Становлення категорії «Гендер» в лінгвістиці

Овесков О.В., oveskovsanya@gmail.com

Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного

Становлення та інтенсифікацію гендерних досліджень у лінгвістиці в другій

половині ХХ ст. дослідники (А.Кириліна, Ю.Мельник, Н.Миронова) пов’язують зі зміною
наукової парадигми в гуманітарній сфері під впливом ідей постмодернізму.
Термін «гендер» виник у суспільних науках для позначання нових стратегій
світового регулювання cоціостатевих стосунків. Із часом гендерні підходи розвинулись
майже в усіх гуманітарних і соціальних галузях вітчизняних наук: від соціології,
психології, педагогіки, історії, філософії, релігієзнавства, літературознавства й
мистецтвознавства до політичних наук, права, наук про державне управління, економіки
та статистики. [1, с. 7]
Попри те, що гендер не є суто лінгвістичною категорією, поділяємо позицію тих
науковців, які переконані, що аналізування структур мови дозволяє отримати інформацію
про те, яку роль відіграє гендер у тій чи тій культурі, які поведінкові норми для чоловіків і
жінок фіксують у текстах різного типу, як змінюється уявлення про гендерні норми, які
стильові особливості можна вважати переважно жіночими або чоловічими, як
усвідомлюють чоловічість і жіночість у різних мовах і культурах, як гендерна належність
впливає на засвоєння мови, із якими фрагментами мовної картини світу вона пов’язана.
Таким чином, мовознавці, які працюють у цій царині, досліджують загальні проблеми
теорії гендерної лінгвістики, питання фемінного й маскулінного лексикону, словотвірне
вираження відповідних гендерномаркованих значень, лексико-граматичну категорію роду,
маскулінний і фемінний дискурси, комунікативні аспекти гендерної лінгвістики, вияв
гендеру в моделюванні мовленнєвих жанрів, гендерні стратегії й тактики комунікації
тощо.
Гендерні дослідження мають яскраво виражений міждисциплінарний характер.
Гендер - це великий комплекс соціальних і психологічних процесів, а також культурних
установок, породжених суспільством і впливають на поведінку національної мовної
особистості.[2, с.124] Таким чином., в гендері відбувається складне переплетення
культурних, психологічних та соціальних аспектів. Тому він представляє інтерес не тільки
для філософів і соціологів, а й для представників цілого ряду наук, в тому числі лінгвістів.
Так, існує гендерна психологія, формується гендерна лінгвістика, гендерна поетика. В
даний час гендерні дослідження відіграють значну роль в різних галузях гуманітарних
наук.
Відповідно до нового напрямку лінгвістичних досліджень мову було піддано
критиці за її андроцентричність, тобто орієнтованість не на людину взагалі, а на чоловіка.
Неоднаковий рівень андроцентризму в тій чи іншій мові А.Кириліна пов’язує з різним
часом виникнення та розвитку гендерних досліджень на базі цієї мови [3, с.137]. Так,
перші системні дослідження чоловічих та жіночих особливостей мовлення та мови було
зроблено саме на базі германської та романської мовних груп. Загалом розвиток
лінгвістичних гендерних досліджень пов’язаний з іменами Р.Лакофф (1990), К.Уеста
(1997) та Д.Зіммерманна (1997), І.Гофмана (2001), М.Мід (2004) та ін. Проте задовго до
появи ґрунтовних гендерних досліджень в лінгвістиці було зроблено окремі спроби
визначення стереотипних рис характеру та мовної поведінки чоловіків і жінок. Тут
зокрема слід назвати дослідження американського лінгвіста Е.Сепіра («Аномальні мовні
прийоми в нутка» (1915), «Чоловічий та жіночий варіанти у мові яна» (1929)), датського
дослідника О.Єсперсена та німецького вченого Ф.Маутнера. Так, у статті «Чоловічий та
жіночий варіанти у мові яна» (1929). Е.Сепіром було описано різноманітність фонетичних
і граматичних відмінностей мови жінки від мови чоловіка і зроблено висновок, що жіноча
мова є редукованим варіантом чоловічої мови.
Серед найбільш ранніх спроб гендерних досліджень у сфері лінгвістики слід
назвати трактати і статті Ш.Стоупс (1908), Е. Парсонз (1913), М. Біед (1946), а також
Л.Акерман (1962). Досить відомою науковою розробкою в цій галузі є книга Р.Лакофф
«Мова і місце жінки» (1975) [4, р.45-79], що вважається основоположною в системі
подальших гендерних лінгвістичних досліджень. На думку Р. Лакофф, особливістю
лексики, що використовується жінками, є вживання запитальних речень, декларативних
тверджень, ускладнених прохань, прикметників, що виражають захоплення (наприклад,
adorable, lovely, divine). Крім того, авторка зазначає, що мова жінок характеризується
більшою ввічливістю, ніж мова чоловіків, адже жінки в більшій мірі долучені до
виховання своїх дітей, що й зумовлює надмірну коректність, милозвучність та
зразковість. Використовуючи в якості основних методів – спостереження й
лінгвістичну інтуїцію, Р. Лакофф виокремила декілька відмінних ознак жіночої мови,
які, згодом, стали предметом емпіричного аналізу в численних соціолінгвістичних
дослідженнях, деякі вчені підтверджували, а деякі спростовували висновки дослідниці.
Помітні зрушення в галузі гендерних лінгвістичних досліджень відбулися на
початку 90-х років минулого століття після виходу у світ праці Д.Таннен «Ти мене
просто не розумієш. Жінки та чоловіки в діалозі», у якій авторка аналізує
причини нерозуміння учасників діалогу один одного через різні моделі мовної
поведінки, сформовані під впливом вимог, висунутих суспільством до чоловіків та
жінок.
Дослідники виділяють дві групи проблем в сучасних гендерних
лінгвістичних дослідженнях (А.Кириліна, О.Горошко, М.Магамедова та ін.):
1) мова і відображення в ній статі. Мета такого підходу полягає в описі та
поясненні того, як маніфестується у мові наявність людей різної статі (досліджуються в
першу чергу номінативна система, лексика, синтаксис, категорія роду і т. п.), які оцінки
приписуються чоловікам і жінкам і в яких семантичних сферах вони більш помітно
виражені;
2) мовна і в цілому комунікативна поведінка чоловіків і жінок, де виділяються
типові стратегії і тактики, гендерно специфічний вибір одиниць лексикону, способи
досягнення успіху в комунікації, переваги у виборі лексики, синтаксичних конструкцій
і т. д. – тобто специфіка чоловічого та жіночого мовлення.
Усі лінгвістичні дослідження гендеру у мові взаємозумовлені та
взаємодоповнюючі, проте можна виокремити декілька основних напрямків
дослідження лінгвістичної гендерології:
- соціолінгвістичні;
- психолінгвістичні;
- лінгвокультурологічні;
- комунікативно-дискурсивні [див.: 5].
Класифікація напрямів гендерних досліджень в галузі лінгвістики є дещо
умовною, адже всі ці напрями мають багато спільного, оскільки для всіх груп властива
схожа проблематика та об’єкт дослідження, а саме – взаємини мови та статі. Основна
мета таких наукових розвідок – опис та пояснення проявів чоловічої та жіночої статі в
мові, експлікація оцінок, що приписуються у мові чоловікам та жінкам, та семантичних
сфер, в яких вони найбільш поширені.
Враховуючи цю концепцію, автор нового напряму пропонує розділити мовну
особистість за гендерним параметром, диференціюючи її на мовну особистість чоловіка
та на мовну особистість жінки, порівняти рівні мовної особистості чоловіка та мовної
особистості жінки – носіїв однієї мови; зробити контрастивний аналіз усіх рівнів
мовної особистості жінки та мовної особистості чоловіка – носіїв різних мов.
В даний час всередині гендерних досліджень виділяється ряд концептуальних
напрямів, пов'язаних з ідеологічними установками авторів і з історичним розвитком самих
гендерних досліджень. В історичному ракурсі розрізняють 3 етапи формування гендерних
досліджень:
 1. «Алармістскій» етап. Основна увага приділялася андроцентріческому відхилення
в суспільних науках, критиці інтерпретаційних можливостей соціальної теорії, викладеної
з чоловічої точки зору, акцентувалася дефектність традиційної патріархальної
епістемології. Названа постановка питання отримала свій розвиток в першу чергу в
постмодерністських працях.
2. Етап « феміністської концептуалізації» Його головною метою була розробка
виразних орієнтирів в феміністської теорії і практиці. У цей період створюються кілька
напрямків феміністські орієнтованої науки (феміністський психоаналіз, феміністська
лінгвістика), котрі не приховують своєї ідеологічної ангажованості, Активно освоюється
постмодерністська теорія для обґрунтування феміністського світогляду і досліджень.
3. Постфеміністський етап характеризується появою «чоловічих досліджень» і
осмисленням проблем аналізу того, як гендер присутній, конституюється і відтворюється
в соціальних процесах. В область гендерного аналізу включаються обидві статі, їх
відносини і взаємозв'язки з соціальними системами різного рівня.
В цілому, відзначають Е.Горошко і А.Кіріліна, сьогодні можна говорити про
розвиток наступних напрямків, які представлені різним ступенем розробленості:
1. Вивчення лексики, фразеології і пареміографії, граматичної системи мови на
предмет виявлення гендерної асиметрії і ширше зафіксованих в мові культурних
стереотипів фемінінності і маскулінності.
2. Порівняльні дослідження на матеріалі двох або кількох мов, що виявляють,
наскільки сильні гендерні асиметрії в різних мовах. Важливо також підкреслити, що у
вітчизняній лінгвістиці саме поняття «феміністської» критики мови відсутній, і всі
роботи, які можуть бути віднесені до цього напрямку, носять виключно описовий
характер
3. Перспективними є і дослідження письмового та усного мовної поведінки
чоловіків і жінок з позиції інтеракціонізму і теорії мовних актів, тобто цілей
висловлювання, стратегії і тактик мовної поведінки. Необхідні також дослідження на
предмет гендерної домінантності в спілкуванні, тобто надання слова, можливості довести
висловлювання до кінця, частоти перебивання говорять один одного і т.д.
4. Необхідні статистико-ймовірнісні та стилістичні дослідження жіночої і чоловічої
мови з метою створення та опису чоловічого і жіночого письма (в даному напрямку
Е.Горошко була створена методика визначення статі автора анонімного тексту). Вкрай
цікавим видається і з'ясування впливу на чоловічу і жіночу мова цілого ряду
психофізіологічних і соціальних факторів (віку, змінених станів свідомості, статусного
становища особи, професії і т.д.) і створення на базі цього діагностичних судово-
авторознавчих методик.
Уважаємо, що серед усього спектру гендерних досліджень у галузі лінгвістики
можна виокремити декілька основних напрямків: дослідження специфіки
відображення гендеру в мові; вивчення особливостей чоловічого та жіночого
мовлення; аналіз гендерної ідентичності представників обох статей та специфіку її
репрезентації у мові. Гендерний параметр є дуже вагомим орієнтиром для поглиблення
знань про мову як засобу конструювання соціальної реальності й зміцнення
теоретичної та методологічної бази лінгвістичної гендерології.
Список використаної літератури
1. Основи теорії гендеру : навч. посіб. – К. : К.І.С., 2004. – 536 с. 7.
2. Маслова В.А. Лингвокультурология: Навчальний посібник для студентів вищіх
навч. закладів. - М: Видавничий центр "Академія", 2001. – 208.
3. Кирилина А. В. Современное состояние гендерных исследований в российской
лингвистике, 2003. – с. 113-137.
4. Lakoff R. Language and women’s Place / R. Lakoff // Language in Society. – 1973. –
№ 2. – P. 45–79.
5. Кирилина А. Лингвистические гендерные исследования.
Науковий керівник: Шлєіна Л.І., ст. викладач кафедри суспільно-гуманітарних наук