Я хотів би розпочати з того, що починаючи з самого початку цього курсу, ми вивчаємо творчість

композиторів постмодерну, але це явище не настільки віддалене в часі щоб ми могли його
осягнути цілком. Він не має однозначних чітких тлумачень, тому 3 частина симфонія лучано беріо є
однією із найкращих ілюстрацій, своєрідним маніфестом постмодернізму і дає комплексний
коментар.

Для того щоб підтвердити свою тезу, я хотів би пояснити як я зрозумів що таке постмодернізм. Я
хочу коротко пересказати сюжет одного з моїх найулюбленіших літературних творів, це
оповідання Володимира Набокова «Спостерігачі»( Соглядатаи). Оповідача, який працює
вихователем, на очах у дітей було побито, а діти не тільки не протидіяли побиттю а мовчки
спостерігали. Ліричний герой вирішує покінчити життя самогубством, вистріливши собі в серце.
Потім він зазначає, що за життя, думка його була настільки потужною, що навіть після смерті він
починає будувати образи зі свого попереднього життя. Він коментує,що його уява будує картину
того що насправді він вижив, що його виписують з лікарні а все що він бачить навколо це є дуже
вишукана реконструкція і він просто погоджується грати за правилами своєї гри(дещо схоже на
соліпсизм Скрябіна). Він влаштовується на нову роботу і знайомиться з новим колом людей та
починає цікавитися особистістю декого Смурова, намагаючись отримати якомога більше
інформації про нього. В кінці твору виявляється що Смуровим є сам оповідач. Цей твір
переповнений цитатами та відсилками та декларує смерть автора, який спостерігає свою загибель
перетворюючи його життя в гру переосмислення попереднього досвіду спогляданя себе та свого
місця у світі.

Якщо авангард намагається розірвати зв`язок з минулим,то постмодернізм споглядає його,

використовуючи його для своєї рефлексії

Сама назва «симфонії» Беріо вже є відсилання не до жанру, а до початкового значення цього
слова співзвуччя(одночасне звучання багатьох партій). У тексті третьої частини, який є колажем з
твору Беккета «Неназваний» та політичних лозунгів ,є притаманні постмодернізму ідеї: бажання
тиші(припинення створення нового), протиріччя (голоси одночасно говорять зупинись та
продовжуй), імпровізаційності (оповідач включає в свою розповідь ім'я композитора, який буде в
програмі, ім'я виконавців вокалістів та ім'я диригента), іронія, зневіра в те що мистецтво може
зупинити війну та вплинути на життя людей, що мистецтво - шоу,що нам треба мати мужність
озирнутися в минуле. Музичні цитати з'являється як коментар до тексту який сам в свою чергу
коментує мистецтво ,а музичні та текстові цитати всередині випливають одне з одного,таким
чином утворюється багаторівнева поліфонія смислів.

В симфонії Беріо послідовно використовує власні композиторські знахідки(звернення до

фольклору, використання аффектних вигуків голосу, використання електороінструментів та
інструментів зі скордатурою) та проводить діалог творів минулих епох(від Баха до своїх сучасників,
тексті між представниками «високого» та «низького» жанрів) таким чином створюючи
метакоментар на свою творчість і стосовно західноєвропейської музики.