Загальна характеристика[ред. | ред.

код]
Ця доба відрізняється від попередніх і наступних спільними та сталими культурними традиціями,
а з початку I століття, внаслідок розширення Римської імперії, також і політичною та культурною
цілісністю.
У більш вузькому розумінні античністю вважають історію стародавньої (архаїчної) та класичної
Греції, еллінізму та Римської імперії (але лише доби республіки, принципату та домінату).
У ширшому розумінні античність включає також історію Єгипту, Межиріччя, Сирії, Персії та Малої
Азії починаючи із започаткування писемності (близько 3500 р. до н. е.)[1].
Крито-мікенська цивілізація вважається передпочатком античності.
Давньогрецька й римська літератури є складовими античності. Хронологічно антична література
охоплює приблизно VIII ст. до н. е. — V ст. н. е., тобто понад тисячоліття. Давньогрецька
література розвивалася самостійно, не спираючись безпосередньо на досвід інших літератур.
Антична література поклала початок теорії стилю, з'явились розмаїті художні форми і стилістичні
засоби; почався розвиток таких літературних жанрів, як комедія, трагедія, ода, елегія, поема.
Прийнято вирізняти чотири етапи розвитку літератури: архаїчний, класичний, елліністичний і
римський.

Антична сцена

У легендах і міфах Стародавньої Греції (Еллади) і Риму присутні Зевс (Юпітер), Гера (Юнона),

усі «Олімпійці», Прометей, Ікар, Геракл, Орфей, гомерівські герої. У Давній Греції міфи стали
основою скульптури, театру, літератури.
Центральне місце у творах античного мистецтва відводиться людині. У Давній Елладі ідеалом
вважали людину досконалу фізично і духовно. Для римлян, що їхня культура розвивалася під
впливом грецької, однією з найважливіших людських рис вважали любов до вітчизни.
Давньоримська література досягла найвищого розвитку за часів Октавіана Августа, і саме цей
період (кінець I ст. до н. е. — початок I ст. н. е.) називають «золотою добою» римської культури і
літератури. Давньоримську літературу писали латиною, і тому саме вона «стала своєрідним
містком, через який відбувся вплив культури Стародавньої Греції на новітню європейську
літературу». Античність — колиска європейської культури. Грецька й римська літератури як
складові античної літератури.
Творчість античних авторів і в науці, і в мистецтві — людина, її фізичне й духовне життя. Ідеал –
людина досконала фізично і духовно. Боги у греків були настільки «олюднені», що мали всі,
властиві людині вади — глупота, жадібність, ненажерливість та ін. Через це грецьке мистецтво,
що ґрунтувалося на міфології та наділяло сили природи рисами притаманними живим істотам,
фактично було доволі реалістичним по суті. Отже, європейське мистецтво від свого зародження в
епоху Античності було зосереджено на зображенні образу людини. Перші твори мистецтва, де
була б показана природа без людини (пейзаж) з’явилися аж в XVII ст.
Далі європейський театр і література постійно опрацьовували античні сюжети; відтворювали цілі
п’єси; перекладали античні романи і наслідуючи їм писали нові; на основі античних образів і
сюжетів створювали нові твори.