Романтизм є ідейним і художнім напрямом, який виник в американській і європейській культурі в

кінці XVIII століття – початку XIX століття, в якості реакції на естетику класицизму. Спочатку
романтизм склався в 1790-і роки в німецькій поезії і філософії, пізніше поширився у Франції, Англії
та інших країнах.

Головні риси романтизму в літературі: Повна свобода творчості різноманітність жанрів Приватне,
ліричне начало творів Незвичайні і фантастичні події Переміщення героїв в гострі ситуації Характер
головних героїв був яскравим Дуже часто дії книги відбувалися в далеких країнах з дивовижними
умовами

У філософії ж романтиками себе оголосили брати Новалис і Шлегель, Колридж. Вони

«проповідували» трансцендентальну філософію Фіхте і Канта, засновану на творчих можливостях
розуму. Філософські нові ідеї широко поширилися до Франції і Англії і вплинули на подальший
розвиток американського трансценденталізму.

Услід за класичним періодом в розвитку музичного мистецтва прийшов романтичний. Музика

цього стилю відрізняється енергією, інтенсивністю і пристрасністю. Строгі музичні форми набули
експресії та виразності. Музика романтизм}' — це звернення до людської душі, народної музики,
історії народу. Цікаво знати, що композитори інших епох ніби передчували наближення
романтизму. Приклади цього зиа-ходимо в клавірній музиці И. Баха, в опері «Дон Жуан» В.
Моцарта, в деяких творах Л. ван Бетховена тощо.

Мистецтво романтизму

Розвиток музичного романтизму (2-а чверть 19 ст.) пов’язаний із творчістю таких композиторів: Ф.
Шопен (Польща), Ф. Шуберт, Ф. Мепдельсоп-Бартольді, Р. Шуман, Р. Вагнер (Німеччина), Ф. Ліст
(Угорщина), Г. Берліоз, Д. Обер, Дж. Мейербер, Л. Герольд (Франція), В. Бел ліні, ранній Дж. Верді
(Італія), О. Аляб’єв, О. Всрстовський, ранній М. Глінка (Росія) та інші.

Характерні риси музичного романтизму: протиставлення ідеального світ}' та повсякденності;

відображення проблем людини, її конфлікту із зовнішнім світом, самотності; звернення до
народної творчості, національної культури, історичного минулого; переважання національно-
патріотичних і демократичних тем, любові до природи.

Цікаво знати, що в епоху романтизму отримали розквіт новітні жанри: народно-побутова,

фантастична і ромаптико-героїчиа опери, балада, пісня, романс, танець, програмна симфонія,
програмна концертна увертюра, симфонічна поема, концертні музично-драматичні твори,
характеристичні фортепіанні п’єси, лірична фортепіанна мініатюра, камерні жанри.

Особлива увага романтиків була прикута до душевного світу людини, що підсилило роль лірики у
їхніх творах. Розпочався пошук нових засобів емоційної виразності, щоб глибоко і проникливо
розкрити багатий світ людських переживань, надати перевагу почуттям над розумом, підсилити
інтерес до життя простих людей, перенісши акцепт па народне мистецтво, музику побуту.