Самостійна робота

з «Мистецтвознавства»

Виконала : студентка 32А Роздерій Ілона

Самостійна №1 Заповни червоні прогалини у тексті «Види мистецтва»

1. Вид мистецтва — це визначена його сфера, яка відрізняється по тому, які грані
життя вона переважно відображає і який специфічний матеріал та закони будови
використовує для художнього образу.

Історико-естетично склався відносно стійкий спектр видів мистецтва: архітектура,

скульптура, живопис, графіка, декоративно-прикладне мистецтво, кіномистецтво,
телебачення, література. Кожний з них освоює ту чи іншу сторону багатогранного
людського буття і йому притаманна своя специфічна художньо-образна мова.

Зображальні (образотворчі) - мистецтва, що використовують знаки, схожі на реальність

(живопис, скульптура та ін.); та виражальні види, що використовують знаки
незображувального типу, звертаючись безпосередньо до асоціативних механізмів
сприйняття (архітектура, музика та ін.); синтетичні - види, де знаки носять змішаний
характер (пісенне мистецтво та ін.).

-------

Архітектура – це одночасно наука і мистецтво проектування будівель, а також

власне система будівельних споруд, які формують просторове середовище для
життя і діяльності людей відповідно до законів краси.

. Засобами вираження змісту тут виступають:

співвідношення об'ємів, ритм, масштаб (співмірність з людиною), пропорції, тектоніка,

композиція, фактура та колір матеріалу, синтез мистецтв.

Архітектура входить у сферу духовної культури, але також складає суттєву частину
матеріальної культури. Склалися три основних різновиди зодчества:

архітектура об'ємних споруд, - це архітектура об’ємних споруд, яка за призначенням

може бути житлова, промислова, громадська, культова, сакральна. просторова
композиція одного об’єму будь-якої форми

Ландшафтна- композиція, що організовує поверхню землі навколо комплексу

Містобудівництва- композиція одного або більше об’ємів, яка вирішує художньо-

образну та організаційну функцію на площині і в просторі

Реставраційна- сукупність рятувальних, відновлювальних і консервативних засобів

відносно творів мистецтва (від ювелірства до архітектури).
В архітектурі образно-естетичне начало тісно пов'язано з її соціальною функцією, з
історією розвитку суспільства, його світоглядними і суспільно-політичними ідеями; усе це
визначає відповідний архітектурний стиль. Основними архітектурними стилями, що
склалися історично, є антична ордерна архітектура, романська, готична, архітектура
Відродження, бароко, класицизму, модерну, функціоналізму.

Скульптура – це ліплення, пластика, вид образотворчого мистецтва, твори якого

мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються із твердих чи пластичних
матеріалів.

створюється з різних матеріалів у техніках ліплення, висікання, лиття тощо. Основними

художніми засобами у скульптурі виступає

-побудова об'ємних фігур,

-постановка їх у просторі,

- пластика -передача поз, жестів,

-вибір пропорцій,

-світлотіньове моделювання,

-фактура тощо.

Розрізняють такі різновиди скульптури: кругла скульптура,

котру можна розглянута з різних сторін і оточена вільним простором; рельєф, де фігура
представляється частково занурений в плоский фон і виступає з нього. (статуя це твір
об'ємної скульптури, що зображує людину або тварину (подеколи
також міфологічні і/або фантастичні істоти) у повний зріст стоячи чи верхи; один з
основних видів скульптури., статуетка це невелика скульптура, виконана
з дерева, кістки, порцеляни, глини, каменю, металу і інших матеріалів, що
зображає антропоморфні образи, фігури тварин, неживі і абстрактні предмети.,
бюст це в скульптурі зображення людини з відображенням торсу від обличчя до
грудей) та рельєф - зображення на площині фону, котре може бути (горельєф-
вид скульптури, високий рельєф, у якому зображення виступає над площиною
фону більш як на половину свого об'єму. Горельєфи із каменю, бронзи та інших
матеріалів часто використовуються як декоративні елементи в архітектурі або
самостійні художні композиції. ) та (барельєф- один з різновидів художнього
рельєфу, скульптурна композиція, виконана на площині і пов'язана з тлом. );

монументальна скульптура (пам'ятники, монументи) - пов'язана з архітектурним

середовищем, що виражає значні суспільні ідеї; монументально-декоративна - вбрання
архітектурних споруд та комплексів; станкова - призначена для інтер'єру і не прив'язана
до певного архітектурного середовища; скульптура малих форм -маленькі фігурки,
медальєрне мистецтво та різьба по каменю (гравюра).

Живопис це вид образотворчого мистецтва, пов'язаний з передачею зорових

образів за допомогою нанесення фарб на поверхню, таких як олійні фарби, гуаш,
темпера та інших засобів техніки живопису.
Головними засобами виразності тут є

-колір- один з основних художніх (зображальних і емоційних) засобів у живописі;

зорове відчуття, викликане світлом із різною довжиною хвилі.,

-колорит- це характер взаємозв'язку всіх колірних елементів про- винищення, його

колірної лад як один із засобів ,

-світлотінь- спостережуване на поверхні об'єкта розподілення освітленості, що

створює шкалу яскравостей.,

-мазок- це маленька частина живописної роботи, його можна порівняти з цеглинкою, з

якого збирається цілий будинок, а з мазків, складених у певній послідовності, виходять
справжні витвори мистецтва.

Ідея живописного твору конкретизується у темі та сюжеті і втілюється з допомогою

композиції, малюнка та кольору. Живопис може бути поліхромним або ж монохромним
(відтінками одного кольору - гризайль). Основними технічними різновидами живопису
виступають: живопис маслом; живопис водяними фарбами по штукатурці - сирій (фреска)
та сухій (а секко); темпера - на основі яєчної, рослинної та ін. емульсій; емаль - нанесене
на металеву поверхню та закріплене обпаленням склоподібне кольорове покриття;
енкаустика - живопис восковими розплавленими фарбами та ін. До різновидів живопису
також відносять мозаїку, що використовує кольорове каміння, смальту (кольорове
непрозоре скло) та вітраж, де використовується прозоре скло.

Графіка – вид образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і

штрихів, використання контрастів білого і чорного та менше, ніж у живописі,
використання кольору.

Графіка використовує такі засоби виразності, як

-контурна лінія,

-силует- площинне однотонне зображення профілів фігур і предметів.,

-штрих- графічна інформація, що наноситься на поверхню, маркування або упаковку

виробів, що надає можливість зчитування її технічними засобами - послідовність чорних і
білих смуг, або інших геометричних фігур.,

-пляма- основний технічний прийом, який дозволяє передати багатство аспектів,

сприяє пластичному об'ємному ліпленню форми, передачі його матеріального
характеру та фактури у співвідношенні з кольором відтворення колористичного
реального світу..,

- контраст білого (лист паперу) та чорного.

З допомогою таких незначних засобів митець створює живу картину світу. Саме
незавершеність, умовність зображення предмета, лаконізм - важливі засоби художньої
виразності у графіці, які дозволяють створювати образно-виразні метафори, різко
загострювати образ (графічна сатира та гротеск). Різновиди графіки:
монументальна - тісно пов'язана з архітектурним ансамблем, наприклад, плакат-
різновид графіки. …(монументальна друкована графіка),

настінна графіка, картони; станкова - виконувана на верстаті , яка не має зв'язку з певним
інтер'єром, призначення та сенс твору повністю вичерпується художнім змістом (малюнок-
мистецтво зображення якогось предмета, візерунка, портрета або явища на
площині різноманітними художніми техніками, естамп- твір
друкованої графіки (гравюра, офорт, літографія, шовкографія тощо), який являє
собою відбиток на папері, рідко — на шовку та інших матеріалах., лубок- загальна
назва різновиду історичних народних картинок, створених друкованим засобом, які
мали значний наклад. Літографія- вид графічного мистецтва, техніка створення
тиражованих зображень, коли фарба під тиском переноситься з плоскої
друкарської форми на папір., гравюра- вид графічного мистецтва, створення
тиражованих зображень шляхом контрастного друку з рельєфних поверхонь або
через трафарет. Кожен відбиток з друкарської форми вважається авторським
твором.);

декоративну - книжкові ілюстрації, листівки, будь-які графічні зображення на будь-якому

предметі, що не мають особливої художньої цінності, а слугують для організації поверхні
предмета. Також до декоративної графіки відноситься флористика - композиції, створені
за допомогою квітів, пуху, гілок дерев, соломки та інших натуральних матеріалів.

Декоративно-ужиткове мистецтво – Один із видів художньої діяльності, твори

якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне означає
«прикрашати». Ужиткове ж означає, що речі мають практичний вжиток, а не лише
є предметом естетичної насолоди.

Різновиди:

1. меблі, одяг, посуд тощо, за технікою виконання — різьблення,

2. ткацтво, розпис, за матеріалом — дерево,

3. кераміка, текстиль, камінь, лоза, тобто використання природних матеріалів;

4. метали та їх сплави, пластмаси, скло, порцеляна, папір.

Театр - вид сценічного мистецтва, що відображає життя в сценічній дії, яку

виконують актори перед глядачами, а також установа, що здійснює сценічні
вистави певним колективом артистів і приміщення, будинок, у якому відбуваються
вистави.

. Важливі особливості виразності театрального мистецтва:

- його колективний характер, колективна гра;

 - опора на літературну основу ( драматичний текст, драматургія- п'єса соціального,
історичного чи побутового характеру з гострим конфліктом, який
розвивається в постійній напрузі.)
- режисура- Режисерська діяльність, керівництво постановкою спектаклю,
кінофільму, естрадно-концертної програми, циркової вистави .
- акторська майстерність- покликана втілити у творі авторський задум, виявити
глибину ідейного змісту твору, донести його до глядача.
- створення образу актором відбувається на очах у глядача (наживо), що поглиблює
духовний вплив на останнього (на відміну, скажімо, від кіно), тут має місце
безпосередній зворотний зв'язок актора із глядачем, емоційний контакт між
сценою та публікою.
- синтез музики, світла, костюмів, сценографії- галузь образотворчого мистецтва,
що її завданням є оформлення простору сцени і надання візуальної оправи
театральній виставі за допомогою пластично-малярських засобів та
світлових ефектів..
- Бутафорії- муляж, спеціально виготовлені предмети, що вживаються в
театральних спектаклях на заміну справжнім речам. і реквізиту- сукупність
постійних елементів, з яких складаються документи
- Різновиди театру: драматичний, музичний, пантоміми, ляльок, тіней, масок,
дитячий.
-

Музика - вид мистецтва, що відіграє важливу роль у організації музичних звуків,

передусім у часовій (ритмічній), звуковисотній і тембровій шкалі.

Музика - динамічне мистецтво, це поезія звуку. Найважливіші засоби виразності та

елементи музики:

Ритм— рівномірне чергування мовних, звукових, зображальних елементів у

відповідній послідовності

Тембр— «забарвлення» звуку; одна з ознак музичного звуку, поряд з висотою, силою і
тривалістю.

Мелодія — провідний голос, що концентрує в собі художню думку та естетичну

чарівність твору, підпорядковує собі інші компоненти фактури.

Гармонія - спокійність урівноваженсть.

о і онія— вид багатоголосся, у якому окремі мелодії, або групи мелодій мають
самостійне значення і самостійний інтонаційно-ритмічний розвиток, зберігаючи
рівноправність голосів та незбігання в різних голосах каденцій, цезур, кульмінацій,
акцентів та ін.

інструментовка розподіл голосів музичного твору між інструментами оркестру,

камерного ансамблю тощо. та ін.
Залежно від засобів, з допомогою яких відтворюється музика, розрізняють типи музики -
вокальну (для голосу), інструментальну, вокально-інструментальну музику. Виділяють
також різновиди музики: симфонічну, оперну, камерну, фольклорна, естрадна. Музика
буває одноголосна (монодія) та багатоголосна (поліфонія). Основними жанрами вокальної
музики виступають пісня, хор, кантата, ораторія, літургія, гімн, романс, арія, опера. До
жанрів інструментальної музики належать етюд, програмна пьеса, ноктюрн, рондо,
варіація, сюїта, соната, симфонія, концерт.

Хореографія- мистецтво постановки танцю як послідовності кроків, рухів, фігур для

створення найкращого сценічного ефекту.

Танець безпосередньо пов'язаний із музикою, утворюючи з нею єдиний музично-

хореографічний образ. Музично-ритмічні виразні рухи людського тіла (доповнювані
пантомімою, спеціальними костюмами та речами) дозволяють розкривати характери,
почуття та думки людей. У танці особливо яскраво втілюється національний характер
народу, дух епохи. Різновиди: танець побутовий (народний, бальний) та сценічний
(бальний, спортивний, естрадний). У європейському мистецтві велика роль належить
класичному танцю, система якого розроблена у XVII ст. у Франції. У XVI-XVII ст.
спочатку в Італії, а потім у Франції на основі придворних танців створюється балет,
різновидами якого є : драматичний, фейеричний, героїчний, дитячий, естрадний

Засоби виразності

Пластичність- гармонійна узгодженість руху і поз у танці, плавність, витонченість рухів.

Синхронність- періодично змінний процес (явище), точно збіжний (збіжне) з іншими

періодичними процесами.

Акробатика- жанр циркового мистецтва; різновид гімнастики.

.Фотомистецтво, художня фотографія – один із видів образотворчого мистецтва

(живопис, графіка тощо), створення технічними засобами зорового образу
документального значення, який виразно й достовірно відбиває момент дійсності.

Воно склалось на рубежі XIX-XX ст., його основними засобами виразності є вибір
ракурсу, композиції, емоційно-смислове використання фототехніки. Фотографічним
образам сучасного фотомистецтва притаманна особлива "співжиттєвість", вони
сприймаються як об'єктивні свідчення про життя.

Кіномистецтво - вид мистецтва твори якого створюються за

допомогою кінознімання реальних, спеціально інсценованих, або відтворених
засобами анімації подій. Датою заснування кінематографа вважається 28 грудня
1895 рік.

Кіномистецтво відноситься до так званих "технічних мистецтв". Воно виникло на основі

винаходу у І895-І896 рр. кінематографа - системи фотографічного фіксування дійсності у
її русі, що також дозволяло тиражувати та широко розповсюджувати аудіовізуальну
інформацію. Виразність досягається за рахунок
Монтажу- добір і з'єднування окремих частин фільму, літературного або музичного
твору тощо в одне художнє та змістове ціле,

Ракурсу- незвична для ока перспектива зображення предмета, спричинена

непаралельністю площини світлочутливого шару фотоматеріалу до площини, в
якій розташований предмет та

Плану- система умовного поділу кінематографічного простору (тобто простору,

представленого на екрані).

Принципові естетичні особливості кіно: демократизм мови, універсальність впливу на

духовний світ людини, величезні можливості перенесення глядацького "я" за межі
власного буденного життя, насолода від ілюзорної участі в різноманітних подіях,
присутності у житті інших людей. Технічні особливості: монтаж, план, ракурс. Різновиди
кіно:

Ігрове-— вид кіномистецтва, побудований на грі акторів.

Документальне- фільм, в основу якого покладені зйомки реальних подій та осіб.

науково-популярне- жанр кінодокументалістики, завданням якого є оприлюднити

науковівідомості, факт і результати досліджень.

Анімаційне-вид кіномистецтва, твори якого створюють методом покадрової зйомки

послідовних фаз руху мальованих.

Телебачення -— загальний термін, що охоплює всі аспекти технології та практичної

діяльності, пов'язаних з безпровідною передачею
рухомих зображень зі звуковим супроводом у реальному часі.

Воно відрізняється від кіно періодичністю зв'язку з аудиторією, камерністю середовища

сприйняття, здатністю інформувати про події безпосередньо, можливістю одночасного
звернення до мільйонів розрізнених глядачів. Як засіб масової комунікації ТО тяжіє до
документалізму, а як екранне видовище - до образності, тобто до мистецтва у власному
розумінні. Камерність телебачення дозволяє реалізувати більш довірливі стосунки між
творцем та глядачем. Але, перш за все, телебачення - це ретранслятор подій реального
світу та творів інших мистецтв; завдяки ТО у наш дім приходять найвищі досягнення
світової культури (хоча не тільки найвищі). Телебачення радикально демократизувало та
інтернаціоналізувало культурне життя.

Циркове мистецтво - вигляд видовищного мистецтва, за законами якого

будується розважальна вистава, як правило, на арені спеціальної будівлі
(круглої форми з високим куполом) Основою циркового мистецтва
вважається демонстрація незвичайного (ексцентрика) і смішного;
характерною приналежністю сучасного цирку є демонстрація фокусів,
пантоніми, клоунади, виняткових здібностей, часто пов'язаних з ризиком

Специфіка цирку полягає у створенні художніх образів за допомогою рухів, трюків,

акторського мистецтва. Демонструючи віртуозно-вільне володіння важко освоюваними
предметами (тваринами, простором, власним тілом тощо), цирковий артист творить за
законом ексцентричності, розкриваючи вищі людські можливості. Обов'язковою дійовою
особою цирку є клоун - комічне дзеркало часу.

Естрада - термін радянської фразеології в мистецтвознавстві в епоху Радянського

Союзу, який поряд з терміном «художня самодіяльність» застосовувався на
означення офіційного (носив яскраво виражений ідеологічний характер і
мав монополістичний спосіб організації в умовах закритого суспільства) шоу-
бізнесу з врахуванням офіційного радянського способу життя і офіційної
радянської культури та політики.

Нема головних і другорядних мистецтв, але в той чи інший період може набувати
найбільшого значення якийсь один з видів мистецтва, який стає найбільш масовим і
впливовим.

Важливо запамятати піорітетні види мистецтва за епохами:

в епоху античності – головним мистецтвом була скульптура,

середніх віків – ікона,

Відродження - живопис,

Новий час – театр,

ХІХ століття – музика і література,

перша половина ХХ століття – кіно,

Друга половина ХХ ст – телебачення

сьогодні – відео-інтернет ресурси.