МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

ТЕПЛОВИЙ РОЗРАХУНОК АСИНХРОННОГО ДВИГУНА

ЗАКРИТОГО ВИКОНАННЯ, ЩО ОБДУВАЄТЬСЯ,
З КОРОТКОЗАМКНЕНИМ РОТОРОМ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО
РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНОГО ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ
«ТЕПЛОВІ, ГІДРАВЛІЧНІ ТА АЕРОДИНАМІЧНІ ПРОЦЕСИ
В ЕЛЕКТРИЧНИХ МАШИНАХ»

для студентів спеціальності 7.050702

«Електричні машини і апарати»
денної та заочної форм навчання

Затверджено
редакційно-видавничою радою
НТУ «ХПІ»,
протокол №2 від 06.12.12.

Харків
НТУ «ХПІ»
2013
 Тепловий розрахунок асинхронного двигуна закритого виконання, що
обдувається, з короткозамкненим ротором. Методичні вказівки до розрахун-
ково-графічного завдання з дисципліни «Теплові, гідравлічні та аеро-
динамічні процеси в електричних машинах» для студентів спеціальності
7.050702 «Електричні машини і апарати» денної та заочної форм навчання /
уклад. Галайко Л.П., Гаєвська Н.О.  Х. : НТУ «ХПІ», 2012.  30 с.

Укладачі: Л.П. Галайко

Н.О. Гаєвська

Рецензент А.Г. Мірошниченко

Кафедра електричних машин

2
 ВСТУП
Допустимі температури активних частин належать до числа важливих
факторів, що обмежують потужність електричних машин і впливають на під-
вищення їх надійності та досягнення найбільшої одиничної потужності. Тому
теплові розрахунки електричних машин є невід’ємною частиною їх проекту-
вання. А фахівець у галузі розробки та виготовлення електричних машин по-
винен володіти усіма відомими методами теплових розрахунків, уміти аналі-
зувати їх переваги і недоліки та вибирати оптимальний метод для кожного
конкретного випадку.
У теперішній час набувають поширення комп’ютерні технології проек-
тування. Застосовуються пакети прикладних програм, кількість яких невпин-
но зростає. Але в області теплових розрахунків вони ще не набули широкого
розповсюдження в інженерній практиці.
Найчастіше використовують метод еквівалентних теплових схем замі-
щення. Цей метод пройшов значну апробацію як у наукових дослідженнях,
так і в інженерній практиці. Метод базується на великій кількості дослідних
даних, оброблених за допомогою теорії подібності. Результати теплових ро-
зрахунків методом еквівалентних теплових схем заміщення мають високий
ступінь достовірності, перш за все, для електричних машин типових конс-
трукцій.
Для теплових розрахунків нових електричних машин, конструкція яких
суттєво відрізняється від типових, краще використовувати сучасні пакети
прикладних програм (наприклад ANSYS, COMSOL), які дозволяють прово-
дити розрахунок тривимірного температурного поля, а також поєднувати те-
пловий та вентиляційний розрахунки. Очевидно, такі розрахунки потребують
комп’ютерної техніки з великими можливостями.
У даному завданні необхідно виконати тепловий розрахунок асинхрон-
ного двигуна типової конструкції, для цього застосовують метод еквівалент-
них теплових схем заміщення.

3
 1. ЗМІСТ РОЗРАХУНКОВОГО ЗАВДАННЯ

Виконати тепловий розрахунок асинхронного двигуна (АД) закритого

виконання, що обдувається, з короткозамкненим ротором методом еквівален-
тних теплових схем (ТС) заміщення.
Перелік необхідних вхідних даних до розрахунку наведено в підрозді-
лі 3.1. Конкретні значення даних студент отримує при виконанні випускного
проекту бакалавра.
Необхідно виконати наступне:
1) ознайомитись з ТС даного типу АД (дивись [1] та розділ 2);
2) розрахувати потужності джерел тепловиділення;
3) розрахувати теплові опори ТС;
4) розрахувати перевищення температури у вузлах ТС;
5) виконати порівняння перевищення температури обмотки статора по
методу ТС та по методу, застосованому у дипломному проекті бакалавра.

4
 2. ОПИС ТЕПЛОВОЇ СХЕМИ ЗАМІЩЕННЯ АД

2.1. Опис повної теплової схеми заміщення АД

На рис. 2.1 наведено усі теплові зв’язки в двигуні, які доцільно врахо-
вувати під час попереднього розгляду задачі до внесення спрощень в ТС.
Елементи двигуна, які мають власні джерела тепловиділення, позначені кру-
жками з буквами, елементи конструкції без цих джерел − точками з цифрами,
відгалуження схеми − точками без цифр.
Пазова частина обмотки статора s віддає теплоту зубцям ts і спинці ys
осердя; до зубців також надходить через повітряний проміжок теплота від
ротора r. З’єднавшись зі втратами в зубцях Рts і спинці осердя Рys, тепловий
потік надходить до середньої ділянки станини 3. Паралельно цьому теплота
надходить від лобових частин sh' і sh" до навколишнього повітря air i' та
air i".Сюди ж надходять теплові потоки від короткозамкнених кілець ротора
' ''
r' та r". Джерела теплоти Pair i та Pair i складаються з вентиляційних втрат по-
тужності, які створюються лопатками ротора. Теплота від повітря передаєть-
ся крайнім ділянкам станини 4 і 2 та підшипниковим щитам 5 і 1, до яких та-
кож надходять теплові потоки від втрат у підшипниках bear.
Істотну роль у загальному процесі відіграють теплові потоки, що про-
ходять уздовж провідників обмоток статора і ротора. В обмотці статора вони
зазвичай спрямовані від лобових частин до пазової, в обмотці ротора − на-
впаки. Завдяки цим потокам теплота перерозподіляється між центральним
шляхом тепловідведення (r−3) і бічними шляхами від r' і r'' до 4, 5, 2, 1, і від-
бувається деяке вирівнювання температур.
Короткозамкнена обмотка ротора не ізольована від осердя, тому тепло-
вим опором між ними можна знехтувати і втрати в обмотці та зубцях врахо-
вувати спільними.
Усі теплові потоки від джерел теплоти, що знаходяться всередині кор-
пуса машини, віддаються навколишньому повітрю з його поверхні. Основна
частина теплоти знімається повітряним потоком зовнішнього обдування зі
щитів і обребреної станини. На ТС (рис. 2.1) це показано опорами із стрілка-
ми, що відходять від точок 1−5.
Найкращі умови тепловідведення мають місце на початковій ділянці
обдування, де повітря ще не нагріте теплотою, що знімається, має максима-
льну швидкість і високий рівень турбулентності. На шляху повітряного пото-
ку до кінця станини знижується його швидкість унаслідок розсіювання, зме-
ншується рівень турбулентності, що призводить до підвищення температури

5
охолоджуваної поверхні і «перекосу» кривих розподілу температури довжи-
ною двигуна.

Рисунок 2.1  Розріз короткозамкненого асинхронного двигуна закритого

виконання, що обдувається, і його повна теплова схема

Теплопровідність корпуса створює умови для вирівнювання його тем-

ператури за рахунок перерозподілу в ньому теплових потоків, які поступають
зсередини до вузлів 1−5 теплової схеми, що враховується за допомогою теп-
лової провідності, яка включена між цими вузлами.

2.2. Опис спрощеної теплової схеми заміщення АД

На рис. 2.2 наведена си-
метрована схема АД без внут-
рішнього контуру циркуляції
повітря. У загальний вузол cor
об’єднані усі вузли корпусу, і у
вузол Fes − зубці та спинка ста-
тора.
Симетрування − це об’єд-
нання правої і лівої сторін теп-
лової схеми. Це можливо не
лише за симетричних умов охо-
лодження, але й при помітно
вираженій несиметрії, так як
похибка розрахунку середньої
Рисунок 2.2  Симетрована температури, що виникає при
схема АД цьому, в машинах малої і сере-
6
дньої потужності не більше 5% і може компенсуватися деяким збільшенням
опорів схеми. При симетруванні ТС лобові частини ліворуч і праворуч
об’єднуються в один елемент з сумарними втратами. Попарно об’єднуються
щити (вузли 5 і 1), крайні ділянки станини (4 і 2), об’єми внутрішнього пові-
тря (air i' та air i") (рис.2.1). Вважається також, що температура об’єднаного
вузла дорівнює середньоарифметичній від температур початкових вузлів.
Метою розрахунку спрощених ТС є визначення середньої температури
обмотки статора. Температура короткозамкненого ротора має невелику інфо-
рмаційну цінність, тому усі три вузли r, r', r" об’єднуються в один. Похибки,
що виникають при цьому, відносяться, в основному, до температури ротора.

7
 3. ОПИС МЕТОДИКИ ТЕПЛОВОГО РОЗРАХУНКУ

3.1. Вхідні дані для розрахунку

Вхідні дані для розрахунку з використанням спрощеної ТС наведені в
таблиці 3.1. Розміри, необхідні для розрахунку, вказані на рисунках 3.1−3.4.
Таблиця 3.1 – Перелік вхідних даних для розрахунку
Позначення
Назва вихідного параметра
параметра
Внутрішній діаметр осердя статора, м ds

Зовнішній діаметр осердя ротора, м dr

Довжина повітряного проміжку, м 

Зовнішній діаметр осердя статора, м d se

Довжина осердя статора, м ls

Довжина однієї лобової частини котушки, м l fh

Довжина вильоту лобової частини обмотки, м l fs

Кількість пазів статора, од. Qs

Висота паза статора, м hs

Висота паза статора без шліца, м hscu

Менша ширина паза, м bs 2

Більша ширина паза, м bs 3

Ширина зубця статора, м bts

Висота спинки статора, м hys

Діаметр ізольованого дроту, м d scis

Діаметр неізольованого дроту, м d sc

Кількість ефективних провідників у пазі, од. zQs

8
 Продовження таблиці 3.1

Товщина корпусної ізоляції, м bis fr

Висота клина, м hw
Довжина лопаток, м bbl
Довжина кільця, м l fhr
Висота лопаток, м hbl
Висота кільця, м h fhr
Кількість лопаток, од. nbl
Номінальна частота обертання, об/хв nN
Кількість пар полюсів, од. p
Зовнішній діаметр корпусу, м d cor
Довжина корпусу, м lcor
Довжина ребер, м l
Висота ребер, м h
Кількість ребер, од. N
Товщина ребер, м b
Ширина міжреберного каналу, м bk
Товщина щита, м hsh
Зовнішній діаметр вентилятора, м dvent e
Зовнішній діаметр машини, м d he
Електричні втрати в обмотці статора, Вт Pels
Електричні втрати в обмотці ротора, Вт Pelr
Магнітні втрати в осерді статора, Вт Pmags
Механічні втрати, Вт Pmech
Додаткові втрати, Вт Pad

9
 Рисунок 3.1  Розміри короткозамкненого асинхронного двигуна
для теплового розрахунку

Рисунок 3.3  Розміри короткозамикаючих

Рисунок 3.2  Розміри паза статора
кілець ротора

Рисунок 3.4  Розміри міжреберних каналів станини

10
 3.2. Розрахунок потужності джерел теплоти
Втрати в лобових частинах, Вт,
Pels  l fh
P1 
ls  l fh . (1)

Втрати в пазовій частині, Вт,

P2  Pels  P1. (2)
Втрати в осерді статора, Вт,
P3  Pmags  0,5  kd  Pad . (3)
Втрати в роторі, Вт,
P5  Pelr  0,5  k d  Pad . (4)
Втрати у внутрішньому повітрі та корпусі, Вт,
P
P4  P6  mech . (5)
4
Сумарні втрати, Вт,
P  Pels  Pelr  Pmags  kd  Pad  Pmech ; (6)
6
 Pi P  0,5  Pmech , (7)
i 1
де kd – коефіцієнт додаткових втрат, який враховує відношення реальних до-
даткових втрат у короткозамкнених двигунах до стандартних (0,5% від Рin, де
Рin – вхідна потужність). Якщо номінальна потужність РN < 30 кВт та кіль-
кість пар полюсів р = 1 або р = 4, тоді kd = 6. Якщо РN < 30 кВт та кількість
пар полюсів р = 2, тоді kd = 4. Якщо РN < 30 кВт та кількість пар полюсів р =
3, тоді kd = 5.

3.3. Розрахунок тепловіддачі корпуса та його температури

Окружна швидкість вентилятора, м/с,
 d vent  nN
 vent  . (8)
60
Середня швидкість повітряного потоку при вході в міжреберні канали, м/с,
  0,45   vent . (9)
Витрати повітря в системі зовнішнього обдування, м3/с,

4
 
Q      d he 2
 d cor
2
.  (10)
Підігрів повітря при зовнішньому обдуванні, °С,
0,7  P
   . (11)
1100  Q 
 Ефективна швидкість обдування станини на вхідній ділянці потоку, м/с,
eff  0,5   vent 2  2 . (12)
Еквівалентний гідравлічний діаметр міжреберного каналу, м,
4   bk   h 
dh  . (13)
 2  h  bk 
Середня розрахункова температура охолоджувального потоку, °С,
 m  0  0,5    , (14)
де 0  температура зовнішнього повітря, 0 = 40 °С.
Кінематичну в’язкість повітря νair, м2/с, і коефіцієнт теплопровідності
λair, Вт/(м·°С), визначаємо з таблиці А1 для температури  m .
Число Рейнольдса
 eff  d h
Re eff  . (15)
 air
Число Нусельта на вхідній ділянці визначаємо за формулою (3.43) [2] :
Nuin  0,626  Re 0eff,522 . (16)
Коефіцієнт тепловіддачі (КТВ) на вхідній ділянці, Вт/(м2·°С),
Nu in   air
 in  . (17)
dh

Коефіцієнт зменшення КТВ за довжиною станини

  d cor 
   6  
  d h  .
  0,04  0,036  cos  (18)
24
 
 
 
2
Середній КТВ станини, Вт/(м · °С),
  cor 
l
 1  e dh 
 cor   in  d h   . (19)
   lcor 
 
Коефіцієнт тепловіддачі підшипникових щитів з боку вентилятора й при-
воду відповідно визначаємо за експериментальними формулами, Вт/(м2 · °С),
 sh1  20  14,3   0vent
,6
; (20)

 sh 2  20  2,6   0vent
,9
.
12
 Площа поверхні станини без ребер, м2,
S cor    d cor  lcor . (21)

Площа поверхні ребер, м2,

S   2  N   h  l . (22)

Коефіцієнт поля
2   cor
mh  h  , (23)
b   cor 
де  cor  теплопровідність корпуса [1], для алюмінієвого сплаву АК10  cor =
118 Вт/(м · °С).
Коефіцієнт ефективності ребра
1  2 
keff   1  2 mh . (24)
mh  e 1
Площа поверхні підшипникового щита, м2,
S sh    d cor  0,25  d cor  0,8  hsh . (25)
Загальний тепловий опір між корпусом та охолоджувальним потоком, К/Вт,
1
Rth60  . (26)
 
 Scor  keff  S  cor  Ssh    sh1   sh 2  
 
Перевищення температури корпуса, ˚С,
6
6  Rth60   Pi  0,5   . (27)
i 1

3.4. Розрахунок внутрішніх теплових опорів схеми заміщення

Тепловий опір між лобовою та пазовою частинами обмотки статора, К/Вт,
ls  l fh
Rth12  , (28)
12   Cu  SCu
де λCu – КТП міді, λCu = 390 Вт/(м˚С), SCu – площа перерізу провідників обмо-
тки, м2,

4
 
SCu  Qs  zQs    d sc2 . (29)
Розраховуємо тепловий опір між обмоткою і сталлю статора.
Периметр зіткнення обмотки зі стінками паза, м,
  2hs  bs3  2hw  6bis fr . (30)

13
 Тепловий опір пазової ізоляції з урахуванням проміжку від розшихтов-
ки (0,2 мм), К/Вт,
1 b 0,2 103 
Rthpi   is fr
 , (31)
 
  Qs  ls   pi 0,03   f  0,03  k p  2  k p 
   
де коефіцієнти теплопровідності пазової ізоляції класу F λpi=0,14 Вт/(мК),
просочувального лака λf = 0,14 Вт/(мК); kp – коефіцієнт просочення, прийма-
ємо для вакуумного просочення лаком kp = 0,9.

Еквівалентний КТП обмотки з круглого проводу, Вт/(м ˚С),

 
 eq  0,17  {1  0,81 d sc2 is  d sc is  1  1,15  1  k p  } .
2
(32)

Коефіцієнт форми паза, що характеризує двовимірне температурне по-

ле (розміри в мм)
(b  b )
  s 2 s3 . (33)
(4  hs  bs 2 )
Тепловий опір ізоляції провідників в пазу, К/Вт,
  (1  0,5  )
R thpeq  . (34)
6  Qs  ls   eq
Тепловий опір між обмоткою і сталлю статора, К/Вт,
Rth23  Rthpi  Rthpeq . (35)
Розраховуємо тепловий опір між осердям статора і станиною.
Тепловий опір зубців на половину висоти, К/Вт,
hs
Rthz  , (36)
2  Qs  bts  ls  kFe   Fe
де Fe  теплопровідність сталі, приймаємо рівною 31 Вт/(м ˚С).
Тепловий опір ярма, К/Вт,
hys
Rthys  . (37)
3,14  (d se  hys )  ls  kFe   Fe
Тепловий опір проміжку між статором і станиною, К/Вт,
4,5  10 4  (1  3  d se )
Rth  . (38)
  d se  ls
Тепловий опір між осердям статора і станиною, К/Вт,
Rth36  Rthz  Rthys  Rth . (39)

14
 Розраховуємо тепловий опір між лобовими частинами і внутрішнім повіт-
рям. Площа поверхні тепловіддачі лобових частин, м2,
S fh  14  l fs   d s  1,4  hscu  ks  Qs   hs  bts   , (40)
де ks = 0,05; 0,09; 0,1; 0,11 для 2, 4, 6, 8-полюсних двигунів відповідно.
Окружна швидкість ротора, м/c,
vr    d r  nN / 60 . (41)
Коефіцієнт тепловіддачі лобових частин, Вт/(м2 ·˚С),
19  vr  d r 0,8 
 fh  13   . (41)
 d se 

З урахуванням опору ізоляції проводів тепловий опір між лобовими ча-

стинами та внутрішнім повітрям визначаємо за формулою, К/Вт,
1 1,5  Rthpeq  ls
Rth14   . (42)
 fh  S fh p  l fh
Розраховуємо тепловий опір між внутрішнім повітрям та корпусом. Ві-
льна площа внутрішньої поверхні корпуса, м2,
 d 
S cor    d se   lcor  l s  hsh  se  . (43)
 2 
Коефіцієнт тепловіддачі повітря – корпус, Вт/(м2 ·˚С),
cori  0,8   fh . (44)
Тепловий опір між внутрішнім повітрям та корпусом, К/Вт,
1
Rth 46  . (45)
 cori  Scor
Розраховуємо тепловий опір повітряного проміжку між ротором і статором.
Коефіцієнт тепловіддачі для ламінарного режиму течії, Вт/(м2 ·˚С),
3,9  102
 lam  , (46)

Коефіцієнт тепловіддачі для турбулентного режиму течії, Вт/(м2·˚С),
vr
tur  1,82  . (48)
4 d
r
Із двох отриманих значень КТВ обираємо більше значення αδ.
Розраховуємо тепловий опір повітряного проміжку між ротором і ста-
тором
1
Rth35  . (49)
     d r  ls
15
 Розраховуємо тепловий опір між торцями ротора і внутрішнім повіт-
рям.
Поверхня тепловіддачі короткозамикаючих кілець і лопаток, м2,
Sr  2  d r  h fhr   2  l fhr  h fhr   4  nbl  hbl  bbl . (50)
Коефіцієнт тепловіддачі торців ротора, Вт/(м2·˚С),
 11 v0,8 
r  8   0, 2r  . (51)
 dr 
Тепловий опір між торцями і внутрішнім повітрям, К/Вт,
1
Rth 45  . (52)
 r  Sr

3.5 Розрахунок теплової схеми та перевищень температур в її вуз-

лах

Шляхом перетворення теплової схеми з використанням методик пере-

творення, наведених в роботі [1], одержано наступні формули для розрахун-
ку:
Rth13  Rth12  Rth 23 ; (53)
Rth 24  Rth12  Rth14 ; (54)
R'th34  Rth14  Rth13  Rth 24  Rth 23 ; (55)
R"th34  Rth35  Rth 45 ; (56)
R' R"
Rth34  th34 th34 ; (57)
R'th34  R"th34
P  R  P1  Rth14 P5  Rth 45
P'3  P3  2 th 24  ; (58)
R'th34 R"th34
P  R  P1  Rth14 P5  Rth35
P'4  P4  2 th 23  ; (59)
R'th34 R"th34
'3  P '3 Rth36 ; (60)
'4  P'4 Rth 46 ; (61)
Rth  Rth36  Rth 46  Rth34 ; (62)
Перевищення температури осердя статора, °С,
3 
'3 Rth46  Rth34   '4 Rth36    . (63)
6
Rth

16
 Перевищення температури внутрішнього повітря, °С,
4 
'4 Rth36  Rth34   '3Rth46    . (64)
6
Rth
Розрахунок перевищень температури обмотки статора, °С,
'1  P1  Rth14   4 ; (65)
'2  P2  Rth 23  3 . (66)
Перевищення температури лобової частини обмотки статора, °С,
'1Rth13  '2 Rth14  .
1  (67)
R'th34
Перевищення температури пазової частини обмотки статора, °С,
2 
'2 Rth24  '1Rth23  . (68)
R'th34
Середнє перевищення температури обмотки статора, °С,

Cu 
 2  ls  1  l fh  . (69)
ls  l fh 
Перевищення температури ротора, °С,
3  Rth45  4  Rth35  P5  Rth45  Rth35  .
 r  5  (70)
R"th34

3.6. Порівняння значень середнього перевищення температури об-

мотки статора за формулою (69) та за методикою з дипломного проекту
бакалавра.
Значення середнього перевищення температури за формулою (69) та
значення середнього перевищення температури за методикою з дипломного
проекту бакалавра заносимо до табл. 3.2.
Таблиця 3.2. – Середні перевищення температури обмотки статора
За формулою (69) За методикою з дипломного проекту

Висновки: Середнє перевищення температури обмотки статора за фо-

рмулою (69) повинно бути меншим, ніж отримане за методикою розрахунку з
дипломного проекту. Різниця результатів обумовлена більш високою точніс-
тю методу теплових схем заміщення. Ця методика дозволяє отримувати ре-
зультати більш наближені до експериментальних. Недоліком методики є бі-
льший об’єм розрахунків.

17
 4. ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ

Для прикладу розрахунку був прийнятий асинхронний двигун зі ступе-

нем захисту від впливу зовнішнього середовища ІР44 та за типом охоло-
дження ІС0141 потужністю 5 кВт і частотою обертання 960 об./хв. Вхідні да-
ні до розрахунку наведені в таблиці 4.1.
Таблиця 4.1 – Вхідні дані для розрахунку
Позначення Значення
Назва вихідного параметра
параметра параметра
Внутрішній діаметр осердя статора, м ds 0,134
Зовнішній діаметр осердя ротора, м dr 0,1334
Довжина повітряного проміжку, м  0,0003
Зовнішній діаметр осердя статора, м d se 0,191
Довжина осердя статора, м ls 0,15
Довжина однієї лобової частини котушки, м l fh 0,1376
Довжина вильоту лобової частини обмотки, м l fs 0,048
Кількість пазів статора, од. Qs 54
Висота паза статора, м hs 0,0143
Висота паза статора без шліца, м hscu 0,0138
Менша ширина паза, м bs2 0,00392
Більша ширина паза, м bs3 0,00548
Ширина зубця статора, м bts 0,00397
Висота спинки статора, м hys 0,0142
Діаметр ізольованого дроту, м d scis 0,00128
Діаметр неізольованого дроту, м d sc 0,0012
Кількість ефективних провідників у пазі, од. zQs 19

18
 Продовження таблиці 4.1
Товщина корпусної ізоляції, м bis fr 0,00025
Висота клина, м hW 0,00087
Довжина лопаток, м bbl 0,035
Довжина кільця, м l fhr 0,007
Висота лопаток, м hbl 0,02
Висота кільця, м h fhr 0,03
Кількість лопаток, од nbl 10
Номінальна частота обертання, об./хв nN 966
Кількість пар полюсів, од. p 3
Зовнішній діаметр корпуса, м d cor 0,21
Довжина корпуса, м lcor 0,25
Довжина ребер, м l 0,215
Висота ребер, м h 0,0207
Кількість ребер, од. N 32
Товщина ребер, м b 0,0033
Ширина міжреберного каналу, м bk 0,0155
Товщина щита, м hsh 0,02
Зовнішній діаметр вентилятора, м dvent e 0,199
Зовнішній діаметр машини, м d he 0,26
Електричні втрати в обмотці статора, Вт Pels 539
Електричні втрати в обмотці ротора, Вт Pelr 151,3
Магнітні втрати в осерді статора, Вт Pmags 167
Механічні втрати, Вт Pmech 13,3
Додаткові втрати, Вт Pad 25

19
 Результати розрахунку зведено до табл. 4.2.
Таблиця 4.2 – Результати теплового розрахунку асинхронного двигуна

№
форму- Розрахункова формула Результат
ли
Pels  l fh 539  0,1376 257,88
P1  
(1)
ls  l fh  0,15  0,1376 Вт
(2) P2  Pels  P1  539  257 ,88 281,12 Вт
P3  Pmags  0,5  kd  Pad  167  0,5  5  25
(3) 223,5 Вт
kd = 5
(4) P5  Pelr  0,5  k d  Pad  151,3  0,5  5  25 213,8 Вт
Pmech 13,3
(5) P4  P6   3,33 Вт
4 4
P  Pels  Pelr  Pmags  kd  Pad  Pmech  539  151,3  167 
(6) 995,6 Вт
 5  25  13,3
6
(7)  Pi P  0,5  Pmech  995,6  0,5 13,3 988,95 Вт
i 1
  d vent  nN 3,14  0,199  960
(8)  vent   10 м/с
60 60
(9)   0,45   vent  0,45  10 4,5 м/с
(10) 
Q     / 4  d he
2
 d cor
2
 
 4,5  3,14 / 4  0,262  0,212  0,083 м3/с
0,7  P 0,7  995,6
(11)    7,6 °С
1100  Q  1100  0,083
(12) eff  0,5   vent 2  2  0,5  102  4,52 6,73 м/с
4  bk  h  4  0,0155  0,0207
dh   0,0226 м
(13)
2  h  bk  2  0,0207  0,0155
m  0  0,5     40  0,5  7,6
(14) 43,8 °С
0 = 40
eff  d h 6,73  0,0226
Re eff  
(15)  air 17,34  10 6 8748,08
νair = 17,34·10 6 м2/с
(16) Nu in  0,626  Re 0eff,522  0,626  8748,080,522 71,49

20
 Продовження таблиці 4.2

Nu in   air 71,49  2,79  10 2

 in   88,4
(17) dh 0,0226
Вт/(м2·°С)
 air  2,79  102 Вт/(м ·˚С)
  d cor 
   6  
 
  0,04  0,036  cos  h
d    0,04 
24 
 
 
 
(18) 7,27  102
  0,21 
   6 
 0,036  cos  
0,0226
24 
 
 
  cor 
l
 1  e dh 
 cor   in  d h     88,4  0,0226 
   lcor 
  60,7
(19)
 
7,27102  0,25  Вт/(м2·°С)
1 e 0,0226 
 2

 7,27  10  0,25 
 
 
76,9
(20)  sh1  20  14,3   0vent
,6
 20  14,3  100,6
Вт/(м2·°С)
40,6
(20)  sh 2  20  2,6   0vent
,9
 20  2,6  100,9
Вт/(м2·°С)
(21) S cor    d cor  lcor  3,14  0,21  0,25 0,165 м2
(22) S   2  N   h  l  2  32  0,0207  0,215 0,285 м2
2   cor 2  60,7
mh  h   0,0207 
(23) b   cor  0,0033  118 0,366
 cor = 118 Вт/(м ·˚С)
1  2  1  2 
(24) keff   1  2mh   1  20,366  0,958
mh  e  1  0,366  e  1
S sh    d cor  0,25  d cor  0,8  hsh  
(25) 0,0452 м2
 3,14  0,21  0,25  0,21  0,8  0,02
21
Продовження таблиці 4.2

1
Rth60  
(26)   
 Scor  keff  S  cor  Ssh    sh1   sh 2  
 0,0314 К/Вт
1

0,165  0,958  0,285  60,7  0,0452  76,9  40,6
6
(27) 6  Rth60   Pi  0,5    0,0314  988,95  0,5  7,6 34,8 °С
i 1

ls  l fh 0,15  0,1376
Rth12   , λCu = 390 Вт/(м ·˚С)
(28) 12   Cu  SCu 12  390  1,16  103 0,053 К/Вт

(29) SCu  Qs  zQs    4  d 2

sc 
 54  19  3,14
4   0,0012 2
1,16 103 м2
  2hs  bs3  2hw  6bis fr  2  0,0143  0,00548 
(30) 0,0308 м
 2  0,00087  6  0,00025

1 b 0,2 103 
Rthpi   is fr  
  Qs  ls

 pi 0,03   f  0,03   k p  2  k p 
   
(31) 1  0,00025 0,2  103  0,0129 К/Вт
   
0,0308  54  0,15  0,15 0,03  0,14  0,03  0,9  2  0,9

λpi = 0,14 Вт/(м К); λf = 0,14 Вт/(м К); kp=0,9


 eq  0,17  {1  0,81  d sc2 is  d sc is  1  1,15  1  k p  } 
2
 0,17
(32)
 0,17  {1  0,81  0,001282  0,00128  1  1,15  1  0,9 } 2
 Вт/(м ·°С)
(bs 2  bs 3 ) (0,00392  0,00548)
(33)   0,18
(4  hs  bs 2 ) (4  0,0143  0,00392)
  (1  0,5  ) 0,18  (1  0,5  0,18)
(34) R thpeq   0,0194 К/Вт
6  Qs  l s   eq 6  54  0,15  0,17
(35) Rth23  Rthpi  Rthpeq  0,0129  0,0194 0,0323 К/Вт
hs 0,0143
Rthz  
(36) 2  Qs  bts  ls  kFe   Fe 2  54  0,00397  0,15  0,97  31 0,0074 К/Вт
Fe = 31 Вт/(м ·˚С)

22
 Продовження таблиці 4.2
hys
Rthys  
3,14  (d se  hys )  ls  kFe   Fe 0,0057
(37)
0,0142 К/Вт

3,14  (0,191  0,0142)  0,15  0,97  31
4,5  10 4  (1  3  d se ) 4,5  10 4  (1  3  0,191) 0,0079
(38) Rth  
  d se  l s 3,14  0,191  0,15 К/Вт
(39) Rth36  Rthz  Rthys  Rth  0,0074  0,0057  0,0079 0,021 К/Вт
S fh  14  l fs  d s  1,4  hscu  ks  Qs  hs  bts  
(40) 0,141 м2
 14  0,048  0,134  1,4  0,0138  0,1  54  0,0143  0,00397
(41) vr    d r  n N / 60  3,14  0,1334  960 / 60 6,70 м/с
19  vr  d r 0,8  19  6,7  0,13340,8  104,0
(42)  fh  13     13   
 d se   0,191  Вт/(м2 ·°С)
1 1,5  Rthpeq  ls 1 1,5  0,0194  0,15 0,0791
(43) Rth14    
 fh  S fh p  l fh 104  0,141 3  0,1376 К/Вт
 d 
S cor    d se   lcor  l s  hsh  se   3,14  0,191
 2 
(44) 0,129 м2
 0,191 
  0,25  0,15  0,02  
 2 
cori  0,8   fh  0,8  104 83,2
(45)
Вт/(м2 ·°С)
1 1
(46) Rth 46   0,093 К/Вт
 cori  S cor 83,2  0,129
3,9  10 2 3,9  10 2 130,0
(47)  lam  
 0,0003 Вт/(м2 ·°С)
vr 6,7 59,24
(48)  tur  1,82   1,82 
4   dr 4 0,0003  0,1334 Вт/(м2·°С)
130,0
  − найбільше значення між  lam та  tur
Вт/(м2 ·°С)
1 1
(49) Rth35   0,122 К/Вт
     d r  l s 130  3,14  0,1334  0,15
Sr  2  d r  h fhr   2  l fhr  h fhr   4  nbl  hbl  bbl 
(50) 0,0566 м2
 2  3,14  0,1334  0,03  2  0,007  0,03  4  10  0,02  0,035
23
 Продовження таблиці 4.2
 11  vr0,8   11  6,7 0,8 
 r  8   0, 2   8    83,39
(51)
 dr   0, 2 
Вт/(м2·°С)
 0,1334 
1 1
(52) Rth 45   0,212 К/Вт
 r  S r 83,39  0,0566
0,0853
(53) Rth13  Rth12  Rth 23  0,053  0,0323
К/Вт
0,1321
(54) Rth 24  Rth12  Rth14  0,053  0,0791
К/Вт
0,1644
(55) R'th34  Rth14  Rth13  Rth24  Rth 23  0,0791  0,0853
К/Вт
(56) R"th34  Rth35  Rth 45  0,122  0,212 0,334 К/Вт
R'th34 R"th34 0,1644  0,334 0,1102
(57) Rth34  
R'th34  R"th34 0,1644  0,334 К/Вт
P  R  P1  Rth14 P5  Rth 45
P'3  P3  2 th 24  
R'th34 R"th34
(58) 714,83 Вт
281,12  0,1231  257,88  0,0791 213,8  0,212
 229,5  
0,1644 0,334
P  R  P1  Rth14 P5  Rth35
P'4  P4  2 th 23  
R'th34 R"th34
(59) 260,94 Вт
281,12  0,0323  257,88  0,0791 213,8  0,122
 3,33  
0,1644 0,334
(60) '3  P'3 Rth36  714 ,83  0,021 15,0 °С
(61) '4  P'4 Rth 46  260 ,94  0,093 24,3 °С
0,2242
(62) Rth  Rth36  Rth 46  Rth34  0,021  0,093  0,1102
К/Вт
3 
'3 Rth46  Rth34   '4 Rth36   
6 
Rth
(63) 50,7 °С

15  0,093  0,1102  24,3  0,021  34,8
0,2242

 4 
'4 Rth36  Rth34   '3 Rth46    
6
Rth
(64) 55,2 °С

24,3  0,021  0,1102  24,3  0,093  34,8 
0,2242

24
 Закінчення таблиці 4.2

(65) '1  P1  Rth14   4  257 ,88  0,0791  55,2 75,6 °С

(66) '2  P2  Rth 23  3  281,12  0,0323  50 ,7 59,8 °С
'1Rth13  '2 Rth14  75,6  0,0853  59,8  0,0791
(67) 1   68,0 °С
R'th34 0,1644
'2 Rth24  '1Rth23  59,8  0,1231  75,6  0,0323
(68)  2   62,9 °С
R'th34 0,1644
2  ls  1  l fh  62,9  0,15  68  0,1376
Cu 
(69)
ls  l fh   0,15  0,1376 65,3 °С

3  Rth45   4  Rth35  P5  Rth45  Rth35 

 r  5  
R"th34
(70) 68,9 °С

50,7  0,212  55,2  0,122  213,8  0,212  0,122
0,334

Таблиця 3.2 – Середнє перевищення температури обмотки статора

За формулою (69) За методикою з дипломного проекту

65,3 °С 82,0 °С

Висновки: В результаті розрахунку отримано середнє перевищення

температури обмотки статора за формулою (69 меншим, ніж отримане за ме-
тодикою розрахунку з дипломного проекту. Різниця результатів обумовлена
більш високою точністю методу теплових схем заміщення.

25
 ЛІТЕРАТУРА

1. Сипайлов Г.А. Тепловые, гидравлические и аэродинамические рас-

четы в электрических машинах / Г.А. Сипайлов, Д.И. Санников, В.А. Жадан
 М. : Высш. шк., 1989.  239 с.
2. Борисенко А.И. Охлаждение промышленных электрических машин /
А.И. Борисенко, О.Н. Костиков, А.И. Яковлев  М. : Энергия, 1986.  560 с.

26
 Додаток А

Таблиця А1 – Теплофізичні властивості повітря

Кінематична в’язкість Коефіцієнт теплопровід-
Температура, °С 6 2
νair·10 , м /с ності λair·102, Вт/(м·°С)
– 20 11,56 2,28
0 13,28 2,44
20 15,06 2,59
40 16,96 2,76
60 18,97 2,90
80 21,09 3,05
 Зміст

Вступ 3
1. Зміст розрахункового завдання 4
2. Опис теплової схеми заміщення АД 5
2.1. Опис повної теплової схеми заміщення АД 5
2.2. Опис спрощеної теплової схеми заміщення АД 7
3. Опис методики теплового розрахунку 8
3.1. Вхідні дані для розрахунку 8
3.2. Розрахунок потужності джерел теплоти 11
3.3. Розрахунок тепловіддачі корпуса та його температури 11
3.4. Розрахунок внутрішніх теплових опорів схеми заміщення 14
3.5. Розрахунок теплової схеми та перевищень температур у її
вузлах 17
3.6. Порівняння значень середнього перевищення температури
обмотки статора за формулою (69) та за методикою з дипломного
проекту бакалавра 18
4. Приклад розрахунку 19
Література 27
Додаток А 28

28
 Навчальне видання
Тепловий розрахунок асинхронного двигуна закритого виконання,
що обдувається, з короткозамкненим ротором
Методичні вказівки до розрахунково-графічного завдання
з дисципліни «Теплові, гідравлічні і аеродинамічні процеси
в електричних машинах»
для студентів спеціальності 7.050702
«Електричні машини і апарати»
денної та заочної форм навчання

Укладачі: ГАЛАЙКО Лідія Петрівна

ГАЄВСЬКА Наталія Олександрівна

Роботу до видання рекомендував В.І. Мілих

Редактор Ю.І. Гуренко

План 2013 р., поз. 28

Підп. до друку 13 Формат 60х84 1/16 Папір офсетний.
Riso-друк. Гарнітура Таймс. Ум. друк. арк. Наклад 60 прим. Зам. №
Ціна договірна.

_____________________________________________________________________________
Видавець і виготовлювач
Видавничий центр НТУ «ХПІ»
вул. Фрунзе, 21, Харків - 2, 61002

Свідоцтво про державну реєстрацію ДК № 3657 від 24.12.2009 р.