Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України

«Київський Політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського»
Радіотехнічний факультет
Кафедра теоретичних основ радіотехніки

РЕФЕРАТ
з дисципліни «Радіовимірювання»
на тему:
«Вимірювання частоти»
Перевірив: Виконав:
Захарченко. О.С. студент групи РС-81
Яровий М.В.

Захистив з оцінкою
________ _______

Київ-2020

Зміст
1. Загальні відомості.............................................................................................3

2 Гетеродинний метод.........................................................................................4

4. Резонансний метод ……………………………………………………………5

5. Метод заряду і розряду конденсатора………………………………..………9

6. Методи порівняння з частотою іншого джерела за допомогою

осцилографа………………………………………………………….……...……10

Список використаних джерел:.............................................................................13

1.Загальні відомості
 Період Т періодичного сигналу - параметр, рівний найменшому інтервалу
часу, через який регулярно повторюється довільно вбрання миттєве значення
періодичного сигналу.
Частота f періодичного сигналу - параметр, що представляє собою величину,
зворотний періоду періодичного сигналу f = 1 / T.
Кутова частота - зміна фази гармонійного сигналу в одиницю часу. Більш
загальним є визначення кутової частоти як швидкості зміни фази напруги
сигналу, тобто ω (t) = dφ / dt. Це миттєва кутова частота. У гармонійного
сигналу фаза зростає пропорційно часу і, отже, похідна фази за часом - постійна
величина ω0 = 2π f0
Відомі різноманітні методи вимірювання частоти періодичного сигналу і
частоти проходження імпульсів: дискретного рахунку, гетеродинний,
резонансний, заряду і розряду конденсатора, порівняння з частотою іншого
джерела за допомогою осцилографа, консервантний, бруківці перетворення в
постійний струм, пропорційний частоті і ін. Домінуюче становище в сучасній
вимірювальній техніці займає метод дискретного рахунку.
Прилади для вимірювання частоти, звані частотомірами, діляться на наступні
види:
Ч1 – установки для повірки вимірювачів частоти, відтворення зразкових частот,
звірення частот сигналів;
Ч2 - частотомери резонансні;
Ч3 – частотоміри електронно-рахункові;
Ч4 - частотоміри гетеродінні, конденсаторні і мостові.
Ч5 – перетворювачі частоти сигналу;
Ч6 – синтезатори частот, подільники і помножувачі частоти;
Ч7 – приймачі сигналів еталонних частот, компаратори частотні, фазові, часові,
синхронометри;
Ч9 – перетворювачі частоти.

2.Гетеродинний метод
 Сутність гетеродинного методу, що дозволяє вимірювати частоту с
високою точністю, полягає в порівнянні частоти досліджуваного напруги з
частотою напруги перебудовується гетеродина, який заздалегідь
проградуірован. Прилади, які здійснюють цей метод, називають гетеродинними
частотомірами (вид Ч4). Їх застосовують в діапазонах високих і надвисоких
частот.
Робота гетеродинного частотомера (рис. 1) і методика вимірювань зводяться
до наступного. У положенні І перемикача П на змішувач надходять одночасно
напруги двох частот: вимірюється f вим. і гетеродина f r. На виході змішувача
виходять напруги комбінаційних частот, в тому числі частоти биття. Гетеродін
перебудовують по частоті до появи нульових (низькочастотних) биття, що
фіксуються за індикаторним приладу. Індикатор може бути тональним
(телефони) або візуальним (осцилограф, електронно-світлова індикаторна
лампа, стрілочний прилад). Після отримання нульових биття за шкалою
гетеродина визначають частоту
fr його напруги і, отже, fвим, т. к. при нульових биттях fвим ≈ fr

Рис.1.

Похибка вимірювань складається з похибки заходи, тобто нестабільності

частоти і мінливості градуировочной характеристики гетеродина, похибок
порівняння і фіксації нульових биття.
У схемах багатьох частотомерів передбачений кварцовий генератор, виконує
функції зразкової міри. З його допомогою перевіряють і коректують
градуировочную характеристику шкали гетеродина. Цю операцію виробляють
після попереднього (орієнтовного) вимірювання невідомої частоти. При повірці
перемикач роду роботи ставлять в становище К. Крім гетеродина до змішувача
виявляється підключеним кварцовий генератор, напруга якого містить багато
гармонік. Відліковий лімб гетеродина встановлюють в положення, відповідне
найближчій до вимірюваної частоти гармоніці - "кварцової точки".
Індикаторний прилад фіксує наявність биття, які за допомогою "Коректора"
гетеродина доводять до нульових. Якщо у гетеродина відсутня "коректор", то
шкалу перевіряють в сусідніх по обидва боки від f вим точках, виробляють
лінійну інтерполяцію і вводять поправку, уточнюючу градировочную
характеристику. Після коригування кварцовий генератор відключають і на
змішувач подають сигнал вимірюваної частоти.
Гетеродин налаштовують на частоту, при якій виходять нульові биття, і
роблять остаточний відлік за його шкалою.
При дуже високих частотах отримання низькочастотних биття важко. У
подібних випадках замість індикаторного приладу можна включити
низькочастотний частотомер (наприклад, конденсаторний) і по ньому визначати
разностную частоту Fp. Тоді. f вим = f r ± Fp (знак поправки Fp залежить від того, з
якого боку підходять до изм f при налаштуванні гетеродина).
У діапазоні СВЧ нерідко застосовують гетеродини, основна частота напруги
яких у багато разів нижче вимірюваної. При цьому використовуються вищі
гармоніки гетеродина. Вимірювана частота порівнюється с частотою n-й
гармоніки гетеродина при нульових биттях.
Гетеродінні вимірювачі частоти характеризуються наступними основними
параметрами: класом точності, діапазоном вимірюваних частот, діапазоном
частот гетеродина, значеннями опорних частот і їх похибкою, чутливістю і ін.
Передбачені три класи точності гетеродинних частотомерів
(I, II, III), що характеризуються основною відносною похибкою: 5 *10 −6 ; 5 *10−5
та 5 *10−4 (похибки опорних частот відповідно 5 *10−6 ; 5 *10−5 та 5 *10−4 ).
Як приклади гетеродинних частотомерів можуть бути названі прилади: Ч4-1, що
вимірює частоти 125 - 20 000 кГц з похибкою 5 *10 −4; Ч4-5, що працює в
діапазоні 2,5 - 18 ГГц (основна похибка 5 *10−5 ) ; Ч4-4 - Ч4-25, що охоплює
діапазон частот 37,5 - 78,3 ГГц.

3.Резонансний метод
 Заснований на використанні явища резонансу в коливальній системі і полягає
в порівнянні вимірюваної частоти з частотою власних коливань контуру або
резонатора, заздалегідь проградуйованого. Цей метод застосовується в
радіочастотному діапазоні, переважно в області СВЧ.
Прилад, що вимірює частоту резонансним методом, називають резонансним
частотомером (вид Ч2). Коливальна система через елемент зв'язку збуджується
сигналом джерела, частоту коливанні якого необхідно виміряти. За допомогою
органу настройки змінюється частота власних коливанні коливальної системи
до настання резонансу.
У момент резонансу, що фіксується за індикатором, виробляють відлік за
шкалою настройки коливальної системи.
Основним вузлом резонансного частотомера є коливальна система. У
приладах високочастотного діапазону вона утворюється однією з змінних
котушок індуктивності і прецизійним конденсатором змінної ємності,
забезпеченим шкалою настройки. Індикатор резонансу - напівпровідниковий
детектор або термоелемент з мікроамперметром.
Як приклад резонансних частотомерів можна привести прилад Ч2-1, що
працює в діапазоні від 50 кГц до 50 МГц, або частотомер, що входить в
гетеродинний переносник до електронно-рахункового частотоміра Ч3-30.
Характерною особливістю резонансних частотомерів СВЧ є перебудовуються
резонатори: коаксіальні і об'ємні. Коаксіальні резонатори бувають двох видів:
напівхвильової відрізок лінії, короткозамкнутий з двох сторін, і
четвертьвхвильовий відрізок, замкнутий з одного боку і розімкнутий з іншого.
Переважно застосовують резонатори другого виду, так як вони конструктивно
простіше і дозволяють отримати більш високу добротність.
Коаксіальний частотомер (рис.2 а) являє собою резонатор, утворений
відрізком коаксіальної лінії регульованої довжини, замкнутої на одному кінці і
розімкнутої на іншому (коротке замикання здійснюється за допомогою
четвертьволнового безконтактного пристрою).
Резонанс настає при
довжині відрізка
де λ - вимірювана довжина
хвилі; р - 0, 1, 2, 3...
Довжина l відрізка лінії регулюється переміщенням центрального стрижня за
допомогою мікрометричного механізму, забезпеченого відліковим пристроєм.
Положення стрижня, відповідне резонансу, відзначається по відліковому
пристрою. Частота, на яку налаштований резонатор, визначається зазвичай по
таблиці або графіку градуювання, що додається до частотоміра. Є і прилади з
безпосереднім відліком в одиницях вимірюваної частоти.
Рис.2
Для зв'язку резонатора з джерелом вимірюваної частоти і індикатором
передбачені дві петлі, які поміщають в області максимального магнітного поля
(магнітний зв'язок), тобто у короткозамкнутого кінця лінії. Одна петля є
закінчення коаксіального кабелю, що з'єднує резонатор з джерелом. Друга петля
(індикаторна) пов'язана з детектором, до якого підключений мікроамперметр.
Безпосередня зв'язок петель мізерно мала, і напруга на детекторної петлі
наводиться лише тоді, коли резонатор налаштований в резонанс з збудливими
його коливаннями. Зв'язки вибираються так, щоб частотомер мав необхідної
чутливістю при високому значенні навантаженої добротності.
При вимірі частоти радіоімпульсів чутливість може виявитися недостатньою.
Тому в частотомірах для вимірювання частоти заповнення імпульсних сигналів
застосовують підсилювач. Так, наприклад, в приладі Ч2-9А є трехкаскадний
підсилювач на транзисторах. Коаксіальні частотоміри застосовуються в
сантиметровому діапазоні хвиль і нижній частині дециметрового діапазону. У
нижній частині сантиметрового діапазону і в міліметровому діапазоні
застосовують частотоміри з об'ємними резонаторами, головним чином
круглими циліндричними. Подібний резонатор можна розглядати як відрізок
круглого хвилеводу, коротко замкнутий з двох сторін. На одному кінці відрізка
- нерухома торцева стінка, на іншому - переміщається короткозамикаючий
поршень (див. рис. 2, б і в). При переміщенні поршня змінюється довжина L
резонатора, внаслідок чого змінюється частота його власних коливань.
Резонанс настає при L = p λ / 2 (λ - довжина хвилі в круглому волноводе). Всі
частотоміри з об'ємними резонаторами – градуйовані прилади.
Як приклади частотомерів з об'ємним резонатором можуть бути названі
прилади Ч2-31 і Ч2-36, що застосовуються відповідно в діапазонах частот 12 -
16,6 і 52,6 - 79 ГГц.
3.1.Похибки вимірювань.
Мірою в даному випадку є резонатор. Похибки обумовлені рядом причин:
низькою навантаженою добротністю резонатора Qн, тобто тупої резонансної
кривої; похибками,
 вносяться при отриманні градуиючої характеристики приладу; зміною
навколишньої температури, що викликає зміни розмірів резонаторів; зміною
вологості навколишнього середовища.
Похибка порівняння складається з таких складових:
а) похибка настройки в резонанс. Вона найчастіше обумовлена
недостатньою ретельністю виконання правил настройки і наявністю
люфту в механізмі переміщення поршня в резонаторе;
б) похибка, пов'язана з недостатньою енергетичною чутливістю. Для
зменшення похибки застосовують чутливі
індикатори, а при імпульсному режимі - підсилювачі.
Похибка фіксації результату вимірювання може з'явитися через
нетщательного зняття відліку за шкалою мікрометра, а також при невмілому
(невнімальному) користуванні градуючими графіками або таблицями.

Рис 2

4.Метод заряду і розряду конденсатора

Сутність методу полягає в вимірі струму розряду конденсатора, поперемінно
перемикається з заряду на розряд з частотою, рівною
вимірюваної.
Конденсатор С (рис. 3) заряджається до напруги U1 і розряджається до напруги
U2 тоді за одне перемикання перемикача на заряд. (Положення 1) і розряд
(положення 2) кількість електрики, що підводиться до конденсатора і віддається
їм мікроамперметру Q = CU, де
U = U1 -U2
При перемиканні f раз в секунду кількість електрики, що протікає через прилад
в 1 с, тобто струм через мікроамперметр
I = Q*f = C*U*f
За умови, що частота перемикань f дорівнює вимірюваної f вим , показання
приладу пропорційні f вим.
Прилад для вимірювання частоти, заснований на описаному методі,
називають конденсаторним частотоміром. У цьому приладі перемикачем
служить електронний комутатор, який здійснює перемикання з частотою f вим
при подачі на його вхід напруги вимірюваної частоти.
Для забезпечення лінійної залежності показань приладу від частоти в схемі
частотоміра передбачається обмежувач, підтримуючий сталість верхнього U 1 і
нижнього U2 рівнів напруги на обкладинках конденсатора в усьому робочому
діапазоні частот. Межі вимірюваних частот (піддіапазони) регулюються зміною
ємності
С конденсатора і шунтуванням мікроамперметра.

5.Методи порівняння з частотою іншого

джерела за допомогою осцилографа
Для порівняння необхідно мати друге
джерело напруги - зазвичай зразковий
генератор, точність якого принаймні в 5
разів вище точності контрольованого
джерела, і пристрій для звірення частот.
Рис.3.
Часто таким пристроєм служить осцилограф,
за допомогою якого порівнюють частоти від 10 Гц до 10 - 20 МГц.
5.1 Метод інтерференційних фігур
 Напруга відомої частоти f обр зразкового джерела подається на один вхід
осцилографа (наприклад, вхід X), а напруга вимірюваної частоти f вим - на другий
вхід (наприклад, вхід Y). Частоту зразкового генератора перебудовують до
отримання на екрані осцилографа сталого зображення найпростішої
інтерференційної фігури: прямий, окружності або еліпса (рис. 4.1). Поява однієї
з цих фігур свідчить про рівність частот напруг, поданих на обидва входи
осцилографа (відношення f вим : f обр = 1: 1). Якщо точна рівність частот не
досягнуто, тобто fвим = f обр ± Fp, то вид фігури безперервно змінюється,
приймаючи форму еліпсів зі змінною довжиною осей або прямий. На низьких
частотах можна визначити величину похибки Fp , порахувавши число періодів р
зміни фігури за певний інтервал часу Δt. Тоді Fp = p / Δt.
У разі, коли частоти не рівні один одному, але кратні, на екрані осцилографа
спостерігаються більш складні фігури (рис. 4.2). При суворої кратності ці
фігури нерухомі. Ще складніше фігури виходять для дробового відносини
частот.
Співвідношення частот визначається наступним способом. Через зображення
фігури подумки проводять дві прямі лінії: горизонтальну і вертикальну (див.
рис. 4.2).
Ставлення числа m перетинів горизонтальної прямою з фігурою до числа n
перетинів вертикальної прямої з фігурою дорівнює відношенню частоти
напруги, поданого на вхід каналу Y, до частоти напруги, поданого на вхід
каналу X осцилографа: fY/ fX = m / n. При великих значеннях m або n
користування методом інтерференційних фігур важко.
5.2 Метод кругової розгортки з модуляцією яскравості.

Цей метод застосовують у випадках, коли порівнювані частоти кратні, але

ставлення їх велике.
 Якщо вимірюється частота f вим вище частоти зразкового генератора fобр, то
напруга частоти обр f подається одночасно на обидва входи осцилографа зі
зрушенням по фазі на 90 °, що досягається за допомогою фазорасщепітеля.
Посилення обох каналів регулюють так, щоб промінь викреслював на екрані
окружність. Напруга вимірюваної частоти подають в канал електрода
управління яскравістю.
Частоту зразкового джерела перебудовують до отримання на екрані
нерухомого зображення, що складається з яскравих відрізків кола з однаковими
темними проміжками між ними (рис.4.1). Число яскравих дуг або
темнихпроміжків між дугами однозначно визначає ставлення f вим: f обр (8:1 на
рис.4.1)

При дробово-раціональних відносинах

частот обертається промінь викреслює або
суцільно засвічену окружність, або
пунктирну окружність, для якої характерні
менша яскравість дуг і менші проміжки між
Рис.4.1.

ними, ніж при кратних частотах.

Якщо частоти f вим і f обр трохи відрізняються від кратного ставлення, тобто
fвим= N*fобр ± Fp (частота Fp порівняно мала), то фігура, состоящаяіз дуг,
обертається, причому напрямок обертання показує знак розбіжності частот.
Аналогічним способом можна виміряти і частоту проходження імпульсів. В
цьому випадку напругою генератора відомої частоти здійснюється кругова
розгортка, а імпульсну напругу вимірюваної
частоти подається в канал керуючого електрода трубки. Отримується на екрані
картина залежить від полярності вимірюваних імпульсів.
Рис.4.2.
 Список використаних джерел
1. Метрологія та радіовимірювання. 2-ге видання. Заг. редакція і склад. за
В.Ф. Янушкевич. Новополоцьк, 2010. - 304 с.
2. Метрологія та радіовимірювання. Конспект лекцій. Київ, 2017. – 131 с.
3. Н.М.Піндус. Основи метрології та інформаційновимірювальних
технологій. Конспект лекцій. – Івано-Франківськ: Факел, 2010.- 345 с.
4. Термінологія використана за «Метрологія та радіовимірювання» (2-ге
видання. Заг. редакція і склад. за В.Ф. Янушкевич).