Смерть Сталіна та прихід Хрущова до влади

Субота, 28 лютого 1953-го, Москва. Пізно ввечері з Кремля виїжджає

кілька автомобілів. Пасажири – найвище керівництво Радянського Союзу.
Вони вирушають у Кунцево – на заміську дачу Йосипа Сталіна.
Тут Сталін проводить усе своє дозвілля. Саме тут відбувається звана
вечеря, гостями була найближча свита диктатора – Маленков, Берія, Хрущов
та Булганін. Пиячили майже до ранку. Наступного ранку Сталіна ніхто не
турбував – він любив довго спати. Охорона просто боялася зайти в його
кімнату, навіть коли почула звук падіння. Близько 22-ї в кабінет Сталіна
наважилася зайти прибиральниця, вона застала вождя у білизні. Він лежав на
підлозі і був непритомний. У цей критичний момент біля Сталіна не
виявилося лікаря. Іронія долі: власного ескулапа Володимира Виноградова
диктатор напередодні кинув за ґрати. Лікарі, які оглянули Сталіна,
констатували в нього тяжкий інсульт - пацієнт не виживе, принаймні буде
недієздатним. Сталін помирав кілька днів. Нарешті ввечері 5 березня 1953
року цей момент настав. Його смерть була епохальною подією для СРСР.
Адже на той момент, коли він більше 30 років був при владі, ціле покоління
народилося, виросло і не бачило іншого вождя, іншої системи, крім цієї
сталінської піраміди. І в країні сталася справжня істерія. На похорон Сталіна
люди їхали з усіх усюд, щоб узяти участь у церемонії.
Після смерті Сталіна, почалася жорстока битва за пальму першості –
спочатку її посів Маленков, але його не розглядали як реального
претендента, тому влада починає концентруватися в руках Берія. Він
виявився найбільш ліберальним серед кремлівської верхівки. Але управління
Берії подобалося не всім. Микита Хрущов починає переконувати соратників,
що ліберальність Берії – лише до пори до часу.
Відбувається засідання президії ЦК КПРС. Маленков критикує Берію
і звинувачує у зраді. Хтось натискає таємну кнопку й до приміщення
вриваються військові генерали на чолі із Жуковим. Вони дістають зброю й
заявляють, що він заарештований. Його засудили до розстрілу і вирок
виконали того ж дня.
І тільки після низки подій, що мали майже детективний характер, на
посаді першого секретаря партії у вересні 1953 р. затверджується енергійний
М. Хрущов. Можна стверджувати, що хрущовська „відлига” – це історична
доба після смерті Сталіна, яка позначилася частковою лібералізацією
політичного режиму, його десталінізацією і спробою проведення
економічних реформ, пошуком нових підходів до організації державного
управління.
 По-перше, відбулася докорінна заміна кадрів. В червні 1953 р. вперше
за радянські часи найвищим партійним керівником республіки став українець
за походженням О. Кириченко. Діяльність Верховної Ради очолив Н.
Кальченко, головою українського уряду був затверджений Д. Коротченко.
По-друге, на зміну репресивним методам керівництва прийшла нова
політика – політика загравання з українськими кадрами і прагнення
якнайтісніше прив'язати Україну до імперії.
По-третє, почався несподіваний для багатьох людей того часу процес
критики культу особи. Сталін представ перед депутатами з’їзду як жорстокий
тиран і малокультурна особа, людина з неврівноваженою психікою, що
використовувала проти власного народу середньовічні методи репресій.
По-четверте, спостерігається процес реабілітації, виправдання
політв'язнів, який розтягнувся на роки і мав у суспільстві великий
громадсько-політичний резонанс. Всього було переглянуто 5,5 млн. справ
українських партійних кадрів і діячів культури. На жаль, реабілітовано було
лише 58% засуджених.
Доба "відлиги" дала значний поштовх для посилення національних
чинників у розвитку культурно-освітньої сфери в Україні, розпочався процес
її десталінізації. В середині 50-х років в Україні було утворено Міністерство
освіти, поширилось вживання української мови, було започатковано чимало
нових українських видань
В часи "відлиги" розгортається програма реформування економіки,
яка, незважаючи на свою амбіційність, виявила себе малоефективною. Було
висунуте завдання "наздогнати і перегнати Америку" і за 20 років побудувати
в країні матеріально-технічну базу комунізму.
Були проведені такі заходи як:
 децентралізація управління
 курс на прискорення науково-технічного прогрес
 реформування сільського господарства.
Невдачі в проведенні реформ полягали в тому, що вони були
половинчасті, не торкалися зміни самої політичної системи суспільства,
методів державного управління, не передбачали впровадження принципів
демократії і ринкових відносин.
Політичні і економічні прорахунки і невдачі М. Хрущова використали
його політичні опоненти і здійснили у жовтні 1964 р. державний переворот. В
результаті змови було усунуто з усіх посад колишнього лідера і до влади
прийшла консервативна частина партійної верхівки на чолі з Л. Брежнєвим і
М. Сусловим. Отже, наставала нова історична доба ‒ доба неосталінізму.