РОЗДІЛ І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНОЇ

АГРОФІРМИ «ВАЛЕНТИНА»

1.1 Грунтово-кліматичні умови та організаційно-економічна

характеристика господарства

Приватна агрофірма «Валентина» розташована на території

Ленінського району, в селі Октябрське, АР Крим. Клімат Ленінського району
визначається його географічним положенням, рельєфом, а також Чорним і
Азовським морями, які пом'якшують клімат. Клімат району можна визначити
як помірно-континентальний, характеризується великою кількістю сонячного
сяйва (близько 2200 годин на рік), високими середніми річними
температурами (до 24 С). Середня температура в січні 2 С. Недоліком
клімату даного району є мала кількість атмосферних опадів (350-450 мм на
рік), чим пояснюється відсутність в районі річок з постійним поверхневим
стоком. Безморозний період в Ленінському районі становить 220-240 днів на
рік.

Приватна агрофірма «Валентина» - багатогалузеве підприємство. У

господарстві розвинене рослинництво, вирощування зернових та технічних
культур, не віднесених до інших класів рослинництва, виробництво круп. Вся
отримана продукція рослинництва реалізується через різні організації,
частково в переробленому вигляді, частково сировиною.

Структура сільськогосподарських угідь має наступний вигляд

(табл.1.1.1)
 Таблиця 1.1.1

Структура сільськогосподарських угідь ПА «Валентина»

за І півріччя 2012 року

п/п Назва угідь Площа, га %

1. Загальна кількість угідь 655 100
2. Рілля 655 100

Приватна агрофірма «Валентина» виробляє зерно, зернобобові,

пшеницю. Продукція реалізується в основному через біржу, а також на
місцевому ринку, своїм працівникам і пайовикам. Вироблена продукція
конкуренто здатна. Пшениця - III і IV класу, борошно - вищого і першого
сорту. У всіх підрозділах є свій розроблений і внутрішній технологічний
процес. Всі культури вирощуються за технологічними картами,
затвердженими керівником.

На всіх ланках виробництва господарство в більшій мірі технікою

забезпечене.

Кількість працівників становить 5 осіб.

1.2. Землеробство та рослинництво

Галузь рослинництва є однією з головних галузей сільського

господарства. Вона дає нам необхідні для підтримки людського організму
продукти харчування. Тому завданням всього людства є збільшення як
кількості рослинницької продукції, так і підвищення її якості.

На початок 2012 року структура посівних площ в ПА «Валентина»

мала такий вигляд (табл.1.2.1)

Таблиця 1.2.1
 Структура посівних площ в ПА «Валентина» за І півріччя 2012 року

Культури План посіву

га %
Зернові та зернобобові 130 100
– всього в т.ч.
Озима пшениця 130 100

Аналізуючи структуру посівних площ у приватній агрофірмі

«Валентина» Ленінського району, можна сказати, що на початку 2012 р.,
щодо посівної площі, перше місце займає зернова культура, а саме -
пшениця.

В цілому по господарству спостерігається збільшення рівня

врожайності (з 10 - до 12ц/га) та рівня рентабельності, при цьому
спостерігається і збільшення валового збору (з 823 - до 1241 тис. грн.).

1.3 Організація і економіка сільськогосподарського виробництва

на підприємстві

Виробнича структура підприємства являє собою форму організації

виробничого процесу і знаходить вираз в розмірах підприємства, кількості,
складі і питомій вазі цехів і служб, їх плануванні виробничих ділянок та
робочих місць всередині цехів.
Робоче місце - частина виробничої площі, де робітник чи група
робітників виконують окремі операції з виготовлення продукції або
обслуговування процесу виробництва.
Виробнича дільниця - сукупність робочих місць, на якому виконується
технологічно однорідна робота або різні операції з виготовлення однакової
або однотипної продукції. Склад, кількість ділянок і взаємини між ними
визначають склад більш великих виробничих підрозділів - цехів - і структуру
підприємства в цілому.

Функції управління діяльністю підприємства реалізуються

підрозділами апарату управління і окремими працівниками, які при цьому
вступають в економічні, організаційні, соціальні, психологічні та інші
відносини один з одним. Організаційні відносини, що складаються між
підрозділами та працівниками апарату управління підприємства, визначають
його організаційну структуру. Під організаційно-управлінською структурою
підприємства розуміється склад (перелік) відділів, служб та підрозділів в
апараті управління, системна їх організація, характер співпідпорядкованості
та підзвітності один одному і вищому органу управління підприємства, а
також набір координаційних та інформаційних зв'язків, порядок розподілу
функцій управління за різними рівнями та підрозділами управлінської
ієрархії.

Приватна агрофірма «Валентина» має лінійну структуру управління

підприємством, так як керуючий вплив на об'єкт може передаватися тільки
однією домінантною особою - керівником, який отримує офіційну
інформацію лише від своїх, безпосередньо йому підлеглих осіб, приймає
рішення з усіх питань, що належать до керованої ним частини об'єкта, і несе
відповідальність за його роботу перед керівником вищого рівня. Директор
ПА «Валентина» керує всією роботою підприємства, здійснює права та
обов'язки, що випливають з ПА «Валентина», і несе відповідальність за
виконання передбачених завдань і функцій. Здійснює контроль за всією
діяльністю господарства. Директор має право давати вказівки керівникам
підпорядкованих служб і підрозділів з питань організації виробництва, праці,
використання машин, обладнання, добрив, насіння та інших матеріальних
ресурсів.

Головний агроном організовує роботу щодо головного завдання -

збільшення виробництва і підвищення якості продукції рослинництва. В його
обов'язки входить - давати вказівки працівникам галузі з питань дотримання
технології виробництва, організації праці, агрономічної роботи,
використання техніки, обладнання, насіння, добрив, хімікатів та інших
матеріальних ресурсів. Головний агроном виконує розпорядження
генерального директора ПА «Валентина». У підпорядкуванні головного
агронома знаходяться начальник цеху рослинництва, агроном із захисту
рослин, агроном-насіннєзнавець, бригадир-рільник.

Головний інженер здійснює керівництво з технічного обслуговування

господарства, організовує роботу відповідно до головного свого завдання -
забезпечує безперебійну роботу всіх технічних засобів, здійснює заходи
щодо комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів в
господарстві. Підпорядковується безпосередньо генеральному директору. У
практичній діяльності керується вказівками керівника, виробничо-
фінансовими планами, технічними інструкціями та положеннями, наказами
та розпорядженнями, чинним законодавством та цим документом. В
підпорядкуванні знаходяться: зав. хутро. двором, механік по тракторах і
випуску, зав. гаражем, старший енергетик.

Головний гідротехнік здійснює технічне та організаційно-економічне

керівництво меліорацією земель в господарстві або відповідному підрозділі.
Вказівки головного гідротехніка, безпосередньо пов'язані з виконанням його
обов'язків, є обов'язковими для фахівців, бригадирів та інших працівників,
які організовують і виконують роботи на меліорованих землях.

Начальник служби охорони організовує збереження матеріальних

цінностей, що знаходяться на об'єктах, що належать ПА «Валентина».
Вказівки начальника служби охорони безпосередньо стосуються виконання
його обов'язків, є обов'язковими для всіх підлеглих йому працівників.
Начальник служби охорони підпорядковується генеральному директору ПА
«Валентина».
 У І півріччі 2012 року господарство мало наступні фінансові
результати (табл. 1.3.1).

Таблиця 1.3.1

Фінансові результати ПА «Валентина» за І півріччя 2012 року

№ п/п Стаття За попередній За звітній період

період
1. Доход (виручка) від 823 1241
реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг)

2. Податок на додану вартість 137 207

3. Чистий дохід (виручка) від 686 1034

реалізації(товарів, робіт,
послуг)
4. Собівартість реалізованої 323 813
продукції (товарів, робіт,
послуг)
5. Валовий прибуток 363 221

6. Адміністративні витрати 149 131

7. Витрати на збут - -

8. Інші операційні витрати 28 130

Таблиця 1.3.2

Елементи операційних витрат господарства за І півріччя 2012 року

 № п/п Найменування показника За попередній За звітній період
період
1. Матеріальні затрати 660 1285
2. Витрати на оплату праці 77 80
3. Відрахування на соціальні 31 32
заходи
4. Амортизація -105 106
5. Інші операційні витрати 1 2

Проводячи аналіз фінансових показників господарства ПА

«Валентина» за період від 2011 по 2012 рік можна помітити, що в цей період
показники доходу (виручки) від реалізації продукції зросли. Тобто
господарство підвищило темпи виробництва сільськогосподарської
продукції.

1.4 Охорона навколишнього середовища

Охороною навколишнього середовища називається комплекс заходів,

спрямованих на попередження негативного впливу людської діяльності на
природу, забезпечення сприятливих і безпечних умов життєдіяльності
людини. В умовах науково-технічного прогресу найважливішим завданням
людства є охорона найважливіших елементів навколишнього середовища
(повітря, вода, грунт), які через шкідливі промислові викиди і відходи
піддаються найсильнішому забрудненню. Результатом чого є закислення
грунту і води, зміна клімату і руйнування озонової оболонки. Саме тому
охороні навколишнього середовища відводиться важливе місце в
загальнодержавних завданнях. В останні роки, у зв'язку з необоротними
процесами і змінами навколишнього середовища, питання охорони
середовища виросли в загальносвітову проблему.
Створення умов для поліпшення екологічної обстановки - процес
довгий, вимагає узгодженості та послідовності дій. Пріоритетними в
екологічній політиці України сьогодні є такі питання:
 забезпечення екологічно безпечних умов для проживання;
 раціональне використання та охорона природних ресурсів;
 забезпечення екологічної та радіаційної безпеки;
 екологізація промисловості;
 підвищення екологічної культури суспільства і формування екологічної
свідомості у людей.
Щоб максимально знизити рівень забруднень, приватна агрофірма
«Валентина» по можливості проводить такі заходи з охорони навколишнього
середовища:
 виявлення, оцінку, постійний контроль та обмеження шкідливих
викидів в навколишнє середовище, створення природоохоронних і
ресурсозберігаючих технологій і техніки;
 розробку юридичних законів, правових актів з охорони навколишнього
природного середовища, а також матеріальне стимулювання виконання
вимог цих законів і природоохоронних заходів;
 попередження погіршення екологічної обстановки та охорони
навколишнього середовища від шкідливих і небезпечних факторів
шляхом створення спеціально виділених територій.

1.5 Висновки та пропозиції

Підприємство здійснює свою діяльність відповідно до Конституції

України, Конституції Автономної Республіки Крим, Законів України: «Про
підприємства в Україні», «Про власність підприємництва», інших чинних
законодавчих актів України та Статуту підприємства.

Підприємство є самостійним державним господарюючим суб'єктом

сільськогосподарського напрямку і здійснює свою діяльність на принципах
повного господарського розрахунку, самофінансування і самоокупності.
 Під час практики я ознайомився з природними та економічними
умовами господарства, його розмірами, структурою і спеціалізацією,
матеріально технічною базою, провів аналіз земельних і трудових ресурсів,
розвитку та ефективності використання основних і оборотних коштів, аналіз
ефективності діяльності рослинницького комплексу.
Отримав практичні знання про ведення господарської діяльності на
підприємстві. Поглибив і закріпив теоретичні навички у вирішенні
економічних і фінансових питань. На підставі отриманих знань можна
зробити відповідні висновки.
У сільському господарстві земля є головним засобом виробництва. На
відміну від інших засобів виробництва, за умови правильного використання,
земля постійно відновлює свою родючість. Її природна родючість
поновлюється не однаково в різних природно-кліматичних умовах. Тому в
землеробстві праця однакової кваліфікації та фондоозброєності дає різні
результати залежно від природних умов, тобто продуктивність праці
залежить від продуктивності природних факторів. ПА «Валентина» має
сприятливе місце розташування, що забезпечує тенденцію зростання рівня
врожайності та рентабельності.
В сільському господарстві необхідно провести глибокі перетворення на
основі широкого використання підряду, оренди, акціонерних, кооперативних
та сімейно-індивідуальних форм. Має сенс використовувати колективно-
пайові або пайові способи безпосереднього придбання засобів і результатів
виробництва. Їх суть полягає в тому, що земельні угіддя й основні виробничі
фонди розділяються між членами трудового колективу (з урахуванням їх
трудового вкладу) на паї, на які нараховується частина отриманого доходу.
Сільські жителі стають власниками, реальними співвласниками засобів
виробництва та його результатів, максимально зацікавленими в кінцевому
результаті праці. Сільськогосподарським підприємствам сьогодні необхідна
матеріально-технічна та фінансова підтримка та визнання їх повноцінними
суб'єктами ринкових відносин.
 Будь-який суб'єкт підприємницької діяльності в сільському
господарстві повинен мати право самостійно вибирати напрямок
спеціалізації з урахуванням умов даного господарства, визначити
перспективу й економічно ефективну структуру посівних площ та
виробництва в цілому, включаючи розвиток підсобних підприємств та
обслуговуючих цехів. Необхідна також свобода вибору партнера, договірних
взаємовідносин із суб'єктами ринку, форм організації та оплати праці.
Ресурси підприємства представлені: земельними угіддями, основними
виробничими фондами і оборотними засобами, трудовими ресурсами.
Земля - найважливіше джерело національного багатства. Її роль
величезна і різноманітна. Вона є першою передумовою і природною основою
суспільного виробництва і неодмінною умовою існування людського
суспільства.
У сільському господарстві земля виступає не тільки просторовим
базисом його розміщення та розвитку, а й одночасно як предмет праці, засіб
праці, головний засіб виробництва.
За характером господарського використання земля ділиться на: рілля,
багаторічні насадження, сінокоси, пасовища, ліси, воду та ін. У складі
земельного фонду розрізняють загальну земельну площу і площу
сільськогосподарських угідь. До загальної земельної площі відноситься вся
територія, закріплена за господарством; до сільськогосподарських угідь -
землі, придатні для сільськогосподарських цілей: рілля, поклад, сади,
виноградники, сінокоси і пасовища, крім оленячих пасовищ.
Трудові ресурси - це частина населення країни, яка за своїм фізичним
розвитком, розумовими здібностями і знаннями, здатна працювати в
народному господарстві.
Специфіка трудових ресурсів, у порівнянні з іншими факторами
економічного розвитку, полягає в тому, що, по-перше, люди не тільки
працюють і виробляють матеріальні і духовні цінності, але і споживають їх;
по-друге, життя людини не вичерпується тільки трудовою діяльністю,
людина ще й відпочиває, навчається, займається мистецтвом, спортом тощо;
по-третє, інтелектуальний потенціал і інші особисті якості трудівників, так
званий «людський потенціал» формується роками і століттями, а
розкривається людиною тільки в сприятливих умовах.
З метою поліпшення використання земельних ресурсів необхідно на
підприємстві проводити захист грунту від водної та вітрової ерозії, а також
від передчасного випаровування вологи. Необхідно уникати забруднення
земель відходами, пально-мастильними матеріалами, проведення через поля
доріг.
В ході розгляду розмірів ресурсного потенціалу було з'ясовано, що
підприємство достатньо забезпечене трудовими ресурсами. З метою
підвищення продуктивності праці необхідно проводити ряд наступних
заходів: вдосконалення організації праці, підвищення рівня матеріальної
зацікавленості працівників і поліпшення соціальних умов їхнього життя.
Підприємство достатньо забезпечене і ефективно використовує основні
виробничі фонди, оборотні кошти та енергетичні ресурси.
Шляхи підвищення ефективного використання основних і оборотних
коштів, а також енергоресурсів такі:
 встановлення оптимального співвідношення між основними фондами
та оборотними коштами;
 підвищення якості, зниження собівартості предметів і засобів праці та
їх ефективності використання;
 вдосконалення технології виробництва;
 нормування оборотних коштів;
 впровадження науково-технічного прогресу в область використання
оборотних коштів;
 застосування інтенсивних ресурсо- і енергозберігаючих технологій.
Таким чином, використовуючи всі вище перелічені заходи щодо
підвищення економічної ефективності використання ресурсного потенціалу,
можна сприяти збільшенню обсягів виробництва продукції та покращення її
якості.