HTTP://WWW.VEDOMOSTI.

RU/MANAGEMENT/ARTICLES/2015/03/31/NAVIKI-KOTORIE-
POMOGUT-SDELAT-KARERU-V-HHI-VEKEОСНОВНИЙ НАВЧАЛЬНО-ПРОГРАМНИЙ
МАТЕРІАЛ З ФІЛОСОФІЇ
(MIMIMUM MINIMORUM)
MINIMUM І
1. Що таке світогляд?
Найзагальніші уявлення про світ і місце людини в ньому. Основні форми: міфологія, релігія,
філософія..
2. Що таке філософія?
Теоретична форма світогляду.
3. Де вперше виникла філософія?
На межі VІІ-VІ століть до н.е. у Китаї, Індії та Греції.
4. Підперіоди античної філософії.
А) Досократичний VІІ-VІ – кін.V ст. до н.е. В) Елліністичний кін. ІV – кін.ІІ ст. до н.е.
Б) Класичний 1-3 чверті ІV ст. до н.е. Г) Останній І ст. до н.е. – VІ ст. н.е.
5. Головний зміст досократичної філософії.
Пошук архе (першопочатку, субстанції), що розумілося здебільшого як першоречовина (винятки –
Піфагор, елеати)
6. Що досократики вважали субстанцією?
Фалес – вода Геракліт – вогонь
Анаксимен – повітря Емпедокл – 4 першоелементи + 2 першосили
(любов і розбрат)
Анаксимандр – безмежна (грецьк. Анаксагор – гомеомерії (першочастинки, що
“апейрон”) суміш першоелементів. містять “початки всіх речей”)
Піфагор – число Левкіп, Демокріт – атоми
7. Головний зміст вчення Сократа.
Заперечив релятивізм (вчення про суто відносний характер пізнання) софістів, проголосив тезу
про абсолютно істинний зміст, прихований в загальних поняттях.
8. Головний зміст вчення Платона.
Теорія ідей як сутностей і досконалих першозразків матеріальних речей. Ідеї існують в
особливому світі. Душа людини, звільнена від влади тіла, пригадує істини, які бачила у світі
ідей.
9. Головний зміст вчення Аристотеля.
Особливого світу ідей немає, сутності існують в самих речах. Створив формальну логіку.
10. Основний зміст елліністичної філософії.
Метою пізнання проголошується пошук індивідуального блаженства, а не самої по собі істини.
11. Напрями елліністичної філософії.
Стоїцизм (Зенон Кітійський, Епіктет, Сенека), скептицизм (Піррон, Секст Емпірик), епікуреїзм
(Епікур).
12. Основний зміст останнього етапу філософії.
Продовження елліністичної тенденції, перетворення філософських вчень на релігійно-містичні.
Спроби неоплатоніків систематизувати увесь зміст античної філософії.
13. Що таке патристика?
Філософські ідеї в творах християнських отців церкви (ІІІ-VІІІ ст., Василь Великий, Григорій
Богослов, Августин, Оріген, Тертуліан, інш.)
14. Що таке схоластика?
Християнська філософія, що викладалась в середньовічних європейських школах, згодом – в
університетах (ХІ-ХІV ст.).
15. Основна проблема схоластики.
Проблема універсалій: як існують загальні поняття – в розумі (1), чи об’єктивно (2).
Прихильників варіанту (1) називали номіналістами, варіанту (2) – реалістами.
16. Головні представники схоластики.
Реалісти – Альберт Великий, Тома Аквінський, номіналісти – Дунс Скот, Вільям Оккам.
 MINIMUM IІ

1. Основні представники та хронологічні межі філософії Відродження.

Микола Кузанський, Марсиліо Фічіно, Мішель Монтень, Еразм Роттердамський, Ніколо Мак’явеллі (ХІV–
XVI ст.).

2. Основний зміст філософії Відродження.

Людина – мікрокосм, центр світу, її свобода і творчість безмежні; Пізнє Відродження визнає обмеженість
людини і зосереджується на математично-експериментальному пізнанні природи.

3. Основні напрями та хронологічні межі філософії Нового часу.

Кін. XVI – кін. XVIII ст. Головна проблематика – гносеологічна; основні напрями визнають різні джерела
істинного пізнання: емпіризм – будь-який досвід, раціоналізм – розум, сенсуалізм – почуття.

4. Основний зміст вчення Рене Декарта.

Душа і тіло – різні субстанції, пізнання грунтується на вроджених ідеях, гол. теза “cogito ergo sum”.

5. Основний зміст гносеології Джона Лока.

Вроджених ідей не існує (tabula rasa); джерелом пізнання є дані почуттів; розум утворює загальні поняття з
чуттєвих даних.

6. Основний зміст філософії Просвітництва.

Пропаганда істинної філософії виховає гармонійну людину і подолає суспільні вади.

7. Основні представники філософії Просвітництва.

Франція: Монтеск’є, Вольтер, Руссо, Дідро; Німеччина: Гердер, Лесінг; Америка: Б. Франклін, Т. Пейн.

8. Основні представники німецької класичної філософії.

Імануїл Кант, Йоган-Ґотліб Фіхте, Фрідріх В.Й. Шелінґ, Георг В.Ф. Геґель, Людвіг А. Фейєрбах.

9. Хронологічні рамки і основний зміст німецької класичної філософії.

80-ті рр. ХVІІІ – сер. ХІХ ст. Розвиток – результат боротьби і єдності внутрішніх суперечностей речей. Світ
і його пізнання закономірно розвиваються. Істина суттєво залежить від людської активності.

10. Основний зміст позитивістської філософії.

Справжні знання дають лише окремі науки, філософія не має власного предмета, науку потрібно звільнити
від метафізики.

11. Основні представники філософії ХІХ століття.

Позитивізм (Конт, Спенсер), марксизм (Маркс, Енгельс), філософія життя (Ніцше, Дільтей).

12. Основний зміст філософії марксизму.

Свідомість є породженням матерії, історія розвивається через розвиток матеріального виробництва,
погляди людей визначаються їхнім класовим інтересом.

13. Філософське значення вчення Фрейда.

Поведінку людини визначає несвідоме; свідомість є вираженням несвідомих потягів; культура створюється
через витіснення або сублімацію несвідомого.
14. Основний зміст філософії ХХ століття.
Абсолютної істини не існує, те, що називають істинами, є лише угодами, зручними для людей; людям
важлива не істина, а прийнятні умови існування.
15. Основні напрями філософії 10-х – 50-х рр. ХХ століття.
Аналітична філософія (Расел, Вітгенштейн), психоаналіз (Фрейд, Юнг), феноменологія (Гусерль),
фундаментальна онтологія (Хайдеггер), екзистенціалізм (Сартр, Камю, Ясперс), релігійна філософія
(Жильсон, Тілліх).
16. Основні напрями філософії кін. ХХ – поч. ХХІ ст.
Постпозитивізм (Кун, Фейєрабенд), постмодернізм (Ліотар, Фуко, Дельоз, Дерида), комунікативна
філософія (Апель, Габермас), неолібералізм (Ролз), філософія розуму (Патнем, Девідсон, Нейґел, Чалмерс).