ТЕМА 5.

ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ НАЙПОШИРЕНІШИХ

НЕВІДКЛАДНИХ СТАНАХ

Література:
Основна література:
- Домедична допомога (алгоритми, маніпуляції): Методичний посібник /
В.О.Крилюк, В.Д.Юрченко, А.А.Гудима та ін. - К.: НВП "Інтерсервіс", 2014. - 84 с.
- Тарасюк В.С., Матвійчук М.В., Паламар І.В., Корольова Н.Д., Кучанська
Г.Б., Новицький Н.О. Медицина надзвичайних ситуацій. Організація надання першої
медичної допомоги: Підручник. - К.: «Медицина», 2011. – 526 с.
- Тарасюк В.С., Матвійчук М.В. Паламар М.В., Поляруш В.В., Корольова
Н.Д., Подолян В.М. Малик С.Л., Кривецька Н.В. Перша медична (екстрена) допомога
з елементами тактичної медицини на до госпітальному етапі в умовах надзвичайних
ситуацій. – К.: Медицина, 2015.
- Стандарт підготовки: Фахова підготовка санітарного інструктора роти
(батареї). – Вид. 1. - К. : «МП Леся», 2015.
Додаткова література:
- Наказ МОЗ України «про заходи щодо удосконалення надання екстреної мед.
допомоги населенню в Україні. № 500 від 29.08.2008р.
- Руководство по доврачебной помощи при ранених. – Перевод на русcкий язык
ООО «Русская медицинская корпорация» (Tactical Combaf Casualti Care (TCCC),
редакція от 28 октября 2013
- 30 невідкладних станів у терапії: Довідник // За ред. Проф. Ю.М. Мостового. –
Вінниця, 2013.
- Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів.
Невідкладні стани в терапії : довідник-посібник / за ред. Ю. М. Мостового ;
Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова. – 16-те вид.,
доповнене і перероблене. – К. : Центр державного земельного кадастру, 2014. – 679 с.
Основні питання, що підлягають вивченню на даному занятті:

1. Причини, діагностика і перша медична допомога при непритомності.

2. Коми невизначеної етіології: причини, діагностика і перша медична
допомога.
3. Судоми: причини, ознаки, надання першої медичної допомоги.
4. Біль. Контроль болю. Надання першої медичної допомоги при болю.
5. Причини, діагностика і перша медична допомога при гострому болю в
животі.
6. Порядок надання першої медичної допомоги при болю у серці (серцевому
нападі).
7. Порядок надання першої медичної допомоги при підозрі на інсульт.
8. Отруєння невідомою речовиною, газом. Перша медична допомога.
9. Укуси комах, кліщів, павуків, змій. Перша медична допомога.
10. Утоплення: види, особливості надання першої медичної допомоги.
11. Ураження електричним струмом, блискавкою. Перша медична допомога.

1
 В результаті вивчення матеріалу з теми заняття студенти повинні:
Знати: причини, діагностику і алгоритм надання першої медичної допомоги
при зомлінні, комі невідомої етіології, судомах, болю у серці (стенокардія, інфаркт),
інсульті, гострому болю в животі, отруєнні невідомою речовиною, невідомим газом,
укусах комах, собак, отруйних змій; алгоритм надання першої медичної допомоги
при утопленні, при ураженні електричним струмом. блискавкою.

Оволодіти навичками:
- Надання першої медичної допомоги при ураженні електричним струмом,
блискавкою, при утопленні.
- Надання першої медичної допомоги при зомлінні, комі невідомої етіології,
судомах, болю в серці, болю в животі, отруєнні невідомою речовиною, невідомим
газом, укусах комах, собак, отруйних змій.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ

1. ПРИЧИНИ, ДІАГНОСТИКА І ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ

НЕПРИТОМНОСТІ

Непритомність або синкопе (зомління) – раптова короткочасна втрата

свідомості та м’язового тонусу, що виникає внаслідок транзиторної гіпоперфузії
мозку.
Причини: аритмії, інфаркт міокарда, порушення кровотоку лівих камер серця,
сильний кашель, емоційний вплив, різке падіння артеріального тиску, анемія, гіпоксія
та ін.
Клінічні ознаки. Можливі передвісники синкопе: головний біль, нудота,
слабкість, пітливість, порушення зору («туману перед очима»), дискомфорт, шум у
вухах і т.д.
Об'єктивно під час втрати свідомості шкіра бліда, холодна на дотик, вкрита
потом, скелетні м’язи розслаблені, можливі клонічні судоми обличчя та тулуба. Пульс
ослаблений або аритмічний, артеріальний тиск знижений, дихання поверхневе.
Рефлекси часто пригнічені, зіниці звужені, але реакція на світло збережена. У
горизонтальному положенні свідомість швидко та повністю відновлюється,
постраждалий орієнтується, пам’ятає, що передувало непритомності.

Основні принципи першої допомоги

Мета – забезпечення адекватного мозкового кровотоку. Під час відновлення
свідомості не поспішати піднімати постраждалого.

1. Спочатку необхідно надати людині положення лежачи на спині. Потім

підняти ноги (під кутом 60-70о), підклавши під них згорток з одягу чи інший
підручний матеріал, для того щоб налагодити приплив крові до структур головного
мозку. Або можна посадити людину на стілець та опустити голову нижче колін.

2
 2. Потім
звільнити
шию від одягу, що
стискує, шарфів і т.д.
Звільнити при
необхідності верхні дихальні шляхи. Голову потрібно повернути набік, щоб запобігти
аспірації блювотних мас.
3. Окропити обличчя та шию холодною водою.
4. Якщо є можливість, то необхідно піднести до носа ватку або тканину,
попередньо змочену нашатирним спиртом для роздратування і стимуляції дихального
і судинного центрів.
5. Зігріти хворого.
6. Рефлекторний вплив: масаж мізинців рук (біля кореня нігтя), стискання
мочок вух декілька разів.
Коли людина втрачає свідомість необхідно відразу звернути увагу на пульс,
порахуйте ударів пульсу за хвилину. Нормальне серцебиття — 60-80 ударів у хвилину
у стані спокою. Перевірте реакцію зіниць на світло. Якщо зіниця звужується, значить
не все так погано. У будь-якому випадку необхідно відразу викликати швидку
допомогу.
Якщо серцебиття відсутнє необхідно до приїзду швидкої допомоги зробити
масаж серця, штучне дихання.
Найнебезпечніше при непритомності западіння язика. Якщо ви чуєте хрип або
дихання хворого, переконайтеся що язик не запав.
При непритомному стані ні в якому разі не можна трясти людини, щоб вона
прийшов до тями, піднімати та намагатися поставити на ноги. Це може погіршити
стан хворого.
Алгоритм № 1
Порядок надання першої медичної допомоги постраждалим без свідомості
1. Переконайтеся в безпечності місця події і тільки після цього надавайте
допомогу постраждалому. Якщо місце небезпечне, дочекайтеся прибуття
рятувальників.
2. Раптова втрата свідомості у присутності:
2.1. визначити наявність дихання;
2.2. викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
2.3. при відсутності дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію;
2.4. при наявності дихання перемістити постраждалого у стабільне
положення.
3. Постраждалий без свідомості, свідків немає:
3.1. визначити наявність дихання. Якщо постраждалий лежить на животі
перевернути його на спину, фіксуючи шийний відділ хребта;
3.2. викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
3.3. при відсутності дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію;

3
 3.4. при наявності дихання провести огляд з метою виявлення наявних травм,
при їх відсутності перемістити постраждалого у стабільне положення. При
необхідності надати домедичну допомогу відповідно до наявних травм.
4. Залучайте до надання домедичної допомоги свідків.
5. При можливості з'ясуйте причину виникнення невідкладного стану.
6. Забезпечте постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної
(швидкої) медичної допомоги.
7. При погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної
(швидкої) медичної допомоги повторно зателефонуйте диспетчеру екстреної
медичної допомоги.

2. КОМИ НЕВИЗНАЧЕНОЇ ЕТІОЛОГІЇ: ПРИЧИНИ, ДІАГНОСТИКА І

ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА
Кома - найвищий ступінь патологічного пригнічення ЦНС, яка ха-
рактеризується повною втратою свідомості, пригніченням рефлексів у відповідь на
зовнішні подразники та порушення регуляції життєвоважливих функцій організму.
Кома - це таке виключення свідомості, при якому відсутні ознаки психічної
діяльності, хоча в перекладі з грецької «кома» означає глибокий сон.
Найпоширенішою є клінічна класифікація ком за глибиною і ступенем
тяжкості.
За глибиною коматозного стану виділяють:
1 .Легка кома. Свідомість і довільні рухи відсутні, хворі не відповідають на
запитання, захисні реакції адекватні, рогівковий і сухожилкові рефлекси, а також
реакція зіниць на світло збережені, але можуть бути знижені, дихання і геодинаміка
не порушені.
2. Виражена кома. Без свідомості, виникають некоординовані рухи, можливі
стовбурові симптоми (порушення ковтання), розлади дихання (патологічні ритми),
порушення гемодинаміки, функції тазових органів.
3. Глибока кома. Без свідомості, захисні реакції відсутні, відсутність
рогівкового рефлексу, атонія м’язів, арефлексія, часто гіпотермія, тяжкі порушення
дихання, кровообігу, функцій внутрішніх органів.
4. Термінальна (позамежова) кома. Без свідомості, захисні реакції відсутні,
арефлексія, розширення зіниць, критичні порушення життєвоважливих функцій
(рівень АТ не визначається або мінімальний, апное), що потребує спеціальних заходів
підтримки життєдіяльності. Термінальна кома, як правило, розвивається при загибелі
стовбурових відділів мозку, що є показником смерті мозку.
Смерть мозку. Запропоновано багато критеріїв діагностики смерті мозку.
Ідеальними критеріями є ті, які не дають жодного шансу на помилку. Найбільш
достовірні критерії смерті мозку:
• припинення всіх функцій нервової системи, повна та стійка відсутність
свідомості, відсутність самостійного дихання, атонія всіх м’язів, відсутність реакцій
на зовнішні подразники і рефлексів стовбура мозку;
• повна відсутність електричної активності головного мозку - ізо- електрична
лінія на електроенцефалограмі;
• відсутність мозкового кровотоку (підтверджується за допомогою
церебральної ангіографії та радіоізотопної сцинтиграфії).

4
 Для визначення ступеня тяжкості коми використовують шкалу Глазго (див.
тему 1). За шкалою Глазго клінічні ознаки диференційовані за ступенем їх
вираженості, що відображено в балах. Для отримання інформації про ступінь зміни
свідомості бали підсумовують. Що більшою є сума балів, то менший ступінь
пригнічення функцій мозку і навпаки. Якщо сума балів 15 - кома відсутня; 13-14 -
оглушення; 10-12 - сопор; 4-9 - кома; 3 - смерть мозку. Чим менше балів за шкалою
ком Глазго, тим більш вірогідна смерть пацієнта: 8 балів і вище - є шанси на
покращення; менше ніж 8 балів - ситуація є загрозливою для життя; 3-5 балів -
потенційно летальний кінець, особливо, якщо виявлено фіксовані зіниці.

Алгоритм № 2
Порядок надання першої медичної допомоги хворому в стані коми:
1) повернути хворого на бік;
2) дещо опустити (на 15 градусів) верхню частину тулуба, щоб ротова щілина
була нижче голосової;
3) вивести нижню щелепу та підтримувати її пальцями;
4) оцінити ефективність самостійного дихання хворого (колір слизової та
шкіри, її вологість, глибину та частоту дихання, наявність патологічних шумів при
диханні, втягування ділянки яремної ямки та міжреберних проміжків);
5) при затрудненому вдиху та наявності в порожнині рота шлункового вмісту,
крові, харкотиння його необхідно очистити;
6) при неефективному диханні – застосувати ШВЛ, трахеотомію;
7) пропальпувати пульс над магістральними та периферичними артеріями;
8) підняти хворому верхні повіки та оцінити реакцію зіниць на світло;
9) викликати БЕ(Ш)МД.
Надання правильного положення тіла непритомному.
1. Підігнути ноги, випрямити руку з боку, на який вкладатимуть по-
страждалого.
2. Повернути тулуб постраждалого на бік, забезпечивши стійке положення тіла.

3. СУДОМИ: ПРИЧИНИ, ОЗНАКИ, НАДАННЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ

ДОПОМОГИ
Судоми – мимовільне скорочення скелетних або гладких м’язів різної
інтенсивності, тривалості й поширеності, що мають характер нападів.
За характером скорочення м’язів розрізняють судоми клонічні й тонічні.
Клонічні судоми – це короткочасні скорочення і розслаблення окремих груп
м’язів, що швидко змінюють одне одного.
Тонічні судоми – тривалі ( до 3 хв. і більше) скорочення м’язів.
Причини розвитку судомного синдрому:
1) механічні ушкодження мозку (травми, нейрохірургічне втручання);
2) крововилив в мозок;
3) гіпоксичний стан (інсульт, набряк головного мозку, клінічна смерть, шок);
4) токсична дія лікарських засобів;
5) епілепсія;
6) зловживання алкоголем;
7) еклампсія;

5
 8) пухлини мозку;
9) гіпо- або гіперглікемія;
10) інфекції ЦНС (менінгіт, енцефаліт), абсцес головного мозку.
Головним чинником судомного синдрому є порушення вентиляції легень
унаслідок розладу ритмічного скорочення і розслаблення дихальних м’язів, що
забезпечує адекватну легеневу вентиляцію. Це створює реальну загрозу зростання
гіпоксії та ішемічного ушкодження головного мозку, що, в свою чергу, може
посилити судоми. Цьому сприяє також розвиток синдрому малого викиду внаслідок
зменшення венозного притоку крові до серця. Підвищення внутрішньочерепного
тиску сприяє регуляції і можливому розвитку аспіраційної пневмонії. Тяжкий напад
судом може призвести до асфіксії.
Для надання першої медичної допомоги під час судомного нападу необхідно в
першу чергу оцінити стан постраждалого:
- якщо є можливість, то необхідно притримати постраждалого в момент
падіння, щоб запобігти травмуванню голови постраждалого;
- щоб запобігти травмуванню постраждалого, потрібно прибрати зброю, всі
гострі предмети, запобігти травмуванню постраждалого об кути і не утримувати
хворого з великою силою;
- під голову покласти на щось м’яке або покласти її на свої коліна;
- повернути постраждалого на бік і опустити голову, щоб запобігти аспірації,
за потреби звільнити ротову порожнину від інородних тіл;
- щоб запобігти аспірації, за потреби звільнити ротову порожнину від
інородних тіл;
- підтримувати прохідність верхніх дихальних шляхів уведенням
назофарінгеального повітроводу.
УВАГА!
Ні в якому разі не намагатися розчепити зуби, особливо гострими
предметами. Крім нанесених травм та вибитих зубів, користі ніякої!
Існує міф, що зцілені зуби заважають дихати і від цього постраждалий синіє.
Ні! Зціплені зуби не заважають дихати через ніс! Постраждалий синіє від
зупинки дихання як наслідок тонічного напруження дихальних м’язів грудної клітини.
Другий міф – що в момент судом западає язик і його обов’язково потрібно
прищепити булавкою до підборіддя.
Ні! Язик – це м’яз і в момент судом він теж напружений. Ризик западіння
виникає після припинення судом, коли постраждалий повністю розслаблюється і
впадає в сон.
- оцінити стан постраждалого на ймовірність травми голови, теплової травми,
ригідності м’язів потилиці, лихоманку, головний біль.
- визначити стан алкогольного сп’яніння або недоїдання;
- будьте готові відновити прохідність верхніх дихальних шляхів;
- після припинення судом постраждалого необхідно перевести в стабільне
положення.

УВАГА! Після припинення судом не можна залишати постраждалого в

положенні на спині.

6
 Навіть якщо приступ судом був одиничний, постраждалого необхідно
евакуювати в першу чергу, тому що причиною може бути закрита черепно-мозкова
травма або крововилив у мозок.

Алгоритм № 3
Порядок надання першої медичної допомоги постраждалому при судомах
1. Переконайтеся в безпечності місця події і тільки після цього надавайте
допомогу постраждалому. Якщо місце небезпечне, дочекайтеся прибуття
рятувальників.
2. Викликати бригаду (екстреної) швидкої медичної допомоги.
3. Вкласти постраждалого на рівну поверхню, підкласти під його голову м'які
речі, з метою попередження травм голови.
4. Розстебнути одяг у постраждалого.
5. Повернути постраждалого на бік, для попередження потрапляння до верхніх
дихальних шляхів слини, крові тощо.
6. Після припинення судом оглянути постраждалого, визначити наявність
свідомості та дихання. При відсутності дихання розпочати серцево-легеневу
реанімацію.
7. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади
екстреної (швидкої) медичної допомоги.
8. При погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної
(швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної
медичної допомоги.

Важливі рекомендації
Не слід намагатись насильно стримувати судомні рухи постраждалого.
Не слід розкривати рот у постраждалого за допомогою підручних засобів.
Не потрібно силоміць вливати рідину та будь-які ліки до рота постраждалого
під час судом.

4. БІЛЬ. КОНТРОЛЬ БОЛЮ. НАДАННЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ

ДОПОМОГИ ПРИ БОЛЮ
Міжнародна асоціація з вивчення болю (IASP, 1992) визначає біль як
неприємні відчуття і емоції, пов’язані з дійсним або можливим пошкодженням
тканин. Це визначення підкреслює як фізичну, так і емоційну природу болю.
Швидкість розвитку і специфічність клінічної картини болю визначаються
тривалістю впливу травмуючого агента, рівнем та обсягом залучення в процеси
передачі болю різних соматичних (або/ і вісцеральних) структур, конституціональних
особливостях, відмінностях у відповідній руховій поведінці (стилях купування
емоціогенного і фізіологічного стресу).
Різні пацієнти по-різному відчувають біль, викликаний одними і тими самими
ушкодженнями. Ці відмінності частково є результатом генетичних відмінностей між
людьми, але можуть пояснюватися і психофізіологічними модулюючими факторами.
Біль – суб’єктивне явище, тому важко піддається об’єктивній оцінці. Проте
опис болю може дати важливу інформацію про причини його виникнення та
інтенсивності. Обидва ці фактори впливають на вибір знеболення.

7
 На полі бою практично завжди доводиться мати справу з гострим проявом
болю.
Допомога пораненому починається з загальноприйнятого порядку оцінки стану
пацієнта: - огляд та надання допомоги за алгоритмом САВС; - визначення наявності
геморагічного шоку; - оцінка інтенсивності болю за десятибальною шкалою.
В залежності від інтенсивності болю буде відрізнятися метод знеболення.
Необхідно постійно проводити переоцінку стану пораненого, в тому числі і
інтенсивності болю. Наявність геморагічного шоку, тобто зменшення об’єму
циркулюючої крові, робить неефективним знеболення, що проведено
внутрішньом’язевим методом. В такому випадку варто забезпечити судинний доступ
та використовувати альтернативний, внутрішньовенний метод введення.
Оцінка гострого болю.
Для оцінки інтенсивності гострого болю найбільш широко використовуються
цифрова шкала болю NPS (Numeric Pain Scale, NPS). Шкала призначена для
визначення суб’єктивного відчуття пораненим болю в момент дослідження. Шкала
має вигляд десятисантиметрового відрізка, розбитого на позначки, що відповідають
сантиметрам. Вона може використовуватися для визначення динаміки інтенсивності
болю протягом 24 годин або тижня, проте слід враховувати, що спогади про біль
можуть бути неточними і часто можуть бути перекручені завдяки впливу інших
обставин (рис. 1).

01 2 3 4 56 7 8 9 10

Болю Слабкий біль Помірний біль Сильний біль Дуже

немає сильний біль
Рис. 1. Цифрова рейтингова шкала для визначення інтенсивності болю

Дана шкала призначена для визначення тільки однієї властивості болю - її

інтенсивності і складається з 11 пунктів від 0 („болю немає”) до 10 („дуже сильний
біль”). Постраждалий повинен поставити вертикальну лінію поперек зазначеної
горизонтальної в тому місці, яке найбільше відповідає інтенсивності болю.
Перевагами NPS можна вважати і те, що вона не вимагає ясного зору у пацієнта, не
вимагає ручки з папером і можливості пацієнта ними скористатися. Її використання
можливе навіть при спілкуванні з пацієнтом по телефону.
У практиці контролю болю слід говорити не стільки про повне знеболення,
скільки про полегшення стану пораненого.
При виборі методу знеболення треба врахувати ряд чинників та правил.
1. Знеболююча ефективність препаратів може досить широко варіювати в одного
і того ж пацієнта. У зв’язку з цим дози, спосіб введення, а також лікарська
форма повинні визначатися строго індивідуально з урахуванням інтенсивності
болю і на підставі регулярної переоцінки стану пораненого.
2. Принцип сходинок: ступеневе знеболення – послідовне використання
аналгезуючих препаратів ґрунтується на критеріях інтенсивності болю та

8
 ефективності знеболення цим препаратом з врахуванням зміни стану
пораненого (рис. 2).
ПАМ’ЯТАЙ!
Якщо ефективність препарату знижується, то слід переходити до
призначення більш сильного засобу (наприклад, морфіну), але не препарату,
аналогічного першому за активністю.

Сильний біль 7-10 балів

При наявності ознак
Сильний біль 7-10 балів респіраторного дистрес синдрому,
За відсутності ознак респіраторного ознак шоку, та ЧМТ( при
дистрес синдрому, ознак шоку, ментальному статусі не нижче V)
ознак ЧМТ.
Помірний біль
4-6 балів
Слабкий біль Біль продовжується Біль продовжується
1-3 бали або посилюється або посилюється
Біль продовжується Налбуфіна гідрохлорид Кетамін
або посилюється 1 мл (10 мг) в/в або в/м 20 мг вв 50 мг в/м(за відсутності
кожні 4 години ознак шоку).
Біль Кеторолак 1 мл
(30 мг) в/м
кожні 4-6 годин
Діклофенак 50 мг
або Німесулід 50 мг
Рис. 2. Ступеневе знеболення

3. Принцип своєчасності введення.

Інтервал між введеннями препарату повинен визначатися відповідно до
ступеня тяжкості болю і особливостями дії препарату та його лікарської форми. Дози
повинні вводитися регулярно для того, щоб запобігти біль, а не усувати його після
того, як він виникає.
Надання допомоги при болю проводиться зігідно з алгоритмом, наведеним
нижче.
АЛГОРИТМ № 4
Порядок надання першої медичної допомоги при болю
(сектор укриття, сектор евакуації)
Оцінити стан потерпілого за алгоритмом САВС

Оцінити стан гіповолемічного шоку

так
див. алгоритм
ні Забезпечення
проведення
судинного доступу
судинного доступу та
інфузії

Оцінити інтенсивність болю

за десятибальною шкалою

Легкий (1-3) Помірний (4-6) Сильний (7-10)

9
Парацетамол 1000 мг Кеторолак 1 мл (30 мг) в/м Налбуфіна гідрохлорид
і Мелоксікам 15 мг кожні 4-6 год 3 мл (30 мг)
або Диклофенак 50 мг (максимальна добова доза – Контроль дихання,
в/м або в/в кожні 4
або Німесулід 50 мг 120 мг) АТ, пульсу, рівня
години свідомості
 Оцінити динаміку болю
Ампулу закріпити на
полегшення видному місці
та ні
к Кеторолак 1 мл (30 мг) в/м
кожні 4-6 год
(максимальна добова доза – На обличчі позначити
так 120 мг)
введення літерою
«Н» Ознаки передозування:
пригнічення дихання,
сонливість, дисфорія.
Оцінити динаміку інтенсивності болю
Знеболювання наполегшення
полі бою повинно ні в основному досягатися за допомогою
ПРИ ПЕРЕДОЗУВАННІ:
Налоксон 0,4-2 мг кожні 2-3
так
трьох варіантів (див. Алгоритм „Надання
Додаткові заходи: домедичної
антибіотики в разі необхідності; зв’язокдопомоги
/ доповідь при болю“):
хвилини
Інтенсивність болю 1-3 бали.
військовому лікарю; кисень, якщо можливо; евакуація

При наявності у пораненого від слабкого до помірного болю, коли поранений

Ступінь болю різний в кожної людини, лікування болю має проводитися відповідно до
здатен продовжувати
індивідуальнихбій, використовують
особливостей та ушкоджень, один а незлише
наступнихвідповіднопрепаратів в таблетках:
до цього алгоритму
- Парацетамол – 650 мг двохшарова капсула, 2 шт. орально кожні 8 годин;
- Мелоксикам - 15 мг орально раз на день;
- Діклофенак 50 мг;
- Німесулід 50 мг
Інтенсивність болю 4-6 балів.
При наявності болю від помірного до сильного, поранений не у стані шоку, не
має розладів дихання та немає ризику розвитку цих розладів буде використовуватися:
-Кеторолак 1 мл (30 мг) в/м кожні 4-6 годин.
Інтенсивність болю 7-10 балів.
При наявності сильного болю, поранений у стані геморагічного шоку або має
розлади дихання, або є ризик розвитку у пораненого цих станів, будуть
використовуватися нарокотичні препарати:
- Налбуфіна гідрохлорид 1 мл (10 мг) в/в або в/м кожні 4 години.
Якщо інтенсивність болю складає за шкалою 9-10 балів, застосовуємо
Налбуфіна гідрохлорид 2 мл (20 мг) в/в або в/м кожні 4 години, тобто подвійну дозу.
Застосування більшої кількості препарату може призвести до передозування.
Ознаками передозування Налбуфіна гідрохлориду будуть пригнічення дихання,
сонливість, дисфорія. В цьому випадку слід застосувати Налоксон 0,4-2 мг кожні 2-3
хвилини (в мл).

УВАГА!
У поранених із крововтратою відбувається централізація кровообігу, тому дія
знеболювальних при внутрішньовенному введенні буде уповільнена.
Під час застосування знеболення необхідно дотримуватися певної техніки
безпеки.
Перед введенням сильних знеболюючих важливо оцінити стан свідомості
пораненого за шкалою AVPU (притомний, реакція на голос, реакція на біль,
непрітомний). Можливо, пораненого доведеться роззброїти перед введенням
наркотичних знеболювальних засобів.
У всіх поранених, яким вводили наркотичні знеболюючі, слід пильно стежити
за прохідністю дихальних шляхів, диханням та циркуляцією.

Налоксон (0.4 мг внутрішньовенно) повинен бути доступним при використанні

наркотичних знеболювальних.

10
 Сильні знеболювальні засоби можуть ускладнити тяжку черепно-мозкову
травму. Але, якщо поранений скаржиться на сильний біль, перевага надається
знеболенню.
Пошкодження очей не перешкоджає знеболюванню. Ризик додаткового
пошкодження ока внаслідок знеболювання низький, і збільшення шансів пораненого
вижити завжди важливіше, якщо поранений у стані шоку, має розлади дихання або
значний ризик їх розвитку.
Якщо відмічено зниження частоти дихання після використання сильних
знеболювальних засобів, необхідно підтримати дихання шляхом використання мішка
Амбу або методом «рот-в-рот».
УВАГА! Повторно оглядаємо пацієнта - оглядаємо - оглядаємо!
Інформацію про введення знеболювального засобу можна передати, вказавши
це у інформаційній медичній картці або підколовши шприц-тюбик із часом введення
до кітеля на видному місці.

5. ПРИЧИНИ, ДІАГНОСТИКА І ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ

ГОСТРОМУ БОЛЮ В ЖИВОТІ
Біль у животі – симптом великої кількості захворювань, який має широкий
діапазон клінічної значимості: від функціональних порушень до станів, що
загрожують життю пацієнта.
Проблема правильної оцінки і трактування болю у животі є однією з
найскладніших у сучасній клініці внутрішніх захворювань. Це, з одного боку,
зумовлено розмаїттям захворювань (хірургічних, терапевтичних, гінекологічних
тощо), для яких біль у животі є провідним клінічним синдромом, з іншого – з
можливістю незвичного їх перебігу, коли ті чи інші ознаки абдомінального болю є
атиповими, що може стати причиною діагностичних помилок.
Причиною появи гострого болю у животі можуть бути:
- забиті місця живота, які супроводжуються прихованим пошкодженням
внутрішніх органів;
- „гострий живіт” – своєрідний сигнал лиха, - комплекс симптомів, які свідчать
про гостре хірургічне захворювання органів черевної порожнини (гострий апендицит,
проривна виразка шлунку, защемлена грижа, гостра кишкова непрохідність, розрив
труби при позаматковій вагітності і таке інше).
Найбільш частими причинами виникнення гострого болю в животі, при яких
діагностують синдром гострого живота є такі захворювання:
І. Захворювання органів черевної порожнини:
• защемлення гили стравохідного отвору діафрагми;
• перфорація виразки шлунка або кишки;
• жовчнокам’яна хвороба та гострий холецистит (печінкова колька);
• гостра кишкова непрохідність;
• гострий апендицит;
• гострий панкреатит, панкреатонекроз;
• гострий тромбоз мезентеріальних судин.
II. Гінекологічні захворювання:
• позаматкова вагітність;
• перекручення ніжки кісти;
• гострий аднексит;

11
 • апоплексія яєчника.
ІІІ. Захворювання нирок і сечових шляхів:
• сечокам’яна хвороба;
• гострий пієлонефрит;
• інфаркт нирки.
IV. Інші хвороби:
• захворювання нервової системи;
• гостра пневмонія;
• спонтанний пневмоторакс;
• інфаркт міокарда;
• розшаровуюча аневризма аорти.
Для усіх цих захворювань характерним є, що при відсутності негайної
хірургічної допомоги вони приведуть до смерті.

Алгоритм № 5
Перша допомога при гострому болю в животі
• Негайно викличте «швидку допомогу». Постраждалий негайно має бути
госпіталізований. Не можна втрачати час на з’ясування причин, оскільки
вирішальним у даній ситуації є «фактор часу».
 Покладіть постраждалого у зручне положення. Створіть умови
максимального спокою.
 Покласти холод на живіт.
 Постраждалий не повинен їсти, пити і приймати будь-які ліки.

Категорично забороняється:
• годувати, давати пити постраждалому (можна тільки змочити губи);
• промивати шлунок;
• ставити очисні клізми;
• вводити протибольові засоби до консультації з лікарем;
• гріти живіт.
Транспортувати таких хворих до лікувального закладу потрібно обережно у
лежачому положенні, з трохи піднятою верхньою частиною тулуба і зігнутими у
колінах ногами. Таке положення може зменшити біль і попередити поширення
запального процесу на всі органи черевної порожнини.

6. ПОРЯДОК НАДАННЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ БОЛЮ У

СЕРЦІ (СЕРЦЕВОМУ НАПАДІ)
Серцевий напад (інфаркт міокарда) - ішемія/змертвіння серцевого м'язу
внаслідок недостатності кровопостачання.
Основна причина виникнення - відкладання жирових утворювань на
внутрішній стінці судин, що кровопостачають серцевий м'яз. Найбільш небезпечне
ускладнення інфаркту міокарда - раптова смерть.
Початок інфаркту міокарда може бути інтенсивним, проте частіше його ознаки
з'являються поступово: з помірного болю та дискомфорту. Люди переважно
ігнорують погіршення стану, що призводить до збільшення часу, який передує на-
данню екстреної медичної допомоги.
12
 Ознаки (симптоми) інфаркту міокарда:
 дискомфорт у центрі грудної клітки;
 стисливий, тягучий біль за грудиною;
 біль у лівій руці з проекцією в лікоть, мізинець, шию, нижню щелепу;
 відчуття страху;
 часте дихання (більш ніж 30 дихальних рухів за хвилину);
 холодний піт, нудота, запаморочення.
Алгоритм № 6
Порядок надання першої медичної допомоги при болю у серці (серцевому
нападі)
Дії у разі виявлення хоча б однієї з вище перерахованих ознак:
1) терміново викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та
стисло пояснити диспетчеру причину виклику;
2) вкласти людину на спину або зручне для неї положення;
3) розстібнути одяг;
4) забезпечити надходження свіжого повітря до приміщення;
5) запитати постраждалого про прийом фармакологічних препаратів, які
рекомендовані його лікарем. У разі їх наявності необхідно допомогти прийняти
постраждалому ліки;
6) дати розжувати таблетку аспірину (незалежно від прийому інших
препаратів), при відсутності у хворого алергії на препарат;
7) постійно спостерігати за хворим, не залишаючи його без нагляду;
8) за необхідності розпочати серцево-легеневу реанімацію.

7. Порядок надання першої медичної допомоги при підозрі на інсульт

Інсульт — гостре порушення мозкового кровообігу.
Виникає за розриву судини або закупорки її тромбом (кров'яним згустком). У
результаті цього ділянка мозку не отримує необхідної кількості крові та кисню.
Нервові клітини в цій ділянці мозку гинуть протягом декількох хвилин. При цьому
відбувається втрата деяких функцій (рухи, чутливість) у тій ділянці тіла, яку
контролює вражена ділянка мозку.
Ознаки інсульту:
 раптова асиметрія або оніміння обличчя;
 раптова слабкість і/або оніміння в руці чи нозі з одного боку;
 раптове порушення мовлення/розуміння простих команд/запитань;
 погіршення зору в одному оці або в обох очах;
 порушення ходи • запаморочення, втрата рівноваги або координації;
 головний біль без наявної причини;
 втрата свідомості (непритомність).

Алгоритм № 7
Порядок надання першої медичної допомоги при підозрі на інсульт
1. Терміново викличте бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги і
стисло пояснити диспетчеру причину виклику.
2. Покласти хворого, підвести голову та плечі - це зменшить кров'яний тиск
у ділянці голови.
13
 3. Якщо постраждалий непритомний, але дихає нормально, перевести його
в безпечне положення.
4. Не можна давати людині з підозрою на інсульт нічого їсти та пити - це
спровокує порушення прохідності дихальних шляхів (здатність ковтати може бути
порушена).
5. Необхідно постійно спостерігати за постраждалим, не залишати його без
нагляду.
6. Не дозволяйте постраждалому відмовлятися від виклику бригади
екстреної (швидкої) медичної допомоги. Краще перестрахуватися, ніж недооцінити
ситуацію, що склалася.
7. За необхідності будьте готові розпочати серцево-легеневу реанімацію.
Важливі рекомендації
Виявити ознаки інсульту можна наступним чином:
Попросіть хворого підняти руки - він не зможе підняти одну руку, або підніме
її не повністю.
Попросіть хворого посміхнутися - один кут рота залишиться опущеним.
Попросіть хворого вимовити просте речення - він не зможе цього зробити.

8. ОТРУЄННЯ НЕВІДОМОЮ РЕЧОВИНОЮ, ГАЗОМ. ПЕРША

МЕДИЧНА ДОПОМОГА
Отруєння - це патологічний стан, що розвивається внаслідок взаємодії живого
організму та речовин різного походження, які надходять до організму з
навколишнього середовища. Залежно від кількості отрути, що потрапила до організму
в одиницю часу, виділяють гострі та хронічні отруєння. Перші доцільно розглядати як
хімічну травму. Мінімальну кількість речовини, яка здатна спричинити отруєння,
називають токсичною дозою, а мінімальну кількість речовини, яка спричиняє смерть,
- мінімальною летальною дозою. Дозу, яка призводить до смерті в 50 % випадків,
називають середньою летальною дозою. Усі дози визначають в міліграмах на 1 кг
маси тіла.
Гостре отруєння спричиняє потрапляння токсичної речовини до організму.
Токсичні речовини можуть потрапити в організм такими шляхами:
 через шлунково-кишковий тракт: під час уживання їжі або під час контакту
отруйних речовин зі слизовими ротової порожнини (ліки, припікальні речовини,
мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та ін. різноманітні хімічні речовини);
 через дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний
газ, окис азоту, пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);
 через шкіру та слизові оболонки: під час потрапляння на шкіру та в очі от-
руйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди та ін.);
 унаслідок ін'єкцій: укуси комах, тварин або змій;
 під час ін'єкційного введення ліків або наркотичних речовин.
Ознаки, які можуть вказувати на гостре отруєння:
 відчуття "піску" або різь у очах, світлобоязнь;
 опіки на губах, на язиці або шкірі;
 біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється при ковтанні та
диханні;
 підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, за-
14
лишками отруйних речовин, кров'ю);
 порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель);
 пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження,
марення);
 м'язові посмикування, судоми, непритомність, незвичайний колір шкіри
(бліда, малинова, синюшна).
Алгоритм № 8
Порядок надання першої медичної допомоги при отруєнні невідомою
речовиною
1. Переконайтеся в безпечності місця події і тільки після цього надавайте
допомогу постраждалому.
2. Оглянути місце події: необхідно звернути увагу на ознаки, які можуть
свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум'я, дим, відкриті чи
перекинуті ємності, ємностей з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, ви-
користані шприці та ін.
3. Проведіть огляд постраждалого, визначте притомний він чи непритомний,
з'ясуйте наявність дихання.
3.1. попросіть когось або самостійно викличте бригаду екстреної (швидкої)
медичної допомоги.
3.2. якщо в постраждалого відсутнє дихання, розпочніть проведення СЛР.
Через небезпеку вторинного ураження отруйною речовиною від постраждалого
під час проведення серцево-легеневої реанімації необхідно проводити штучне
дихання виключно при наявності захисних засобів. За їх відсутності слід проводити
тільки натискання грудної клітки.
4. Якщо постраждалий непритомний, але в нього збережене нормальне
дихання, його необхідно перевести в стабільне положення, та постійно слідкувати за
його станом до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.
5. Якщо постраждалий притомний та відомо, що отрута була прийнята
перорально (через рот):
5.1. необхідно промити шлунок "ресторанним", або блювотним, методом до
отримання чистих промивних вод. Дорослому необхідно випити 500- 700 мл (2-3
стакани) чистої холодної (18°С) води, дітям - 5 мл/кг, потім викликати блювоту;
повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;
5.2. після промивання шлунка необхідно дати постраждалому ентеросорбент
(дорослим - до 50 г активованого вугілля або відповідні дози інших ентеросорбентів)
та проносне (дорослим - 50 мл вазелінового масла).
При отруєнні припікальними речовинами (наприклад, бензином) та за непри-
томності заборонено викликати блювоту в постраждалого.
6. Якщо отруйна речовина потрапила в очі і/або на шкіру, не треба
витрачати час на визначення активної речовини, необхідно промити уражену ділянку
великою кількістю чистої холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після
промивання водою) необхідно накласти стерильну пов'язку на опік.
У жодному разі не залишайте постраждалого без нагляду. До прибуття бригади
екстреної (швидкої) медичної допомоги періодично перевіряйте стан постраждалого.
Важливі рекомендації
За можливості, користуйтеся засобами захисту органів дихання (протигаз,
фільтрувальний протигаз, респіратор, ватно-марльова пов'язка) та шкіри (гумові

15
рукавички).
Пункт 5 цього порядку слід використовувати лише за умови не порушеної
свідомості у постраждалого та коли бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги
значно віддалена від місця пригоди.
Завжди зберігайте підозрілі пляшки, пакети від ліків, тощо. Передайте їх
бригаді екстреної (швидкої) медичної допомоги.
В випадку, коли постраждалий прийняв отруту спеціально, не залишайте його
одного та надайте йому психологічну допомогу.
Отруєння чадним газом
Чадний газ (монооксид вуглецю — СО) утворюється при неповному згоранні
речовин, що містять вуглець. Якщо при згоранні цих речовин із будь-яких причин
обмежується надходження кисню, у вогнищі горіння починає утворюватися чадний
газ. Він безбарвний, без запаху і смаку. У воді майже не розчиняється, горить синім
полум’ям.
Клінічна картина. Виділяють три ступені тяжкості отруєння.
Легкий ступінь. З’являються головний біль у скроневій і лобовій ділянках,
часто оперізувального характеру (симптом обруча), запаморочення, нудота.
Виникають блювання, незначне порушення гостроти зору. Постраждалі скаржаться на
утруднене дихання, першіння в горлі, сухий кашель, неприємні відчуття в ділянці
серця. Свідомість збережена. Вміст карбоксигемоглобіну в крові становить 15-30%.
Середніїі ступінь тяжкості. Виникають нудота, утруднене дихання, відчуття
нестачі повітря, задишка, порушення психічної активності - збудження або
оглушення, аж до коми. З’являються на патологічні рефлекси, міоз, анізокорія, а
також гіперемія шкіри обличчя. Характерною ознакою є хоча б короткочасне
знепритомнення (від 1-2 до 20 хв.). Уміст карбоксигемоглобіну в крові - 30-40 %.
Тяжкий ступінь. Коматозний стан різної вираженості і тривалості - від кількох
годин до 1 доби і більше. Виникають судоми, патологічні рефлекси, парези, паралічі.
Привертає увагу шкіра потерпілого: на місці події вона може бути яскраво-червоного
кольору, під час госпіталізації (у стадії вираженої гіпоксії) її забарвлення змінюється
на ціанотичне. Унаслідок розвитку гострого риноларингіту і трахеобронхіту виникає
порушення дихання аж до зупинки. З боку серцево-судинної системи - ознаки гострої
лівошлуночкової недостатності. Зміни на ЕКГ неспецифічні, здебільшого це ознаки
гіпоксії міокарда і порушення коронарного кровообігу: зниження зубця R у всіх
відведеннях, зміщення інтервалу S-Т від ізолінії, двофазний або негативний зубець T.
У крові виявляють метаболічний ацидоз. Уміст карбоксигемоглобіну в крові – 50-
60%.
Перша медична допомога при отруєнні чадним газом
 негайно випести потерпілого із зони з підвищеною концегтрацією СО;
 забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів, звільнити від
стискаючого одягу;
 якомога швидше розпочати інгаляцію кисню, забезпечити спокій і тепло.

9. УКУСИ КОМАХ, КЛІЩІВ, ПАВУКІВ, ЗМІЙ. ПЕРША МЕДИЧНА

ДОПОМОГА
9.1. Ужалення бджолами, осами, джмелями.

16
 При ужаленні однією комахою виділяється 0,2—0,3 мг отрути (смертельна доза
200 мг). Тому небезпеку становлять масові укуси або поодинокі укуси у голову, шию,
ротову порожнину і кровоносну судину, а також анафілактична реакція у
сенсибілізованих людей.
Клінічні ознаки. Потерпілий скаржиться на сильний біль, почервоніння шкіри,
жар у місці укусу та загальне відчуття підвищення температури. Набряк більше
виражений у разі ужалення у слизову оболонку або у тканини з в’ялою підшкірною
основою (повіки, шия).
Перша медична допомога при укусі бджіл, ос та шершнів: видалити за
допомогою пінцета жало з мішечком, який наповнений отрутою (у разі, якщо вас
ужалила бджола), протерти місце укусу тампоном, попередньо змочивши його
перекисом водню, прикласти холодний компрес або лід, у разі виникнення алергічної
реакції потерпілому дати антигістамінні (протиалергійні) препарати.  Після надання
домедичної допомоги, у разі системних реакцій організму на укус, терміново
направити такого потерпілого до лікаря.
Допомога при укусі. 
Розглянемо основні правила надання першої допомоги при укусах бджіл, ос,
джмелів:
1. Відразу ж після укусу бджоли необхідно, обережно видалити пінцетом або
навіть нігтями жало з ранки (не роздавлюючи отруйну бульбашку на жалі), дайте
постраждалому антигістамінні препарати з аптечки (діазолін, цетиризин, супрастин
тощо)
2. Якщо людина знепритомніла, намагайтесь привести її у свідомість, потерши
скроні нашатирним спиртом або давши понюхати його.
3. Добре промийте місце укусу водою з милом.
4. Зробіть пов’язку з нашатирного спирту, розведеного водою в співвідношенні
1:5.
5. При сильному болі, прикладіть до місця укусу розчин кухонної солі
(половина чайної ложки на півсклянки холодної води) або просто накладіть компрес з
холодної води, пузир з льодом.
6. Давайте потерпілому, щоб отрута швидше виводилась із організму, пити
багато рідини.
7. При високій температурі дайте потерпілому жарознижуючі засоби і викличте
лікаря.
Увага! Якщо оса або бджола укусила в око, губи, рот або язик, треба терміново
направити потерпілого до лікаря, оскільки набряк в цих місцях може бути
небезпечним для життя. До приїзду лікаря слід охолоджувати місце укусу.
Якщо потерпілий не приходить в свідомість або місце укусу все більш
опухає, підвищується температура, з’являється висип, головний біль,
запаморочення, проблеми з диханням – необхідно забезпечити хворому повний
спокій і негайно звернутися за медичною допомогою. Така реакція організму
указує на алергічну реакцію, яку можна зняти тільки у медичні установі.

9.2. Кліщі. Через слину цих комах можуть поширюватися до 60 видів вірусів.
Найнебезпечніший з – них це кліщовий енцефаліт.
Існує кілька способів видалення кліщів. Але всі вони відрізняються тільки
інструментом, яким видаляється кліщ.

17
 Рис. 3. Не правильне захоплення кліща

Найзручніше видаляти зігнутим пінцетом або хірургічним щипчиками. Кліща

захоплюють якомога ближче до хоботка. Потім його акуратно потягують і при цьому
обертають навколо своєї осі в зручну сторону. Через 1-3 оберти кліщ витягується
цілком разом з хоботком. Якщо ж кліща намагатися висмикнути, то велика
ймовірність відриву голови чи хоботка (рис. 3).
Якщо немає інструментів, то кліща можна видалити петлею з грубої нитки.
Кліщ захоплюється петлею якомога ближче до шкіри і акуратно, похитуючи його в
сторони, витягується.
Обробка олією не змусить кліща вийняти хоботок. Олія тільки вб’є його,
закупоривши дихальні отвори. Масло змусить кліща відригнути вміст в ранку, що
може збільшити ризик зараження. Тому олію,  яку часто рекомендують для видалення
кліща, використовувати не треба.
Після видалення ранку обробляють йодом, або іншим антисептиком для шкіри.
Руки та інструмент після видалення кліща треба ретельно вимити.
Якщо в ранці залишилася голова з хоботком, в цьому немає нічого страшного.
Хоботок в рані подібний до занози. Якщо хоботок кліща стирчить над поверхнею
шкіри, то його можна видалити, затиснувши пінцетом і викрутивши. Видалити можна
і у хірурга в поліклініці. Якщо хоботок залишити у шкірі, то виникає невеликий
гнійник, і через деякий час хоботок виходить.
Найкраще мати в аптечці спеціальний  пристрій для безпечного видалення
кліщів. Такі пристрої являють собою петлю чи гачок, яким захоплюється кліщ в
найнижчий точці його контакту зі шкірою. Після цього кліщ “викручується”
(незалежно за чи проти годинникової стрілки) з одночасним  його підтягуванням.
Такий спосіб дозволяє витягти кліща повністю з максимальною безпекою для
постраждалого. 
При видаленні кліща ЗАБОРОНЕНО:
Прикладати до місця укусу їдкі рідини – нашатирний спирт, бензин, та інші.
Припікати кліща сигаретою.
Різко смикати кліща – він обірветься.
Колупатися в ранці брудною голкою.
Прикладати до місця укусу різні компреси.
Видавлювати кліща пальцями.
Видаленого кліща треба знищити або (краще) передати для аналізу,
помістивши в банку.
9.2. Укуси павуків та павукоподібних
Серед павуків у фауні України небезпечними для людини є каракурт та
тарантул.
Перша медична допомога:
1) В перші 2-3 хвилини можна припекти місце укусу каракурта полум’ям
запаленого сірника, для чого 1-2 сірника притискують голівками до місця укусу і

18
підпалюють 3-м сірником. Оскільки уражується поверхневий шар шкіри (до 0,5 мм),
полум’я сірників достатньо для зруйнування токсину. На місце укусу також потрібно
прикласти лід.
2) Дати постраждалому з аптечки антигістамінні засоби (діазолін, цетиризин
тощо.), при наростаючих болях – знеболювальні засоби (аспірин, парацетамол,
ібупрофен тощо), інші препарати з аптечки для зменшення симптомів отруєння,
наприклад, заспокійливі засоби, тощо.
3) Доставити постраждалого в лікувальний заклад, де йому введуть
протикаракуртову сироватку або проведуть іншу дезінтоксикаційну терапію.
Отруйні павукоподібні: скорпіон, тарантул.
Перша допомога при укусі павукоподібних: обробка рани антисептиками,
асептична пов’язка, холод на місце укусу, антигістамінні (протиалергійні) препарати. 
Після надання першої допомоги терміново звернутись до лікаря.

9.3. Укуси отруйних змій

З отруйних змій в Україні розповсюджені лише гадюки. Загалом їх налічується
5 видів: Гадюка звичайна, Гадюка степова, Гадюка Нікольського, Гадюка Ренарда та
Гадюка носата, які дуже нерівномірно розповсюджені по країні. Найбільша їх
кількість у південних та східних областях – 5 видів, а найменше – в Західній та
Північній Україні – 1 вид. Повсюдно в Україні трапляється лише Гадюка звичайна.
Вона заселяє усі принагідні території від Карпатських лук на висотах понад 1800-2000
м над морем, до рівнин Причорномор’я і боліт Полісся.
Отрута наших гадюк є дуже небезпечною і за своїми властивостями та дією
прирівнюється до отрути гримучої змії, але укус гадюки є несмертельним і тільки у
надзвичайних випадках може призвести до летального наслідку. Укус триває всього
кілька десятих часток секунди, тому нагадує, радше, сильний удар, аніж, власне, укус.
Зменшити ці наслідки може негайне надання домедичної допомоги.
Надайте постраждалому горизонтальне положення, максимально обмежте його
рухи, особливо ураженою кінцівкою.
Ніколи не накладайте джгут з метою запобігання розповсюдження отрути по
організму з кров’ю. Ця маніпуляція не тільки не дає ефекту, але навпаки ускладнює
стан хворого. Зміїна отрута розповсюджуються переважно лімфою по лімфатичним
судинам, що залягають неглибоко під шкірою і легко здавлюються.  Ефективним та
безпечним способом сповільнити лімфотік та, відповідно, розповсюдження отрути за
рекомендацією Америанської Асоціації Серця є накладення тиснучої іммобілізуючої
пов’язки по всій довжині укушеної кінцівки.
Не плутайте накладання тиснучої пов’язки з накладанням джгута!
Потерпілого кладуть на спину і забезпечують абсолютний спокій. Дуже
важливо іммобілізувати уражену частину тіла, оскільки отрута поширюється уздовж
лімфатичних судин, а м’язове напруження підсилює лімфоток.
Протипоказане застосування засобів, які прискорюють усмоктування
отрути, алкоголю, великої кількості питва, препаратів, які підвищують АТ!
Ранку на місці укусу потрібно обробити антисептиком і накласти стерильну
пов’язку. Укушену кінцівку максимально знерухоміти (після накладання тиснучої
пов’язки укушену ногу прив’язати до здорової, руку зафіксувати пов’язкою через
шию). По  мірі потрапляння отрути в кров з’являються симптоми загальної
інтоксикації організму: головний біль, відчуття розбитості, слабкість, зниження

19
артеріального тиску, у важких випадках судоми. Для зменшення загальної
інтоксикації потерпілому необхідно давати багато пити. Дати антигістамінні
препарати (діазолін, цетиризин, супрастин).
Після проведення цих заходів треба негайно доставити потерпілого до лікарні.
Найефективнішим методом в польових умовах завжди вважалось термінове
інтенсивне відсмоктування отрути з ранки протягом 10-15 хвилин (це дає змогу
видалити до 30-50 % отрути і суттєво послабити інтоксикацію. Отрута, що потрапила
у шлунок, отруєння не спричиняє!) з подальшим ретельним промиванням ротової
порожнини водою, але краще це робити якимись пристроями (обрізаним шприцом,
іноді рекомендується поставити на місце укусу крововідсмоктуючу банку). Якщо
навіть вона у вас і буде, то на її приготування підуть найдорогоцінніші хвилини, тому
цей спосіб навряд чи буде практичним, хоча якщо вам хтось допомагатиме – можете
спробувати.
Протипоказані припікання, обколювання, розрізи місця укусу!
Накладання джгута підсилює геморагічні і деструктивні явища в кінцівці і
зумовлює виникнення турнікетного шоку.
При укусах гадюки, ефи, гюрзи, щитомордника, гримучої змії - джгут не
застосовують!
Однак при укусі кобри, отрута якої не спричиняє локальних порушень трофіки,
вище місця укусу можна накладати джгут на 30-40 хв.

Укуси людей і тварин

Укуси людей і тварин можуть викликати порушення цілісності шкірних
покривів. Крім цього, укуси людей і тварин можуть призвести як до зараження, так і
захворювання потерпілого (правець, сказ, різні типи гарячок).
Укуси людей. Людські укуси, у результаті яких порушується цілісність
шкірних покривів, можуть становити серйозну небезпеку з точки зору занесення
інфекції через рану, тому що в ротовій порожнині завжди є багато бактерій. Рану
необхідно обробити антисептиком, накласти стерильну пов’язку та евакуювати
потерпілого на вищий рівень медичного забезпечення. В усіх випадках подібних
укусів медична допомога повинна надаватися лікарем.
Укуси тварин. У зв’язку з можливістю розвитку небезпечних для життя
людини хвороб, тварину, що укусила, необхідно піймати й умертвити, при цьому не
зашкодивши голови. Потім голову направляють на експертизу з метою установлення
чи була тварина носієм якого-небудь захворювання.
Перша медична допомога полягає в ретельному очищенні рани мильним
розчином, обполіскуванні її водою, накладанні стерильної пов’язки, проведенні
іммобілізації кінцівки та евакуації потерпілого на вищий рівень медичної
забезпечення.

Алгоритм № 9
Порядок надання першої медичної допомоги постраждалому від укусів
тварин і комах
Найчастіше укуси тварин трапляються в домашніх умовах. Зазвичай це укуси
со-бак. Укуси диких тварин у природних умовах є рідкістю.
1. Якщо покусала домашня тварина:

20
 1.1. за можливості ізолюйте її;
1.2. за наявності рани без кровотечі промийте її мильним розчином та
накладіть чисту, стерильну пов'язку;
1.3. за наявності рани та інтенсивної кровотечі зупиніть кровотечу та
накладіть на рану стерильну пов'язку.
2. Якщо покусала дика тварина:
2.1. за можливості запам'ятайте вид тварини;
2.2. за наявності рани без кровотечі промийте її мильним розчином та
накладіть стерильну пов'язку;
2.3. за наявності рани та інтенсивної кровотечі зупиніть кровотечу і
накладіть на рану стерильну пов'язку.
3. Якщо вкусила отруйна змія:
3.1. за можливості запам'ятайте вид змії, що вкусила;
3.2. забезпечте постраждалому спокій та положення лежачи. Якщо змія
вкусила в ділянку кінцівки, знерухомте її;
3.3. давайте постраждалому багато рідини (води, чаю тощо);
3.4. накладіть на місце укусу стерильну пов'язку та, за можливості,
холодовий компрес;
3.5. не давайте постраждалому алкоголю й не намагайтеся видалити отруту
шляхом розрізання та припалювання місця укусу;
3.6. в окремих випадках можна зробити спробу видалення отрути шляхом
обережного видавлювання її з рани;
3.7. якщо ви впевненні, що дія отрути нейротоксична, накладіть стисну
пов'язку над місцем укусу.
4. Якщо вкусив отруйний павук, див. пункт 3.

10. УТОПЛЕННЯ: ВИДИ, ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ ПЕРШОЇ

МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
Утоплення - різновид гострої зупинки дихання і серцевої діяльності,
зумовлений потраплянням рідини у верхні дихальні шляхи, бронхоальвео- лярний
простір та рефлекторною зупинкою кровообігу з розвитком стану клінічної смерті.
Смерть при утопленнях наступає внаслідок нестачі кисню. Розрізняють три
види утоплення: істинне (справжнє або «вологе»), сухе (асфіктичне), синкопальне
(вторинне).
При істинному утопленні, потопаючий, борючись за життя, робить судомні
дихальні рухи, втягуючи при цьому воду, яка перешкоджає потраплянню в легені
повітря. В таких випадках у потопельників шкіра синього кольору, а з рота та носа
виділяється рідина.
Так званому сухому утопленню, яке буває в 5-20 % випадків, передує втрата
свідомості, в зв’язку з чим потопаючі відразу опускаються на дно. Через спазми
голосових зв'язок вода в легені не потрапляє (звідси й назва), а в великій кількості у
шлунок. Синюшність шкіри у них менш виражена. Цей вид утоплення виникає
частіше у дітей та жінок, а також у забрудненій, надмірно хлорованій воді.
Синкопальне утоплення спостерігають у 3-5 % випадків і спричинене
рефлекторною зупинкою серця. Шкіра у потопельників бліда, вода у дихальних
шляхах відсутня.

21
 У більшості випадків (75-85 %) трапляється первинне утоплення, а саме
утоплення в прісній та морській воді, яке виникає внаслідок аспірації води в дихальні
шляхи. Залежно від градієнта осмотичної концентрації (в нормі осмолярність плазми,
внутрішньоклітинної та міжклітинної рідини одинакова і становить 285-310 мОсм/л),
справжнє утоплення має ряд патогенетичних особливостей, відтак - дещо відмінні
варіанти екстреної догоспітальної медичної допомоги.
Утоплення в прісній (гіпоосмолярній) воді. При утопленні у прісній воді рідина,
заповнюючи легені, за законами осмосу, переміщується в судинне русло через
пошкоджену альвеолокапілярну мембрану. Протягом декількох хвилин відбувається
різке збільшення об’єму циркулюючої крові; гемодилюція спричиняє масивний
гемоліз еритроцитів із подальшою гіперкаліємією. Це призводить до порушення
серцевого ритму та зупинки серця. Внаслідок зниження осмотичного та онкотичного
тиску крові аспірована вода спричиняє масивний набряк легень. До тяжкої гіпоксії
приєднуються застійні явища у великому та малому колах кровообігу.
Утоплення в морській (гіперосмолярній) воді. Морська вода є гіпертонічною,
внаслідок чого вона не проникає через альвеолокапілярну мембрану; водночас
відбувається вихід рідини з білками з судинного русла в просвіт альвеол з розвитком
набряку легень ателектазів і шунтування крові. У кров з морської води
переміщуються Na+ та інші електроліти, що призводить до гіпернатріємії.
гіперкальціємії, гіповолемії та гемоконцентрації.
До початку реанімаційних заходів пам’ятайте про високий ризик пошкодження
шийного відділу хребта у випадку, якщо потерпілий виконував стрибок у воду. В
таких випадках, незважаючи на потенційний ризик травми хребта, потерпілого без
дихання та пульсу необхідно якнайшвидше витягнути з води (навіть якщо у даний
момент немає засобів для стабілізації шийного відділу хребта), при цьому
намагайтесь обмежити рухи у шийному відділі. Намагайтесь витягнути
постраждалого з води у горизонтальному положенні, щоб зменшити ризик зниження
артеріального тиску внаслідок раптового виймання з води та розвитку колапсу.

Алгоритм № 10
Порядок надання допомоги при утопленні:
1. Переконайтеся в безпечності місця події і тільки після цього надавайте
допомогу.
2. Якщо потопаючий знаходиться у воді, треба кинути йому рятувальний
засіб.
3. Якщо Ви підпливаєте до потопаючого, допоможіть йому скористатися
рятувальним жилетом або іншими засобами, що дозволяють утримуватися на воді.
Необхідно підпливати до потопаючого зі спини. Під час наближення до потопаючого
важливо попросити його заспокоїтися та пояснити, що йому Ви в змозі надати
допомогу.
4. Якщо потопаючий непритомний та перебуває у воді, необхідно
перевернути його на спину та перевірити наявність дихання:
- якщо постраждалий дихає, його треба якнайшвидше транспортувати до
берега. Для витягування постраждалого з води, за можливості, треба залучати 2-3
особи. На березі необхідно перевірити наявність дихання, зателефонувати 103 (112),
перевести постраждалого в стабільне положення та вкрити
термопокривалом/ковдрою;

22
 - якщо постраждалий не дихає, треба якнайшвидше доправити його до
берега та проводити серцево-легеневу реанімацію відповідно до алгоритмів.
5. Немає потреби очищувати дихальні шляхи від води - до легень потрапляє
незначна кількість води, яка швидко переходить до системи кровообігу. Не треба
виконувати натискання на живіт, не перевертати постраждалого вниз головою для
видалення води з легень. За відсутності дихання треба негайно розпочати проведення
серцево-легеневої реанімації.
6. Якщо є автоматичний зовнішній дефібрилятор, необхідно наклеїти
електроди (осушіть шкіру грудної клітки перед наклеюванням електродів) та
ввімкнути прилад. Якщо в постраждалого гіпотермія з температурою тіла нижче ніж
30°С, необхідно обмежити кількість дефібриляцій до трьох. Наступні спроби можна
проводити після підняття температури тіла постраждалого вище ніж 30°С.
7. Блювота часто настає під час проведення серцево-легеневої реанімації в
потопаючих. При цьому необхідно відхилити голову постраждалого набік видалити
блювотні маси з ротової порожнини. За підозри на травму шийного відділу хребта
необхідно повернути постраждалого на бік, утримуючи голову, шию та тулуб на
одній лінії.
Важливі рекомендації
- Завжди підозрюйте травму шийного відділу хребта у пірнальників.
- Натискання грудної клітки у воді неефективні.
- При гіпотермії постраждалі менш чутливі до нестачі кисню при зупинці
серця.
- Також важливо одночасно з проведенням серцево-легеневої реанімації
зігрівати постраждалого, це збільшить шанси відновити роботу серця.

11. УРАЖЕННЯ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ, БЛИСКАВКОЮ.

ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА
Електротравми - ушкодження, що виникають у постраждалого у результаті
впливу електричного струму великої сили (понад 50 В) або розряду атмосферної
електрики (блискавки), викликаючи при цьому функціональні розлади ЦНС,
дихальної та серцево-судинної системи, а також місцеві ушкодження. Ї
Ураження електричним струмом можливе при безпосередньому контакті з
провідником електричного струму, електричною дугою, напругою від лежачого на
землі провода, частіше високої напруги. Загалом електротравма становить 1-2 % усіх
видів травм. Близько 80 % ураження електричним струмом виникає при контакті зі
струмом низької напруги (до 1000 В), до 20 % - струмом високої напруги. У першому
випадку летальність становить 3 %, при контакті зі струмом високої напруги - до 30
%. Побутовий струм у 50 Гц особливо небезпечний для нормального функціонування
міокарда.
Ступінь тяжкості функціональних розладів та ушкоджень залежить також від
фізичних характеристик струму, умов контакту та стану постраждалого до моменту
отримання електротравми. До фізичних характеристик електричного струму
відносять: постійний або змінний струм, високу або низьку напругу, частоту струму,
сила струму. Також варто враховувати шлях проходження струму в організмі,
електропровідність шкіри, загальний стан організму, навколишнє середовище (сухе,
вологе). Так, суха, товста шкіра має опір в 10000-200000 Ом, тоді, як волога, тонка

23
шкіра створює опір у 100-200 разів менше.
Ознаки ураження електричним струмом. Втрату свідомості спостерігають у
70 % випадків і яка може тривати від кількох хвилин до години. Водночас в окремих
випадках свідомість може не відновлюватися понад добу. Ознаками ураження
головного мозку є клонічні і тонічні судоми, головний біль, сонливість, ретроградна
амнезія. Рідше виникають вогнищеві ушкодження головного і спинного мозку. Всі ці
явища часто спостерігають у випадках, коли місцем входу струму є голова або верхні
кінцівки. Якщо на шляху проходження струму знаходиться головний мозок, серце, то
наслідки ураження можуть бути фатальними - розвивається стан клінічної смерті, де у
80 % випадків спостерігають фібриляцію шлуночків, а у 20 % - асистолію. Цей
термінальний стан виникає внаслідок подразнення блукаючого нерва, спазмування
вінцевих судин, апное внаслідок пригнічення дихального центру, тетанічного спазму
дихальних м’язів або голосової щілини. Подібні розлади виникають при верхніх
(рука-голова, рука-рука, ліва рука-права нога) або ж повній (дві руки-дві ноги) петлях
струму.
Проходячи крізь живий організм, електричний струм чинить дію:
 термічну - з опіками відповідних ділянок, нагріванням кровоносних судин,
нервів;
 електричну - з розкладанням крові та інших органічних речовин;
 біологічну - з подразненням та збудливістю живих тканин організму, що
супроводжується судомним скороченням м’язів, у тому числі м’язів серця і легень. Як
наслідок виникають різні порушення в організмі і навіть повна зупинка роботи серця
та легень. Усе це призводить до двох видів уражень: електричного удару і
електричних травм.
Розрізняють такі види електротравм:
1. Електричний опік - найпоширеніша електрична травма, що буває двох
видів: струмова і дугова.
Струмовий опік виникає при проходженні струму через тіло, при цьому
спостерігаються опіки.
Дуговий опік - результат дії на тіло електричної дуги, спостерігається висока
температура (до 3500 °С).
2. Електричні знаки - мітки на тілі сірого кольору при проходженні
електричного струму.
3. Металізація шкіри — проникнення в шкіру дрібних часточок металу,
розплавлених електричною дугою.
4. Механічні ушкодження.
За ступенем тяжкості дія електричного струму може призвести до клінічної
смерті.
Фібриляція - це хаотично-швидке серцеве скорочення.
У момент проходження електричного струму великої сили може настати смерть
у найближчі 2-3 хв після травми. Якщо в зону потоку електронів потрапляє серце, то
настає фібриляція шлуночків унаслідок безпосередньої дії електричного струму на
серцевий м’яз. Серце в таких випадках припиняє здійснювати функцію насоса. Це
призводить до швидкого зниження артеріального тиску і припинення
кровопостачання. Припинення кровопостачання головного мозку більше ніж на 3-5
хв. призводить до незворотних змін спочатку в центрі кори, а згодом у підкіркових
центрах. Смертельний наслідок може виникнути в результаті гіпоксії та гіперкапнії,

24
що утворюється через рефлекторний спазм коронарних (вінцевих) судин.
Електричний струм викликає місцеві й загальні порушення в організмі. Місцеві
зміни проявляються опіками тканини в місцях виходу й входу електричного струму.
Залежно від стану ураженого (волога шкіра, стомлення, виснаження тощо), сили й
напруги струму можливі різні місцеві прояви - від утрати чутливості до глибоких
опіків.
За впливу змінного струму силою 15 мА у постраждалого виникають судоми
(так званий струм, що не відпускає). У випадку враження струмом силою 25-50 мА
настає зупинка дихання. Через спазм голосових зв'язок постраждалий не може
крикнути й покликати на допомогу. Якщо дія струму не припиняється, через кілька
хвилин відбувається зупинка серця в результаті гіпоксії й настає смерть
постраждалого.
Місцеві ушкодження від ураження блискавкою
аналогічні ушкодженням, що наступають від
впливу промислової електрики. На шкірі часто
з'являються плями темно-синього кольору, що
нагадують розгалуження дерева ("знаки
блискавки"), що обумовлено розширенням судин.
За враження блискавкою загальні явища виражені
значніше. Характерний розвиток паралічів,
глухота, німота й зупинка дихання.

«знаки блискавки»

Алгоритм № 11
Порядок надання першої медичної допомоги:
1. Переконайтеся в безпечності місця події і тільки після цього надавайте
допомогу постраждалому. Якщо місце небезпечне, дочекайтеся прибуття
рятувальників. Якщо на постраждалого продовжується дія електричного струму, за
можливості, припиніть його дію: вимкніть джерело струму, відкиньте електричний
провід за допомогою сухої дерев'яної палиці чи іншого електронепровідного засобу.
2. Проведіть огляд постраждалого, визначте притомний він чи
непритомний, з'ясуйте наявність дихання.
2.1. попросіть когось або самостійно викличте бригаду екстреної (швидкої)
медичної допомоги.
2.2. якщо в постраждалого відсутнє дихання, розпочніть проведення СЛР.
3. Якщо постраждалий в свідомості, оцініть загальний стан та надайте
відповідну першу медичну допомогу.
4. У жодному разі не залишайте постраждалого без нагляду. До прибуття
бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги періодично перевіряйте стан
постраждалого.

25
 Важливі рекомендації
 Електричний струм під час проходження крізь тіло людини викликає
нагрівання та опіки. Найчастіше рани з'являються в місцях входу та виходу
електричного заряду. Електричні опіки дуже глибокі.
 Зупинка серця внаслідок ураження електричним струмом може
виникнути не одразу, тому обов'язково необхідно госпіталізувати постраждалого
навіть за відсутності виражених скарг.

26