Вiдкрита студентська олiмпiада

механiко-математичного факультету
А.В. Бондаренко, В.Б. Брайман, О.Г. Кукуш, Д.Ю. Мiтiн

Чергове математичне змагання студентiв Київського унiверситету було проведено

22 лютого 2010 року. Традицiйно до участi запрошувались представники iнших ву-
зiв. Як завжди, окремо змагалися студенти I–II та III–IV курсiв. Далi ми наводимо
прiзвища переможцiв, умови та розв’язки запропонованих задач.

Переможцi олiмпiади серед студентiв I–II курсiв.

I мiсце
не присуджувалось
II мiсце
Шишацький Юрiй Олександрович (мех-мат ф-т КНУ, 2 курс)
III мiсце
Семiкiна Юлiя Сергiївна (мех-мат ф-т КНУ, 2 курс)
Охонько Дмитро Олександрович (мех-мат ф-т КНУ, 1 курс)
Свiдерський Кирило Сергiйович (мех-мат ф-т КНУ, 1 курс)
Скочко Володимир Миколайович (мех-мат ф-т КНУ, 2 курс)
Сорока Богдан Вiталiйович (мех-мат ф-т КНУ, 1 курс)

Переможцi олiмпiади серед студентiв III–IV курсiв.

I мiсце
Радченко Данило Вiталiйович (мех-мат ф-т КНУ, 3 курс)
Фещенко Iван Сергiйович (мех-мат ф-т КНУ, 4 курс)
Шамов Олександр Олександрович (мех-мат ф-т КНУ, 3 курс)
Юрченко Iван Володимирович (мех-мат ф-т КНУ, 4 курс)
II мiсце
Арман Андрiй Романович (мех-мат ф-т КНУ, 3 курс)
Танцюра Максим Вiкторович (мех-мат ф-т КНУ, 4 курс)
Македонський Євген Олександрович (мех-мат ф-т КНУ, 3 курс)
Мельникова Катерина Дмитрiвна (мех-мат ф-т КНУ, 4 курс)
Цатурян Сергiй Рашидович (мех-мат ф-т КНУ, 3 курс)
III мiсце
Бедзiр Олександр Олександрович (ф-т кiбернетики КНУ, 3 курс)
Ахтарiєв Михайло Маратович (мех-мат ф-т КНУ, 3 курс)

Завдання для 1–2 курсiв

1. Чи iснує така сукупнiсть функцiй fα : [0, 1] → R, α ∈ R, що перетин графiкiв будь-
яких двох рiзних функцiй цiєї сукупностi мiстить рiвно 3 точки, а перетин графiкiв
будь-яких трьох рiзних функцiй — рiвно 2 точки? (О.Г. Кукуш)

1
2. Послiдовнiсть {an , n ≥ 1} задовольняє умову [(n + 1)an ] = [nan+1 ], n ≥ 1 (тут [x] —
цiла частина числа x). Довести, що iснує таке c ∈ R, що |an − cn| < 1 при всiх n ≥ 1.
(В.Б. Брайман)
3. Нехай функцiї f, g ∈ C([a, b]) є диференцiйовними на (a, b) та g(x) 6= 0, x ∈ [a, b].
Довести, що iснує x ∈ (a, b) таке, що
 0
0 0
f (x)(ag(b) − bg(a)) − g (x)(af (b) − bf (a)) = fg (x)(a − b)g(a)g(b).

(Д.Ю. Мiтiн)
4. Нехай S = S(A1 , . . . , Ak ) — найменша множина дiйсних матриць розмiру n × n,
n ≥ 2, яка має властивостi:
а) A1 , . . . , Ak ∈ S;
б) якщо A, B ∈ S та α, β ∈ R, то αA + βB ∈ S та AB ∈ S.
При якому найменшому k знайдуться такi матрицi A1 , . . . , Ak , що S(A1 , . . . , Ak ) =
= Mn (R)? (М.В. Зельдiч).
5. Послiдовнiсть {xn , n ≥ 1} задано рекурентним спiввiдношенням xn+1 = xn + e−xn ,
n ≥ 1, та початковою умовою x1 = 1. Знайти lim lnxnn . (А.А. Дороговцев)
n→∞
6. Нехай n — фiксоване натуральне число. Визначити найменше k, при якому для до-
вiльних дiйсних чисел aij , 1 ≤ i, j ≤ n, iснує такий дiйсний многочлен P (x, y) степеня
щонайбiльше k, що P (i, j) = aij при всiх 1 ≤ i, j ≤ n. (В.Б. Брайман)
7. Нехай A — симетрична вироджена матриця розмiру n × n, n ≥ 2, з цiлими кое-
фiцiєнтами. Позначимо через Ai матрицю, яка утворюється з A викреслюванням i-го
рядка та i-го стовпчика, 1 ≤ i ≤ n. Нехай det A1 = 2010. Довести, що det Ai дiлиться
на 2010 при кожному 2 ≤ i ≤ n. (Д.В. Радченко)
8. На площинi задано точки P1 , . . . , Pn , не всi з яких лежать на однiй прямiй. Для всiх
1 ≤ i, j, k ≤ n, i 6= j, покладемо

1, якщо точка Pk лежить на прямiй Pi Pj ,
δijk =
0, якщо точка Pk не лежить на прямiй Pi Pj .

Довести, що вектори →−v ij = (δij1 , δij2 , . . . , δijn ), 1 ≤ i < j ≤ n, є системою твiрних в Rn .

(Т.Д. Тимошкевич)
9. Знайти, при якому найменшому N ≥ 3 на площинi можна розташувати N + 1
однакових елiпсiв E, E1 , . . . , EN таким чином, щоб жоднi два елiпси не перетинались
та при кожному 1 ≤ i ≤ N елiпс Ei дотикався до елiпсiв Ei−1 , Ei+1 та E (тут E0 = EN ,
EN +1 = E1 ).
(С.В. Слободянюк)

Завдання для 3–4 курсiв

1. Нехай
 f+∞— така вимiрназа Лебегом функцiя на R, що x3 f (x) → 1, x → +∞. Знайти
R
lim c · (x − c)f (x) dx . (О.Г. Кукуш)
c→+∞ c

2
2. Нехай функцiя f є опуклою на [−1, 1], 0 < α < 1. Довести нерiвнiсть
Z π/2 Z π/2
f (α sin x)dx ≤ f (sin x)dx.
−π/2 −π/2

(Д.Ю. Мiтiн)
3. Нехай випадковi вектори (ξ, η) та (ξ, f (ξ)) мають однаковий розподiл, де f — деяка
борелева функцiя на R. Довести, що η = f (ξ) м.н. (О.Г. Кукуш)
4. Див. задачу 4 для 1-2 курсiв.
5. Див. задачу 6 для 1-2 курсiв.
6. Чи можна у лiнiйному просторi
X = {x = (x1 , . . . , xn , 0, 0, . . .) | n ≥ 1, x1 , . . . , xn ∈ R}
ввести таку норму, щоб функцiя f (x) = x1 , x ∈ X, була розривною?
(О.Г. Кукуш, С.В. Шкляр)
7. Див. задачу 8 для 1-2 курсiв.
8. Див. задачу 9 для 1-2 курсiв.
9. Нехай ξ1 , . . . , ξn — незалежнi гаусiвськi випадковi вектори в Rn , якi мають нульове
середнє та одиничну матрицю коварiацiй.
n Знайти математичне сподiвання визначника
Грама Γ(ξ1 , . . . , ξn ) = det (ξi , ξj ) i,j=1 . (А.А. Дороговцев)

Розв’язки та вказiвки
1–2 курси
1. Розглянемо кусково-лiнiйнi функцiї Fα : [0, 1] → R, α ∈ (0, 1), заданi таким чином:
(
x
α
, 0 ≤ x ≤ α;
Fα (x) = 1−x
1−α
, α < x ≤ 1.

Графiки усiх функцiй Fα проходять через точки (0, 0) та (1, 0). При α < β графiки
β 1


функцiй Fα та Fβ крiм даних двох точок перетинаються в єдинiй точцi 1−α+β , 1−α+β ,
а тому при довiльних α < β < γ графiки функцiй Fα , Fβ та Fγ мають рiвно двi спiльнi
точки. Залишається покласти fα = Fg(α) , α ∈ R, де g : R → (0, 1) — довiльна бiєкцiя.
Вiдповiдь: так, iснує.
2. I спосiб. Розглянемо послiдовнiсть bn = ann , n ≥ 1. За умовою задачi
[n(n + 1)bn ] = [n(n + 1)bn+1 ], n ≥ 1,
1
а отже |n(n + 1)bn − n(n + 1)bn+1 | < 1, тобто |bn − bn+1 | < n(n+1)
, n ≥ 1. Звiдси при всiх
n, p ≥ 1 дiстаємо
|bn+p − bn | ≤|bn+1 − bn | + . . . + |bn+p − bn+p−1 | <
1 1 1 1 1
< + ... + = − < → 0, n → ∞.
n(n + 1) (n + p − 1)(n + p) n n+p n

3
Таким чином, послiдовнiсть {bn } є фундаментальною, а отже збiжною. Покладемо
c = lim bn . Тодi при всiх n ≥ 1 маємо |bn − c| = lim |bn+p − bn | ≤ n1 . Звiдси випливає,
n→∞ p→∞
що
1 1 1
|bn − c| ≤ |bn − bn+1 | + |bn+1 − c| < + = .
n(n + 1) n + 1 n
a  1
Тому  nn − c < n , тобто |an − cn| < 1, n ≥ 1.
II спосiб. При кожному n ≥ 1 нерiвнiсть |an − cn| < 1 рiвносильна подвiйнiй нерiв-
ностi
an − 1 an + 1
cn := < c < Cn := .
n n


Доведемо, що всi iнтервали cn , Cn , n ≥ 1, мають спiльну точку. З умови задачi
випливає, що |nan+1 − (n + 1)an | < 1, n ≥ 1, а отже
an+1 − 1 an − 1 nan+1 − (n + 1)an + 1
cn+1 − cn = − = > 0,
n+1 n n(n + 1)
an+1 + 1 an + 1 nan+1 − (n + 1)an − 1
Cn+1 − Cn = − = < 0.
n+1 n n(n + 1)
Таким чином, [cn+1 , Cn+1 ] ⊂ [cn , Cn ], n ≥ 1, причому Cn − cn = n2 → 0 при n → ∞.
Тому за лемою про вкладенi вiдрiзки iснує єдина точка c, яка належить усiм вiдрiзкам
[cn , Cn ]. Нарештi, оскiльки c ∈ [cn+1 , Cn+1 ] ⊂ (cn , Cn ), то c належить i всiм iнтервалам
(cn , Cn ), n ≥ 1.
3. Розглянемо функцiю
 
h(x) = f (x)(ag(b) − bg(a)) − g(x)(af (b) − bf (a)) − fg (x)(a − b)g(a)g(b), x ∈ [a, b].

Оскiльки функцiя h є неперервною на [a, b] та диференцiйовною на (a, b), причому

h(a) = h(b) = bf (a)g(b) − af (b)g(a), то за теоремою Ролля iснує таке x ∈ (a, b), що
 0
0 0 0
h (x) = f (x)(ag(b) − bg(a)) − g (x)(af (b) − bf (a)) − fg (x)(a − b)g(a)g(b) = 0.

4. При k = 1 всi елементи множини S(A1 ) є многочленами вiд A1 , а отже комутують

мiж собою. Тому рiвнiсть S(A1 ) = Mn (R) не виконується для жодної матрицi A1 .
Наведемо приклад шуканих матриць для k = 2. Позначимо Eij матрицю розмiру
n × n, єдиний ненульовий елемент якої стоїть на перетинi i-го рядка та j-го стовпчика
i дорiвнює 1. Покладемо
!
0 1 0 ... 0
0 0 1 ... 0
A1 = E11 , A2 = ... ... ... ... ...
0 0 0 ... 1
1 0 0 ... 0

(тут A2 — матриця-перестановка). Легко перевiрити, що A2n−i+1 A1 An−j+1

2 = Eij . Таким
чином, множина S(A1 , A2 ) мiстить усi матрицi Eij , 1 ≤ i, j ≤ n, якi утворюють базис
у Mn (R), а тому S(A1 , A2 ) = Mn (R).

4
 Вiдповiдь: k = 2.
5. Послiдовнiсть {xn } зростає, а отже має скiнченну або нескiнченну границю. Якщо
lim xn = x < +∞, то x = x + e−x , суперечнiсть. Таким чином, lim xn = +∞. Двiчi
n→∞ n→∞
застосовуючи теорему Штольця, отримуємо

xn xn+1 − xn e−xn n 1
lim = lim = lim 1 = lim xn = lim xn+1 xn
.
n→∞ ln n n→∞ ln(n + 1) − ln n n→∞ ln(1 + ) n→∞ e n→∞ e − e
n

Залишилось зауважити, що
−xn
−xn ee −1 et − 1
lim (exn+1 − exn ) = lim (exn +e − exn ) = lim = lim = 1.
n→∞ n→∞ n→∞ e−xn t→0 t
Вiдповiдь: 1.
6. Перевiримо, що для кожного многочлена P (x, y) iснує многочлен Q(x, y) вигляду
n−1
X
cij xi y j (∗)
i,j=0

такий, що deg Q ≤ degP P та lQ(i, j) = P (i, j) при всiх 1 ≤ i, j ≤ n. Справдi, можна

записати P (x, y) як Pl (x)y та замiнити кожен многочлен Pl (x) його залишком вiд
l≥0
n n−1
xl Pel (y) та замiнити кожен
Q P
дiлення на (x − i), а потiм переписати результат як
i=1 l=0
n
Q
многочлен Pel (y) його залишком вiд дiлення на (y − j). Отже, достатньо розглядати
j=1
лише многочлени P (x, y) вигляду (∗).
Зауважимо, що для довiльних чисел aij iснує iнтерполяцiйний многочлен вигляду
(∗), а саме
n n n
X Y x−i Y y−j
P (x, y) = ai 0 j 0 · · . (∗∗)
i ,j =1
i − i j=0 j0 − j
i=0 0
0 0
i6=i0 j6=j0

Таким чином, k ≤ 2n − 2. З iншого боку, множина многочленiв вигляду (∗) та мно-

жина наборiв дiйсних чисел {aij , 1 ≤ i, j ≤ n} — лiнiйнi простори однакової розмiрно-
стi n2 над R. Отже, спiввiдношення (∗∗) визначає взаємно-однозначну вiдповiднiсть
мiж наборами чисел {aij } та многочленами вигляду (∗). Наприклад, єдиний много-
член вигляду (∗), який вiдповiдає числам aij ≡ in−1 j n−1 , дорiвнює xn−1 y n−1 та має
степiнь 2n − 2. Тому k = 2n − 2.
Вiдповiдь: k = 2n − 2.
7. I спосiб. Нехай Aij — матриця, утворена з A викреслюванням i-го рядка та j-го
стовпчика, 1 ≤ i, j ≤ n. Зокрема, Aii = Ai . Оскiльки det A = 0 та det A1 = 2010 6= 0,
то останнi n − 1 стовпчикiв матрицi A лiнiйно незалежнi, а перший стовпчик — їх
лiнiйна комбiнацiя з коефiцiєнтами λ2 , . . . , λn . Оскiльки матриця A симетрична, то

5
перший рядок є лiнiйною комбiнацiєю останнiх n − 1 рядкiв з тими ж коефiцiєнтами
λ2 , . . . , λn , а оскiльки матриця A має цiлi коефiцiєнти, то λ2 , . . . , λn ∈ Q. Зафiксуємо
i > 1 та розглянемо матрицю Ai1 . Її перший рядок є лiнiйною комбiнацiєю iнших
рядкiв матрицi Ai1 та i-го рядка матрицi A з викресленим першим елементом. Тому
легко перевiрити, що det Ai1 = (−1)i−1 λi det A11 . Аналогiчно отримуємо

det Ai = det Aii = (−1)i−1 λi det Ai1 = λ2i det A11 = 2010λ2i .

Зауважимо, що det Ai = 2010λ2i є цiлим як визначник матрицi з цiлими коефiцiєнтами.

Якщо λi не є цiлим числом, то λi = st — нескоротний дрiб, де s ∈ Z, t ∈ N, t > 1. Тодi
2
2010 = 2 · 3 · 5 · 67 не дiлиться на t2 , а отже 2010λ2i = 2010s
t2
не є цiлим, суперечнiсть.
2
Тому λi цiле та det Ai = 2010λi дiлиться на 2010.
II спосiб. З умови випливає, що rk A = n − 1. Нехай A aij )ni,j=1 — приєднана
e = (e
i+j
матриця, тобто e aij = (−1) det Aji , де Aij — матриця, утворена з A викреслюванням
i-го рядка та j-го стовпчика, 1 ≤ i, j ≤ n. Тодi AA e = det A · E = 0, де E — одинична
матриця розмiру n × n. З вiдомої нерiвностi rk AB ≥ rk A + rk B − n випливає, що
e ≥ rk A + rk A
0 = rk AA e − n = rk A
e − 1.

Отже, rk A e ≤ 1, тобто усi рядки матрицi A ai1 = µie

e пропорцiйнi. Звiдси якщо e a11 , то
2
aii = µie
e ai1 = µi e aij є цiлими, отже µi ∈ Q. Тепер
a11 . Але усi e

aii = µ2i e
det Ai = e a11 = 2010µ2i

i розв’язання можна завершити так само, як у I способi.

8. I спосiб. Припустимо, що вектори → −
v ij , 1 ≤ i < j ≤ n, не є системою твiрних в Rn .
→
−
Тодi iснує вектор →
−
x = (x1 , . . . , xn ) 6= 0 , який є ортогональним до усiх векторiв → −v ij ,
тобто n
∀1≤i<j≤n →
−x ,→
−v

X
= x δ = 0.
ij k ijk
k=1

Це означає, що в точках P1 , . . . , Pn можна розташувати числа x1 , . . . , xn так, щоб сума

чисел на кожнiй прямiй Pi Pj дорiвнювала нулю. Нехай S = x1 + . . . + xn . Зафiксуємо
довiльну точку Pi , 1 ≤ i ≤ n, i розглянемо усi прямi Pi Pj , j 6= i. Нехай серед цих
прямих є ki рiзних, причому ki > 1 за умовою задачi. Тодi сума сум чисел на усiх
прямих Pi Pj дорiвнює S + (ki − 1)xi = 0, бо сума чисел на кожнiй прямiй дорiвнює
нулю, доданок xi було враховано ki разiв, а усi доданки xj , j 6= i враховано по одному
разу. Отже, xi = − kiS−1 , 1 ≤ i ≤ n, тобто координати ненульового вектора → −x або усi
додатнi, або усi вiд’ємнi. Але тодi сума чисел на жоднiй прямiй Pi Pj не є нульовою,
суперечнiсть.
II спосiб. Нехай серед прямих Pi Pj є m рiзних. Розглянемо матрицю A розмiру
n × m, стовпчиками якої є вектори → −
v ij , що вiдповiдають попарно рiзним прямим.
T n
Для матрицi B = AA = (bij )i,j=1 неважко перевiрити, що bij — кiлькiсть прямих, якi
проходять через точки Pi та Pj одночасно. Таким чином, bij = 1 при i 6= j та bii = ki ,

6
де ki > 1 — кiлькiсть прямих, якi проходять через точку Pi , 1 ≤ i ≤ n. Якщо показати,
що визначник матрицi B ненульовий, то звiдси випливатиме, що rkA ≥ rkB = n, а
отже стовпчики матрицi A є системою твiрних в Rn . Залишилось обчислити detB.
Вiднiмемо перший рядок вiд усiх iнших, а потiм вiднiмемо вiд першого рядка iншi
рядки, помноженi на k21−1 , . . . , kn1−1 вiдповiдно. Отримаємо
   
 k1 1 1 . . . 1   k1 1 1 ... 1 
  
 1 k2 1 . . . 1  1 − k1 k2 − 1 0 ... 0 
  
detB =  1 1 k3 . . . 1  = 1 − k1 0 k3 − 1 . . . 0  =
. . . . . . . . . . . . . . .  . . . ... ... ... . . . 
  
 1 1 1 . . . kn  1 − k1 0 0 . . . kn − 1
k1 + (k1 − 1) 1 + . . . + 1


 k 2 −1 k n −1
0 0 . . . 0 


 1 − k1 k2 − 1 0 ... 0 
=  1 − k1 0 k3 − 1 . . . 0  =

 ... ... ... ... . . . 
 1 − k1 0 0 . . . kn − 1
= k1 + (k1 − 1) k21−1 + . . . + kn1−1 (k2 − 1) · . . . · (kn − 1) =

=(k1 − 1)(k2 − 1) · . . . · (kn − 1) 1 + k11−1 + k21−1 + . . . + kn1−1 > 0,

що i завершує доведення.
9. Розглянемо елiпс E1 з фокусами (x, 2 − x) та (2 − x, x), 0 < x < 1, який дотикається
2 2
до координатних√ осей у точках (x − 2x + 2, 0) та (0, x − 2x + 2), i рiвний йому елiпс E
з фокусами (± 2(1 − x), 0). При x = 0 елiпси перетворюються на два вiдрiзка, якi не
перетинаються, а при x = 1 — на два кола, якi перетинаються. Неважко перевiрити, що
найменша вiдстань мiж елiпсами E1 та E є неперервною функцiєю вiд x. Розглянемо
x∗ — точну нижню межу тих 0 < x < 1, при яких елiпси мають спiльнi точки. Тодi з
мiркувань неперервностi отримуємо, що при x = x∗ елiпси E1 та E будуть дотикатися.
Симетрично вiдображаючи елiпс E1 вiдносно осей та початку координат, отримуємо
ще три шуканi елiпси E2 , E3 та E4 .
Припустимо, що iснують елiпси E, E1 , E2 , E3 , якi попарно дотикаються. Легко пе-
ревiрити, що тодi один з елiпсiв лежить всерединi трикутника, вершинами якого є
точки дотику трьох iнших елiпсiв. Але тодi велика вiсь цього елiпса менша за най-
бiльшу сторону трикутника, яка є хордою iншого елiпса, а тому не бiльша за його
велику вiсь. Таким чином, отримали суперечнiсть з тим, що елiпси однаковi.
Вiдповiдь: N = 4.

3–4 курси
1. Для довiльного 0 < ε < 1 iснує C = C(ε) таке, що при всiх x ≥ C маємо
1−ε 1+ε
3
< f (x) < .
x x3

7
 +∞
R
Тому при всiх c ≥ C визначено iнтеграл (x − c)f (x) dx, причому
c

Z+∞ Z+∞ Z+∞

1−ε x−c x−c 1+ε
= (1 − ε)c dx ≤ c · (x − c)f (x) dx ≤ (1 + ε)c dx = .
2 x3 x 3 2
c c c

Оскiльки 0 < ε < 1 довiльне, то шукана границя дорiвнює 12 .

Вiдповiдь: 21 .
2. За нерiвнiстю Iєнсена f (α sin x) ≤ 1+α
2
f (sin x) + 1−α
2
f (− sin x). Тому
Z π/2 Z π/2 Z π/2 Z π/2
1+α 1−α
f (α sin x)dx ≤ 2
f (sin x)dx + 2
f (− sin x)dx = f (sin x)dx.
−π/2 −π/2 −π/2 −π/2

3. Розглянемо множину A = (x, f (x)) | x ∈ R ⊂ R2 . Ця множина є борелевою, бо
A = (x, y) : y − f (x) ∈ {0} = ϕ−1 ({0}), де функцiя ϕ(x, y) = y − f (x) : R2 → R є


борелевою як рiзниця неперервної функцiї π2 (x, y) = y та функцiї f (π1 (x, y)) = f (x),
π1 (x, y) = x та борелевої
яка є композицiєю неперервної функцiї функцiї f, а множина
{0} є замкненою. Тому P {(ξ, η) ∈ A ) = P {(ξ, f (ξ)) ∈ A ) = 1, тобто (ξ, η) ∈ A м.н.
Таким чином, η = f (ξ) м.н.
4. Див. задачу 4 для 1-2 курсiв.
5. Див. задачу 6 для 1-2 курсiв.
6. Покладемо
v
∞
u !
u X
kxk = t x1 − kxk + x22 + x23 + . . . + x2k + . . ., x ∈ X.
k=2

Неважко перевiрити, що це справдi норма на X. Розглянемо

 1 
x(n) = n, 0, . . . , 0, , 0, . . . , n ≥ 2.
| {z } n
n−2

Тодi kx(n)k = n1 → 0, n → ∞, але f x(n) = n → ∞ при

n → ∞. Отже, f розривна.
Вiдповiдь: так, можна.
Зауваження. Iншими прикладами шуканої норми є
v !2  
∞ ∞
uZ
u 1 X Z 1 X 
kxk = xk tk−1 dt, x ∈ X, або kxk = xk tk−1  dt, x ∈ X.
t  

0 k=1 0 
k=1


7. Див. задачу 8 для 1-2 курсiв.

8. Див. задачу 9 для 1-2 курсiв.

8
9. I спосiб. Визначник Грама Γ(ξ1 , . . . , ξn ) дорiвнює квадрату об’єму паралелепiпеда,
побудованого на векторах ξ1 , . . . , ξn . Тому

Γ(ξ1 , . . . , ξn ) = kξ1 k2 · d22 · . . . · d2n ,

де dk — довжина ортогональної складової ξk вiдносно пiдпростору, породженого ве-

кторами ξ1 , . . . , ξk−1 .
Доведемо, що для кожного 1 ≤ k ≤ n

P {Γ(ξ1 , . . . , ξk ) 6= 0} = 1 та MΓ(ξ1 , . . . , ξk ) = n(n − 1) · . . . · (n − k + 1).

Для k = 1 цi твердження очевиднi. Нехай вони справджується при деякому k,

1 ≤ k ≤ n − 1. Розглянемо Γ(ξ1 , . . . , ξk+1 ) = Γ(ξ1 , . . . , ξk ) · d2k+1 . За припущенням iнду-
кцiї ξ1 , . . . , ξk є лiнiйно незалежними з iмовiрнiстю 1. Тому при фiксованих ξ1 , . . . , ξk
величина d2k+1 має розподiл χ2n−k , тобто такий само розподiл, як квадрат норми цен-
трованого гаусiвського вектора розмiрностi n − k з нульовим середнiм та одиничною
коварiацiйною матрицею. Таким чином, d2k+1 6= 0 м.н. i

P {Γ(ξ1 , . . . , ξk+1 ) 6= 0} = 1.

Далi, MΓ(ξ1 , . . . , ξk+1 ) = M(MΓ(ξ1 , . . . , ξk+1 )/ξ1 , . . . , ξk ) =

= MΓ(ξ1 , . . . , ξk )M(d2k+1 /ξ1 , . . . , ξk ) = MΓ(ξ1 , . . . , ξk )(n − k) = n(n − 1) · . . . · (n − k).

При k = n звiдси отримуємо MΓ(ξ1 , . . . , ξn ) = n!

II спосiб. Нехай ξi = (ξi1 , ξi2 , . . . , ξin ), 1 ≤ i ≤ n. Покладемо A = (ξij )ni,j=1 . Тодi

n
AAT = (ξi , ξj ) i,j=1 , а отже Γ(ξ1 , . . . , ξn ) = det(AAT ) = (detA)2 . Звiдси
!2
X
MΓ(ξ1 , . . . , ξn ) =M(detA)2 = M (−1)sgn(σ) ξ1σ(1) · . . . · ξnσ(n) =
σ∈Sn
X
= (−1)sgn(σ)+sgn(τ ) M(ξ1σ(1) · . . . · ξnσ(n) ξ1τ (1) · . . . · ξnτ (n) ).
σ,τ ∈Sn

Залишилось зауважити, що оскiльки вектори ξ1 , . . . , ξn стохастично незалежнi, мають

нульове середнє та одиничну матрицю коварiацiй, то

1, σ = τ,
M(ξ1σ(1) · . . . · ξnσ(n) ξ1τ (1) · . . . · ξnτ (n) ) = M(ξ1σ(1) ξ1τ (1) ) · . . . · M(ξnσ(n) ξnτ (n) ) =
0, σ 6= τ,
P
а отже MΓ(ξ1 , . . . , ξn ) = 1 = n!
σ=τ ∈Sn
Вiдповiдь: n!