МИСТЕЦТВОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ ПРЕДМЕТІВ МИСТЕЦТВА З

ГРОБНИЦІ ТУТАНХАМОНА.
 ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………….....................3
1 Характеристика гробниці Тутанхамона з точки зору історії та
мистецтвознавства………………………………………...………………………4
2. Мистецтвознавчий аналіз предметів з гробниці Тутанхамона……………….
ВИСНОВКИ………………………………………...………………………...…..7
СПИСОК ВИКОРИСТНАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………8
 ВСТУП

Мабуть, найпривабливішими і загадковими для дослідників в області

історії, археології та мистецтвознавства, а також для простих обивателів, які
захоплюються містикою, історією та мистецтвом є події давньоєгипетського
життя, особливо, оповите таємницею будівництво пірамід і їх справжнє
призначення.
Суперечки ведуться навіть на сьогоднішній день, незважаючи на
розвинені технологічні можливості і накопичений багаж знань, виникають
питання навколо особистості єгипетського фараона на ім'я Тутанхамон, роки
правління якого відповідають періоду часу з 1347 до 1338 рр.до початку
літочислення нашої ери. Тутанхамон – XVIII правитель XVIII за рахунком
династії фараонів, чоловік дочки прославленого реформатора Ехнатона. А
гробниця Тутанхамона є воістину неймовірною знахідкою, майже не
зворушена вона таїть в собі безліч загадок і таємниць.
Смерть фараона Тутанхамона настала вірогідно наприкінці
прохолодного місяця фармуті (січень – лютий) 1342 року до нової ери... А
приблизно на початку місяця епіфі (квітень – травень), опісля тривалого
скорботного ритуалу бальзамування володар був похований у невеликій
гробниці в «Долині царів» – сумній ущелині, де над скелястими урвищами
височіє Вершина Заходу, обитель богині смерті Мерітсегер, яка любить
мовчання. Учені, а пізніше і весь світ, були уражені знайденими в гробниці
скарбами. Для всіх цих пам'ятників характерна одна загальна межа -
прагнення до декоративності. І хоча це прагнення властиво всьому мистецтву
Нового царства, за часів Тутанхамона воно виявляється з особливою силою.
Відкриття 1922 року археологом Говардом Картером гробниці
давньоєгипетського правителя мов вихопило, як промінь світла, з вічного
мороку неоціненний історико-культурний комплекс.
До цього часу царську діадему, а також символи влади: короткі посохи-
жезли з загнутою гаком верхньою частиною (хекет) і бичі (чи цепи) з трьома
кінцями (нехеху), скіпетри (сехем); дорогоцінну парадну зброю, палиці-
трості, особисті ювелірні прикраси володарів Єгипту – речі, що завжди
виконувалися на високому художньому рівні й ще від древніх часів
викликали шанобливе захоплення, власне, як перші історичні коштовності у
світі, вчені здебільшого бачили лише зображеними в розписах інтер'єрів
гробниць-домовин, скульптурах, рельєфах храмів.
Таким чином, темою реферативного дослідження став: «Мистецтвознавчий
аналіз предметів мистецтва з гробниці Тутанхамона».
 1 Характеристика гробниці Тутанхамона з точки зору історії та
мистецтвознавства
Одне з найвідоміших поховань світу, гробниця Тутанхамона або як її
позначають археологи, KV 62, знаходиться в самому центрі «Долини царів»
на західному узбережжі Нілу, зовсім недалеко від сучасного міста Луксор.
На території було виявлено близько сімдесяти могил, покійних правителів
Єгипту і чиновників, і складається вона з двох долин – Східної, де
розташована велика частина гробниць, і Західної. Долину царів археологи –
ось уже протягом двох століть прочісують туди-сюди, перебираючи камінчик
за камінчиком і, здавалося б, нових знахідок на її території не повинно бути.
Проте, в 2006 році вдалося знайти незайману гробницю з п'ятьма
муміями. Ця знахідка стала першою з 1922 року, коли Картером була
виявлена грробниця Тутанхамона, наповнена золотом, дорогоцінним
камінням, посудом, статуетками та іншими унікальними творами мистецтва,
створеними в XIV ст. До н. е [4].
Шукати усипальню Тутанхамона почали в 1916 році. Ідея спочатку
здавалася всім божевільною, оскільки в ті роки ця територія була перерита
скрізь, і вважалося, що знайти тут ще щось неможливо. На пошуки гробниці
було витрачено більше шести років, а виявили її там, де очікували знайти
найменше, перекопавши всі околиці, було не зворушено лише невелику
ділянку, на якій знаходилися хатини древніх будівельників усипальниць,
цікаво, що саме звідси і починали розкопки. Перевірити, чи немає пустот під
хатинами, було вирішено, швидше, від відчаю, оскільки всі мислимі ділянки
були вже перекопані, і було вже прийнято рішення відправитися додому,
після зими. Проте…Сходинка, що веде вниз, була виявлена єгиптологами під
першою ж халупою. Розчистивши сходи, археологи побачили внизу
замуровані двері – відкриття гробниці Тутанхамона відбулося! Сталося це 3
листопада 1922 року. На цьому етапі роботи в гробниці фараона Тутанхамона
були припинені: якраз в цей час лорд Карнарвон знаходився в Лондоні.
Картер, вирішивши чекати його, надіславши телеграму, що він знайшов те,
що шукав, терпляче чекав друга протягом трьох тижнів. Той приїхав з
донькою, леді Евелін – і 25 листопада 1922 археологи спустилися до
гробниці[2].
Похоронну кімнату, в якій був встановлений оббитий пластинами із
золота і прикрашений синьою мозаїкою величезний футляр, розкрили
приблизно в лютому. Те, що злодії сюди не забралися, стало зрозуміло, після
того як Картер виявив, що печатки на саркофазі виявилися незаймані.
Розміри футляра, де знаходився саркофаг, вражали. Довжина становила 5,11
м, Ширина 3,35 м, Висота 2,74 м.Футляр займав практично всю усипальницю
найцікавіше, що з цієї кімнати можна було потрапити в ще одну, яка була
наповнена скарбами. На одній зі сторін футляра були встановлені закриті на
засув стулчасті двері без друку. За ними знаходився ще один футляр,
поменше, без мозаїки, але з печаткою Тутанхамона. Над ним нависав
прикріплений до дерев'яних карнизів розшитий блискітками покрив з лляної
тканини, але на превеликий жаль, час його не пощадив, він став бурим і в
багатьох місцях порвався через знаходяться на ньому позолочених бронзових
маргариток [7].
Роботи в черговий раз були зупинені. Потрібно було прибрати стіну,
яка відділяла усипальницю від першої кімнати і розібрати чотири
позолочених похоронних футляра, між якими були виявлені булави, луки,
стріли, золоті та срібні жезли, прикрашені фігурками Тутанхамона. На ці
роботи у археологів пішло близько 85днів. Розібравши останній футляр,
перед єгиптологами виявилася кришка величезного саркофага з жовтого
кварциту, довжина якого перевищувала 2,5 метра, а кришка важила більше
тонни. Відкривши саркофаг, вчені виявили величезний рельєфний
позолочений портрет Тутанхамона, який виявився кришкою двометрової
труни, що повторює контури чоловічої фігури. На лобі кришки-портрета
знаходилися обвиті гірляндою з висохлих квітів символи нижнього і
Верхнього Єгипту – Кобра і яструб.
 У першому саркофазі розміщувався другий, де і був встановлено
основну Золоту труну, і знаходилася скам'яніла і потемніла від часу мумія
Тутанхамона, обличчя і груди якого покривала Золота маска, товщина стінки
саркофага становила близько 3,5 мм.
Цікаво, що статуї єгипетського правителя, знайдені в першій кімнаті, як
і золоті маски, виявлені на мумії і обличчях на трьох трунах, виявилися
точними копіями молодого правителя.
Гробниця фараона і сам Тутанхамон є одним з найбільших відкриттів
XX століття. Величезне значення має те, що гробницю, практично, не чіпали
грабіжники. Інші усипальниці розграбували ще в глибоку давнину. Тому
археологи змогли побачити, яким було справжнє поховання володаря
держави в той далекий час. Мумія зберігалася в 3-х саркофагах, вставлених
один в одного. Вона була прикрашена 143-ма виробами з чистого золота.
Найбільший саркофаг мав довжину 1,85 см.
І серед усієї цієї розкішної пишноти лежав зсохлий віночок з колись
живих квітів. Чиясь рука дбайливо поклала його зверху на останній притулок
тлінного людського тіла, волею долі наділеного величезною владою. Може,
цей наївний і зворушливий вчинок зробила Молода дружина фараона, що
стала вдовою в зовсім юному віці. Хто знає? Про такі несуттєві дрібниці
історія завжди мовчить. Концесія по дослідженню гробниці продовжилася в
черговому сезоні з січня по травень 1925 року[6]. Усередині саркофага
дослідників чекало три саркофаги та мумія всередині останнього. Однак
вченим тут довелося зупинитися, їм належало акуратно розібрати й винести
частини ковчегів — всього близько 300 предметів, які були тимчасово
складені в похоронному покої. Ці роботи тривали до травня 1925 року[3].
У жовтні 1925 року археологи приступили до дослідження трун-
саркофагів. Тільки в першому з них були передбачені ручки, завдяки яким
його вдалося підняти з кварцитового саркофага. З іншими двома довелося
неабияк потрудитися і придумати спеціальну конструкцію з петлями для
підйому лебідками[5]. Операцію сильно ускладнив звичай древніх єгиптян
рясно умащувати мумію смолами й духмяними оліями. Їх було вилито у
внутрішній саркофаг кілька відер. Останній — третій саркофаг був відлитий
із золота. Останній і передостанній саркофаги частково приклеїлися один до
одного вилитою в них сумішшю смол і олій. Спочатку їх довелося піднімати
разом. Після цього вдалося розгледіти мумію і чудовий зразок
давньоєгипетського мистецтва — маску з кованого золота, що покривала її
голову. Для того, аби відділити саркофаги й мумію одне від одного
дослідникам довелося акуратно поставити конструкцію на підставки й
нагріти її примусами. Сама мумія і дерев'яні елементи охолоджувалися
пластинками цинку і мокрими ковдрами. Після цієї вельми ризикованої
операції всі елементи вдалося роз'єднати й звільнити мумію для подальшого
вивчення. Подекуди поверхню всередині саркофагів від затверділої суміші
смол та олій довелося звільняти за допомогою стамесок[2].
16 листопада приступили до вивчення мумії. Якнайобережніше її
поступово відділили від тканини, якою вона була обгорнута, і надали для
вивчення анатомам. У листопаді 1926 року дослідники завершили роботи в
гробниці та перейшли в скарбницю. Найбільш вражаючою в ній була золота
скринька, оточена чотирма скульптурними зображеннями богинь що, згідно з
поховальним обрядом, містила канопи з нутрощами фараона. Скарбниця
також значно постраждала від злодіїв, більшість ювелірних виробів було
викрадено або пошкоджено. У приміщенні виявлено скриньки, вази, а також
ще дві мумії мертвонароджених дітей жіночої статі в маленьких
саркофагах[7]. Найбільш ймовірно, що це діти Тутанхамона й
Анхесенамон[2]. Ще один маленький ковчег містив усередині пасмо волосся,
що належало, судячи з нанесених ієрогліфів, цариці Тії, бабусі Тутанхамона.
2. Мистецтвознавчий аналіз предметів з гробниці Тутанхамона
У сезоні 1926—1927 року повністю сформувався порядок дослідження
предметів, знайдених у гробниці. Їх позначали певними порядковими
номерами на місці, фотографували й при необхідності фіксували. Іноді
доводилося розбирати габаритні предмети, такі як ковчеги й колісниці. Потім
предмет акуратно витягували та переносили в похідну лабораторію в сусідній
порожній гробниці. Там його фотографували, описували та готували до
відправки в Каїр. Ажіотаж від відкриття трохи спав, і візитери не так
турбували команду дослідників[5].
Робота просувалася повільно, болісно повільно, і вимагала
максимального нервового напруження. Кожен з нас весь час відчував тягар
страшної відповідальності. Це почуття знає кожен археолог, якщо у нього
наявна «археологічна совість». Предмети, які він знаходить, належать не
лише йому, і археолог не має права поводитися з ними, як йому заманеться,
зберігаючи те, що припало до душі, і відкидаючи те, що не сподобалося. Ці
предмети — дар, переданий минулим сьогоденню, тоді як археолог, через чиї
руки вони проходять, — всього-на-всього привілейований посередник. І
якщо сума відомостей, що містять ці предмети, зменшується через його
недбалість, неумілість чи невігластво, він усвідомлює, що вчинив найтяжчий
з точки зору археологічної науки злочин. Знищити якийсь речовий доказ
дуже легко; відновити ж його неможливо. Досить через втому, а іноді через
поспіх залишити без обробки якусь незначну деталь або провести обробку не
до кінця, нашвидкуруч, — і ви вже ризикуєте назавжди втратити ту єдину
можливість, яка дозволяє збагатити наші знання новим важливим фактом.
Сезон 1927—1928 року в основному був присвячений дослідженню
комори та загальній каталогізації артефактів. Початкове призначення комори
полягало у зберіганні харчів, напоїв і духмяних олій для фараона, та як
підсобне приміщення й склад при будівельних роботах. Лише кошиків і
посуду з їжею було знайдено 116 одиниць. Загальний обсяг самої лише олії
для Ка фараона становив приблизно 350 літрів. Через активність відвідувань і
велику кількість різноманітних знахідок, розбір комори залишили наостанок.
Для того, щоб спокійно виносити артефакти з комори у звільнений
передпокій, зберігати їх і сортувати, було потрібно багато вільного місця.
Всього в коморі дослідники нарахували понад 2000 предметів, поділених на
283 групи [5].
 Було виявлено велику кількість різноманітних статуеток ушебті,
меблів, одягу. Виносити предмети довелося в умовах обмеженого простору,
рухаючись по натягнутих над підлогою тросах. Переміщаючись з півдня на
північ в закритому приміщенні без вентиляції, дослідники поступово
виносили знахідки в передпокій. Навесні 1928 року основні роботи
закінчилися. Останній предмет з гробниці дістали в лютому 1930р. Останній
запис в робочому щоденнику Картера про дослідження гробниці датується
листопадом 1930 року.
Повністю дослідження добігло свого завершення в 1932 році, коли була
складена перша редакція каталогу об'єктів гробниці. З 1923 року Картер
почав публікацію фундаментальної роботи «Гробниця Тутанхамона». Її
третій том вийшов у 1933 році. Повний шеститомний каталог Картер
закінчити не встиг — в останні роки життя до теми гробниці інтерес він
втратив, а в 1939 році помер.Ще в листопаді 1923 року Фліндерс Пітрі так
оцінив значення роботи Картера.
Було встановлено, що Тутанхамон – чоловік третьої дочки Ехнатона,
був ще дитиною, коли до нього перейшла влада. Спадкоємність художніх
традицій амарнського мистецтва в правлінні юного царя очевидна. Хоча його
правління не примітне ніякими великими подіями, виявлена в 1922 році
археологом Говардом Картером його гробниця воістину обезсмертила
фараона.
Чотири богині дбайливим жестом розкритих у вигляді крил рук
охороняли оббитий золотом дерев'яний ковчег, в якому містилися канопи.
Дерев'яні позолочені статуетки виконані в традиціях пізньоамарнського
мистецтва з їх пластичним моделюванням фігур, м'яким обрисом форм,
витонченою красою осіб[1].
Аналогічні фігури богинь розташовані по кутах саркофага
Тутанхамона, але виконані вже в техніці рельєфу. Їх фігури, звернені
обличчям до зовнішнього світу, більш умовні, руки, простягнуті в сторони,
несуть на собі крила, що символізують захисту. Крім ритуальних речей в
гробницю поміщалися предмети палацового вжитку.
Серед них парадний стілець Тутанхамона. Форма його проста, ніжки
зроблені у вигляді левових лап, а у ручок спереду знаходилися левові голови.
Підлокітники підтримують крилаті кобри, що охороняють ім'я фараона від
злих сил. На спинці зображено царське подружжя – Тутанхамон і
Анхесенпаамон – у побутовій жанровій сцені. У фігурах відчувається
спадщина амарнського мистецтва. Незважаючи на відступництво
Тутанхамона від релігійної реформи Ехнатона. У композиції на спинці трону
поміщений традиційний сонячний диск Атона[6].
Зображення Тутанхамона портретні і в той же час створюють глибоко
узагальнені образи. У порівнянні з високою людською одухотвореністю
творів амарнського мистецтва, портрети Тутанхамона більш Ритуальні і з цієї
точки зору умовні. Умовність досягається за допомогою матеріалу – Золота
маска з інкрустаціями або золочені статуетки, в той час як амарнські майстри
надавали явну перевагу вапняку і пісковику з його м'якою фактурою, що
імітує природний колір тіла.
Золота маска Тутанхамона. Висота – 54 см, ширина – 40см, вага 11кг.
Суцільнолита. Ідеалізоване зображення фараона. Інкрустація темно-синім
лазуритом на головній хустці, червоними, помаранчевими і бірюзовими
самоцвітами і смальтами на широкому намисто.
У ювелірних виробах, що прикрашали мумію, використовуються
поєднання різноманітних природних форм в одному художньому образі.
У складних конфігураціях масивних золотих підвісок, прикрашених
напівдорогоцінними камними, майстри виходили з релігійної символіки
предметів. У центрі однієї з підвісок зображений крилатий скарабей з
халцедону, що тримає знак вічності і священну човен з сонячними і
місячними символами.
Археологічні дослідження Картера збіглися з політичною кризою в
Єгипті, яка призвела до проголошення незалежності країни (1922). У 1924
році суперечка щодо продовження досліджень гробниці привела до
тимчасового ускладнення британо-єгипетських відносин; після вирішення
конфлікту Говард Картер зміг повернутися до роботи. У гробниці добре
збереглися численні предмети побуту, прикраси, артефакти, що
супроводжували фараона в останню путь. Чотири ковчеги та три саркофаги з
дорогоцінних металів зберегли муміфіковане тіло фараона. Золота маска, що
вкривала обличчя й груди покійного фараона, стала одним із символів
скарбів гробниці та Єгипту. У KV62 збереглися сліди перероблювання, які
свідчать про те, що гробниця будувалася для іншого високопоставленої
особи (можливо, жінки), але в ній спішно поховали Тутанхамона[3].
Відоме лише фахівцям-єгиптологам ім'я Тутанхамона після
сенсаційного відкриття гробниці стало загальновідомим для
давньоєгипетської культури. Відкриття KV62 послужило поштовхом до
вивчення своєрідного амарнского періоду в історії Нового Царства і
подальшого поширення «єгиптоманії» в усьому світі. Раптова смерть
лорда Карнарвона сприяла поширенню легенди про «прокляття фараонів». За
результатами дослідження знайдених в гробниці артефактів в 1922—1933
роках були опубліковані тритомний опис і каталог.
Гробниця (та її копія з 2014 року) є популярною туристичною
визначною пам'яткою Луксору. Предмети з гробниці склали окрему
експозицію в Каїрському єгипетському музеї. Колекція неодноразово
успішно експонувалася в багатьох музеях світу. На 2017 рік планувалося
зібрати і виставити повну колекцію артефактів (5000 од.) з KV62 в Великому
єгипетському музеї. Станом на лютий 2019 року Великий єгипетський музей
все ще перебуває в стані будівництва. Інвестиції вже перевищили мільярд
доларів США і відкриття вже вкотре переноситься й планується у 2020 році.
 ВИСНОВКИ
Предмети, знайдені в гробниці, відображають всі сторони єгипетського
побуту, жанри мистецтва, ілюструють релігійні та похоронні ритуали.
Об'єкти явно збиралися з різних джерел. Артефакти демонструють різні
стилі, свідчать про активний товарообмін з сусідніми країнами. Аналогічно
фрескам, більшість зразків прикладного мистецтва в гробниці демонструють
суміш фіванського та амарнського стилів. Безсумнівно, багато предметів
було створено ще в момент розквіту стилю Ехнатона. Картер в ході
досліджень відзначав високий ступінь збереження предметів за більш ніж три
тисячі років. Не збереглася лише шкіра в деталях збруї, нитки в намистах.
Першим, на що звернули увагу археологи, потрапивши в передпокій,
були «вартові» проходу в похоронний покій. Пара статуй, що охороняють
вхід, типова для періоду Рамессидів. Дві фігури в людський зріст є
найбільшими статуями в гробниці. Вони майже ідентичні, зображуючи
фараона (його можна відрізнити по довшому головного убору немес) і його
Ка. Вони виготовлені з пофарбованого дерева, з окремими прикрасами з
золота.
Одна з двох схожих статуеток, виявлених в гробниці, відомих як
«Фараон на леопарді», викликала полеміку серед єгиптологів. На думку
одних дослідників, це фіванський стиль, на думку інших — амарнский. Як
вважав Ніколас Рівз, фігура має жіночі риси. Можливо, це Кийа
або Нефернефруатон. У свою чергу, Ітон-Краус вважала, що в статуетці
зображений чоловік, але в гротескному стилі. Складно судити, чому честі
бути зображеною в царському одязі та з регаліями була вшанована жінка.
Також важко пояснити, чому фараону надали жіночих рис.
Всього в гробниці виявлено 6 колісниць, чотири з яких перебували в
передпокої. Два екіпажі Картер відніс до парадних, оскільки вони були
багато оздоблені листовим золотом, інкрустовані напівкоштовним камінням,
на кузовах збереглися фільонки з плоским рельєфом. Осі колісниць
виготовлені з твердих порід дерева. Колісниці постраждали від злодіїв, які
намагалися відламати від них золоті елементи. Крім того, колісниці були
занадто великими й ще при спорудженні гробниці будівельники частково
розпиляли їх, щоб без перешкод внести всередину. Шкіряні частини збруї за
три тисячі років не збереглися. Колеса виявилися в хорошому стані,
демонструючи високий рівень майстерності єгипетських столярів — вони
володіли технологією вигину дерева, а також вміло використовували
складання частин екіпажа з різних порід дерева. Кузов, хомут, обід і
маточини коліс були виготовлені з в'яза, дишель — з верби, а спиці були
зроблені зі сливи. Жодне з цих дерев не росло в Стародавньому Єгипті, що
стало зайвим свідченням розвинутої торгівлі з сусідніми країнами.
У передпокої одними з перших були виявлені та досліджені крісла й
трон: всього 12 виробів меблів. Трон, зразок єгипетського прикладного
мистецтва, є одним з предметів, що символізують
об'єднання Верхнього і Нижнього Єгипту. Золоті прикраси трону були
виламані злодіями, проте різьблена спинка з дерева і слонової кістки
збереглася. Сцена на ній зображувала Тутанхамона та Анхесенамон в
інтимному сюжеті — дружина вмащує фараона духмяною олією. Це єдиний
випадок серед предметів мистецтва в гробниці, коли вони були зображені
разом. Сюжет є яскравим прикладом амарнського стилю часів культу Атона.
Сцена зображена на тлі променів сонця. Різьблена композиція на спинці
трону також приклад зміненого тексту. Ім'я Тутанхамона явно додано в нього
пізніше ніж створена основна композиція. Одне з парадних крісел було
жрецьким кріслом. Інше, маленьке, ймовірно, було дитячим троном фараона.
Серед меблів було кілька крісел похідного типу, деякі з них були складаними
за технологією, яка використовується і понині для складаних стільців[6].
Фрагмент золотого трона. Тутанхамон і Анхесенамон. Сонячні
промені — елемент амарнського стилю, Зустрічаються в гробниці лише тут.
Серед збережених дрібних об'єктів було особливо багато статуеток
ушебті. Картер нарахував 413 фігурок і 1'866 мініатюрних моделей
інструментів, якими вони повинні були «працювати» в потойбічному світі.
Вельми незвичним було виявлення серед них знарядь з рідкісного в Єгипті
заліза[178]. Ушебті були частково упаковані в дерев'яні ящики й частково
розкидані. Їх дарували люди з різних верств, як частину ритуалу поховання.
Більшість виготовлено без забаганок — фарбоване дерево чи алебастр, однак
окремі екземпляри мають філігранну обробку. Подібні ушебті були передані
в останню путь високопоставленими близькими покійного, оскільки мають
спеціальні підписи на підошвах. Їх також дарували без розбору, деякі ушебті
призначалися Ехнатону, але потрапили в чуже поховання. Серед дрібних
побутових виробів виявилося дуже багато тростин і посохів: від
найпростіших, до багато оздоблених. Не виключено, що фараон їх
колекціонував[1].
З великим інтересом дослідники вивчили позолочений алебастровий
ковчег (1,98м x 1,53м x 1,22 м) з канопами на полозах, який не постраждав.
Зверху його вінчав фриз, прикрашений невеликими уреями. З чотирьох
сторін його оточували богині Ісіда, Нефтида, Селкет і Нейт в охоронних
позах. Шати богинь — плісировані накидки та своєрідний пояс — незвичні й
скоріш характерні для жіночих усипальниць. У ковчезі знаходилися чотири
канопи з кришками у формі голови фараона, в яких зберігалися нутрощі
фараона, добуті з тіла перед бальзамуванням. Нутрощі були укладені в
невеликі золоті ковчежці 39 см завдовжки — копії другої труни-саркофага, в
якій спочивала мумія. Конструкція копіювала в мініатюрі складний обряд
похорону і муміфікації, прийнятий у єгиптян. Кожна з чотирьох посудин
асоціювалася з чотирма духами: Амсет (захищав
печінку), Хапі (легені), Дуамутеф (шлунок), Квебехсенуф (кишківник).
Серед інших предметів прикладного мистецтва виділялися різьблені
кальцитові вази (або лампи). В їх декорі переважали символи єднання двох
царств країни, символи довголіття.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Рак. Й. В. Мифы Древнего Египта. СПб., 1993. С. 3140.
2. Коростонцев М. А. Религия Древнего Египта. М., 1976. С, 47.
3. Васильев Л. С. История религий Востока. М., 1988. С, 76.
4. Гордон Ч. Древнейший Восток в свете новых раскопок / Пер. с англ. М.,
1956- С. 98.
5. Монтэ П. Египет Рамсесон. Повседневная жизнь єгиптян во времена
великих фараонов / Пер. с фр. М., 1989. С. 300.
6. Культура Древнего Египта. М., 1976). С. 217.
7. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури, навчальний посібник, 4-
те вид., випр. і доп. К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. — 359 с.