ЛЕКЦІЯ № 4

Тема: Лінійні простори та лінійні оператори.

1. n -вимірний арифметичний простір. Поняття, приклади і найпростіші

властивості векторного простору.

Нехай P – числова множина дійсних або комплексних чисел. Числа з

цієї множини будемо позначати малими латинськими буквами.
Означення. Будь-який впорядкований набір з n чисел x1 , x2 ,..., xn з
множини P називається n -вимірним числовим вектором. Числа
x1 , x2 ,..., xn називаються координатами або компонентами вектора.
Позначається x .
Означення. Два числових вектори x = ( x1 , x2 ,..., xn ) та
y = ( y1 , y2 ,..., yn ) рівні тоді і тільки тоді, коли рівні їх відповідні
компоненти:
x = y  x1 = y1 & x2 = y2 & ... & xn = yn .
Відзначимо, що два числових вектори не можуть бути рівні, якщо
число компонент в них неоднакове.
Означення. Сумою векторів x = ( x1 , x2 ,..., xn ) та y = ( y1 , y2 ,..., yn )
називається вектор
x + y  ( x1 + y1 , x2 + y2 ,..., xn + yn ) .
Означення. Добутком вектора x = ( x1 , x2 ,..., xn ) на число   P
називається вектор
 x = (  x1 ,  x2 ,...,  xn ) .
n
Означення. Множина V всіх n -вимірних числових векторів з
компонентами з множини P разом з введеними операціями додавання
векторів і множення вектора на число з P , для яких виконуються всі
властивості лінійних дій над векторами, називається n -вимірним
арифметичним простором над полем P .

Поняття, приклади і найпростіші властивості векторного простору

У різних розділах математики лінійні операції виконуються не тільки

над векторами, а й над різними іншими об’єктами: матрицями, функціями,
многочленами, тощо. Можливість підходити до цих об’єктів із загальної
точки зору дає поняття векторного (лінійного) простору.
Нехай V – непорожня множина елементів будь-якої природи, які
будемо позначати a, b, c,..., x, y, z,... і нехай P – числова множина дійсних
або комплексних чисел, елементи якої будемо позначати  ,  ,  ,...,  ,  ,... .
Визначимо в множині V операцію додавання елементів: x, y  V
x + y  V і операцію множення елемента на число: x  V   P
x  V .
Означення. Множина V називається лінійним (векторним)
простором, якщо в V визначені алгебраїчна операція додавання і операція
множення на числа з фіксованої числової множини P , причому виконані
наступні умови (аксіоми векторного простору):
1. x, y  V x + y = y + x комутативність додавання ;
2. x, y, z  V ( x + y ) + z = x + ( y + z ) –асоціативність додавання;
3. x  V   V : x +  = x - існування нульового елемента ;
4. x  V  (− x ) V : x + ( − x ) =  - існування протилежного елемента;
5.  ,   P x  V ( )x =  (x ) – асоціативність множення на число ;
6.  ,   P x  V ( +  )x = x + x - дистрибутивність відносно
додавання чисел ;
( )
7.   P x, y  V  x + y = x + y - дистрибутивність відносно
додавання елементів;
8. x  V 1  x = x .
Елементи лінійного простору називаються векторами, елемент 
називається нульовим вектором (нуль-вектором).

Приклади лінійних просторів:

1) Множина R дійсних чисел із звичайними операціями додавання і
множення є дійсним векторним простором. Множина C комплексних чисел
відносно операцій додавання комплексних чисел і множення комплексних
чисел на дійсні числа є дійсний векторний простір C .
n
2) n -вимірний арифметичний простір V є векторним простором.
3) Сукупність M m ,n всіх матриць розмірності m  n з дійсними
елементами утворює дійсний векторний простір відносно операцій додавання
матриць і множення матриць на число.
4) Множина всіх геометричних векторів звичайного тривимірного
простору з початком в точці O відносно операцій додавання векторів і
3
множення векторів на число утворює дійсний векторний простір R .
Множина всіх векторів деякої площини і деякої прямої відносно
операцій додавання векторів і множення векторів на число також є дійсними
1
векторними просторами. Позначимо їх відповідно R і R .
2

5) Сукупність всіх многочленів від змінної x з дійсними

коефіцієнтами відносно операцій додавання многочленів і множення
многочленів на число утворює дійсний векторний простір.
6) Сукупність всіх неперервних функцій дійсної змінної, які визначені
на деякому відрізку  a, b  , утворює дійсний векторний простір відносно
операцій додавання функцій і множення функцій на число. Роль нуль-вектора
відіграє функція, яка тотожно дорівнює нулю.

З означення безпосередньо випливають наступні

Найпростіші властивості лінійного простору:

1) Єдиність нульового вектора. В векторному просторі V існує

єдиний нульовий вектор, тобто такий, що   V : x +  = x .
2) Єдиність протилежного елемента. В векторному просторі V для
будь-якого вектора x  V існує єдиний вектор − x  V такий, що
x + (−x) =  .
3) Для будь-якого вектора x  V 0  x =  .
4) Для будь-якого числа   P і  V    =  .
5) Якщо добуток  x =  , то або  = 0 , або x =  .
6) Для будь-якого вектора x  V елемент (−1)  x є протилежним до
x.

2. Лінійна залежність системи векторів. Базис і розмірність

векторного простору

Лінійна залежність системи векторів визначається так само, як лінійна

залежність системи рядків матриці, які є числовими векторами.
Означення. Лінійною комбінацією векторів а1 , а2 ,..., аn векторного
простору V називається вектор x вигляду
x = 1a1 + 2 a2 + ... + n an . (1)
де 1 ,  2 ,...,  n – деякі дійсні числа (коефіцієнти лінійної комбінації).
Означення. Система векторів а1 , а2 ,..., аn векторного просторуV
називається лінійно залежною, якщо існують числа 1 ,  2 ,...,  n , які не всі
водночас дорівнюють нулю ( 1 + 2 + ... + n  0 ), такі що
2 2 2

1a1 + 2 a2 + ... + n an =  (2)

Система векторів а1 , а2 ,..., аn називається лінійно незалежною,
якщо остання рівність виконується тільки в одному випадку , коли
1 = 2 = ... = n = 0
Теорема. (про лінійну залежність векторів)
Вектори а1 , а2 ,..., аn лінійно залежні тоді і тільки тоді, коли один з
векторів цієї системи є лінійною комбінацією інших.
 Означення. Впорядкована система векторів а1 , а2 ,..., аn називається
базисом векторного простору V , якщо
1) вона лінійно незалежна;
2) кожен вектор x простору V лінійно виражається через вектори
цієї системи, тобто x = 1a1 + 2 a2 + ... + n an .
Означення. Векторний простір V називається n -вимірним, якщо в
ньому існує базис з n елементів. Число n називається розмірністю
простору і позначається dimV . Простір скінченної розмірності
називається скінченновимірним. Простір, в якому можна знайти будь-яке
число лінійно незалежних векторів називається нескінченновимірним.
(Лінійна алгебра вивчає тільки скінченновимірні простори.)
Теорема (про зв'язок між базисом і розмірністю). Система векторів
а1 , а2 ,..., аm утворює в просторі V розмірності n базис тоді і тільки тоді,
коли вона лінійно незалежна, а число векторів в ній дорівнює розмірності
простору m = n .

3. Координати вектора у векторному просторі. Розкладання вектора за

базисом .

Нехай а1 , а2 ,..., аn – деякий базис векторного простору V . Тоді будь-

який вектор x V можна подати у вигляді (1)
x = 1a1 + 2 a2 + ... + n an
де 1 ,  2 ,...,  n – деякі дійсні числа, причому єдиним чином. В цьому
випадку вираз (1) називається розкладом вектора x за базисом а1 , а2 ,..., аn .
Означення. Коефіцієнти розкладу (1) називаються координатами
вектора в даному базисі. Упорядкований набір координат вектора
називається його координатним рядком і позначається x  :
x  = (1 , 2 ,..., n ) .
Приклад. Довести, що вектори а1 , а2 , а3 утворюють базис у просторі
R 3 та знайти координати вектора b в цьому базисі. 
  
а1 = (3,−2,1) , а2 = (−1,1,−2), а3 = (2,1,−3) , b = (11,−6,5)
Розв’язання. 1) Перевіримо необхідну і достатню умову
компланарності векторів а1 , а2 , а3 :
3 −2 1
  
а1 а2 а3 = − 1 1 − 2 = 8.
2 1 −3
Оскільки а1а2 а3 = 8  0 , то вектори а1 , а2 , а3 некомпланарні, тому
вони лінійно незалежні і утворюють базис.
 
2) Розкладемо вектор b за базисом а1 , а2 , а3 :
   
b = x1a1 + x2 a2 + x3a3
або в координатному вигляді:
(11, −6,5) = ( 3, −2,1) x + ( −1,1, −2 ) x + ( 2,1, −3) x .
1 2 3

Вектори рівні, коли їх відповідні координати рівні. Тому одержимо

систему:
3x1 − x2 + 2 x3 = 11;

− 2 x1 + x2 + x3 = −6;
 x − 2 x − 3x = 5.
 1 2 3

Розв’язуючи цю систему будь-яким способом, знайдемо

x1 = 2 , x2 = −3, x3 = 1 .
   
3) Отже, b = 2a1 − 3a2 + a3 .
b = 2 ( 3, −2,1) − 3( −1,1, −2 ) + ( 2,1, −3) = ( 2,3, −1) .
Відповідь: b = ( 2,3, −1)

4. Лінійний оператор та його матриця

Означення. Лінійним оператором у векторному просторі V

називається відображення векторного простору V в себе  :V →V
таке, що виконані наступні умови (умови лінійності):
1) x, y V  ( x + y ) =  ( x ) +  ( y ) ;
1) x V   P  (x ) = ( x );
Лінійний оператор називається також лінійним перетворенням
векторного простору V .
Означення. Матрицею лінійного оператора  в базисі а1 , а2 ,..., аn
називається матриця
 11 12 ... 1n 
 
  22 ...  21 
A =  21 ,
... ... ... ... 
 
  n1  n1 ...  nn 
елементами якої є коефіцієнти в розкладі образів векторів а1 , а2 ,..., аn за
базисом а1 , а2 ,..., аn , тобто
 (a1 ) = 11a1 +  21a2 + ... +  n1an ;
  (a2 ) = 12 a1 +  22 a2 + ... +  n 2 an ;
………………………………………..
 (an ) = 1n a1 +  2 n a2 + ... +  nn an .
З означення випливає, що стовпцями матриці A є координатні рядки
векторів  (ai ) , i = 1,2,..., n , в базисі а1 , а2 ,..., аn .
При фіксованому базисі а1 , а2 ,..., аn кожному лінійному оператору
простору V відповідає певна матриця n -го порядку – матриця цього
лінійного оператора. Справедливе і обернене: кожна матриця n -го порядку є
матрицею певного лінійного оператора простору V в базисі а1 , а2 ,..., аn .
У координатному вигляді дія лінійного оператора  на вектор x V
зводиться до множення матриці лінійного оператора на координатний
стовпчик вектора x :
 11 12 ... 1n  x1 
  
  22 ...  21  x2 
 ( x ) = A x =  21 .
... ... ... ...  ... 
  
  n1  n1 ...  nn  xn 