Міністерство освіти і науки України

Таврійський Державний Агротехнологічний

Університет

Доповідь
на тему:
«Шістдесятництво в українській літературі»

Виконав:
Студент спеціальності «Туризм»
Групи 11ТР Овесков Олександр

Мелітополь,2018
Шістдесятники - назва нового покоління радянської та української
національної інтелігенції, що ввійшла в культуру та політику СРСР в другій
половині 1950-х. Найповніше себе творчо виявила на початку та в середині
1960-х років. На передній план шістдесятники вивели національні проблеми
— утвердження першості рідної мови, популяризацію здобутків української
культури в народі з метою духовного відродження нації.
Шістдесятництво стало можливим через політичні процеси, які відбувалися у
Радянському Союзі. Період "відлиги" після смерті Сталіна та розвінчання його
культу створили передумови для появи нового покоління талановитих
літераторів та митців. Вони виступали за оновлення тодішнього суспільства,
протестували своєю творчістю проти панівної задушливої атмосфери,
боролися за справжні культурні цінності, національну свободу, людську
гідність.
Серед провідних постатей нової плеяди були поети та письменники Василь
Симоненко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Олесь Гончар,
Григір Тютюнник.
Наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років розквітнув талант одного з
найяскравіших українських поетів, «лицаря українського відродження»,
уродженця Полтавщини Василя Симоненка. У 1962 р. побачила світ його
перша поетична збірка «Тиша і грім». Пізніше вийшли друком збірки «Вино з
троянд», «Земне тяжіння», «Подорож в країну Навпаки». Усі вони були
підпорядковані одній ідеї — безмежній любові до Батьківщини.

Тоді ж в українську літературу стрімко ввійшла випускниця Московського

літературного інституту Ліна Костенко. Її перші збірки «Проміння землі»,
«Вітрила», «Мандрівки серця» засвідчили про великий талант поетеси, її
здатність образно осягати дійсність, породжувати свіжі, живі думки, подавати
їх у чудовій поетичній формі.
Шістдесятники протиставляли себе офіційному догматизмові, сповідували
свободу творчого самовираження, культурний плюралізм, пріоритет
загальнолюдських цінностей над класовими. Вони розвинули активну
культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу: влаштовували
неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам’яті
репресованих митців, ставили замовчувані театральні п’єси. Українські митці-
шістдесятники у своїх творах намагалися говорити про реальні проблеми
життя, болючі питання, замовчувані у часи сталінізму і які хвилювали
тогочасне українське суспільство.
На початку 1960 р діяли клуби творчої молоді — київський «Супутник» і
львівський «Пролісок», які стали центрами громадської діяльності
Шістдесятників. У клубах відбувалися літературні зустрічі, вечори пам'яті,
театральні постановки, де молоді митці формували власний світогляд та
світобачення своїх слухачів і читачів. З середини 1960-х років шістдесятники
розпочали формування політичної опозиції комуністичному режиму і
незабаром стали активними учасниками дисидентського руху в Україні,
зокрема як члени Української гельсінської групи.
Вбачаючи у пошуках творчої молоді зародки опозиційності, відступ від
основних канонів, можновладці перейшли у наступ на шістдесятників.
Розгорнулася кампанія проти тих, хто приділяв "надмірну увагу" негативним
явищам сталінської доби. До непокірних почали застосовувати
адміністративні заходи: їм не дозволяли друкуватися у журналах та газетах;
розганяли літературно-мистецькі вечори; закривали клуби творчої молоді. У
середині грудня 1963 року сталася загадкова смерть 28-річного Василя
Симоненка, який в останні роки зазнавав переслідувань від влади.
Гоніння на шістдесятників привели до того, що частина з них
"переорієнтувалася", ставши покірними режимові, інші відійшли від
громадської діяльності, але були й такі, хто не відмовився від своєї позиції і
пішов на загострення стосунків із владою. Передусім останні вдалися до
розповсюдження "самвидаву" - офіційно не визнаної або забороненої
літератури, яка поширювалася у вигляді переписаних копій. На зміну
шістдесятництву, як правило, культурницькому, йшов дисидентський рух, що
включав не лише пропагування культурних ідей, але і правозахисну
діяльність. Часто їх теж відносять до шістдесятників. В Україні це, зокрема,
Українська Гельсінська група, її протистояння із тотальним порушенням прав
людини в Україні та СРСР.
Наразі шістдесятники широко відомі, твори поетів та письменників цієї
плеяди входять до шкільної програми. Ті, хто живий із шістдесятників, по
праву користується повагою та любов'ю багатьох читачів.