кожен розділ включає
приблизно два-три параграфи.
Кількість розділів залежить від складності теми та специфіки змісту дослідження.
6. висновки;
5. список використаних джерел;
6. додатки (за необхідності).

ЕТАПИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Етапи дослідження Ілюстрація етапів Схема дослідження

I.Постановка Окреслення чіткого кола Формулювання теми

наукової питань, розв’язання яких ляже
проблеми в основу дослідження —
наукових інтересівдослідника.
Формулювання дослідження,
його загальної гіпотези.
Визначення об’єкта та
предмета дослідження.
Формулювання загальної мети.
Дослідження
Формулювання
загальної гіпотези
Визначення об’єкта та
предмета дослідження
Формулювання загальної мети
дослідження.

II.Теоретичний аналіз Аналіз літератури; створення Аналіз наукової літератури

проблеми. моделі досліджуваного явища з теми дослідження.
з уточненням проблеми. Авторська модель
досліджуваного явища

III.Формулювання гіпотези. Розробка системи наукових Висунення гіпотез

припущень (гіпотез), дослідження.
конкретизація загальної мети у Формулювання завдань
завданнях. дослідження.

IV.Планування та проведення Розробка програми Розробка програми

дослідження. дослідження, вибір методів дослідження.
технічних процедур. Проведення дослідження.
Проведення дослідження.

V.Аналіз та інтерпретація Якісний та кількісний аналіз Якісний та кількісний

отриманих результатів. результатів, перевірка аналіз отриманих даних.
 статистичної значимості.
Пояснення вивчених фактів та
формулювання певних
закономірностей існування
досліджуваного явища.
Проведення
дослідження.
Перевірка статистичної
значимості результатів.

VI.Формулювання висновків. Співвіднесення емпірії. Інтерпретація

Теоретичне узагальнення
результатів дослідження та
розробка практичних
рекомендацій.
результатів дослідження;
Формулювання
теоретичних висновків;
Розробка практичних
рекомендацій

Відповідно до вимог технології проведення наукового дослідження прийнято дотримуватися таких

його загальних етапів:

1. Ознайомлення з проблемою дослідження та обгрунтування актуальності його теми.

2. Вибір об’єкта й обгрунтування предмета дослідження та постановка мети дослідження.
3. Аналіз стану розробленості проблеми дослідження та постановка його завдань.
4. Висування гіпотези та розробка теоретичних передумов проведення
дослідження.
5. Розробка програми й методики та постановка окремих питань
експериментального дослідження.
6. Безпосереднє виконання теоретичного чи експериментального дослідження;
7. Обробка й аналіз результатів експериментального дослідження і визначення їхньої надійності
(достовірності).
8. Практична апробація ефективності результатів дослідження та їхнє узагальнення.
9. Оформлення наукової роботи за результатами дослідження, її публікація та захист.

Отже, щоб успішно виконати наукове дослідження необхідно:

1. вибрати тему і розробити план дослідження;
2. визначити оптимальні методи дослідження;
3. підібрати наукову інформацію і опрацювати літературу (відповідно до теми наукового
дослідження);
4. збирати, аналізувати і узагальнювати наукові факти, матеріали з тематики дослідження;
5. теоретично опрацювати досліджувану тему, аргументувати висновки,
6. обґрунтовувати пропозиції і рекомендації;
7. оформити результати наукової роботи.