Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет технологій та дизайну

Кафедра приватного та публічного права
Факультет підприємництва та права

Реферат
На тему:
Судовий розгляд справ про адміністративні правопорушення

Виконала: студентка групи БП-2-18

Черевко Ірина
Перевірила: д. ю.н., доцент, професор кафедри.
Ковальчук А.Ю.

Київ 2020
 Зміст
Вступ………………………………………………………………………………....3
1.Розгляд справи про адміністративні правопорушення..................................4
2. Розслідування справи…………………………………………………………...5
2.1Термін розгляду справи……………………………………………………......6
2.2Процедура розгляду справи………………………………………………...…7
3.Винесення постанови по справі…………………………...................................8
3.1Види винесених постанов…………………………………………………..….9
4.Завдання адміністративного судочинства………………………………..….11
5.Принципи адміністративного судочинства…………………………….……17
Висновки…………………………………………………………………………...18
Перелік використаних джерел……………………………………………….….19
 Вступ
Для написання реферату я обрала тему "Судовий розгляд справ про
адміністративні правопорушення". Вона є надзвичайно актуальною, тому що
сьогодні досить важливими в нашій державі є проблеми процесуального
регулювання засад, умов і порядку реалізації законів, указів Президента,
постанов уряду України, інших нормативно-правових актів і матеріальних
адміністративно-правових норм, які містяться в них, що регулюють відносини в
різних аспектах і напрямках реалізації державної виконавчої влади.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення в наш час є
досить поширеними. Вони охоплюють майже всі сфери нашого життя,
діяльності установ, підприємств, організацій та насамперед держави. розвиток
процесуальної форми необхідна умова і показник стану демократії та
законності у державі і в цьому відношенні належить проробити велику роботу в
окремих сферах державного життя. Процесуальна форма це юридична
конструкція, яка закріплює правильні шляхи реалізації владних повноважень,
рішення юридичних справ.
 1.Розгляд справи про адміністративні правопорушення
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його
вчинення.
Справи про адміністративні правопорушення можуть розглядатися також
за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Вони можуть також розглядатися за місцем вчинення та місцем проживання
правопорушника. Адміністративними комісіями справи про адміністративні
правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника. З метою
підвищення виховної і попереджувальної ролі провадження по справах про
адміністративні правопорушення такі справи можуть розглядатися
безпосередньо в трудових колективах, по місцю навчання або проживання
порушника.
Законодавством України може бути передбачено й інше місце розгляду
справи про адміністративне правопорушення. Вищенаведені положення
містяться у ст. 276 КПАП.
 2.Розслідування справи
Порядок розгляду справи про адміністративні правопорушення має
визначену форму. Основні його моменти зазначені ст. 279 КПАП.
При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення
компетентний орган (посадова особа) здійснює остаточне розслідування в
справі і дає правову оцінку діям особи зазначеної в протоколі як
правопорушник.
Відповідно до ст. 278 КПАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду
справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про
адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її
розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і
адвоката.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне
правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне
правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона
адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і
обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для
передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд
товариського суду, комісії по боротьбі з пияцтвом, утвореній на підприємстві, в
установі, організації чи їх структурних підрозділах, громадській організації,
трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для
правильного вирішення справи (ст. 280 КПАП). На цій стадії оцінюються
зібрані в справі докази й особа правопорушника, з'ясовуються обставини, які
пом'якшують і обтяжують відповідальність за вчинений проступок,
встановлюються причини й умови, що сприяли його вчиненню, і виносяться
відповідні процесуальні акти
При розгляді судом справ присутність особи притягуваної до
адміністративної відповідальності у певних випадках є обов'язковою. У
випадку ухилення правопорушника від явки по виклику органу внутрішніх
справ чи судді, його може бути органом внутрішніх справ піддано приводу.
Якщо в ході підготовки справи будуть встановлені обставини, які виключають
провадження по ній (вони визначені ст. 247 КПАП), вона не повинна
розглядатися.
2.1Термін розгляду справи
Терміни розгляду справ про адміністративні правопорушення передбачені
ст. 277 КПАП. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в
п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою),
правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне
правопорушення та інших матеріалів справи.
Єдиного порядку в призначенні справи і її слуханні немає. Він
регламентується законодавчими або відомчими актами.
Для розгляду деяких справ встановлені скорочені строки. Так, справи про
порушення, зв'язані з використанням газу, експлуатацією газових установок без
обліку витрати газу і непідготовленістю до роботи резервного паливного
господарства повинні розглядатись в семиденний термін.
Справи про незаконне придбання чи зберігання наркотичних засобів у
невеликих розмірах або споживання наркотичних засобів без призначення
лікаря; про незаконні операції з іноземною валютою і платіжними
документами; про дрібне хуліганство; про злісну непокору законному
розпорядженню чи вимозі працівника міліції або народного дружинника
розглядаються протягом доби.
Справи про виготовлення і використання без належного дозволу
радіопередавальних пристроїв у триденний термін, а про дрібне розкрадання
державного чи громадського майна і виготовлення, зберігання самогону й
апаратів для його виготовлення у п'ятиденний термін.
 2.2 Процедура розгляду справи

Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу

або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на
засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу,
оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної
відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх
права обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне
правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у
розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі
в розгляді справи прокурора заслуховується його висновок.
Тож, законодавством України передбачено місце розгляду справи, строки
розгляду, а також зазначені основні моменти порядку розгляду справи про
адміністративне правопорушення.
 3. Винесення постанови по справі.

Законодавством України про адміністративні правопорушення

(безпосередньо ст. 283 КПАП) встановлено, що розглянувши справу про
адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову
по справі. Постанова місцевих органів держадміністрації в справах про
адміністративні правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який
виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої
розглядається справа; викладення обставин, установлених при розгляді справи;
зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане
адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне
правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1 - 4
статті 213 КПАП, одночасно вирішується питання про відшкодування винним
майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що
підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.
Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі
і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.Постанова
колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів
колегіального органу, присутніх на засіданні.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується
посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу
головуючим на засіданні і секретарем цього органу. При розгляді справи про
адміністративне правопорушення посадові особи, крім КпАП і інших
нормативних актів загального характеру, керуються також положенням про
органи, представниками яких вони є (наприклад, Положенням про
адміністративні комісії й ін.). Своє рішення вони оформляють шляхом
винесення постанови чи роблять запис про міру стягнення на протоколі про
адміністративне правопорушення. Таке право надане, наприклад, начальнику
райвідділу міліції чи його заступнику.
Таке право може бути надане посадовим особам Державної автомобільної
інспекції.
У той же час іншим органам (посадовим особам) законом не надане право
на спрощений порядок накладення адміністративних стягнень. Тому по
кожному адміністративному проступку, незалежно від виду адміністративного
стягнення, що накладається, рішення повинне прийматися у виді окремого акта
- постанови (рішення).
 3.1Види постанов

Згідно вимог ст. 284 КПАП по справі про адміністративне

правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 КПАП;
3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при
оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд товариського
суду, комісії по боротьбі з пияцтвом, утвореної на підприємстві, в установі,
організації чи їх структурних підрозділах, громадської організації чи трудового
колективу або передачі їх прокурору, органу попереднього слідства чи
дізнання, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 КПАП.
Вона передбачає, що справу може бути розпочато, а розпочате підлягає
закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного
правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акту амністії, якщо він усуває застосування адміністративного
стягнення;
6) скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення
строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової
особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої
постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також
порушення по даному факту кримінальної справи;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія
постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її
винесено.Копія постанови в той же строк вручається або висилається
потерпілому на його прохання.
Копія постанови вручається під розписку. В разі, якщо копія постанови
висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. Порядок і терміни
оскарження постанови повинні бути роз'яснені одночасно з винесенням
постанови.У тому випадку, якщо воно відсилається поштою про це робиться
відмітка в справі.
Ст. 286 КпАП України, передбачено умови і порядок інформування
громадськості, адміністрації, керівників підприємств, установ, організацій за
місцем роботи, навчання або проживання правопорушників по винесенню
постанови про накладення адміністративного стягнення.
Отож, розглянувши справу про адміністративне правопорушення орган
(посадова особа) виносить постанову в справі. Постанова місцевих органів
держадміністрації в справах про адміністративні правопорушення приймається
у вигляді рішення певної форми.
Оголошенням постанови в справі про адміністративне правопорушення
закінчується друга стадія, розгляду справи про адміністративне
правопорушення.
 4.Завдання адміністративного судочинства

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та

інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-
правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів
при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в
тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи
бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких
рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено
інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних
повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для
прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи
несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими
несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на
досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції
України, Кодексу адміністративного судочинства України та міжнародних
договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону,
чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення
справи.
Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження
адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції,
порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення
адміністративного судочинства.
Справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) -
переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у
якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який
здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень
Адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо
розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим
КАC.
Адміністративний процес - правовідносини, що складаються під час здійснення
адміністративного судочинства.
Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист
прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
 5.Принципи адміністративного судочинства

Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є:

1) верховенство права;
2) законність;
3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом;
4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у
справі;
5) гласність і відкритість адміністративного процесу;
6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень
адміністративного суду;
7) обов'язковість судових рішень.
Верховенство права. Суд при вирішенні справи керується принципом
верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи
визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість
діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової

практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного
суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі
Конституції України гарантується.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з
мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке
регулює спірні відносини.
Законність. Суд при вирішенні справи керується принципом законності,
відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування,
їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також
міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
 Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним
органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону
України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана
Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує
правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності
закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про
конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду
України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання
стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо
конституційності закону чи іншого правового акта.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана
Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені
законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд
застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за
відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і
загальних засад права (аналогія права).
Рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Усі
учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може
бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за
ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань,
статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця
проживання, за мовними або іншими ознаками.
Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у
справі. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на
засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у
доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою,
поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних
вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це
необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб,
про захист яких вони просять.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми
вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким
правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов,
за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин
у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної
ініціативи.
Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази
або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Гласність і відкритість адміністративного процесу. Особи, які беруть участь у
справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання
про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, не можуть бути обмежені у праві
на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації
щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на
отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду
своєї справи та ухвалені в ній судові рішення.
Кожен має право знайомитися в установленому законодавством порядку із
судовими рішеннями у будь-якій розглянутій у відкритому судовому засіданні
справі, які набрали законної сили. Це право може бути обмежено відповідно до
закону в інтересах нерозголошення конфіденційної інформації про особу,
державної чи іншої таємниці, що охороняється законом.
Розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито. Суд ухвалою
може оголосити судове засідання або його частину закритими з метою
нерозголошення державної чи іншої таємниці, що охороняється законом,
захисту особистого та сімейного життя людини, в інтересах малолітньої чи
неповнолітньої особи, а також в інших випадках, установлених законом.
Розгляд справи в закритому судовому засіданні проводиться з додержанням
усіх правил адміністративного судочинства. Під час розгляду справи в
закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише особи, які беруть
участь у справі, а в разі необхідності - експерти, спеціалісти, перекладачі та
свідки.
Якщо під час закритого судового засідання буде встановлено, що інформація з
обмеженим доступом є суспільно значимою або доступ до інформації обмежено
з порушенням закону, суд постановляє ухвалу про її дослідження у відкритому
судовому засіданні.
Під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне
фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного
засобу.
Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений
судом у порядку, встановленому цим Кодексом.
Особи, присутні в залі судового засідання, можуть використовувати портативні
аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки,
відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також
транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на
підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі,
крім тих, які є суб'єктами владних повноважень.
Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошується
прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні,
прилюдно проголошується лише резолютивна частина рішення.
Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень
адміністративного суду. Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які
не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи,
інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне
оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку,
встановлених цим Кодексом.
Обов'язковість судових рішень. Судове рішення, яким закінчується розгляд
справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної
сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену
законом
Мова, якою здійснюється адміністративне судочинство. Адміністративне
судочинство здійснюється державною мовою.
Особи, які беруть участь у справі та не володіють або недостатньо володіють
державною мовою, мають право користуватися рідною мовою або мовою, якою
вони володіють, а також послугами перекладача в порядку, встановленому цим
Кодексом.
Судові документи складаються державною мовою.
Правова допомога при вирішенні справ в адміністративному суді. Кожен має
право користуватися правовою допомогою при вирішенні справ в
адміністративному суді, яка надається в порядку, встановленому законом.
Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє
адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може
надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання
правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі
права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову
допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.
Суд повністю або частково звільняє особу від оплати правової допомоги і
забезпечує надання правової допомоги у випадках та порядку, встановлених
законом, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової
допомоги.
 Висновок
Отже, дійшовши висновку можна сказати, що до сфери адміністративного
судочинства належать публічно-правові відносини, тому центральним є
розуміння публічності, публічного права. Сьогодні в законодавстві немає
поняття публічного права та не визначені його відмінності від приватного. Ці
критерії виробляються правовою наукою. Традиційно вважається, що публічне
право регламентує організацію і діяльність публічної влади і її відношення з
приватними особами. Приватне право регулює відносини між приватними
особами і їх об'єднаннями. Метою публічного права є задоволення загального
інтересу, приватне право орієнтоване на індивідуальні, приватні інтереси. Іноді
виводяться і деякі інші критерії, але вони, як правило, походять з попередніх
(такі, як характер регулювання - в публічному праві найчастіше імперативне,
владне, а в приватному - диспозитивне; позиції суб'єктів відносин - суб'єкт
публічного права володіє прерогативами публічної влади, суб'єкти приватного
права знаходяться в рівному становищі). Мабуть, ключовим поняттям
публічного права є публічний інтерес. Публічний інтерес часто ототожнюється
із суспільним інтересом, або вважається, що категорія "публічні інтереси"
охоплює як суспільні, так і державні потреби.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи
бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких
рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено
інший порядок судового провадження. Під суб'єктами владних повноважень
слід розуміти органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх
посадові чи службові особи, інші суб'єкти при здійсненні ними владних
управлінських функцій відповідно до законодавства, втому числі на виконання
делегованих повноважень.
 Перелік використаних джерел

- Конституція України від 28.06.1996р.

-Кодекс України про адміністративні правопорушення від 18.12.1984р.
- Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996р.
- Закон України „Про місцеві державні адміністрації” від 09.04. 1999р.
-Закон України “Про міліцію” від 20.12.1990р.
- Закон України „Про дорожній рух” від 30.06. 1993 р.
2. Підручники, навчальні посібники монографічні видання:
- Адміністративне право. Курс лекцій / За ред. Л.В. Коваля – К., 1998 р.
- Адміністративне право України. Підручник. / За ред. В.К. Колпакова К.,
2001р.
-Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України (Загальна частина).
Навчальний посібник. – Х.,1999р.
-Адміністративне право України. Навчально-методичний посібник / За ред. С.В.
Ківалова, Л.Р. Білої – Одеса, 2002 р.
- Административное право Украины. Учебное пособие / За ред. Васильева А.С.
– Х., 2002 г.
- Адміністративний процес. Підручник. / За ред. Бандурка О.М., Тищенко М.М.
- К., 2002 р.
- Авер'янов В.Б. „Державне управління в Україні.” Навчальний посібник/ – К.:
1999р.
-Клименко Г.Б. „Адміністративне право”, – Харків: 2000р.
-Павловский Р.С. „Административное право”, – К.: 1986р.
3. Періодичні видання:
- Офіційний вісник України.
- Юридичний Вісник України.