Олег Сокол(1-МЕВ, 2 група)

Дебати з Питань Глобалізації

Дуже мало людей, груп або урядів виступають проти глобалізації у всій її повноті.
Замість цього критики глобалізації вважають, що необхідно змінити деякі аспекти її
функціонування. Дебати з приводу глобалізації зводяться до того, які саме
правила найкраще підходять для управління світовою економікою, з тим щоб її
переваги могли зростати, а проблеми-вирішуватися. Однією з сторін цієї дискусії є
ті, хто підкреслює переваги усунення бар'єрів у міжнародній торгівлі та інвестиціях,
що дозволяє більш ефективно розподіляти капітал і дає споживачам більшу
свободу вибору. В умовах глобалізації вільного ринку інвестиційні фонди можуть
безперешкодно переміщатися звідти, де їх багато (багаті країни), туди, де вони
найбільш необхідні (країни, що розвиваються). Споживачі можуть отримати вигоду
з більш дешевих продуктів, оскільки зниження тарифів робить товари, що
вироблені у віддалених місцяв, дешевшими для придбання. Виробники товарів
виграють від продажу на більш широкий ринок. Велика конкуренція тримає
продавців в напрузі і дозволяє ідеям та новим технологіям поширюватися і
приносити користь іншим.
По інший бік дискусії знаходяться критики, які вважають, що неоліберальна
політика веде до посилення нерівності, бідності, соціальних конфліктів,
культурного руйнування і екологічного збитку. Вони кажуть, що найбільш розвинені
країни-США, Німеччина і Японія досягли успіху не завдяки вільній торгівлі, а
завдяки протекціонізму та субсидіям. Вони стверджують, що більш пізні успішні
економіки Південної Кореї, Тайваню і Китаю мали сильні державні стратегії
розвитку, які не слідували неолібералізму. Ці критики вважають, що урядове
заохочення "зароджуваних галузей", тобто галузей, які тільки починають
розвиватися, дає змогу країні стати конкурентоспроможною на міжнародному рівні.
Протести так званого антиглобалістського руху рідко спрямовані проти самої
глобалізації, а скоріше проти зловживань, що завдають шкоди правам трудящих і
навколишньому середовищу. Питання, порушене неурядовими організаціями та
протестувальниками на зустрічах СОТ і МВФ, полягає в тому, чи призведе
глобалізація до підвищення рівня життя або гонці на дно, оскільки конкуренція
приймає форму зниження рівня життя і підриву екологічного регулювання. Однією
з ключових проблем XXI століття буде визначення того, якою мірою ринки повинні
регулюватися для сприяння справедливій конкуренції, чесним угодам і
справедливому розподілу громадських благ у світовому масштабі.