УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ

Зміст заняття
1. Сутність інноваційного процесу та його етапи. Комерціалізація інновацій як один
із основних етапів інноваційного процесу.
Місце Університетські, Університетські, Промислові ла- Заводи й устано- Заводи, підпри-
поло- державні, прива- державні, прива- бораторії ви ємства по вироб-
ження тні дослідницькі тні дослідницькі НДДКР ництву й обслу-
лабораторії лабораторії, говуванню, кра-
промислові мниці, ринки
(приватні) дослі-
дницькі лабора-
торії
Вико- Вчені в лабора- Вчені й інженери Вчені й інженериМенеджери з Менеджери з
навці торіях, підтри- в лабораторіях, в лабораторіях,виробництва, виробництва,
роботи. мані технічним підтримані тех- інженери й тех-висококваліфі- висококваліфі-
Техніч- персоналом нічним персона- ніки, проектую-ковані робітни- ковані робітни-
ний пер- лом чи та виготовля-ки, робітники на ки, робітники на
сонал ючи, випробую-конвеєрі конвеєрі на ве-
лабора- чи прототипи ликому числі
торій заводів
Резуль- Наукові знання, Патенти, наукові Патенти, крес- Нові продукти і Більш широка
тати на ідеї, наукові статті лення, технічні процеси доступність
виході статті умови продуктів і
 Види Результати досліджень
досліджень
Фундаментальні Розширення теоретичних знань. Отримання нових наукових даних
про процеси, явища, закономірності, що існують у досліджуваній
сфері; наукові основи, методи й принципи досліджень.
Пошукові Збільшення обсягу знань для більш глибокого розуміння
досліджуваного предмета. Розроблення прогнозів розвитку науки й
техніки; шляхів застосування нових явищ і закономірностей.
Прикладні Вирішення конкретних наукових проблем для створення нових
виробів. Рекомендації, інструкції до розрахунково-технічні
матеріалів, методик т ощо.

Джерело: [17]

Дослідно-конструкторські роботи — це роботи спрямовані на створення робочої

конструкторської документації нового виробу, за якою можна було б виробляти в
промислових умовах продукцію, що відповідає технічному завданню (ТЗ) [9, с. 106];
3. Експерементальна робота. Експериментальна база науки є складовою наукового
потенціалу країни. Її стан і використання характеризуються можливістю науки здійснювати
дослідну перевірку результатів наукових досліджень і розробок з метою неперервності
інноваційного процесу. Дослідне виробництво може мати різні організаційні форми —
завод, цех, дослідна станція, дослідно-експериментальне виробництво, майстерня тощо; мати
різне місцезнаходження, різний ступінь господарської самостійності; перебувати на балансі
наукової організації чи бути юридичною особою. Дослідно-експериментальні роботи
 завершують стадію освоєння промислового виробництва нових виробів і починається процес
промислового виробництва (ПВ) [57].
4. Виробництво включає дві стадії [76]:
1) освоєння нововведень (нової продукції і нових технологічних процесів). Стадія
освоєння нововведень включає наступні етапи:
- технічне освоєння. Здійснюється виготовлення, випробування і доведення
дослідного зразка (партії), відпрацьовуються окремі технологічні операції, перевіряються їх
співвідносність і можливість пристосування до реальних умов виробництва;
- економічне освоєння полягає у досягненні основних економічних і соціальних
показників (собівартості, продуктивності , поліпшення умов і підвищення безпеки праці),
закладених в проекті нововведень. Основне функціональне призначення цієї стадії —
техніко-технологічне та виробничо-економічне освоєння параметрів показників нововведень;
- виготовлення установчої серії (партії). Початком стадії освоєння вважають
прийняття рішення про випуск (тиражуванні) нововведень і підготовці виробництва
(технічного, організаційного, матеріального). Закінченням ціє стадії є випуск і випробування
першої промислової партії (серії);
2) стадія виробництва починається з серійного (масового) випуску нововведень
(продукції) або широкого використання технологічних нововведень, а завершується зняттям
продукції нововведення з виробництва або припиненням використання технологій
нововведень. Функціональне призначення цієї стадії — випуск (тиражування) нововведень
для задоволення суспільних потреб (виробничих і особистих ).
5. Дифузія та комерціалізація.
5.1. Дифузія інновації — комунікаційний процес, протягом якого нова ідея чи новий
продукт приймається ринком [ 22 ].
Основними моделями дифузії інновацій вважаються: Дифузна модель Е. Роджерса
(рис.4.2) і Дифузна модель Ф. Басса
Дифузна модель Е. Роджерса [22]:

1. Новатори — 2,5%
2. Ранні послідовники — 13,5 %
3. Раніша більшість — 34%
4. Пізніша більшість — 34%
5. Відстаючі — 16%
Рис. 4.2. Дифузна модель Е. Роджерса [22]

Новатори — ризиковані і освічені, активні в пошуку джерел інформації, здатні

розуміти і застосовувати комплексні технічні знання, не бояться провалів.
Ранні послідовники — поважні соціальні лідери, відомі, освічені, прагнуть
використовувати нові технології, щоб запровадити новинку в суспільство, ризиковані,
нечутливі до ціни.
 Раніша більшість — обачні і мають багато неформальних контактів.
Відстаючі — традиційні, дуже підозрілі до інновацій, не є лідерами, мають
вузьконаправлені погляди, більшість майже ізольовано від зовнішнього середовища.
Пізніша більшість — скептичні, традиційні, передбачливі і зазвичай низького
соціального статусу, дуже чутливі до ціни, приймають інновації під тиском більшості.

Дифузна модель Ф. Басса (рис.4.3).

Рис. 4.3. Дифузна модель Ф. Басса [23]

Суть моделі Басса полягає в тому, що зростання кількості споживачів інноваційного

продукту пояснюється двома ефектами [23]:
- ефект реклами. На початковому етапі життєвого циклу продукту переважає цей
ефект, тому що майже ніхто не знає про продукт і ,відповідно, не може його купити;
- ефект міжособистісної комунікації. У міру зростання кількості споживачів
ефективність реклами знижується, але зростає ефект міжособистісного спілкування.
5.2. Комерціалізація інновацій.
Комерціалізація — це процес перетворення об'єкта власності (інновації) у прибуток
засобами торгівлі [77, с. 51].
Учасники процесу комерціалізації інноваційних продуктів наведено на рис.4.4.

Рис.4.4. Класифікація учасників процесу комерціалізації інновацій [51; 113]

 Способи Переваги Недоліки Доходи Витрати
комерціалізації підприємства підприємства
1 2 3 4 5
Самостійне При успішній Високі ризики. Виручка від Витрати на
використання організації Великий строк продажу організацію і
виробництва і окупності. інноваційної підтримку
«захвату» ніші на Вимагається продукції. виробництва.
ринку, дуже наявність значних Виручка від здачі Витрати на
високі доходи. фінансових обладнання в маркетингові
Постійний ресурсів. лізинг. дослідження і
контроль Виручка від рекламну
підприємства і надання кампанію.
виробництва. інжинірингових Витрати на
Повне послуг. модифікацію чи
розпорядження доробку
правами на продукції.
інтелектуальну Витрати на
власність приваблення
(інновації). клієнтів.
Переуступка Мінімальні Значно менші Виручка від Витрати на
частини прав на ризики. доходи в продажу ліцензії модифікацію чи
інновацію Невеликі затрати. порівнянні з (паушальний доробку
Достатньо Переваги і недоліки способів
іншими комерціалізації інновацій
платіж). продукції, в
короткий строк способами Платежі від випадку, якщо її
окупності. комерціалізації. використання не проводить
Вихід на нові Ризик порушення ліцензіатом ліцензіат.
ринки за рахунок ліцензіатом патенту (роялті). Витрати на
інших компаній. патентних прав. приваблення
Можливість Ризик виникнення клієнтів
формування контрафактної (ліцензіатів).
власного продукції. Витрати на
товарного знака. надання допомоги
Отримання і консультаційних
фінансування від послуг ліцензіату.
замовника при Витрати на
підписанні підтримку і
підрядного захист патентних
договору. прав.
 1 2 3 4 5
Повна передача Мінімальні Ризик Виручка від Витрати на
прав на інновацію ризики. недоотримання продажу приваблення
Невеликі витрати. потенційного патентних прав клієнта (покупця
Мінімальний доходу. (паушальний прав).
строк окупності. Через посилення платіж). Витрати на
Можливість позицій надання допомоги
отримання дуже конкурентів і консультаційних
високого доходу, вірогідна послуг покупцю
в залежності від вимушена зміна прав.
значимості області
розробленої діяльності.
інновації.

Джерело: [65; 113]

4.2. Життєвий цикл інноваційного процесу. Стадії циклу інноваційного процесу.

Моделі інноваційних процесів

Життєвий цикл інноваційного процесу визначається як період, що починається з

фундаментальних та прикладних досліджень і включає всі етапи до моменту, коли
нововведення потребує заміни його якісно новим, сучаснішим [58].
На рис. 4.5 наведено структуру життєвого циклу інноваційного процесу, в якому
прийнято вирізняти чотири фази розвитку, для кожної з яких характерні економічні та
управлінські особливості [58].

Вартісні „ . .„„
ПОКаЗНИКИ Иауково-інноваціинии цикл Виробничо-комерційний цикл

Рис.4.5. Структура життєвого циклу інноваційного процесу [58]

У кожній стадії ЖЦІ є багато спільного за формою і структурою компонентів, а також

структурі інноваційного процесу:
 1) новація або, як частіше говорять, нововведення (Н), створене новатором на
попередній стадії, надходить через ринок (операція «вибір» — В) або плановий механізм
(операція «передача » — П) на розглянуту нами стадію;
2 ) прийнята для реалізації новація (нововведення) стає інновацією (нововведенням)
— «І». Організація здійснює інноваційну діяльність і на даний період часу вона постає перед
нами в якості інноватора;
3) у результаті інноваційного процесу організацією створено нововведення (новація
— Н*). І фірма, тепер уже як новатора пропонує (передає) споживачу через ринок (операція
«вибір» — В*) або через плановий механізм (операція «передача» — П*) свою новинку —
інновацію (І*) наступному по циклу інноватору.
На рис.4.6 представлена схема окремої стадії циклу інноваційного процесу [121].

Рис.4.6 Стадії життєвого циклу виробів і їх послідовність [121]

Розрізняють три види інноваційного процесу [43; 57]:

а) простий внутрішньоорганізаційний (натуральна форма). Простий
внутрішньоорганізаційний інноваційний процес передбачає створення і використання
нововведення у рамках однієї організації. Нововведення при цьому не набирає безпосередньо
товарної форми.
Простий інноваційний процес переходить у товарний за дві фази:
- створення інновації та її поширення;
- дифузія нововведення.
б) простий міжорганізаційний (товарна форма). У разі простого міжорганізаційного
інноваційного процесу нововведення стають предметом купівлі-продажу в стосунках між
виробниками та споживачами;
в) розширений інноваційний процес виявляється з появою нових виробників
нововведення, порушуючи монополію виробника — піонера, що сприяє через конкуренцію
удосконаленню властивостей нововведення.
Виокремлюють дві моделі інноваційного процесу [58]:
Перша модель розглядає проблеми дифузії нововведень на макрорівні (в межах
всієї економіки). Інноваційний процес при цьому складається з двох етапів: поширення та
упровадження нововведень на ринок.
Друга модель інноваційного процесу стосується характеристики
внутрішньоорганізаційного шляху впровадження нововведення в окремо взятій фірмі.
Оскільки оцінити відносні переваги інновацій на ранній стадії їх дифузії дуже важко,
особливо для радикальних нововведень, то значна кількість виробників намагається не
ризикувати, віддаючи перевагу зниженню витрат виробництва за рахунок використання
ресурсозберігаючих технологій та модернізації продукції.
Логістична S -подібна крива розвитку організацій і їх елементів [121]:
Розвиток багатьох процесів в економіці, в тому числі і на підприємствах, відбивається
в логістичній кривій, що представляє собою тимчасову або іншу залежність параметрів
об'єкта. Логістичну криву ще називають S -подібною, так як вона нагадує літеру «S»
(рис.4.7).
S-подібної кривою моделюється процес різкого (стрибком) переходу від одного
стабільного стану до іншого, процес радикальних змін організації, які супроводжують її
інноваційну діяльність, процес наростання і розвиток кризових явищ.
Логістична крива характеризує стадію зростання (growth — G), точніше кажучи,
стадію нерівномірного зростання (його прискорення — G1 і уповільнення — G2). Це середня
позиція між стадією зародження, виникнення (emergence — E) явища і стадією його зрілості
(maturity — M). Стадії загасання (die down або die out — D). Таким чином, S-подібна крива
описує розвиток явища на стадії зростання G, тобто динамічний перехід від одного
стабільного стану (стадія E), коли значення параметрів явища тільки стали помітними,
зайняли деякий мінімальне положення (цілком припустимо, що це положення вони могли
зайняти стрибком або повільно рівномірно збільшуючись), до іншого стабільного на деякий
період стану (стадія М) з максимальними значеннями параметрів. Подібний стрибок може
бути повторений ще один раз (розвиток з повторним циклом) або навіть кілька разів
(гребешкова крива розвитку), але наступ стадії загасання D неминуче. Проекція АВ на
вертикальну вісь, що характеризує значення будь-якого параметра явища або цільового
параметра, показує нам величину зміни (стрибка, ривка), а проекція АВ на тимчасову
(горизонтальну) вісь відображає тривалість перехідного процесу (явища досягнення мети).

Рис.4.7. Сутність і застосування логістичних S-подібних кривих [121]

S-подібна логістична крива показує характер просування від початкового до кінцевого

стану. При рівномірному русі це пряма АВ. При S -подібному русі процес розбивається як би
на дві приблизно рівні частини АС і СВ. До точки С приріст значення параметра нижче
прямої АС, хоча і вище рівня колишнього зростання. Тобто приріст йде (є прискорення
зростання), але спочатку повільно, оскільки позначається опір середовища, і тільки потім,
ближче до середньої точки С, прискорення стає максимальним, а саме значення параметра
стає однаковим і на прямій АВ і на кривій (тут крива і пряма АВ перетинаються в точці С).
Цю частину процесу називають стадією «прискореного зростання» — G1. На другій частині
процесу коли явне і приховане опір подолано і явище набрало інерцію, приріст параметра
йде дуже значно, особливо слідом за точкою С, але далі приріст сповільнюється, тому що
вступає в дію природне обмеження за масштабом явища через обмеження, властивих або
внутрішньої, або зовнішньому середовищі об'єкта. Другу частину перехідного процесу
називають стадією «уповільненого зростання» — G2. Фактично ж це дві складові стадії
зростання G.
Технологічний розрив. У результаті науково-технічного прогресу одна технологія
заміщає іншу. Обсяг коштів, необхідних для вкладення в нову технологію з метою
досягнення нею такий же результативності, яку на сьогодні має стара технологія, називається
технологічним розривом (рис.4.8) [70].

Рис. .8. Ефективність витрат на НДДКР на різних стадіях життєвого циклу виробів,
вироблених з використанням різних технологій (А і Б) [70]

4.3. Організація та учасники інноваційного процесу на підприємстві. Послідовний,

паралельний та послідовно-паралельний варіанти організації інноваційних процесів на
підприємстві

Інноваційний процес може бути організований на основі таких методів [74, с. 156—
157]:
1. Традиційна послідовна організація робіт. У разі послідовної організації робіт
інноваційний процес здійснюється по черзі в різних функціональних підрозділах. Після
завершення роботи у черговому підрозділі передбачається прийняття одного з двох рішень:
продовжувати чи зупинити здійснення проекту створення нового продукту. За умови такої
організації початок роботи в наступному підрозділі прямо залежить, з одного боку, від
завершення роботи в попередньому підрозділі, а з другого — від прийняття керівником
позитивного рішення.
Переваги та недоліки традиційної послідовної організації робіт наведено в табл.4.3.
2. Паралельна організація робіт. За такої організації інноваційного процесу початок
роботи не потребує завершення попереднього етапу, здійснюваного в іншому підрозділі, а
допускає одночасне їх проведення. При цьому передбачається оцінювання кожного етапу
 Переваги Недоліки
Обмежує фінансовий ризик, пов'язаний з Тривалість роботи над створенням
розробленням інноваційного процесу інновації.
(інвестування програми на кожному етапі
відновлюється лише після повторного її
оцінювання і відповідного рішення керівника).
Спрощується контроль за ходом робіт Високий ступінь залежності від якості та
(роботи на кожному етапі належать до ефективності взаємозв'язків між
подібного виду діяльності і проводяться у виконавцями, взаємодії підрозділів.
відповідному підрозділі).
Переваги Недоліки
Дає змогу скоротити тривалість Збільшення фінансового ризику через
інноваційного процесу. прийняття рішення вже після початку
наступного виду роботи.
Переваги Недоліки
Скорочення термінів розробки. Вимагає налагодження ефективної
інформаційно-комунікаційної системи на
підприємстві.
Оперативне реагування на
Джерело: [74] зміни, що Присутній ризик приділення більшої уваги
відбуваються в середовищі. членів змішаних бригад основній роботі,
Активне співробітництво та творча ніж цілям створеної бригади або навпаки.
Переваги та недоліки паралельної організації робіт інноваційного процесу наведено в
атмосфера між усіма учасниками
табл. 4.4.
інноваційного процесу, що забезпечує потік
Таблиця 4.4
нових ідей. Переваги та недоліки паралельної організації робіт

Джерело: [74]

3. Інтегральна організація робіт. Дає змогу поєднувати в часі виконання усіх видів і
фаз інноваційного процесу, пов'язаного зі створенням інновації. Для цього формується
змішана бригада, до складу якої включають усіх потрібних фахівців, що дає змогу одночасно
вирішувати всі питання процесу розроблення, синхронізувати дії з організації виробництва
та післяпродажного обслуговування нового виробу. Інноваційний процес перестає бути
послідовністю видів робіт, які виконуються в різних підрозділах фірми, і перетворюється в
комплексний процес з одним керівником.
Переваги та недоліки інтегральної організації робіт інноваційного процесу наведено в
табл.4.5.
Таблиця 4.5
Переваги та недоліки інтегральної організації робіт _____________________

Джерело: [74]

Під час організації робіт щодо розроблення нових продуктів доцільно створювати
міжфункціональні команди або «змішані бригади». Розподіл уповноважених між
Етапи розроблення нових продуктів

Установлення цілей

Генерування ідей

Узагальнення ідей і концепцій

Розроблення концепцій
(продукту)
Оцінювання концепцій
(продукту)
Кінцеве оцінювання продукту і
розроблення стратегії
Маркетингу
Поточне оцінювання продукту

Упровадження продукту на ринку

Основа спеціалізації й поділу праці Спеціалізація учасників інноваційного процесу

Професійні знання в предметній Інноватор за спеціальними професійними знаннями;

галузі технічний інноватор; технолог; винахідник
Адміністративно-ієрархічна Головний менеджер; адміністратор-розпорядник;
структура управління менеджер-розробник продукту

Матеріальні й фінансові ресурси Комерційний директор; інноваційний менеджер

Знання організації і можливості Менеджер з розроблення продукту, менеджер з розробки
комунікаціїПримітка: • - підрозділ, який несе основну відповідальність
проекту за етап розроблення і
впровадження нового продукту; ■ - підрозділ, який бере участь у розробленні та впровадженні
Внутріфірмові служби і підрозділи
нового продукту; ▲ - підрозділ, уповноважений затверджувати прийняття рішення.
Джерело: [74, c.83]
(юридичні тощо)
Виробництво
керівництво

Інші служби
Маркетинг

Фінанси

НДДКР

Поділ праці в інноваційному менеджменті за основними джерелам спеціалізації

Вище

учасників інноваційного процесу наведено в табл.4.7.

Таблиця 4.7
Поділ праці в інноваційному менеджменті за основними джерелам спеціалізації

Джерело: [44, с. 57]

 робі
Код робіт Зміст етапів і робіт Виконавці

вик
Форми

Контроль
нав
Тер
виконання та

координа
ція та
завершення робіт

1 2 3 4 5 6
Етап 1. Виявлення та вибір інновацій
1-2 Аналіз ходу та Координаційна Головний Звіт
результатів група з економіст
впровадження інноваційного
інновацій на процесу (КП),
підприємстві та ПЕВ. ВІ
його підрозділах
2-3 Аналіз системи ВПЗ, Головний Звіт
заохочення економісти економіст
персоналу за підрозділів, КГІ
впровадження
інновацій
3-4 Виявлення цілей КГІ, ПЕВ, ВПЗ, Виробничий Перелік цілей,
узагальнення та головний директор завдань
розповсюдження економіст
інновацій
4-5 Визначення КГІ, ПЕВ, ВІ, Виробничий Об'єкт інновацій
об'єктів інновацій ВПЗ директор
5-6 Узагальнення та КГІ, ПЕВ, ВІ Головний Зведений звіт
аналіз інформації економіст
щодо інновацій.
Комплексне
вивчення інновацій
6-7 Визначення КГІ, ПЕВ, Головний Перелік
інновацій, які менеджер економіст інновацій
підглядають підрозділів, ВІ
впровадженню та їх
оцінка
7-8 Відбір та КГІ, ПЕВ, ВІ Головний Звіт
систематизація економіст
інновацій
Етап 2. Вивчення та узагальнення відібраних інновацій
8-9 Детальне вивчення КГІ, ПЕВ,ВІ Головний Звіт
відбірних інновацій економіст
9-10 Узагальнення КГІ, ПЕВ, ВІ Головний Звіт
інновацій економіст
10-11 Визначення сфери КГІ, менеджери Виробничий Перелік об'єктів
застосування підрозділів, директор
інновацій ПЕВ
11-12 Відбір та КГІ, ВІ Керівник Інформація
систематизація підприємства
інновацій ПЕВ
 1 2 3 4 5 6
Етап 3. Розповсюдження інновацій
12-13 Інформація КГІ, менеджери Головний Інформація
трудових підрозділів економіст
колективів
13-14 Вивчення КГІ, ПЕВ, ВІ, Головний Інформація
організаційно- менеджери економіст
технічних умов підрозділів
впровадження
інновацій
14-15 Організація ВТН, Головний Навчання
вивчення інновацій менеджери економіст
підрозділів, ВІ,
КГІ, ВУП
15-16 Розрахунок ПЕВ, Головний Очікуваний
очікуваного фінансовий економіст ефект, стартова
економічного відділ, ціна
ефекту від економісти
впровадження підрозділів
інновацій та
визначення його
стартової ціни
Етап 4. Впровадження інновацій
16-17 Визначення КГІ, менеджери Головний Перелік об'єктів
об'єктів інновацій підрозділів, економіст
ПЕВ
17-18 Розроблення плану ПЕВ, Виробничий План
впровадження менеджери директор впровадження
інновацій на підрозділів, ВІ інновацій
підприємстві
18-19 Розроблення КГІ, ВГТ, ВГЕ, Виробничий План заходів
організаційно- ВГМ, директор
технічних заходів менеджери
впровадження підрозділів
інновацій
19-20 Визначення Технічний Генеральний Перелік
відповідальності директор, ВІ директор підрозділів та
підрозділів та осіб осіб
по кожному пункту
впровадження
інновацій
20-21 Оперативне КГІ, менеджери Виробничий Звіт
управління підрозділів директор
впровадженням
інновацій
21-22 Організація КГІ, ПЕВ, ВІ Головний Консультації
методичної економіст
допомоги щодо
впровадження
інновацій
 1 2 3 4 5 6
22-23 Створення системи ВПЗ Головний Система
стимулювання економіст стимулювання
працівників за
впровадження
інновацій
Етап 5. Забезпечення ефективного та надійного функціонування впровадження інновацій
23-24 Збір інформації про КГІ, ПЕВ, ВІ Головний Інформація, звіт
хід та результати економіст
впровадження
інновацій. Ведення
обліку та звітності
24-25 Прийняття заходів Менеджери Виробничий Заходи
по усуненню підрозділів, директор
відхилень від плану головний
впровадження економіст
інновацій
25-26 Визначення ПЕВ, Головний Фактичний
фактичного економісти економіст економічний
економічного підрозділів, ефект
ефекту від фінансовий
впровадження відділ, ВУП
інновацій
26-27 Визначення ВПЗ, Головний Система
розмірів та економісти економіст стимулювання
матеріального підрозділів,
заохочення за ВУП
впровадження
інновацій
27-28 Аналіз результатів КГІ, ПЕВ, Головний Звіт
впровадження менеджери економіст
інновацій підрозділів
28-29 Розробка та КГІ, ПЕВ, Виробничий Заходи
впровадження менеджери директор
заходів по підрозділів
забезпеченню
ефективного та
надійного
функціонування
інновацій
29-30 Тиражування та КГІ, ВІ Головний Звіт
розповсюдження економіст
матеріалів щодо
інновацій
30-31 Підведення ПЕВ, КГІ Головний Підсумковий
підсумків щодо економіст звіт
впровадження
інновацій

Умовні позначення: І - інновація; КГІ - координаційна група з інноваційного процесу; ПЕВ -

планово-економічний відділ; ВІ - відділ інформації; ВГК - відділ головного конструктора; ВПЗ -
відділ праці та заробітної плати; ВТН- відділ технічного нормування; ВГЕ - відділ головного
енергетика; ВГМ - відділ головного механіка; ВГТ - відділ головного технолога; ВУП - відділ
управління персоналом; ФВ - фінансовий відділ.
Джерело: [88, с. 84]
 Інноваційний процес (рис.4.9) може здійснюватись залежно від його варіантів —
послідовного чи паралельного [115]:
- за паралельного — продуктові та технологічні інновації впроваджуються
паралельно. За такого впровадження створюється інноваційний портфель. Нові технології
розробляються на постійній основі, одне нововведення змінює інше в режимі замкнутого
циклу. Основними завданнями управління такою сукупністю процесів є розроблення
відповідної програми заходів та створення між функціональних команд для врегулювання
усіх питань реалізації різних типів інноваційного процессу;
за послідовного — як правило, інновації носять реактивний характер і
впроваджуються як відповідь на дії конкурентів.

Рис. 4.9. Послідовний та паралельний варіанти організації інноваційних процесів на

підприємстві [115]

4.4. Аналіз витрат та оцінювання ефективності інноваційних процесів

Під витратами на інноваційний процес треба розуміти суму витрат за окремими

етапами цього процесу. Її знаходять за формулою [116, с. 25]:
Віп =ВНДР + ВПКР + ВВДВ + ВТ + ВТПВ + ВМ, (4.1)
де ВНДР - витрати на науково-дослідні роботи; ВПКР - витрати на проектно-
конструкторські роботи; ВВДВ - витрати на виготовлення дослідного зразка; ВТ - витрати на
лабораторне та ринкове тестування інноваційної продукції; ВТПВ - витрати на технологічну
підготовку виробництва інноваційної продукції; ВМ - витрати на просування продукції на
ринок.
ВНДР - це витрати на початковій стадії інноваційного процесу; витрати на ведення
теоретичного пошуку, виконання розрахунків зі створення нової продукції або
вдосконалення вже існуючої, а також втрати на патентні дослідження. Ці витрати притаманні
здебільшого державним лабораторіям, науковим галузевим інститутам та університетам,
науково-дослідним організаціям, конструкторським бюро тощо. Як показує практика, тільки
окремі витрати на НДР втілюються в розробку, проектування і промислове виробництво.
Однак кожен наступний елемент циклу інноваційного процесу, крім наукових, вимагає також
і прикладних досліджень.
ВПКР - це витрати на проектування, конструювання, розроблення робочої
документації, на узагальнення і аналіз результатів досліджень, на роботи, пов'язані з
підготовкою експерименту, на обґрунтування доцільності чи недоцільності подальшого
№ Назва Формула Умовні позначення Економічний зміст показників
з/п показника розрахунку у формулах

1 Коефіцієнт Кімв= Віп - витрати на Яка частка витрат на інноваційні

інноваційної Віп/Вв інноваційні процеси, процеси у валових витратах
місткості грн. підприємства
витрат Вв - валові
витрати, грн.
2 Коефіцієнт Кімд= Ді - дохід від Скільки витрат на інноваційні
інноваційної Віп/Ді реалізації процеси потрібно здійснити
місткості доходу інноваційної підприємству, щоб одержати 1
продукції, грн. грн. Доходу
3 Коефіцієнт Кдіп= Дв - валовий дохід Яка частка доходу, отриманого
дохідності витрат Ді/Дв підприємства, грн. від витрат на інноваційні процеси,
на інноваційні у валовому доході підприємства
процеси
4 Коефіцієнт Кр= Пі - прибуток від Скільки прибутку отримує
рентабельності Пі/Віп інноваційної підприємство від 1 грн. витрат на
витрат на діяльності, грн. інноваційні процеси
інноваційні
процеси

Джерело: [16, с.26; 60, с. 116-121].

Ефективність інноваційного процесу можна оцінювати, використовуючи формули
оцінювання ефективності проведення НДДКР [27, с. 358-359].
Коефіцієнт результативності роботи
Цей показник рекомендований ЮНІДО, підрозділом ООН з промислового розвитку:
 де с - коефіцієнт результативності роботи;
-

С — О + Т - сумарні затрати на закінчені роботи, прийняті чи рекомендовані для

освоєння в серійному виробництві;
C - фактичні затрати на НДДКР за і-й рік;
n
- число років досліджуваного періоду;
K - незавершене виробництво на початок досліджуваного періоду у вартісному
вираженні;
K - незавершене виробництво на кінець досліджуваного періоду у вартісному
вираженні.
Показник результативності інновацій на стадії проведення НДДКР

За показник, що відображає зміни результативності стадії НДДКР як чинника

ефективності, пропонують використовувати відношення кількості розроблених технічних
рішень, ідей до загальної кількості розроблених технічних рішень та ідей:

де н - результативність інноваційної діяльності на стадії проведення НДДКР;

- кількість самостійно розроблених новацій, які відповідають потребам
- підприємства в t році;
- кількість придбаних об'єктів інтелектуальної власності, що відповідають
- потребам підприємства в t році;
- загальна кількість новацій як результат проведення НДДКР і придбання
об'єктів
- інтелектуальної власності підприємством на стороні в t році;
- кількість об'єктів інтелектуальної власності як результат НДДКР, що
реалізовані