Іван Котляревський

Найцікавіше й найважливіше
про «Енеїду»1

Література – штука доволі хитра: може пригріти описами сердечних справ, може
назавжди відвернути «сопливими» стражданнями, а може й цікавість пробудити, та ще й таку,
що навіть «Енеїду» І. Котляревського читач проковтне на одному (правда трошки затягнутому)
мистецькому подиху.
Дорогі книголюби, зараз метатиму факти, як рибка ікринки. Не думаю, що це щось типу
інформаційної бомби, проте змовчати було б некоректно.

Трум-тум-тудум… ФАКТИ:

• «Енеїда» - це переспів однойменного твору римського поета Вергілія.

• Українська «Енеїда» складається з шести частин (і слава Богу, бо Вергілію муза
нашептала аж 12!).
• Перші три частини було видано в 1798 році без відома автора. Цю дату вважаємо
початком нової української літератури. Повністю поема побачила світ у 1842 році вже
після смерті пана Івана. Подейкують, ніби останні частини поеми насправді написано
не Котляревським, а його учнями, які вміло скопіювали манеру майстра.
• Прийнято вважати, що «Енеїда» - це перший твір, написаний розмовною українською
мовою, проте це хибна думка, оскільки до 1798 року вже існували твори біблійного
змісту (Пересопнецьке Євангеліє, різноманітні учительські Євангелія і т. д.) .
• Дехто з критиків зауважує, ніби «Енеїда» переповідає не просто історію скитань Енея, а
презентує життя українського козацтва, висміює недолугість окремих представників
влади за допомогою образів богів.
• Існує думка, що пан Котляревський орієнтувався не на першоджерело, тобто текст
Вергілія, а вже переспіваний однойменний твір М.Осипова.

©
Пані Вчителька
Дорогі поціновувачі, час «Х» настав! Прямуємо до аналітичних деталей.
Рід. Ліро-епос (від лірики тут віршова форма, настроєвість, а від епосу – розлогий сюжет).
Цілком резонне запитання: чому це не роман у віршах? – Бо текст не дотягує до великого
і могучого роману кількістю сюжетних ліній, а ще жанр «роман у віршах» починає розвиватися
лише в 19-20 століттях, а до того, як відомо, пан Котляревський крапалик не дотягнув.
Жанр. «Енеїда» - це бурлескно-травестійна поема, написана чотиристопним ямбом (цю
фразочку раджу запам’ятати, як «Отче наш»).

Шановне спудейство, Пані Вчителька ні краплиночки не сумнівається, що Ви в теорії

літератури булькочетесь, як рибка у воді. Але будьмо чесними, словечка «травестія» і
«бурлеск» іноді викликають ступор. Аби з Вами не трапилося подібної оказії, погомонімо про
них детальніше.
Травестія – різновид гумористичної/сатиричної поезії, що передбачає своєрідне
«переодягання», «перелицьовування» творів переважно героїчного змісту, вкраплення до
сюжету панібрацьких або жаргонних зворотів з метою створення комічного ефекту. В
«Енеїді» травестію відображено в образах богів/ богинь, а також троянців. Усі вони
мають український одяг, їдять сало й п’ють горілку, грають в народні забави, навіть лаються,
використовуючи суто українські «масні» вирази:
«Розкудкудакалась, як квочка,—
Енея не любила — страх;
Давно вона уже хотіла,
Його щоб душка полетіла
К чортам і щоб і духне пах.»;
«Йому ж: Дидона наодріз
Сказала: "К чорту убирайся,
На мене більш не женихайся...
Не лізь! Бо розіб'ю і ніс!»

Бурлеск – засіб гумористичної літератри; комічний ефект створюється на

невідповідності між змістом і формою його відтворення, умисним поєднанням «високої» теми
у зниженому оформленні. Бурлескними уривками в «Енеїді» можна вважати описи
епізодів, у яких Еней вивчає латинську мову, Венера просить Вулкана зробити зброю для Енея,
Венера з купідоном летять до Цибелли, Латин готується до зустрічі з Енеєм і т.д.:
«Що вже з Енеєм розмовляли
І говорили все на ус:
Енея звали Енеусом,
Уже не паном — домінусом,
Себе ж то звали — троянус»;
«Венера без спідниці, боса,
В халатику, простоволоса,
К Вулкану підтюпцем ішла;
Вона тайком к Вулкану кралась,
Неначе з ним і не вінчалась,
Мов жінкой не його була.
А все то хитрость єсть жіноча,
Новинкою щоб підмануть;
Хоть гарна як, а все охоча
Іще гарнійшою щоб буть.
Венера пазуху порвала
І так себе підперезала,
Що вся на виставці була;
Косинку нарошно згубила,
Груднину так собі одкрила,
Що всякого б з ума звела».
Стиль. У цьому епізоді, вельмишановні книголави, назріває ледь не літературознавчий
конфлікт, бо критики чубляться і махають інтелектуальними кулаками, наполягаючи на
правильності своїх думок. Але Пані Вчителька захистить Вас своєю гордою осанкою, аби
великі розуми остаточно не вибили із книголюбів бажання читати. Достатньо знати, що
найчастіше «Енеїду» розглядають або в руслі класицизму, або в межах просвітницького
реалізму. Пам’ятайте, що хрестоматійні літературознавчі трудяги наголошують на
останньому!
Тема. Якщо сприймати текст виключно без вторинних планів і суб’єктивних домислів, то
маємо зображення пригод троянця Енея на шляху до заснування Риму. Але Ви, мабуть,
здогадалися, що так було б надто просто. Тому надаємо широти думці: тема – зображення
української дійсності кінця 18 століття, соціальних проблем, моральної бідності
суспільства (чи не найяскравіше цю думку підтверджує подорож Енея пеклом).
Ідея. Звеличення патріотичного духу, утвердження строкатості культури українського народу;
засудження людських недоліків та вад.
Композиція. Про неї трошки вже мугикали, та не гріх і повторити. Текст складається з шести
частин, написаних у силабо-тонічній системі віршування.
Що цікавішого й прикметнішого можна здибати в «Енеїді»? – Композиційні точки! Їх
визначити доволі легко, адже навіть змішання реальних і фантастичних подій не порушує
лінійності тексту.
Зав’язка – втеча Енея з Трої, плани заснувати Рим.
Кульмінація – двобій Енея з Турном.
Розв’язка – Еней вбиває Турна.
Загалом, композицію «Енеїди» не можна назвати чимось крутецьким і захопливим, так
само, як і проблематику. Однак, розібратися з нею варто, адже саме вона репрезентує ідейне
навантаження художнього тексту.
Проблематика:
• соціальної нерівності;
• моральних недуг суспільства (інтриганства, хабарництва, безкультур’я і т. д.);
• патріотизму;
• кохання і зради;
• дружби;
• відданості.
Відверто кажучи, тут можна «розтектися мислію по древу», але чи варто?
Прикметно, що проблематика «Енеїди» чітко окреслена в описах пекла і раю. Тому
достатньо прочитати хоча б цей розділ, аби вловити основні авторські настрої:
«Іще ж не все тут окошилось,
Іще брела ватага лих:
За смертію слідом валилось
Жінок, свекрух і мачух злих.
Відчими йшли, тесті-скуп'яги,
Зяті і свояки-мотяги,
Сердиті шурини, брати,
Зовиці, невістки, ятровки —
Що все гризуться без умовки —
І всякі тут були кати.
47 Якіїсь злидні ще стояли,
Жовали все в зубах папір,
В руках каламарі держали,
За уха настромляли пір.
Се все десятські та соцькії,
Начальники, п'явки людськії
І всі прокляті писарі;
Ісправники все ваканцьові,
Судді і стряпчі безтолкові,
Повірені, секретарі.
48 За сими йшли святі понури,
Що не дивились і на світ,
Смиренної були натури,
Складали руки на живіт;
Умильно богу все молились,
На тиждень днів по три пестились
І вслух не лаяли людей;
На чотках мир пересуждали
І вдень ніколи не гуляли,
Вночі ж було не без гостей.
49 Насупротив сих окаянниць
Квартал був цілий волоцюг,
Моргух, мандрьох, ярижниць, п'яниць
І бахурів на цілий плуг;
З бстриженими головами,
З підрізаними пеленами,
Стояли хльорки наголо.
І панночок фільтіфікетних,
Лакеїв гарних і дотепних,
Багацько дуже щось було.
50 І молодиці молоденькі,
Що вийшли заміж за старих,
Що всякий час були раденькі
Потішить парнів молодих;
І ті тут молодці стояли,
Що недотепним помагали
Для них сімейку розплодить;
А діти гуртові кричали,
Своїх паньматок проклинали,
Що не дали на світі жить».

May I have your attention please? Важливість інформації зашкалює, бо мова піде про
персонажів «Енеди». Зрозуміло, що з земними людішками все більш-менш ясно, а от
розібратися з олімпійськими хтивими богами треба! Ловіть невеликі нотатки щодо великих і
могучих:
1. Зевс (Зевес або Юпітер) — верховний бог, бог блискавки і грому; любить влаштовувати
тусовки на Олімпі, розважає і розважається.
 2. Юнона (Гера) — богиня шлюбу, дружина Зевса; таких називають «жінка-вогонь»,
хитра, підступна, таке-собі олімпійське стерво.
3. Венера (Афродита) — богиня кохання, побічна дочка Зевса, мати Енея; професія –
любить любити, до того ж без особливого розбору.
4. Еол — бог вітрів, брат Зевса; трохи флегматичний і лінькуватий; готовий чинити пакості,
якщо пообіцяти йому дівку.
5. Нептун — бог моря, брат Зевса; кидає на гроші; радий нажитись на чужому горі.
6. Вулкан — бог вогню, покровитель ковалів, чоловік Венери, але його не бентежить, що
дружинонька народила від якогось дядька Анхіза сина, що вона гульбенить і шаліє.
7. Меркурій — бог торгівлі, посланець богів, син Зевса; іншими словами – бог на
побігеньках.
От такий Олімп, малята! Але на цьому не зупиняємось, а шкандибаємо до чергових
особливостей «Енеїди».

Як відомо, у творі є дві основні сюжетні лінії:

1 – історія мандрів запорізького козацтва після зруйнування Запорозької Січі (але вловити це
можна за умови, що Ви знаєтесь на історії України);
2 – основний сюжет твору Вергілія.
Аби надати «Енеїді» національного звучання, пан Котляревський не тільки переодягає
героїв, збагачує їхнє мовлення колоритними зворотами, чи називає окремих персонажів ім’ям
по батькові. Погодьтеся, так би було трошки печально. А от що дійсно оздоблює текст, так це
доречні фольклорні вкраплення. Серед таких:
• Сивілла – це наша Баба Яга:
«Як вийшла бабище старая,
Крива, горбатая, сухая,
Запліснявіла, вся в шрамах;
Сіда, ряба, беззуба, коса,
Розхристана, простоволоса,
І, як в намисті, вся в жовнах».
• Хата Сивілли – хатинка на курячих ніжках:
«Як ось забачив щось і уздрів,
Густий пройшовши дуже ліс.
На ніжці курячій стояла
То хатка дуже обветшала,
І вся вертілася кругом».
• Картини, якими обвішує свою оселю цар Латин:
«Ось привезли і мальовання
Роботи первійших майстрів,
Царя Гороха пановання,
Патрети всіх багатирів:
Як Александр цареві Пору
Давав із військом добру хльору;
Чернець Мамая як побив;
Як Муромець Ілля гуляє,
Як б'є половців, проганяє, —
Як Переяслів боронив;
Бова з Полканом як водився,
Один другого як вихрив;
Як Соловей-харциз женився,
Як в Польщі Желізняк ходив.
Патрет був француза Картуша,
Против його стояв Гаркуша,
А Ванька-каїн впереді.
І всяких всячин накупили,
Всі стіни ними обліпили;
Латин дививсь їх красоті».
• Подарунок, які Еней шле царю Латину та його сім’ї:
«Вели акціпере подарки
З ласкавим видом і без сварки,
Що прислані через мене:
Се килим-самольот чудесний,
За Хмеля виткався царя,
Літа під облака небесні,
До місяця і де зоря»;
«Ось скатерть шльонськая нешпетна,
Її у Липську добули;
Найбільше в тім вона прикметна,
На стіл як тілько настели
І загадай якої страви,
То всякі вродяться потрави,
Які на світі тілько єсть»;
«А се сап'янці-самоходи,
Що в них ходив іще Адам;
В старинниї пошиті годи,
Не знаю, як достались нам;
Либонь, достались од пендосів,
Що в Трої нам утерли носів,
Про те Еней зна молодець».

Шановні читачі, якщо Ви дочитали аж сюди, то знайте, що «Енеїду» було екранізовано:

➢ у 1969 р. – режисер короткометражний мультфільм

«Пригоди козака Енея» (режисер – Ніна Василенко).

➢ 1991 р. – повнометражний мультфільм «Енеїда»

(режисер – Володимир Дахно).

Найвідомішим ілюстратором «Енеїди» став А. Базилевич. Саме його роботами

майорять підручники з української літератури для 9-го класу. Варто бути обачними, бо цей
митець відомий ще й ілюстраціями до «Кайдашевої сім’ї», тому уважно розглядайте
зображення!

На останок, не погребуйте, киньте оком на цитати великих людей!

Цитати про І. Котляревського:
1. М. Рильський: «І. Котляревський — Коперник українського слова».
2. М. Коцюбинський: «І. Котляревський показав, що і під грубою свитою б’ється людське
серце».
3. М. Вороний: «Він між нами тепер! Він зібрав нас усіх! / Хто ж на поклик його озоветься? /
З-поза довгих ста літ чи ви чуєте сміх? / То Іван Котляревський сміється».
4. І. Франко: «…від часу появи Котляревського наше письменство стає щораз ближче до
реального життя, щораз відповідніше до його потреб, входить щораз глибше в душу народну».
5. В. Сосюра: «Над книжкою твоєї "Енеїди" / Нащадок схилить радісне чоло».
6. Т. Шевченко «Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди, Поки сонце з неба сяє, Тебе не
забудуть!».
Цитати про поему:
1. С. Єфремов: «Енеїда» — перша ластівка українського національного відродження».
2. М. Коцюбинський: «З появою «Енеїди» забуте і закинене під сільську покрівлю слово, наче
фенікс з попелу, воскресло знову».

І… одна з ілюстрацій до нового перевидання. Як кажуть, смакуйте з користю!