Professional Documents
Culture Documents
Еристика. Основи полемічної майстерності
Еристика. Основи полемічної майстерності
Філософи пояснюють, що слід розрізняти спір та суперечку. Як писав Рене Декарт: «Ніщо
так не затінює істину, як суперечка». Девід Юм говорив, що «у суперечці перемагають не бійці, а
сурмачі». Академік С. Б. Кримський у великому інтерв'ю газеті «День», підсумувавши, докладно та
популярно пояснив: «У суперечцi нiколи не народжується iстина»
Спір є однією з форм людської комунікації, в межах якої уточнюються позиції опонентів,
розробляється оптимальне вирішення проблеми, народжується істина. Спір — це публічне
обговорення питань, що цікавлять учасників обговорення; це зіткнення різноманітних поглядів у
процесі доказу та спростування. Не завжди спір завершується безумовною перемогою однієї зі
сторін, але це не зменшує цінності комунікативного акту. Мистецтво спору можна
охарактеризувати двома основними ознаками: доказовістю та переконливістю.
Полеміка — дискусія (усна або письмова) на спірну тему; різновид спору, в межах якої
основні зусилля сторін спрямовані на утвердження своєї позиції відносно предмету, що
обговорюється. На відміну від дискусії, у полеміці присутнє змагання, боротьба, певний ступінь
войовничості та ворожості, що обумовлюється метою, яку визначили учасники полеміки. Якщо для
дискусії головним є пошук істини шляхом вдалої постановки та зіставлення аргументів і
контраргументів, то для полеміки головним є досягнення перемоги шляхом зіткнення різних
поглядів, утвердження власного погляду, хоч і на шкоду істині.
Під час такої суперечки пропонент намагається переконати опонента в прийнятності своєї
точки зору, в той час як опонент продовжує висувати сумніви та зауваження.
Критична дискусія проходить п'ять стадій розвитку:
o конфронтації;
o відкриття дискусії;
o аргументації;
o критики;
o завершальну.
Якщо має місце суперечка першого або другого типів, коли розходження в думках незмішане, то
опонент, не приймаючи точки зору пропонента, висловлює сумніви та критичні зауваження.
Якщо має місце суперечка третього або четвертого типів, коли розходження в думках змішане, то
опонент висуває протилежну точку зору.
2. На стадії відкриття дискусії учасники з'ясовують, хто буде пропонентом, а хто - опонентом. Вони
узгоджують правила дискусії та вихідні положення.
3. На стадії аргументації пропонент захищає свою точку зору, висуваючи на критику опонента свої
аргументи.
4. Якщо точка зору пропонента не тільки викликає сумніви та критичні зауваження опонента, то він
на підтримку своєї точки зору може висунути власну аргументацію. Така стадія має назву стадії
критики.
5. На завершальній стадії учасники оцінюють, чия точка зору перемогла. Якщо пропонент
відмовляється від своєї точки зору, то перемагає опонент, якщо ж опонент припиняє висувати
зауваження або відмовляється від своєї точки зору, то перемагає пропонент.
Діалогічне мовлення
Високий рівень діалогічного мовлення полягає у тому, що промовець вправно бере участь
у діалозі на основі будь-якої ситуації, уміє слухати й дотримується почерговості у розмові,
демонструє мовну вправність (дотримання норм літературної мови, правил культури мовлення);
добре обізнаний у темі розмови; переконливо й оригінально аргументує свою позицію,
добираючи сильні докази, зокрема й з власного досвіду, зіставляє й аналізує різні погляди на
предмет, із розумінням ставиться до думки іншого, дотримується правил поведінки й
мовленнєвого етикету в розмові; виявляє здатність конструктивно розв'язувати конфліктні ситуації.
Толерантність спілкування
- бар'єр психологічного захисту (коли людина впевнена в собі, у нього є комплекси і він
вибудовує свою поведінку з позиції оборони, самозахисту).
2. Бар'єри взаємодії:
- бар'єр характеру.
3. Бар'єр комунікації:
- бар'єр мови;
- бар'єр слухання;
- некомпетентність.