РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка: 50 сторінок, 53 рисунки, 13 таблиць, 40 джерел.

Одним із основних напрямків збереження водних ресурсів і запобігання

деградації екосистем є створення водоохоронних зон, у межах яких виділяються зони
суворого обмеження господарської діяльності – прибережні захисні смуги. Основною
метою їх створення є попередження знищення навколо водоймищ рослин і тварин,
запобігання, обмеження та усунення наслідків забруднення, засмічення та
спустошення водних об’єктів. Отже, розробка технологій встановлення
водоохоронних зон та прибережних захисних смуг є важливим та актуальним
питанням.
Мета роботи:
1) проаналізувати існуюче українське та світове законодавство у сфері охорони
екології та користування водними ресурсами, зробити висновки щодо схожості та
відмінності різних законодавств, показати взаємозв’язок між різними законодавчими
актами при встановленні меж водоохоронних зон та прибережних смуг, процедуру
встановлення цих меж та режиму водокористування;
2) виділити найбільш гострі проблеми у водоохоронному законодавстві
України, процедурі встановлення водоохоронних зон та знайти шляхи їх усунення;
3) використовуючи сучасні методи (за допомогою ГІС - технологій – ArcGis
9.3), встановити на конкретному прикладі водоохоронну зону та прибережну захисну
смугу, результати представити у 3D-виді, визначити засоби подальшого моніторингу
цієї водойми.
Вивчення законодавства України в сфері водної охорони та водокористування
є на сьогоднішній день дуже актуальним. Це пояснюється тим, що існує чимало
проблем, пов’язаних з екологічною ситуацією водних об’єктів, недосконалістю
регулювання користуванням водами та прилеглими землями в Україні.
ВОДООХОРОННІ ЗОНИ, ПРИБЕРЕЖНІ СМУГИ, ГОСПОДАРСЬКА
ДІЯЛЬНІСТЬ, ВОДНИЙ КОДЕКС, ВОДОЙМИ, ВОДОКОРИСТУВАННЯ
ПОЯСНЮВАЛЬНА Лист
«Водоохорона ЗАПИСКА 2
»
 2

Ізм Лист № докум. Підп. Дата

 3

ЗМІСТ
ВСТУП..........................................................................................................................3
1.1 Проблема прісних водних ресурсів у світі...................................................6
1.2 Проблема водних ресурсів в Україні...........................................................8
1.3 Засоби збереження кількості та якості прісних вод...................................8
2 ДОСЛІДЖЕННЯ СВІТОВИХ МЕТОДІВ ОХОРОНИ ВОД.............................10
2.1 Дослідження методів охорони вод у західних штатах США...................12
2.2 Дослідження методів охорони вод у Бразилії............................................17
2.3 Охорона вод у Європі...................................................................................22
2.4 Досвід Фінляндії у сфері охорони водних об’єктів..................................24
2.5 Водоохоронне законодавство Росії............................................................29
3 ОХОРОНА ВОД В УКРАЇНІ................................................................................39
3.1 Огляд законодавства України в сфері охорони водних об’єктів.............39
3.2 Аналіз законодавства України в сфері регулювання водних відносин..40
3.3 Визначення розмірів водоохоронних зон і прибережних захисних смуг
рік, вплив на них природних умов....................................................................44
3.4 Протиріччя у нормах водного законодавства..........................................48
3.5 Тенденції розвитку водоохоронного законодавства.................................53
4 ТЕХНОЛОГІЇ ПРОЕКТУВАННЯ ВОДООХОРОННИХ ЗОН ТА
ВСТАНОВЛЕННЯ ПРИБЕРЕЖНИХ ЗАХИСНИХ СМУГ..................................55
4.1 Деякі ГІС-продукти, які були вже впроваджені у виробництво..............55
4.2 Застосування ГІС- технологій при проектуванні водоохоронних зон та
подальшому моніторингу вод...........................................................................58
4.3 3D-моделювання місцевості для подальшого встановлення охоронних
зон та моніторингу водного об’єкта.................................................................62
4.4 Приклади використання моделі водного об’єкту......................................66
ВИСНОВКИ...............................................................................................................69
ЛІТЕРАТУРА.............................................................................................................71
 4

ВСТУП

Забезпечення водою населення України в повному обсязі ускладнюється через

незадовільну якість води водних об'єктів. Якість води більшості з них за станом
хімічного й бактеріального забруднення класифікується як забруднений і брудний
(ІV-V клас якості). Найгостріший екологічний стан спостерігається в басейнах річок
Дніпра, Сіверського Дінця, річках Приазов'я, окремих припливах Дністра, Західного
Бугу, де якість води класифікується як дуже брудна (VІ клас). Для екосистем
більшості водних об'єктів України властиві елементи екологічного й метаболічного
регресу.
Основними джерелами прісної води на території України є стоки річок Дніпра,
Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, Дунаю із припливами, а також малих
річок північного узбережжя Чорного й Азовського морів. Порушення норм якості
води досягло рівнів, які ведуть до деградації водних екосистем, зниження
продуктивності водойм. Значна частина населення України використовує для своїх
життєвих потреб недоброякісну воду, що загрожує здоров'ю нації.
Якісний стан підземних вод внаслідок господарської діяльності постійно
погіршується. Це пов'язане з існуванням на території України близько 3 тис.
фільтруючих накопичувачів стічних вод, а також із широким використанням
мінеральних добрив і пестицидів. Найбільш незадовільний якісний стан підземних
вод у Донбасі й Кривбасі.
Виходячи з вищевикладеного, завдання для дослідницької роботи можна
сформулювати таким чином:
Дослідження методів водної охорони як в Україні, так і за кордоном, вивчення
зв’язку сучасних світових методів охорони водних об’єктів з українськими,
покращення або збереження стану водних об’єктів в Україні. Вивчення засобів
встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг як методів охорони
водних об’єктів від засмічення і погіршення якості води, а також розгляд
можливостей подальшого моніторингу водних об’єктів за допомогою ГІС -
технологій і 3D-моделювання місцевості. Розробка системи водоохорони об’єкта на
конкретному прикладі, що дозволить в майбутньому втілити у виробництво сучасні
методи охорони вод.
Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі задачі:
- детальне вивчення світових методів охорони водних об’єктів;
 5

- повний огляд українського законодавства у сфері водної охорони;

- визначити зв’язок між законодавством різних країн із законодавством
України, можливі методи перейняття вдалого світового досвіду водної охорони
об’єктів; визначення найгостріших проблем в Україні, пов’язаних із
водокористуванням, та шляхів їх усунення;
- вивчення методів встановлення спеціальних водоохоронних зон та
прибережних захисних смуг, а також моніторингу водних об’єктів за допомогою
сучасного ГІС ArcGis 9.3;
- обґрунтування оптимальної технології встановлення охоронних зон і
прибережних смуг, моніторингу місцевості, та визначення можливих шляхів втілення
сучасних засобів у виробництво.
Актуальність теми.
Сучасне використання земельних ресурсів, зокрема водних об’єктів, України не
відповідає вимогам раціонального природокористування з багатьох причин, які
потребують негайного вирішення. Актуальність обраної для дослідження теми можна
розділити на декілька складових. Детальне обґрунтування актуальності дослідження
засобів водної охорони розглянуте у Розділі 1. Коротко актуальність можна викласти
наступним чином.
1. Порушене екологічно припустиме співвідношення площ ріллі, природних
кормових угідь, лісових насаджень, що негативно впливає на стійкість
агроландшафту. Розораність земель є найвищою у світі й досягла 56 відсотків
території країни й 80 відсотків сільськогосподарських угідь. Інтенсивне
сільськогосподарське використання земель призводить до зниження родючості
ґрунтів через їхнє переущільнення (особливо чорноземів), втрати грудкувато-
зернистої структури, водопроникності та аераційної здатності з усіма екологічними
наслідками. [1]
2. Велика кількість виробництв розташовано на берегах рік, морів та інших
водойм. Для переважної більшості підприємств промисловості й комунального
господарства скидання забруднюючих речовин істотно перевищує встановлений
рівень гранично припустимого скидання. Це призводить до забруднення водних
об'єктів, порушення норм якості води.
3. Недосконалість законодавства не дозволяє ефективно реагувати на таку
ситуацію з водоймами і вимагає удосконалення. Закони та підзаконні акти, що діють
на сьогоднішній день, можуть з легкістю обходитися стороною зацікавленими
особами, що відкладає незгладимий відбиток на водо- та берегокористуванні всього
населення країни.
 6

4. Не існує централізованої автоматизованої інформаційної системи управління

всіма водними об'єктами країни, існують тільки обласні системи в декількох великих
регіонах, які не завжди оптимально працюють і не містять повні відомості. Без
розробки автоматизованих інформаційних методів управління водними об'єктами
неможливо ефективно проводити охорону вод та їх моніторинг.
Тому, можна назвати актуальним дослідження світового законодавства у сфері
водної охорони та порівняння його з вітчизняним. Також актуальною є проблема
вирішення будь-яких завдань із водоохорони, моніторингу за допомогою сучасної
ГІС-програми – ArcGis 9.3.
Об’єкти дослідження:
- водоохоронне законодавство у різних куточках світу: Європа, Південна та
Північна Америка, Росія;
- українське водоохоронне законодавство;
- технологія встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, а
також технологія моніторингу водних об’єктів.
В цілому, дослідження стосуватиметься прісних вод, але буде коротко
викладена ситуація з морями та океанами.
Методами дослідження є загальні методи теоретичного та емпіричного
дослідження – аналіз, порівняння, експеримент, моделювання.
Наукову новизну отриманих результатів складають:
- тривимірна модель місцевості з водоймою та встановленими навколо неї
водоохоронними зонами та прибережними захисними смугами;
- ретельний аналіз та порівняння світових і вітчизняних методів водоохорони.
Практичне значення результатів роботи. Отримані результати ретельного
аналізу та порівняння різних законодавств та методів охорони водних об’єктів,
виявлені достоїнства і недоліки можуть служити основою для вирішення вітчизняних
проблем користування водними ресурсами, вдосконалення українського
водоохоронного законодавства. Побудована 3D-модель місцевості з основою під базу
даних для вирішення різного типу завдань (інженерних, правових та ін.) та
моніторингу водосховища і його берегів може бути в майбутньому вдосконалена та
втілена у виробництво.
Впровадження результатів роботи. Основні положення і результати
дослідницької роботи доповідались на наукових студентських конференціях 2007-
2009 років і отримали позитивну оцінку спеціалістів. Результати аналізу і порівняння
водоохоронних законодавств різних країн світу та України можуть бути використані в
навчальному процесі при поглибленому вивченні земельного права.
 7

1 ОБГРУНТУВАННЯ АКТУАЛЬНОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВОДООХОРОННОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Проблема прісних водних ресурсів у світі

Значна актуальність теми дослідження пов’язана з існуванням багатьох

проблем, які суспільству необхідно в обмежений термін вирішувати (див. рис.1.1).
проблеми, пов’язані зі світовими водними ресурсами значно впливають на ситуацію з
водоймами України, а також мають спільне походження [2].
Актуальність дослідження
методів водної охорони

Проблеми охорони Проблеми охорони

водних ресурсів у водних ресурсів в
світі Україні

Погана якість вод, які використовуються Активне

для задоволення потреб населення засмічення рік,
морів та ін. вод

Безперервне скорочення
Проблеми
кількості рік, озер і т.д.

Невикористання новітніх Недосконала правова

технологій для ефективного база з водної охорони
управління водними ресурсами

Рисунок 1.1–Зв’язок проблем водних ресурсів з актуальністю теми дослідження

Людина використовує воду для багатьох потреб: купання, прання білизни,

миття посуду, прибирання житла, поливу зелених насаджень тощо. Як відомо,
переважна більшість міст і сіл розташовані біля річок, озер, інших водойм, які
використовуються як водні шляхи, джерела енергії, місця масового відпочинку
людей.
Стрімко зростає споживання води для потреб промисловості і сільського
господарства. Підраховано, наприклад, що для виробництва однієї банки овочевих
консервів витрачається 40 л води, кілограма паперу — 100 л, кілограма шерстяної
тканини — 600 л, тонни сухого цементу — 4500 л, тонни сталі — 20 000 л. Багато
води споживає сільське господарство. На вирощування одного кілограма пшениці
 8

витрачається в середньому 750 кг води. Гектар, зайнятий кукурудзою, витрачає 3200 т

води, гектар капусти — 8000 т. [2]
Запаси води на Землі величезні, але більшість складають солоні води Світового
океану. Це 97,4 відсотка всіх запасів води земної кулі. Лише 2,6 відсотка складають
прісні води, з яких 1,6 відсотка заковані в льодовиках. Отже, в рідкому стані
знаходиться всього 1 відсоток прісних вод. Зі збільшенням чисельності населення на
планеті, ростом промислового потенціалу, дуже різко виявився в багатьох країнах
дефіцит прісної води. Вона стає в прямому значенні дорогоцінної. Ситуація
безупинно погіршується. До 2050 року чисельність населення на Землі може скласти
8-10 млрд. людей. Потреби в більшій кількості товарів і послуг, для виробництва яких
необхідна вода, будуть зростати. Збільшення населення на 2-4 млрд. людей,
збільшить потребу в питній воді. У результаті вода для виробництва й для людини
може стати недоступною. [2]
Футурологи затверджують, що в майбутньому можуть виникнути війни за
питну воду. Уже тепер більше мільярда людей позбавлено якісної питної води. Важка
ситуація зложилася в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (Банкок, Таїланд, Південна
Корея, Японія), у басейнах рік - Нил, Тигр, Євфрат. Багато посушливих районів
планети страждають від тривалих посух, видобуток підземних вод відбувається
швидше, ніж їхнє поновлення. Забруднення й засолення погіршують якість питної
води й зменшують її запаси. Тому необхідно дбайливо, раціонально й ефективно
використовувати обмежені запаси прісної води. Людей очікує дефіцит питної води,
що постійно зростає. Найменші запаси води в ріках - 0,0001% від загальної її
кількості на Землі, в атмосфері - в 10 разів більше, а підземних вод в 3000 разів
більше, ніж у ріках. Тому усе більше населення використає ці води. Величезні її
запаси в гірських льодовиках і полярних льодах, айсбергах - 28,5 млн. куб. км або
2,15% від загальних її запасів на Землі. Гостру нестачу прісної води відчувають
багато інших країн світу. Тому забезпечення всіх потреб людини чистою прісною
водою й охорона вод висуваються в ряд найважливіших завдань сучасності. [2]
Проблема забезпечення питною прісною водою не оминула і населення
України. Україна відноситься до одного з найменш забезпечених якісною водою
регіонів світу. Це пов’язано з географічним розташуванням країни, неповнотою
проведених водоохоронних заходів, недосконалістю законодавства, яке дозволяє
оминати багато важливих охоронних норм і правил. Ціна збереження якості існуючих
водних ресурсів дуже висока. Необхідне прийняття ряду заходів, які запобігли б або
зменшили антропогенний вплив на водні об'єкти. Розглянемо докладно ситуацію з
водними ресурсами в Україні.
 9

1.2 Проблема водних ресурсів в Україні

Потенціал водних ресурсів України дуже обмежений порівняно з іншими

країнами світу, тому існуючі водойми потребують ретельного захисту.
Забезпечення водою населення України ускладнюється незадовільною якістю
води у водних об'єктах. Якість води більшості з них по хімічному й бактеріальному
стані класифікується як забруднений і брудна (ІV-V клас якості). Найгостріший
екологічний стан спостерігається в басейнах Дніпра, Сіверського Дінця, річках
Приазов'я, окремих припливах Дністра, Західного Бугу, де якість води класифікується
як дуже брудна (VІ клас).
Постійно погіршується екологічна ситуація Азовського й Чорного морів.
Обсяги скидання забруднюючих речовин тільки з території України щорічно
досягають 340 - 390 тис. тонн. Рівень забруднення морської води в окремих
акваторіях прибережної смуги перевищує гранично допустимі концентрації
нафтопродуктів у два-сім разів, фосфору - у десять разів, а також інших речовин. За
останні десять років внаслідок забруднення морів та привнесення нових видів рослин
і тварин, небезпечних для місцевої флори те фауни, обсяги вилову риби в Азовському
та Чорному морях зменшилися в п'ять разів. [3]
Ця ситуація склалася через надмірне навантаження на береги водойм, їх
непереривну забудову, недотримання законодавчих норм та правил, неконтрольоване
скидання забруднюючих речовин у воду. Зо всіма цими проблемами необхідно
боротися. Існує багато засобів збереження кількості та якості водних ресурсів, а
також їхнього відновлення.

1.3 Засоби збереження кількості та якості прісних вод

Охорона навколишнього середовища, раціональне використання природних

ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини – невід’ємна
умова сталого економічного та соціального розвитку. З цією метою в Україні
здійснюється державна екологічна політика, вдосконалюється законодавча та
природоохоронна діяльність. Нижче представлена схема основних кроків для
покращення стану водних об’єктів в Україні (див. рис. 1.2). [4]
 10

Заходи

Обмеження промислових Очищення русел та пойми

викидів у ріки, озера, інші рік і озер від сміття
водні об’єкти законодавчо.
Виконувати чітко та
сумлінно всі норми Здійснення жорсткого
законодавства на всіх рівнях контролю за скиданням
добрив та отрутохімікатів

Удосконалення технологій
виробництва товарів та
технологій утилізації сміття
Контролювання попадання
фекальних викидів та інших
відходів в русла рік

Дослідження і впроваджен-
ня новітніх технологій
встановлення водоохорон- Проведення суспільних
них зон та прибережних заходів по донесенню до
захисних смуг населення усієї важливості
цієї проблеми

Рисунок 1.2 – Спрощена схема боротьби з екологічними проблемами води

Для того, щоб покращити становище у сфері водопостачання, водного права в

цілому, необхідно сумлінно виконувати всі вищевикладені етапи всіма суб’єктами
водного господарства, а також населенням країни. Незважаючи на те, що основні
кроки для досягнення ефективного управління водними об’єктами чіткі, відомі всім
органам землевпорядкування України, управління є далеко не досконалим, постійно
порушуються норми водного права, а винуватці не відповідають за це. Вивчення,
дослідження і аналіз всіх законодавчих актів, підзаконних актів, та їх зв’язку між
собою є дуже актуальними завданнями. Важливим є також дослідження новітніх
методів охорони вод, встановлення водоохоронних зон, прибережних захисних смуг,
методів подальшого моніторингу водойм.
Початок дослідження доцільно почати із досвіду різних країн у сфері
водоохорони, тому що в деяких країнах це дуже розвинена тема, де досягнуті значні
успіхи і ситуація із водними ресурсами є сприятливою. До того ж, є можливість
перейняття безцінного досвіду та впровадження його в українську систему водної
охорони. [4]
 11

2 ДОСЛІДЖЕННЯ СВІТОВИХ МЕТОДІВ ОХОРОНИ ВОД

Запаси прісної води являють собою єдиний ресурс. Розраховане на тривалу

перспективу освоєння світових ресурсів прісної води вимагає цілісного підходу до
використання цих ресурсів і визнання взаємозалежності між елементами, що
складають запаси прісної води і визначають її якість. У світі існує мало регіонів, не
порушених проблемами втрати потенційних джерел постачання прісною водою,
погіршення якості води та забруднення поверхневих і підземних джерел. Це
викликано багатьма чинниками. [5]
Усі країни, залежно від своїх можливостей і наявних ресурсів і через
двосторонню і багатосторонню співпрацю, у тому числі з Організацією Об'єднаних
Націй і, при необхідності, з іншими відповідними організаціями, можуть здійснювати
такі заходи (див рис.2.1):
попередження забруднення
захист і збереження води і заходи щодо
водних ресурсів захист підземних вод боротьби із забрудненнями

контроль і розробка національних і

спостереження за міжнародних правових
водними ресурсами Заходи з охорони вод документів, які можуть
та водами, в які знадобитися для
скидаються відходи збереження якості водних
ресурсів

розробка та застосування захист водних захист живих ресурсів

екологічно чистої екосистем прісних вод
технології

Рисунок 2.1 – Можливі заходи з охорони водних ресурсів

На рис.2.2 представлена залежність існуючих проблем водних ресурсів у світі

між причинами, які їх викликають.
Для подолання вказаних вище міжнародних проблем водних ресурсів світовому
суспільству необхідно об’єднувати свої зусилля, кожній країні виконувати заходи з
охорони водних об’єктів (див.рис.2.2), впроваджувати новітні технології у
водоохоронну сферу, не тільки вдосконалювати власне законодавство, але й
 12

встановити жорсткий контроль за його виконанням. Необхідний моніторинг не тільки

водних об’єктів, але також прибережних земель.
Глобальні проблеми
1. Екологічно руйнівні моделі розвитку.
2. Відсутність розуміння проблем громадськістю та відповідних знань про охорону
ресурсів поверхневих і підземних вод.
3. Нерозуміння взаємозв’язків між освоєнням, управлінням, раціональним
використанням та очищенням водних ресурсів і водними екосистемами.

вимивання поживних речовин і

невідповідне очищення побутових стічних вод; пестицидів;
слабкий контроль за скиданням промислових порушення природного
стічних вод; балансу водних екосистем;
втрата і руйнування водозбірних площ; виникнення загрози для живих
нераціональне розміщення промислових прісноводних ресурсів;
підприємств; поступове зникання рік, озер та
безконтрольна система землеробства і інших водойм.
нераціональні методи ведення сільського
господарства.

Проекти освоєння водних ресурсів з метою

розвитку сільського господарства (греблі, Змінення та погіршення стану
схеми перекидання річкових стоків, водної екосистеми
водогосподарчі споруди, іригаційні проекти)

Ерозія, замулення, збезлісення і спустошення

Зростання деградації земель

Створення водосховищ Негативний вплив на екосистеми

Рисунок 2.2 – Зв’язок проблем водних ресурсів між їхніми причинами

Нижче представлено дослідження водоохоронного законодавства в різних
країнах, заснованого на нормах міжнародного права, міжнародних водних конвенцій,
договорів і т.д. Для дослідження були обрані регіони: Північна Америка, Південна
Америка, Європа, Росія.
Всі обрані для дослідження регіони мають як внутрішні прісні води, так і
солоні води Світового океану, які теж потребують захисту та відповідного
регулювання діяльності на прибережних землях. Країни досліджуються з
урахуванням свої власних особливостей, відмінностей, розглянуті основні принципи
та послідовність встановлення водоохоронного права. Наприкінці необхідно
встановити основні кроки у напряму розробки спільних заходів для охорони світових
водних ресурсів. Водоохоронні заходи у різних країнах світу досліджуються за
такими напрямами (див рис.2.3):
 13

Північна
Америка

США

Органи влади з питань Принципи користування

охорони вод та їх функції водами, огляд двох
основних доктрин

Південна Америка

Бразилія

Органи влади з питань Зв’язок закон-ва Основні законодавчі

охорони вод та їх функції зі світовим акти з питань охорони
водних об’єктів

Європа

Огляд всіх країн Фінляндія Росія

Огляд регулювання 1) національні 1) регулювання

прибережних програми з охорони прибережних захисних
захисних смуг водних об’єктів; смуг;
2) законодавчі акти. 2) законодавчі акти;
3) органи влади.

Огляд спільних кроків у вирішенні загальних світових питань з охорони вод

Рисунок 2.3 – Критерії, за якими розглядається світове водоохоронне законодавство

2.1 Дослідження методів охорони вод у західних штатах США

В США більша частина аспектів водного права має універсальний характер,

проте кожен штат вирішує питання по-різному. Послідовність встановлення
принципів водного права в окремому штаті представлена на рис.2.4. [6]
 14

Комплексний опис водного права із зазначенням винятків

Викладення відмінностей між штатами, обговорення доктрин прибережного

та призначеного користування

Обговорення концепції ефективного використання та ефективності

застосовуваних методів

Розгляд впливу компенсацій, юридичного стимулювання та ін. методів на

власників прав на водні ресурси

Розгляд спеціальних прав на воду, включаючи зарезервовані права і права за

контрактами

Рисунок 2.4 - Послідовність встановлення принципів водного права

У США існують дві доктрини, за допомогою яких надаються права на воду,
використовуються водні об’єкти, державні органи регулюють та керують діяльністю
на водах країни:
- доктрина прибережного водокористування;
- доктрина призначеного водокористування.
На рис.2.5 наведені основні положення та відмінності між ними двох доктрин.
[6]
В західних штатах була прийнята доктрина призначеного водокористування.
При розвитку іригації в посушливих західних штатах США, доктрина прибережного
водокористування була визнана неприйнятною. Сільськогосподарський та суспільний
розвиток залежав від надійного водопостачання. На жаль, у багатьох випадках
існуючі системи водопостачання повністю використовувалися на прилеглих землях.
Доктрина призначеного водокористування є основою водного права в 17-ти
західних штатах. Згідно з цією доктриною, особа, яка першою подасть заявку на
використання водних ресурсів для своїх обґрунтованих цілей, має більші права на
обмеження подальшої видачі прав; тільки ті особи, які першими з'явилися на
території та можуть продемонструвати ефективне використання води, можуть
продовжувати її використання. Ця характеристика доктрини робить її придатною для
таких регіонів з обмеженим наявністю водних ресурсів, як західні штати США.
Кожен потенційний водокористувач може вивчити наявні водні ресурси і прийняти
рішення, чи інвестувати працю і капітал при збереженні впевненості, що інші
водокористувачі не зможуть позбавити його необхідного обсягу водних ресурсів. [6]
 15

Доктрини

Прибережного водокористування Призначеного водокористування

Право на ефективне використання водних Пріоритетне ексклюзивне право більш

ресурсів на своїй землі власникам земель,
прилеглих до водотоку.
- найважливіший пріоритет – використання для
комунальних потреб;
- право не ексклюзивне, а пропорційне;
- використання водних ресурсів для зрошення і
промислових цілей повинно бути обґрунтовано
з точки зору вимог всіх інших власників земель,
прилеглих до того ж джерела;
- право не втрачається у разі відсутності його
використання;
- не вимірюється конкретною кількістю води.
раннього водокористувача з конкретного водотоку
на використання води в дозволеному обсязі.
- положення: «використовуй, або втратиш»;
- необхідність значних вкладень капіталу та праці
для будівництва водозабірних і транспортних
споруд;
- призначене право на воду після видачі стає
охоронною законом власністю;
- положення: «перший за часом – перший по
праву»;
- вимога ефективного водокористування.

Рисунок 2.5 – Основні положення доктрин

Каліфорнія (див. рис.2.6 – межі позначені червоним кольором) є єдиним
західним штатом, в якому продовжує існувати подвійна «гібридна система» прав на
поверхневі водні ресурси, що визнає права і прибережного, і призначеного
водокористування. Керівництво цього штату знайшло золоту середину між двома
основними доктринами. Вона полягає у наступному. [7]
Як уже визначено раніше, права призначеного водокористування необхідно
використовувати, інакше вони будуть втрачені, навпаки, права прибережного
водокористування є частиною земельної власності; володіння правом здійснюється
протягом необмеженого терміну. Незважаючи на те, що права прибережного
водокористування не можуть бути втрачені за відсутності їх використання, дані права
можуть бути обмежені в обсязі, характері та пріоритетністю. Верховний суд штату
Каліфорнія визначив, що непотрібні раніше права прибережного водокористування
можуть бути використані в майбутньому обґрунтованим і ефективним чином. Видані
раніше не чинні права мають нижчий пріоритет, ніж інші права прибережного
водокористування та призначені права, які регулярно використовувалися.
 16

Рисунок 2.6 – Карта західних штатів США [7]

Використання обох головних доктрин водокористування в управлінні може
бути пояснено тим фактом, що штат Каліфорнія (див.рис.2.6) має найдовшу серед
інших штатів США берегову океанську лінію, а користування землями, прилеглими
до солоних вод Світового океану, дуже різниться від користування землями,
прилеглими до прісноводних ресурсів, необхідних для постачання населенню.
Прибережні землі Тихого океану використовуються дещо для інших цілей, ніж землі
біля прісних водойм штату. [7]
У Каліфорнії (див.рис.2.6) і деяких інших штатах США управління водою на
міських територіях і інновація йдуть рука об руку. Рішення уряду щодо ефективності
водокористування, спеціальні закони і кадастри водних ресурсів, вимоги до
цілеспрямованості і звітності, процеси, що зв'язують фінансування інфраструктури та
новітню практику, забезпечують постійну інновацію та поліпшення. У ситуації
обмеженої наявності водних ресурсів в західних штатах можна виділити головні
аспекти управління водними об’єктами (див.рис.2.7).

Планування водних ресурсів

Фундаментальні аспекти
Зростання ефективності водокористування
управління водою

Поліпшення повторного та оборотного

використання води

Рисунок 2.7 - Фундаментальні аспекти управління водою у західних штатах

 17

У таблиці 2.1 представлені засоби ефективного регулювання водними

ресурсами у різних західних штатах. [7]
У таблиці 2.1 представлена порівняльна характеристика основних аспектів
управління водними ресурсами в західних штатах США. Загалом, досвід керування
водними об’єктами в умовах їх недостачі в західних штатах є безцінним, який може
бути використаний і для інших посушливих регіонів світу. Найбільш вдалим можна
вважати досвід штату Каліфорнія, де поєднані дві абсолютно різні доктрини
водокористування один великий комплекс заходів з управління водами.
Таблиця 2.1 - Огляд стану програм по водним ресурсам в західних штатах
Повноваже
ння з
Штат

Вимога плану Керівництво водним Стимулювання

розвитку
водних ресурсів збереженням водного збереження
водних
ресурсів
1 2 3 4 5
Є (GWMA, Тільки для зон активного Технічна підтримка, семінари, Податок. Кредити,
Арізона

1980) управління керівництво для користувачів, гранти (2 млн. дол..

служби розповсюдження знань, Щорічно) і фонди (5
громадські інфо-матеріали млн. дол. щорічно)

Є(AB 797 Вимога надання планів водних Технічна підтримка, семінари, Податок. Кредити і
або AB ресурсів для постачальників керівництва для користувачів, позики під низькі
Каліфорнія

1658) води, постачають більше 50
тис. акр/футів в сільському
господарстві або обслуговуючі
3 тис. підключень, постачають
3 тис. акр / футів в містах
служби розповсюдження знань, відсотки (85 млн. дол.)
громадські інформаційні
матеріали, іригаційний довідник
NRCS, демонстраційні програми

Є (CRS 37- Для громадських і приватних Технічна підтримка, семінари, Гранти (0,5 млн. дол.
60-26) постачальників води, що керівництва для користувачів, у містах і 0,5 млн. дол.
Колорадо

постачають більше 2 тис. служби розповсюдження знань, у сільському

акр/футів, а також від осіб, що громадські інформаційні господарстві)
звертаються за фінансовою матеріали, довідник NRCS,
підтримкою демонстраційні програми

Є (KSA Нові водокористувачі повинні Технічна підтримка, служби Позики під низькі
82a-706c) надавати плани водних розповсюдження знань, відсотки, гранти,
Канзас

(KSA 828- ресурсів (звичайно тільки для іригаційний довідник NRCS фонди і програми
733) посушливих територій) розподілення витрат

Є (MCA Можуть вимагатися місцеві Технічна підтримка, Позики під низькі

Монтана

Sec. 85-1- плани водозбереження семінари/освітні програми, відсотки (2 млн.

101) служби розповсюдження знань, дол.) і гранти (1,7
іригаційний довідник NRCS млн. дол.)

Є Всі постачальники води Керівництво з розробки планів Планується створення

повинні прийняти плани водних ресурсів, фондів для
Невада

водозбереження семінари/освітні програми, стимулювання

служби розповсюдження знань, водозбереження
іригаційний довідник

Продовження табл.2.1
1 2 3 4 5
 18

Нью-Мексико Передбачає Добровільна розробка планів Довідник з планування Позики під низькі
ться водозбереження водозбереження, демонстраційні відсотки і основні
проекти, семінари/освітні фонди
програми, служби
розповсюдження
знань,іригаційний довідник
Є (UC Title Потрібні від осіб, Технічна підтримка, Обмежена пряма
73-10-4) що звертаються за семінари/освітні програми, підтримка, оборотні
фінансовою підтримкою служби розповсюдження знань, позики під низькі
Юта

іригаційний довідник, відсотки (273 млн.

громадські інформаційні дол.) і фонди (144
матеріали, демонстраційні млн. дол.)
проекти
Є (глава Потрібні від осіб, Керівництво з розробки планів Позики під низькі
Вашингтон

90.54 RCW що звертаються за водних ресурсів, технічна відсотки, гранти

і глава новими дозволами або підтримка, семінари/освітні (125 млн. дол.) і
173-170 фінансовою підтримкою програми, служби фонди
WAC) розповсюдження знань,
іригаційний довідник NRCS і
т.д.
На противагу, розглянемо управління водними ресурсами у Бразилії, яка є
країною з найбільшими запасами води у світі.

2.2 Дослідження методів охорони вод у Бразилії

Бразилія є країною з найбільшими запасами водних ресурсів на планеті, яка має

близько 10% світових запасів прісної води. Її територія включає в себе ряд
гігантських водних басейнів, в тому числі величезний басейн річки Амазонки. За
винятком північного сходу, вся країна володіє завидною великою кількістю води,
оскільки вона знаходиться над величезними запасами підземних вод - в цілому
112,000 кубічних кілометрів. Однак, вода розподіляється нерівномірно по всій
території країни. У Центральній та Північно-Західній частині Бразилії знаходяться
найбільші запаси води, і в той же час, низька щільність населення. [8]
Бразилія є найбільшою країною в Південній Америці, її площа становить понад
8,5 мільйона квадратних кілометрів. Бразилія розділяє кордон з десятьма країнами,
що свідчить про важливість включення міжнародно-правових угод у національну
систему регулювання використання водних ресурсів. Організована у формі
федеративної республіки (що створює труднощі в області адміністративно-правової
організації системи водних ресурсів), Бразилія розділена на 26 штатів і Федеральний
округ (Бразилія). Існують різні коливання у чисельності населення, і багатства між
державами, і це розмаїття визначає, більшою чи меншою мірою, обсяг інвестицій у
здійснення політики і норм для використання води та елементарної санітарії.
Управління водними ресурсами - основний елемент стратегії Бразилії з
просування життєздатного зростання і створення рівноправного суспільства.
Досягнення Бразилії за минулі 70 років були щільно пов'язані з розвитком
 19

гідравлічної інфраструктури для гідроелектричної виробництва електроенергії і,

тільки нещодавно, з розвитком іригаційної інфраструктури, особливо в Північно-
східній області.
Стічні води - головна причина забруднення води в Бразилії, велика проблема,
яка підриває якість життя, здоров'я, і економічний розвиток у великих столичних
областях і надає непропорційне вплив на бідних в злиднях, що оточують найбільші
міста Бразилії.
У 2006 році, тільки у дев'яти бразильських штатах були системи моніторингу
якості води, які оцінені як чудові або дуже хороші; п'ять мали хороші системи; і
тринадцять мали слабкі системи.
У тому ж 2006 році Уряд Бразилії схвалив свій перший Прісноводний План
Управління, гарантуючи, що водна біологічна варіативність буде важливим аспектом
прісноводного планування всієї країни. З цим планом Уряд Бразилії зробив біологічну
варіативність частиною процесу прийняття рішень для використання прісноводних
ресурсів країни. [9]
Бразилія підписала численні угоди з сусідніми країнами, націлені на
просування сталого використання спільних водних ресурсів (див.рис.2.8).

Угода про використання

спільних природних
ресурсів прикордонних
відрізків річки Pepiri-
Guaçu (з Аргентиною)
Угода щодо Угода
Ла-Плати Співробітництва
Амазонки (TCA)

Угоди із сусідніми
країнами

Угода про використання

Угода про співпрацю для
спільних природних
використання природних
ресурсів прикордонних
ресурсів та розвитку
відрізків річки Уругвай і її
басейну річки Quaraí
притоків (з Уругваєм)

Рисунок 2.8 – Угоди між Бразилією та суміжними країнами

Угода щодо Ла-Плати вступило в силу в 1977 році і працює як політичний

взаємозв'язок серед країн «Південного Конуса» (Аргентина, Бразилія, Болівія,
Парагвай, і Уругвай). Його головні мети:
- стале використання водних ресурсів;
- регіональний розвиток із збереженням флори і фауни;
 20

- фізична, річкова, і земна інтеграція;

- заохочення більшого вивчення басейну, його ресурсів і потенціалу.
Угода Співробітництва Амазонки (TCA) була підписана в 1978 році Бразилією,
Колумбією, Еквадором, Гаваною, Перу, Сурінамом та Венесуелою і набула чинності
для Бразилії в 1980р. Основна область TCA повинна просунути гармонійний розвиток
Амазонки, щоб поліпшити якість життя його народів, і досягти повного об'єднання
територій Амазонки в їх відповідних вітчизняних економіках. [9]
Після ведення переговорів протягом шести років Конгрес прийняв
Національний Водний Закон (№ 9433 NWL в січні 1997 року), який включає
більшість сучасних принципів управління водними ресурсами та інструментів. Цей
закон був прийнятий також окремо для кожної федерації у різні роки. Основні
постулати NWL:
1) вода – це суспільна користь і обмежений природний ресурс до економічної
цінності;
2) в ситуаціях дефіциту пріоритет використання води - для споживання
тваринами і людиною;
3) управління водними ресурсами має завжди гарантувати багаторазове
використання вод;
4) басейн річки - територіальна одиниця для управління водними ресурсами; і
управління водними ресурсами має бути децентралізоване. [9]
Водоохоронне законодавство розвивається дуже різними темпами в окремих
федераціях, максимальний проміжок часу між прийняттям основного закону у штатах
складає майже 10 років, що свідчить о наявності факторів, які гальмують розвиток
законодавства. [9]
Одним з головних таких факторів є те, що Конституція 1988 року встановила
розходження в управлінні між водними ресурсами (річками, озерами і лагунами), що
лежать не тільки на території держави Бразилія (стаття 20), і водними ресурсами, які
розташовані повністю в межах державних кордонів (стаття 26). Це визначення водних
ресурсів, які контролюються державою, ускладнює ефективне управління деякими з
важливих річок країни, тому що водами головної річки неможливо управляти без
управління водами її річок-притоків і т.д.
На рис.2.9 представлена система головних державних органів влади Бразилії з
питань охорони водних об’єктів та їх функції. [9]
Крім того, Уряд Бразилії робить багато ініціатив управління водними
ресурсами, таких як PROAGUA і PRODES.
 21

1. PROAGUA - федеральний Проект управління водними ресурсами, прагне

поліпшувати якість життя населення, комбінуючи інтегроване управління водними
ресурсами з розширенням та оптимізацією гідравлічної інфраструктури, просуваючи
раціональне інтегроване та стале використання і управління водними ресурсами в
Бразилії.
2. PRODES - Програма Відновлення Басейну, є інноваційною програмою
бразильського Федерального уряду, фінансує очисні установки стічних вод,
забезпечуючи матеріальні стимули для управління та підтримки заводів.
3. Створені Комісії Користувачів, такі як COGERH, служать громадським
цілям, для децентралізації повноважень і більшої прозорості прийняття рішень. Такі
Комісії Користувачів ефективно мобілізували "мультидисциплінарні" команди, що
включають експертів, соціологів, географів, агрономів та інженерів - не як
організаторів, а як помічників, для більшої кількості учасників процесів прийняття
рішень.
Комітети по басейну річки представляють арену для прийняття нових рішень,
почали кидати виклик "закритій і технократичній" бюрократії, яку Бразилія
успадкувала від її переддемократичного минулого.
Деякі штати в Бразилії володіють власним законодавством по воді. На
сьогоднішній день налічується 22 штати, які вже мають свої власні закони
(див.таб.2.3). [9]
Міністерство охорони навколишнього середовища

Національна система Представники:

Національна водна влада управління водних ресурсів - Федерального уряду;
- держав;
- Федерального округу
Складається з Здійснює нац. - муніципалітетів;
10 функціон. водну політику - водних користувачів і
управлінь, має та встановлює цивільних орг-цій з
Національна рада з водних Комітети по басейнам водних ресурсів
адміністр. та критерії для
фінансову надання прав ресурсів (NCWR) річок (РБК)
незалежність використання
води та оцінки Функції:
механізмів - визначення,
Представники: Функції:
використання обговорення проблем з
- міністерств - просуває
Федерального уряду; метою захисту водних
інтеграцію Водні Агентства по
- призначені держ. ресурсів в області
планування
радами з Водних водних ресурсів
басейнам річок басейну річки
Цивільні організації з ресурсів; на регіон.,
- водних державному
водних ресурсів (CWO) Виконавчі секретаріати
користувачів і рівнях і між
цивіль. організацій призначеними Комітетів по басейнам
для користувача річок (РБК)
Учасники: секторами
- міжмуніципальні консорціуми;
- асоціації басейну річки;
- регіональні, місцеві, або секторні Беруть участь у процесі
асоціації водних користувачів; прийняття рішень
- неурядові організації.
 22

Рисунок 2.9 – Національна система водоохоронних органів влади

Національна Політика Водних ресурсів Бразилії була схвалена Федеральним

законом № 9433/97. Принципи політики представлені на рис.2.10.

Управління водними Басейн річки -

ресурсами має територіальна одиниця
враховувати багаторазове для виконання
використання води, вода - Національної Політики
обмежений ресурс з Водних ресурсів
великою економічною
цінністю
Управління водними
Принцип ресурсами має бути
Коли є брак води, и децентралізоване і має
пріоритет віддається політики залучити участь уряду,
споживанню людиною і користувачів і
тваринами спільноти

Рисунок 2.10 – Принципи водоохоронної політики в Бразилії

Для того, щоб ці принципи виконувались, необхідно законодавчо зробити
декілька важливих кроків, які повинні бути реалізовані на практиці:
- Прийняття водного басейну в якості одиниці планування;
- Багатоцільове використання водних ресурсів;
- Визнання води в якості вразливого і кінцевого ресурсу;
- Децентралізоване управління.
Найважливіші принципи водо охорони прийняті у Конституції країни.
Федеральна конституція 1988 року класифікує водні ресурси в якості
пріоритетних ресурсів. Серед конституційних положень, слід звернути особливу
увагу на декілька важливих – вони представлені у таб.2.2. [9]
Таблиця 2.2 – Важливі конституційні положення
Стаття Викладений принцип
стаття 20, пункт 1 Відповідно до положень цього закону, держава, федеральні округи і міські ради, а
також установи прямого управління Республіками використовують водні ресурси для
видобутку нафти і природного газу, для цілей генерації електричної енергії та інших
природних ресурсів на своїй відповідній території, континентальному шельфі,
територіальних водах або в межах виняткової економічної зони, виплачують фінансову
компенсацію за таку експлуатацію.
стаття 21, XIX Вимога створити національну систему управління водними ресурсами та визначення
критеріїв для надання права на їх використання.
стаття 26 Об'єкти власності держави:
- Поверхневі і підземні води, незалежно від того, звідки вони випливають, виникають і
т.д. Відповідно до Федеральної конституції, озера, річки, та ін. водойми, що належать
республіці, або зрошуваних більш ніж в одній державі, або які є кордонами з іншими
країнами (в даний момент і в перспективі), є власністю Союзу федерацій.
Поверхневі або підземні води, що виникають у результаті певних робіт, що
здійснюються в Республіці, залишаються власністю держави.
Правовий режим внутрішніх вод Бразилії (ріки, озера, внутрішні моря, затоки, канали і
причали, бухти, затоки та лимани) чітко визначено Водним кодексом.
 23

Через приналежність Бразилії до римсько-германської системи права, керівні

принципи Водного кодексу такі ж, як і в цій системі. Принцип "забруднювач
платить", прийнятий у Європі, відбився в якості нової концепції в Водному кодексі
держави. Однак, з різних причин, багато чого з того, що викладено у Кодексі не було
виконано. Це пояснюється тим фактом, що багато спеціальних законів і постанов не
було прийнято, незважаючи на той факт, що Кодекс набрав чинності понад
півстоліття тому. На рис.2.11 представлені найважливіші законодавчі акти, які мають
бути прийняті. [9]
Якщо водна політика Бразилії почне функціонувати повною мірою, будуть
прийняті всі потрібні законодавчі акти – це буде прикладом того, як потрібно
захищати води від забруднення, регулювати водні відносини, проводити моніторинги
в країні з великими запасами водних ресурсів.
Законодавчі акти

Національний план з Надання прав на

водних ресурсів використання водних
ресурсів

Плата за використання Класифікація водойм

водних ресурсів за їх використанням

Національна інформаційна
система водних ресурсів

Рисунок 2.11 - Документи, необхідні для належного управління

водокористуванням
Крім того, це буде прикладом і для країн з нерівномірною розподіленістю
водних ресурсів по території. Найбільш гальмуючим розвиток водоохоронного
законодавства фактором є те, що Бразилія – федеративна республіка. В цій ситуації
необхідно чітко налагодити зв’язок: національна влада – федеративна влада.
Приклади Бразилії та США в ідеальному варіанті можуть бути корисним як для Росії,
так і для України: для Росії – з боку регулювання відносин у федеративній республіці,
для України – з боку регулювання відносин у країні з нерівномірною розподіленістю
прісних водних ресурсів. Наступним розглянемо регіон з найбільш розвинутим
законодавством у сфері прибережних захисних смуг – Європу.

2.3 Охорона вод у Європі

Досліджено, яким чином різні європейські країни вирішують проблему

прибережного доступу і планування цих територій шляхом визначення прибережних
 24

зон. Європейський регіон має великі площі прибережних земель внутрішніх прісних
водойм, та великі території прибережних земель до солоних вод морів та океанів, які
теж потребують належного захисту і регулювання господарської та іншої діяльності.
Більшість конфліктів, які впливають на водні екосистеми, виникають у
прибережних зонах. На рис. 2.12 показані основні функції прибережних зон.
Прибережні райони в усьому світі високо цінуються з точки зору:
- ландшафту;
- культурної спадщини;
- природних місць мешкання;
- значними рекреаційними і туристичними ресурсами.
Прибережні райони знаходяться під тиском нових будівель, споруд, ресторанів,
житла, промисловості. Діюча структура планування території не достатньо враховує
потенційні втрати доходів рекреаційних маршрутів, збільшення загрози прибережної
ерозії і т.д. внаслідок забудови берегів.
Прибережні зони

Відпочинок - надати можливість
для аматорського руху (пішоходи,
велосипедисти, мотоциклісти,
вершники на конях) і т.д.
Охорона природи - забезпечити Захист від ерозії - забезпечення
поліпшення середовища буферної зони для захисту від
перебування й захистити зростання рівня моря, від
вразливі прибережні місця штормових припливів та ін.
проживання флори і фауни

Рисунок 2.12 – Найважливіші функції прибережних зон

У багатьох європейських країнах прибережні захисні зони існують для
безперешкодного доступу до водних об'єктів, дозвілля. Розмір охоронних районів
коливається від смуги у кілька метрів в одних країнах і до охоронних районів площею
в 3 км при особливо уразливих об'єктах. [10]
В таблиці 2.3 представлений короткий огляд механізмів громадського доступу
до узбережжя в різних європейських країнах з найбільш розвиненим водоохоронним
законодавством (до узбереж прісних водойм національного значення, а також до
узбереж Балтійського, Північного, Середземного морів і Атлантичного узбережжя).

Таблиця 2.3 - Прибережний доступ та механізми планування в Європі [11]

Країна Прибережний доступ / договори планування
Прибережна зона охороняється для рекреаційних цілей, але просування
Бельгія
здійснюється за певним маршрутом
Данія Прибережна захисна зона від 100м до 3км із забороною її освоєння. Прибережна
смуга не може бути визначена в 100м, якщо за її межами починається постійна
рослинність. Така зона розширюється до 300м вздовж відкритих узбереж,
 25

котеджні будівлі дозволяються. В якості винятків ставляться до гаваням,

існуючим сільськогосподарським організаціям і спорудам для військових цілей.
Немає прибережної захисної смуги, але існуюче водне законодавство передбачає
Англія вільний доступ до узбережжя. До цих пір немає обговорень з приводу
планування нових проектів на узбережжі.
Продовження таблиці 2.3
Країна Прибережний доступ / договори планування
Прибережна захисна зона 100-200м із забороною освоєння. Ця зона
Естонія розширюється до 200м в певних районах, може бути розширена до 300 м.
Але є винятки і в меншу сторону
Немає захисної зони, але нові розробки та споруди зазвичай повинні бути на
Фінляндія
відстані 20-30м від берегової лінії
3-метрова смуга навколо берега для забезпечення доступу в рекреаційних
цілях. Якщо була куплена нерухомість на узбережжі, то власник
Франція
зобов'язується надавати право сервітуту з метою забезпечення доступу
уздовж берега
Немає федерального законодавства, прибережні захисні зони визначаються
Німеччина
на рівні федерацій, 100-200м з обмеженням розвитку
Нідерланди Прибережні зони строго захищені від освоєння та забудови
Латвія Прибережна захисна смуга не менше 300м
Литва Немає захисних зон берегів у даний час
Берег відкритий для доступу тільки на дозвільній основі, крім кількох
Північна Ірландія
ділянок, розвиток стримується спеціальними позначеннями
Норвегія Єдина прибережна захисна смуга - 100м, заборона на освоєння і забудову
68% берегової смуги захищені зонами, розміри яких варіюються від 100м до
Польща
2 км
Право доступу - 50м уздовж берега, нові споруди і розробки та інше не
обмежують публічний доступ до узбережжя. весь берег покривається
Португалія
планами прибережної зони - території від 30м нижче рівня моря і до 500м
вище високого припливу
Право доступу поширюється на пляжі, проте доступ до узбережжя - тільки на
Ірландія
дозвільній основі
Іспанія Прибережна смуга 6-20м вздовж берега для публічного доступу
100-метрова захисна зона від урізу води в обидві сторони, яка може бути
Швеція розширена до 300м. Освоєння території обмежена, крім випадків, коли
прибережна зона не є цінним для рекреаційних цілей
Швейцарія Право вільного доступу до берегів озер, їх посилена охорона
Фактична зона може бути встановлена в межах 100м, з урахуванням
Шотландія
середовища проживання і рельєфу місцевості ширина може змінюватися
Та ж ситуація, що і в Англії, але Уельський Парламент зробив зобов'язання з
Уельс
розробки берегових смуг
Більш детально розглянемо охорону вод у Фінляндії, тому що ця країна
відзначається найбільш чистими водоймами (озерами, ріками) у Європі, та знайдемо
причини цього для можливого перейняття деяких важливих принципів водної
охорони.

2.4 Досвід Фінляндії у сфері охорони водних об’єктів

Екологічна ситуація в водоймах Фінляндії є однією з найбільш благополучних

у Європі. За даними спільного дослідження фінського Інституту навколишнього
 26

середовища та Міністерства охорони навколишнього середовища, більшість озер,

річок і прибережних вод країни знаходяться в доброму або чудовому стані.
Найчистішими водоймами Фінляндії є озера: дві третини з них визнані
"хорошими" або "чудовими", тоді як близько половини річок країни і більше
половини прибережних вод не змогли бути гідні цього статусу.
У найкращому стані річки на півночі країни, гірше обстановка на півдні і заході
республіки. Стан прибережних вод також змінюється на гірше з півночі на південь.
Проте така картина буде зберігатися недовго: фінські влада ставить завдання до 2015
року поліпшити стан вод по всій країні, з тим щоб водойми, визнані "хорошими" і
"чудовими", не втратили цього статусу, а обстановка в "поганих" стала більш
благополучною. [12]
Небагато країн Європи можуть похвалитися такими високими результатами
дослідження своїх водойм. І зовсім мало країн, де влада приділяє екології таку
підвищену увагу, як у Фінляндії.
Найважливіший принцип водоохоронного законодавства Фінляндії –це
раціональне використання водних ресурсів.
Експлуатація водних ресурсів здійснюється з урахуванням офіційного дозволу
в тих місцях, де це може призвести до збитку для навколишнього середовища або
власності людей. Будь-хто, маючи намір використовувати водні ресурси, повинен
спочатку звернутися в регіональний екологічний центр, щоб дізнатися, чи підлягає
планована діяльність отримання дозволу від природоохоронного дозволу влади.
Використання водних ресурсів докладно регулюється Фінським водним
законодавством.
Характерною особливістю Фінляндії є велика кількість водоймищ - річок і озер.
Кількість озер розміром більше 1 га становить близько 56 000. Ці озера включені в
базу даних, яка незабаром буде складена. Загальна довжина берегової лінії озер 130
000 км. Загальна довжина всіх рік становить близько 20000 км. [12]
Хоча існує багато води на поверхні, велика частина цих вод не дуже глибокі. У
Фінляндії багато тисяч великих і малих озер містять загалом лише 235 кубічних
кілометрів води - така ж кількість води, яка тече через Амазонку всього два тижні. Всі
озера Фінляндії разом складають менше однієї третини від обсягу російського
Ладозького озера. Неглибокі озера Фінляндії легко забруднюються. Навіть порівняно
низькі концентрації надлишкових поживних речовин, кислотних опадів або інших
шкідливих домішок можуть легко порушити чутливі водні екосистеми. Фінляндія
майже повністю лежить в межах водозбірній площі Балтійського моря. Балтійське
море також неглибоке і чутливе до забруднення. [12]
 27

Законодавство Фінляндії розвивається за трьома основними національними

програмами (див.рис.2.13).
Було прийнято багато законодавчих актів, регулюючих планування та
співробітництво в басейнах річок. Найважливіші з них показані на рис.2.14.
У Фінляндії введені високі стандарти захисту водних ресурсів на основі
законодавства, прийняті зміни до закону про охорону навколишнього середовища і
водний закон, а також визначені суворі процедури видачі дозволів, відповідно до яких
екологічні і водні дозволи потрібні навіть для невеликих проектів і виробництв.
Дозвільні процедури передбачають ретельну оцінку впливу на навколишнє
середовище в конкретних операціях, і, як наслідок, встановлення контролю. Ці
процедури дозволяють сприяти тому, щоб цілі Водної Рамкової Директиви були
досягнуті. Дозволи видаються тільки після обліку та аналізу факторів, пов'язаних з
використанням водних ресурсів і впливом на стан вод. [13]

Напрями розвитку

Закон про організацію Боротьба з Програма дій по

управління річковими євтрофікацією захисту Балтійського
басейнами (2004р.) озер та Фінської моря
затоки

До 2015 року - заходи для боротьби з

досягти гарного євтрофікацією;
стану вод річок - зниження ризиків,
викликаних небезпечними
речовинами;
- зменшення ризиків
морського судноплавства;
- захист біорізноманіття та
підвищення обізнаності та
екологічних досліджень

Рисунок 2.13 – Напрями розвитку охорони вод в Фінляндії

Законодавчі акти

Закон по управлінню Указ про басейнові

водними ресурсами округи (1303/2004)
(1299/2004)

Указ по управлінню водними Указ про небезпечні і шкідливі

ресурсами (1040/2006) субстанції у водному середовищі
(1022/2006) - виконання
Рамкової директиви ЄС по воді
на національному рівні

Рисунок 2.14 – Акти по плануванню та співробітництву в басейнах річок

 28

У Фінляндії також проводять моніторинг скидів стічних вод та їх впливу на

поверхневі води. Крім того, сторони, відповідальні за регулювання рівня води,
днопоглиблювальні роботи і операції по захисту від повеней, рибного господарства,
зобов'язані стежити за наслідками своєї діяльності на водах. Принцип "забруднювач
платить" грає важливу роль у регулюванні водних відносин, забруднювачі оплачують
всі витрати з моніторингу водних об'єктів. Міністерство охорони навколишнього
середовища здійснює нагляд за системою моніторингу, дає загальні керівні вказівки
та рекомендації забруднювачів, консалтинговим та іншим лабораторіям в
природоохоронній адміністрації і здійснює спільні переговори з ними для того, щоб
гармонізувати методи моніторингу та практики.
Спостережна мережа за якістю води складається із близько 5000 точок
спостереження на річках, озерах і прибережних водах. У Фінляндії розроблено
близько 900 обов'язкових моніторингових програм, з яких понад 100 спільних
програм. Якість води контролюється на регулярній основі майже в усіх програмах.
Дані з обов'язкової програми моніторингу реєструються в базах даних управління
охорони навколишнього середовища.
Основні положення водного законодавства Фінляндії містяться в новому Законі
про організацію раціонального використання водних ресурсів (див.рис.2.15). [13]
Закон про організацію раціонального використання водних ресурсів

Класифікація вод: Визначення завдань Спільні цілі щодо

- стан річок, озер і компетентних органів, якості води та
прибережних вод має а також організація і дослідження
оцінюватися більш планування факторів, що
різноманітними управління водними впливають на
способами, ніж ресурсами якість води
раніше
Підстава для класифікації вод також Внесення зміни до
включає розгляд стану всієї водної Закону про охорону
екосистеми, а не лише якість водних навколишнього
ресурсів для задоволення потреб середовища та
людини, як це відбувається в даний час Водний закон

Рисунок 2.15 – Основні зміни до водного законодавства Фінляндії

Основні акти водного законодавства Фінляндії з питань охорони та
моніторингу – див.рис.2.16. [13]
Законодавством встановлюється, що створення відповідно розташованих
буферних зон та штучних водно-болотних угідь є одним з найбільш економічно
виправданих ефективних засобів для скорочення викидів шкідливих речовин. Буферні
зони рослинності, в першу чергу, повинні бути встановлені в областях з ухилом вниз
у напрямку прилеглих водотоків, а також в областях, що підлягають затоплення.
 29

Аналізуючи всі вищевикладені аспекти, норми, принципи управління і охорони

водних ресурсів у Фінляндії, можна зробити висновки о том, що в країні налагоджена
ефективна і добре налагоджена система управління, охорони та моніторингу вод з
чіткими взаємозв’язками між органами охорони навколишнього середовища,
органами самоврядування та суспільством. Фінляндія відзначається найбільш
розвиненим в цьому напрямку законодавством, має найбільш робото здатні норми
щодо відшкодування збитків, заподіяних водним ресурсам країни, та регулювання
видачі прав на прибережні землі. Ситуація з охороною вод в Фінляндії – це приклад
для того, в якому напрямі потрібно розвивати водоохоронне законодавство і Україні.
Встановлює всі основні положення щодо охорони навколишнього
середовища, водних об'єктів, визначає обмеження та умови
використання водних об'єктів різними суб'єктами, встановлює всі
можливі джерела забруднення вод, а також заходи щодо запобігання
Декрет з охорони забруднення
навколишнього
середовища (168/200)
Environmental Protection Act (86/2000)

Постанова уряду про

Постанова уряду про Основні акти обмеження скидання
обробку побутових водного нітратів у води з
стічних вод в законодавства сільського
районах, не Фінляндії господарства
покритих (931/2000)
каналізаційними
Закон з управління водними ресурсами
мережами (542/2003)
(1299/2004)

Закон про водні

послуги (119/2001) Рішення Міністерства 01.06.2005р. План дій з
охорони водотоків для країн Балтійського моря
Фінська програма із захисту
Балтійського моря Боротьба з євтрофікації, зниження ризиків,
викликаних викидом небезпечних речовин, зниження
шкідливого впливу від використання Балтійського
Програма наголошує на моря, збереження і підвищення біорізноманіття,
необхідності боротьби з підвищення екологічної обізнаності, науково-дослідні
євтрофікації, яка є найбільш та дослідно-конструкторські роботи
серйозною екологічною
проблемою, що стоїть сьогодні в
Фінляндії та внутрішніх водах
Балтійського моря
Рисунок 2.16 - Основні акти водного законодавства Фінляндії
Фінляндія межує на сході із найбільш великою по площі державою – Росією,
яка поки що має величезні запаси прісних вод. Ці води потребують захисту та
регулювання господарської діяльності навколо них, інакше існує ризик знищення
багатьох рік, озер, інших водойм і значного погіршення їх стану. Як видно із розгляду
законодавства країн Європи, США і Бразилії, там широко використовується
комплексне управління прибережними зонами, що знаходить своє відображення в
багатьох законодавчих та підзаконних актах. Також в західному законодавстві чітко
 30

визначеним є поняття прибережної захисної смуги. В Росії існує багато проблем як і

з впровадженням принципів комплексного управління прибережними зонами, так і з
визначенням самого поняття «прибережна захисна смуга». Розглянемо ситуацію із
охороною вод в Росії та можливість перейняття деяких корисних норм водного
законодавства західних країн.

2.5 Водоохоронне законодавство Росії

Проблеми прибережних зон Російської Федерації досить близькі до

проблематики розвинених прибережних зарубіжних країн.
Великою проблемою є те, що російського визначення поняття прибережної
зони до сих пір не існує як на законодавчому рівні, так і на рівні доктрин розвитку
Російської Федерації.
При визначенні власне прибережної зони тільки частково можна посилатися на
Водний Кодекс Російської Федерації, в якому визначено поняття водоохоронної зони,
яку можна розглядати як земельну складову прибережної зони, а також на деякі інші
законодавчі та підзаконні акти (див.таб.2.4). [14]
Останнім часом термін «комплексне управління прибережними зонами»
(КУПЗ), який використовують на заході, замінюється більш широким терміном
«комплексне управління береговими і океанічними територіями». Цей термін
припускає поділ єдиної прибережної зони на берегові і водні складові, а також є
більш логічним і юридично грамотним для російських умов (див.рис.2.17). [15]
На рис.2.17 представлені основні елементи комплексного управління
прибережними зонами (КУПЗ) в Росії.
Розглянемо процес регулювання користуванням прибережними зонами водних
об’єктів в РФ.
Таблиця 2.4 – Деякі положення законів РФ
Стаття Положення
1 2
Водний кодекс РФ 1. Водоохоронними зонами є території, які примикають до берегової лінії морів,
Стаття 65. річок, струмків, каналів, озер, водосховищ і на яких встановлюється спеціальний
Водоохоронні зони і режим здійснення господарської та іншої діяльності з метою запобігання забруднення,
прибережні захисні засмічення, замулення зазначених водних об'єктів і виснаження їх вод, а також
смуги збереження середовища існування водних біологічних ресурсів та інших об'єктів
тваринного і рослинного світу.
2. В межах водоохоронних зон встановлюються прибережні захисні смуги, на
територіях яких вводяться додаткові обмеження господарської та іншої діяльності.
3. Ширина водоохоронної зони морів, річок, струмків, каналів, озер, водосховищ і
ширина їх прибережної захисної смуги за межами територій міст та інших поселень
встановлюється від відповідної берегової лінії. За наявності зливової каналізації і
набережних межі прибережних захисних смуг цих водних об'єктів збігаються з
парапетами набережних, ширина водоохоронної зони на таких територіях
 31

встановлюється від парапету набережної.

Закон «Про внутрішні 1. Прилегла зона Російської Федерації (далі - Прилегла зона) - морський пояс, який
морські води, розташований за межами територіального моря, прилягає до нього і зовнішня межа
територіальне море та якого знаходиться на відстані 24 морських миль, відміряється від вихідних ліній, від
прилеглу зону РФ» яких відміряється ширина територіального моря.
Стаття 22. 2. Делімітація прилеглої зони між Російською Федерацією та державами, узбережжя
Визначення, межі та яких лежать навпроти узбережжя Російської Федерації або є суміжними з узбережжям
делімітація прилеглої країни, здійснюється у відповідності із загальновизнаними принципами і нормами
зони Російської міжнародного права і міжнародними договорами Російської Федерації.
Федерації
Відповідно до ст.12 Водного кодексу РФ «Власники і користувачі земельних
ділянок, що примикають до поверхневих водних об'єктів, можуть використовувати
водні об'єкти тільки для своїх потреб у тій мірі, в якій це не порушує права та законні
інтереси інших осіб. Відповідно до ст.27 Водного кодексу РФ водокористувач-
громадянин для власних потреб може використовувати водні об'єкти без застосування
споруд, технічних засобів і пристроїв. У разі використання різних технічних засобів і
споруд необхідне одержання ліцензії на водокористування. [14]
Власники і користувачі земельних ділянок, що примикають до поверхневих
водних об'єктів, не повинні перешкоджати використанню водних об'єктів і їх берегів
для організації судноплавства та інших потреб, крім випадків, передбачених
законодавством Російської Федерації».
Смуга суші вздовж берегів водних об'єктів загального користування
призначається для загального користування. Кожен має право (без використання
транспорту) користуватися смугою суші вздовж берегів для пересування і
перебування у водного об'єкта загального користування, у тому числі рибальства і
причалювання плавальних засобів. Ширина цієї смуги не може перевищувати 20
метрів.
Проведення екологічних та соціально-
Контроль та оцінка результатів економічних оцінок, включаючи визначення
здійснення планів сталого базисних значень поточних екологічних,
розвитку прибережних зон соціальних та економічних умов, і оцінка
стану прибережних систем і впливів на них

Обґрунтування і
Визначення комплексних
здійснення планів
(економічних і соціально-
сталого розвитку
КУПЗ економічних) цілей управління і
прибережних зон
індикаторів, які відображають зміни,
що відбуваються в системі
Визначення організації або
органу, відповідальних за
інтегрований процес
управління прибережними Визначення галузі
територіями управління

Рисунок 2.17 – Основні елементи КУПЗ в Росії

 32

У власності громадян можуть знаходитися відокремлені водні об'єкти (замкнуті

водойми), що не мають зв'язку з іншими поверхневими водними об'єктами.
Наприклад, якщо всередині кордонів вашої ділянки є ставок, то він може бути
використаний як об'єкт загального користування тільки з вашої згоди, реєстрації
даного обмеження права власності в єдиному державному реєстрі та виплати
винагороди власнику. [14]
Водоохоронні зони встановлюються з урахуванням положень Водного кодексу.
Наприклад, для Ленінградської області встановлені мінімальні розміри
водоохоронних зон, які включають в себе прибережну частину акваторії і ділянки
берега, які прилягає до річки. Для Фінської затоки, Неви і Нарви - ширина
прибережної захисної смуги не менше 100 метрів; для річок довжиною до 10 км,
встановлена в розмірі 50 метрів.
У разі відсутності проектно-планувальної документації ширину водоохоронної
зони та прибережної захисної смуги в межах населених пунктів необхідно додатково
узгоджувати з комітетом з архітектури та містобудування федерацій.
Розміщення будівель, споруд та інших об'єктів у водоохоронній зоні
дозволяється законодавством тільки після узгодження із спеціально уповноваженими
природоохоронними органами і отримання позитивного висновку державної
екологічної експертизи.
В межах водоохоронних зон забороняється розміщення дачних і садово-
городніх ділянок при ширині водоохоронних зон менше 100 метрів і крутизні схилів
прилеглих територій більше 3 градусів; розміщення стоянок транспортних засобів, у
тому числі на території дачних і садово-городніх ділянок.
Будівництво та реконструкція будівель, споруд і комунікацій повинні
проводитися за погодженням з територіальними органами Мінприроди. На
розташованих в межах водоохоронних зон ділянках повинні дотримуватися правила,
що виключають забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів. Так,
будинки та котеджі повинні бути обладнані каналізацією та очисними системами. У
межах прибережних захисних смуг розміщення дачних і садово-городніх ділянок та
виділення ділянок під індивідуальне будівництво заборонене повністю. Встановлення
мінімальних меж водоохоронних зон не тягне за собою вилучення ділянок у
власників або заборони на здійснення операцій з ними. [14]
Регулювання прибережних до водних об’єктів земель, встановлення захисних
смуг, регулювання водогосподарської діяльності відбувається за встановленими в
законодавстві принципами (див.рис.2.18). [15]
 33

У системі органів, що здійснюють державне управління використанням та

охороною водного фонду, велике значення належить органам спеціальної
компетенції. Згідно з Водним кодексом РФ спеціально уповноважений державний
орган управління використанням та охороною водного фонду забезпечує раціональне
використання, відновлення та охорону водних об'єктів в інтересах РФ і суб'єктів РФ.
Однак, крім спеціально уповноваженого державного органу, управлінням у цій галузі
займається цілий ряд інших державних органів. Ці органи досить численні, тому слід
чітко розмежувати їх правомочності в розглянутій сфері.
Відповідно до принципів державного управління водокористуванням будується
система органів управління – див.рис.2.19: [16]

Принципи

Поєднання басейнового планування та Самофінансування водного господарства

міждержавного оперативного управління
водогосподарчої діяльності
Платне водокористування
Мінімізація шкідливих впливів
Плата забруднювачів
Ліцензування водокористування
Планомірність і економічна доцільність
Скорочення скидання забруднюючих перетворень
речовин та обсягів відбору вод
Федеральні басейнові схеми
комплексного використання і охорони
Моніторинг прибережних земель і водних
водних ресурсів
об’єктів

Територіальні цільові комплексні програми

Рисунок 2.18 - Принципи водогосподарської політики в РФ

 34

Система органів управління

Органи загальної Органи спеціальної

Органи галузевої
компетенції компетенції
компетенції

Міністерство природних
Вищі органи державної влади і ресурсів РФ
управління
Міністерство охорони
здоров’я
Органи державної влади і управління
суб’єктів РФ
Федеральна служба Росії по
гідрометереології та
Органи місцевого самоврядування моніторингу навколишнього
середовища
Держкомітет з рибальства

Міністерство по справах цивільної оборони,

надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків
стихійних лих

Федеральний нагляд за ядерною і радіаційною

безпекою

Держкомітет по земельній політиці

Рисунок 2.19 - Система органів управління водними об’єктами в РФ

На даний момент функції спеціально уповноваженого державного органу
управління використанням та охороною водного фонду виконує Міністерство
природних ресурсів РФ (МПР Росії). Воно є федеральним органом виконавчої влади,
що здійснює державну політику у сфері вивчення, відтворення, використання і
охорони водних ресурсів та координує діяльність у цій сфері інших федеральних
органів виконавчої влади. Крім того, після проведеної в Росії в недалекому минулому
реорганізації в системі управління охороною навколишнього середовища МПР Росії є
тепер і спеціально уповноваженим державним органом в галузі охорони
навколишнього середовища. [16]
Відповідно до покладених завдань МПР Росії в галузі управління
використанням та охороною водного фонду здійснює такі функції[16]:
- розробляє в установленому порядку проекти державних цільових програм
щодо раціонального використання, відновлення та охорони водних об'єктів,
водозабезпечення населення та об'єктів економіки, а також щодо попередження та
ліквідації шкідливого дії вод;
- планує раціональне використання водних об'єктів, включаючи встановлення
лімітів водокористування (водоспоживання і водовідведення);
- проводить державний моніторинг водних об'єктів;
 35

- веде державний водний кадастр і здійснює державний облік поверхневих і

підземних вод;
- проводить державну експертизу передпроектної та проектної документації на
будівництво та реконструкцію господарських та інших об'єктів, що впливають на стан
водних об'єктів;
- здійснює державний контроль за використанням та охороною водних об'єктів
та дотриманням режиму використання територій їх водоохоронних зон;
- здійснює ліцензування в галузі використання і охорони водних об'єктів;
- відповідає за підготовку, укладання та реалізацію басейнових угод про
відновлення і охороні водних об'єктів;
- забезпечує виконання заходів за міжнародними угодами про транскордонних
водах;
- забезпечує систематизацію та розповсюдження інформації з питань водного
господарства, використання, охорони та відтворення водних об'єктів, взаємодія з цих
питань з громадськими об'єднаннями та засобами масової інформації;
- представляє інтереси держави в області водогосподарських відносин.
На рис.2.20 представлено розгалуження МПР РФ на територіальні органи.
При здійсненні державного управління в галузі використання і охорони водних
об'єктів регіональні, басейнові і територіальні органи взаємодіють з іншими
міністерствами, відомствами та їх територіальними органами, що входять в систему
спеціально уповноважених державних органів у галузі охорони водних ресурсів.
Розподіл обов'язків, прав і повноважень структурних вертикальних рівнів управління
водними ресурсами будується на договірній основі. По горизонталі водогосподарські
відносини між суб'єктами РФ також будуються на договірній основі. [16]
Федеральний орган управління МПР

Регіональний рівень управління Басейновий рівень управління

7 департаментів 17 басейнових водних управлінь

природних ресурсів (ДПР) (БВУ)

Територіальний рівень управління

Адміністрація суб’єкта Федерації

Комітети природних ресурсів (КПР)

Рисунок 2.20 – Підпорядкування різних рівнів управління МПР Росії

В таблиці 2.5 представлені функції основних спеціальних органів влади РФ з
питань охорони водних ресурсів. [17]
 36

Таблиця 2.5 – Функції спеціальних органів влади

Орган влади Функції
1 2
Міністерство охорони Контролює дотримання санітарно-гігієнічних правил і норм при використанні
здоров'я РФ водних об'єктів для господарсько-питного водопостачання, їх санітарного стану
та встановлення зон санітарної охорони
Державний комітет РФ з Є федеральним органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання і
рибальства міжгалузеву координацію у сфері використання, збереження та відтворення
водно-біологічних ресурсів та середовища їх проживання
Федеральна служба РФ з Веде спостереження за станом водних та інших об'єктів навколишнього
гідрометеорології та природного середовища
моніторингу
навколишнього середовища
Міністерство РФ у справах Покликане здійснювати заходи з ліквідації наслідків стихійних лих, що
цивільної оборони, наступили в результаті повеней, затоплень, руйнувань берегів водних об'єктів,
надзвичайних ситуацій і знищення дамб, гребель, інших гідротехнічних споруд та інших проявів
ліквідації наслідків шкідливої дії вод
стихійних лих (МНС Росії)
Федеральний нагляд Росії за Здійснює контроль за дотриманням нормативів гранично допустимого
ядерною і радіаційною радіаційного впливу, інших норм і правил радіаційної безпеки, у тому числі на
безпекою водних об'єктах

Державний комітет РФ по 1. Здійснює міжгалузеву координацію діяльності в галузі земельних відносин, а

земельній політиці також функціональне регулювання у даній сфері, включаючи ведення
державного земельного кадастру, кадастрову оцінку земель, землевпорядкування
та державний контроль за охороною та використанням земель.
2. Взаємодіє зі спеціально уповноваженим державним органом управління
використанням та охороною водного фонду з питань контролю за встановленням
водоохоронних зон і меж прибережних захисних смуг, дотримання юридичними
та фізичними особами земельного законодавства в водоохоронних зонах
відповідно до їх цільового призначення, а також у вирішенні питання про
виділення земель у водоохоронних зонах водних об'єктів під промислове та
цивільне будівництво.
Аналізуючи Водний кодекс РФ, зокрема ст.65, можна представити схеми
встановлення розмірів водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, які
наведено на рис.2.21 -.2.22.
Ширина водоохоронної зони, або прибережної захисної смуги збігається з
парапетом набережної при наявності усіх видів каналізації та самої набережної.
Види заборонених дій на територіях водоохоронних зон та прибережних
захисних смуг, в основному, збігаються з видами, які перераховані у Водному кодексі
України (перелік – див. розділ 3.3).
Після розгляду методів водної охорони в Росії можна зробити висновки, що в
країні існує чітка ефективна система водоохоронних органів влади (в деяких аспектах
збігається з системою органів влади Бразилії, яка є теж федеративною республікою).
Але існує велика кількість проблем, пов’язаних із введенням принципів
комплексного управління зонами, нечіткими нормами встановлення водоохоронних
 37

зон та прибережних смуг, визначенням їх розмірів та, що найголовніше, із

каральними заходами після забруднення водоймищ різного національного значення і
моніторингом водних ресурсів. Не виділяються в достатній кількості фінансові
ресурси для моніторингу вод, встановлення на місцевості меж водоохоронних зон та
прибережних смуг, втілення всіх принципів комплексного управління прибережними
зонами та для впровадження новітніх технологій водної охорони.
Водойми

Ріки Озера та ін. Моря

<1 50 м 500 м
0
км
10- >5
50 м
50км 0
км

100 м 200 м

Рисунок 2.21 – Розміри водоохоронних зон

Ширина ПЗС

Зворотний нахил Нахил Нахил Для об’єктів, Для озера, водосховища, що має
місцевості або 0° 0°-3° >3° розташованих у межах особливо цінне
болота, стічних озер та рибогосподарське значення
ін.
30 м 40 м 50 м
200 м

Рисунок 2.22 – Розміри прибережних захисних смуг

В цілому, аналізуючи європейську водну політику з питань охорони водних

ресурсів, можна відзначити, що вона вирішує питання проблем водної охорони не
тільки встановленням водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, але і
шляхом прийняття низки законодавчих актів, в яких застосовується 2 підходи:
- встановлення цільових показників якості води в залежності від її призначення;
- встановлення гранично припустимих обсягів скидання забруднюючих
речовин у водні об’єкти на основі концепції найкращих існуючих технологій.
 38

Загальні умови водоохоронної політики регламентуються Рамковою

Директивою по воді, яка вводить ряд основних принципів, таких як: інтегроване
управління всіма водними ресурсами, розгляд басейнів річок як одиниць управління,
ціноутворення та відшкодування збитків, участь суспільства.
Ця політика Європейського Союзу припускає приєднання до неї і інших країн,
суміжних із країнами ЄС, в тому числі, України. Зближення водного законодавства з
європейським в майбутньому дозволить отримати цілий ряд вигод (див.рис.2.23).
Сьогоденна політика ЄС визнає наступні основоположні принципи:
- високий рівень охорони з урахуванням різноманіття ситуацій в різних
регіонах Спільноти;
- принцип обережності;
- попереджувальні заходи;
- очищення від забруднень у джерела;
- принцип «забруднювач платить»;
- інтеграція політики в сфері охорони навколишнього середовища з іншими
політиками Спільноти (ЄС) – наприклад, сільськогосподарської, транспортної,
енергетичної;
- сприяння стійкому розвитку.

Більш стійке використання і управління водними ресурсами, більш

ефективне управління на рівні басейнів річок

Зменшення забруднення і покращення в області очищення стічних вод

Вигоди для здоров’я населення у зв’язку з поліпшенням якості питної води

і води для купання, вигоди для екосистем, поліпшені умови для економічної
діяльності (наприклад, туризму)

Вигоди

Інструменти для боротьби з маловоддям

Ціноутворення як інструмент для акумулювання необхідних фінансових

ресурсів і спосіб впливу на поведінку споживача

Виникнення реальної господарської відповідальності/зацікавленості у

сторін в результаті громадської участі в процесі прийняття рішень

Рисунок 2.23 – Вигоди при зближенні з європейським законодавством

 39

Ці принципи підтримують досягнення наступних цілей та елементів політики

(див.рис.2.24): [18]

Мета
Управління водними ресурсами на основі річкових басейнів з
Розвиток інтегрованої політики
відповідною координацією для районів трансграничних
для довготривалого стійкого
річкових басейнів
водокористування

Встановлення цін на користування водою, з урахуванням

Розповсюдження водної принципу відшкодування збитків і принципу «забруднювач
охорони на всі типи вод платить»
Досягнення «доброго стану»
для всіх вод до визначеного Стимулювання участі населення
терміну, збереження цього
статусу там, де він вже
досягнутий
Вдосконалення законодавства

Рисунок 2.24 – Намічена на виконання мета політики ЄС

Всі законодавчі акти та директиви ЄС з питань охорони водних ресурсів та
пов’язані з ними акти.
Розглянувши водоохоронне законодавство різних країн у різних регіонах світу,
треба відзначити широко розвинуте законодавство Європейського Союзу, де
питанням охорони водних ресурсів приділяється багато уваги, якщо не найбільше у
світі. Також у політики ЄС в цих питаннях є можливість приєднання (інтегрування)
до неї і багатьох суміжних країн, в тому числі України та Росії, де ситуація з водами
та водоохоронним законодавством залишає бажати кращого.
Багато корисних для перейняття принципів і елементів є у Бразилії та США,
але в цих країнах велика кількість власних особливостей розвитку водної охорони. Це
пояснюється історією розвитку водної охорони, географічним розташуванням, різною
кількістю та якістю водних ресурсів.
Найбільш сприятливою є ситуація з водними ресурсами у Фінляндії.
Керівництво цієї країни налагодило чітку систему взаємодії всіх гілок влади з питань
водної охорони, встановило чіткі принципи і елементи управління та моніторингу
водойм.
Далі необхідно ретельно вивчити та дослідити правову сторону розвитку
водної охорони в Україні, технічну та ін. можливості перейняття європейських
принципів, подальшої інтеграції в розвинуте законодавство з метою покращення
стану водних ресурсів в країні, які на сьогодні знаходяться у жахливому стані.
40
 41

3 ОХОРОНА ВОД В УКРАЇНІ

3.1 Огляд законодавства України в сфері охорони водних об’єктів

Правові основи водоохоронної та екологічної політики закладені в

Конституції України, що визначає обов'язком держави забезпечення екологічної
безпеки й підтримку екологічної рівноваги на території України, а також гарантує
громадянам право на безпечне для життя й здоров'я навколишнє середовище.
Основою водоохоронних та екологічних правовідносин виступають норми
законодавства, які регулюються Законом України "Про охорону навколишнього
природного середовища", а також розробленими відповідно йому Водним,
Земельним, Лісовим кодексами, Кодексом про надра, Законами України "Про
природно-заповідний фонд України", "Про охорону атмосферного повітря", "Про
тваринний світ", "Про використання ядерної енергії й радіаційну безпеку", "Про обіг
з радіоактивними відходами", "Про відходи" та ін.
Щоб вирішити проблеми збереження водних ресурсів України, необхідно
здійснити комплекс наукових, організаційних, економічних, технологічних й інших
заходів, спрямованих на охорону й раціональне використання водних ресурсів.
Важлива роль у забезпеченні здійснення цих заходів належить водному
законодавству, що регулює водні відносини в Україні. Крім того, важливу роль
мають також й інші складові екологічного законодавства, що, крім водного,
складаються із законодавств про охорону атмосферного повітря, про охорону й
раціональне використання земель, надр, лісів, тваринного світу, про природно-
заповідний фонд і Червону книгу України. [4]
Дія водного законодавства поширюється на всі види водних об'єктів, які є на
території України, на весь її водний фонд, тобто на всі поверхневі води - річки,
озера, водоймища, ставки й інші природні або штучні водойми; на всі підземні води
й джерела; на внутрішні морські води.
Водне законодавство забороняє введення в дію підприємств й інших об'єктів,
які впливають на стан вод, не забезпечують роботу очисними спорудженнями
необхідної потужності, які запобігають забрудненню й засміченню вод, а також
 42

забороняє скидання у водні об'єкти побутові, радіоактивні й інші види відходів,

сміття.
Умови використання вод, оцінка їхнього екологічного стану визначаються
системою спеціальних нормативів. Вона містить у собі:
- нормативи екологічної безпеки водокористування, екологічний норматив
якості води водних об'єктів, нормативи гранично припустимого скидання
забруднюючих речовин, галузеві технологічні норми утворення речовин,
технологічні нормативи використання водних ресурсів. [4]

3.2 Аналіз законодавства України в сфері регулювання водних відносин

Всі води України підлягають охороні від забруднення, засмічення й

виснаження, які можуть заподіяти шкоду здоров'ю населення, зменшити рибні
запаси, погіршити умови водопостачання й спричинити інші несприятливі явища в
результаті зміни фізичних, хімічних і гідробіологічних властивостей води, зниження
її здатності до самоочищення.
Дотримання спеціального режиму на території водоохоронних зон є
основною частиною комплексу природоохоронних заходів щодо поліпшення
гідрологічного, гідрохімічного, гідробіологічного, санітарного й екологічного стану
водних об'єктів і благоустрою їхніх прибережних територій.
Найважливішим законодавчим актом в сфері охорони вод є Земельний Кодекс,
який визначає загальні поняття водоохоронних зон, прибережних смуг та режим
господарювання в них. Використання водних ресурсів та прилеглої території не
повинно шкодити екологічному стану вод.
На сьогодні існує багато проблем, пов’язаних з регулюванням режиму
використання водних об’єктів, надання їх в оренду та інше, що пов’язано з
недосконалістю законодавства, дублюванням одних норм іншими, невизначеністю з
функціями різних органів влади з питань екологічної безпеки.
Важливу функцію у сфері охорони водних ресурсів відіграють прибережні
захисні смуги і водоохоронні зони та втілення у сьогоденну дійсність європейських
принципів комплексного управління прибережними зонами, які добре себе
зарекомендували в європейській практиці регулювання політики водної охорони.
Режим та розміри прибережних захисних смуги і водоохоронних зон регулюються
Водним кодексом України, ДБН 360-92**, але і без багатьох інших законодавчих та
підзаконних актів неможливе ефективне управління ними. [19]
Таблиця 3.1 представляє функції та основні положення головних актів
 43

водоохоронного законодавства.
 44

Таблиця 3.1 – Функції найголовніших законодавчих актів [4]

№ Назва документа Мета та функції законодавчих актів
1 2 3
Закон України від Закон визначає правові, економічні і соціальні основи організації
25.06.1991 № 1264-ХІІ охорони навколишнього природного середовища в інтересах
1. "Про охорону нинішнього й майбутнього поколінь.
навколишнього
природного середовища"
Постанова Верховної Основні напрямки державної політики України в області
Ради України від 5 охорони навколишнього середовища, використання природних
березня 1998 р. ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.
"Про основні напрямки Розробка принципів забезпечення екологічної безпеки й
державної політики підтримка екологічної рівноваги на території України, подолання
України в сфері охорони наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного
навколишнього масштабу - збереження генофонду Українського народу.
природного середовища, Довгостроковими цілями політики раціонального використання
2 використання природних й відтворення водних ресурсів й екосистем є:
2. ресурсів і забезпечення - зменшення антропогенного навантаження на водні об'єкти;
екологічної безпеки" - досягнення екологічно безпечного використання водних
об'єктів і водних ресурсів для задоволення господарських потреб
суспільства;
- забезпечення екологічно стійкого функціонування водного
об'єкта як елемента природного середовища зі збереженням
властивості водних екосистем, відтворення якості води;
- створення ефективної структури керування й механізмів
економічного регулювання охорони й використання водних ресурсів.
Водний Кодекс України Водний кодекс у комплексі із заходами організаційного,
(Зі змінами та правового, економічного й виховного впливу, створений для надання
доповненнями на сприяння формуванню екологічного правопорядку й забезпечення
01.12.2009 р.) екологічної безпеки населення України, а також більш ефективного,
науково обґрунтованого використання вод й їхньої охорони від
забруднення, засмічення й вичерпання, запобігання шкідливого
3 впливу вод і ліквідації його наслідків, поліпшення стану водних
3. об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і
громадян на водокористування.
Водний фонд України складається з усіх водних об'єктів на
території України. До нього відносяться: поверхневі води (озера),
водотоки (ріки, струмки), штучні водойми (водоймища, ставки) і
канали; підземні води та джерела; внутрішні морські води й
територіальне море.
Постанова Верховної Метою цієї Концепції є визначення стратегічних цілей і
Ради України "Про головних напрямків щодо створення умов для підвищення
4 концепції розвитку екологічної стійкості й збалансованого розвитку водогосподарчого
водного господарства комплексу, поліпшення водопостачання населення і господарських
4. України" потреб; підвищення якості води, зменшення збитку й соціальної
напруги внаслідок шкідливої дії води; збереження водних систем як
унікального складового навколишнього природного середовища.
Земельний Кодекс Земельний кодекс (ЗК) є Законом, що має пріоритет у регулюванні
України від 25 жовтня земельних відносин. Тобто, інші нормативні акти (наприклад,
2001 р. № 2769-ІП Водний кодекс) діють у тій частині, що не суперечить ЗК. Але землі
5. морського транспорту й водного фонду частково мають однаковий
склад й у той же час ставляться до різних категорій земель. За цим
стоїть проблема механізму надання земель і особливий правовий
режим їхнього використання.
 45

Продовження табл. 3.1

1 2 3
Закон України "Про Не менш важливим завданням названого Закону є створення умов
меліорації земель" від 14 екологічно безпечного здійснення меліоративних заходів, визначення
січня 2000 року № 1389- механізму й джерел їхнього фінансування.
ХІV Пріоритетне завдання Закону полягає в тому, щоб створити
ефективний правовий механізм регулювання взаємовідносин між
сільськогосподарськими товаровиробниками й організаціями, які
здійснюють меліоративні заходи. Основні положення цього Закону
забезпечують правове рішення більшості питань щодо
взаємовідносин суб'єктів меліорації земель, захисту об'єктів
6.
інженерної інфраструктури меліоративних систем, меліорованих
земель і прилеглих до них територій
Цей Закон визначає основи правового регулювання суспільних
відносин, що виникають в процесі проведення меліорації земель,
використання меліорованих земель і меліоративних систем, визначає
повноваження органів виконавчої влади й органів місцевого
самоврядування в сфері меліорації земель; спрямований на
забезпечення екологічної безпеки меліоративних систем і захисту
суспільних інтересів.
Закон України "Про Цей Закон визначає правові, економічні й організаційні основи
питну воду й питне функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на
7. водопостачання" від 10 гарантоване забезпечення населення якісною й безпечною для
січня 2002 року № 2918- здоров'я людини питною водою.
Ш
Закон України "Про Цей Закон регулює суспільні відносини, що виникають у сфері
забезпечення санітарного забезпечення санітарного й епідемічного добробуту, визначає
й епідеміологічного відповідні права й обов'язки державних органів, підприємств,
8.
добробуту населення" від установ, організацій і громадян, встановлює порядок організації
24 лютого 1994 року № державної санітарно-епідеміологічної служби та здійснення
4004-ХП державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.
9. Постанова Кабінету В основу реалізації Програми покладений принцип об'єднання зусиль
Міністрів України від 26 державних і недержавних органів всіх рівнів для рішення проблеми
липня 2000 р. № 1173 захисту населених пунктів, сільськогосподарських угідь і
"Про комплексну виробничих об'єктів від шкідливої дії вод, а також:
програму захисту від - забезпечення керування водними ресурсами в межах
шкідливого впливу вод річкового басейну;
сільських населених - здійснення заходів щодо зменшення негативних наслідків під
пунктів і час стоку паводкових вод;
сільськогосподарських - узгодження дій суб'єктів водогосподарчого комплексу й
угідь в Україні в 2001- реалізація заходів щодо запобігання шкідливого впливу вод.
2005 роках і прогноз до Відповідно до Водного кодексу України (213/95-ВР) у Програмі
2010 року" передбачаються:
1) заходи щодо запобігання (попередження) шкідливого впливу
вод:
- залуження й створення лісонасаджень на прибережних
захисних смугах, схилах, балках й ярах;
- будівництво протиерозійних гідротехнічних споруджень,
земляних валів;
- водоохоронні ґрунтозахисні заходи;
- створення водоохоронних лісових насаджень;
2) заходи щодо усунення наслідків шкідливого впливу вод:
- будівництво захисних протипаводкових дамб;
- берегоукріплення рік;
- регулювання русел рік;
 46

- будівництво гідротехнічних споруджень;

- будівництво й упорядкування існуючого водовідводу.
Продовження табл. 3.1
1 2 3
Порядок визначення Цей Порядок установлює єдиний правовий механізм визначення
розмірів і границь розмірів і границь водоохоронних зон і режим ведення господарської
10. водоохоронних зон і діяльності в них.
режим господарської
діяльності в них (КМУ)
Порядок здійснення Порядок здійснення державного моніторингу вод установлює
державного моніторингу основні вимоги до організації державного моніторингу вод, до
вод (із змінами, взаємодії міністерств і відомств під час його проведення, до
внесеними у забезпечення органів державної виконавчої влади інформацією для
11.
відповідності з прийняття рішень, пов'язаних зі станом водного фонду України.
постановами КМУ від
24.09.99, № 1763; від
28.09.2000 р., № 1481)
В Україні діють й інші законодавчі та підзаконні акти, які безпосередньо чи
опосередковано впливають на встановлення водоохоронних зон та прибережних
захисних смуг, а також визначають їхні правові режими.
Також впливають на українське законодавство європейські Конвенції, до яких
приєдналася Україна. Україна ратифікувала 22 з 23 міжнародних екологічних
конвенцій і угод. Усі вони мають силу національних законів і відповідають чинному
екологічному законодавству України. Згідно з положеннями міжнародних конвенцій,
до яких приєдналася Україна, і в рамках національного природоохоронного і водного
законодавства здійснюється двостороннє співробітництво на рівні міжурядових угод
про спільне використання і охорону транскордонних водотоків і міжнародних озер.
Такі угоди Україна підписала з Російською Федерацією, Словацькою Республікою,
Республікою Молдова, Республікою Польща, Румунією, Угорщиною і Республікою
Білорусь.
За фінансової підтримки європейського співтовариства, а також допомоги
окремих країн Європи розробляються і вдосконалюються проекти з питань управління
водними ресурсами і захисту від паводків у басейнах Дніпра, Дністра, Дунаю, Тиси,
Західного Бугу та Сіверського Дінця. У цьому напрямку комітет активно співпрацює з
Європейською економічною комісією ООН, Міжнародною комісією із захисту
р.Дунай, Шведським агентством міжнародного розвитку, у рамках програми ТASIC,
альянсом NATO, Датським агентством захисту довкілля та іншими країнами. Таке
співтовариство прискорює розв’язання водогосподарських проблем і реально сприяє
зближенню політики України і країн Європейського Союзу. Гармонізація
законодавства України до законодавства ЄС є одним із пріоритетів екологічної
політики України. [20]
Сьогодні багато уваги приділяється перейняттю найбільш корисних норм та
 47

принципів європейського законодавства, в тому числі елементів комплексного

управління прибережними зонами. Розглянемо, яким чином регулюються та
встановлюються прибережні зони в Україні.

3.3 Визначення розмірів водоохоронних зон і прибережних захисних смуг рік,

вплив на них природних умов

Визначення розмірів водоохоронних зон регулюється Порядком визначення

розмірів і границь водоохоронних зон і режиму господарської діяльності в них (із
змінами, внесеними постановою КМУ від 24.02.02 р. №72).
Водоохоронна зона має внутрішню та зовнішню межі. Внутрішня межа
водоохоронної зони збігається з меженним рівнем (МР) води у річці, або з нормальним
підпірним рівнем (НПР) води водоймища з урахуванням прогнозу переробки берегів.
Принципи встановлення меж – див. рис.3.1. Границі водоохоронної зони
встановлюються з урахуванням природних й штучних рубежів або перешкод, що
перехоплюють поверхневий стік вище розташованих територій, а також з
урахуванням джерел забруднення підземних вод. [21]

Принципи встановлення
меж водоохоронних зон

Внутрішня межа Зовнішня межа

Мінімальний рівень Існуючі контури с/господарських

води у водному угідь, доріг, лісосмуг, границі
об’єкті, меженний заплави, надзаплавних терас, брівок
рівень води у річці схилів й ярів, захисна дамба

В сільських населених пунктах, В лісах

В містах
землях с/г призначення, на
територіях водо-, лісо-,
рибогосподарських Не
підприємств та ін. встановлюється

З урахуванням - зони санітарної охорони джерел питного

Комплексу природних й антропогенних факторів, що
зложилися на момент розробки проекту, але >=10 м від
брівки схилу берега середньобагаторічного рівня для
водотоків зі зміненим господарською діяльністю
режимом, природного меженного для нерегульованих
рік або нормального підпірного рівня води водойм із
урахуванням прогнозу переробки берегів
водопостачання;
- розрахункової зони переробки берегів;
- лісових насаджень, що найбільше сприяють охороні вод
із зовнішньою межею не менш як 1000 м від урізу
води;
- усіх земель відведення на існуючих меліоративних
системах, але не
ближче як 200 м до брівки каналів чи дамб;
- на відстані 30 м від дренажного каналу за дамбою.
 48

Рисунок 3.1 - Принципи встановлення меж водоохоронних зон [22]

Зовнішня — прив'язується до наявних контурів сільськогосподарських угідь,

шляхів, лісосмуг, меж заплав, надзаплавних терас, брівок схилів, балок та ярів і
визначається найбільш віддаленою від річки лінією: затоплення в разі максимального
повеневого (паводкового) рівня води; берегоруйнування, меандрування; тимчасово та
постійно підтоплених земель; ерозійної активності; берегових схилів і сильно еродованих
земель.
Зовнішня межа водоохоронної зони на землях сільських населених пунктів, землях
сільськогосподарського призначення, лісового фонду, на територіях водогосподарських,
лісогосподарських, рибогосподарських підприємств, а також на землях інших власників та
користувачів визначається з урахуванням:
 зони санітарної охорони джерел питного водопостачання;
 розрахункової зони переробки берегів;
 лісових насаджень, що найбільше сприяють охороні вод із зовнішньою межею не
менш як 1000 м від урізу МР води;
 усіх земель відведення на існуючих меліоративних системах, але не ближче як
200 м до брівки каналів чи дамб;
 якщо паралельно річці побудована захисна дамба чи дорога, яка перешкоджає
прямому потраплянню забруднених вод у річку, то вони є зовнішньою межею
водоохоронної зони.
На рис.3.2 та рис.3.3 представлено порівняння дій і умовно дозволених дій у
водоохоронних зонах та прибережних смугах. Повний перелік дозволених та
заборонених дій прописаний у Водному Кодексі України (ст.88). [25]
Додаткові умови й обмеження в межах водоохоронних зон:
1. При трасуванні міської вулично-дорожньої мережі на території
водоохоронних зон варто враховувати елементи долини рік, виключивши при цьому
розміщення вулиць у заплаві й на схилах долини.
2. Відведення зливових вод (поверхневого стоку) у водні об'єкти в межах
міської риси без попереднього очищення не допускається, також як і скидання в
зливову каналізацію промислових (крім нормативно-чистих) і комунально-побутових
стічних вод.
3. У межах водоохоронних зон повинен бути проведений комплекс
природоохоронних робіт, що включає ландшафтний благоустрій й озеленення,
пристрій централізованого водопостачання й каналізації, організацію відводу й
очищення поверхневого стоку з території промпідприємств і міста, в окремих
 49

випадках здійснені винос або перепрофілювання об'єктів, що шкідливо впливають на

якість вод.
4. При наявності джерел забруднення підземних вод і для запобігання
надходження забруднення в ріки з підземним стоком повинні обов'язково
застосовуватися спеціальні водоохоронні заходи.
 Заборонені дії у водоохоронних зонах
Використання стійких і сильнодіючих пестицидів.
Проведення авіаційно-хімічних робіт
Пристрій цвинтарів, скотомогильників, смітників снігу й
сміття, промислових і побутових відходів
Скидання неочищених стічних вод, використовуючи
рельєф місцевості , а також у водотоки
Будівництво нових об'єктів промислового призначення
Розміщення й будівництво об'єктів, пов'язаних зі
зберіганням нафтопродуктів, небезпечних токсичних
речовин і відходів без проведення спеціальних охоронних
заходів. Видобуток будівельних матеріалів і водних
рослин, днопоглиблювальні й підривні роботи
Розміщення нових дачних і садово-городніх ділянок,
установка сезонних і стаціонарних наметових городків
Засипання ґрунтів (рекультивація) окремих територій з
метою майбутнього розміщення на них об'єктів
виробничого призначення. Рубання дерев і чагарників
Розміщення й будівництво автостоянок, гаражів, СТО,
АЗС всіх типів без проведення спеціальних охоронних
заходів. Зняття, спалення ґрунтового трав'яного покриву
Рисунок 3.2 – Порівняння заборонених дій
Заборонені дії в прибережних смугах
Розміщення складів отрутохімікатів, мінеральних добрив і
горючо-мастильних матеріалів, тваринницьких комплексів і
ферм, місць складування й поховання промислових, побутових і
с/г відходів, цвинтарів і скотомогильників
Складування відвалів розмивних ґрунтів, будівельних матеріалів
і мінеральних солей, крім обладнаних у встановленому порядку
причалів і площадок
Розташування сезонних стаціонарних наметових городків, нових
дачних і садівничих ділянок, індивідуальне будівництво
Всі види будівництва (крім гідротехнічних і лінійних споруд), у
тому числі баз відпочинку, дач, гаражів і стоянок автомобілів
Застосування хімічних засобів боротьби зі шкідниками,
хворобами рослин і бур’янами, застосування добрив
Заправлення паливом, мийка, ремонт авто; розміщення стоянок
транспортних засобів, у т.ч. на дачних і садівничих ділянках
Випас, пристрій літніх таборів худоби (крім використання
традиційних місць водопою). Розведення багать
Оранка земель (крім підготовки ґрунту для залудіння і залісіння)
Садівництво й городництво. Складування гною і сміття. Рух
автомобілів і тракторів, крім автомобілів спец. призначення
 51

Дозволені дії у водоохоронних зонах Дозволені дії у прибережних смугах

Розміщення об'єктів водопостачання, рекреації, рибного

й мисливського господарства, водозабірних, портових й Об'єкти, що перебувають у прибережній захисній смузі,
гідротехнічних споруджень при наявності ліцензії на можуть експлуатуватися за умови дотримання її режиму.
водокористування, у якому встановлюються вимоги по Не придатні до експлуатації, а також що не відповідають
дотриманню водоохоронного режиму* встановленим режимам господарювання, об'єкти
підлягають виносу із прибережної захисної смуги*

Зелені насадження*
Деревинно-чагарникова й трав'яна рослинність*
Малі форми й елементи благоустрою*

Благоустрій з урахуванням ландшафтно-естетичних і

Тимчасові, нестаціонарні спорудження торгівлі й рекреаційних умов, а також облаштованість із метою
обслуговування (крім АЗС, ремонтних майстерень, оптимізації місць перебування птахів й інших
інших виробничо-обслуговуючих об'єктів), за умови представників тваринного світу*
дотримання санітарних норм їхньої експлуатації*

Видобуток піску й гравію за границями земель водного
фонду на сухій частині заплави, у праруслах рік з
погодженням із державними органами охорони
навколишнього природного середовища, водного
господарства, геології
Роботи, пов'язані з ландшафтним благоустроєм,
озелененням, рекреаційною діяльністю, прокладкою
інженерних комунікацій, і будівництвом технічних
споруджень можуть бути дозволені при обов'язковому
узгодженні з відділом екології й раціонального
природокористування місцевих органів влади

* Умовно дозволені види використання, які можуть бути дозволені по спеціальному узгодженню з басейновими й іншими територіальними
органами керування, використання й охорони водного фонду уповноважених держ. органів з використанням процедур публічних слухань

Рисунок 3.3 – Порівняння умовно дозволених дій

 5. З метою збереження й відновлення природного комплексу в окремих
частинах водоохоронних зон повинне бути передбачене створення заказників і
пам'ятників природи.
Вищевказані норми не заміняють положень й інших нормативних актів про
зони санітарної охорони джерел водопостачання, водних об'єктів рибогосподарського
призначення, заборонних смугах лісів по берегах рік, озер, водоймищ й інших водних
об'єктів, а також про ліси інших категорій захищеності. [24]
Об'єкти, які розташовані в прибережній захисній смузі, можуть
експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні до
експлуатації спорудження, а також ті, які не відповідають встановленим режимам
господарювання, підлягають виносу із прибережної захисної смуги. Контроль за
створенням водоохоронних зон і прибережних захисних зон, а також дотримання
режиму використання їхніх територій здійснюється місцевими органами державної
виконавчої влади, виконавчими комітетами Рад, органами Мінекоресурсів. [23]
Не дивлячись на те, що правила встановлення, регулювання, користування
водоохоронними зонами і прибережними смугами чітко встановлені законодавством,
існує велика кількість колізій, протиріч та проблем, пов’язаних з регулюванням
господарської діяльності на водоохоронних територіях. У розділі 3.4 розглядаються
найголовніші з них.

3.4 Протиріччя у нормах водного законодавства

З першого погляду, Земельний і Водний кодекси України досить чітко

регламентують особливості відводу земель на берегах водойм і режим її
використання. Залишається лише встановити і закріпити межі водоохоронної зони і
контролювати порядок виконання норм і правил господарювання у прибережній зоні.
Однак, насправді, положення Земельного та Водного кодексів суперечать ряду
містобудівних норм. Існує плутанина з визначенням основних понять водоохоронного
законодавства, що додає труднощів при охороні та управлінні об’єктами. Деякі
законодавчі або підзаконні акти не були прийняті вчасно. Крім того, існують
можливості для маніпуляцій із землями, пов'язані зі зміною їх статусу, власників,
порядку використання і навіть із серйозними перетвореннями ландшафтів.
В даному розділі представлені найбільш актуальні проблеми, пов’язані із
землями водного фонду, та шляхи їх вирішення (короткий опис - див.таб.3.2).
 53

Таблиця 3.2 – Приклади проблем норм водного законодавства

№ Назва проблеми Суть проблеми
1 2 3
Невизначеність поняття У кодексі допущене змішання важливих для керування
1. користування водними водами понять: екологічного (водокористування) і
об’єктами господарського (водоспоживання).
Створюються протиріччя між Водним і Земельним
кодексами та, відповідно, містобудівними нормами (ДБН-
Особливості відведення земель 360-92, СНиП 2.07.01-89, «Порядок встановлення розмірів і
2. у водоохоронній зоні і меж водоохоронних зон» 1996р.). Водній кодекс
прибережній захисній смузі встановлює чіткі цифри щодо встановлення зон, а
містобудівні норми беруть до уваги вже забудовані водні
об’єкти та встановлюють норми з огляду на це
Землі можуть мати однаковий склад та відноситися до
Невизначеність земель різних
3. різних категорій, відповідно мати різні режими
категорій –
користування.
Ст. 83 Водного кодексу говорить про те, що «на узбережжі
морів, навколо морських заток і лиманів виділяється
прибережна захисна смуга шириною не менше двох
Прибережні захисні смуги в кілометрів».
4.
приморських містах Це дуже складна для виконання норма Кодексу, яка
створює труднощі при складанні містобудівної
документації та винесення багатьох рішень у сфері
земельних відносин в приморських містах.
Існують ситуації, коли намивають території земснарядами та
оформляють земельні ділянки у власність після закінчення
Недосконалий контроль за
робіт. Але ця діяльність незаконна без отримання дозволу та
5. проведенням будь-яких робіт
без проведення гідрологічних і інженерних розрахунків. Це
на водоймах
загрожує затопленням ділянки при катастрофічному паводку
та ін.
Іноді зложена історично ситуація суперечить нормам
водного законодавства.
Можливе існування способу, який би обминав норми
водного законодавства щодо розміщення засмічуючих
Невизначеність поняття
об’єктів на території водоохоронних зон. Водний кодекс не
6. історично зложеної території
вказує період, коли територія вважається "історично
(див.рис.3.10 )
сформованою", чим можуть користуватися бізнесмени, які
забудовують береги водойм дохідними закладами.
Повністю виключити можливість забруднення води не
можна, навіть якщо будівля добре обладнана.
Недостатнє фінансування для Деякі отримують можливість оминути водоохоронне
створення спеціальних проектів законодавство, скориставшись тим, що повсюдно відсутні
7.
встановлення водоохоронних межі водоохоронних зон на місцевості, тому що не були
зон (див.рис.3.10) розроблені відповідні проекти.
Відсутність повноти поняття
Існує незахищеність деяких видів земель, які теоретично
8. земель водного фонду в
мають належати до земель водного фонду.
Земельному Кодексі
Проблема охорони вод Чорного Відсутність деяких спеціальних нормативних актів, які
10
й Азовського морів необхідно в майбутньому розробити.
 54

Положення, що регулюють механізм відводу й режим користування землями

водного фонду й землями морського транспорту, мають потребу в доробці й
уточненні.
Проблема викликана тим, що зазначені землі частково мають однаковий склад
й у той же час ставляться до різних категорій земель. Це означає певний механізм
надання зазначених земель й особливий правовий режим їхнього використання (ст.18
й ст.19 ЗКУ). Механізм надання земель установлений ст.83 і п.12 перехідних
положень ЗКУ [26] і залежить від повноважень за розпорядженням землями.
Розпоряджаються землями в межах населених пунктів (крім земель, переданих у
приватну власність) сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -
відповідні органи виконавчої влади. Крім того, повноваження за розпорядженням
землями залежать від розмежування земель державної й комунальної власності.
Для збереження водних ресурсів і якості води гирлових областей рік і морів
пропонується внести наступні пропозиції й доповнення в Земельний і Водний
Кодекси України:
- У гл.12 Земельного Кодексу України "Землі водного фонду", ст.58 [26]
"Визначення земель водного фонду" зазначено, що "до земель водного фонду
належать землі, зайняті ріками, озерами ...". Однак, ріка (та ін. водні об'єкти) не має
постійних границь, обсягу. Території, зайняті рікою, змінюються залежно від
водності (у повіддя й паводки затоплюється заплава, а в межень - русло може
пересихати, маловодні роки змінюють багатоводні).
У зв'язку з тим, що займані рікою межі в законодавстві не встановлюють (не
зазначено, у яку фазу гідрологічного режиму повинні визначатися ці границі), в
практику використання прибережних земель внесена невизначеність. Вона сприяє
відчуженню земель, розташованих у природно-затоплюваних заплавах рік, для
використання в сільському господарстві й під житлові будівлі. Це призвело до:
1) витратної форми господарювання поблизу рік через відшкодування
періодично виникаючого при повенях збитку,
2) деградації річкових екосистем, що впадають у моря.
- У той же час, законодавець у цій статті передбачив віднесення до земель
водного фонду всіх земель, зайнятих рікою. Отже, до земель водного фонду
відносяться землі, зайняті рікою й у період її найбільшої водности, а не середньої або
найменшої. Тому необхідно внести пояснення в ст. 58 ЗКУ: "До земель водного
фонду відносяться землі, зайняті ріками й т.д. у період найбільшої водности".
- У ст. 58 потрібно внести наступне доповнення: "До земель водного фонду
відносяться землі гирлових областей рік у зоні природного затоплення, меандрування
 55

й інших деформацій русла". Ріки мають властивість не тільки затоплювати територію,

але й змінювати положення русла в плані (меандрувати, утворювати дельту,
промивати нові русла при паводках і повідді та ін.), що особливо характерно для
гирлових частин рік. Це також утруднює визначення меж земель, зайнятих рікою
(водного фонду). Землі гирлових областей річок у зоні деформації й затоплення
повинні бути також віднесені до водного фонду.
Якщо ж заплавні землі вже передані у власність (так зложилося історично), то
необхідно передбачити в планах розвитку територій (там, де необхідно й можливо)
поетапне відселення й виведення з господарського використання цих земель, у першу
чергу, з водоохоронних і санітарних зон, захисних смуг водних об'єктів, із зон
затоплення й підтоплення.
Для суб'єктів господарювання й жителів прибережних територій передбачити
спеціальну систему використання цих земель, включаючи оплату використання
водних ресурсів і страхування.
- Ст. 87 розділу ІV (глава 18 "Користування землями водного фонду,
водоохоронні зони та зони санітарної охорони") Водного Кодексу України [25]
необхідно доповнити: "Зовнішня границя природоохоронної зони ріки не повинна
бути менше території природно-затоплюваної заплави й зони деформації русла (при її
наявності)". Відсутність в сучасній редакції цієї статті визначеності при встановленні
границь водоохоронної зони ріки сприяє численним порушенням закону при
виділенні цих зон у натурі, що надалі призводить до проблем, як для ріки, так і для
землевласників.
- У ст. 88, 89 зазначено, що прибережна захисна смуга встановлюється на
відстані 25-100 м (залежно від розміру ріки) від урізу води в межень. Однак,
природно затоплювана заплава ріки найчастіше в багато разів перевищує зазначені
границі, тому при паводках, повідді та ін. всі забруднення будуть попадати в ріку, а
потім у море.
Потрібно захисну смугу уздовж рік у зазначених межах залишити тільки в
історично сформованих місцях проживання на сьогоднішній день, на інших
територіях захисну смугу відміряти від зовнішньої границі водоохоронної зони й
границі земель водного фонду. Це дозволить виключити подальше освоєння,
приватизацію, руйнування й забруднення заплавних земель.
Однією з найважливіших проблем є те, що на сьогодні регулярні
моніторингові спостереження за станом Чорного і Азовського морів та деяких
крупних річок не проводяться, за винятком деяких прибережних районів. Таким
 56

чином, існує необхідність розробки й реалізації програми міжнародного екологічного

моніторингу Чорного і Азовського морів, великих річок (етапи – див.рис.3.4). [27]
Необхідні дії для створення системи моніторингу

Міністерство екоресурсів України повинно розробити національну програму, як складову

частину міжнародної, моніторингу морів і морських усть рік

Створення ефективної міжвідомчої координації та чіткого, законодавчо закріпленого поділу

функцій при проведенні моніторингу, для уникнення дублювання повноважень різними
організаціями і відомствами

Програми місцевого моніторингу повинні мати загальну методологію з урахуванням місцевих

особливостей

Державний портовий контроль повинен включати комплекс гідрометеорологічних,

гідрохімічних і гідробіологічних робіт у портах Чорного й Азовського морів, усть річок та ін.
Кожен порт України (не тільки морський) повинен бути паспортизований. У паспорті порту
повинні бути освітлені гідрометеорологічні, гідрохімічні й гідробіологічні умови району порту
й дана оцінка впливу його роботи на природне середовище

Контроль якості води в джерелах забруднення і контроль стану середовища повинен бути
погодженим і синхронним

Необхідно законодавчо закріпити положення про те, що тільки спеціалізовані моніторингові

організації мають право розробляти проекти за профілем своєї діяльності, щоб уникнути
зниження якості розробок проектів

Переглянути список контрольованих забруднюючих речовин з урахуванням сучасних умов і

міжнародних вимог, розширивши стандартний комплекс найбільш токсичними й небезпечними
інгредієнтами

При забрудненні в басейнах трансграничних рік (Дунай, Дніпро та ін.) і попаданні

забруднюючих речовин в акваторію України, необхідно оцінити нанесений природі України
збиток і зажадати його відшкодування винною стороною. Передбачити це законодавчо

Рисунок 3.4 – Необхідні дії для створення ефективної системи моніторингу

З огляду на існуючі проблеми з охороною водних ресурсів, треба негайно
провести в повному обсязі фінансування розробки проектів встановлення
водоохоронних зон та позначити межі на місцевості, використовувати ефективні
системи моніторингу, інакше в подальшому доведеться повсюдно боротися з уже
існуючою забудовою на берегах водойм.
Управління земельних ресурсів і Державна інспекція з контролю за
використанням і охороною земель повинні бути краще оснащені кадровими та
технічними ресурсами, для того щоб повною мірою припиняти порушення
Земельного та Водного кодексів, зокрема, щодо використання земель водного фонду.
 57

З іншого боку, необхідна гармонізація законодавства - земельного і містобудівного, а

також прийняття законів про створення ринку земель в Україні, що забезпечить
ефективне використання угідь поблизу водойм. Ці землі мають велику цінність,
інвестиційну привабливість, їх продаж та оренда можуть бути суттєвим джерелом
наповнення місцевих бюджетів.
Все вищевикладене повинно прийнято форму позитивних тенденцій розвитку
водоохоронного законодавства України. Проте, на сьогодні не тільки не втілюються
ефективні принципи ведення водної охорони об’єктів, але і не дотримуються існуючі
норми та правила.

3.5 Тенденції розвитку водоохоронного законодавства

Зараз існують дві тенденції і дві точки зору на регулювання використання

земель, які прилягають до водних об'єктів:
а) посилення контролю, збільшення витрат бюджету на проведення
природоохоронних заходів, очищення території водоохоронних зон. При цьому
інформація про наявність водоохоронних зон недоступна учасникам ринку
нерухомості. Встановлення водоохоронних зон проводиться без урахування
сформованого землекористування і забудови. Часте встановлення водоохоронних зон
призводить до обмеження прав законослухняних землекористувачів - права на
земельні ділянки, які вони оформили до введення обмежень.
б) встановлення водоохоронних зон на всій території України вимагає
непорівнянних витрат часу і коштів, при цьому регулювання господарської діяльності
лише в межах водоохоронних зон не приносить бажаного позитивного ефекту.
Встановлення водоохоронних зон не відповідає ані поточної ситуації, ні світовій
практиці в цій галузі. [28]
Проаналізувавши ситуацію з водоохоронним законодавством України, робимо
висновок, що воно не відповідає поточному стану водних ресурсів, немає ефективних
важелів впливу на управління, користування водними ресурсами, покращення якості
вод в водоймах країни. Часто виникають ситуації, коли одні законодавчі акти
суперечать іншим, а органи влади не знають, яким чином це виправити, тому що або
чітко не прописані їх функції, або ці самі функції дублюються різними організаціями.
Влада, створюючи нові законопроекти, також не може навести лад у цьому питанні,
тому що ці законодавчі акти виникають для вирішення моментальних, тимчасових
завдань, не орієнтуються на перспективу.
 58

В даному випадку корисним може бути врахувати досвід країн з розвиненим

водоохоронним законодавством, перейняти деякі важливі системні принципи
керування, моніторингу водних ресурсів. Необхідним є інтегрування в єдину
європейську систему водної охорони через те, що всі водні об’єкти на території
України пов’язані між об’єктами Росії та країн Європи. Ще однією причиною є те, що
система європейського водоохоронного законодавства працює налагоджено, без збоїв
та дуже ефективно (основні принципи водної політики ЄС – див. розділ 3, стор.62).
Плюсом є те, що європейська політика передбачає інтегрування в неї політик інших
країн з питань водної охорони. В європейських країнах суспільство зрозуміло, що
тільки об’єднаними зусиллями можна досягти покращення стану водних ресурсів (як
річок, так і озер, морів і інших об’єктів). [29]
Одним з пріоритетних напрямків для української природоохоронної політики є
вдосконалення діючих та розвиток нових принципів і методів оцінки стану
природних об’єктів і екологічного нормування всіх видів антропогенного
навантаження. В основі екологічного нормування лежать нормативи гранично
допустимих шкідливих впливів на природні об’єкти від усіх видів джерел
забруднення з урахуванням їх взаємовпливу.
Для ефективного вирішення цього завдання необхідне створення
геоінформаційної системи моніторингу водних об’єктів та нормування екологічного
навантаження, що дозволить реалізувати комплексний підхід з оцінки і ранжирування
всіх джерел забруднення, виявлення найбільш небезпечних забруднювачів,
виробленню рекомендацій з підтримки прийняття керуючих рішень з метою
організації раціонального водокористування. За допомогою геоінформаційної
системи стане можливим ефективна розробка проектів встановлення водоохоронних
зон та прибережних захисних смуг, а також подальший моніторинг цих територій.
 59

4 ТЕХНОЛОГІЇ ПРОЕКТУВАННЯ ВОДООХОРОННИХ ЗОН ТА

ВСТАНОВЛЕННЯ ПРИБЕРЕЖНИХ ЗАХИСНИХ СМУГ

Для досягнення ефективного управління водними ресурсами країни необхідна

інформація про об'єкти управління, тобто власне водні ресурси, і їх оточення.
Особливістю розглянутих водних, водогосподарських та інших об'єктів (ріки, озера,
канали, водосховища, гідротехнічні споруди) є їх істотна протяжність і розподіленість
по всій території України та суміжних держав. Очевидно, що наявність інформації
про точне місце розташування об'єктів, їх взаємне розташування і взаємозв'язок
істотно впливає на якість управлінських рішень, що приймаються і реалізуються на
різних рівнях: федеральному, басейновому, територіальному та місцевому.
У зв'язку з цим, при виборі підходів до створення сучасного інформаційного
забезпечення підприємств, установ та органів водних ресурсів усіх рівнів необхідно
орієнтуватися на геоінформаційні технології, які дозволяють організувати обробку та
подання просторової інформації як у вигляді традиційного набору чисел і текстів, так
і у формі електронних карт територій і відповідних баз даних. Тому всі блоки
інформації повинні містити як описову (атрибутивну) інформацію (найменування,
кількісні характеристики, адміністративну належність тощо), так і просторову
інформацію, що характеризує місце розташування об'єкта на поверхні Землі.
В Україні функціонує ряд інформаційних систем, а також розробляються нові
системи. Аналіз вирішуваних завдань і функціональних можливостей існуючих
інформаційних систем показав, що одні й ті ж дані фігурують у різних, що
функціонують автономно, системах. Вся інформація, необхідна для управління
водними ресурсами, характеризує географічно розподілені об'єкти. Існуючі
автоматизовані системи не покривають усієї безлічі завдань, пов'язаних із
забезпеченням інформаційної підтримки оперативного і стратегічного управління
водними ресурсами країни. Тому при створенні ефективної геоінформаційної системи
необхідно враховувати існуючі інформаційні системи, принципи їх побудови та
керування водними об’єктами і використовувати накопичені атрибутивні дані. [30]

4.1 Деякі ГІС-продукти, які були вже впроваджені у виробництво

Станом кінець 2009 року в Україні та країнах СНД впроваджено вже у багатьох
великих містах ефективні ГІС-продукти, які використовуються для моніторингу
водних об’єктів. При створенні нової системи керування водними ресурсами на будь-
 60

якому рівні, встановленні та моніторингу водоохоронних зон потрібно враховувати

досвід, принципи побудови вже впроваджених на практиці ефективних ГІС-систем.
Найбільш ефективні водоохоронні ГІС-системи представлені у таб.4.1.
Таблиця 4.1 – Характеристика впроваджених на практиці ГІС
ГІС Характеристика
1 2
Геоінформаційна Розроблена Гіас ГМПВ ВО забезпечує автоматизований збір даних
аналітична система моніторингу поверхневих вод з відомчих форматів в одну базу даних,
державного обробку та аналіз даних моніторингу, візуалізацію даних та результатів
моніторингу обробки у вигляді побудови різнорідних тематичних карт та діаграм та ін.
поверхневих вод Також розроблено унікальний інформаційний інтерактивний Internet-ресурс,
Вінницької області який дозволяє у графічному вигляді аналізувати якість поверхневих вод
[31] області:
ГІС екологічного Представлено досвід практичної реалізації інформаційної системи
моніторингу басейнів екологічного моніторингу стану джерел питного водопостачання, заснованої
річок Мурманської на ГІС-технологіях.
області РФ. [30]
Геоінформаційна Розроблена система базується на сучасних інформаційних технологіях,
система моніторингу оперує паспортними даними підприємств (джерел забруднення),
водних об'єктів та результатами контрольних вимірів, нормативними довідниками, що містять
нормування значення класу небезпеки і ГДК (гранично допустимі концентрації)
екологічного шкідливих речовин. Вона розраховує і формує вихідні документи, має
навантаження в
вбудовану систему запитів до баз даних.
Ленінградській На базі ГІС створені моделі природних об'єктів, підприємств-
області РФ. [32] водокористувачів, карти вмісту забруднюючих речовин. Єдина база
природних і техногенних об'єктів забезпечує можливість моделювання
процесів техногенного впливу з метою дослідження ситуації, що склалася і
вироблення рекомендацій щодо раціонального водокористування.
ГІС-інтерфейс системи розроблений з використанням ArcView 9,
просторові дані зберігаються у форматі шейп-файлів, атрибутивна
інформація - в локальній базі в форматі dbf файлів.
На основі ГІС виконано ряд проектів, які об'єднують на
функціональному рівні:
- бази даних,
- моделі,
- методи розрахунків,
-нормативні документи у вигляді інтегрованої інформаційної середовища
отримання комплексної інформації.
Створені проекти дозволяють аналізувати і вивчати наступні завдання:
1) оцінка якості водних об'єктів;
2) аналіз діяльності користувачів водних ресурсів;
3) ранжирування водокористувачів за ступенем впливу;
4) нормування екологічного навантаження на водний об'єкт з
урахуванням басейнового підходу;
5) створення форм звітності.
Геоінформаційна Розробка та розгортання ГІС «Росводресурси» дозволила приступити до
система вирішення декількох класів задач.
Федерального Першим, найбільш поширеним класом завдань є інформаційно-довідкові
агентства водних завдання, які дозволяють здійснювати пошук та уточнення розташування і
ресурсів РФ. [33] характеристик, що цікавлять об'єктів у двох основних формах:
1) Пошук і відображення місця розташування об'єктів на карті (по
складним атрибутивним і просторовим запитам).
 61

Продовження таблиці 4.1

1 2
2) Пошук і відображення атрибутивних характеристик об'єктів (у тому
числі відео і фото зображень) за їх розташування на карті.
Другий клас - це завдання аналізу, моделювання і прогнозування
природних і техногенних процесів, пов'язаних з управлінням водними
ресурсами. Вирішення цих завдань дозволяє в зручній та наочній
картографічній формі отримувати узагальнену або деталізовану інформацію
як по території всієї Росії, так і з будь-якої окремої її частини. Вирішуються
наступні завдання цього класу:
1) порівняльний аналіз і зонування території РФ за показниками водних
ресурсів;
2) моделювання зон затоплення при руйнуванні ГТС;
3) моделювання аварійних розливів і розповсюдження забруднювачів у
водних об'єктах, а також при загрозі їх потрапляння у водні об'єкти.
Крім перерахованих вище задач аналізу, моделювання і прогнозування
природних і техногенних процесів, пов'язаних з управлінням водними
ресурсами, на основі відпрацьованих інтерфейсних рішень і створеної
інформаційної бази приступають до вирішення наступних завдань:
1. Для інформаційної підтримки стратегічних рішень:
- Аналіз ефективності витрачання бюджетних коштів та заходів, спрямованих
на зниження ризику шкідливої дії вод;
- Створення тематичних добірок картографічних матеріалів для
інформаційної підтримки стратегічного управління водними ресурсами;
- Оптимізація розміщення розподілених об'єктів (дамб, гребель, мережі
пунктів спостережень, експлуатаційних служб, інженерних мереж тощо);
Геоінформаційна - Моделювання та прогнозування наслідків аварій (при руйнуванні
система гідротехнічних споруд, при аварії танкерів, розгерметизації трубопроводів
Федерального тощо);
агентства водних - Моделювання зон затоплення та підтоплення при будівництві гідротехніч.
ресурсів РФ. [33] споруд та в паводкових ситуаціях;
- Підготовка в установленому порядку протипаводкових заходів, заходів з
проектування та встановлення водоохоронних зон водних об'єктів та їх
прибережних захисних смуг, а також заходів із запобігання і ліквідації
шкідливої дії вод;
- Проведення в установленому порядку державної експертизи схем
комплексного використання і охорони водних ресурсів, а також
передпроектної та проектної документації на будівництво та реконструкцію
господарських та ін. об'єктів, що впливають водні об'єкти;
- Визначення обсягів екологічних попусків і безповоротного вилучення
поверхневих вод для кожного водного об'єкта;
- Розробка перспективних планів експлуатації водосховищ та
водогосподарських систем комплексного призначення;
- Розробка перспективних планів експлуатації захисних та інших
гідротехнічних споруд, які у веденні Агентства;
- Забезпечення в межах компетенції Агентства заходів щодо раціонального
використання водних об'єктів.
2. Для інформаційної підтримки оперативних заходів:
- Контроль паводкових ситуацій та здійснення оперативних заходів по
зниженню їх негативних наслідків;
- Експлуатація захисних та інших гідротехнічних споруд, що знаходяться у
веденні Агентства;
- Експлуатація водосховищ та водогосподарських систем комплексного
призначення;
- Моніторинг та контроль над розподілом і витрачанням бюджетних коштів;
 62

- Оптимізація маршрутів (пересування по річкової мережі; проїзду аварійних

Продовження таблиці 4.1
1 2
бригад до місця аварії та ін.);
- Моделювання розповсюдження небезпечних забруднень у водних об'єктах і
при загрозі потрапляння у водні об'єкти;
- Встановлення режимів спеціальних попусків, наповнення та спрацювання
водосховищ, пропуску паводків на водних об'єктах, що перебувають у
федеральній власності;
- Обстеження технічного стану, інвентаризація та декларування безпеки
ГТМ.

4.2 Застосування ГІС- технологій при проектуванні водоохоронних зон та

подальшому моніторингу вод

Дослідивши деякі вже впроваджені у виробництво ГІС-системи, можна

приступати до створення аналогічної, попередньо встановивши ті завдання, яка
система буде вирішувати.
ГІС- система повинна вирішувати наступні головні завдання (див.рис.4.1):
Завдання

Регулярні спостереження Створення і Оцінка та прогнозування змін стану водних

за станом водних об’єктів, ведення банків об’єктів, кількісних та якісних показників
кількісними та якісними даних поверхневих та підземних вод
показниками

Рисунок 4.1 – Головні завдання для ГІС-системи

В нашому випадку за допомогою ГІС-системи будуть створюватися
водоохоронні зони та прибережні захисні смуги навколо водного об’єкта, а також
вестися подальший моніторинг вод і прибережних земель.
Основні проблеми процесу встановлення водоохоронних зон і прибережних
захисних смуг навколо водних об’єктів:
1. Істотна протяжність і розподіленість водних об’єктів по всій території України
та суміжних держав.
2. Велика кількість малих річок, що веде до збільшення обсягу робіт.
3. Встановлення захисних з урахуванням рельєфу місцевості.
4. Неясна ситуація із вже забудованими територіями.
 63

5. У деяких районах - низька щільність населення, що призводить до певних

сумнівів у доцільності водоохоронних зон на незаселених територіях. [30]
Так само має значення висока вартість процесу розробки проектів
водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, що проводиться за традиційною
технологією (польові обстеження, інвентаризація земель, розробка заходів для
поліпшення ситуації і т.п.).
На рис.4.2 наведено приклад схеми прибережної смуги площинного водного
об'єкта.

1 – Водосховище,
2 – Прибережна смуга розміром 50м,
3 – Подвоєна ширина прибережної смуги (через схил рельєфу > 3°),
4 – Заплавні землі.

Рисунок 4.2 – Структура прибережної смуги

Прибережна смуга має неоднакову ширину навколо об’єкта, розширюється при
схилі рельєфу > 3°, а також на заплавних землях, витоках та ін.
 64

При встановленні смуг виникає кілька питань (див.таб.4.2). Рішення багатьох

задач може значно спростити використання геоінформаційних систем.
Основні рішення і риси пропонованої методики наведені в таблиці 4.2.
Таблиця 4.2 Основні елементи методики встановлення прибережних смуг /
водоохоронних зон з використанням геоінформаційних систем  [31]
Проблема Рішення
Де знаходиться витік річки? За витоки річок звичайно вважають початок постійного
поверхневого водотоку на картографічних матеріалах
Як чітко встановити межі водосховища По гідрографії, отриманої з топографічної карти,
та ріки або ін., що його утворює? відкалібрувати за даними гідрологічної вивченості
Як відзначити на місцевості Межі розширення/звуження на місцевості будуть
прибережну захисну і, особливо, межі її поєднуватися з даними квартальної лісобудівельної мережі,
розширення/звуження? природними та техногенними об'єктами (устями річок і
струмків, мостами, переправами, ярами і т.п.)
Як визначити середній нахил ділянки Побудова 3D-моделі місцевості і матриці ухилів ділянок
місцевості, що прилягає до місцевості. За допомогою матриці ухилів - отримання
водосховища, річки на певній ізоліній ухилів місцевості та виділення ділянок з ухилами
території? більше заданого як полігонального покриття
Як визначити чи заліснена ділянка, яка Використання космічних знімків із супутників.
прилягає до річки або там залуження, з Дешифрування характеру ділянок місцевості, що
урахуванням того, що картографічні прилягають до річок, водоймищ і боліт за зимовими і
матеріали безнадійно застаріли? літніми знімками. Дешифрування кордону торф'яної
поклади для встановлення водоохоронних зон для боліт.
У загальних рисах методика будується на послідовному виконанні наступних
основних етапів (див.рис.4.3).
Послідовність методики

1 етап. Підготовчі роботи. Побудова моделі гідрографічної мережі

2 етап. Розрахунок водоохоронних зон та прибережних захисних смуг

3 етап. Коригування розмірів прибережних захисних смуг по космічних знімках. Дешифрування на

знімках ріллі, луків і сіножатей, залісених ділянок та внесення відповідних змін в карту прибережних
захисних смуг. Побудова тривимірної моделі місцевості за даними про рельєф, отриманим з цифрової
карти. Побудова полігонального покриття показує ділянки місцевості з ухилом більше 3-х градусів.

4 етап. Остаточне встановлення охоронних територій

5 етап. Подальший моніторинг водного об’єкту

Рисунок 4.3 – Послідовність встановлення охорони водного об’єкта

1. На першому етапі необхідно побудувати модель гідрографічної мережі.
 65

Ця модель являє собою ланцюгово-вузлову структуру. Крім цього, необхідно

визначитися із структурою майбутньої атрибутивної таблиці. Структура атрибутивної
таблиці для різних видів водойм теж дещо різниться.
2. На другому етапі виконується розрахунок водоохоронних територій -
побудова ділянок річок та ін. водойм з однаковою шириною водоохоронних зон і
ПЗС, як окремих сегментів ланцюгове-вузлової моделі. Надалі ці сегменти
використовуються для побудови буферів, діаметр яких є шириною водоохоронної
зони і ПЗС.
3. Третій етап – основний етап у побудові системи, який включає багато
елементів (див.рис.4.3). [34]
Перед початком побудови системи охорони водойми необхідно дослідити
джерела інформації, яка буде використана для цього, визначити, яка інформація
необхідна міститися в базі геоданих (БГД) ГІС (див.рис.4.4).

БГД ГІС

Картографічна Атрибутивна Текстова Графічна

інформація інформація інформація інформація

Архів космічних знімків

Рисунок 4.4 – Необхідна інформація в БГД ГІС

Взаємодія між БГД ГІС та базами даних інших автоматизованих систем
здійснюється через інтерфейс обміну даними. Більш докладний перелік необхідної
інформації представлений в таблиці 4.3, описаний зміст основних шарів
водоохоронної системи. [31]
В цій роботі при встановленні водоохоронних зон та прибережних захисних
смуг було виконано 3D-моделювання місцевості.
Цифрове моделювання - це створення тривимірної фотореалістичної
візуалізації (3D-моделі) територій та об'єктів методами комп'ютерної графіки.
3D-моделі полегшують планування, контроль та прийняття рішень у багатьох
галузях. Тривимірна фотореалістична візуалізація території та створення тривимірних
 66

геоінформаційних систем здатні змінити технологію і практику управління

природними, сільськогосподарськими та промисловими об'єктами.
Створення цифрових моделей рельєфу (ЦМР) є найбільш поширеним і
затребуваним видом робіт пов'язаних з 3D-моделюванням, на таких моделях
вирішуються безліч завдань, пов'язаних з різним районуванням територій (енергія
рельєфу, ерозійна і зсувна небезпека і т.д.).
Таблиця 4.3 – Зміст БГД ГІС [31]
Федеральні округи, господарські райони, територіальний
поділ, райони адміністративного поділу, населені пункти,
відмітки висот, ізолінії, рослинність, автомобільні дороги,
Загально-географічні шари споруди при автошляхах, залізниці, споруди при залізницях,
ґрунти, господарські будівлі, трубопровідні магістралі
(газопроводи, продуктопроводи, нафтопроводи), станції і
пункти зв'язку, лінії зв'язку і ЛЕП
Моря, озера, ставки, річки, водосховища, басейни морів,
басейни річок, пости гідрологічного та гідрохімічного
Картографічна інформація про водні
контролю, басейни підземних вод, пристані, колодязі, маяки,
об'єкти
болота, льодовики, додаткову гідрографію (ключі, джерела,
гейзери), ізобати
Шари, що мають відношення до Гідротехнічні споруди, відомості про аварії, органи
гідротехнічних споруд держнагляду, зони відповідальності органів держнагляду
Група шарів навколишнього Водокористувачів, об'єкти капітального ремонту,
середовища (по відношенню до споруджувані об'єкти
водних об'єктів)
Шар з охоронюваних територій Землі водного фонду, водоохоронні зони, прибережні смуги
Шар адміністративно- Басейнові управління і зони їх відповідальності, територіальні
територіальних органів управління органи та зони їх відповідальності
водними ресурсами
Деякі спеціальні шари Наприклад, місця аварій
Дані про загальногеографічні та спеціалізовані об'єктах,
Атрибутивна інформація важливих з точки зору оперативного і стратегічного
управління водними ресурсами
Растрові файли в наступному складі: електронні копії карт,
електронний архів всіх документів управління водними
Графічна інформація ресурсами, авіаційні і космічні знімки, що містять інформацію,
важливу з точки зору оперативного і стратегічного управління
водними ресурсами
Текстова інформація Описові відомості про об'єкти бази даних.
Обчислення обсягів складних об’єктів (відвали, яри, об'єм води на ділянці річки
і т.д.) - є другою за значущістю завданням, що вирішується створенням 3D-моделей.
[35]
Крім того, візуалізація результатів практично всіх видів діяльності в 3D вигляді
значно підвищує наочність та інформативність представлених матеріалів.
 67

4.3 3D-моделювання місцевості для подальшого встановлення охоронних зон

та моніторингу водного об’єкта

Для побудови картографічної і атрибутивної баз даних, а також моделювання з

метою встановлення режиму водної охорони об’єкта була взята топографічна карта на
Ісаківське водосховище та прилеглу до нього територією. Карта з прив’язкою до
координат. Було вирішено побудувати модель в ГІС-продукті ArcGis 9.3, який має всі
необхідні інструменти для вирішення найскладніших просторо-географічних
завдань.
Ісаківське водосховище знаходиться в Луганській області (Україна)
(див.рис.4.5), за чотири кілометри від м. Алчевськ (на річці Біла). Територія навколо
водосховища практично повністю забудована дачними товариствами, які були
засновані ще за часів СРСР. Колишні санаторії викуплені бізнесменами, які ведуть
активне незаконне захоплення землі. Купання у воді не рекомендоване санстанцією,
яка щороку дає попередження про перевищення санітарних норм. Це пов’язано з
великим викидом забруднюючих речовин у воду і відсутністю великого надходження
води з підземних джерел. [36]
Як бачимо, водосховище потребує негайного захисту, відновлення якості вод,
встановлення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також вирішення
питання із землевласниками на березі водойми і забруднювачами водосховища.
Ісаківське водосховище є найбільш великою водоймою в Луганській області, що само
собою має передбачати посилений захист її вод.
 68

Рисунок 4.5 – Ісаківське водосховище [37]

Для створення 3D-моделі місцевості вихідна карта була векторизована в
програмі ArcGis 9.3 (див.рис.4.6).

Рисунок 4.6 – Вікно ArcGis 9.3 з картою водосховища та горизонталями

 69

Далі була заповнена атрибутивна інформація про водоохоронний об’єкт та

навколишню місцевість, внесені всі відмітки рельєфу для подальшої побудови моделі.
Обведений не тільки сам водний об’єкт у його фактичних границях, але і межі
можливого розливу водойми у випадку паводкової ситуації в цьому регіоні
(максимальний рівень > фактичного на 3м).
По результатах оцифровки була створена TIN модель та конвертована у растр
(за допомогою вбудованого модулю 3D Analyst) (див.рис.4.7).
За допомогою підпрограми ArcScene продукту ArcGis побудована 3D-модель
місцевості (див.рис.4.8).
Для подальшого моніторингу водного об’єкта була змодельована паводкова
ситуація, тобто визначені межі водосховища у разі максимальної водності, розливу.
Це потрібно для правильного встановлення прибережних смуг та водоохоронних зон.
Результат на рис.4.9.
В процесі моделювання було з’ясовано, що при паводковій ситуації деякі
існуючі будівлі та споруди можуть бути затоплені, що говорить о том, що вони
розміщувалися там, де зараз треба встановлювати прибережні захисні смуги та
зносити ці будівлі. 3D-моделювання також дає можливість ретельніше та точніше
встановлювати захисні зони (з урахуванням схилу рельєфу) і зручно вести моніторинг
водних об’єктів.

Рисунок 4.7 – TIN модель рельєфу

 70

 1 – водна площина; 2 – рельєф місцевості

Рисунок 4.8 – 3D-модель рельєфу
В процесі цього моделювання була розроблена надійна та дуже актуальна база
для подальшого точного встановлення захисних зон та моніторингу не тільки
Ісаківського водосховища, але і будь-якої іншої водойми. Ця база включає
атрибутивну, картографічну, графічну та ін. інформацію. Розроблені принципи
створення ефективної моделі водної охорони. В подальшому ця модель буде
розширюватися та вдосконалюватися.

1 – нижній шар води (фактичний рівень води у водосховищі)

2 – верхній шар води (прозорий) – можливі межі води при паводковій ситуації
Рисунок 4.9 – Моделювання можливого затоплення території
 71

4.4 Приклади використання моделі водного об’єкту

Останнім часом велике значення набуває раціональне використання

водогосподарських об’єктів. Як наслідок, виникає необхідність вирішення низки
завдань, основою яких може служити застосування цифрової моделі рельєфу
водозбору, дна водойми та ін. Прикладом тому є моделювання розвитку
надзвичайних ситуацій, забруднення водойми, раціонального використання.
Однією із задач, які виконано – створення картографічної і атрибутивної баз
даних. Для цього були перетворені картографічні документи в цифрову форму,
використаний метод «шифрування по підкладці», тобто використання растрових
зображень з їх подальшою векторизацією в середовищі ArcGis 9.3. На отриманих
векторних даних побудовані побудована нерегулярна модель (TIN). Як приклад був
змодельований процес підтоплення території внаслідок паводку. Крім того, модель
місцевості в майбутньому дозволить проводити аналіз джерел забруднення водойми,
побудувати водоохоронну зону (а також санітарно-захисну зону, прибережну смугу)
на різних підпірних рівнях. [38]
Проведені дослідження на прикладі Ісаківського водосховища дозволили
виявити ряд задач, які можна вирішити з використанням цифрової моделі місцевості.
Ця модель може бути в подальшому використана в підсистемі моніторингу
водних об’єктів в рамках системи державного екологічного моніторингу. Також
наявний досвід зі створення цифрових моделей місцевості дозволять найбільш якісно
підійти до створення ГІС «Моніторинг водогосподарських об’єктів та навколишніх
територій». ГІС дозволить приступити до вирішення декількох класів задач
(див.рис.4.10). [39]
Завдання

Пошук і відображення місця розташування об'єктів на карті (по

Інформаційно- складним атрибутивним і просторовим запитам)
довідкові завдання

Пошук і відображення атрибутивних характеристик об'єктів (у тому

числі відео і фотозображень) за їх розташуванням на карті

Завдання аналізу, моделювання і прогнозування природних і техногенних процесів, пов'язаних з

управлінням водними ресурсами

Рисунок 4.10 – Завдання для вирішення за допомогою моделювання

Крім перерахованих вище задач аналізу, моделювання і прогнозування
природних і техногенних процесів, пов'язаних з управлінням водними ресурсами, на
основі відпрацьованих інтерфейсних рішень і створеної інформаційної бази надалі (на
 72

наступних етапах) можна буде приступити до вирішення наступних завдань

(див.рис.4.11 та рис.4.12):
Для інформаційної підтримки стратегічних рішень

Аналіз ефективності витрачання бюджетних коштів та заходів, спрямованих на зниження ризику

шкідливої дії вод

Створення тематичних добірок картографічних матеріалів для інформаційної підтримки стратегічного

управління водними ресурсами

Оптимізація розміщення розподілених об'єктів (дамб, гребель, мереж пунктів спостережень,

експлуатаційних служб, інженерних мереж) та ін

Моделювання та прогнозування наслідків аварій (при руйнуванні гідротехнічних споруд, при аварії
танкерів та ін.)

Моделювання зон затоплення та підтоплення при будівництві гідротехнічних споруд та в паводкових

ситуаціях

Підготовка в установленому порядку протипаводкових заходів, заходів з проектування та встановлення

водоохоронних зон водних об'єктів та їх прибережних захисних смуг, а також заходів із запобігання і
ліквідації шкідливої дії вод

Проведення державної експертизи схем комплексного використання і охорони водних ресурсів, а також
передпроектної та проектної документації на будівництво та реконструкцію господарських та інших
об'єктів, що впливають на стан водних об'єктів

Визначення обсягів екологічних попусків і безповоротного вилучення поверхневих вод для кожного
водного об'єкта

Рисунок 4.11 – Завдання інформаційної підтримки стратегічних рішень

Для інформаційної підтримки оперативних заходів

Контроль паводкових ситуацій та здійснення оперативних заходів по зниженню їх негативних

наслідків

Експлуатація захисних та інших гідротехнічних споруд

Експлуатація водосховищ та водогосподарських систем комплексного призначення

Контроль паводкових ситуацій та здійснення оперативних заходів по зниженню їх негативних

наслідків

Моніторинг та контроль над розподілом і витрачанням бюджетних коштів

Оптимізація маршрутів (пересування по річкової мережі; перерозподілу водних ресурсів по

мережі водотоків; проїзду аварійних бригад до місця аварії та ін.)

Моделювання розповсюдження небезпечних забруднень (наприклад, нафти та нафтопродуктів) у

водних об'єктах і при загрозі потрапляння у водні об'єкти

Встановлення режимів спеціальних попусків, наповнення та спрацювання водосховищ, пропуску

паводків на водних об'єктах

Обстеження технічного стану, інвентаризація та декларування безпеки ГТС

 73

Рисунок 4.12 - Завдання інформаційної підтримки оперативних заходів

Найголовнішим завданням моделювання місцевості в цій роботі було зробити
підґрунтя для моніторингу водних об’єктів та прилеглих територій. В свою чергу,
моніторинг буде здійснюватися з метою забезпечення збирання, оброблення,
збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та
розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень у галузі
використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. [39]
На сьогоднішній день, більшість ГІС є багатоцільовими, тому для більш
ретельного вивчення проблем забруднення поверхневих вод необхідно створення
спеціалізованої геоінформаційної системи, моніторингу водних об'єктів та
нормування екологічного навантаження. Така система дозволить реалізувати
комплексний підхід з оцінки і ранжирування всіх видів джерел забруднення з
урахуванням їх взаємовпливу, виявлення найбільш небезпечних забруднювачів з
позицій екологічного нормування, в основі якого лежать нормативи гранично
допустимих шкідливих впливів на природні об'єкти. За допомогою такої ГІС буде
набагато простіше оцінювати якість водних об'єктів, аналіз діяльності користувачів
водних ресурсів, з метою раціонального природокористування. Вирішувана за
допомогою такої ГІС задача оцінки техногенного навантаження полягає у виявленні
основних критичних речовин, визначенні основних водокористувачів, що вносять
ці дії, і ранжирування користувачів з метою формування керуючих рекомендацій.
[38]

ВИСНОВКИ

Дослідження методів водної охорони як в Україні, так і за кордоном,

вивчення зв’язку сучасних світових методів охорони водних об’єктів з
українськими, можливість покращення або збереження стану водних об’єктів є
надзвичайно актуальними проблемами на сьогодні в Україні. Тому, актуальність
результатів виконаної роботи є дуже високою.
Метою виконаної роботи було також вивчення засобів встановлення
водоохоронних зон та прибережних захисних смуг як методів охорони водних
об’єктів від засмічення і погіршення якості води, а також розгляд можливостей
подальшого моніторингу водних об’єктів за допомогою ГІС-технологій і 3D-
моделювання місцевості, розробка системи водної охорони об’єкта на
конкретному прикладі, що дозволить в майбутньому втілити у виробництво
сучасні методи охорони вод.
 74

Відповідно до поставленої мети в роботі виконані задачі та отримані такі

результати:
1. Виконаний аналіз існуючих юридичних традицій, норм водної охорони
об’єктів у світі, в результаті якого виявлені основні принципи організації охорони
водоймищ та прилеглих територій в США, Бразилії, Європі в цілому, Фінляндії та
Росії, зв’яки законодавств різних країн в цьому питанні. Було з’ясовано, що
існують значні розбіжності країн в методах і принципах водної охорони,
організації структури владних органів та ін. Але виявлена і спільна мета для всіх
країн – це необхідність негайного покращення стану водних ресурсів, що спонукає
держави розробляти спільні програми водоохорони, об’єднувати та інтегрувати
власні нормативні та законодавчі акти у транснаціональні засоби збереження
кількості та якості прісноводних ресурсів. В найбільш розвинених країнах світу,
останнім часом, намічаються позитивні тенденції у приділенні питанням охорони
світових водних ресурсів великої уваги, не меншої, ніж розвитку власних
виробництв. Це пояснюється розумінням того, що водні ресурси небезмежні, та від
їхньої якості залежить подальша доля здоров’я та добробуту населення всіх країн
світу.
2. Досліджені вітчизняні методи охорони водних ресурсів, існуючі
законодавчі та нормативні акти, їх зв’язок, виявлені найбільші колізії та проблеми
водоохоронного законодавства. З’ясовано, що існуючі норми, принципи, засоби
водної охорони далекі від тих, які здатні в повній мірі захистити якість та кількість
водойм на території України. Були запропоновані деякі зміни у законодавчі акти з
метою покращення управління водами та уникнення в подальшому непорозумінь.
Виявлена та проаналізована можливість приєднання та інтегрування водоохоронного
законодавства держави у загальноєвропейську систему з метою спільної координації
дій у напрямку покращення сьогоденної ситуації. Визначені бажані та необхідні
напрямки розвитку водної охорони.
3. З метою можливого втілення на практиці були проаналізовані новітні
методи управління, моніторингу та вирішення інших завдань, пов’заних з
охороною водоймищ. Досліджені засоби встановлення водоохоронних зон та
прибережних захисних смуг за допомогою ГІС-продуктів, а саме ArcGis 9.3.
Використання геоінформаційних систем та 3D-моделювання є найефективнішими
методами встановлення режиму водної охорони об’єкта та його подальшого
моніторингу, тому на прикладі Ісаківського водосховища була розроблена
невелика система водної охорони водойми та обґрунтована можливість
подальшого стеження за об’єктом за допомогою створеної 3D-моделі місцевості.
 75

Ця створена тривимірна модель та система водної охорони, в цілому, потребують

подальшої доробки та втілення у виробництво. Але вже на цей момент можна
використовувати описані в роботі методи встановлення водоохоронних зон для
конкретної водойми за допомогою розробленої системи, та намагатися
пристосовувати її для інших ситуацій, інших водних об’єктів, які потребують
захисту та негайного покращення стану вод.
У зв'язку з цим виникатимуть нові проблеми, які можна об'єднати у три
групи: проблеми технологій; законодавчі проблеми; організаційні проблеми. З
погляду на виконану дослідницьку та практичну роботу ці проблеми можна
вирішити відповідно:
- проблеми технологій – використовуючи вже розроблені та ефективно
працюючі системи моніторингу з додаванням корисних та новітніх рішень та ідей;
- законодавчі – викорінюванням неточностей, невідповідностей, повторень,
дублювань різних законодавчих актів та норм; чітким розмежуванням функцій та
повноважень різних законодавчих або виконавчих органів у сфері водної охорони;
а також інтегруванням вітчизняного законодавства у ефективно працюючу
систему водоохорони європейських країн, тим паче для цього ЄС вже розробила
методики та засоби;
- організаційні – розробленням відповідної методики переходу на новітній
рівень водної охорони, розробленням та прийняттям відповідних законодавчих
актів, а також фінансовим стимулюванням сторін, від яких залежить подальше
втілення у життя системи охорони водних ресурсів і їх моніторинг.

ЛІТЕРАТУРА

1. "Экономический факультет". Тема 4: Факторы производства в мировом

хозяйстве. Ресурсный потенциал современной цивилизации. [Электронный
адрес]: http://books.efaculty.kiev.ua/mek/2/g4/6.html.
2. Доклад по состоянию водных ресурсов в мире (по материалам 3 Всемирного
водного форума Киото, март 2003г.). [Электронный адрес]:
http://edu.greensail.ru/encyclopedia/water_resource/kioto.shtml.
3. Доклад: Реки Украины. Информация по качеству воды в стране.
[Электронный адрес]: http://www.bestreferat.ru/referat-17215.html.
4. Яцик А. В. Водогосподарська екологія. Т.4. – К.: Ґенеза, 2004. – 496 с. Кн.6.
Закони України про воду.
5. Семенов В.А. «Ресурсы пресной воды и актуальные задачи гидрологии».
 76

1996 г. [Электронный адрес]: http://pereplet.ru/ obrazovanie/stsoros/184.html.

6. Сборник: «Соединенные штаты и их соседи». НИЦ МКВК, г.Ташкент.
[Электронный адрес]: http://cawater-info.net/library/rus/inf/16.pdf.
7. Статья «Сила рек. Пособие по восстановлению рек путем реформирования
гидроэнергетики». Калифорнийская коалиция реформ гидроэнергетики.
«Друзья рек» - Калифорнийская организация по сохранению рек.
[Электронный адрес]: http://www.wwf.ru/data/ green_energy/opyt_ssa.doc
8. Інформація про водні ресурси в Бразилії. [Електронна адреса]:
http://en.wikipedia.org/wiki/Water_resources_management_in_Brazil.
9. Antonio Herman Benjamin, Claudia Lima Marques, Catherine Tinker. «The
water giant awakes: an overview of water law in Brazil». [Электронный адрес]:
http://utexas.edu.
10. Проф. Виноградов С.В. Статья «Международное право водных ресурсов».
[Электронный адрес]: http://cawater-info.net/bk/water_law/ pdf/ilwr.pdf.
11. Report «A coastal protection zone for Scotland». Ramblers Scotland, June 2008.
[Электронный адрес]: http://www.savescottishseas.org/pdfs/
LINK_MTF_Coastal_Access.pdf.
12. Правовой режим земель водного фонда. [Электронный адрес]:
http://planetadisser.com/see/dis_162512.html.
13. Інформація по водній охороні в Фінляндії (пер. з англ. - автор). [Електронна
адреса]: http://www.environment.fi.
14. «Комментарий к Водному кодексу Российской Федерации» (под ред. С.А.
Боголюбова). [Электронный адрес]: http://ecoclub.nsu.ru/
proects/vodo/zakon.htm.
15. Правовое регулирование использования и охраны вод в России.
[Электронный адрес]: http://rudiplom.ru/lekcii/pravo/ecolog_pravo/11.html.
16. Антонина Кулясова, Иван Кулясов. «Глава 1. Российские государственные
водоохранные структуры». Центр независимых социологических
исследований, Россия. [Электронный адрес]:
http://cisr.ru/files/publ/WaterProtect_glava1.pdf.
17. Федеральное агентство водных ресурсов. [Электронный адрес]:
http://voda.mnr.gov.ru.
18. Журнал «Проблемы современной экономики» № 3(27). Статья
«Экономические проблемы регионов и отраслевых комплексов.
Прибрежная зона: основы понятийного аппарата и принципы
геостратегического развития». [Электронный адрес]: http://www.m-
economy.ru.
19. Державний комітет України по водному господарству. [Электронный
адрес]: http://www.scwm.gov.ua.
20. Постанова Верховної Ради України № 1390-XIV від 14 січня 2000р. «Про
Концепцію розвитку водного господарства України».
21. "Порядок визначення розмірів і границь водоохоронних зон і режиму
ведення господарської діяльності в них", затверджений Постановою
Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. N 486 зі змінами,
внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2002 р.
22. Богак Л.М., Тимофєєв М.В. "До питання упорядкування забудови
 77

прибережних територій в межах міських населених пунктів". Донбаська

національна академія будівництва і архітектури, г. Макіївка, Україна.
[Адрес]: http://www.dgasa.dn.ua/win/publish/issues/spgs/ 2007_1/st05.pdf.
23. "Методика впорядкування водоохоронних зон рік України", затверджена
Указом Державного комітету з водному господарству № 46 від 29.04.1998
р., Міністерством охорони навколишнього природного середовища України
від 16.02.2004 р. № 1173/20-8.
24. Державні будівельні норми України. ДБН 360-92** "Містобудування.
Планування й забудова міських і сільських поселень", К., 2002 р. Розділ 10,
п. 10.17, 10.18, 10.19.
25. Водний кодекс України від 6 червня 1995 року зі змінами й доповненнями
на 01.12.2009 р.
26. Земельний Кодекс України від 25 жовтня 2001 м № 2905 зі змінами й
доповненнями на 01.12.2009 р.
27. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 815. «Про
затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод».
28. Милованова М.С, Кравец Е.А. Московский государственный университет
геодезии и картографии. «Разработка требований к ГИС в целях
информационного обеспечений мониторинга загрязнения поверхностных
вод». [Электронный адрес]: http://conf.bstu.ru/conf/ docs/0037/1032.doc
29. Елефтерия Кампа, Джесика Г.Уорд, Анна Лейппранд. «Сближение с водной
политикой Европейского Союза. Краткий путеводитель для стран-
партнеров по европейской политике добрососедства, и России». Авторы:
[Электронный адрес]: http://ec.europa.eu/environment/enlarg/
pdf/pubs/water_ru.pdf.
30. Матвеев П.И. Глазнева Н.С. Данилов И.Д. и др. Статья «Опыт создания
ГИС экологического мониторинга источников питьевого водоснабжения в
бассейне реки». [Электронный адрес]:
http://www.dataplus.ru/arcrev/Number_44/17_VodSnab.html.
31. Алексеев В.В. Куракина Н.И., Орлова Н.В. Статья «Геоинформационная
система мониторинга водных объектов и нормирования экологической
нагрузки. [Электронный адрес]:
http://www.dataplus.ru/arcrev/Number_36/9_StGIS.html.
32. Мокин В.Б. Статья «Разработка автоматизированных геоинформационных
аналитических систем сбора, обработки и визуализации данных
мониторинга природных объектов». [Электронный адрес]:
http://www.gisinfo.ru/item/29.htm.
33. Никитин А.Б., Павлов С.В., Хамитов Р.З. Статья «Геоинформационная
система Федерального агентства водных ресурсов». [Электронный адрес]:
http://www.dataplus.ru/arcrev/Number_36/6_favr.html.
34. Статья «3D моделирование». Северная Географическая Компания.
[Электронный адрес]: http://www.ngeocomp.ru/pages/58.
35. Игорь Поспелов. Визуализация рельефа и создание 3D-моделей местности в
ArcGIS. [Электронный адрес]: http://gis-lab.info/qa/3dviz-ag.html.
36. Інформація про Ісаківське водосховище. [Електронна адреса]:
http://ru.wikipedia.org/wiki/Исаковское_водохранилище.
 78

37. Карта Ісаківського водосховища. [Електронна адреса]:

http://www.esosedi.ru/onmap/index.html.
38. Пьянков С.В., Шавнина Ю.Н. Статья «Мониторинг водохозяйственных
объектов с использованием ГИС-технологий (на примере пруда с.Ножовка
Частинского района Пермской области). [Электронный адрес]:
http://gis.psu.ru.
39. Проф. І.П. Ковальчук. Стаття «Моніторинг водних і водогосподарських
об’єктів урбосистеми Львова». Львівський НУ ім. Івана Франка. УДК
504.064, «Науковий вісник», 2003, вип. 13.5, стор. 212-215.
40. Словник по землях природного призначення. [Електронна адреса]:
www.duc.com.ua/legal-dictionary/