СКОРОПАДСЬКИЙ ДИРЕКТОРІЯ

Політика Скоропадського Політика Директорії

Політико- Гетьман сформував новий
адміністративний уряд - Раду міністрів - з
устрій, склад уряду помірно-консервативних
чиновників, військових і
суспільних діячів. Главою
Кабінету міністрів став Ф.
Лизогуб; міністром
закордонних справ - Д.
Дорошенко (член партії
соціалістів-федералістів -
єдиний
соціаліст в уряді); міністром
освіти - відомий український
політик М. Василенко. Інші
міністри були членами
російських партій, в
основному-партії кадетів.
Був налагоджений дієздатний
адміністративний апарат
До Директорії увійшло 5
чоловік:
В. Винниченко, соціал-
демократ, голова;
С. Петлюра, соціал-
демократ;
Ф. Швець, соціаліст-
революціонер;
П. Андрієвський,
соціаліст-самостійник;
А. Макаренко,
безпартійний.
26 грудня 1918 р. було
утворено перший уряд
Директорії, який очолив
соціал-демократ В.
Чехівський. В
уряді було 6 українців
соціал-демократів, по 4
українці соціал-
революціонери і соціал-
самостійники, 3 соціал-
федералісти, один
єврейський соціал-
демократ і один
безпартійний. (уряди
Директорії часто
змінювалися, їх

очолювали В. Чехівський,
C. Остапенко, Борис
Мартос, I. Мазепа, В.
Прокопович.)
За інструкцією від 5 січня
1919 р. відбулися вибори
до Конгресу Трудового
Народу України (КТНУ).
Було
обрано: 593 делегати, в
тому числі 65 від ЗУНР.
 Соціально- У промисловості було Проголошено ряд
економічна політика ліквідовано робочий «стандартних» соціально-
контроль на виробництві, економічних гасел,
заборонялися страйки, зокрема:
скасовувався 8-годиний а) робітничий контроль;
робочий день і б) боротьба із
встановлювався 12-годиний; спекуляцією;
відновився залізничний рух в) «кращі форми
завдяки соціальних реформ, яких
відновленню залізничних досягла
колій і мостів, ремонту західноєвропейська
локомотивів. трудова демократія;
- Відповідно до головного г) «національна злагода і
пріоритету у внутрішній дружнє поєднання
політиці - земельного трудової демократії всіх
питання - у липні 1918 р. був націй, що заселяють
розроблений «Проект українську
загальних основ земельної землю» тощо.
реформи», що викликав відновлено 8-
різкий протест більшості годинний робочий день,
селян і колективні договори,
невдоволення великих право коаліції і страйків.
землевласників. У цілому ж . Дрібні селянські
можна констатувати землеволодіння
відновлення в залишалися
державі поміщицького непорушними, а решта
землеволодіння. земель повинна була
В Український державі була перейти у
реформована банківська користування
мережа, прийнятий безземельних і
збалансований державний малоземельних селян.
бюджет, вжиті заходи для . Відновлювалась
становлення української національно-персональна
грошової системи. автономія.
При гетьманаті були . Позбавлялися права
обмежені демократичні голосу “класи нетрудові”
права і свободи. (виникла проблема з тим,
Проводилася політика чи зараховувати до
переслідувань трудових
більшовиків, представників класів представників
інших лівих партій, :і також інтелігенції, зокрема
анархістів. Під жорстку адвокатів, лікарів,
цензуру потрапили газети, журналістів тощо).
заборонялося проведення
 зборів, мітингів,
маніфестацій.
Національно- Найважливішим Державотворчий процес
культурна політика досягненнями гетьманату позашкільної освіти як у
характеризувалася теоретичному, так і в
національно-культурна практичному плані
політика. Новою владою значно просунувся
були здійснені вперед за доби
спроби українізації Директорії. Наприкінці
державного апарату і 1918 р. в містах і
системи освіти: особливо в селах почали
– поряд із російськими створюватися Народні
гімназіями утворювалися Доми, які мали стати в
українські, яких восени 1918 населених пунктах
р. нараховувалося 150; осередками проведення
– Міністерство народної культурно-масової, у
освіти ініціювало створення тому числі й освітньої
національної початкової роботи. Ці та інші методи
школи, видало державного управління
розпорядження про перехід значно поліпшили роботу
на українські підручники і з неписьменними,
мову викладання. підвищили якість
- був прийнятий закон про навчання та загальний
обов'язкове вивчення культурний рівень
української мови і населення, яке
літератури, історії та відвідувало позашкільні
географії культурно-освітні
України; заклади Вагомим
- відкрилися нові українські здобутком української
університети, перші з який - держави за участю різних
у Києві і Кам'янець- культурних організацій
Подільському; був, незважаючи на
- у російськомовних економічні труднощі й
університетах - Київському, короткі терміни
Харківському, Одеському перебування в Україні,
почали працювати кафедри помітний внесок у
української мови, літератури, розвиток українського
історії та права. видавництва. В Україні і
24 листопада 1918 р. була зарубіжжі лише в добу
відкрита Українська Директорії у 1919 р.
Академія наук, першими вийшло з друку 1 450, а в
академіками якої стали 1920 р. 1 350
відомі найменувань навчальног
вчені Д. Багалій, А. художньої, суспільно-
Кримський, В. Вернадський, політичної та іншої
В. Косинський та ін. літератури загальним
Президентом УАН був накладом близько 10 млн
обраний В. Вернадський. примірників, більшість з
В Українській державі були яких надруковані
організовані Національна українською мовою .
бібліотека, Національний
архів, Національна Таким чином, можна
галерея мистецтв, зробити певні висновки.
Національний історичний Глибокі державотворчі
музей. культурні зміни, які були
Спостерігалась активізація закладені різними за
мистецького життя, що дало своєю політичною
підстави дослідникам орієнтацією урядами в
говорити про розквіт період національно-
національних закладів визвольної боротьби
культури у той період. Уряд 1917. 1920 рр., мали
виділяв цільові кошти на прогресивний характер.
охорону пам'яток старовини, Саме в ці роки засновано
археологічні дослідження, державну національну
підтримку творчих систему освіти, науки,
колективів тощо мистецтва, видавничу
Підтримка музейної справи. справу, здійснено глибокі
Держава фінансувала перетворення в інших
діяльність усіх 36 музеїв, галузях культури Усе це
заснованих до революції. заклало міцну основу
Прагнучи, щоб українська національно-культурного
театральна та музична відродження та
культура вийшла на подальшого розвитку
європейський рівень, гетьман державної культурної
П.Скоропадський виявляв політики українського
особисту увагу діяльності народу в
творчих колективів. У травні посткомунетінчний час і
уряд виділив 165 тис. крб. дало можливість зробити
товариству «Національний вагомий внесок діячв
театр», ініціаторами українськОї культури в
створення якого були трупа розвиток свтової
М.Садовського, «Молодий культури ХХ с
театр» Л.Курбаса та
Музично-драматична школа
ім.М.Лисенка. У серпні було
створено Державний
драматичний театр,
Державний народний театр .
 За активного сприяння
Міністерства народної освіти
і мистецтва було створено
Перший український
національний хор у Києві,
Державну капелу
бандуристів Г.Хоткевича, про
що подбав сам гетьман. Уряд
асигнував 66 тис. крб. на
заснування Державного
симфонічного оркестру ім.
М.Лисенка. Плідно
працювали
Київська, Одеська й
Харківська консерваторії.
Українська академія
мистецтв, очолена
Г.Нарбутом, готувала
спеціалістів малярства,
різьбярства, гравюри,
художніх промислів,
будівництва.
Військова справа Розбудова української
національної армії за часів У листопаді 1918 року,
гетьманату під час антинімецьких і
Військове будівництво.
Розбудову гетьманської антигетьманського
держави ускладнював брак
українського війська. повстання, військо
Спадщина, Директорії відновленої
яку дістав гетьманський уряд
від Центральної Ради, була Української Народної
мізерною - дивізія у складі
п'яти полків та двох Республіки складалося з
дивізіонів загальною Окремого загону
чисельністю 5 тисяч вояків.
Крім них. був іще полк «січових стрільців»,
Січових стрільців під
командуванням Запорізького корпусу,
Є. Коновальця та
окремих частин
сформована в Австрії з
полонених українців дивізія Серожупанной дивізії,
сірожупанників, яка
дислокувалася в дивізії «сердюків». До
 Києві та Чернігові.
На початку квітня 1918 р. складу армії УНР
Центральна Рада розробила входили також
план організації українських
збройних сил, що їх мали повстанські формування:
б формуватися за
територіальним принципом. «Запорізька Січ» отамана
Але план не було втілено в Е. Божко (1 тис.),
життя. Напередодні
гетьманського перевороту Херсонська дивізія
німці роззброїли дивізію
сірожупанників та полк отамана Григор'єва (6
Січових стрільців. тис.), Дніпровська дивізія
Новий уряд заходився
втілювати проект свого отамана Зеленого (8 тис.)
попередника. Для підготовки
військових кадрів заснували І ряд інших повстанських
спеціальні школи. У липні
формувань У грудні 1918
1918 р. було сформовано
гвардійську Сердюцьку року чисельний склад
дивізію з 5 тисяч осіб,
укомплектовану молоддю від армії УНР досягав 100
18 до 25 років переважно з
тис., Але після 5-місячної
хліборобів та заможних
селян. війни з Радянською
Оголошено й розпочато
мобілізацію. Проте Україною, в зв'язку з
гетьманський уряд виявляв
масовим дезертирством і
певну обережність: були
серйозні з організованим
підстави побоюватися, що
загальна мобілізація молоді переходом багатьох
може поповнити армію
частин і з'єднань армії
більшовицькими,
антиукраїнськими УНР на сторону
елементами. З іншого боку,
цей процес усіляко Української радянської
гальмували німці, які
запевняли гетьмана, армії, залишилося тільки
що для захисту України 30 тис. Солдатів .
досить німецьких та
австрійських військ. Тому
мобілізацію припинили і
відклали до Навесні 1919 року армія
 листопада 1918 р.
Улітку 1918 р. гетьман дав УНР була реорганізована.
наказ військовому міністрові З 11 дивізій було
поновити козацтво як
окремий суспільний стану та створено 5 самостійних
резерв війська. Окремим
універсалом це було груп:
здійснено у Чернігівській,
Полтавській губерніях (там
козацтво «Січових стрільців»
існувало і до революції) та на
Слобожанщині. Козаки (полк. Є. Коновалець) -
кожної губернії утворили кіш 4,7 тис .;
на чолі з кошовим
отаманом, який Запорізька (полк. В.
підпорядковувався
безпосередньо гетьману. Сальський) - 3 тис .;
Поновлюючи козацтво,
Волинська (ген. В.
правитель держави
прагнув, по-перше, створити Петров) - 4 тис .;
заможну, із сильними
історичними традиціями Дивізія полковника О.
верству населення; по-друге,
Удовиченко - 1,2 тис .;
мати надійне, не зіпсоване
більшовицькою агітацією Група отамана Ю.
військо. Крім того, гетьман
сподівався наблизити до Тютюнника - 3,5 тис.
Української держави
У липні-серпні 1919 року
традиційно козацькі регіони,
передусім Донеччину і Армія УНР, яка
Кубань.
Восени 1918 р. розпочалося налічувала, включаючи
формування Особливого
Галицьку армію, 35 тис.
корпусу, який складався
переважно з російських Бійців, розпочала похід
вояків, котрі залишилися в
Україні й не хотіли служити за двома напрямками (на
в Червоній армії.
Гетьманський уряд вирішив Київ і на Одесу), який
скористатися з їхніх завершився невдачею.
антибільшовицьких настроїв
та військового досвіду.
Корпус організаційно не
входив до 6 листопада 1919 року
 української армії,
підпорядковувався командування Галицької
безпосередньо гетьманові й армії підписало угоду
дислокувався на українсько-
російському про перехід на сторону
прикордонні, між Путивлем і
Сумами. Збройних сил Півдня
Загалом українська армія Росії.
того часу нараховувала бл. 65
тис. осіб, хоча планувалося В кінці листопада 1919
створити 300-тисячну
армію. року «Наддніпрянська
+Після тривалих переговорів армія УНР» чисельністю
із німцями гетьманський
уряд домігся передачі близько 10 тис. Чоловік
Україні деяких військових
суден була оточена
Чорноморського флоту,
противниками в районі
захоплених німцями.
Отже, загалом, якщо не Миропіль - Любар -
враховувати подальших
мобілізацій та Особливого Старокостянтинів: із
корпусу, військові сили
заходу - польськими
України
військами, з півночі і
були мізерними.
сходу - Червоною
армією, з півдня -
Збройними Силами
Півдня Росії.
Командування армії УНР
прийняло рішення
укласти перемир'я з
поляками і перейти на
їхній бік
Чисельність
офіцерського корпусу
 армії УНР була менше
ніж в гетьманській армії,
і в 1919 - 1920 рр.
становила 2800 - 3800
чоловік.

2 грудня 1919 армія УНР

припинила своє
існування як регулярні
збройні сили Української
Народної Республіки

Зовнішня політика Значними були успіхи Продовжуються

гетьманської України в безуспішні пошуки
зовнішній політиці. Вона надійної
поширила дислокацію зовнішньополітичної
українських підтримки. Державна
консульських установ на 22 нарада у Вінниці
країни та окремі регіони. Що прийняла рішення про
ж до дипломатичних зносин, переговори з Антантою.
то вони існували з 12 На вимогу Антанти про
державами світу: Австро- виведення із Директорії
Угорщиною, Болгарією, В. Винниченка, С.
Туреччиною, Фінляндією, Петлюри як головних
Швецією, Іспанією, Данією, провідників
Голландією та ін. більшовицького курсу 9
Першочергового значення лютого В. Винниченко
український уряд надав виходить
налагодженню добрих
відносин з із Директорії, С. Петлюра
Німеччиною. Чималі зусилля – із соціал-демократичної
українського посла в Берліні партії, а уряд В.
Ф.Штейнгеля, його Чехівського подає у
безпосередні контакти з відставку.
німецьким канцлером
 сприяли тому, що 2 червня
1918 р. Німеччина офіційно
визнала Українську Державу.
Українсько-німецькі
стосунки значно
поліпшилися після візитів до
Берліна у вересні 1918 р.
глави уряду
Ф.Ли-зогуба та гетьмана
П.Скоропадського.
Правда, водночас
гетьманський уряд дав
німецько-австрійським
окупантам нові «законні»
підстави для
пограбування України. Він
підписав у вересні 1918 р.
торговельний договір з
Німеччиною і Австро-
Угорщи
ною, за яким з України мало
бути вивезено не менш як
100 млн пудів хліба, 11 млн
пудів м'яса (у живій вазі),
300 тис. голів овець, 400 тис.
пудів сала, 2 млн пудів
м'ясних консервів, багато
іншого продовольства й про
мислової сировини. Нова
економічна угода ще більше
посилювала залежність
України від західних
союзників. До того ж
Австро-Угорщина займала
щодо Української Держави
вичікувальну позицію,
зволікаючи
з ратифікацією Брестського
мирного договору.
Визначним досягненням
української дипломатії стало
підписання 12 червня 1918 р.
в Києві прелімінар
ного(попереднього) миру з
 Раднаркомом РСФРР. У
ньому Радянська Росія
визнавала незалежність
Україн
ської Держави. Також було
прийнято постанови про
припинення воєнних дій на
фронтах, взаємну евакуацію
громадян, обмін
консульськими
представництвами.
Однак українська та
російська делегації не
знайшли спільної мови в
питаннях про кордон, про
поділ дер
жавного майна та боргів
царської Росії. З листопада
1918 р. російська делегація
відбула з Києва до Москви,
що означало припинення
переговорів.
Одним із головних завдань
гетьманського уряду була
боротьба за міжнародне
визнання Української

держави. Найважливішими
напрямками зовнішньої
політики були:
- союз із Німеччиною, з якою
були встановлені
дипломатичні відносини;
- встановлення
дипломатичних відносин з
іншими країнами; у період
гетьманату Україну визнали
30
країн, a 10 із них мали свої
представництва в Києві;
Україна мала своїх
представників у 23 країнах;
- підписання мирного
договору з радянською
 Росією (12 червня 1918 р.);
- дипломатична боротьба з
Австро-Угорщиною, що
намагалася анексувати
(захопити) східногалицькі
землі та Холмщину;
- було встановлено політичні
та економічні відносини з
Кримом, Доном, Кубанню.
Але Антанта, орієнтуючись
на відновлення «єдиної і
неділимох» Росії, не визнала
Гетьманську
державу.
Причини поразки - відсутність численної - неспроможність
дієздатної регулярної Директорії створити
української армії; життєздатний і
- посилення впливу в стабільний політичний
Українській державі режим, державний
російських консервативних апарат,
кіл; армію, органи охорони
- відновлення в державі громадського порядку,
поміщицького дієздатну систему органів
землеволодіння; законодавчої і виконавчої
- вузька соціальна база влади як
гетьманату; в центрі, так і на містах;
- підкорення соціально- - відсутність єдності
економічної політики національно-
інтересам панівних верств та демократичних сил;
окупаційної влади; - боротьба за владу між
- скрутне становище різними політичними
трудящих; партіями не могла не
- наростання напруженості у послабити авторитет між
суспільстві та формування різними
організованої опозиції;
– поразка Німеччини та її політичними партіями
союзників у Першій світовій серед населення,
війні особливо серед селян;
- у лавах керівників
Директорії не було
єдності в погляді на
тактику і стратегію
національно-державного
будівництва;
 - нерішучість у
проведенні ефективної
внутрішньої політики,
перш за все аграрної
реформи, яка мала би
створити широку
соціальну основу нового
режиму;
-війна радянської Росії
проти УНР, що почалася
наприкінці 1918 р.; війна
денікінських військ
проти УНР,
що почалася 24 вересня
1919 p.;
- розгул отаманщини:
придушення робітничих
страйків, розгін
профспілок, робітничих
організацій
політичного характеру,
єврейські погроми;
- союз із поляками і
захист силами військ
Директорії інтересів
польських поміщиків на
Правобережжі
зумовили відхід від С.
Петлюри найбільш
сильного і боєздатного
з'єднання - Української
Галицької Армії;
– керівництво Директорії
опинилося в міжнародній
ізоляції: країни Антанти
не підтримали
ідею незалежності УНР.
Відповісти на питання
1. Чому саме в листопаді місяці Директорія розпочала активну діяльность
по поваленню гетьманського режиму. Яка подія цьому сприяла і чьому?
(відповісти стило в 2-3 реченнях).
Поразка країн Четвертного Союзу у Першій світовій війні значно
погіршила міжнародне і внутрішнє становище Української Держави,
призвела до кризи влади та політичної ізоляції гетьмана П.
 Скоропадського. За таких умов помірковані опозиційні партії
сподівалися усунути від влади П. Скоропадського на Національному
конгресі, що мав бути скликаний 17 листопада 1918 р. Заборона
проведення конгресу призвела до остаточного розриву УНС з
гетьманським режимом.
2. Які факти свідчать про те що фактично Директорія створила
національний варіант радянської влади? (відповісти стило в 2-3
реченнях).
Відразу після заняття Києва (14 грудня 1918 року) Директорія оприлюднила
ряд рішень, спрямованих проти поміщиків і буржуазії. Влада на місцях
передбачалося передати Трудовим радам селян, робітників і трудової
інтелігенції.

Заповніть таблицю, користуючись поданим та додатковим матеріалом. Таблицю

складати за пунктами