Укр - мова з молдовською мовою навчання

Українська мова
5-9 класи
Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних
закладів з навчанням молдовською мовою
(спростований варіант)
2015
Голова робочої групи
С.А.Свінтковська, завідувач науково-методичного центру
української мови та літератури, українознавства
Одеського обласного інституту удосконалення вчителів
Члени робочої групи:

С.В.Дмитрієв, старший викладач кафедри загального
та слов’янського мовознавства Одеського
національного університету імені
І.І.Мечникова, старший викладач Одеського обласного
інституту удосконалення вчителів
Г.А.Могильницька, старший викладач науково-методичного

центру української мови та літератури, українознавства
Одеського обласного інституту удосконалення вчителів
О.О.Пасат, вчитель-методист вищої категорії української мови

та літератури Крутоярівської ЗОШ І-ІІІ ступенів з
молдовською мовою навчання Білгород-Дністровського
району Одеської області
Пояснювальна записка
Володіння державною мовою є одним з найважливіших обов’язків кожного
громадянина України. Саме тому вивченню української мови в загальноосвітніх
навчальних закладах з молдовською мовою навчання надається особлива увага й
відводиться важлива роль у процесі здобуття повноцінної лінгвістичної освіти.
Вивчення державної мови відкриває підростаючому поколінню шляхи
максимальної особистісної реалізації в різних сферах людської діяльності й формує
внутрішній світогляд громадянина України, незалежно від національності та
соціального статусу. Мова є кодом доступу в найрізноманітніші галузі знань,
опанування яких забезпечує молодому поколінню відповідне самовизначення в
професійному та соціальному аспектах практичної життєдіяльності. Неабияке
значення надається українській мові в процесі набуття освіти на різних рівнях, що є
визначальним фактором у розвитку та соціалізації молодої людини. Від
усвідомлення важливості оволодіння державною мовою сьогоднішніми школярами
багато в чому залежить інтелектуальний та соціокультурний рівень формування,
розвитку і функціонування майбутньої еліти українського суспільства.
Програму з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів з
молдовською мовою навчання укладено згідно з вимогами нового Державного
стандарту базової і повної загальної середньої освіти та спрямовано на
забезпечення повноцінної можливості оволодіння українською мовою учнями
національних шкіл відповідно до потреб і особливостей різних рівнів мовленнєвої
комунікації.
Програма ґрунтується на засадах компетентнісного, гуманістичного,
комунікативного і діяльнісного підходів до мовної освіти.
Основними принципами програми є:
1) спрямованість набутих теоретичних знань на практичну реалізацію в різних
сферах комунікації;
2) взаємодія та взаємозв’язок у виконанні комунікативних, дидактичних
та виховних завдань;
3) логічна взаємодія та спільна спрямованість різних видів мовленнєвої
діяльності на формування цілісної комунікативної компетентності
громадянина України;
4) організація й структурування навчального матеріалу з урахуванням
компаративного підходу (порівняння української та молдовської мов на
фонетичному, словотвірному, морфологічному та синтаксичному мовних
рівнях), який забезпечить успішне опанування української мови учнями шкіл
з молдовською мовою навчання;
5) наступність у навчанні української мови між початковою й основною
ланками загальноосвітньої школи.
Основною метою курсу української мови в загальноосвітніх навчальних

закладах з молдовською мовою навчання є формування комунікативно повноцінної
особистості в умовах романо-слов’янського білінгвізму. У процесі навчання
громадянин української держави повинен оволодіти всіма необхідними знаннями,
уміннями та навичками на різних мовних рівнях, які дозволять йому впевнено
почуватись у будь-якій комунікативній ситуації, вправно й доцільно
використовувати зображально-виражальні ресурси української мови в межах
відповідного граматичного оформлення; розуміти лексичну й граматичну
специфіку всіх функціональних стилів сучасної української мови й уміти ними
користуватися відповідно до життєвих чи комунікативних потреб.
З огляду на сформульовану мету, враховуючи вимоги Державного стандарту
базової і повної загальної середньої освіти та геополітичні умови неспорідненого
білінгвізму, необхідно виконати такі завдання:
1) виробити й реалізувати потужну мотиваційну базу вивчення державної
мови України в загальноосвітніх навчальних закладах з молдовською
мовою навчання;
2) забезпечити необхідні умови й інформаційне поле для належного засвоєння
необхідних теоретичних базових знань з української мови;
3) використовуючи компаративний підхід, доцільно й відповідно до
мовознавчих традицій, визначити основні граматичні риси, що складають
систему відмінностей граматичної будови синтетичної української мови та
аналітичної молдовської мови;
4) формувати лексичну базу учнів, поступово збільшуючи її обсяги,
забезпечуючи набуття необхідних умінь і навичок у тематичних і
ситуативних комунікативних процесах;
5) систематично й наполегливо працювати над виробленням умінь і навичок
користування фонетичними ресурсами української мови відповідно до
законів милозвучності;
6) шляхом виконання найрізноманітніших вправ і завдань з розвитку
мовлення навчити учнів чітко й грамотно висловлювати власні думки та
відстоювати позицію, вправно використовуючи ресурси української мови в
різних комунікативних сферах;
7) сформувати систему умінь і навичок учнів у дотриманні орфоепічних,
орфографічних та пунктуаційних норм сучасної української мови;
8) використовуючи тематику й різновиди навчальних текстів, навчити учнів
відчувати естетичну природу української мови й спрямовувати їх
свідомість на формування духовного світу громадянина України.
Відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої
освіти змістовими лініями мовного компонента є мовленнєва, мовна,
соціокультурна і діяльнісна.
Ці змістові лінії взаємопов’язані і спрямовані на формування комунікативної
компетентності учнів та сприяють їхній соціальній самореалізації в суспільстві.
Як зазначено в новому Державному стандарті базової і повної загальної
середньої освіти, мовленнєва змістова лінія забезпечує формування та
удосконалення умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні,
читанні, говорінні, письмі), а також готовності розв’язувати проблеми
особистісного і суспільного характеру. Отже, основним завданням мовленнєвої
змістової лінії є формування й удосконалення комунікативної компетентності
учнів, яка реалізується через гармонійно взаємопов’язані види мовленнєвої
діяльності: аудіювання (перцептивна діяльність), читання (репродуктивна
діяльність), говоріння та письмо (продуктивна діяльність). Взаємодія необхідних
умінь і навичок у контексті мовленнєвої змістової лінії забезпечує можливість
формування мовленнєво повноцінної особистості й дає можливість соціальної
реалізації та професійного зростання і вдосконалення.
Варто зазначити, що мовленнєва змістова лінія реалізується на кожному
уроці, а не лише на уроках розвитку мовлення.
Шляхи реалізації мовленнєвої змістової лінії в умовах навчального та
геополітичного білінгвізму мають свої специфічні риси:
1) перед аудіюванням необхідно провести відповідну словникову роботу, яка
значною мірою підвищить рівень інформативності тексту, слугуватиме
засобом збагачення словникового запасу учнів та сприятиме розширенню
семантики лексики, засвоєної ними раніше;
2) під час аудіювання та говоріння слід частіше використовувати такий
різновид мовленнєвої роботи як усний переказ-переклад (як з молдовської
мови на українську, так і з української на молдовську);
3) у процесі говоріння доцільно використовувати жанр двомовного діалогу, що
допомагає набувати умінь і навичок одночасного формування думки і її
вираження в мовленні двома мовами. Це сприятиме вдосконаленню вмінь
миттєвого перекладу;
4) необхідно більше уваги приділяти читанню вголос, що допоможе уникати
орфоепічних помилок та сформує навички дотримання законів і норм
українського мовлення.
5) підготовка до письмових робіт різних жанрів потребує серйозної роботи над
лексикою. Для цього необхідно використовувати двомовні словники,
створюючи тематичні глосарії, проговорюючи зміст творів, які згодом мають
реалізовуватися на письмі;
6) тематику письмових робіт відповідно до соціокультурної змістової лінії
бажано пов’язувати з особистим життєвим досвідом учнів, що сприятиме
формуванню в них умінь і навичок передавати на письмі власні роздуми та
міркування з актуальних питань сучасного життя школярів.
Згідно з новим Державним стандартом базової і повної загальної середньої
освіти мовна змістова лінія передбачає формування мовної компетентності
шляхом засвоєння системних знань про мову як засіб вираження думок і почуттів.
Складові мовної компетенції учня – сприйняття і засвоєння відповідної
дидактичної інформації на різних мовних рівнях (фонетичному, словотвірному,
морфологічному, синтаксичному, лексичному) з метою використання її у
відповідних сферах комунікативної діяльності.
Мовна змістова лінія в загальноосвітніх навчальних закладах з молдовською
мовою навчання реалізується двома шляхами:
1) засвоєння навчальної теоретичної інформації відбувається в
монолінгвальній формі з використанням одномовного ілюстративного
матеріалу;
2) засвоєння навчального матеріалу здійснюється на основі компаративного
підходу, який ґрунтується на порівнянні специфік державної (української)
мови та рідної (молдовської) мови.
Однією з найскладніших проблем навчання української мови в
загальноосвітніх навчальних закладах з молдовською мовою навчання є реалізація
соціокультурної змістової лінії. Різнорідність культурних традицій та етнічна
специфіка у формуванні свідомості потребує надзвичайно тонкого коректного
підходу до питання симбіозу культур, які, у результаті певних геополітичних умов,
збігаються на тих чи інших територіях.
У новому Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти
зазначено, що соціокультурна змістова лінія сприяє формуванню соціокультурної
компетентності шляхом засвоєння культурних і духовних цінностей, норм, що
регулюють соціально-комунікативні стосунки між статями, поколіннями, сприяють
естетичному та морально-етичному розвиткові учнів. Соціокультурна змістова
лінія в загальноосвітніх навчальних закладах з молдовською мовою навчання має
дві площини. Першочерговим її завданням є ознайомлення з соціальним,
політичним та культурним устроєм України: державною символікою, традиціями,
історико-культурним надбанням. Ознайомлення із зазначеною інформацією через
тексти вправ, диктантів, тем переказів та творів, використання міжпредметних та
міжкурсових зв’язків дає необхідну пізнавальну базу, яка забезпечує громадянську
самоідентифікацію й сприяє соціалізації людини в суспільстві. Такі знання дають
можливість індивіду відчувати себе часткою народу. Проте реалізація
соціокультурної змістової лінії в загальноосвітніх навчальних закладах з
молдовською мовою навчання має свою специфіку, яка й формує другу її площину.
Усвідомлюючи громадянську приналежність до України, учні не мають втрачати
національної самоідентифікації. Зміст соціокультурної змістової лінії вибудовано з
урахуванням потреби учнів у міжкультурному обміні етносистемою знань з
рештою представників українського соціуму. Отже, учні загальноосвітніх
навчальних закладів з молдовською мовою навчання повинні навчитися
репрезентувати рідну культуру українською мовою як основним посередником
міжкультурного обміну інформацією на теренах України. З цією метою необхідно
ознайомлювати учнів з лексикою, яка входить до вокабуляру міжетнічного та
міжкультурного обміну інформацією. Частина тем переказів, творів, діалогів мають
бути етнічно маркованими. Такий підхід не лише стане виявом коректності, але й
посилить мотивацію свідомого опанування державної мови як дієвого інструменту
поширення інформації про рідну культуру на внутрішньодержавному просторі.
Саме такий підхід до реалізації соціокультурної змістової лінії представлений у
програмі на всіх рівнях: текстовому, тематичному, міжкурсовому та
міжпредметному.
Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія сприяє формуванню діяльнісної
компетентності шляхом формування навчальних умінь і навичок, опанування
стратегіями, що визначають мовленнєву діяльність, соціально-комунікативну
поведінку учнів, і спрямовані на виконання навчальних завдань та розв’язання
життєвих проблем (Державний стандарт базової і повної загальної середньої
освіти). Діяльнісна змістова лінія є результатом роботи комплексу навчальних
мотивацій, які визначають здатність індивіда репрезентувати мовну і мовленнєву
компетенції в певних умовах соціуму.
Усі чотири змістові лінії є взаємопов’язаними і в комплексі мають забезпечити
формування мовленнєвої культури учня, комунікативної компетентності,
гуманістичного світогляду, сприяти активній громадянській позиції, розвиткові
естетичних смаків і цілісних ціннісних орієнтацій.
У програмі значну увагу приділено використанню й реалізації у процесі
навчання української мови міжпредметних, міжкурсових та внутрішньокурсових
зв’язків, що є необхідною умовою для синхронізації змісту навчальних дисциплін
та економії навчального і фізичного часу в процесі освіти, а також запобігає
дублюванню теоретичної інформації на різних етапах.
Особливу увагу надано міжкурсовим зв’язкам між рідною (молдовською) та
державною (українською) мовами. Зроблено акцент на спільності граматичних
категорій, термінотворень, специфіки і функціонування мовних явищ на різних
рівнях.
У часи активного використання учнями здобутків цифрових технологій, а
відповідно, невисокої фізичної активності, надзвичайно важливу роль у
формуванні повноцінної особистості (як у моральному, так і фізичному плані)
відводиться здоров’язбережувальним тенденціям у процесі навчання. Навчальний
процес має містити елементи фізичного навантаження учнів, що фізіологічно
сприятиме процесу засвоєння знань, умінь і навичок. Спеціально для реалізації
здоров'язбережувального напряму розроблено систему лінгвістичної гімнастики,
яка пов язується з окремими розділами програми «Українська мова. 5–9 класи
для загальноосвітніх навчальних закладів з молдовською мовою навчання»
(додаток 2).
У програмі подано розподіл навчального часу. Скорочення кількості
спеціальних уроків розвитку мовлення небажане. Учителеві надається право в разі
потреби вносити корективи, не скорочуючи при цьому загальну кількість годин.
До програми вміщено два додатки:
Додаток 1.
Лінгвістичні відмінності української та молдовської мов, що спричинюють
типові помилки в усному мовленні та на письмі.
Додаток 2.
Лінгвістична гімнастика як основний спосіб реалізації здоров язбере-
жувальної тенденції в сучасному процесі навчання української мови.
5-й клас
(122 год., 3,5 год. на тиждень)
(6 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)
Мовленнєва змістова лінія (38 год.)
Мовна змістова лінія (78 год.)

Мовленнєва змістова лінія
Державні вимоги до рівня

Роз- К-ть
Зміст навчального матеріалу загальноосвітньої
діл годин
підготовки учнів
1. 38 Відомості про мовлення Учень/учениця:
Загальне уявлення про спілкування і розрізняє мову і мовлення,
(заг.)
мовлення; види мовленнєвої види мовленнєвої діяльності,
4 діяльності (аудіювання, читання, види і форми мовлення, стилі
говоріння, письмо); адресат мовлення, типи і жанри
мовлення; монологічне і діалогічне мовлення;
мовлення, усне і писемне мовлення; визначає тему, основну
основні правила спілкування думку висловлювання;
(практично). орієнтується в умовах
Тема й основна думка спілкування;
висловлювання. Ознайомлення з дотримується основних
вимогами до мовлення (змістовність, вимог до мовлення;
логічна послідовність, багатство, називає ознаки тексту;
доречність, виразність). визначає тему й основну
Текст, його ознаки: задум, тема й думку, належність до
основна думка, наявність двох і певного типу і стилю
більше речень, зв’язність, мовлення;
завершеність. Поділ тексту на ділить текст на смислові
абзаци. частини, складає простий
Мовні засоби зв’язку речень у план;
тексті. Тексти різних типів визначає смислові та мовні
мовлення — розповідь, опис, засоби зв’язку між частинами
роздум, особливості їх побудови. тексту та реченнями в тексті;
Поняття про розмовний, науковий, знаходить і виправляє
художній, офіційно-діловий стилі недоліки в тексті;
мовлення. складає діалогічні й
Стилістична помилка (практично). монологічні тексти певного
Недоліки в тексті (практично). типу і стилю мовлення
відповідно до навчальної і
комунікативної мети,
висловлюючи своє ставлення
до предмета мовлення;
розрізняє вивчені стилі
мовлення, знаходить у тексті
мовні засоби, характерні для
певного стилю;
розпізнає стилістичну
помилку серед інших відомих
видів помилок (нескладні
випадки).
Види робіт
2. 4 Аудіювання
Учень/учениця:
(слухання – розуміння)
уважно слухає і розуміє
Сприймання чужого мовлення. висловлювання інших людей
Аудіювання нескладних текстів або звукозаписи з одного
вивчених стилів, типів і жанрів прослуховування;
мовлення (з опорою на текст), складає первинне уявлення
мовлення співрозмовника за про зміст почутого (що, коли,
запланованою соціокультурною в якій послідовності
тематикою. Вибіркове аудіювання відбувається);
окремих фрагментів (речень) тексту. з’ясовує значення
Усунення мовних труднощів незнайомих слів з допомогою
аудіотексту (з’ясування значень вчителя чи самостійно;
незнайомих слів і виразів). розуміє фактичний зміст,
З’ясування фактичного змісту, причинно-наслідкові зв’язки,
причинно-наслідкових зв’язків, основну думку аудіотексту;
основної думки аудіотексту. Добір сприймає емоційно-оцінну
заголовка до аудіотексту. Поділ інформацію та образну мову
аудіотексту на смислові частини. художнього тексту.
Сприймання емоційно-оцінної
інформації та образної мови
художнього тексту. Контроль
розуміння фактичного змісту
прослуханого тексту (вибір
правильного варіанта відповіді на
запитання з кількох даних).
Читання мовчки, вголос Учень/учениця:
4 Формування читацького інтересу і дотримується правил гігієни
потреби читати книжки. читання;
Читання вголос і мовчки виразно читає тексти різних
невеликих за обсягом нескладних стилів, типів, жанрів
текстів з використанням вивченого мовлення (у межах вивченого
та ознайомлювального видів матеріалу), з достатньою
читання. швидкістю, з гарною
З’ясування значень незнайомих слів дикцією відповідно до
за допомогою вчителя, за орфоепічних та
словником; знаходження в тексті пунктуаційних норм;
тлумачення окремих слів. розуміє прочитане;
Розширення словникового запасу. помічає в тексті незнайомі
Користування словниками різних слова, вирази і з’ясовує їх
видів. Визначення теми й основної значення самостійно і з
думки тексту. З'ясування допомогою вчителя;
фактичного змісту. Відповіді на користується словниками
запитання за змістом тексту. різних видів, систематично
Виділення смислових опор поповнює словниковий запас;
(ключових слів і речень) у тексті.
Поділ тексту на смислові частини, виділяє і запам’ятовує в
складання простого плану. прочитаному головне, тему і
Докладний переказ прочитаного за основну думку тексту;
планом. Контроль розуміння добирає заголовки до його
фактичного змісту тексту (вибір частин;
правильної відповіді з кількох складає простий план
запропонованих). Правильна прочитаного;
вимова надрукованого (написаного) ставить запитання до
на основі умінь співвідносити букву прочитаного, відповідає на
і звук. Знання і правильне них.
застосування правил читання.
3. 13 Говоріння Учень/учениця:
відтворює готовий діалог;
Діалогічне мовлення складає діалог за зразком;
Розігрування діалогу з опорою на веде діалог у зв’язку з
текст. Відновлення пропущених прочитаним, за малюнком;
реплік діалогу. Відновлення складає діалог певного
деформованого діалогу зі зміщеними обсягу відповідно до
репліками. Самостійне розширення запропонованої ситуації
реплік діалогу. Складання діалогу за спілкування; досягає
опорними словами, за поданим комунікативної мети;
початком. Розігрування діалогу дотримується теми,
відповідно до запропонованої використовує репліки для
ситуації спілкування, пов’язаної із стимулювання, підтримуван-
життєвим досвідом учнів (діалоги ня діалогу;
етикетного характеру, діалоги- дотримується теми
розпитування); варіювання та висловлювання, норм
розігрування діалогів. української літературної
мови;
використовує репліки для
підтримання діалогу,
формули мовленнєвого
етикету.
Монологічне мовлення
(перекази, твори)
Створення монологічного Учень/учениця:

висловлювання-розповіді, опису, складає усні твори
роздуму за поданим планом, (вказаних у програмі видів) з
опорними словами, словосполучен- урахуванням мети й адресата
нями, за картиною. мовлення, типу і стилю
Усні твори-описи окремих мовлення;
предметів, тварин (зокрема за підпорядковує висловлюван-
картиною) в художньому стилі. ня темі та основній думці;
Відповідь на уроках української використовує вивчені мовні
мови та інших предметів (за засоби зв’язку між реченнями
поданим планом або таблицею). в тексті;
Усний відгук про висловлювання дотримується вимог до
товариша. мовлення та основних правил
Усний твір-оповідання про випадок спілкування.
із життя.
Усний твір-розповідь на основі
власного досвіду в художньому
стилі.
4. 13 Письмо
Твори-описи окремих предметів, Учень/учениця:
тварин у художньому та розмовному знаходить і виправляє
стилях. недоліки та помилки в змісті,
Твір-розповідь на основі власного побудові й мовному
досвіду в художньому стилі. оформленні власних
Твір-роздум на тему, пов’язану з висловлювань;
життєвим досвідом учнів у використовує вивчені мовні
художньому стилі. засоби зв’язку між реченнями
Замітка в газету (із шкільного в тексті.
життя) інформаційного характеру.
Ділові папери. пише приватні листи з

Лист рідним, друзям. Адреса. урахуванням
комунікативного завдання;
правильно надписує конверт;
Переклад
Переклад з молдовської мови на перекладає з молдовської
українську невеликих текстів мови на українську,
розповідного характеру з користуючись вивченим
елементами опису (окремого мовним матеріалом і
предмета, тварин) і роздумів. перекладними словниками.
Міжпредметні зв'язки. Художній твір і його частини: тема та ідейний зміст

художнього твору; розповідь і опис предметів, тварин у вивчених творах;
роздуми про вчинки героїв (література); усний опис змісту і художніх засобів у
творах живопису, що зображують предмети, тварин: усна розповідь за змістом
жанрової картини про дітей; спостереження за окремими предметами під час
малювання з натури (образотворче мистецтво).
Мовна змістова лінія

Роз- К-ть
діл годин
1. 78 Вступ
(заг.) Учень/учениця:
Значення мови в житті суспільства.
1 розуміє значення мови в
Місце і роль української мови в
житті суспільства, роль
Українській державі.
української мови як
державної в Україні;
необхідність володіння
українською мовою
кожним громадянином
України.
2. 7 Повторення вивченого в початкових Учень/учениця:
класах уміє вимовляти звуки і
Значущі частини слова; називати букви; визначає
спільнокореневі слова. Ненаголошені
наголошені склади у
голосні в коренях слів.
Частини мови. Основні способи їх словах;
розпізнавання. розпізнає вивчені в
Іменник. Велика буква і лапки в початкових класах
іменниках. частини мови,
Прикметник. Числівник. Займенник. визначаючи їх істотні
Особові займенники. ознаки;
Дієслово. Не з дієсловами.
правильно пише слова з
Правопис -шся, -ться у кінці дієслів.
вивченими орфограмами;
Прислівник. Правопис вивчених
розставляє розділові
прислівників-антонімів.
знаки в кінці речення, при
Прийменник. Написання
звертанні, однорідних
прийменників із іншими частинами
членах речення;
мови.
правильно і доречно
Сполучник. Уживання сполучників і,
використовує вивчені
й, та, а, але для зв’язку слів у реченні.
частини мови в усному і
Кома перед сполучниками а,але.
писемному мовленні;
Голосні у відмінкових закінченнях
уміє користуватися
іменників, прикметників, дієслів.
орфографічним і
тлумачним словниками;
будує речення з
вивченими частинами
мови, використовуючи їх
у прямому, переносному
значенні, як синоніми та
антоніми;
складає усні й письмові
висловлювання на певну
соціокультурну тему з
використанням власного
життєвого досвіду
відповідно до визначеної
комунікативної мети.
3. 16 Відомості з синтаксису й пунктуації
5 Словосполучення та речення Учень/учениця:

Відмінність словосполучення від називає, що вивчає
слова, його форми і речення. Головне синтаксис і пунктуація;
та залежне слово у словосполученні. відрізняє
Граматична помилка та її умовне словосполучення від
позначення (практично). слова і речення;
Речення. Види речень за метою розпізнає види речень за
висловлювання: розповідні, питальні, метою висловлювання,
спонукальні (повторення). Граматична окличні речення; межі
основа речення (підмет і присудок). речень у тексті, частини
Речення з одним головним членом складного речення, що
(загальне ознайомлення). мають будову простих;
Розділові знаки в кінці речень словосполучення,
(повторення). Пунктуаційна помилка граматичну основу
та її умовне позначення (практично). речення, головне і
Інтонування розповідних, питальних, залежне слово у
спонукальних, а також окличних словосполученні;
речень. визначає і позначає
Використання розповідних, питальних, головні члени речення;
спонукальних, а також окличних правильно інтонує
речень у вивчених стилях мовлення. речення різних видів;
Спостереження за використанням ставить та обґрунтовує
вивчених частин мови в ролі головного розділові знаки в кінці
і залежного слова. речення;
знаходить і виправляє
граматичні й пунктуаційні
помилки;
формулює теми текстів у
формі словосполучень і
речень;
переказує своїми словами
почуте і прочитане,
вживаючи прислів’я і
приказки;
використовує у мовленні
виразні й доцільні
словосполучення з ряду
синонімічних, різні за
будовою і метою
висловлювання речення, у
тому числі прислів’я,
крилаті вислови;
виступає з повідомлен-
нями на вивчену лінгві-
стичну тему, добираючи
приклади на підтверджен-
ня висловлених суджень;
робить синтаксичний
розбір словосполучень;
складає словосполучення
за заданими схемами.
Міжпредметні зв’язки.
Прислів’я, приказки, співвідносні із словосполученням і реченням (література).
4. 5 Другорядні члени речення: додаток, Учень/учениця:
означення, обставина розрізняє додатки,
Узгоджені та неузгоджені означення. означення, обставини;
Види обставин (ознайомлення). виділяє другорядні
Удосконалення умінь поширювати члени умовними
думку з допомогою другорядних позначками;
членів речення. будує речення,
поширюючи їх додатками,
означеннями,
обставинами, у тому числі
із засвоєними словами в
ролі другорядних членів
речення;
переказує невеликі
художні тексти з
елементами опису;
складає висловлювання
про прочитане, почуте,
випадки з власного життя,
виражаючи особисте
ставлення до
навколишнього.
Відомості про епітет, порівняння, пейзаж, літературний портрет, їх
зображувально-виражальну роль (література).
5. 3 Речення з однорідними членами (без Учень/учениця:
сполучників і зі сполучниками а, але, розрізняє однорідні члени
і). Узагальнювальне слово перед речення, узагальнювальні
однорідними членами речення. слова при них, звертання,
Двокрапка і тире після вставні слова в реченні,
узагальнювального слова у реченнях з складні речення;
однорідними членами. Розділові знаки правильно інтонує
в реченнях з однорідними членами. речення з однорідними
Звертання непоширені й поширені. членами, звертаннями і
Розділові знаки при звертанні вставними словами,
(повторення). складні речення;
Ознайомлення з найуживанішими розставляє розділові
вставними словами (практично). знаки між однорідними
Виділення вставних слів на письмі членами при звертаннях і
комами. вставних словах, у
Поняття про складні речення із складному реченні,
сполучниковим і безсполучниковим обґрунтовує їх за
зв’язком (ознайомлення). допомогою вивчених
Кома між частинами складного правил;
речення, що мають будову простих знаходить і виправляє
речень, входять у складне і з’єднані пунктуаційні помилки на
безсполучниковим зв’язком та вивчені правила;
сполучниками (і, й, та(і), а, але, що будує речення з
коли, який). однорідними членами,
звертаннями і вставними
словами, складні речення;
оцінює роль однорідних
членів, звертань і
вставних слів у реченні, а
також складних речень у
тексті;
бере участь у діалогах на
визначені теми та
відповідно до
запропонованої ситуації.
6. 3 Пряма мова. Діалог. Полілог розрізняє слова автора і
Розділові знаки при прямій мові та пряму мову в реченні з
діалозі. прямою мовою;
Засоби передачі чужого мовлення правильно інтонує
непрямою мовою. речення з прямою
мовою;
ставить та обґрунтовує
розділові знаки при
прямій мові та діалозі;
пунктуаційні помилки на
вивчені правила;
складає висловлювання,
використовуючи речення
з прямою мовою та
діалогом, із засвоєними
словами і виразами для
докладної, точної та
виразної передачі
почутого і прочитаного.
Звертання, діалоги в художніх творах (література).
7. 21 Фонетика. Графіка. Орфоепія. Учень/учениця:
11 Орфографія визначає, що вивчає
Звуки мови і звуки мовлення. фонетика, графіка,
Алфавіт. Співвідношення звуків і орфоепія, орфографія;
букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї. розрізняє в словах тверді
Голосні та приголосні звуки. і м’які, дзвінкі і глухі
Приголосні тверді та м’які, дзвінкі й приголосні, ненаголошені
глухі. Вимова звуків, що позначаються й наголошені голосні;
буквами г і ґ. визначає основні випадки
Особливості вимови українського чергування голосних і
звуку [г], невластивого молдовській приголосних звуків;
мові. звукове значення букв у
Позначення звуків мовлення на слові;
письмі вимовляє звуки у словах
Урахування відмінностей у відповідно до
співвідношенні молдовських та орфоепічних норм;
українських звуків та букв. користується
Склад. Основні правила переносу слів. орфографічним,
Наголос. Ненаголошені голосні [е], орфоепічним словниками
[и], [о] в коренях слів. Ненаголошені і словником наголосів для
голосні, що не перевіряються самоконтролю власної
наголосом. Вимова наголошених і вимови;
ненаголошених голосних. Словник
наголосів. правильно пише й
Звуковий запис слів (транскрипція). обґрунтовує слова з
Фонетичний розбір слова. вивченими орфограмами;
Орфоепічний словник. Орфографічний знаходить і виправляє
словник. Орфографічна помилка орфоепічні та
(практично), її умовне позначення. орфографічні помилки на
Орфоепічна помилка (практично). вивчені правила;
використовує логічний
наголос для виділення
слів із смисловим
навантаженням; складає
повідомлення на певну
соціокультурну тему,
використовуючи засвоєні
слова, фразеологізми,
афоризми.
Особливості звукової організації художнього тексту (література).
8. 10 Вимова приголосних звуків та Учень/учениця:
позначення їх на письмі розпізнає у словах і
Уподібнення приголосних звуків. словосполученнях явища
Спрощення в групах приголосних. уподібнення, спрощення,
Найпоширеніші випадки чергування чергування;
голосних і приголосних звуків у-в, і-й вимовляє приголосні
(практично). звуки відповідно до
Позначення м’якості приголосних на орфоепічних норм;
письмі буквами ь, і, є, ю, я. правильно пише слова з
Сполучення ьо, йо. Вимова і вивченими орфограмами
написання. й обґрунтовує їх;
Правила вживання м’якого знака. користується словником
Правила вживання апострофа. іншомовних слів;
Правильна вимова та написання слів з знаходить і виправляє
апострофом. Подвоєння букв на орфоепічні й
позначення подовжених м'яких орфографічні помилки на
приголосних та збігу однакових вивчені правила;
приголосних звуків. складає речення і
Написання слів іншомовного мікротексти із
походження: и, і у словах засвоєними новими
іншомовного походження; правопис словами,
м’якого знака та апострофа; фразеологізмами;
подвоєння букв у словах іншомовного виступає із усним чи
походження. Словник іншомовних письмовим повідомлен-
слів. ням на певну соціокуль-
турну тему, використову-
ючи виражальні засоби
мови для висловлення
емоційно-ціннісного
ставлення до світу.
9. 12 Лексикологія. Фразеологія Учень/учениця:

Лексичне значення слова. знає, що вивчає
Однозначні і багатозначні слова лексикологія і
(повторення). Вживання багатозначних фразеологія;
слів у прямому і переносному значеннях визначає належність слів
(повторення). Слова-омоніми. Лексична до певної лексичної
помилка (практично). Загальновживані категорії: однозначні й
(стилістично-нейтральні) і стилістично багатозначні,
забарвлені слова. загальновживані
Ознайомлення з тлумачним словником. (нейтральні) і
Групи слів за значенням: синоніми, стилістично забарвлені
антоніми, омоніми. Ознайомлення зі слова, групи слів за
словниками антонімів, синонімів. значенням,
Фразеологізми. Поняття про фразеологізми, а також їх
фразеологізм, його лексичне значення. роль у тексті;
Джерела українських фразеологізмів. пояснює (у нескладних
Прислів’я, приказки як різновиди випадках) значення
фразеологізмів. Ознайомлення із відомих слів, їх
фразеологічним словником. походження, значення
фразеологізмів,
прислів’їв, приказок;
користується тлумачним
і перекладним,
фразеологічним
словниками, словниками
синонімів, антонімів;
добирає з-поміж
синонімів, антонімів,
фразеологізмів найбільш
відповідні контексту.
Міжпредметні зв’язки. Епітети, порівняння, синоніми, характерні для усної

народної творчості, фразеологізми (література).
10. 19 Будова слова. Словотвір. Учень/учениця:
Орфографія знає визначення основи
Корінь, суфікс, префікс і закінчення слова і закінчення
— значущі частини слова (повторен- змінюваних слів, кореня,
ня і поглиблення відомостей). Основа префікса, суфікса як
слова. Закінчення змінних слів. значущих частин слова;
Використання спільнокореневих слів застосовує ці визначення
як засобу зв’язку речень у тексті. на практиці;
Запобігання помилкам, пов’язаним з визначає способи
неправильним уживанням спільно- словотворення, може
кореневих слів. навести свої приклади;
Ознайомлення із морфемним застосовує ці визначення
словником. практично: відділяє
Вимова префіксів з- (зі-, с-), роз-, закінчення слів від
без-, через-. основи, поділяє основу на
Найпоширеніші випадки чергування значущі частини;
голосних у коренях слів о-а, е-и, е-і. добирає спільнокореневі
Основні способи словотворення: слова з однаковими
суфіксальний, префіксальний, префіксами з однаковими
суфіксально-префіксальний, суфіксами, правильно
основоскладання. вживає їх у мовленні;
Ознайомлення із словотвірним користується морфемним
словником. та словотвірним
Зміни приголосних при словотворенні. словниками.
Написання разом і через дефіс правильно пише й
складних слів з пів-, напів-, полу- . обґрунтовує слова з
Сполучні голосні о,е в складних вивченими орфограмами;
словах. знаходить і виправляє
Вимова і написання префіксів під-, орфоепічні й
від-, над; пре-, при-, прі-. орфографічні помилки на
вивчені правила, а також
лексичні помилки;
складає речення і
мікротексти з
використанням слів із
суфіксами і префіксами,
що надають емоційного
забарвлення і виразності
тексту;
створює висловлювання
відповідно до задуму,
упорядковуючи дібрані
відомості в логічній
послідовності,
використовуючи ключові
слова і речення, надаючи
виразності мовному
оформленню.
11. 2 Повторення, узагальнення й Учень/учениця:
систематизація вивченого формулює вивчені
Синтаксис і пунктуація. правила, наводить до них
Лексикологія. приклади;
Будова слова й орфографія. правильно записує слова
Фонетика й графіка. з вивченими
Орфоепія й орфографія. орфограмами.
Соціокультурна змістова лінія
Орієнтовні теми учнівських усних і письмових висловлювань
Українська мова – державна мова України.
Роль української мови в житті громадянина України.
Народна символіка України. Рослинні символи (калина, соняшник, верба, ясен).
У моїй хаті – моя правда.
Моя оселя.
Мої маленькі незрадливі друзі.
Що значить слово «дружба»?
Найвище щастя - жити на Землі.
Живу – радію і радію, бо живу!
Спорт у нашому житті.
Здоровий спосіб життя – мій вибір.
Команда нашого класу.
Спорт – прямий шлях у здорове життя.
Яку пору року я люблю і чому.
Природа прокидається.
Моє рідне село.
Світ не без добрих людей.
Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе.
Праця людини. Цікаві професії.
Народні ремесла мого краю, мого народу.
Захисники Вітчизни.
Герої не вмирають.
Хліб – символ добробуту народу.
Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

Учень/учениця - активний учасник навчального процесу:
▪ виконує правила гігієни навчальної праці;

▪ розуміє поставлене вчителем навчальне завдання і діє відповідно до нього;
▪ сприймає, осмислює, засвоює навчальну інформацію і відтворює її на прохання
вчителя;
▪ за допомогою вчителя визначає стратегію власної пізнавальної діяльності:
мотив, мету і завдання навчальної роботи, планує основні етапи її виконання,
контролює перебіг, відбирає необхідні засоби для розв’язання завдань;
систематизує та узагальнює навчальний матеріал; наводить докази на
підтвердження тез (у нескладних випадках); засвоює різні способи контролю;
порівнює досягнуті результати з поставленою метою; оцінює якість виконаної
роботи (власної і товариша);
▪ вчиться працювати самостійно, у парі та в групі;
▪ дотримується заданого темпу роботи.
Працюючи з книжкою та іншими джерелами знань, учень/учениця:

▪ орієнтується в змісті підручника;
▪ самостійно ознайомлюється з його змістом; звертається до запитань і завдань
підручника, використовує зразки у навчальній діяльності; користується схемами,
таблицями, інструкціями і додатками;
▪ вчиться працювати з комп’ютером та іншими технічними засобами навчання з
метою ефективного засвоєння навчального матеріалу.
6-й клас
(122 год. 3,5 год. на тиждень)
(4 год. — резерв годин для використання на розсуд учителя)

Роз- К-ть
діл годин
(заг.) Повторення вивченого про розпізнає текст, його
4 спілкування і мовлення; види структурні особливості (зачин,
мовленнєвої діяльності основну частину, кінцівку);
(аудіювання, читання, переказує текст за складним
говоріння, письмо). Загальне планом;
уявлення про ситуацію визначає ситуацію спілкування,
спілкування: той, хто говорить її складові; стилі (розмовний,
(пише), адресат мовлення, тема художній, науковий) мовлення,
й основна думка сферу їх використання, типи
висловлювання, мета і місце (розповідь, опис природи і
спілкування (практично). приміщення, роздум),
Засоби спілкування (мовленнєві особливості їх побудови;
та немовленнєві). Умови основні джерела матеріалу для
успішного спілкування (деякі твору;
правила спілкування). вибудовує свою мовленнєву
Повторення вивченого про поведінку відповідно до
текст. ситуації та правил спілкування;
Складний план готового тексту; розпізнає офіційно-діловий
простий план власного стиль серед інших відомих
висловлювання. Повторення стилів мовлення;
відомостей про стилі використовує знання про типи
мовлення. мовлення під час побудови і
Поняття про офіційно-діловий вдосконалення власних
стиль. висловлювань.
Повторення вивченого про
типи мовлення.
Особливості побудови опису
приміщення і природи.
Види робіт
2. 4 Аудіювання
(слухання – розуміння)
Сприймання чужого мовлення. уважно слухає, сприймає на
Аудіювання доступних текстів слух і розуміє мовлення
вивчених стилів, типів і жанрів вчителя, однокласників,
мовлення; мовлення співрозмовника в межах
співрозмовника за доступної тематики і засвоєного
запланованою соціокультурною мовного матеріалу, текстів
тематикою; радіо- і телепере- вивчених стилів, типів і жанрів
дач, аудіозапису. мовлення;
Усунення мовних труднощів осмислює і в разі потреби
аудіотексту (контроль розумін- запам’ятовує почуте; фіксує в
ня складніших речень, з’ясуван- пам’яті найважливіше;
ня значень незнайомих слів і з’ясовує значення незнайомих
виразів, стиснення чи поши- слів;
рення речень тощо). розуміє фактичний зміст,
Вибіркове аудіювання окремих причинно-наслідкові зв’язки,
фрагментів (речень) тексту із основну думку аудіотексту;
завданням (сформулювати складає простий план
відповідь на запитання, прослуханого; дає оцінку
відтворити контекст уживання почутому;
слова). докладно переказує
Постановка запитань до прослуханий текст;
окремих речень і фрагментів сприймає емоційно-оцінну
аудіотексту. інформацію та образну мову
Формулювання основної думки художнього (науково-
прослуханого тексту. популярного) тексту;
Вичленування смислової розуміє основний зміст
інформації. українськомовних радіо- і
З’ясування фактичного змісту, телепередач, аудіозапису,
причинно-наслідкових зв’язків, використовує здобуту
основної думки аудіотексту, інформацію в навчальній
формування в уяві зорових діяльності.
образів, сприймання емоційно-
оцінної інформації та образної
мови художнього (науково-
популярного) тексту.
Контроль розуміння фактичного
змісту аудіотексту (вибір
правильної відповіді на
запитання з кількох даних).
Докладний переказ
прослуханого тексту.
Прогнозування змісту
(розширення і продовження
аудіотексту).
Аналіз уживання мовних
засобів.
4 Читання невеликих за обсягом читає тексти вивчених стилів,
нескладних текстів діалогічного типів і жанрів мовлення
і монологічного характеру, що відповідно до норм української
належать до стилів: літературної мови та до «Орієн-
художнього, науково- товних вимог оцінювання
популярного; типів: розповідь, навчальних досягнень учнів із
опис, роздум. базових дисциплін у системі
Формування читацького загальної середньої освіти»;
інтересу і потреби читати. удосконалює читання вголос і
Удосконалення вмінь читати мовчки, навички вивчального та
вголос і мовчки, користуватись ознайомлювального, а також
вивчальним та ознайомлюваль- вибіркового читання;
ним видами читання. Вибіркове систематично збагачує
читання. словниковий запас, з’ясовує
З’ясування значень незнайомих значення незнайомих слів;
слів і виразів. Розширення користується словниками
словникового запасу. різних видів;
Користування словниками з’ясовує фактичний зміст,
різних видів. основну думку тексту;
З’ясування фактичного змісту, підтверджує свою думку
провідної думки тексту. уривками з тексту, пов’язує
Постановка запитань до тексту. зміст тексту з життєвими
Виділення ключових слів, ситуаціями;
речень у тексті. складає складний план
Поділ тексту на смислові готового тексту;
частини. переказує прочитане за планом
Складання складного плану докладно і вибірково;
прочитаного тексту. переказує прочитане,
Переказ тексту зі зміною особи замінюючи особу.
(заміна 1-ої особи 3-ою або
переказ від імені одного з
героїв).
Розвиток умінь давати оцінку
прочитаному.
Контроль розуміння фактичного
змісту (вибір правильної
відповіді з кількох
запропонованих).
Діалогічне мовлення складає і розігрує діалоги
Складання діалогів відповідно певного обсягу відповідно до
до запропонованої ситуації запропонованої ситуації в
спілкування, пов’язаної з межах визначеної
особистими враженнями, соціокультурної тематики;
спостереженнями. досягає комунікативної мети;
Розігрування готового діалогу з дотримується правил
опорою на текст. спілкування та норм
Відтворення озвученого української літературної мови;
діалогу. ініціює, підтримує розмову і
Поширення діалогу на основі реагує на репліки
набору обов’язкових реплік. співрозмовника в нескладних
Постановка запитань до тексту; ситуаціях спілкування: вітає і
відповіді на запитання за відповідає на привітання,
змістом тексту. нагадує про щось, обмінюється
Доповнення викладеної в тексті думками та інформацією,
інформації прикладами на доповнює інформацію,
основі власного досвіду. висловлює інтерес до чогось,
бажання (небажання), намір
щось зробити, пропонує
послуги, висловлює сумнів,
упевненість (невпевненість),
ставить зустрічне запитання,
уточнює зміст фрази тощо;
спілкується в передбачуваних
повсякденних ситуаціях,
доречно використовуючи
вивчені мовні засоби;
опановує етику телефонної
розмови.
Монологічне мовлення Учень/учениця:

(перекази, твори) переказує зміст прочитаного
Докладний і вибірковий усні (прослуханого) тексту докладно
перекази (за простим і і вибірково, за простим і
складним планом) художніх складним планом;
текстів розповідного характеру складає підготовлені усні
з елементами опису висловлювання;
приміщення, природи та самостійно добирає для
роздуму. висловлювання матеріал на
Створення монологічного основі різних джерел,
висловлювання-розповіді, систематизує його;
опису, роздуму за поданим складає простий план власного
планом, опорними словами, висловлювання; підпорядковує
словосполученнями, за висловлювання темі й основній
картиною. думці;
Усний твір-оповідання на вживає різні типи мовлення
основі побаченого і за (зокрема опис приміщення і
жанровою картиною. природи), обирає відповідно до
Усний твір-опис (за простим умов спілкування стиль
планом) приміщення, природи мовлення (розмовний,
на основі особистих вражень і науковий, художній, офіційно-
за картиною. діловий);
Усний твір-роздум про вчинки дотримується орфоепічних та
людей на основі власних інтонаційних норм української
спостережень і особистих літературної мови.
вражень у художньому стилі. відтворює текст з урахуванням
виду переказу (докладно чи
вибірково) за самостійно
складеним простим і складним
планом.
4. 13 Письмо
Написання переказів (за удосконалює написане;
простим і складним планом). самостійно добирає матеріал
для висловлювання на основі
Докладний і вибірковий різних джерел, спостережень,
переказ художніх творів особистих вражень,
розповідного характеру з систематизує його;
елементами опису приміщення, складає простий план;
природи та роздуму. вибирає відповідно до ситуації
Написання творів (за простим спілкування стиль мовлення
планом). (розмовний, науковий,
Твір-оповідання на основі художній, офіційно-діловий);
побаченого. уживає різні типи мовлення
Твір-опис (приміщення, (зокрема опис приміщення і
природи) на основі особистих природи);
вражень і за картиною.
Твір-роздум про вчинки людей
на основі власних спостережень
і особистих вражень.
Замітка інформаційного
характеру до газети (зі
шкільного життя).
Відгук на відповідь товариша.
Ділові папери складає план роботи,

План роботи. оголошення;
Оголошення. добирає мовні засоби
відповідно до задуму
висловлювання і стилю
мовлення;
удосконалює написане;
Переклад
Переклад з молдовської мови на
українську речень із вивченими перекладає з молдовської мови
частинами мови, діалогів, на українську речення із
невеликих розповідних текстів вивченими частинами мови,
(усні та письмові). діалоги, невеликі розповідні
тексти усно та письмово.
Інтер’єр і пейзаж у літературному творі; усна характеристика літературного
героя (література).

№ К-ть
п/п годин
1. 78
(заг.) Вступ Учень/учениця:
1 Краса і багатство української обґрунтовує роль української
мови. мови в житті держави та
необхідність володіння нею
кожним громадянином України.
2. 6 Повторення, узагальнення й
поглиблення вивченого
Словосполучення і речення. Учень/учениця:
Члени речення, у тому числі уміє складати
однорідні. Розділові знаки при словосполучення і виписувати
однорідних членах. їх з тексту;
Звертання, вставні слова та розставляє розділові знаки в
розділові знаки при них. простому і складному реченнях,
Уживання звертань та вставних у діалозі, при прямій мові;
слів у фразеологізмах. використовує на практиці
Просте і складне речення. Кома орфографічні правила;
між частинами складного уміє добирати синоніми,
речення. антоніми, використовує в
Пряма мова і діалог. Розділові мовленні фразеологізми.
знаки в них.
Будова слова. Найпоширеніші
орфограми в коренях, суфіксах і
префіксах.
Уживання слів у прямому та
переносному значенні,
Багатозначні слова. Розрізнення
багатозначних слів та слів-
омонімів.
Синоніми та антоніми,
вживання їх для збагачення та
увиразнення мовлення.
Звуки мови і знаки письма.
Склад і наголос.
Уживання м’якого знака та
апострофа.
3. 1 Морфологія. Орфографія. Учень/учениця:
Загальна характеристика знає, що вивчає морфологія;
частин мови
19 Іменник
Іменник: загальне значення, визначає правильно
морфологічні ознаки, морфологічні ознаки іменника,
синтаксична роль. його синтаксичну роль
Іменники, що означають назви належність до певної відміни;
істот і неістот (повторення), пояснює основні значення
загальні і власні назви. Велика відмінків;
буква і лапки у власних назвах. відмінює іменники;
Рід іменників. Іменники визначає форму іменника в
середнього роду в українській реченні, значення іменникових
мові. Запобігання помилкам у суфіксів;
визначенні роду окремих використовує відмінкові
іменників на приголосний (біль, закінчення іменників І-ІV
рояль, рукопис) та іменників відмін, а також незмінювані
середнього роду. Іменники іменники та іменники, що
спільного роду. Узгодження з вживаються лише у власному
ними прикметників, мовленні;
займенників та дієслів минулого утворює іменники різними
часу. способами;
Число іменників (повторення). правильно пише іменники з
Іменники, що мають форму вивченими орфограмами;
тільки однини або тільки утворює і пише правильно
множини. чоловічі та жіночі імена по
Відмінки іменників батькові;
(повторення). Кличний знаходить і виправляє
відмінок в українській мові. орфографічні помилки на
Правильне вживання іменників вивчені правила;
у кличному відмінку при користується орфографічним
звертанні. словником;
Типи відмін іменників. уміє використовувати в
Відмінювання іменників І та ІІ мовленні іменники-синоніми та
відмін (групи). Відмінювання іменники-антоніми, кличний
іменників ІІІ та ІV відмін. Букви відмінок іменників при

-а(-я), -у(-ю) в закінченнях звертанні, фразеологізми і
іменників чоловічого роду крилаті вислови, до складу яких
другої відміни. Незмінювані входять іменники;
іменники іншомовного помічає і виправляє
походження (загальне граматичні помилки;
ознайомлення), зокрема й ті, робить розбір іменника як
які вживаються в молдовській частини мови.
мові. Правильне вживання
незмінюваних іменників у
мовленні.
Основні способи творення
іменників, найчастіше вживані
суфікси: –ок-, -ник-, -ар-, -уся-,
-іст- (-ист-), -ство (-цтво),
-тель, -ець, -ач (за вибором
учителя).
Букви е, и, і в суфіксах -ечок-,
-ечк-, -ичок-, -ичк-, -інн(я)-,
-енн(я)-, -н(я), -инн(я), -ив(о),
-ев(о).
Суфікси, що надають словам
емоційного забарвлення.
М’який знак у суфіксах -еньк-,
-оньк-: Марусенька, долонька.
Не з іменниками.
Перехід прикметників в
іменники.
Написання і відмінювання
чоловічих та жіночих імен по
батькові.
Написання молдовських
власних назв (зокрема прізвищ).
Розбір іменника як частини
мови.
Міжпредметні зв’язки. Вживання великої букви у власних назвах; слова із
суфіксами зменшувально-пестливого значення та суфіксами на означення
згрубілості в художніх творах (література).
4. 14 Прикметник
Прикметник: загальне зна- Учень/учениця:
чення, морфологічні ознаки, знає загальне значення,
синтаксична роль. морфологічні ознаки
Правопис голосних у прикметника, його синтаксичну
закінченнях прикметників роль;
(повторення). розпізнає прикметники,
Якісні, відносні та присвійні визначає їх граматичні ознаки;
прикметники. відмінює прикметники твердої і
Ступені порівняння м’якої груп;
прикметників. Утворення утворює правильно форми
вищого і найвищого ступенів вищого і найвищого ступеня
порівняння прикметників. порівняння якісних
Наголос у формах вищого і прикметників; якісні, відносні і
найвищого ступенів порівняння присвійні прикметники від
прикметників. інших частин мови за
Запобігання помилкам у допомогою відомих способів
використанні форм вищого і словотвору;
найвищого ступенів. складає з ними речення;
Прикметники твердої і м'якої знаходить вивчені орфограми і
груп, їх відмінювання. пояснює їх, користуючись
Способи творення прикметників правилом;
(практично): знаходить і виправляє помилки
а) творення якісних в правописі прикметників;
прикметників від іменників (-н-, редагує тексти з метою
-к-, -ат-, -ист-); усунення невиправданих
б) творення якісних повторів прикметників і заміни
прикметників від дієслів (-лив-, їх синонімами;
-к-, -уч-, -юч-); робить розбір прикметника як
в) творення відносних частини мови.
прикметників від іменників
(-ськ-, -цьк-, -ан-, -ян-, -н-,
-ов-, -ев-);
Не з прикметниками. Префікси
пре- і при- в прикметниках
(повторення).
Найуживаніші суфікси
прикметників (практично).
Букви е та ь у суфіксах на
означення пестливості: -еньк-,
-есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, у
суфіксах -уват-, -юват- на
позначення неповноти ознаки.
М’який знак у суфіксах -ськ-,
-цьк-, -зьк-. Вживання суфіксів
-ев-(-єв-), -ов-, -ин, -їн-, -ичн-,
-ічн-, -їчн- у прикметниках.
Букви н і нн у прикметниках.
Написання складних прик-
метників разом і через дефіс.
Написання прізвищ прикмет-
никової форми.
Зіставлення прикметників з
відповідними прикметниками
молдовської мови.
Розбір прикметника як частини
мови.
Міжпредметні зв’язки. Використання прикметників для точного опису
предметів, явищ і подій (географія, історія); прикметник як епітет (література).
5. 11 Числівник Учень/учениця:
Числівник: загальне значення, знає загальне значення
морфологічні ознаки, числівника, його морфологічні
синтаксична роль. Розряди ознаки, синтаксичну роль у
числівників за значенням. реченні;
Числівники кількісні (на розпізнає числівники в тексті;
позначення цілих чисел, визначає їх граматичні ознаки;
дробові, збірні) і порядкові. утворює і вживає правильно
Числівники прості, складні і відмінкові форми числівників;
складені. Правильне вживання поєднує правильно числівники
відмінкових форм іменників при з іменниками;
кількісних числівниках (зокрема правильно вживає числівники
дробових і збірних). на позначення дат, часу (годин);
Відмінювання кількісних знаходить вивчені орфограми і
числівників. Правильне пояснює їх за допомогою
вживання форм непрямих орфографічних правил;
відмінків кількісних знаходить і виправляє
числівників. помилки на вивчені правила;
Відмінювання порядкових робить розбір числівника як
числівників. Правильне частини мови.
вживання числівників для
позначення дат, часу (годин) (з
Двадцять четвертим серпня).
Буква ь на кінці числівників та
перед закінченням у непрямих
відмінках (загальне
ознайомлення).
Написання складених
числівників. Написання разом
порядкових числівників з
-сотий, -тисячний,
-мільйонний, -мільярдний
(загальне ознайомлення).
Числівники у фразеологізмах;
засвоєння найпоширеніших
фразеологізмів з числівниками
(один в полі не воїн, у семи
няньок дитя без ока тощо).
Розбір числівника як частини
мови.
Міжпредметні зв’язки. Правильне використання форм числівників під час
читання (література, географія, історія, математика).
6. 10 Займенник Учень/учениця:
Займенник: загальне значення, знає загальне значення,
морфологічні ознаки, морфологічні ознаки і
синтаксична роль. Уживання синтаксичну роль займенника;
займенників для зв’язку речень знаходить займенники в тексті,
у тексті. визначає їх розряд, граматичні
Розряди займенників. ознаки;
Особові займенники. Буква н в утворює неозначені й заперечні
особових займенниках 3-ї особи займенники;
після прийменників. відмінює правильно всі розряди
Відмінювання особових займенників;
займенників. Правильне знаходить вивчені орфограми і
вживання особових займенників пояснює їх;
(відповідно до змісту помічає і виправляє помилки в
попереднього речення). написанні і вживанні
Вживання займенників Ви, Ваш займенників;
на знак пошани при звертанні до уживає займенники для зв’язку
однієї особи. Написання цих речень у тексті;
займенників з великої букви. правильно поєднує
Присвійні, вказівні, означальні займенники з прийменниками;
займенники, їх відмінювання. робить розбір займенника як
Відмінювання зворотного частини мови.
займенника себе.
Питальні і відносні займенники,
їх відмінювання.
Вживання питальних
займенників у ролі питальних
слів у питальних реченнях та
відносних – у ролі сполучних
слів у складних реченнях з
нерівноправними частинами.
Неозначені та заперечні
займенники, їх творення і
відмінювання.
Дефіс у неозначених
займенниках.
Ні в заперечних займенниках.
Написання прийменників із
займенниками окремо
Розбір займенника як частини
мови.
Міжпредметні зв’язки. Використання займенників на уроках історії,
літератури, під час вивчення предметів природничо-математичного циклу.
7. 14 Дієслово Учень/учениця:
Дієслово: загальне значення, знає загальне значення
морфологічні ознаки, дієслова, його морфологічні
синтаксична роль. ознаки, синтаксичну роль;
Не з дієсловами. знаходить дієслово в реченні;
Форми дієслова: неозначена визначає його форми,
форма (інфінітив); особові граматичні ознаки, належність
форми дійсного, умовного, дієслова до певної дієвідміни;
наказового способів; правильно пише е, и в
дієприкметник, безособові особових закінченнях І і ІІ
форми на -но, -то; дієвідмін; знаходить вивчені
дієприслівник. орфограми і пояснює їх за
Доконаний і недоконаний вид допомогою правил, правильно
дієслова. записує слова з вивченими
Часи дієслова. Минулий час. орфограмами, знаходить і
Зміна дієслів у минулому часі. виправляє помилки
Наголос у деяких дієсловах відповідно до вивчених правил;
минулого часу (була, несла, правильно складає і вживає у
брала). мовленні речення з дієсловами
Теперішній час. Правопис в ролі присудка;
-ться, -шся в кінці дієслів робить розбір дієслова як
теперішнього часу. частини мови.
Дієвідмінювання дієслів у
теперішньому часі. Дієслова І
та ІІ дієвідміни. Букви е, и в
особових закінченнях І та ІІ
дієвідмін.
Способи дієслів (дійсний,
умовний, наказовий). Творення
дієслів умовного способу.
Формотворчі частки би, б.
Творення дієслів наказового
способу. Формотворчі частки
хай, нехай. Букви ь у дієсловах
наказового способу.
Вживання одних способів
дієслів замість інших.
Безособові слова.
Дієслова-синоніми. Їх
використання для
урізноманітнення мовлення.
Практичне засвоєння дієслівних
словосполучень, у яких
допускаються помилки у формі
залежного слова (дякувати
кому? клопотатися ким? чим?
турбуватися про кого?
одружитися з ким? Оволодіти
мовою, опанувати мову,
запобігати помилкам, уникати
помилок…).
Практичне засвоєння особових
форм дієслів з чергуванням
кінцевого приголосного основи.
Розбір дієслова як частини
мови.
8. 4 Повторення узагальнення й
систематизація вивченого Учень/учениця:
Словотвір і орфографія. знає основні орфограми у
вивчених частинах мови;
Морфологія й орфографія. знаходить у тексті і
характеризує за граматичними
ознаками вивчені частини мови.
Моя Україна – єдина країна, піклування держави про розвиток національних

культур.
Визначні постаті української історії.
Моя родина. (Рід, родина, дім. Взаємини у сім'ї).
Сила доброго слова і чемності. (Шанобливе ставлення до дорослих).
Моє село (місто) – частина моєї великої Батьківщини.
Мій найкращий друг (подруга).
Якщо хочеш довго жити, треба з спортом подружити.
Ніщо не коштує так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість. (Ти серед
людей. Етикет, етика, загальноприйняті норми поведінки. Культура спілкування).
У здоровому тілі — здоровий дух. (Здоровий спосіб життя).
Не кидайсь хлібом — він святий. (Хліб у житті людини).
Мені травинка кожна розповість, як завжди бути гарним і здоровим. (Рослинний
світ мого краю).
Державні та народні свята України.
Герої Небесної сотні.
Рід, родина, дім. Взаємини і традиції в українській родині.
Міста України.
Визначні постаті України.
Охорона природи, тварин і довкілля.
Учень/учениця – активний учасник навчального процесу:
▪ виконує правила гігієни навчальної праці;

▪ розуміє поставлене вчителем навчальне завдання і діє відповідно до нього;
▪ вчиться визначати мотив, мету і завдання навчальної роботи, планування,
етапи її виконання; опановує вміння систематизувати і узагальнювати навчальний
матеріал;
▪ вчиться наводити аргументи на підтвердження тез; здійснювати контроль;
оцінювати якість виконаної роботи (власної і товариша) відповідно до прийнятих
вимог;
▪ оцінює одержаний результат і робить відповідні корективи;
▪ переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію;
▪ дотримується заданого темпу роботи;
▪ працює самостійно, вчиться працювати в парі та в групі; надає необхідну
допомогу однокласникам;
▪ спроможний критично оцінювати свої вчинки, узгоджувати їх із
загальнолюдськими моральними нормами;
▪ виявляє готовність творити добро словом і ділом;
▪ орієнтується в змісті підручника; самостійно ознайомлюється з його змістом;
звертається до запитань і завдань підручника, користується схемами,
таблицями, інструкціями і додатками;
▪ вчиться використовувати україномовні довідкові джерела; знаходить,
засвоює і в разі необхідності передає інформацію українською мовою;
▪ вчиться користуватися комп’ютером та іншими ТЗН з метою ефективного
засвоєння навчального матеріалу.
7 клас
(87 год., 2,5 год. на тиждень)
Розділ К-ть Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня

год. загальноосвітньої
(заг.) розпізнає текст, його
Текст, його структурні структурні особливості,
2 особливості, загальні мовні засоби загальні мовні засоби
міжфразного зв’язку в тексті міжфразного зв’язку в
(практично). тексті (службові і вставні
Повторення вивченого про стилі слова, єдність
мовлення. Поняття про видочасових форм дієслів-
публіцистичний стиль. присудків, займенники,
Складний план власного числівники);
висловлювання (практично). визначає ситуацію
Різновиди читання: спілкування, стилі
ознайомлювальне, вивчальне, мовлення (розмовний,
переглядове. художній, науковий,
Ознайомлювальне читання офіційно-діловий,
(практично). публіцистичний); типи
Повторення вивченого про типи (розповідь, опис
мовлення. Особливості побудови зовнішності людини,
опису зовнішності людини і процесу праці, роздум
процесу праці, роздуму дискусійного характеру).
дискусійного характеру.
Жанри мовлення: оповідання,
замітка, розписка, особливості їх
побудови.
Види робіт
2. 4
Аудіювання Учень/учениця:
(слухання – розуміння) розуміє з одного
прослуховування
Сприймання чужого мовлення фактичний зміст
текстів діалогічного і незнайомого тексту та
монологічного характеру, що його основну думку;
належать до таких стилів: уміє прогнозувати зміст
художнього, наукового, висловлювання за
офіційного-ділового, формулюванням теми,
публіцистичного, розмовного; поданим планом;
типів: розповідь, опис, роздум (у виокремлює ключові
тому числі, опис зовнішності слова і записує їх по ходу
людини, процесу праці). слухання;
Вибіркове аудіювання окремих визначає основну і
фрагментів тексту із завданням. другорядну інформацію,
Порівняння двох фрагментів причинно-наслідкові
прослуханого тексту щодо зв’язки, зображувально-
наявності нової інформації. виражальні особливості в
Усунення мовних труднощів текстах (складніших
аудіотексту (знаходження порівняно з попередніми
лексичних і граматичних помилок). класами);
Стисле відтворення прослуханого складає простий план
тексту. почутого;
Визначення лінії сюжету
прослуханого тексту. оцінює прослухане,
Запис почутої розповіді. співвідносячи його із
Прогнозування змісту (складання задумом мовця, своїм
плану, продовження тексту за життєвим досвідом;
прослуханим фрагментом). використовує здобуту
Аналіз уживання мовних засобів. інформацію при
підготовці власних
висловлювань;
переказує почуте
докладно і стисло (усно чи
письмово); визначає
лінію сюжету
прослуханого тексту;
аналізує вживання
мовних засобів;
установлює граматичні
відмінності між
записаними і
прослуханими реченнями;
помічає і виправляє
орфоепічні помилки в
чужому мовленні.
Читання мовчки і вголос текстів
4 діалогічного і монологічного Учень/учениця:
характеру, що належать до таких читає тексти вивчених
стилів: художнього, наукового, стилів, типів і жанрів
офіційно-ділового, мовлення відповідно до
публіцистичного, розмовного; норм української
типів мовлення: розповідь, опис, літературної мови та до
роздум (зокрема опис зовнішності «Орієнтовних вимог
людини, процес праці); оцінювання навчальних
жанрів: оповідання, стаття, нарис, досягнень учнів із базових
замітка, п’єса, казка, пісня, легенда, дисциплін у системі
переказ, байка, загадка, прислів’я, загальної середньої
приказки (об’єднані певною освіти»;
темою). користується з певною
Ознайомлювальне читання метою залежно від
(практично). мовленнєвої ситуації
ознайомлювальним типом
читання, відшуковує
потрібну інформацію,
читаючи заголовки, назву,
початок, кінцівку, окремі
фрагменти тексту,
орієнтується в його
композиції, виділяє
ключові слова, основну і
другорядну інформацію,
ділить текст на змістові
частини, максимально
повно охоплює відібраний
матеріал;
складає простий і
складний плани прочита-
ного;
визначає причинно-
наслідкові зв’язки,
зображувально-
виражальні особливості
тексту;
оцінює прочитане з
погляду змісту, форми,
авторського задуму і
Говоріння мовного оформлення.
3. 14 Діалогічне мовлення
Розігрування готового діалогу без
опори на текст. Самостійне
розширення реплік діалогу Учень/учениця:
відповідно до контексту, складає діалог із
комунікативного завдання, за запропонованих реплік (із
рахунок ініціативного мовлення. додаванням власних
Конструювання з набору реплік за змістом) на
запропонованих реплік, на основі основі тексту чи ситуації
тексту, за аналогією, на основі мети спілкування, за аналогією;
спілкування. коректно й ефективно
Складання діалогів на одну тему, веде діалог з конкретним
але для різних ситуацій адресатом за визначеною
спілкування. соціокультурною
Складання діалогу дискусійного проблематикою, із
характеру. представниками різних
вікових груп, знайомими і
незнайомими, безносе-
редньо й опосередковано
(телефоном), дає логічну й
емоційну оцінку реплік
співрозмовника;
ініціює, підтримує
розмову і реагує на
репліки співрозмовника в
різних ситуаціях
спілкування;
бере участь у дискусіях
на знайому тематику,
висловлює і переконливо
аргументує власну думку,
дотримується правил
ведення дискусії.
Стислий і вибірковий усні
перекази розповідних текстів з
елементами опису (зовнішності
стисло і вибірково
людини, процесів праці) та
переказує прослуханий
роздуму.
текст розповідного
Докладні усні перекази (за
характеру з елементами
простим або складним планами)
опису (зовнішності
текстів публіцистичного стилю.
людини, процесу праці) та
Усні твори-описи процесу праці
роздуму,
(за власними спостереженнями, за
підпорядковуючи
простим і складним планами).
висловлювання темі та
Усний твір-оповідання за поданим
основній думці, з
сюжетом.
дотриманням
Усний твір-роздум дискусійного
комунікативного
характеру.
завдання, композиції,
мовних, стильових
особливостей та
авторського задуму;
відтворює готові тексти
публіцистичного стилю,
переказує їх за самостійно
складеним простим і
складним планами;
складає усні твори за
простим і складним
планами, обираючи
відповідній ситуації
спілкування стиль
мовлення, типи мовлення
(зокрема описи
зовнішності людини і
процесу праці, роздум
дискусійного характеру);
збирає та систематизує
матеріал для твору;
дотримується вимог до
мовлення та основних
правил спілкування;
помічає й виправляє
недоліки у власному і
Письмо чужому мовленні.
4. 14
Написання переказів (за простим і
складним планами).
Докладний і стислий перекази
художнього тексту розповідного Учень/учениця:
характеру з елементами опису аналізує зміст і мовне
(зовнішності людини, процесів оформлення вихідного
праці) та роздуму. тексту;
Написання творів (за простим відтворює текст з
планом). урахуванням виду
Твір-розповідь за поданим переказу (докладний чи
сюжетом. стислий) і комунікатив-
Твір-опис зовнішності людини, ного завдання за
процесу праці (за власними самостійно складеним
спостереженнями). простим і складним
планами;
самостійно добирає
матеріал для
висловлювання на основі
різних джерел,
спостережень, особистих
вражень, систематизує
його;
вибирає відповідно до
ситуації спілкування
стиль мовлення;
уживає різні типи
мовлення (зокрема опис
зовнішності людини і
процесу праці);
добирає і систематизує
матеріал;
складає простий план
висловлювання;
наводить докази на
підтвердження висунутої
тези;
формулює логічний
висновок;
Ділові папери. Розписка.
складає розписку;
добирає мовні засоби
відповідно до задуму
висловлювання і
офіційно-ділового стилю
мовлення;
вдосконалює написане;
дотримується основних
Переклад правил спілкування;
Переклад з молдовської мови на

українську текстів, у яких перекладає українською
описано зовнішність людини, мовою тексти вивчених
процеси праці, роздуми на стилів, типів і жанрів
морально-етичні теми. мовлення в межах
вивченого мовного
матеріалу.
Міжпредметні зв’язки. Письмова характеристика літературного героя, роль
опису зовнішності в розкритті його характеру (література); елементарний аналіз
змісту і художніх засобів твору-живопису про подвиг людей; передача динаміки
дій (образотворче мистецтво).

год. загальноосвітньої
1. 43
1 Місце та роль української мови знає місце та роль української
серед інших слов`янських мов. мови серед інших
слов`янських мов;
уміє аргументовано довести
своє твердження з теми уроку.
2. 3 Повторення та узагальнення Учень/учениця:
вивченого розставляє правильно
Розділові знаки у вивчених розділові знаки у простому і
синтаксичних конструкціях. складному реченнях згідно з
Найскладніші орфограми. вивченими правилами;
Частини мови. знаходить у реченні вивчені
частини мови, орфограми;
доводить приналежність
слова до частини мови,
обґрунтовує написання
орфограми;
виправляє допущені
помилки;
складає прості і складні
речення;
читає й переказує тексти з
різними видами речень.
3. 8 Морфологія. Орфографія. Учень/учениця:
Дієприкметник як особлива форма знає значення дієприкметника,
дієслова: значення, морфологічні його морфологічні ознаки,
ознаки, синтаксична роль. синтаксичну роль;
Відмінювання дієприкметників. відрізняє дієприкметник від
Правопис дієприкметників прикметника;
Правопис голосних у закінченнях знаходить у реченні
дієприкметників. дієприкметник і
Дієприкметниковий зворот. дієприкметниковий зворот,
Виділення комами дієприкметни- визначає дієприкметники
кових зворотів (після означуваного активного і пасивного стану;
іменника). Активні і пасивні засоби їх творення;
дієприкметники. пише правильно
Творення активних і пасивних дієприкметники з вивченими
дієприкметників теперішнього і орфограмами;
минулого часу (практично). правильно розставляє
Правопис голосних і приголосних у розділові знаки при
суфіксах дієприкметників. дієприкметниковому звороті;
Н у дієприкметниках та нн у пояснює орфограми в
прикметниках дієприкметникового дієприкметнику і
походження. пунктограми;
Не з дієприкметниками. знаходить і виправляє в
Дієприкметники у складі реченні помилки на вивчені
фразеологізмів та крилатих виразів. орфографічні, граматичні й
Синоніміка простих речень з пунктуаційні правила;
дієприкметниковим зворотом та правильно інтонує речення з
складних речень, між частинами дієприкметниковими
яких можна поставити запитання зворотами;
означення (практично). Уживання складає речення з
дієприкметників і дієприкметни- дієприкметниковими
кових зворотів у ролі другорядних зворотами;
членів речення. Побудова речень з проводить їх заміну
дієприкметниковими зворотами; підрядним реченням;
синоніміка складних і простих використовує
речень з дієприкметниковими дієприкметники, дієприкмет-
зворотами. никові звороти, а також
Розбір дієприкметника як фразеологізми, крилаті
особливої форми дієслова. вислови, до складу яких
Урахування труднощів при входять дієприкметники, у
перекладі з молдовської мови власних висловлюваннях,
речень з дієприкметниками, зокрема в текстах-описах на
дієприкметниковими зворотами. певну соціокультурну тему;
створення текстів-описів з
уживанням дієприкметників і
дієприкметникових зворотів;
робить розбір дієприкметника
як особливої форми дієслова.
Міжпредметні зв’язки. Використання дієприкметників як засобу творення
образності (література).
4. 8 Дієприслівник як особлива форма Учень/учениця:
дієслова: значення, морфологічні знає: загальне значення,
ознаки, синтаксична роль. морфологічні ознаки,
Дієприслівники недоконаного і синтаксичну роль
доконаного виду. Творення дієприслівника;
дієприслівників недоконаного і знаходить дієприслівник,
доконаного виду (практично). дієприслівниковий зворот у
Дієприслівниковий зворот реченні;
Не з дієприслівниками. відрізняє дієприслівник від
Коми при дієприслівниковому дієприкметника;
звороті й одиничному визначає граматичні ознаки
дієприслівникові. Використання дієприслівника;
дієприслівників та пише правильно
дієприслівникових зворотів для дієприслівники з вивченими
зв’язку речень у тексті (практично). орфограмами;
Дієприслівники і дієприслівникові розставляє розділові знаки
звороти в ролі другорядних членів при дієприслівниках і
речення. дієприслівникових зворотах;
Синонімія складних речень і речень виправляє помилки у
з дієприслівниковими зворотами. вживанні та правописі
Розбір дієприслівника як особливої дієприслівників;
форми дієслова. правильно інтонує речення з
Урахування труднощів при дієприслівниковими зворо-
перекладі з молдовської мови тами;
речень з дієприслівниками, конструює прості речення з
дієприслівниковими зворотами. дієприслівниками і дієприслів-
никовими зворотами, замінює
їх складними реченнями з
підрядними обставинними;
читає й переказує тексти з
дієприслівниками та дієприс-
лівниковими зворотами;
складає монологи і діалоги,
використовуючи виражальні
можливості дієприслівників і
дієприслівникових зворотів;
робить розбір дієприслівника
як особливої форми дієслова.
Міжпредметні зв’язки. Використання дієприслівника для створення образності
(художня література).
5. 10 Прислівник Учень/учениця:
Загальне значення, морфологічні знає: загальне значення,
ознаки, синтаксична роль. морфологічні ознаки,
Розряди прислівників за значенням синтаксичну роль прислівника;
(практично). знаходить прислівники в
Ступені порівняння прислівників. реченні, відрізняючи їх від
Способи творення прислівників. омонімічних і паронімічних
Букви –н- та – нн- у прислівниках. частин мови;
Не і ні з прислівниками. визначає його граматичні
І, и, й, е, є в кінці прислівників. ознаки;
Дефіс у прислівниках. Написання уміє утворювати ступені
прислівників разом та окремо. порівняння, практично
Написання прислівникових застосовувати правила
словосполучень типу: раз у раз, з правопису;
дня на день… правильно наголошує
Розбір прислівника як частини прислівники;
мови. помічає і виправляє помилки
Фразеологізми й крилаті вислови з в правописі прислівників;
прислівниками. аналізує і визначає роль
прислівника в художніх і
наукових текстах;
складає речення з
прислівниками і мікротексти,
використовуючи прислівник
для зв’язку речень у тексті;
створює усні й письмові
використовуючи прислівник
як виражальний засіб
мовлення;
робить розбір прислівника як
частини мови.
Міжпредметні зв’язки. Використання прислівників у художніх і наукових текстах

(література).
6. 2 Службові частини мови Учень/учениця:
Прийменник як службова частина знаходить прийменники в
мови. Непохідні і похідні реченні;
прийменники відрізняє їх від сполучників і
(загальне ознайомлення). часток;
Написання похідних прийменників правильно поєднує з
разом, окремо і через дефіс. іменниками;
Особливості вживання деяких уміє застосовувати правила
прийменників з іменниками. правопису прийменників;
Прийменники-синоніми як засіб знаходить і виправляє
милозвучності мови (в-у, з-зі-із), помилки в їх правописі;
практично. аналізує тексти щодо
Усунення помилок, спричинених правильності вживання
неправильним перекладом прийменників з відмінковими
молдовського прийменника Lа, формами іменників;
що українською мовою складає речення з різноманіт-
перекладається такими ними прийменниково-імен-
синонімічними прийменниками никовими конструкціями;
на, в, у, до, о. редагує тексти щодо
Розбір прийменника як частини правильності вживання
мови. прийменникових засобів
милозвучності мовлення;
правильно вживає у мовленні
прийменники (зокрема
прийменники-синоніми);
робить розбір прийменника як
Міжпредметні зв’язки. Використання прийменниково-іменникових конструкцій у
художніх та наукових текстах (література, історія, географія, хімія, фізика).
7. 3 Сполучник як службова частина Учень/учениця:
мови. Сполучники сурядності і знаходить сполучники в
підрядності, їх види (практично). реченні;
Уживання їх у простому й склад- розрізняє сполучники
ному реченнях. сурядності й підрядності, їх
Написання сполучників разом і види;
окремо. відрізняє їх від прийменників
Вживання їх як засіб і часток;
милозвучності мови (практично). називає групи сполучників за
Розбір сполучника як частини функцією в простому і
мови. складному реченнях;
правильно пише сполучники;
помічає і виправляє помилки
в їх написанні;
правильно аналізує наукові
тексти щодо функції в них
похідних складених
сполучників;
використовує сполучники у
власних висловлюваннях
відповідно до функціональ-
ного призначення, складаючи
прості й складні речення;
редагує речення, доцільно
замінюючи сполучники
синонімічними;
робить розбір сполучника як
Міжпредметні зв’язки. Використання похідних складених сполучників у наукових
текстах (історія, геграфія).
8. 3 Частка як службова частина мови. Учень/учениця:
Розряди часток за значенням. знаходить частки в реченні;
Написання часток -бо, - но, -то, відрізняє від інших службових
-от, -таки. частин мови;
Уживання часток у різних стилях визначає частки за їх роллю в
мовлення. реченні;
Не і ні з різними частинами мови правильно пише частки;
(узагальнення). знаходить і пояснює
Частки хай, нехай у спонукальних орфограми в частках за
окличних реченнях. допомогою правил;
Розбір частки як частини мови. самостійно знаходить і
виправляє помилки у
правописі;
аналізує тексти щодо
використання в них часток як
виражального засобу;
складає речення з модальними
частками;
редагує тексти щодо
правильності вживання
модальних часток;
створює висловлювання,
правильно вживаючи частки;
розрізняє частку НЕ і префікс
НЕ -;
робить розбір частки як
Міжпредметні зв’язки. Використання часток як виражального засобу в художніх
творах (література).
9. 2 Вигук як особлива частина мови. Учень/учениця:
Роль вигуків у мовленні. знаходить вигуки в реченні;
Дефіс у вигуках. Кома і знак знає граматичні ознаки вигука,
оклику при вигуках. його стилістичні можливості;
Вигук у ролі головних і відрізняє їх від часток;
другорядних членів речення. пояснює написання вигуків з
орфограмами і пунктограмами;
аналізує тексти щодо ролі в
них вигуків;
виразно читає тексти з
вигуками;
доречно використовує вигуки
у власному мовленні.
Міжпредметні зв’язки. Використання вигуків як засобу виразності в художніх
творах (література).
10. 3 Узагальнення і систематизація Учень/учениця:
вивченого про частини мови, їх визначає в реченні всі
правопис і використання в частини мови, називаючи їх
мовленні граматичні ознаки;
Частини мови (самостійні, правильно пише і пояснює
службові, вигук). орфограми;
Іменник, прикметник, числівник, самостійно помічає і
займенник. виправляє помилки в усному
Орфограми в цих частинах мови. й писемному мовленні;
Дієслово і його особливі форми. робить розбір як частини мови
Орфограми в дієслові, кожного слова у реченні;
дієприкметнику, дієприслівнику. знає спільне і відмінне в
Прислівник. Орфограми в граматичних значеннях частин
прислівнику. Службові частини мови в мові українській і
мови. Орфограми в службових молдовській.
частинах мови.
Україна – європейська держава з давніми традиціями, атрибути її державності.

Пречисті Бессарабії степи – моя зелена сонячна колиска (Бессарабія. Рідний край.
Чим він відрізняється: природа, люди, географічне положення).
Я слову рідному довірю все, що маю, й воно мене на крилах понесе (Рідна мова. Її
роль у житті людини. Як я відчуваю рідну мову? Мова моїх предків).
Наука батьків – навіки-віків. Що значить шанувати старість?
Чи можна стати розумнішим?
Роль природи в житті людини.
Чи зможемо ми зберегти Землю?
Сучасні екологічні проблеми людства.
Бо ти на Землі – людина…
Що означає бути сучасним?
Чи цікаво ми живемо?
Як прийде біль – звернусь до вірних друзів.
Відповідальність у дружбі.
Цікава особистість.
Людина, на яку я прагну бути схожим (схожою).
Принеси в цей світ добро.
Ти добро лиш твори повсюди.
Слизький шлях задоволень (результат наркотичної залежності, алкоголізму,
тютюнокуріння).
Мій життєвий вибір.
Я за здоровий спосіб життя!
Світ моїх захоплень.
Які професії я вважаю найважливішими і чому?
Не місце красить людину, а людина місце.
Зовнішня та внутрішня краса людини.
Найбільша мудрість – бути сильним, а спорт нам помічник і друг.
Спорт у житті видатних людей.
Рослинний і тваринний світ України. Гармонія у природі. Народні прикмети.
Календарні свята. Екологічна культура.
Революція гідності має відбутися у свідомості кожного з нас.
Учень/учениця – активний учасник навчального процесу:
▪ визначає мотив, мету, завдання власної пізнавальної і життєтворчої діяльності;

▪ планує основні етапи досягнення мети;
▪ контролює перебіг, визначає і використовує найраціональніші способи;
▪ виконує основні розумові операції – аналіз, синтез, порівняння (у тому числі
на основі різних джерел, табличних даних, логічних схем), конкретизація;
▪ експериментує, проводить аналогії і робить висновки (у тому числі за
аналогією);
▪ орієнтується в понятійному апараті;
▪ систематизує й узагальнює навчальний матеріал із використанням графічної
наочності;
▪ моделює мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;
▪ здійснює контроль і оцінює якість виконаної роботи за зразком, у процесі
виконання, за результатом;
▪ працює індивідуально, в парі та групі;
▪ активно застосовує виучувані знання з мови;
▪ переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію;
▪ дотримується заданого темпу роботи;
▪ добирає додаткову літературу до окремих тем, самостійно вибирає і читає
відповідні вікові книжки, періодику, використовує їх на уроках і в позаурочний
час;
▪ виявляє здатність сприймати новий досвід, нові способи поведінки;
▪ розпочинає планомірну роботу з самоосвіти;
▪ помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва,
у вчинках людей і в результатах їхньої діяльності;
▪ спроможний критично оцінювати відповідність своїх вчинків
загальнолюдським моральним нормам, усувати помічені невідповідності;
▪ виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;
▪ готовий великодушно прощати образи з боку знайомих і незнайомих;
▪ намагається творити добро словом і ділом.
8-й клас
(70 год., 2 год. на тиждень)


год. загальноосвітньої підготовки
учнів
(заг.) Повторення відомостей про розрізняє такі поняття, як види,
мовлення, текст, стилі і типи форми мовлення, вимоги до
2
мовлення. Різновиди аудіювання: мовлення; різновиди
ознайомлювальне, вивчальне, аудіювання, читання
критичне. Вивчальне читання (вивчальне), складові ситуації
(практично). Особливості побудови спілкування; текст, його
опису місцевості, пам’яток історії і основні ознаки, структуру,
культури. Жанри мовлення: види зв’язку речень у тексті,
оповідання, повідомлення, загальні мовні засоби між-
тематичні виписки, конспект фразового зв’язку (повторення і
прочитаного, протокол. узагальнення знань);
Особливості їх побудови. визначає стилі (розмовний,
художній, науковий, офіційно-
діловий, публіцистичний),
сферу їх використання, типи
мовлення (розповідь, опис
місцевості, пам’яток історії і
культури, роздум).
2. 3 Види робіт Учень/учениця:
розуміє фактичний зміст, тему
Аудіювання та основну думку
висловлювань інших людей з
(слухання - розуміння)
одного прослуховування
Сприймання чужого мовлення. (розповіді, лекції,
Аудіювання текстів художнього, повідомлення, радіо- і
публіцистичного, науково- телепередачі та інші),
популярного, розмовного стилів; слідкуючи за особливостями їх
текстів з елементами опису змісту і мовного оформлення;
пам'ятки культури. Різновиди
визначає причинно-наслідкові
аудіювання – ознайомлювальне,
вивчальне, критичне (практично). зв’язки, зображувально –
виражальні особливості в
Використання фактів, аргументів із текстах, складніших, ніж у
прослуханого тесту в розгорнутих
попередніх класах;
відповідях на запитання за його
змістом. Аналіз ужитих в користується з певною метою
аудіотексті мовних засобів. залежно від мовленнєвої
ситуації різновидами слухання:
ознайомлювальним (розуміє
загальний зміст повідомлення),
вивчальним (усвідомлює всі
елементи почутого і
запам’ятовує їх, розрізняє
основну і другорядну
інформацію), критичним
(визначає власне ставлення до
змісту);
визначає зображувально-
виражальні особливості тексту
(помічає мовні засоби, що
забезпечують зв’язність
тексту);
формулює висновки щодо
сприйнятого, оцінює
прослухане, співвідносячи його
із задумом мовця, своїм
життєвим досвідом;
складає простий і складний
плани почутого.
користується засвоєними
видами читання залежно від
мовленнєвої ситуації, глибоко
3 проникає в зміст тексту,
Читання мовчки і вголос
розуміє взаємозв’язок,
Мотивація читання. послідовність його композиції,
Ознайомлювальне читання максимально повно охоплює
науково-популярного тексту.
нову інформацію, визначає
Вибіркове читання тексту
наукового стилю на лінгвістичну основне і другорядне,
тему. Читання мовчки тексту причинно-наслідкові зв’язки
публіцистичного стилю. Вивчальне між явищами;
читання мовчки розповідного ставить самостійно запитання
тексту з елементами опису під час читання і шукає на них
місцевості, пам’яток історії та відповідь;
культури; роздуму, оповідання,
оцінює прочитане з погляду
статті, нарису, замітки,
різноманітних жанрів фольклору. змісту, форми, авторського
задуму і мовного оформлення;
виразно читає вголос знайомі
і незнайомі тексти різних
стилів, типів, жанрів мовлення,
відповідно до орфоепічних та
інтонаційних норм, виражаючи
з допомогою темпу, тембру,
гучності читання особливості
змісту, стилю тексту,
авторський задум;
оцінює прочитаний вголос
текст з погляду його змісту,
форми задуму і мовного
оформлення.
3. 10 Говоріння
Діалогічне мовлення Учень/учениця:

розігрує готовий діалог без
Діалог, складений на основі радіо-
опори на текст;
чи телепередач, дібраних запитань
складає діалог відповідно до
за текст, обмін думками,
запропонованої ситуації
повідомлення, відповідно до
спілкування, пов’язаної з
створеної в класі ситуації
особистими враженнями від
спілкування, пов’язаної із
зразків матеріальної культури
життєвим досвідом учнів,
українців (пам’яток історії і
дискусійного характеру, його
культури);
розігрування в різних стилях
додає чи змінює окремі
мовлення.
репліки діалогу відповідно до
Розігрування готового діалогу без зміненої ситуації спілкування;
опори на текст. Складання діалогів підтримує діалог,
відповідно до запропонованої використовуючи репліки для
ситуації спілкування, пов’язаної з стимулювання, формули
особистими враженнями від зразків мовленнєвого етикету,
матеріальної культури українців демонструючи певний рівень
(пам’яток історії і культури). вправності у процесі діалогу
(стислість, виразність,
доречність тощо),
дотримуючись норм
української літературної мови;
обирає самостійно аспект
запропонованої теми,
висловлюючи особисту
позицію щодо її обговорення;
оцінює текст з погляду його
змісту, форми, задуму і
мовного оформлення.
Монологічне мовлення уважно слухає і сприймає
(перекази, твори) розповіді, повідомлення тощо,
осмислює і запам’ятовує
Детальний і вибірковий усні почуте;
перекази розповідних текстів
робить короткі записи в
(зокрема з елементами опису
процесі слухання і читання;
місцевості, пам’яток історії та
відтворює готові тексти різних
культури).
стилів, переказуючи їх за
Стислі перекази текстів наукового і
самостійно складеним простим
публіцистичного стилів.
і складним планами (детально,
Усний твір-опис місцевості за вибірково і стисло);
складним планом (вулиці, села, складає усні твори за
міста) на основі особистих складним планом, обираючи
спостережень і вражень у відповідній ситуації
художньому стилі. спілкування і комунікативного
завдання стиль мовлення
Усний твір-опис пам’яток історії і
(розмовний, художній,
культури за картиною в
науковий, публіцистичний,
публіцистичному стилі.
офіційно-діловий), використо-
Усне повідомлення на тему про вуючи різні типи мовлення
мову, що вимагає зіставлення й (зокрема опис місцевості,
узагальнення матеріалу (в науко- пам’яток історії і культури) і
вому стилі). жанр мовлення (оповідання з
обрамленням);
Усний твір-оповідання на основі дотримується основних вимог
почутого (з обрамленням). до мовлення та правил
недоліки в змісті, побудові і
мовному оформленні власного і
чужого висловлювання;
оцінює текст з погляду його
змісту, форми, задуму і
мовного оформлення.
4. 13 Учень/учениця:
Письмо
робить короткі записи (план,
Написання переказів (за складним тематичні виписки) в процесі
планом). Детальний переказ (за слухання і читання;
складним планом) розповідного переказує детально, вибірково
тексту з елементами опису прослуханий текст
місцевості. Вибірковий переказ (за розповідного характеру,
складним планом) розповідного підпорядковуючи
тексту з елементами опису висловлювання темі та
пам’яток історії і культури. основній думці, дотримуючись
композиції, мовних, стильових
Написання творів (за складним
особливостей та авторського
планом).
задуму;
Твір-опис місцевості (вулиці, села, складає самостійно складний
міста) на основі особистих план;
спостережень і вражень (за пише письмові твори, вказаних
складним планом). у програмі видів, складає до
них план (складний), добирає
Твір-опис пам’яток історії і відповідно до ситуації
культури. спілкування стиль мовлення,
Твір-роздум на морально-етичні та використовує різні типи
суспільні теми (в публіцистичному мовлення (зокрема опис
стилі). місцевості, пам’яток історії і
культури), правильно вживає
цитати;
складає протокол і добирає

Ділові папери мовні засоби відповідно до
Протокол. задуму висловлювання і стилю
мовлення;
перекладає українською
Переклад мовою тексти різних стилів,
Переклад з молдовської мови на типів і жанрів мовлення;
українську текстів різних за використовує вивчені мовні
стилем і жанром або невеликих засоби;
закінчених творів, що містять удосконалює текст перекладу.
елементи опису місцевості,
пам’яток історії та культури.
Переклад текстів наукового і
публіцистичного стилів.
Міжпредметні зв’язки. Роздуми з елементами аналізу художнього твору, письмова

порівняльна і групова характеристики літературних героїв (література).

год. загальноосвітньої підготовки
учнів
1. 36
1 Мова – найважливіший засіб знає, у чому полягає
спілкування, пізнання і впливу.
значення мови як
найважливішого засобу
пізнання, спілкування і
впливу.
вивченого знає загальне значення
Самостійні частини мови, їх самостійних частин мови, їх
значення та граматичні ознаки граматичні ознаки,
(іменник, прикметник, синтаксичну
числівник, дієслово (зокрема роль, правильно
дієприкметник, дієприслівник, використовує у мовленні
прислівник). службові частини мови;
Службові частини мови. знаходить і виправляє
орфографічні помилки у
власному і чужому мовленні.
3. 3 Синтаксис. Пунктуація
Словосполучення і речення
Словосполучення. Будова і види Учень/учениця:
словосполучень за способами розрізняє головне і залежне
вираження головного слова. слово у словосполученні;
Спостереження за використан- визначає види
ням вивчених частин мови в словосполучень за
ролі головного і залежного приналежністю головного
слова в словосполученні. слова до певної частини
Граматична помилка та її мови; речення різних видів
умовне позначення (за метою висловлювання,
(практично). характером граматичної
Практичне засвоєння основи, кількістю
словосполучень, у яких граматичних основ);
допускаються помилки у формі інтонує правильно речення
залежного слова; синоніміка різних видів, беручи до уваги
словосполучень різної будови. й логічний наголос для
Речення. Види речень за метою передачі різних змістових та
висловлювання; окличні емоційних відтінків
речення (повторення). Речення значення;
прості й складні (повторення). аналізує й оцінює
Розділові знаки в них. виражальні можливості
Двоскладні й односкладні. словосполучень і речень
Порядок слів у реченні. різних видів;
Логічний наголос слів як засіб правильно ставить
підвищення точності і розділові знаки;
виразності мовлення. Інтонація обґрунтовує їх уживання за
спонукальних і окличних допомогою вивчених правил;
речень, що передає різні знаходить і виправляє
емоційні відтінки значення; пунктуаційні і граматичні
зворотний порядок слів як засіб помилки;
виразності мовлення. конструює словосполучення
Урахування особливостей і речення різних видів,
побудови словосполучень і зокрема синонімічні;
редагує тексти, надаючи їм
речень у молдовській мові з
більшої виразності за
метою попередження допомогою вивчених мовних
невиправданої інверсії під час засобів;
створення висловлювань. використовує виражальні
можливості речень вивчених
видів у власному мовленні.
Міжпредметні зв’язки. Інверсія в художньому творі (література).

4. 5 Просте речення. Двоскладне Учень/учениця:
речення
розрізняє головні й
Головні і другорядні члени другорядні члени;
речення. визначає види присудків,
Підмет і присудок. Способи означень та обставин у
вираження підмета. Простий і реченнях, способи
складений присудок (іменний вираження підмета;
і дієслівний). пише прикладки відповідно
до орфографічних норм і
Тире між підметом і
обґрунтовує написання;
присудком.
правильно ставить
Правильне вживання форм розділові знаки між підметом
присудка при підметі, і присуд-ком і при
вираженому порівняльних зворотах;
словосполученням або
обґрунтовує їх за
складноскороченим словом.
допомогою вивчених правил;
Єдність видочасових форм
аналізує будову простого
дієслів-присудків як засіб
двоскладного речення,
зв’язку речень у тексті.
будову тексту, засоби зв’язку
Означення, додаток і
речень у ньому;
обставина як другорядні
оцінює виражальні
члени речення (повторення).
можливос-ті простого
Прикладка як різновид двоскладного речення в
означен-ня. Написання текстах різних стилів;
непоширених прикладок
вдосконалює будову
через дефіс; прикладки, що
розповідного тексту з
беруться в лапки. Види
елементами опису з метою
обставин за значенням.
зацікавити слухачів,
Порівняльні звороти.
використовуючи засоби
Виділення порівняльних зв’язку речень у тексті;
зворотів комами. Стилістична
правильно будує
роль означень і порівняльних
зворотів у художньому
мовленні.
використовуючи відповідну
Синтаксичний аналіз простого його структуру, вивчені
речення. засоби зв’язку речень,
добира-ючи із синонімів
найбільш відповідні
обраному стилю і ситуації
робить синтаксичний аналіз
простого печення.
Міжпредметні зв’язки. Епітет і порівняння як художні прийоми (література).
5. 4 Односкладні прості речення Учень/учениця:
Односкладні прості речення з виділяє односкладні і
головним членом у формі неповні речення з-поміж
присудка (означено-особові, інших видів речень;
узагальнено-особові, визначає види односкладних
неозначено-особові, речень (зокрема складних);
безособові) і підмета оцінює виражальні
(називні). Односкладні можливості і роль
речення як частини складного односкладних і неповних
речення. речень у текстах
6. 2
Повні й неповні речення художнього, розмовного,
публіцистичного стилів;
Тире в неповних реченнях.
правильно інтонує неповні
Засвоєння фразеологізмів речення;
(зокрема прислів’їв іставить правильно тире в
приказок), крилатих висловів неповних реченнях;
(у формі односкладних і обґрунтовує його вживання;
неповних речень).знаходить і виправляє
Уживання в описах називних пунктуаційні помилки на
речень для позначення часу і вивчені правила;
місця. Використання конструює односкладні
неповних речень у діалозі, а речення вивчених видів, а
також у складних реченнях також неповні речення;
для уникнення невиправданих правильно використовує їх
повторень. Додержання у власному мовленні;
інтонації неповних речень. складає конспект ключових
слів як змістову опору в
процесі підготовки усного
висловлювання;
правильно будує текст на
можливості односкладних і
неповних речень.
Міжпредметні зв’язки. Односкладні і неповні речення як виражальний засіб у
художніх творах (література).
7. 4 Речення з однорідними Учень/учениця:
членами знаходить речення з
Однорідні члени речення із однорідними членами
безсполучниковим, (непоширеними й
сполучни-ковим і змішаним поширеними), з узагальню-
типами зв’язку. Правильна вальними словами, різними
побудова речень із рядами однорідних членів в
сполучниками не лише.., а одному реченні;
й ..; як.., так і… Речення з правильно ставить
кількома рядами однорідних розділові знаки при
членів. однорідних членах речення та
обґрунтовує їх;
Кома між однорідними знаходить і виправляє
членами. Однорідні й помилки на вивчені правила;
неоднорідні означення. правильно інтонує речення з
Синоніміка рядів однорідних однорідними членами;
членів з різними типами аналізує й оцінює виражальні
зв’язку між ними. Інтонація можливості речень з
речень з однорідними однорідними членами в
членами з різними типами різних стилях мовлення;
зв’язку між ними. конструює речення, до
Узагальнювальні слова в складу яких входять
реченнях з однорідними однорідні члени з різними
членами. Інтонація речень з типами зв’язку між ними,
однорідними членами зокрема з парними
(зокрема з сполучниками, узагальню-
узагальнювальними вальними словами при
словами). однорідних членах;
Двокрапка і тире при будує висловлювання в
узагальнювальних словах у різних стилях мовлення,
реченнях з однорідними використовуючи виражальні
членами. можливості речень з
однорідними членами в
усному і писемному
мовленні.
Міжпредметні зв’язки. Ряди різних за характером слів у ролі однорідних членів
як засіб художньої виразності (література).
8. 5 Речення із звертаннями, Учень/учениця:

вставними словами знаходить звертання, вставні
(словосполученнями, слова (словосполучення,
реченнями) речення) у реченні;
Звертання непоширені й аналізує й оцінює виражальні
поширені. Вставні слова можливості речень із
(словосполучення, речення). звертаннями, вставними
Використання звертань словами (словосполученнями,
і вставних слів для передачі реченнями) в тексті;
ставлення до адресата. правильно ставить розділові
Синоніміка вставних слів і знаки при звертаннях,
речень у тексті. Інтонація вставних словах
речень із звертаннями, (словосполученнях, реченнях)
вставними словами та обґрунтовує їх;
(словосполученнями, знаходить та виправляє
реченнями). помилки на вивчені
Розділові знаки при звертанні пунктуаційні правила;
і вставних словах. конструює та інтонує
правильно речення зі
звертаннями, вставними
словами (словосполученнями,
реченнями);
використовує виражальні
можливості речень із
звертаннями, вставними
словами
(словосполученнями,
реченнями) в усному і
писемному мовленні.
Міжпредметні зв’язки. Використання вставних слів для зв’язку частин
наукового тексту (література, географія, історія).
9. 4 Речення з відокремленими Учень/учениця:

членами знаходить відокремлені та
Поняття про відокремлення. уточнювальні члени в
Відокремлені другорядні реченні;
члени речення (зокрема правильно розставляє
уточнювальні). Синоніміка розділові знаки при
простих речень з відокремлених та
відокремленими членами і уточнювальних членах
складних речень. речення та обґрунтовує їх;
Розділові знаки при
допущені пунктуаційні і
відокремлених членах.
граматичні помилки;
правильно інтонує речення
з відокремленими та
уточнювальними членами
речення;
аналізує і оцінює
виражальні можливості
речень з відокремленими та
уточнювальними членами в
текстах різних стилів;
будує висловлювання в
публіцистичному і
науковому стилях,
можливості речень з
відокремленими та
уточнювальними членами
речення в усному і
писемному мовленні.
Міжпредметні зв’язки. Відокремлення як засіб художнього зображення

(література); використання конструкцій з відокремленням у текстах науково
стилю (історія, географія, література).
10. 4 Пряма і непряма мова.

Діалог Учень/учениця:
Пряма і непряма мова як знаходить речення з прямою
засоби передачі чужого і непрямою мовою, з
мовлення. цитатами, репліками діалогу;
визначає їх особливості,
Заміна прямої мови непрямою.
виражальні можливості;
Розділові знаки при прямій
правильно ставить
мові. Інтонація речень з
розділові знаки при прямій
прямою мовою, діалогом.
мові, цитаті, діалозі й
Синоніміка різних способів
передачі прямої мови
замінює пряму мову
непрямою;
Цитата як спосіб передачі знаходить і виправляє
чужого мовлення. Розділові помилки на вивчені правила;
знаки при цитуванні. порівнює виражальні
Використання цитування як можливості різних способів
засобу аргументації та передачі прямої мови;
увиразнення думки. складає усні та письмові
Діалог і полілог. Розділові висловлювання на
знаки при діалозі та полілозі. соціокультурну тему,
Урахування відмінностей використовуючи виражальні
уживання розділових знаків можливості речень з прямою
при прямій мові в молдовській і непрямою мовою та
та українській мовах. діалогів.
11. 2 Узагальнення й Учень/учениця:

систематизація вивченого про систематизує вивчені
просте речення відомості із синтаксису і
пунктуації;
правильно використовує їх
у власному мовленні;
застосовує виражальні
можливості синтаксичних
засобів для досягнення
комунікативної мети.
Від шабель запорізьких навік тут загинув османський гнів (Козацька історія мого
краю. Твір-казка про пригоду козаків у степах Бессарабії).
У монетах дзвін Тризуба зазвучить, з купюр на нас історія погляне. (Українські

гроші. Символіка грошей. Роль грошей у житті людини).
Яким я уявляю майбутнє України.
Тернистими шляхами успіху. (Місце людини у світі. Самовизначення. Шляхи

досягнення мети).
Мої права прописані в законах. (Конституція України. Права дитини).
Видатні олімпійці України.
Репортаж перегляду спортивної події.
Спочатку то була розвага. (Результати наркотичної залежності, алкоголізму,

тютюнокуріння).
Роз’ятрені рани планети. (Екологія. Наслідки втручання людини в природу).
Чарівний світ кіно.(Роль кіно в житті людини. Мій улюблений кінофільм).
Мій добрий друг у потертій палітурці.( Улюблена книга, улюблені літературні

герої).
Безвихідних ситуацій не буває !
Чому мені болить чужа сльоза ?!
Я і моя совість.
Чи є в мене проблеми з етикою й етикетом ?
Добродійність – ознака цивілізованої держави.
Ми серед людей.
Довкола світ ясний і сонцеликий.
Життя надзвичайно прекрасне – не губіть його. (Здоровий спосіб життя).
Герої не вмирають…
Революція гідності у серці кожного українця.
Учень – активний учасник навчального процесу:

▪ визначає мотив, мету, завдання власної пізнавальної діяльності;
▪ планує основні етапи і використовує найраціональніші способи досягнення мети;
▪ виконує основні розумові операції;
▪ систематизує й узагальнює навчальний матеріал, наводить докази на
підтвердження тез, а також спростовує хибні твердження, оперуючи відомими
уявленнями і поняттями (у тому числі поза лінгвістичного характеру);
▪ встановлює міжпредметні зв’язки на основі знань, оцінює якість виконаної
роботи;
▪ вчиться планувати роботу із самоосвіти;
▪ працює індивідуально, в парі та групі;
▪ працює зі словниками, енциклопедіями універсального характеру і за галузями
знань, різноплановою довідковою літературою, мережею Інтернет;
▪ добирає додаткову літературу до уроків, самостійно вибирає і читає відповідні
вікові книжки;
працює з періодичними виданнями, адресованими учням старшого шкільного віку;
▪ робить необхідні виписки з книжок і журналів, правильно оформляє,
систематизує, зберігає і використовує їх у навчальній роботі та в позаурочний час;
▪ вчиться працювати з публіцистичною та суспільно-політичною літературою,
використовує такі елементи книжки як коментар автора, перекладача, редактора,
додатковий апарат, алфавітний покажчик та ін.;
▪ використовує з метою самоосвіти цикли радіо- і телепередачі;
▪ виявляє здатність сприймати новий досвід, нові способи поведінки;
▪ розпочинає планомірну роботу з самоосвіти;
▪ помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у

вчинках людей і в результатах їхньої діяльності;
▪ спроможний критично оцінювати відповідність своїх вчинків із
загальнолюдськими моральними нормами, усувати помічені невідповідності;
▪ виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;
▪ переконаний, що творити добро словом і ділом – обов’язок кожної людини.
9-й клас
(70 год., 2 год. на тиждень)
(2 год. - резерв годин для використання на розсуд учителя)
Роз- К-ть Зміст навчального Державні вимоги до рівня

годин матеріалу загальноосвітньої підготовки
діл
учнів
1. 32 (заг.) Відомості про мовлення Учень/учениця:
систематизує вивчені відомості
2 Повторення вивченого про про види, форми мовлення, види
мовлення і спілкування, про мовленнєвої діяльності, різновиди
текст, стилі мовлення і типи аудіювання, вимоги до мовлення,
мовлення. Вимоги до ситуацію спілкування, її складові,
мовлення. основні правила спілкування;
Види мовленнєвої діяльності аналізує текст, його основні
(аудіювання, читання, ознаки, структуру, види зв'язку
говоріння, письмо). Різновиди речень у тексті, загальні мовні
аудіювання : засоби міжфразного зв'язку; типи,
ознайомлювальне, вивчальне стилі мовлення.
і критичне (повторення).
Види робіт Учень/учениця:
розуміє фактичний зміст, тему та
Аудіювання
основну думку висловлювань
2. (слухання - розуміння) інших людей з одного
2 прослуховування;
Сприймання чужого мовлення.
користується різними видами
Удосконалення вмінь
аудіювання (ознайомлювальним,
сприймати на слух і розуміти
вивчальним, критичним) залежно
автентичне мовлення в
від мовленнєвої ситуації, адекватно
типових ситуаціях
сприймаючи основну думку
спілкування, здобувати,
висловлювання, особливості його
критично оцінювати і
структури і мовного оформлення;
доречно використовувати
засвоює і використовує найбільш
необхідну інформацію.
важливу й актуальну інформацію з
Розвиток аудіативної пам'яті,
прослуханих повідомлень, текстів
уваги, уяви, логічного
різних стилів, типів і жанрів
мислення.
мовлення.

Мотивація читання. читає мовчки незнайомий текст,
3 Читання мовчки і вголос складніший і більший за обсягом,
текстів різних стилів, типів і ніж у попередніх класах;
жанрів мовлення, зокрема користується залежно від
різноманітних жанрів мовленнєвої ситуації відомими
фольклору. Розуміння різновидами читання;
фактичного змісту складає план, тези прочитаного;
прочитаного (відповіді на оцінює прочитане з погляду зміс-
проблемні запитання за ту, форми, задуму і мовного
змістом). оформлення.
Діалогічне мовлення складає, розігрує діалог відповід-
Складання діалогів відповідно но до запропонованої ситуації,
до запропонованої ситуації демонструючи певний рівень
спілкування: приватна розмо- вправності у процесі діалогу
ва, обговорення певної теми, (стислість, логічність, виразність,
обговорення самостійно доречність, винахідливість тощо);
обраної теми, розігрування ініціює, підтримує розмову і
діалогу із дотриманням норм реагує на репліки співрозмовника в
української літературної мови, типових ситуаціях спілкування:
мовленнєвого етикету і правил заперечує достовірність
спілкування. наведеного факту і повідомляє
дійсний факт; протиставляє факти,
повідомлення, інформацію; робить
спробу вплинути на чиюсь думку,
змінити її, використовуючи в
діалозі факти з різних джерел, які
підтверджують правильність
думки; аргументовано заперечує;
висловлює готовність прийняти
позицію співрозмовника; визнає
свою неправоту і правоту
співрозмовника; коректно
перериває партнера, просить
вибачення за вимушене втручання
в розмову і переривання
співрозмовника.
Усні твори (навчальні та створює усні власні
контрольні) за складним висловлювання;
планом. осмислюючи тему, розкриває її,
підпорядковуючи висловлювання
Твори у художньому та
темі та основній думці;
публіцистичному стилях на
морально-етичну і суспільну
теми.
відтворює готові тексти різних
Усні перекази
стилів, переказує їх (стисло і
Стислі і вибіркові перекази
вибірково) за самостійно
текстів наукового,
складеним складним планом;
публіцистичного і художнього
робить необхідні узагальнення й
стилів (за складним планом).
висновки;
оцінює текст з погляду його змісту,
форми, мовного оформлення та
авторського задуму;
добирає з різних джерел матеріал
для творів і систематизує його;
дотримується вимог до мовлення
та основних правил спілкування;
удосконалює висловлювання
згідно з вимогами до писемного
4. мовлення ;
висловлює свої враження і почут-
тя.
Письмо
14 Написання творів у Учень/учениця:
публіцистичному та відтворює письмово готові тексти
художньому стилях на різних стилів (стисло і вибірково)
морально-етичну та суспільну за самостійно складеним складним
теми. планом;
Написання переказів текстів
наукового, публіцистичного і
художнього стилів (за
складним планом). складає тези до самостійно
Тези статей на прочитаних статей;
морально-етичні та суспільні робить тематичні виписки з метою
теми. засвоєння та запам’ятовування
Тематичні виписки як спосіб прочитаного матеріалу;
засвоєння і запам'ятовування
почутого і прочитаного.
складає заяву, автобіографію
Ділові папери. Заява. відповідно до вимог ділового
Автобіографія. мовлення;
перекладає українською мовою

Переклад різні за стилем і жанром уривки
Переклад з молдовської або невеликі закінчені твори ,
мови на українську різних за дотримуючись вимог до цього
стилем і жанром уривків виду мовленнєвої діяльності.
або невеликих закінчених
творів.
Міжпредметні зв’язки. Переклад з молдовської мови на українську текстів
різних типів, стилів та жанрів ( молдовська література).
Роз- К-ть Зміст навчального Державні вимоги до рівня

годин матеріалу загальноосвітньої підготовки
діл
учнів
1. 36 Вступ Учень/учениця:
(заг.) Функції мови. Значення мови висловлює судження про роль
1 в житті людини і суспільства. мови в житті людини і суспільства,
пояснює функції мови (мова -
засіб пізнання, спілкування,
звернення до адресата, має етичну
й естетичну функції тощо).
вивченого застосовує здобуті знання,
сформовані вміння і навички на
Речення та словосполучення. складнішому мовному матеріалі.
Просте неускладнене й
ускладнене речення.
Основні правила правопису
(за вибором учителя).
Використання простих і
складних речень у текстах
різних стилів.
3. 1 Синтаксис. Пунктуація.
Складне речення, його
повідомляє відомості про
ознаки. Види складних
складне речення, типи складних
речень (сполучникові й
речень(сполучникові і
безсполучникові)
безсполучникові), засоби зв'язку
4 між простими реченнями в
Складносурядне речення,
його будова і засоби зв'язку в складному;
ньому. Смислові зв'язки між визначає види складних речень
частинами складносурядного (сполучникові і безсполучникові),
речення. Розділові знаки між засоби зв'язку між частинами
частинами складносурядного речення у складному, межі
речення. частин у складному реченні,
Інтонація складносурядного кількість граматичних основ у
речення. Синоніміка ньому; розпізнає у тексті
складносурядних речень з складносурядні речення, визначає
різними сполучниками, а їх структуру, смисловий зв'язок і
також складносурядного мовні засоби зв'язку між його
речення і простих речень. частинами;
Використання складносуряд- правильно ставить розділові
них речень у текстах науко- знаки між частинами
вого, публіцистичного стилів. складносурядного речення й
Урахування відмінностей знаходить й виправляє
уживання розділових знаків у пунктуаційні помилки на вивчені
складносурядному реченні в правила;
українській і молдовській аналізує й оцінює виражальні
мовах. можливості складносурядних
речень та інших синонімічних
конструкцій;
складає висловлювання в усній і
письмовій формі на соціокуль-
турну тему, використовуючи в
них виражальні можливості
складносурядних речень.
Міжпредметні зв’язки. Опис у художньому творі ( література).

4. 8 Складнопідрядне речення, Учень/учениця:
його будова і засоби зв'язку в знаходить складнопідрядне
ньому. речення у тексті, зокрема з
Основні види кількома підрядними частинами;
складнопідрядних речень: з визначає головну і підрядну
означальними, з'ясувальними, частини, види складнопідрядних
обставинними підрядними речень, їх істотні ознаки, межі
частинами (місця, часу, головної і підрядної частин,
способу дії і ступеня, кількість частин;
порівняльні, причини, мети, розрізняє сполучники і сполучні
умови, наслідкові, допустові). слова;
Складнопідрядне речення з правильно ставить коми між
кількома підрядними частинами складнопідрядного
частинами. речення й обґрунтовує їх;
Розділові знаки між головною знаходить і виправляє помилки на
і підрядною частинами вивчені правила;
складнопідрядного речення. правильно інтонує
Розділові знаки у складно- складнопідрядні речення;
підрядному реченні з кількома аналізує і порівнює виражальні
підрядними частинами. можливості складнопідрядних
Інтонація складнопідрядного речень та інших синонімічних
речення. Синоніміка конструкцій у текстах різних
сполучникових складних, стилів;
складнопідрядних і простих конструює складнопідрядні
речень з відокремленими речення різних видів;
членами. складає висловлювання в усній і
Використання складно- письмовій формі на соціо-
підрядних речень у текстах культурну тему, використовуючи в
наукового, публіцистичного них виражальні можливості
стилів. складнопідрядних речень.
Урахування відмінностей
уживання розділових знаків
у складнопідрядному реченні
в українській та молдовській
мовах.
Міжпредметні зв’язки . Використання складнопідрядних речень у

художніх текстах ( література).
5. 4 Безсполучникове складне Учень/учениця:
речення
Смислові відношення між знаходить безсполучникові
частинами безсполучникового складні речення у текстах;
складного речення. Розділові визначає їх основні ознаки,
знаки в безсполучниковому смислові відношення між
складному реченні. частинами безсполучникових
Інтонація складного складних речень;
безсполучникового речення. правильно ставить розділові
Синоніміка складних речень знаки між частинами
із сполучниками, без безсполучникового складного
сполучників і простих речень.речення й обґрунтовує їх;
Використання знаходить і виправляє у реченнях
Безсполучникових складних пунктуаційні помилки на вивчені
речень у висловлюваннях правила;
розмовного, публіцистичного іправильно інтонує
художнього стилів. безсполучникові складні речення;
аналізує і порівнює виражальні
Особливості інтонування можливості безсполучникових
безсполучникових речень у складних речень із синонімічними
молдовській та українській синтаксичними конструкціями в
мовах. невеликих текстах розмовного,
публіцистичного і художнього
стилів;
правильно будує безсполучникові
складні речення з різними
смисловими відношеннями між
його частинами;
використовує їх виражальні
можливості в усних і письмових
висловлюваннях на певну
соціокультурну тему.
Міжпредметні зв’язки . Опис у художньому творі ( література).
6. 10 Складне речення з Учень/учениця:

різними видами знаходить у тексті складне
сполучникового і речення з
безсполучникового різними видами зв'язку;
зв'язку визначає його основні ознаки
Розділові знаки у складному і структуру;
реченні з різними видами правильно розставляє в них
сполучникового і розділові знаки й обґрунтовує їх;
безсполучникового зв'язку. знаходить і виправляє помилки
Синоніміка складних на
синтаксичних конструкцій з вивчені правила;
простими. розрізняє вивчені пунктуаційні
Використання складних правила;
речень із різними видами аналізує й зіставляє виражальні
сполучникового і можливості складних речень з
безсполучникового зв'язку в різними видами зв'язку і
текстах різних стилів. синонімічних конструкцій;
будує складні речення з різними
видами зв'язку;
складає усні й письмові
висловлювання публіцистичного і
наукового стилів, доцільно
можливості складних
синтаксичних конструкцій.
Міжпредметні зв'язки. Використання складних синтаксичних конструкцій у
художніх описах (література).
7. 6 Повторення і систематизація Учень/учениця:
вивченого в 5-9 класах дотримується норм української
Фонетика. Графіка. літературної вимови;
Орфоепія. Лексика. Будова визначає і виправляє допущені в
слова. Словотвір усному мовленні орфоепічні
Основні правила української помилки;
літературної вимови. Значущі правильно пише слова із
частини слова. Основні зазначеними орфограмами;
способи словотвору. знаходить і виправляє
Орфограми в префіксах і орфографічні, лексичні і
суфіксах. граматичні помилки; обґрунтовує
Морфологія. Частини мови. написання за допомогою вивчених
Самостійні частини мови. правил;
Службові частини мови. правильно будує і використовує в
Синтаксис. Словосполучення мовленні речення різних типів;
і речення як синтаксичні правильно ставить розділові
одиниці. Члени речення . знаки відповідно до вивчених
Відокремлення членів пунктуаційних правил;
речення. Звертання, вставні знаходить і виправляє
слова, словосполучення і пунктуаційні помилки на вивчені
речення. Розділові знаки в правила.
простому і складному
реченнях.
Орфографія. Пунктуація.
Учень/учениця - активний учасник навчального процесу:
 самостійно визначає мету і структуру власної пізнавальної

діяльності;
 планує та реалізує навчальну і самоосвітню діяльність з урахуванням
рекомендацій учителів, використовує адекватні матеріали для самостійного
вивчення;
 організовує і застосовує засоби навчання для самоосвіти;
 вільно користується сформованими вміннями навчальної діяльності,
контролює її перебіг та дає самооцінку;
 аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;
 порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх;
 робить висновки на основі спостережень; " виділяє головне з-поміж
другорядного;
 моделює мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;
 уявляє словесно описані предмети і явища, фантазує на основі сприйнятого;
 прогнозує подальший розвиток певних явищ;
 переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію;
 помічає і формулює проблеми в процесі навчання і життєтворчості;
 усвідомлює будову предмета вивчення;
 робить припущення щодо способу розв'язання певної проблеми;
 добирає аргументи для його доведення;
 спростовує хибні припущення і твердження;
 помічає і цінує красу в мовних явищах, в явищах природи, у творах
мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;
 спроможний критично оцінювати відповідність своїх вчинків
загальнолюдським моральним нормам, усувати помічені невідповідності;
 виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;
 готовий прощати образи з боку знайомих і незнайомих, усвідомлюючи їх
недосконалість;
 переконаний, що творити добро словом і ділом - обов'язок кожної людини.
Україна - наш спільний дім.

У символах живуть і слава, й біль, і вся історія великого народу.
У моїй державі - мова українська.
Багатоголоса моя Україна.
«І на тім рушничкові оживе все знайоме...»
Я відчуваю силу мого роду, мов колосинка сонячну росу.
Місто (село) майбутнього.
Ми - молоді господарі землі.
Яка музика (пісня) мені найбільше подобається і чому.
Хай руки не болять ніколи в того, хто хліб зростив колоссячком тугим.
Мій професійний вибір. «Престижна» і «непрестижна» спеціальність.
Чи обов'язкова вища освіта для сучасної людини?
«Хто сказав, що все уже відкрито?».
Знання - це сила.
Видатні спортсмени України.
Спорт - колиска здоров'я.
Корисні та шкідливі звички, їх вплив на здоров'я людини.
Три вороги людства: алкоголізм, тютюнокуріння, наркоманія.
Чи мода - це завжди краса?
Краса природи і краса нашої душі.
Небесна сотня – то святий вогонь, що запалав за волю України.
Герої не вмирають!
Революція гідності – це мій шанс на щасливе майбутнє.
Додаток 1
Лінгвістичні відмінності української та молдовської мов, що спричинюють

типові помилки в усному мовленні та на письмі
Основними причинами ускладнення процесу оволодіння теоретичними й

практичними аспектами мовної змістової лінії є значні відмінності у граматичній
будові цих мов: українська мова є синтетичною мовою (граматичне значення
виражається у межах слова), а молдовська мова - аналітичною (граматичне
значення виражається поза межами слова, допоміжними засобами). Таку
відмінність у граматичних принципах обох мов мають зрозуміти не лише вчителі,
але й учні. Компаративний підхід має реалізовуватись як на спільних, так і на
відмінних граматичних рисах. При проведенні порівняння необхідно пам’ятати, що
синтетичним мовам притаманні окремі риси аналітизму, а аналітичним –
синтетизму, що й складатиме спільне у граматичному фонді теоретичних знань
учнів шкіл з молдовською мовою навчання.
Наведемо ряд різнорівневих специфічних рис молдовської мови, які впливають

на теоретичне та практичне засвоєння української мови учнями загальноосвітніх
навчальних закладів з молдовською мовою навчання і можуть стати причиною
неправильного використання граматичних засобів української мови на різних
рівнях впровадження й реалізації мовленнєвої та мовної змістових ліній:
ФОНЕТИЧНИЙ РІВЕНЬ:
1) через відсутність у звуковій системі молдовської мови українського

фрикативного [ г ] учні часто замінюють його звуком [ х ] як у мовленні, так і на
письмі, передаючи його літерою Х : хість (гість), холка (голка), лехкий (легкий),
переміх (переміг);
2) відсутність у молдовській графіці букв Й, Ї, Ь спричинює використання

замість них на письмі звичного для носіїв молдовської мови знака І в усіх трьох
випадках:
чаіка (чайка), новиі (новий), істи (їсти), маленікий (маленький);
3) позначення у молдовській мові йотованих дифтонгами[ еа], [іа], [іu], які в

українській мові передаються буквами Я, Ю та наявність постійно м'якого
молдовського [Л'] (середньоєвропейського) спричинює помилки у передачі на
письмі цих звукосполучень в українських словах: ліуди (люди), Іурій (Юрій), поліа
(поля), синіа (синя), ріушик (рюшик);
4) відсутність в молдовській абетці букви Щ часто призводить до передачі його

на письмі двома буквами СЧ, які є його історичними складовими: счастя (щастя),
борсч (борщ), висчерблений (вищерблений);
МОРФОЛОГІЧНИЙ РІВЕНЬ:
1) відмінність у категорії роду іменників молдовської та української мови в

основному полягає в граматичному оформленні середнього роду. На відміну від
української мови молдовський середній рід (neutru - дослівно, НЕЙТРАЛЬНИЙ) в
однині має граматичне вираження чоловічого роду, а у множині – жіночого роду.
Через це учні помиляються в узгодженні іменних частин мови: моя село (моє село),
біла молоко (біле молоко), синій море (синє море);
2) через відсутність у молдовській мові форм орудного та місцевого відмінків дані

форми українських іменників найважче засвоюються учнями. Необхідно
виконувати окремі вправи, які формують вміння і навички виділяти дані відмінкові
форми у системі відмінювання й надавати їм відповідного граматичного
оформлення в українській мові;
3) використання артиклів у молдовській мові для вираження граматичних категорій

і відсутність їх в українській мові породжує частотну помилку – введення до
простого речення зайвого елементу, який не змінює значення фрази, але засмічує її
синтаксичний простір. Наприклад: Я написав бабусі одного листа (Я написав
бабусі листа); Я поїхав у один день (Я поїхав сьогодні);
4) як і в українській мові, прикметникові форми молдовської мови узгоджуються з

іменниками та займенниками у роді, числі, відмінку, але стоять переважно у
постпозиції. Учні загальноосвітніх навчальних закладів з молдовською мовою
навчання автоматично переносять даний порядок слів в українську мову, що
призводить до невиправданої інверсії у словосполученнях та реченнях. Наприклад:
я побачив дівчину гарну;
5) оскільки в молдовській мові відсутня категорія виду дієслів, учні помилково

утворюють видові форми (доконаний або недоконаний вид): БУДУ НАПИСАТИ
(буду писати), а форми ПИСАВ – НАПИСАВ – не розрізняють;
7) у зв’язку з відсутністю категорії роду дієслів минулого часу в молодвській мові,

учні зазвичай перекладають дієслова минулого часу 3 особи однини формою
минулого часу чоловічого (або жіночого роду). Наприклад: учениця, розповідаючи
про щось, може сказати : я писав, а учень - я писала.
8) слід враховувати той факт, що прийменники вживаються у молдовській мові з

іменниками у знахідному та, рідше, у родовому відмінках. В українській мові сфера
вживання прийменника значно ширша. Це є складною проблемою для учнів
загальноосвітніх навчальних закладів з молдовською мовою навчання.Їм важко
правильно використовувати прийменникові форми інших відмінків;
9) при перекладі конструкцій іменник+прийменник учні плутають службові

частини мови (LA, яке перекладається і як у, в, і як на): іду на школу.
СИНТАКСИЧНИЙ РІВЕНЬ:
1) у граматичній основі речень молдовської мови основну роль виконує предикат ,

а тому присудок координує форму підмета;
2) молдовська мова має специфічні пунктуаційні закони, які істотно відрізняються

від української пунктуаційної системи:
- кома ставиться для виділення означення, яке виражене прикметником, що стоїть

перед означуваним словом;
- обставини умови виділяються комами незалежно від їх позиції у реченні;
- двокрапка ставиться після дієслів зі значенням звуковияву, а також на місці

пропущеного слова;
- тире ставиться з метою інтонаційного увиразнення звертання, узгодженого та

неузгодженого означення, обставин;
- у складносурядному реченні зі сполучником І кома ніколи не ставиться (в

українській мові ставиться майже завжди);
- кома не ставиться, коли підрядне з’ясувальне речення стоїть після або в середині
головного, після препозитивного підрядного способу дії, перед постпозитивним
підрядним місця тощо;
- після прямої мови перед словами автора у молдовській мові ставиться лише кома
або не ставиться нічого, якщо пряма мова – питальне або спонукальне речення.
Отже, формування мовної компетенції різними підходами забезпечить

поглиблене засвоєння необхідної теоретичної інформації з української мови,
пропущену крізь картину світу рідної мови, що сприятиме гармонійному
поєднанню у свідомості учнів двох мовних культур, визначальних у формуванні
лінгвокультурної картини світу в умовах білінгвізму.
Додаток № 2
ЛІНГВІСТИЧНА ГІМНАСТИКА ЯК ОСНОВНИЙ
СПОСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗДОРОВ ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ
ТЕНДЕНЦІЇ У СУЧАСНОМУ ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МОВИ
Ідею використання лінгвістичної гімнастики у процесі навчання мови підказує сам

предмет вивчення. Відомо, що мова – одна з найдинамічніших систем, відомих
людству. Завдяки їй, у певній комунікативній ситуації, можна передавати не тільки
слова та думки, але й емоції, динаміку, рухи. У невимушеній комунікативній
ситуації переважна більшість мовців доповнюють вербальний процес спілкування
невербальними знаками – символами, динамічними інтонаціями та мімікою.
Мовлення, позбавлене емоційності й динаміки, зокрема механічної (жестової),
втрачає яскравість і знижує рівень інтересу до мовця. Як відомо, навчання
передавати емоційність мови рухами, мімікою, виразністю є основою сценічної
майстерності акторів, декламаторів.
Пропонуємо вашій увазі ряд способів реалізації тем різних мовних рівнів у
вправах лінгвістичної гімнастики:
ФОНЕТИКА
Під час вивчення співвідношення букв і звуків української мови учні не

тільки озвучують голосом фонетичні одиниці, але й показують рухом рук контури
графічних знаків, які передають їх на письмі. Така графічна пантоміма буде
системою динамічних вправ. Як і під час письма, в процесі їх виконання будуть
задіяні механічний та візуальний різновиди пам яті. Цікавими різновидами такої
роботи будуть: гімнастична транскрипція, гімнастичне співвіднесення букв та
звуків у аналізованих словах та інше.
МОРФЕМІКА І СЛОВОТВІР
Гімнастичні рухи під час вивчення морфеміки і словотвору можна

виконувати як у положенні сидячи, так і стоячи. Аналізуючи морфемний склад
слова, учні, сидячи, усім класом, показують руками нескладні для передачі
позначення частин слова (префікс, корінь, суфікс, закінчення).
Коренева морфема, як правило, містить лексичне ядро слова, а тому багато з них
легко можна показати рухами, знаками, жестами. Умовні схеми для складання того
чи іншого граматично оформленого слова можна показувати силами руху 2 – 3
учнів, які покажуть її перед класом, вишикувавшись у ряд.
ЛЕКСИКА і ФРАЗЕОЛОГІЯ
Надзвичайно великий спектр використання лінгвістичної гімнастики

доступний під час вивчення тем з лексики і фразеології української мови. До
вправ можна віднести передачу лексичного значення слів жестами, передачу
рухами явищ омонімії та антонімії, передачу лексичного значення абстрактних
іменників за допомогою мімічних вправ. Розігрування фразеологічних мікросценок
додасть урокам вивчення стійких сполучень слів своєрідної динамічності та задіє
додаткові ресурси учнівської пам яті.
МОРФОЛОГІЯ
Під час вивчення морфології учні ознайомлюються з певною кількістю
граматичних та лексичних категорій. Деякі з них притаманні кільком частинам
мови, як, скажімо, категорія роду, числа. Тому для постійного використання
вчитель може придумати свою систему жестів на позначення кожної з категорій,
які і стануть рухами морфологічної пантоміми при аналізі слова як частини мови.
Дані знаки активно задіюють не лише механічну, але й асоціативну пам ять, що
стане важливим елементом у процесі засвоєння навчального матеріалу.
СИНТАКСИС
Вивчаючи синтаксис української мови, можна активно задіювати невербальні

засоби мови. Так, скажімо, при вивченні простих речень, їх зміст можна передавати
через жести і міміку кількох учнів. Це ж може передати і окремий учень перед
цілим класом. Таким чином буде розвиватись образне мислення. У зошитах учні
запишуть кілька варіантів речення, які будуть відкориговані вчителем. Цікавою
роботою стане процес вивчення складних синтаксичних конструкцій, які будуть
передаватись гімнастичною пантомімою у виконанні кількох учнів.
Вироблятимуться навички поєднання окремих частин речення у єдине ціле, вміння
правильно використовувати службові частини мови у складних реченнях.
Поява у шкільній практиці вивчення мови лінгвістичної гімнастики

допоможе додати урокам високого рівня фізичної динаміки, буде сприяти розвитку
індивідуального образного мислення, сприятиме розвитку додаткових ресурсів
пам яті, розвиватиме пластику та реакцію в усіх сферах діяльності. Відомо, що
мозок найкраще працює при відповідному забезпеченні руху кисню в системі
мозкового кровообігу, а лінгвістична гімнастика якнайкраще цьому допомагатиме.

Укр - мова з молдовською мовою навчання

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Укр - мова з молдовською мовою навчання

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Українська мова

Члени робочої групи:

Г.А.Могильницька, старший викладач науково-методичного

О.О.Пасат, вчитель-методист вищої категорії української мови

Основною метою курсу української мови в загальноосвітніх навчальних

(6 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)

Мовленнєва змістова лінія (38 год.)

Мовна змістова лінія (78 год.)

Державні вимоги до рівня

Створення монологічного Учень/учениця:

Ділові папери. пише приватні листи з

Міжпредметні зв'язки. Художній твір і його частини: тема та ідейний зміст

Державні вимоги до рівня

5 Словосполучення та речення Учень/учениця:

9. 12 Лексикологія. Фразеологія Учень/учениця:

Міжпредметні зв’язки. Епітети, порівняння, синоніми, характерні для усної

Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

▪ виконує правила гігієни навчальної праці;

Працюючи з книжкою та іншими джерелами знань, учень/учениця:

Мовленнєва змістова лінія

Державні вимоги до рівня

Монологічне мовлення Учень/учениця:

Ділові папери складає план роботи,

Мовна змістова лінія

іменників ІІІ та ІV відмін. Букви відмінок іменників при

Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовні теми учнівських усних і письмових висловлювань

Моя Україна – єдина країна, піклування держави про розвиток національних

Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

Учень/учениця – активний учасник навчального процесу:

▪ виконує правила гігієни навчальної праці;

Мовленнєва змістова лінія

Розділ К-ть Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня

Переклад з молдовської мови на

Мовна змістова лінія

Розділ К-ть Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня

Міжпредметні зв’язки. Використання прислівників у художніх і наукових текстах

Орієнтовні теми учнівських усних і письмових висловлювань

Україна – європейська держава з давніми традиціями, атрибути її державності.

Учень/учениця – активний учасник навчального процесу:

▪ визначає мотив, мету, завдання власної пізнавальної і життєтворчої діяльності;

(70 год., 2 год. на тиждень)

(3 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)

Мовленнєва змістова лінія (31 год.)

Мовна змістова лінія (36 год.)

Розділ К-ть Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня

Діалогічне мовлення Учень/учениця:

складає протокол і добирає

Міжпредметні зв’язки. Роздуми з елементами аналізу художнього твору, письмова

Мовна змістова лінія

Розділ К-ть Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня

Міжпредметні зв’язки. Інверсія в художньому творі (література).

8. 5 Речення із звертаннями, Учень/учениця:

9. 4 Речення з відокремленими Учень/учениця:

Міжпредметні зв’язки. Відокремлення як засіб художнього зображення

10. 4 Пряма і непряма мова.

11. 2 Узагальнення й Учень/учениця:

У монетах дзвін Тризуба зазвучить, з купюр на нас історія погляне. (Українські

Тернистими шляхами успіху. (Місце людини у світі. Самовизначення. Шляхи

Мої права прописані в законах. (Конституція України. Права дитини).

Видатні олімпійці України.

Репортаж перегляду спортивної події.

Спочатку то була розвага. (Результати наркотичної залежності, алкоголізму,