ЛНУВМБТ імені С.З.

Ґжицького Том 10 №1(36) частина 1,2008 91

УДК 636:339
Доманський А.Я., к.с.-г.н. , Чемерис В.А., к.е.н., доценти
Душка В.І., асистент
Львівський національний університет ветеринарної медицини
та біотехнологій імені С.З. Ґжицького, м. Львів, Україна

ТВАРИННИЦТВО УКРАЇНИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ В УМОВАХ

ВСТУПУ ДО СОТ

У статті проаналізовано сучасний стан тваринництва в Україні,

основні тенденції у виробництві основних видів тваринницької продукції,
проведено оцінку економічної ефективності її реалізації, а також
проаналізовано зовнішньоекономічні показники та запропоновано шляхи
підвищення конкурентоспроможності вітчизняного тваринництва в
умовах вступу до Світової організації торгівлі.
Ключові слова: тваринництво, поголів’я худоби і птиці,
виробництво тваринницької продукції, економічна ефективність,
конкуренто-спроможність.

Процес вступу України до Світової організації торгівлі є

невідворотним. Основні питання, які турбують державних посадовців,
економістів, підприємців, полягають у наступному: на яких умовах вступити
до СОТ і як захистити інтереси українських товаровиробників.
Ставши членом СОТ, Україна має відмовитися від субсидіювання
галузей економіки, в тому числі тваринницьких галузей, ліквідувати податкові
пільги, але при цьому все-таки зберігаються певні інструменти захисту
внутрішнього ринку. Наприклад, у рамках СОТ допускається таке
субсидіювання сільського господарства, як фінансування дослідницької
діяльності, навчальні програми, забезпечення продовольчої безпеки тощо [1].
Постановка проблеми. Сучасний стан тваринництва невтішний, але
можливості для його розвитку в нових умовах існують. Все залежатиме в
основному від зваженої політики України, спрямованої на вдосконалення,
насамперед, бюджетної політики, спрямованої на модернізацію галузі та
розвиток її інфраструктури, що забезпечить необхідну
конкурентоспроможність і захищеність на міжнародному й внутрішньому
ринках одного з вразливіших секторів національної економіки.
Аналіз останніх досліджень. Проблема розвитку тваринництва
привернула значну увагу вітчизняних науковців, про що свідчать дослідження
таких вчених як Березівський П.С., Дудар Т.Г., Зимовець В.Н., Ільчук М.М.,
Саблук П.Т., Пархомець М.К., Шпичак О.М. та багато інших. Але, на нашу
думку продовжує залишатись проблема розвитку галузей тваринництва в


Доманський А.Я., Чемерис В.А., Душка В.І., 2008
ЛНУВМБТ імені С.З. Ґжицького Том 10 №1(36) частина 1,2008 92
Україні, яка має усі потенційні можливості зайняти чільне місце у кагорті
лідерів з виробництва і переробки основних видів продукції тваринництва.
Метою статті є аналіз сучасного стану розвитку тваринництва в
Україні, на основі чого визначити шляхи підвищення його
конкурентоспроможності в умовах вступу до Світової організації торгівлі.
Виклад основного матеріалу. У ході роздержавлення та приватизації
не було враховано того факту, що тваринництво не допоміжна, а самостійна
галузь. Проте в колгоспах і радгоспах не врахували цей галузевий розподіл,
тваринницько-пайовий комплекс включили до загального господарського
майна: робочу худобу й доросле продуктивне стадо — до основних фондів, а
молодняк — до оборотних. Ферми, як самостійні виробничі утворення,
розчинилися у загальному приватизаційному процесі. Трудові колективи,
зайняті на фермах, виявились у майновому плані безправними. Реальним
розпорядком тваринницького майна механічно став керівник господарства,
який самостійно розпорядився майном і продукцією.
Негативно вплинула на тваринництво й податкова система. Податок на
додану вартість 20% до виручки від реалізації за умов, коли сільське
господарство лише реалізувало раніше вирощену продукцію тваринництва,
став по суті прямим податком. Тому перестали існувати тваринницькі
комплекси, які не витримали цінового диспаритету і необґрунтованих податків.
Поголів’я великої рогатої худоби в 2005 році проти 1990 року
скоротилося в 3,1 раза; корів — у 2; свиней — у 2,6; овець і кіз — у 4,3; птиці
— у 1,7 раза.
Фактично поголів’я худоби у сільськогосподарських підприємствах
було знищено. Проте протилежна ситуація спостерігається у птахівництві, про
що свідчать дані таблиці 1.
Аналізуючи поголів’я в динаміці, лише з 2000 року
сільгосппідприємства почали його нарощувати і найбільш це помітно у
птахівництві та свинарстві (в 2,9 раза і 1,4 раза у 2006 р. у порівнянні з 2000 р.
відповідно). В особистих селянських господарствах протилежна ситуація,
поголів’я худоби і птиці за цей період зменшилося від 3,5-7,7% у птахівництві
та свинарстві до 11,4-16,1% – у скотарстві і вівчарстві відповідно.
При цьому, все ж основна частка поголів’я худоби і птиці (60-80%)
зосереджена в особистих селянських господарствах.
Щодо виробництва валової продукції тваринництва, то у 2005 р. воно
зменшилося від 52,1 до 23,4 млрд. грн., або в 2,3 раза. Більшого спаду зазнало
виробництво у сільськогосподарських підприємствах, які виявилися
вразливішими від несприятливої для тваринництва цінової та податкової
політики. Велику роль відіграла аграрна реформа на селі, за якою визнано
рівноправними усі форми господарювання й проведено земельну реформу,
розширилося землекористування особистих селянських господарств з 6,5%
загальної площі сільськогосподарських угідь у 1990 році до 35% у 2005 році,
ЛНУВМБТ імені С.З. Ґжицького Том 10 №1(36) частина 1,2008 93
що дало можливість їм забезпечити виробництво понад 72% продукції
тваринництва і стримувати загальний його спад [3].
Таблиця 1
Поголів’я худоби та птиці в Україні, млн. голів *
Сільськогосподарські Особисті селянські
Усі категорії господарств
підприємства господарства
2006р. 2006р. 2006р. 2006р. 2006р. 2006р
2006р до до до до до . до
2006р. 2006р.
. 2000р., 1996р., 2000р., 1996р., 2000р. 1996р
% % % % ,% ., %
Велика
рогата 6,2 62,6 40,5 2,3 46,0 19,8 3,9 88,6 105,4
худоба
в т.ч.
3,4 68,0 48,6 0,8 42,1 19,5 2,6 83,9 89,7
корови
Свині 8,1 106,6 72,3 3,3 137,5 60,0 4,8 92,3 84,2
Вівці та
1,6 84,2 51,6 0,3 75,0 18,8 1,3 86,7 86,7
кози
Птиця 167,8 135,5 129,7 72,8 286,6 212,2 95,0 96,5 99,9
* Розраховано на основі даних [4].

Стан сучасного тваринництва в Україні характеризується двома

протилежними тенденціями: скороченням чисельності поголів’я і зростанням
його продуктивності. Саме завдяки цьому в останні роки припинилося
зменшення обсягів виробництва тваринницької продукції у сільсько-
господарських підприємствах (табл. 2).
Таблиця 2
Виробництво основних видів продукції тваринництва в Україні,тис. тонн*
Сільськогосподарські Особисті селянські
Усі категорії господарств
підприємства господарства
2006р. 2006р. 2006р. 2006р. 2006р. 2006р
до до до до 2006 до . до
2006р. 2006р.
2000р., 1996р., 2000р., 1996р., р. 2000р. 1996р
% % % % ,% ., %
М’ясо
всіх видів
(у 1723,2 103,6 81,6 736,5 168,1 83,1 986,7 80,6 80,4
забійній
масі)
Молоко 13,3 104,7 83,6 2,5 67,6 32,5 10,8 120,0 131,7
Вовна 3,3 97,1 35,5 0,7 53,8 12,5 2,6 123,8 70,3
Яйця,
14,2 161,4 161,4 7,6 253,3 205,4 6,6 113,8 129,4
млрд. шт.
* Розраховано на основі даних [4].
ЛНУВМБТ імені С.З. Ґжицького Том 10 №1(36) частина 1,2008 94
Нами проаналізовано, що у 2000 році тваринництво принесло
сільськогосподарським підприємствам 2,9 млрд. грн. збитків, у 2001 — 1,9, у
2002-2004 – 1,0 і у 2005 році – 0,95 млрд. грн. Отже, збитки від тваринництва
значно зменшилися, проте збитковість галузі залишається на рівні 18—19%. За
таких умов очікувати позитивних зрушень немає підстав [3]. Пропонуємо
детальніше розглянути результати ефективності виробництва і реалізації
основних видів тваринницької продукції в Україні за 2006 рік у таблиці 3.
Таблиця 3
Економічна ефективність реалізації основних видів продукції
тваринництва в Україні за 2006 рік *
Кількість Повна Середня Рівень рен-
Прибуток
Вид реалізованої собівартість ціна реа- табельності
(збиток),
продукції продукції, продукції, лізації 1 ц, (збитковос-
млн. грн.
тис тонн млн. грн. грн. ті), %
М’ясо
великої
264,3 2045,0 476,85 - 784,7 - 38,4
рогатої
худоби
М’ясо
182,2 1548,3 772,13 - 141,6 - 9,2
свиней
М’ясо
1,7 15,7 611,47 - 5,4 - 34,3
овець і кіз
М’ясо
303,4 1359,1 502,04 164,0 12,1
птиці
Молоко 1831,2 1821,2 95,8 - 66,8 - 3,7
Вовна 0,5 8,4 349,37 - 6,6 - 78,1
Яйця
курячі 6426,9 1379,1 199,98** - 93,8 - 6,8
(млн. штук)
* Розраховано на основі даних [4].
** - у розрахунку на 1000 штук.

Різке зростання собівартості й трудомісткості виробництва

тваринницької продукції призвело до погіршення економічних показників і
низької рентабельності галузі. Рентабельним є лише м’ясо птиці (12,1%), решта
продукції тваринництва – збиткова.
Переробні підприємства встановлюють ціни, що не завжди
задовольняють інтереси виробників. Зберігається посередницька ланка, яка
скуповує тваринницьку продукцію, особливо у населення, за низькими цінами,
а реалізує її за високими, що робить кінцеву продукцію недоступною для
масового споживача.
ЛНУВМБТ імені С.З. Ґжицького Том 10 №1(36) частина 1,2008 95
Тому одним із способів підвищення економічної ефективності галузі
тваринництва вважаємо запровадження агропромислової інтеграції на основі
кооперації товаровиробників сировини, переробних і торгових підприємств,
допоміжних суб’єктів із подальшим поглибленням їх спеціалізації.
У сучасних умовах процесу глобалізації та інтернаціоналізації
економіки України проблеми міжнародної конкуренції виходять на перший
план. Україна, в силу певних об’єктивних факторів, має достатньо потужний
аграрний сектор економіки, який повинен бути високоефективним і
висококонкурентним. Сільськогосподарська продукція та продовольчі товари
займають значне місце в експортному потенціалі нашої держави і частка їх
постійно зростає. Саме тому конкурентоспроможність аграрної продукції
значною мірою визначатиме конкурентоспроможність України на світовому
ринку [2]. Ось чому питання конкурентоспроможності вітчизняної аграрної
продукції, в тому числі тваринництва набуває дедалі більшого значення (табл.
4).
Таблиця 4
Баланс основних видів тваринницької продукції, тис. тонн*
М’ясо і
Молоко і молокопродукти Яйця і яйцепродукти
м’ясопродукти
2006р. 2006р. 2006 2006р. 2006р 2006р
до до р. до до . до . до
2006р. 2006р. 2006р.
2000р., 1995р., 2000 1995 2000р 1995р
+,- +,- р., +,- р., +,- ., +,- ., +,-
Вироб-
1723 60 - 571 13287 629 - 3987 822 314 278
ництво
Запаси на
кінець -2 80 - 13 174 568 614 35 33 46
року
Імпорт 278 240 259 150 100 92 3 1 -2
Всього
2003 220 - 299 13263 161 - 4509 790 282 230
ресур-сів
Експорт 29 - 134 - 155 950 - 150 - 470 1 1 -3
Витраче-
но на
нехарчові 7 -2 - 109 1333 - 880 - 2470 112 75 65
цілі,
втрати
Фонд
спожи- 1967 356 - 35 10980 1191 - 1569 677 206 168
вання
В т.ч. на
1 особу, 42,0 9,2 3,1 234,7 35,6 - 8,9 251 85 80
кг (штук)
* Розраховано на основі даних [4].
Аналізуючи дані таблиці 4 видно, що з 2000 року поряд із збільшенням
виробництва продукції тваринництва, збільшився і фонд її споживання, в тому
ЛНУВМБТ імені С.З. Ґжицького Том 10 №1(36) частина 1,2008 96
числі й на одну особу. Але, при цьому, споживання на душу населення не
відповідає науково-обґрунтованим нормам, за винятком яєць.
Щодо імпорту-експорту основних видів тваринницької продукції, то в
Україні склалась наступна ситуація, яка в основному пов’язана з її якістю та
конкурентоспроможністю. Так, у 2006 році в Україні з 278 тис. тонн
імпортованого м’яса, найбільше завезено м’яса птиці (155 тис. тонн, або 55,8%)
та свинини (81 тис. тонн, або 29,1%). Найбільше експортувалося з України
яловичини і телятини – 20 тис. тонн або 69% з усього експортованого. При
цьому відношення імпорту до експорту по цих видах продукції становило:
яловичини і телятини – 1,75 : 1, свинини - 11,6 : 1, м’яса птиці – 155 : 1.
Подібна ситуація відбувається з яйцями і яйцепродукією. Альтернативою є
молоко і молокопродукти 150 тис. тонн імпортованого проти 950 тис. тонн
експортованого.
Але, все ж таки частка експорту основних видів продукції
тваринництва відносно виробництва надто мала – м’яса і м’ясопродуктів –
1,7%, молока і молокопродуктів – 0,7%, яєць і яйцепродуктів – лише 0,12%.
Отже, проблеми якості та конкурентоспроможності сільсько-
господарської продукції, в тому числі продукції тваринництва у
багатоплановій діяльності різного роду підприємств мають бути не поточними
чи тактичними, а довготривалими, стратегічними – від досліджень та
моделювання, контролю якості, поставок матеріальних ресурсів з їх вихідним
контролем – до зберігання, транспортування і збуту, тобто розв’язуватися на
усіх етапах проходження продукції від виробника до споживача.
Крім того, у теоретичному плані розвиток тваринництва в умовах
ринку має формуватися на основі цінового механізму, попиту і пропозиції,
виробничої й цінової рівноваги та конкуренції у реальній практиці. За останні
тринадцять років входження в ринкову економіку для більшості підприємств,
які виробляють тваринницьку продукцію, ринок не став економічною базою
для відтворювального процесу. Лише окремі з них мають позитивні
результати, поведінка інших на ринку тваринницької продукції залишається до
кінця не вирішеною.
Держава, як гарант економічного життя в країні, повинна враховувати
соціальну значимість тваринницьких галузей, всіляко їх підтримувати,
регулювати виробництво в необхідних розмірах, мати резерви для експорту
торгівлі, захищати внутрішній ринок від демпінгового ввезення на територію
України тваринницької продукції, тобто підтримувати на внутрішньому ринку
сприятливий економічний режим для виробників молока, м'яса й інших
продуктів тваринництва.

Література
1. Агропромисловий комплекс в системі зовнішньоекономічної
діяльності України / П.Т. Саблук, А.А. Фесина, В.І. Власов та ін.; За ред. П.Т.
Саблука. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – С. 7.
ЛНУВМБТ імені С.З. Ґжицького Том 10 №1(36) частина 1,2008 97
2. Власов В.І. Глобальна продовольча проблема. - К.: ННЦ ІАЕ,
2006. - 506с.
3. Козак П.М. Стан тваринництва та його державна підтримка //
Економіка АПК. - № 12. – 2006. – С.67-71.
4. Статистичний збірник Держкомстату України / За ред. О.Г.
Осауленка – К.: ІВЦ Держкомстату України. – 2007.

Summary
Domansciy A.Ya., Chemeris V.A., Dushka V.I.
STOCK-RAISING OF UKRAINE: STATE AND PROSPECTS IN THE
CONDITIONS OF ENTRY IN WTO
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies
named after S.Z. Gzhytskyj

In the article the modern state of stock-raising in Ukraine is analysed,

basic tendencies in production of basic types of stock-raising products,
estimation of economic efficiency of its realization is conducted, and also
external economic indexes are analysed and the ways of increase of
competitiveness of domestic stock-raising are offered in the conditions of entry
in World trade organization .
Keywords: stock-raising, total number of cattle of livestock and birds,
production of stock-raising foods, economic efficiency, competetiveness.

Стаття надійшла до редакції 15.04.2008