НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЗРОШУВАНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА

АСКАНІЙСЬКА ДЕРЖАВНА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА
ДОСЛІДНА СТАНЦІЯ

ВИРОЩУВАННЯ ЛЬОНУ
ОЛІЙНОГО, САФЛОРУ ТА
КУНЖУТУ
/НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ/

Тавричанка
2018
 2

УДК: 633:631.5.(477.72)

Рекомендовано до друку рішенням Вченої ради

Асканійської державної сільськогосподарської
дослідної станції ІЗЗ НААН
(протокол № 11від 10 грудня 2018 року)

Рецензент:
О.І. Поляков – доктор сільськогосподарських наук, старший науковий
співробітник, завідувач відділу агротехнологій та впровадження (Інститут
олійних культур НААН)

Вирощування льону олійного, сафлору та кунжуту /А.В.Тищенко,

В.М.Коновалова, Н.П.Лопата, Т.А.Сябрук. – Тавричанка : 2018. –
19с.

Рекомендації підготовлені за результатами досліджень з виконання ПНД НААН 15

«Теоретичні основи селекції сортів, ліній і гібридів олійних культур, науково-методичні
засади підвищення насіннєвої продуктивності та технологій їх виробництва» («Олійні
культури»). Підпрограма 02. «Теоретичні основи селекції, нові сорти і гібриди олійних
культур, науково-методичні засади насінництва та технологій виробництва».
Рекомендації включають наукові розробки авторів та удосконалені елементи
технологій вирощування олійних культур.
Науково-практичні рекомендації розраховані на керівників і спеціалістів
господарств південного регіону, наукових працівників, студентів та аспірантів аграрних
закладів.

©«Асканійська державна сільськогосподарська

дослідна станції ІЗЗ НААН», 2018
 3

ЗМІСТ

1. ВСТУП ...………………………………………………………………...…… 5

2. ЛЬОН ОЛІЙНИЙ……….……………………………………………...…… 7

2.1.Основні елементи технології вирощування льону олійного на півдні

України……………………………………………………………...………….. 10

3. САФЛОР КРАСИЛЬНИЙ………………………………………….……... 14

3.1.Основні технологічні елементи вирощування сафлору…..…………….... 15

4. КУНЖУТ……..……………………………………….…….……………...... 18

4.1.Технологічні аспекти вирощування кунжуту.....…………………………. 19

5. РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ …………………………………….. 23

6. ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ …………………………………………………... 24

 4

1. ВСТУП

До олійних належать культури, в насінні або плодах яких міститься не

менш як 15 % олії. Таких рослин, що належать до різних ботанічних родин,
налічується понад 340. Окрему групу становлять ефіроолійні рослини, в
насінні або вегетативних органах яких накопичуються леткі олії із сильним і
приємним запахом. Серед олійних розрізняють культури, які вирощують
виключно для виробництва олії (соняшник, рицина, ріпак, кунжут, гірчиця,
рижій, льон олійний, мак тощо) і рослини комплексного використання, з яких
олію отримують як побічний продукт у процесі переробки (бавовник, соя,
льон-довгунець, коноплі, арахіс та ін.).
Рослинні олії мають велике харчове й технічне значення. Їх
використовують як харчовий продукт у натуральному вигляді, для
виготовлення маргарину, в консервній, харчовій і кондитерській
промисловості. Цінність харчової рослинної олії зумовлена вмістом у ній
біологічно активних жирних кислот, які організмом людини не синтезуються,
а засвоюються тільки в готовому вигляді. До складу рослинних олій багатьох
олійних культур входять також інші цінні для організму біологічно активні
речовини – фосфатиди, стерини, вітаміни [1].
Значну кількість олійних рослин вирощують як просапні культури,
тому вони мають агротехнічну цінність – є добрими попередниками для
наступних культур сівозміни, особливо зернових хлібів [2].
Олійні культури вирощують майже в усіх країнах світу, проте у кожній
з країн є своя провідна олійна культура. В Україні такою культурою є
соняшник, у США – соя, Канаді – льон олійний, Англії та Індії – ріпак, Азії і
Африці – арахіс. Соя, арахіс, ріпак, льон олійний, соняшник і кунжут
займають найбільші посівні площі в світі. Світова посівна площа олійних
культур, включаючи сою, становить понад 100 млн. га, а світове виробництво
олій – близько 70 млн. т.
 5

Україна за обсягом виробництва олії займає одне з провідних місць у

Європі. Посівні площі олійних культур у нашій державі сягають 1,8 млн га.
Найбільші площі займає соняшник (близько 96 % усіх олійних культур). На
відносно невеликих площах вирощують ріпак озимий, рицину, мак олійний,
льон олійний, рижій ярий та ін..
Переробка олійних культур відіграє важливу роль у забезпеченні
населення цінними продуктами харчування, олією, галузі тваринництва ‒
поживним кормом, переробної промисловості – сировиною. Основними
олійними культурами в Україні є соняшник, соя, ріпак. Перше місце у
виробництві з поміж них займає соняшник – лідер серед основних олійних за
площами розміщення, сировина для вітчизняного олійного сектору [3].
До альтернативних (малопоширених) олійних культур в Україні
належать: гірчиця (сарептська, біла, чорна), льон олійний, сафлор, кунжут,
рижій. Гірчиця (жовта, біла, чорна) є фітосанітаром у сівозміні, покращує
агрофізичні властивості ґрунту, збільшує в ньому вміст органічної речовини,
є доброю сидеральною культурою і має цінні фітомеліоративні властивості.
Олія гірчиці характеризується унікальними біологічними і хімічними
властивостями. Ця найпоширеніша з альтернативних олійних в Україні в
основному спрямовується на експорт.
Головна значимість альтернативних (малопоширених) олійних культур
полягає в тому, що вони здатні бути гарними замінниками традиційних
олійних культур у сівозміні на тлі перенасичення соняшником, розширити і
збагатити внутрішній ринок, а також забезпечити високий рівень
рентабельності суб'єктам господарювання [4].
Сьогодні колекція сортів і гібридів олійних культур Інституту олійних
культур містить 749 зразків, серед яких рицини − 300, льону − 135, гірчиці –
92, кунжуту – 113, сафлору – 42, арахісу – 20. Колекція інших
малопоширених олійних культур (індау, крамбе, лялеманція та інші) складає
47 зразків.
 6

Олійні є найбільш рентабельними культурами в рослинництві. В

середньому прибутковість за цими культурами становить 200 %. За
підсумками 2016-2018 років прибутковість вирощування соняшнику склала
70 %, сафлору до 80 %, льону олійного 150 %, кунжуту 700 %.
Збільшення урожайності насіння олійних культур можливо за рахунок
впровадження нових високоврожайних сортів та гібридів в комплексі з
агротехнічними прийомами їх вирощування та регламентами застосування
фізіологічно-активних речовин. Реалізація потенційної продуктивності
олійних культур можлива при суворому дотриманні необхідних елементів
агротехніки.
Для виявлення рівня потенційно-генетичної урожайності нових
гібридів і сортів та їх адаптивності до несприятливих умов вирощування
Сухого Степу України необхідно знати оптимальні системи основного
обробітку ґрунту та дози застосування добрив.
У наступні роки, враховуючи зміни клімату та скорочення посівних
площ під соняшником, посівні площі сої, ріпаку, льону, гірчиці, сафлору,
кунжуту та інших мають змінитися в бік збільшення. Таким чином, з метою
стабільного забезпечення населення олією та продуктами харчування, до
складу яких входить олія, та для здійснення програми, пов’язаної з
родючістю ґрунтів, необхідно збільшити валові збори товарного насіння за
рахунок зростання урожайності усіх олійних культур.

2. ЛЬОН ОЛІЙНИЙ

Льон олійний – основне джерело сировини в нашій країні для

збільшення виробництва технічної олії. Насіння його містить 49 % жиру,
який швидко висихає, утворюючи тонку гладеньку блискучу плівку.
Доброякісну олію льону широко застосовують у багатьох галузях
промисловості: у лакофарбовій для виготовлення натуральної оліфи, лаків,
емалей, різних фарб для підводних, друкарських робіт тощо; у харчовій,
 7

електротехнічній, авіаційній, автомобільній, суднобудівній, ливарній,

металообробній промисловості, а також у миловарінні, медицині. Льон має
велику кормову цінність: в одному кілограмі насіння міститься 1,8 кормових
одиниць, а в макусі – 1,2. Макуха, яка містить 33,5 % білка та близько 9 %
жиру, за кормовими якостями цінніша за макухи інших рослин, тому що
легко засвоюється тваринами [1].
У стеблах льону олійного – 10-15% волокна, придатного для одержання
грубих тканин та шпагату. Солома, яка містить майже 50 % целюлози, слугує
сировиною для виробництва паперу й картону. З відходів (костриці)
виготовляють плити, які використовують у будівництві. В Україні льон
олійний висівають у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Кримській,
Кіровоградській, Одеській областях.
Льон олійний – важлива олійна та технічна культура, гарний
попередник для багатьох сільськогосподарських культур. Насіння льону
олійного характеризується підвищеним і стабільним попитом на аграрному
ринку та є експортоорієнтованою продукцією [5].
Насіння олійного льону – експортноорієнтована культура і переважно
постачається з України в Європейський Союз, куди щорічно імпортується
близько 900 тис т. Там він конкурує із льоном з таких країн, як Казахстан,
Росія, Канада, які експортуюсь туди до 180-190 тис. т кожна. Обсяги світової
торгівлі олійним льоном в 2015 році складали $868 млн., однак ринкові
експерти прогнозують, що світовий попит на цей продукт зростатиме.
В Україні протягом останніх років також спостерігається поступове
збільшення площ під цю культуру. В 2015 р. олійний льон в Україні був
зібраний з площі у 62 тис. га, а валовий збір склав близько 61 тис. т., при
середній врожайності у 1 т/га.
Світова ціна на насіння льону в 2009-2015 рр. коливалася в межах 500-
700 $/т., однак в 2016 році вона впала до 372 $/т у жовтні. Крім того, в
Україні досі діє експортне мито на насіння льону, тому внутрішня українська
ціна дещо нижча від світової ціни.
 8

Але льон все одно залишається рентабельною культурою. Середні

витрати на вирощування складають від 6,5 тис. грн./га і вище в залежності
від комплексу факторів (удобрення, насіння, обробіток ґрунту, захист,
витрати палива, тощо). Таким чином, при ціні на насіння льону в жовтні
приблизно у 9,400 грн./т (з ПДВ) на умовах EXW (самовивезення),
урожайності в 1 т/га, що передбачає мінімальну технологію, рентабельність
складатиме приблизно 30-40 %. ЇЇ можна збільшити за рахунок використання
високопродуктивних сортів та чіткого дотримання технології вирощування.
Навіть при ціні на олійний льон, яку пропонує ринок сьогодні, врожай у
2 т/га може забезпечувати середню рентабельність у 100-170 %. А при
врожайності від 2,5 т/га середня рентабельність може сягати до 250 % [6].
Слід зазначити, що окрім високої рентабельності вирощування
олійного льону має ще цілий ряд інших переваг:
 Можливість вирощування в різних природно-кліматичних зонах
України.
 Стійкість до посухи. Коренева система льону характеризується
безперервним ростом у глибину майже до кінця вегетації. Завдяки цьому
рослина засвоює вологу із глибших шарів ґрунту і краще витримує посуху
порівняно з іншими культурами.
 Зручність у сівозміні. Олійний льон є альтернативною культурою
ярому ріпаку та соняшнику за розміщенням у сівозмінах. Короткий
вегетаційний період дає змогу збирати льон на початку липня і
використовувати його у якості гарного попередника для озимих зернових.
 Висока стійкість до обсипання та вилягання
 Проста технологія вирощування, стійкість до хвороб та шкідників
 Невибагливість до ґрунтів, в незалежності чи це супіщані або
суглинисті ґрунти.
Можна відзначити, що олійний льон ще не набув достатньої
популярності в українських аграріїв, що не в останню чергу можна пояснити
поширеним стереотипом про його низьку врожайність і, відповідно, низьку
 9

прибутковість. Однак головними причинами низької врожайності цієї

культури є використання застарілих сортів, неякісного насіння та
недотримання елементарних вимог технології вирощування. На нашу думку,
розуміння аграріями потенціалу високої прибутковості олійного льону
допоможе зайняти цій культурі гідне місце в структурі посівів
сільськогосподарських культур в зоні Степу.
Україна має великий потенціал розвитку льонарства, до того ж ця ніша
світового ринку заповнена не повністю, тому експортні можливості широкі.
Але значно вигідніше було б не лише вирощувати, а й переробляти льон в
Україні.

2.1.Основні елементи технології вирощування

льону олійного на півдні України

Льон – найбільш самонесумісна культура. При сівбі на одному місці

протягом чотирьох років підряд рослини можуть загинути у фазі сходів. При
частому поверненні на одне і те саме місце наступає льоновтома, яка
викликається накопиченням в ґрунті шкідливої мікрофлори, зокрема грибів-
збудників фузаріозного в`янення, фузаріозного побуріння, антракнозу,
поліспоріозу, аскохітозу та ін., а також розвитком специфічних бур`янів
(пажитниця льонова, шпергель льоновий, льонова повитиця та ін.). На те
саме поле льон повинен повертатися через 7 років на легких ґрунтах і через
5-на суглинкових. Хорошими попередниками під льон олійний є озимі
зернові та зернобобові, особливо, озима пшениця по пару.
Льон вимагає найретельнішого обробітку ґрунту. Обробіток повинен
бути спрямований на звільнення поля від бур`янів, якісну заробку добрив і
післяжнивних решток, створення дрібногрудочкуватої структури,
максимальне вирівнювання поверхні поля. Для цього застосовують
напівпаровий зяблевий обробіток. Відразу після збирання пшениці поле
лущать дисковими лущильниками БДВП-4,2 у два сліди з боронуванням на
 10

глибину 6-8см. Через 12-14 днів, коли проростуть бур'яни, орють з повним
обертанням скиби на глибину орного шару, ні в якому разі не допускаючи
вивертання на поверхню з підорного шару підзолу, глею та інших неродючих
горизонтів.
В зоні південного Степу України площі, що йдуть під льон, восени
після оранки бажано вирівняти культиватором КПС-4 з долотами-
розпушувачами на глибину 12-14 см. Найбільшу кількість азоту льон засвоює
з початку фази появи сходів до цвітіння. Надмірне використання в азотних
добрив знижує олійність насіння. Фосфор у легкодоступній формі
необхідний рослинам упродовж усього періоду вегетації. Потреба в калійних
добривах збільшується в період бутонізації, цвітіння та утворення насіння.
Під льон олійний в умовах півдня України на ґрунтах багатих на калій, як
показали наші дослідження, при вирощуванні на зрошені краще вносити
N90Р60, в умовах природного волого забезпечення N60Р60. Кращим способом
застосування добрив є внесення їх під глибоку оранку 20-22 см.
Льон олійний належить до культур ранніх строків сівби. Сівба льону у
ранні строки (разом з ярими колосовими культурами) дає можливість краще
використати осінньо-зимові запаси вологи ґрунту. На ранніх посівах рослини
встигають зміцніти до появи більшості шкідників і тому краще протистоять
їм. Льон сіють звичайним рядковим способом з шириною міжряддя 15 см.
Норму висіву встановлюють з розрахунку 5-6 млн./га схожих насінин. Вагова
норма висіву становить 50-70 кг/га при звичайному рядковому способі сівби.
Глибину заробки насіння льону краще збільшити до 6-8 см, що досягається
при використанні пресових (а не дискових) сівалок, а після сівби поле
обов’язково закоткувати кільчасто-шпоровими котками. Якщо до появи
сходів льону на посівах утворюється ґрунтова кірка, її руйнують
боронуванням легкими боронами, якщо після появи сходів – райборонками в
поперек напрямку рядків.
За результатами проведених досліджень в 2016-2018 роках
встановлено, що максимальний врожай за вирощування в умовах зрошення
 11

забезпечує посів сорту льону олійного Еврика. В неполивних умовах наші

дослідження показали, що більш доцільно висівати сорт льону олійного Віра.
Льонові наносять великої шкоди такі шкідники як льонова блоха,
льоновий трипс, льонова плодожерка, люцернова совка, совка-гама, лучний
метелик та інші. Найнебезпечніші хвороби – фузаріозне в`янення, фузаріозне
побуріння, пасмо, іржа, поліспороз, антракноз, бактеріоз та інші.
Найефективнішим і найдешевшим способом боротьби з ними є дотримання
чергування культур в сівозміні, забезпечення посівів збалансованими
кількостями макро і мікроелементів, оптимально ранні строки сівби, якісний
обробіток ґрунту, своєчасне знищення бур'янів не лише на полі , яке йде під
посів льону, а й на пустирях, обабіч доріг. Доповнюють ці заходи
застосування хімічних заходів. Для захисту насіння молодих рослин насіння
перед сівбою потрібно обов`язково протруювати.
Після сівби, для захисту від льонової блішки, за 1-2 дні до з`явлення
сходів проводять крайові обприскування інсектицидами Базудин (1,5-
1,7 л/га), БІ-58 новий (0,6-0,8 л/га), Децис (0,3 л/га), Діазинон (1,7 л/га), золон
(1,5-3,0 л/га), Ф`юрі (0,1-0,15 л/га). Якщо після цього щільність заселення
шкідником перевищує 10 жуків на 1м.кв. – проводять обробку всього поля.
Для захисту посівів від плодожерки, совки-гами, трипсів посіви обробляють
одним із перерахованих інсектицидів у фазі швидкого росту стебла-
бутонізації. При загрозі ураження посівів, антракнозом, фузаріозом і іншими
хворобами, посіви обприскують розчином Бенлату (1 кг/га), Фундазолу
(1 кг/га) або інших фунгіцидів, поєднуючи їх застосування з внесенням
гербіциду та інсектициду.
Великої шкоди посівам льону завдають бур`яни. Для їх знищення часто
буває не достатньо агротехнічних заходів і тоді застосовують гербіциди.
Набір гербіцидів для цього значний. Найкращий строк застосування
гербіцидів – фаза "ялинки", коли листки мають еректоїдне розташування і
вся рослина покрита щільним восковим нальотом. Проти однорічних
двосім`ядольних бур`янів рекомендується вносити Агрітокс (0,7-1,2 л/га),
 12

2М-4Х (0,75 л/га), Дікопур МЦПА (0,5-0,75 л/га), Базагран, Базагран М,

Базагран новий (2-3 л/га), Хармоні. При засміченні посівів однорічними та
багаторічними злаковими бур`янами можна використати Набу (3-4 л/га),
Поаст (3-4 л/га), Тарга (2-3 л/га), Таргасупер (2-3 л/га), Шогун (0,8-1,2 л/га),
Зелек-супер (1-1,2 л/га), Ілоксан. Проти однорічних та деяких багаторічних
двосім`ядольних – Крос (120-140 мл/га), Лонтрел 300 (0,1-0,3 л/га).
Льон олійний збирають двофазним способом. При однофазному
збиранні мають місце втрати врожаю через неякісне вимолочування
нестиглих коробочок. Косити у валки починають за 10-12 днів до повного
достигання льону при вологості насіння 20-25 %. Ознаки початку збирання
такі: 50-75 % коробочок льону побуріли, вологість коробочок – 40-45 % і
стебел – 60 %, насіння набирає типового коричнево-бурого забарвлення й
починає відставати від перетинок коробочок. При струшуванні коробочок
насіння торохтить. Висота зрізу має бути 12-14 см.
Скошують його начіпними жатками ЖВН-6, ЖНС-6-12. Після
підсихання валків і зниження вологості насіння до 12 % їх обмолочують.
Частоту обертів барабана регулюють у межах 800-1300 обертів за хвилину.
Зазори між бичами барабана і планками деки на вході встановлюють від 2 до
3 мм. Насіння льону після надходження на тік негайно очищають ЗАВ-20(
попереднє очищення), ОС-4,5 А(повне очищення).
Рекомендовані сорти льону олійного. Еврика – сорт селекції
Інституту землеробства НААН. Даний сорт занесений до Реєстру сортів
рослин України з 2004 року. Призначений для отримання олії продовольчих і
технічних потреб, шроту для годівлі тварин. Висота рослин – 57-62 см.
Стебло округле, товщиною 3-4 мм, яке розгалужується в нижній і верхній
частинах. Тривалість вегетаційного періоду – 81 день. Суцвіття –
зонтикоподібна китиця довжиною 25-32 см. Плід – округла коробочка з 7-10
насінинами. Насіння коричневого кольору. Маса 1000 насінин 7-8 г. Вміст
олії в насінні 39,4 %. Стійкий до вилягання, розтріскування коробочок і
 13

осипання насіння. Середньостійкий до шкідників та хвороб. Придатний для

всіх зон вирощування.
Сорт Віра зареєстрований з 2009 року, рекомендований для
вирощування в зоні Степу на богарних землях. Сорт селекції ДП «ДГ
«Асканійське» АДСДС ІЗЗ НААН. Висота рослин 62 см, тривалість
вегетаційного періоду 83 доби. Маса 100 насінин 6-7 г., забарвлення насіння
помірно-коричневе. Початок цвітіння ранній. Вміст олії: 48 %. Стійкість до
вилягання 4,7 бали, стійкість до осипання 5 балів. Стійкий до ураження
хворобами та шкідниками.

3. САФЛОР КРАСИЛЬНИЙ

Сафлор – нова культура, яка в природних умовах Півдня та Південного

Сходу України здатна забезпечити отримання олійної сировини від 1,2 до
2,5 т/га. Насіння сафлору містить 32-37 % олії та 12 % білка. Суцвіття –
кошик, діаметром 2,5-3,0 см, їхня кількість від 10 до 25 шт. на рослину.
Період цвітіння складає 2 доби. Вміст лушпиння сягає 40-50 %, маса 1000
насінин – 40-45 г. У селекційному плані культура слабко вивчена. Є
можливість шляхом добору знизити рівень лушпиння на користь ядра та
вмісту жиру. За жирнокислотним складом сафлор наближається до
соняшнику. Урожай стебла та листків в 2,5 рази перевищує насіння. Культура
слабко вибаглива до жари і вологи. Перспектива впровадження в зонах
недостатнього зволоження – велика.
Сафлор красильний має широке застосування у багатьох галузях у
вигляді насіння (корм для птиці), олії, силосу (як кормова культура).
Внутрішній ринок сафлору не розвинений, культура – експортоорієнтована
на ринки ЄС, де цей продукт користується високим попитом. Сафлорова олія
не поступається якістю та властивостями соняшниковій, а вміст жиру в
насінні коливається від 25 до 60 %. Із сафлорової олії виготовляють
високоякісні маргарини, а макуха є цінним кормом для тварин. Насіння цієї
 14

рослини залюбки поїдає домашня птиця. Сафлор зберіг свої властивості

фарбувальної рослини, його фарбувальні речовини, що містяться в квітках,
застосовують під час кустарного виробництва килимів [1].
Сафлор не виносить тривалу вологу погоду. Єдина суттєва особливість
власне як і проблема у вирощуванні цієї культури – найбільші врожаї вона
дає у справді посушливих умовах. В сиру погоду у сафлору утворюються
пуста сім’янка, чи в загалі спостерігається загнивання, таке явище ми
спостерігали в 2016 році, коли під час цвітіння йшли дощі. Вирощування
сафлору в зоні, де в період його цвітіння бувають дощі недоцільне, оскільки
велика кількість вологи у цей період не дозволить йому зав’язати достатню
кількість насіння. А ось коли посуха зведе нанівець урожай більшості
культур і навіть найкращий соняшник даватиме менше тони з гектара, тоді
сафлор покаже найкращу врожайність. Також слід відмітити що у порівнянні
з соняшником сафлор розпочинає період цвітіння раніше, і термін цвітіння
більш довший, враховуючи що сафлор є хорошою медоносною культурою,
це ще один привід щоб спробувати вирощувати цю культуру.
Не вибагливий сафлор і до ґрунтів. Його можна вирощувати на самих
різних, в тому числі й на засолених ґрунтах.

3.1.Основні технологічні елементи вирощування

сафлору красильного

Кращим попередником для сафлору красильного є озимі і ярі колосові

культури. Головними вимогами культури до попередника є забезпечення
запасів вологи в глибоких шарах ґрунту та лишити поле у чистому стані від
бур’янів. Найгіршими попередникам є соняшник, кукурудза на зерно тощо,
культури, які пізно збираються.
Сафлор добре реагує на внесення добрив, які краще вносити під зяб. Як
показали наші дослідження щодо впливу застосування мінеральних добрив за
різних умов вирощування на продуктивність сафлору красильного, то в
 15

умовах зрошення краще вносити N90P60. а в умовах природного зволоження

N60Р60. Основний обробіток ґрунту включає в себе оранку на 20-22 см.
Поле під сафлор готується аналогічно як під будь-яку ярову культуру
раннього терміну сівби. Взимку воно повинно знаходитися в ідеально
вирівняному стані, оскільки сафлор висівається у найбільш ранні терміни -
лютий-березень, як тільки в поле можна увійти, адже не завжди весна в
південних районах України в найбільш ранні терміни дає можливість
провести передпосівну культивацію. Безумовним плюсом є передпосівна
культивація культиваторами КПС-4 зі стрілчастими лапами 270 мм з
середніми зубовими боронами в агрегаті з Т-150К, але на цей момент верхній
шар орного горизонту повинен просохнути. Високі врожаї сафлор дає лише
за самих ранніх строків весняного посіву.
Сіють сафлор звичайним рядковим способом з міжряддям 15 см, норма
висіву насіння – 15-20 кг/га. Посів здійснюють сівалками точного висіву
СУПН-8, СУПК-8, СПЧ-6, «Клен-4,2» в агрегаті з тракторами класу 1,4 МТЗ-
80, ЮМЗ-6, Т-40М. Глибина загортання насіння – 5-6 см, при висиханні
верхнього шару глибину загортання збільшують до 6-8 см. На 3-4 день
проводиться боронування посівів пружинними боронами ЗПГ-24 в агрегаті з
Т-150, для знищення бур'янів у фазі нитки, руйнування ґрунтової кірки,
поліпшення газообміну. Якщо під час сівби і після неї холодно, насіння може
не проростати більше тижня, тому бажано проборонувати ще раз. У фазі 2-3
листків боронування проводиться по сходах зі швидкістю 5-6 км/год
впоперек у найбільш спекотний період дня.
Найбільш шкодочиними бур’янами, поширеними на посівах сафлора, є
осот рожевий, берізка польова, лобода біла, щириця і амброзія.
Гербокритичним періодом є період 25-30 днів від фази сходів до
стеблування. В подальшому рослини самостійно успішно конкурують за
фактор життя і простір. Головним заходом боротьби з хворобами є запобіжні
– протруювання насіння, Максим XL (6 л/т) та дотримання сівозміни. Усі
роботи по догляду повинні бути завершені до фази бутонізації сафлору.
 16

Збирання сафлору здійснюється прямим комбайнуванням майже

відразу після прибирання зернових колосових і дрібнонасінних олійних
(хрестоцвітих і льону). У нашій зоні це зазвичай припадає на серпень. Для
цього можна використовувати будь-які типи комбайнів: і клавішні, і роторні:
Дон-1500Б або Case. Жнива проводяться при повній стиглості насіння
вологістю не більш як 14 %.
Сафлор слабо обсипається, проте збирання урожаю краще здійснювати
у стислі терміни, оскільки внаслідок затяжних атмосферних опадів можна
частково або повністю втратити схожість. Зібране насіння має пройти
первинне очищення на очищувальних машинах ОВП-20, ОВС-25,
калібрування проводять на агрегатах СМ-4, «Петкус-Гігант» К531 вологістю
у 13 %.
Дослідження проведені на Асканійській ДСДС показали, що більш
врожайним сортом для вирощування в умовах півдня України є сорт сафлору
Живчик. Живчик. Даний сорт створений у секторі генетичних ресурсів та
інтродукції Інституту олійних культур у 2008 році. Сорт характеризується
сильною посухостійкістю. Може зростати назасолених ґрунтах, не знижуючи
при цьому врожайності, яка становить 16 ц/га, олійність – 30 %, висота
рослин – до 92 см. Маса 1000 насіння сягає 40-45 г. Квітки жовто-
помаранчеві характеризуються зміною кольору при цвітінні від жовтого до
оранжево-червоного. Рослина має закруглене верхнє листя без зубчиків по
краю листової пластинки. Колючки, як правило, відсутні.
Рекомендований сорт сафлору. Живчик – сорт створений у секторі
генетичних ресурсів та інтродукції Інституту олійних культур у 2008 році.
Сорт характеризується сильною посухостійкістю. Може зростати на
засолених ґрунтах, не знижуючи при цьому врожайності, яка становить
16 ц/га, олійність – 30 %, висота рослин – до 92 см. Маса 1000 насіння сягає
40-45 г. Квітки жовто-помаранчеві характеризуються зміною кольору при
цвітінні від жовтого до оранжево-червоного. Рослина має закруглене верхнє
 17

листя без зубчиків по краю листової пластинки. Колючки, як правило,

відсутні.

4. КУНЖУТ

Кунжут (сезам) – стародавня культурна рослина, яка приваблювала

людину досить високим вмістом олії в насінні (50-65 %). Крім олії, в насінні
кунжуту міститься близько 27 % білка і 20 % вуглеводів. Кунжутова олія за
своїми смаковими якостями належить до найкращих харчових олій поряд із
широко відомою в усьому світі прованською. Вона довго зберігається, і тому
її часто використовують замість оливкової. Кунжутову олію найвищої якості
отримують із білого насіння. Її використовують для приготування маргарину,
желатину, цукерок, козинаків.
У консервній промисловості її застосовують для виробництва консервів
із сардин, а також для виготовлення тахінної халви. Широко використовують
кунжутову олію у миловарінні, медицині та парфумерії. Із сажі після
спалювання кунжутової олії одержують всесвітньо відому китайську туш. У
складі кунжутової олії виявлено речовини, що підвищують інсектицидну дію
різних препаратів [1].
Основними виробниками насіння кунжуту є Нігерія, Ефіопія, Судан,
Мексика і Венесуела. У колишньому СРСР найпоширенішим кунжут був у
Середній Азії, Закавказзі, Молдові й на Півдні України. Селекціонери
намагаються підвищити врожайність та олійність насіння, створити
ранньостиглі, стійкі до низьких температур і хвороб рослини. Схрещуючи і
одержуючи нові форми, вони ведуть пошук генотипів із коробочками, які не
розкриваються, що сприяло б найбільшому збереженню насіння, а отже, й
високим урожаям. У зв’язку з цим важливе значення має створення сортів з
одночасним дозріванням коробочок, що значно полегшило б збирання цієї
олійної культури. В боротьбі за високий урожай велике значення має
 18

стійкість до цілої низки фітопатогенів, наприклад, до збудників бактеріозу й

фузаріозу [7].
Кунжут вважається високорентабельною олійною культурою. За
дотримання технології з одного гектара площ можна отримати в середньому
1,2-1,5 тонн врожаю, на зрошенні – 1,8-2,0 т/га. Найбільш підходящими
регіонами для вирощування кунжуту в України є Одеська, Миколаївська,
Херсонська, Запорізька і Дніпропетровська області.
У державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в
Україні, занесено 4 сорти кунжуту: Боярин, Кадет, Гусар та Ілона.
Сучасні сорти кунжуту характеризуються високим вмістом олії (до
60 % і вище), яка має високі смакові якості на рівні оливкової, окрім цього
насіння кунжуту використовують у кулінарії.

4.1.Технологічні аспекти вирощування кунжуту

Кращими попередниками кунжуту є зернові культури, які йдуть по

чистих парах, або просапні культури. На попереднє поле повертають не
раніше, ніж через 6-7 років, щоб зменшити ураження хворобами і
пошкодження шкідниками. Кунжут вимагає чистих від бур'янів полів,
оскільки дуже повільно росте на початку вегетації.
Кунжут – просапна культура. Обробіток ґрунту при його вирощуванні
мало відрізняється від обробітку під цукровий буряк, картоплю. Навесні є час
для проведення декількох суцільних розпушувань до сівби з метою знищення
бур'янів та доведення його до посівного стану.
Кунжут дуже вибагливий до якості підготовки ґрунту, що пояснюється
його біологічними особливостями – повільним розвитком рослин після
сходів. На погано обробленому ґрунті кунжут дає вкрай недружні сходи.
Основними прийомами осіннього обробітку ґрунту під кунжут є лущення
стерні і зяблева оранка на 20-22 см. Весняний передпосівний обробіток
ґрунту передбачає боротьбу с бур’янами і збереження запасу вологи в ґрунті.
 19

Весною зяб боронують або культивують на глибину 8-10 см з боронуванням,

перед посівом проводять передпосівну культивацію.
Кунжут дуже чутливий до внесення добрив. Поглинаючи велику
кількість поживних речовин, він сильно виснажує ґрунт, тому основне
внесення мінеральних добрив у дозах N45Р45.
За три роки досліджень ми зауважили, що сівбу кунжуту потрібно
починати в період стійкого потепління, коли середньодобова температура
ґрунту на глибині 10 см досягне 16-180С і мине загроза приморозків.
Нетривале зниження температури нижче 15 0С істотно затримує появу сходів,
адже зростання рослин при цьому припиняється.
Така температура на півдні України встановлюється орієнтовно 20-25
травня. Сівба в добре прогрітий вологий ґрунт забезпечує появу сходів на 4-6
день після висіву насіння.
Звісно, до посіву такої олійної культури як, кунжут обов’язковим
технологічним заходом є внесення гербіциду. За нашими дослідженнями
кращим являється гербіцид ґрунтової дії Харнес.
Сіють кунжут зерновими сівалками. Спосіб посіву широкорядний з
міжряддям 45-70 см. Норма висіву – 10-15 кг/га, глибина заробки насіння 2-
3 см у вологий ґрунт. Для рівномірного загортання насіння сівалки
обладнують обмежувачами (ребордами), це забезпечує появу дружніх сходів.
Якщо на час посіву верхній шар ґрунту сухий, то необхідно провести
вологозарядковий полив 300 м3 на га, потім через кілька днів внесення
гербіциду, передпосівна культивація і посів. Після посіву поле прикочують
кільчастими котками. Ґрунтову кірку до появи сходів на посівах знищують
боронами та ротаційними мотиками.
Важливим фактором одержання високих і стабільних урожаїв насіння
кунжуту в умовах посушливого Степу є зрошення. На півдні України
зрошення забезпечує формування високої врожайності насіння до 20 ц/га.
Під час вегетації посіви кунжуту поливають у критичні періоди: після появи
повних сходів, на початку бутонізації, в період цвітіння, на початку
 20

достигання. Норма вегетаційного поливу – 300-400 м3 води на гектар,

проводять 4-6 поливів. Лише при оптимальному забезпеченні ґрунтовою і
повітряною вологою кунжут дає добрий урожай, а при вирощуванні на
богарних землях в умовах посухи його врожайність різко знижується.
Догляд за посівами полягає у проріджуванні сходів, просапуванні,
культивації міжрядь, розпушуванні і підживленні. Сходи кунжуту не
переносять тривалого загущення, вони сильно витягуються і нерідко гинуть,
тому у випадку занадто загущених сходів затримуватися з проривкою
неможна. Після появи сходів упродовж вегетації проводять міжрядні
розпушування ґрунту. Перше проводять на глибину 5-6 см з пристосуванням
для захисту рослин від присипання, наступні (якщо в них буде необхідність)
– на глибину 6-8 см.
Достовірно позитивний ефект і прибавку урожаю кунжуту відносно
контролю 0,22 т/га можна отримати від застосування мікродобрив та
стимуляторів росту. Такий ефект під час досліджень 2016-2018 рр. проявився
на всіх варіантах внесення. Найвищий урожай кунжуту 1,57 т/га забезпечує
двох разове обприскування під час вегетації сумішшю Рост-концентрат +
Хелатін олійний + Хелатін монобор.
Збирання врожаю є найбільш складним процесом при вирощуванні
кунжуту, що зумовлено такими негативними біологічними особливостями
рослин, як неодночасне достигання і сильне обсипання стиглого насіння.
Несвоєчасне і неправильне проведення збирання призводить до великих
утрат урожаю. Коробочки на рослині дозрівають нерівномірно, починається з
нижніх коробочок, поступово переходячи на верхню частину рослини.
Способи збирання суттєво впливають на показники врожайності
кунжуту. Так пряме комбайнування при дозріванні 90 % коробочок
забезпечує врожайність на 0,29 т/га більше ніж у порівнянні з роздільним
збиранням. До скошування приступають при побурінні нижніх коробочок,
коли насіння в них набуде характерного забарвлення. Для скошування
 21

використовують комбайни з пристосуванням для збирання дрібнонасінних

культур. Вологість насіння при зберіганні не повинна перевищувати 9 %.
Рекомендований сорт кунжуту. Гусар – належить до середньопізньої
групи стиглості. Тривалість вегетаційного періоду – 130-140 днів. Висота
рослин – 120-130 см. Бічних гілочок на рослині – шість-вісім. Коробочок на
одній рослині – 300-320 шт. Вирізняється високою продуктивністю. Маса
насіння з однієї рослини – 30-32 г. Окремі рослини здатні формувати масу
насіння до 40-55 г. Маса 1000 насінин – 2,5 г. Олійність – 60,1 %.
Урожайність висока: 1,9 т/га. Коробочки в стані дозрівання розтріскуються,
тож можливе висипання насіння. В Реєстрі сортів рослин України з 2006
року.
 22

5. РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

В результаті проведених досліджень ми рекомендуємо, на неполивних

землях півдня України висівати сорт льону Віра, який забезпечує при
внесенні N60P60 урожайність на рівні 1,39 т/га з найвищим прибутком
9720 грн./га, рентабельністю 140 %. Олійність даного сорту за таких умов
вирощування становить 46,0 %. При вирощуванні льону олійного на
зрошенні більш продуктивним є сорт Еврика, який за внесення N90 P60
забезпечує найвищу урожайність на рівні 2,36 т/га, прибуток при цьому
18201 грн./га.
При вирощуванні сафлору красильного на неполивних і зрошуваних
землях півдні України, виходячи з проведених нами трьох річних досліджень
більш доцільно висівати сорт Живчик, який забезпечує вищу насіннєву
продуктивність культури. В умовах зрошення максимальну врожайність
1,87 т/га з олійністю 33,5 % та виходом олії 570 кг/га можна отримати за
умов внесення добрива нормою N90P60, прибуток при цьому складає
7902 грн./га. В умовах природного зволоження ми рекомендуємо під сафлор
красильний вносити N60P60, що забезпечує врожайності на рівні 1,36 т/га з
олійністю 29,9 %, отриманий прибуток становить 6990 грн./га з
рентабельністю 105 %.
При вирощувані кунжуту ми рекомендуємо використовувати гербіцид
ґрунтової дії Харнес, підчас вегетації рослин проводити 2-х разове
обприскування сумішшю Рост-концентрат + Хелатін олійний + Хелатін
монобор, яке забезпечує прибавку відносно контролю 0,22 т/га та збирати
насіння кунжуту прямим комбайнуванням при дозріванні 90 % коробочок.
Дані агротехнічні прийоми вирощування дозволяють отримати врожай
кунжуту на рівні 1,57 т/га з прибутком – 71 951 грн./га та рівнем
рентабельності 743 %.
 23

6. ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Олійні культури в Україні: [Навч. посіб./За ред. В. Н. Салатенка] /

М. М. Гаврилюк, В. Н. Салатенко, А. В. Чехов, М. І. Федорчук. – 2-е вид.,
переробл. і допов. – К.: Основа, 2008. – 420 с.: іл.
2. Біологія і технологія виробництва польових культур / Олійні
культури / Загальна характеристика [Електроний ресурс]. – Режим доступу:
https://studfiles.net/preview/5063481/page:25/
3. Чи є альтернатива ріпаку?/ Сергій Станкевич/ Агробізнес
сьогодні [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://agro-
business.com.ua/agro/ahronomiia-sohodni/item/695-chy-ie-alternatyva-ripaku.html
4. Рижій, сафлор, кунжут. Стратегія виробництва олійної сировини
в Україні (малопоширені культури) [Електроний ресурс]. – Режим доступу:
imk.zp.ua/images/doc/rujiy_saflor_kunjut.pdf
5. Лен масличный – альтернатива подсолнечнику /
Информационный листок ИМК. – Запорожье. – 2006. – № 9.
6. Олійний льон: переваги для аграріїв / Сергій Хелінський /
[Електроний ресурс]. – Режим доступу:
http://agravery.com/uk/posts/author/show?slug=olijnij-lon-perevagi-dla-agrariiv
7. Зінченко О. І. Рослинництво / О. І. Зінченко, В. Н Салатенко,
М. А. Білоножко. – Київ: Аграрна освіта, 2003. – 591 с.
 24

Наукове видання

Науково-практичні рекомендації підготували:

Наукові співробітники Асканійської ДСДС ІЗЗ НААН:

Тищенко А.В, Коновалова В.М., Лопата Н.П., Сябрук Т.А.

ВИРОЩУВАННЯ ЛЬОНУ
ОЛІЙНОГО, САФЛОРУ ТА
КУНЖУТУ
(науково-практичні рекомендації)

Відповідальна за випуск: Дубинська О.Д.

За довідками звертатись:
Херсонська обл., Каховський р-н., с. Тавричанка, вул. 40 років Перемоги, 16
Асканійська ДСДС ІЗЗ НААН
тел.: (05536)91-1-16, 0668880737
E-mail: askaniyskadsds@gmail.com, vera_konovalova_1990@ukr.net