Соціальний захист безробітніх

План:

1. Вступ……………………………………………………………………...1
2. Поняття та сутність безробіття………………………………………...1
3. Види безробіття………………………………………………………….3
4. Законодавча база України стосовно безробіття……………………….6
5. Соціальне страхування безробітних в Україні………………………...8
6. Ситуація з безробіттям в Україні на сьогодні………………………..14
7. Висновок………………………………………………………………..18
8. Використані джерела…………………………………………………..20

1. Вступ

Оскільки людина залишається без роботи через об’єктивні причини

розвитку ринкової економіки, то суспільство зобов’язане турбуватись про
неї. Об’єктивні причини, які вище викладались, є і моральною, і юридичною
основою для допомоги безробітним. Турбота суспільства реалізується
державою у вигляді системи соціального захисту безробітних і членів сімей,
котрі знаходяться на їх утриманні.
Така система визначається законодавством кожної країни. В Україні її
визначають Конституція України, стаття 46 і Закон України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

2. Поняття та сутність безробіття

Безробіття - це складне, багатоаспектне соціально-економічне явище,

властиве суспільству з ринковою економікою, при якому частина економічно

1
активного населення не зайнята у виробництві товарів і послуг. Тобто суть
безробіття полягає в тому, що:
1) частина економічно активного населення не може
застосувати свою робочу силу (здатність до праці) на ринку праці через
відсутність підходящих робочих місць;
2) позбавляється можливості на різний за тривалістю термін
працювати і отримувати трудовий дохід;
3) позбавляється заробітної плати як основного джерела
необхідних коштів до життя;
4) піддається загрозі:
- втрати кваліфікацію та професію;
- зниження соціального статусу,
- погіршення життєвого рівня.
Безробіття, за визначенням, прийнятим МОП (Міжнародної Організації
Праці), трактується як втрата заробітку з причин неможливості одержати
підходящу роботу щодо особи, здатної працювати, готової працювати і
дійсно шукає роботу. До безробітних належать всі особи працездатного віку,
які не беруть участі у громадському виробництві протягом певного періоду,
які в даний період:
1) не мають роботи в даний момент;
2) роблять конкретні і активні спроби знайти роботу;
3) в даний момент готові приступити до роботи.
В реальному економічному житті безробіття виступає як перевищення
робочої сили над попитом на неї. У багатьох розвинених країнах безробіття
може стати, як правило, наслідком зростання ефективності виробництва і
його структурної перебудови в результаті науково-технічного прогресу,
скорочення виробництва якого-небудь товару внаслідок її
неконкурентоспроможності, що веде до скорочення зайнятості населення.
Основним чинником, що сприяє виникненню і розвиткові безробіття в
нашій країні, стало вивільнення робочої сили на тлі загального спаду
2
виробництва, обумовленого кризою соціально-економічної і політичної
системи суспільства, що призвело до закриття підприємств.

3. Види безробіття

Характер і типи безробіття, а також її класифікація залежать в першу

чергу від соціокультурної, економічної та особистісної підсистем
суспільства. Кожен з цих факторів залежно від країни та часу накладає свій
відбиток на систему реальної поведінки індивідів (у тому числі безробітних).
Розрізняють кілька видів безробіття:
1. По часу (тривалості):
- короткочасна – до 6 місяців,
- тривала (хронічна) – від 6 до 18 місяців,
- застійна – понад 18 місяців.
2. З причин: в загальному вигляді і стосовно сучасних умов таку
класифікацію можна представити у вигляді трьох блоків видів безробіття:
1)Вимушене безробіття: обумовлюється змінами в соціально-
господарському житті суспільства, що призводить, як мінімум, до
скорочення робочих місць. Цей тип безробіття показує реакцію ринку праці
на кон'юнктури процесів, і головним чином, мотивом тут виступає зовнішній
по відношенню до індивіда вплив. Вимушене безробіття проявляється в
трьох формах:
- циклічне безробіття: викликається загальним спадом економічної
кон'юнктури; коли сукупний попит на товари і послуги зменшується,
зайнятість скорочується, а безробіття зростає. Масштаби і тривалість
даного безробіття досягають піку при кризі економіки і мінімуму при
підйомі економіки;
- структурне безробіття: пов'язане зі змінами в структурі попиту на
працю по галузях, регіонах і необхідним певним часом для
встановлення відповідності між структурою робочої сили, визначеними
3
якостями працівників і вільними місцями з певними професійними
вимогами. В ході технологічних перетворень попит на одні професії
зменшується або припиняється, на інші збільшується, змінюється
географічний розподіл робочих місць. Структурні безробітні
відчувають труднощі в отриманні роботи через недостатньо високу
кваліфікацію, дискримінації за ознаками статі, етнічної приналежності,
сексуальної орієнтації, віку чи інвалідності. Навіть у періоди високого
рівня зайнятості серед структурних безробітних зберігається
непропорційно високе безробіття.
- технологічне безробіття: викликано змінами в структурі виробництва
в масштабі одного підприємства. Інновації, технологічні зміни
призводять до перерозподілу або скорочення робочої сили на даному
підприємстві;
- фрикційне безробіття (текуча): пов'язане з періодом, необхідним для
пошуку або очікування нової роботи. Одні люди добровільно змінюють
місце роботи у зв'язку зі зміною професійної орієнтації, зміною місця
проживання або щоб зайняти кращі посади в інших фірмах. Головна
відмінна риса - самостійність у пошуці роботи. Фрикційне безробіття є
навіть бажаним, так як дозволяє працівникам покращувати умови праці
і знаходити більш високу заробітну плату.
- інституційне: неминуче з'являється в тих випадках, коли ринок праці
відчуває вплив різних структур, включаючи соціальні виплати, а також
коли законодавство змінює процедури звільнення і найму на роботу і
передбачає заходи соціальної підтримки безробітних і багато іншого.
Інституційне безробіття породжується правовими нормами,
влаштуванням ринку праці. Її визначає співвідношення вигод від
статусу безробітного і втрат від відсутності роботи, що приносить
дохід. Головна особливість – підтримка з боку соціуму під час пошуку
роботи.

4
- добровільна безробіття: пов'язане з небажанням працювати, існує за
наявності вільних робочих місць, коли потенційного працівника не
влаштовує рівень заробітної плати, або сам характер праці (важкий,
малоцікавий, непрестижний тощо).
- маргінальне безробіття: об'єднує уявлення про різні форми
незайнятості, таких як:
а) застійне безробіття: охоплює ту частину працездатного населення,
яка втратила роботу, втратила право на одержання допомоги по
безробіттю, зневірилася знайти робочі місця, вже пристосувалася жити
на соціальну допомогу і втратила всякий інтерес до активної трудової
діяльності.
б) сезонне безробіття: породжується тимчасовим характером виконання
тих чи інших видів діяльності та функціонування галузей господарства.
До них відносяться сільськогосподарські роботи, рибальство, збір ягід,
сплав лісу, полювання, частково будівництво і деякі інші види
діяльності. У цьому випадку окремі громадяни і навіть цілі
підприємства можуть інтенсивно працювати кілька тижнів або місяців
на рік, різко скорочуючи свою діяльність в інший час. В період
напруженої роботи відбувається масовий набір кадрів, а в період
згортання робіт - масові звільнення. Цей вид безробіття за окремими
характеристиками відповідає циклічному безробіттю, за іншими-
фрикційної, так як вона носить добровільний характер. Прогноз
показників сезонної безробіття можна визначити з великим ступенем
точності, оскільки вона повторюється з року в рік, і, відповідно, є
можливість підготуватися до рішення проблем, викликаних нею.
в) приховане безробіття. В умовах неповного використання ресурсів
підприємства, викликаного економічною кризою, компанія не звільняє
працівників, а переводить їх або на скорочений режим робочого часу
(неповний робочий тиждень чи робочий день), або відправляють у

5
 вимушені неоплачені відпустки. Формально таких працівників не
можна визнати безробітними, проте фактично вони є такими.
Виходячи з вищесказаного, можна зробити такий висновок: на
формування вимушеного безробіття головний вплив робить економічний
фактор, природної-особистісний, маргінальної безробіття-соціокультурний.
3. по соціально-демографічних груп населення:
- молодіжне безробіття,
- жіноче безробіття і т. д.
4. кількісна характеристика безробіття, або рівень безробіття, може
бути чотирьох видів:
- природний рівень безробіття;
- прийнятний рівень безробіття;
- критичний рівень безробіття;
- масовий рівень безробіття.

4. Законодавча база України стосовно безробіття

Законом України «Про зайнятість населення» у 1991 р. вперше було

визначено правовий статус безробітного. Згідно діючої редакції ст. 2 Закону
безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які
через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених
законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як
такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не
працюють і зареєстровані як шукають роботу.
Рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається
державною службою зайнятості за їх особистими заявами з 8-го дня після
реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання.
Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

6
 а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені
у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією,
перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації
або скороченням чисельності (штату);
б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в
тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від
проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи,
включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує
професійної підготовки;
в) які відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи з моменту
реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу;
г) які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових
умовах, на пенсію за вислугу років або досягли встановленого законом
пенсійного віку.
Громадяни, які зареєстровані на загальних підставах у державній
службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і відмовилися від двох
пропозицій підходящої роботи, не можуть бути визнані безробітними. Такі
особи знімаються з обліку і їм протягом 6 місяців надаються тільки
консультаційні послуги. Після закінчення шести місяців з дня зняття з обліку
вони можуть зареєструватися повторно у державній службі зайнятості як
такі, що шукають роботу.
Працівники, які зареєстровані у державній службі зайнятості згідно з п.
1 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення» і відмовилися від двох
пропозицій підходящої роботи в період пошуку роботи, втрачають право на
отримання статусу безробітного строком на 3 місяці з подальшою
перереєстрацією на загальних підставах як таких, що шукають роботу.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р.,
соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов'язків і
гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з
7
незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за
рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття.
Право громадян на соціальний захист у разі безробіття з незалежних
від них причин є конституційним правом громадян (ст. 46 Конституції
України).

5. Соціальне страхування безробітних в Україні

Страхування на випадок безробіття здійснюється на таких принципах:

надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах
трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених
законодавством про працю; цільового використання коштів страхування на
випадок безробіття; солідарності та субсидування; паритетності в управлінні
страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих
осіб та роботодавців та інше.
Суб'єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, а у
випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи,
страхувальники та страховик.
Застраховані особи - наймані працівники, а у випадках, передбачених
цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без
громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено
міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана
Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на
випадок безробіття. Особа набуває статусу застрахованого з дня укладення
трудового договору.
Не підлягають страхуванню працюючі пенсіонери та особи, в яких
відповідно до законодавства України виникло право на пенсію; іноземці та
особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо
8
інше не передбачено міжнародними договорами України, згоду на
обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
За загальним правилом, право на матеріальне забезпечення на випадок
безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи. Разом з тим Закон
також надає право на забезпечення по соціальному страхування на випадок
безробіття і незастрахованим особам - військовослужбовцям Збройних Сил
України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ
цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до
законів України, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ,
звільнених з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або
штату без права на пенсію, та особам, які вперше шукають роботу, іншим
незастрахованим особам у разі їх реєстрації в установленому порядку як
безробітних. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні
особи - суб'єкти підприємницької діяльності, особи, які виконують роботи
(послуги) згідно з цивільно-правовими угодами мають право на забезпечення
за цим Законом за умови сплати страховику страхових внесків.
Страхувальниками є роботодавці та самі застраховані особи, які
відповідно до цього Закону сплачують страхові внески. Згідно із Законом
України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового
державного соціального страхування» від 11 січня 2002 р. (з наступними
змінами і доповненнями) (Офіційний вісник України. - 2001. - № 8. - З 309),
на страхування на випадок безробіття у 2007 р. сплачують: роботодавці - 1,3
% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників; наймані
працівники-0,5 % суми оплати праці, яка підлягає обкладенню прибутковим
податком з громадян.
Страховиком є Фонд загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд).
Об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок -
подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату або інші
передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з
9
незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як
безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно
шукають роботу. Закон встановлює, що слід розуміти під «втратою роботи з
незалежних від особи обставин». До таких обставин належать: припинення
трудового договору за пунктами 1, 2, 3 статті 36; за статті 38 (у разі
неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем
законодавства про працю, умов колективного договору чи трудового
договору); статтею 39; статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) КЗпП України.
Крім того, страховим випадком також вважається обставина, за якою
застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття. Під безробіттям
розуміється втрата працівниками частини заробітної плати внаслідок
вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої відповідно
до законодавства України тривалості робочого часу та (або) перерви в
отриманні заробітної плати чи скороченні її розмірів у зв'язку з тимчасовим
припиненням виробництва без переривання трудових відносин з причин
економічного, технологічного та структурного характеру. Часткове
безробіття може виникати внаслідок таких обставин: простій на підприємстві
або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва, що має
невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше одного місяця, не
перевищує шести місяців і не залежить від працівника та роботодавця;
простій протягом місяця, що охопив не менш як 30 відсотків чисельності
працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких простої становлять 20 і
більше відсотків робочого часу. Перелік причин тимчасового припинення
виробництва встановлюється спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади - Міністерством праці та соціальної політики за
погодженням з правлінням Фонду.
Закон передбачає такі види грошового забезпечення по соціальному
страхуванню на випадок безробіття: допомога по безробіттю, у тому числі
одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької
діяльності, допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у
10
період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації
безробітного; матеріальна допомога по безробіттю; допомога на поховання у
разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Безробітним також надаються такі соціальні послуги: професійна підготовка
або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація; пошук
підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом
надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для
працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних
громадських робіт для безробітних; інформаційні та консультаційні послуги,
пов'язані з працевлаштуванням.
За загальним правилом застраховані особи, визнані у встановленому
порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку
безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня
(тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески,
мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа
підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески
особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем, або була звільнена
відповідно до Закону від сплати страхових внесків або отримувала виплати за
окремими видами загальнообов'язкового державного соціального
страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсій по інвалідності,
державної соціальної допомоги, що призначається замість пенсії інвалідам).
Для певного кола осіб допомога призначається без урахування
тривалості страхового стажу. До таких належать особи, визнані в
установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що
передували початку безробіття, працювали менше 26 тижнів, а також особи,
які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців)
перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав,
передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 КЗпП України.

11
 Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації
застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може
перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб
передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) - 720
календарних днів.
Розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до середньої
заробітної плати (доходу) особи, визначеної відповідно до Порядку
обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за
загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266
(Праця і зарплата. - 2001. - №37).
Залежно від страхового стажу розмір допомоги визначається: до 2 років
- 50 %; від 2 до 6 років - 55; від 6 до 10 років - 60; понад 10 років-70 %.
Залежно від тривалості безробіття допомога з безробіття визначається у
відсотках до певного розміру: перші 90 календарних днів - 100 %; протягом
наступних 90 календарних днів - 80; надалі - 70 %.
Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця
роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно
до наведеного вище порядку і її виплата починається з 91-го календарного
дня.
Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані
особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався
простій, працювали не менше 26 календарних тижнів, сплачували страхові
внески та в яких ці простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.
Виплата допомоги з безробіття припиняється в наступних випадках:
працевлаштування безробітного; відновлення безробітного на роботі за
рішенням суду; надходження до навчального закладу на навчання з відривом
від виробництва; отримання права на пенсію згідно із законодавством
України.
12
 Застраховані особи мають право брати участь в управлінні
страхуванням на випадок безробіття; на судовий захист своїх прав.
Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як
безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що
впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення
кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних
причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із
застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку,
перепідготовку або підвищення кваліфікації.
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на
випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків,
контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання
соціальних послуг. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом,
некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення
застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.
Кошти Фонду не включаються до складу державного бюджету України. Всі
застраховані особи є членами Фонду. Управління Фондом здійснюється на
паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і
роботодавців.
Державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття здійснює
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади -
Міністерство праці та соціальної політики України.
Джерелами формування коштів Фонду є: страхові внески
страхувальників - роботодавців, застрахованих осіб, що сплачуються на
умовах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законодавчими
актами; асигнування державного бюджету та інші надходження. Розмір
страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України
встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та
13
застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету
України на поточний рік.
Роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність реєстрації як
платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату
страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують
застраховані особи через рахунки роботодавців. Не сплачені в строк страхові
внески, пеня і штраф стягуються в дохід Фонду зі страхувальника в
безспірному порядку. Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені
та застосування фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не
застосовується.
Спори, що виникають з правовідносин соціального страхування на
випадок безробіття, вирішуються в судовому порядку.
Державна служба зайнятості цілком реально може допомогти людині
працевлаштуватися, оскільки має свої сфери впливу, повноваження і
компетенцію в реалізації різних напрямів соціального захисту. Наприклад,
одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм
власності, статистичні дані про наявність вакантних робочих місць, характер
і умови праці на них, про всіх, кого звільняють, прийнятих і звільнених
працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації
виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до звільнення
працівників. Служба зайнятості є посередником на ринку праці, дає надію і
шанс людям на працевлаштування. Але практика свідчить, що самих зусиль
центру зайнятості недостатньо. Для цього потрібні рішучі кроки керівників
підприємств, місцевих органів влади по відновленню виробництва; створення
нових робочих місць; повне порозуміння та тісна співпраця з роботодавцями.

6. Ситуація з безробіттям в Україні на сьогодні

14
 Рівень безробіття в Україні за січень-березень 2019 року збільшився до
9,2% з 8,8%, зареєстрованих за підсумками 2018 року, що в абсолютних
цифрах становить 1,6 млн осіб, повідомила Державна служба статистики.
Згідно з повідомленням, кількість зайнятого населення 15-70 років у 1-
му кварталі 2019 року становила 16,3 млн людей.
Рівень зайнятості населення віком 15-70 років становив 57,1%.
Спад української економіки спричинив зростання рівня безробіття
серед населення. І хоча темпи відновлення економічної активності
демонструють позитивну динаміку, досягти рівня зайнятості хоча б
докризового періоду поки що не вдалося.
Головною причиною зростання безробіття стало падіння економіки та
відповідне зниження фінансових результатів діяльності підприємств. Частина
компаній збанкрутіла, а деякі, щоб запобігти витратам, почали знижувати
рівень своїх витрат та оптимізувати штат працівників. Ще одним фактором
стало підвищення мінімальної заробітної плати до 3 200 грн. Це змусило
підприємців, які не в змозі збільшити свій фонд оплати праці, перевести
працівників на неповний робочий день або взагалі на неформальну
зайнятість. Також підняття мінімальної заробітної плати вплинуло на
діяльність малого бізнесу, що використовує спрощену систему
оподаткування.
Безробіття має негативні соціально-економічні наслідки як для
держави, так і для населення. Держава втрачає доходи у вигляді податків, при
цьому збільшуючи свої видатки за рахунок виплат по безробіттю. А
відповідно до закону Оукена, якщо рівень безробіття зростає більше ніж на 1
% від природного рівня, країна втрачає близько 2-3 % ВВП. Що стосується
населення, то виплати по безробіттю незначні і прожити на них досить
складно.
Ще одним негативним наслідком зростання рівня безробіття є
підвищення й без того значного навантаження на працюючих осіб. І
збільшується воно на фоні демографічної кризи в Україні. Тобто зростають
15
суми соціальних внесків, за рахунок яких формується бюджет Пенсійного
фонду.
Більшість безробітних — молодь до 24 років
В регіонах існує значна диспропорція зайнятості населення
Причина — різний рівень розвитку і економічної активності областей, а
також політична нестабільність в деяких з них. Найкраща ситуація з
працевлаштування в Одеській, Київській та Дніпропетровській областях.
Найгірша — в Луганській, Донецькій та Полтавській.
Наступною причиною безробіття є вибір професії, яка вже неактуальна
для ринку праці. Як результат, В Україні існує надлишок спеціалістів одних
професій та дефіцит інших. Вирішенням цієї проблеми може стати
отримання додаткової освіти та перекваліфікація тимчасово безробітних. А
також оновлення програм вищої та середньої освіти. При виборі професії
необхідно звертати увагу не тільки на існуючий обсяг вакансій, але й на
динаміку: тенденції до скорочення попиту на робітників певної спеціальності
може вказувати на втрату її актуальності. Зростання ж навпаки демонструє
перспективність та розвиток.
Зниження рівня безробіття сприятиме економічному зростанню
України. Але подолання цієї проблеми потребує впровадження комплексу
рішень, починаючи від адекватного розподілу державного замовлення при
підготовці спеціалістів у навчальних закладах і закінчуючи проведенням
масштабних економічних реформ та залученням інвестицій.
Основною проблемою системи соціального захисту в Україні є
недостатність коштів, у першу чергу бюджетних, для реалізації у повному
обсязі вимог чинного законодавства. Так, статтею 46 Конституції України
встановлено, що пенсії та інші види соціальних виплат, які є основним
джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від
прожиткового мінімуму. Однак економічні реалії сьогодення не дозволяють
навіть наблизитися до цього рівня. Так, за деякими підрахунками, для того,
щоб забезпечити у повному обсязі вимоги соціального законодавства,
16
необхідно, щонайменше, три річних бюджети країни. У цих умовах державна
політика у сфері соціального захисту спрямована на поступове наближення
розміру соціальних виплат до конституційних вимог. Останніми роками
цьому сприяли досить високі темпи економічного зростання.
Іншою суттєвою проблемою системи соціального захисту в Україні є
наявність багатьох невиправданих пільг і недосконалий механізм їх надання.
Як свідчить світовий досвід, дуже важливо, щоб різного роду соціальні
пільги і виплати мали адресний характер, тобто особа, для якої вони
призначені, отримувала певну матеріальну підтримку безпосередньо і
гарантовано. Це означає, що замість безоплатних послуг окремим категоріям
громадян повинні надаватися кошти для повної оплати таких послуг. Така
система набагато привабливіша як для громадян, так і для держави. Однак
перехід до неї не може бути здійснено у короткі терміни, насамперед,
внаслідок відсутності необхідних для цього фінансових коштів. Крім того,
досить важко, з політичної точки зору, прийняти рішення щодо скасування
певних пільг, навіть якщо вони необгрунтовані. Саме у цьому полягає
небезпека популістських рішень у сфері соціальної політики, тобто рішень,
які привабливо виглядають, але не забезпечені фінансово. Україні дісталася у
спадок досить розгалужена система пільг часів Радянського Союзу. Крім
того, у перші роки незалежності була прийнята велика кількість законів, які
встановлювали пільги представникам різних професій. Як наслідок, ті чи
інші пільги отримали майже всі категорії громадян, що знівелювало саме
поняття пільги. Коли пільги мають усі - це означає, що їх не має ніхто.
Сьогодні відбувається поступовий перегляд принципів соціального захисту і
перехід від надання пільг до прямих грошових виплат, а також скасування
невиправданих пільг. Щорічно при затвердженні Державного бюджету
України визначається перелік положень законів, дія яких призупиняється. Це
якраз ті норми законів, які не мають фінансового забезпечення і не можуть
бути виконані навіть теоретично. В той же час пільги для найбільш
вразливих верств населення, як правило, фінансуються.
17
 7. Висновок

Аби подолати безробіття в нашій країні, необхідна плідна співпраця

усіх ланок процесу: безробітних, роботодавців, державних установ та
політика держави в цілому. Розширення обсягів працевлаштування громадян
можливе лише за умови плідної співпраці працівників служби зайнятості з
представниками роботодавців. Керівники та працівники кадрових служб,
підприємці все частіше звертаються в сектор взаємодії з роботодавцями, де
їм за лічені хвилини надаєтья інформація про наявність безробітних за будь-
якими спеціальностями. Постійно вивчаються актуальні потреби,
економічний стан та кадрові потреби підприємств. На семінарах роботодавці
отримують юридичні консультації стосовно дотримання законодавства про
зайнятість, про державне страхування на випадок безробіття, а також про
нові можливості взаємодії зі службою зайнятості.
Актуальним на сьогоднішній день є підвищення кваліфікації
працівників безпосередньо на виробництві, за новими технологіями та на
сучасному обладнанні як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва.
Сьогодні роботодавець потребує висококваліфікованих робітників. До
того ж, існує шалений попит на так звані «робітничі» професії, такі як
слюсарі, сантехніки, механіки. В організації професійного навчання
незайнятого населення з робітничих професій є необхідність розширення
обсягів підвищення кваліфікації з низьких розрядів на більш високі. Також
вважаю за доцільне збільшувати обсяги професійного навчання з одночасним
набуттям безробітними декількох споріднених професій, що збільшить
можливості подальшого працевлаштування.
Вирішенню проблем зайнятості значно сприятиме розгляд на
державному рівні питань щодо реалізації таких заходів, як формування
державного замовлення на підготовку робітничих кадрів у ПТУ та
професійного складу студентів вузів незалежно від форм навчання (за
рахунок бюджетних коштів або на комерційній основі), з урахуванням
18
попиту на відповідні професії на ринку праці, а також готувати спеціалістів з
більш розширеними можливостями, наприклад, медична-сестра-масажист.
Також необхідно доповнити чинні законодавчі акти щодо зайнятості
молоді положеннями, які б передбачали відповідальність роботодавців за
відмову в роботі молоді, котра потребує соціального захисту.
Отже, формування національного ринку праці неможливе без
ефективної державної політики зайнятості. В умовах перехідного періоду
вона має бути спрямована на забезпечення гнучкості ринку праці, зміну
професійно-кваліфікаційної структури робочої сили, підвищення мобільності
працівників, а також стимулювання трудової активності населення на працю.

19
 8. Використані джерела:

1. Закон України «Про зайнятість населення»

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=803-12
2. Проект Закону України "Про Державну програму зайнятості
населення на 2005-2008 роки" // www.minpraci.gov.ua
3. Гроші та кредит: Підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф.
Пуховкін та інші. – К.: Либідь, 2003. – 331 с.
4. Економіка: теоретичні основи. Підручник / За ред. В.М.
Ковальчука та ін. – Тернополь: Астон, 1997. – 204 с.
5. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основи економіки . – К.: Знання, 1998.
– 478 с.
6. Крачило М.П. Основи економічної теорії – К.: 1997. – 344 с.
7. Основи економічної теорії: політекономічний аспект:
Підручник. / Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін.; За
ред. Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко. – К.: Вища Школа -2000. – 559 с.
8. Ковальчук Г., Коваль М. Основні чинники інфляції в Україні //
Економіка України. – 1996. - №3.
9. Лукінов І. Інфляційна політика, її руйнівні наслідки і шляхи
подолання // Економіка України. – 1994. - №1.
10. Томашик Л.С. Основні принципи антиінфляційної економічної
політики // Фінанси України. – 1999. - №10.
11. Доллан Э.Дж., Макроэкономика., С.-Пб. - 1994.
12. Макконнелл К.Р., Брю С.Л., Экономикс. М. - 1993.
13. Остроухов П. “Рыночная экономика”. К. - 1999.
14. Зайнятість населення // www.minpraci.gov.ua
15. Людина на ринку праці // www.kmu.gov.ua
16. Приховане безробіття робиться очевидним, і це - на краще //
www.kontrakty.com.ua
17. ДЦЗ http://www.dcz.gov.ua/control/uk/index
20