1. Характеристики факторів; значення. Екологічна амплітуда.

Екологічні фактори — сукупність усіх чинників середовища

(температура, вологість, світло, гравітація, субстрат, живі організми тощо), що
діють на живий організм або надорганізмову систему. Не всі вони однакові за
своїм значенням, вплив окремих компонентів взагалі незначний. Всю
різноманітність екологічних факторів ділять за походженням і характером дії на
три великі групи — абіотичні, біотичні та антропогенні.

До абіотичних відносять фактори неорганічної або неживої природи

(температура, освітленість, вологість, тиск тощо).

До біотичних належать фактори живої природи – вплив одних організмів

або їх співтовариств на інші. Ці впливи можуть бути з боку рослин (фітогенні),
тварин (зоогенні), мікроорганізмів, грибів, тощо.

Антропогенні фактори зумовлені діяльністю людини, вплив її на

природу може бути як свідомим, так і стихійним, випадковим.

Екологічні фактори впливають на поведінку тварини, її активність,

обмінні процеси в її організмі, розвиток і морфогенез. Будь-який фактор має або
безпосередній вплив, або сигнальний (опосередкований) вплив на організм. У
першому випадку чинник впливає механічно (наприклад, гравітація, електричне
і магнітне поля, вітер тощо) або фізіологічно — зміною обмінних процесів
(наприклад, зміна температури середовища приводить до прискорення або
уповільнення метаболізму) та зміною внутрішнього середовища (наприклад,
зневоднення). У другому випадку зміна будь-якого фактору може бути дуже
незначною і не чинить якогось відчутного впливу на організм, проте, ця
незначна зміна слугує сигналом організму для початку внутрішніх перебудов до
можливих змін у середовищі (наприклад, зміна довжини світлового дня є
сигналом до початку міґрацій у перелітних птахів).
 Основні фактори — світло, тепло, вологість — однаково потрібні
рослинам. Вони безпосередньо впливають на них. Другорядні фактори мають
допоміжне значення, коригуючи дію основних факторів, посилюючи або
послаблюючи їх. До таких факторів належать вітер, хмарність, туман тощо.

Екологічна амплітуда — це межі пристосованості виду або угруповання

до умов середовища. Чим ширша його екологічна амплітуда, тим екологічно
пластичнішим є вид, тим успішніше він пристосовується до зміни умов
існування.

2. Еврибіонти, стенобіонти, їхні характеристики, приклади.

За екологічною валентністю організми поділяють на стенобіонти і

еврибіонти. Стенобіонти – організми, що можуть жити при дуже незначній зміні
факторів середовища (Т, рН, вологості, солоності тощо). До стенобіонтів
належать орхідеї, далекосхідний рябчик, форель та ін. Еврибіонти – організми,
що можуть жити при значних змінах факторів середовища (колорадський жук,
пацюки, вовки, таргани, очерет тощо). Окрім того, значно більше еврибіонтів
серед видів, здатних переносити несприятливі умови у стані сплячки чи
анабіозу. В першому випадку варто згадати бабаків, ховрахів, бурундуків. В
другому випадку мова йде, перш за все, про різноманітних паразитів.