МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ФАКУЛЬТЕТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ
КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

МОЇ ПЕРШІ КРОКИ В РОЛІ ВЧИТЕЛЯ

Підготувала студентка ІНА-41з

Іванів Ілона Русланівна

Викладач
Горук Наталія Михайлівна

ЛЬВІВ 2020
1.Перш за все, варто сказати, що останні роки світ координально змінився:
нові винаходи, технології та, з рештою, нове бачення на реалії в молодому
поколінні. Науково-технічний прогрес не стоїть на місці, а одже, щоб
залишатись ефективною, немає на місці стояти і система освіти.

Швидкий доступ до інформації, безліч відео матеріалів для навчання та

можливість найти відповідь на будь-яке запитання за лічені хвилині — все це
блага, які подарував нам інтернет, потрібно лише вміти грамотно ним
користуватись. Тож, я вважаю, що надзвичайно важливою річчю для
сучасного вчителя є комп’ютерна грамотність. Завдяки інтернету, вчитель
може підчерпнути багато нової інформації, яка в подальшому буде цікава
учням та вдосконалити свої педагогічні навички, проходячи онлайн тренінги
та вивчаючи новий матеріал, який з’являється в інтернеті ледь не щодня.
Більш того, ні для кого не секрет, що учні сприймають матеріал по різному —
для когось легше сприймати на слух, хтось ж краще засвоює візуальну
інформацію. Завдяки сучасним технологіям, в викладачів є змога створювати
презентації та наглядно демонструвати свій предмет. Підключаючи візуальну
пам’ять до слухової, учні зможуть значно краще засвоювати матеріал. Крім
того, такі презентації роблять урок цікавішим, що впливає на увагу учнів. В
умовах пандемії, наприклад, комп’ютер взагалі став основним інструментом
для проведення уроків. Для сучасного вчителя, який вміє знайти підхід до
учнів та вільно володіє комп’ютером, така ситуація не викликала багато
труднощів, що не можна сказати про викладачів, яким нові технології погано
знайомі. Потрібно зрозуміти, що телефони, комп’ютери та інше — це не зло,
яке відволікає учнів від навчання, а лише додатковий інструмент, завдяки
якому учні можуть отримувати нові знання, потрібно лише зацікавити їх і
показати як це робити.

Якщо говорити про особисті якості, які, на мою думку, повинні бути
притаманні сучасному вчителю, то я можу виділити: критичне мислення,
амбіційність та лояльність. Я вважаю, що кожна з цих якостей є важливою,
адже сучасний вчитель повинен не тільки навчати, а й закладати в учнях
певні якості, які допоможуть їм по життю і найправильніше це зробити на
власному прикладі.

Учням потрібно бачити перед собою людину, яка постійно розвивається і

самовдосконалюється.

Також мені здається, що сучасний вчитель повинен більше зосереджуватись

на практиці. Звичайно, знати теорію дуже важливо, але не менш важливо
засвоїти її, а найкраще це робиться саме на практиці. Виконуючи більше
практичних завдань в школі, учні не тільки краще запам’ятають матеріал, але
й будуть більше зацікавлені в предметі.

2. Школярів, які тільки но пішли в школу ( 6-7 років) важливо перш за все
зацікавити. Не можна забувати, що перші тижні в школі для дітей завжди є
стресом, дитину переповняють різні емоції, як позитивні так і негативні, що
може сказатись на її поведінці. Важливо в такій ситуації проявити терпіння. В
основні навчального процесу дітей молодших класів лежить взаємодія між
учнем і вчителем — спілування, розвиваючи ігри та спільні заняття
позитивно вплинуть на процес навчання дітей. З учнями потрібно встановити
і підтримувати хороші стосунки, адже так дитина буде зацікавлена в предметі
та не буде робити його через силу. В такому віці також важливо розвивати з
дітьми дрібну моторику. Тому на уроках доцільно виконувати велику
кількість практичних вправ з роздатковим матеріалом – картинками,
геометричними фігурами різного розміру і кольору, тощо. Увага у школярів
молодшої школи мимовільна та нестабільна, тому навчання не повинне бути
однотипним.

Підлітковий вік є першим перехідним періодом від дитинства до

зрілості.Характерна особливість підліткового віку — статеве визрівання
організму. В дівчат воно починається близко 11, в хлопців дещо пізніше — в
12-13 років. Увага в підлітковому віці дещо вибіркова. Найважливішим
новоутворенням підліткового віку є становлення самосвідомості, яке
найперше характеризується почуттям дорослості, формуванням самооцінки.
В цей період важливо слідкувати за поведінкою дітей, але ні в якому випадку
не давити на них. Важливо зберегти в дитини здорову самооцінку, це можна
зробити підтримуючи позитивну обстановку в колективі та уникаючи
авторитарного методу спілкування. В цей період відбувається засвоєння
норм, цінностей, способів поведінки, які існують у світі дорослих, тому
важливо скеровувати поведінку учнів в правильне русло. В залежності від
того, який моральний досвід здобуде підліток, буде формуватися його
особистість. У старшому шкільному віці перед школярами реально постає
проблема вибору професії. Важливо донести до школяра думку, що цей вибір
є надзвичайно важливим для її подальшого життя, тому ставитись до нього
потрібно відповідально. Старший шкільний вік - це період формування
світогляду, переконань, характеру і життєвого самовизначення. -

3. План виховання включає все різноманіття діяльності учнів, а також роботу з

батьками. Для мене важливо підтримувати індиідуальність кожного учня, а
також розвивати їх всесторонньо. Чудовою ідеєю було би запросити людей, які
займаються різними сферами, щоб ті могли розказати учням про те чи інше
заняття, а при можливості і показати та спробувати це заняття з учнями на
практиці. Так учні зможуть обрати собі те, що справді буде їм до душі та далі
розвиватись в цьому напрямку. Важливо також підібрати список літератури для
учнів, адже книги допомогають формувати нашу особистість. Також мені би
дуже хотілось привити своїм учням людіність та чайність, тому було би добре
давати завдання, які спрямовані на допомогу людям. Важливо, щоб ці завдання
були різними та цікавими. Якщо розгляди методи формування свідомості
особистості, то для своєї подальшої роботи серед всіх інших я виділяю дебати,
адже цей метод формує активну особистіть з критичним мисленням, яка не
боїться висловлювати свою думку та висловлює її грамотно і аргументовано.
Важливо зазначити, що цей метод використовується лише в юнацтві. Дилеми
Кольберга також дуже дієвий метод, який би я хотіла використовувати в
подальщому. Неоднозначні відповіді на дилеми Кольберга приведуть до
аналізу та детальних роздумів щодо якоїсь проблеми. Також цей метод
допомогає учням навчитись приймати відповідальність за свої рішення та дії.

Лекції та розповіді — також важлива частина виховання, яка дозволяє

зрозуміло донести певну тему до учнів. Я не можу виділити один стиль
спілкування з учнями, адже до кожного потрібного знаходити свій підхід. Якщо
говорити про старші класи, я би в переважній більшості використовувала би
демократичний стиль спілкування, адже саме він грнтується на взаємоповазі
між учнем і вчителем. В основі цього стилю лежить опора на ініціативу класу,
що, знов ж таки, дозволить учням вирости особистістю з своїми особистими
кордонами та повагою до особистих меж інших людей. Авторитарний стиль
спілкування я би не стала використовувати у своїй роботі, адже він негативно
впливає на психо-емоційний стан учнів. Так, звичайно, і в цього стилю є свої
плюси. Наприклад, хороша дисципліна в класі, але не можна забувати, що
високий рівень дисципліни за умов такого спілкування виконується не через
свідомість учнів, а через постійну демонстрацію влади вчителя, що в
подальшому житті учнів може мати негативні наслідки.

4. Щоб стратегія виявилась ефективною, насамперед потрібно проаналізувати

сам конфлікт: відрізнити суб’єктивне від об’єктивного та безпосередньо
визначити провід конфліктної ситуації та її причин. Умовою ефективного
вирішення конфлікту є безпристрасний погляд на конфліктну ситуацію,
готовність до обговорення проблеми, дружня атмосфера обговорення,
гнучкість мислення та вміння слухати один одного. В переважній більшості
ситуацій можна знайти компроміс, а конфлікту можна уникнути ще на стадії
його зародження. Якщо виник конфлікт на непринциповому грунті, можна
вдатись до компромісу. Він досягається шляхом обговорення та прийняття
якогось одного спільного рішення, яке могло б задовільнити обидві сторони.
Одночасно кожна сторона повинна погодитися на деякі поступки іншій.
Проте такий метод варто використовувати тільки коли вирішується не дуже
важлива справа. Стиль співдружності імпонує мені найбільше, адже він
дозволяє зберегти дружні стосунки між викладачем та учнями, рівним чином
враховує інтереси обох сторін. Завдяки ній обидві сторони виходять
переможцями з конфікту та досягають якоїсь спільної мети. Звичайно, ця
стратегія потребує найбільше часу, адже над проблемою потрібно
попрацювати, скласти план по її вирішенню та обговорити все з учнями.
Проте саме завдякі цій стратегії вчитель не тільки вирішує конфлікт,
зберігаючи хороші стосунки в колективі, але й своїм прикладом навчає учнів
дослухатись один до одного, вміти домовлятись та зберігати добрі взаємини,
незважаючи на конфлікт.

Ще одна стратегія - ухилення (уникання). Це досить пасивна річ, найчастіше

її використовують, коли хочу уникнути конфлікту з різних причин. Я вважаю,
що цю стратегію не можна використовувати часто, але є декілька винятків.
Наприклад, коли викладач не є достатньо підготовленим, а перед ним стоїть
конфліктний учень, з яким педагог поки не знайшов спільної мови. Такий
метод допоможе не збільшити конфлікт ще більше. Стратегію суперництва та
тиску я не підтримую, вона значно погіршує відносини між учнями та
педагогами. Такий метод можна використовувати тільки в крайніх випадках,
коли причина конфлікту дуже важлива. Наприклад, коли пов’язана зі
здоров’ям учнів.

5. Я буду описувати ситуацію, яка склалась в нашому учнівському колективі в

середній школі. Весь клас був поділений на невеликі групи і з тими учнями,
які не попадали в жодну групу були конфлікти та сутички. Наша класна
керівничка повела себе дуже розумно в цій ситуації і мені б хотілось
підчерпнути цей досвід і використовувати його в своїй подальшій
педагогічній діяльності. Викладачка безпосередньо не втручалась в
конфлікти, але створювала максимально дружню атмосферу в класі, де могли
би взаємодіяти всі учні. На виховних уроках в нас все частіше почали
з’являтись теми про вдаємовиручку, емпатію та дружбу в цілому. З’явились і
групові проекти, які учні повинні були виконувати разом. В пари викладачка
ставила учнів сама, таким чином розширяючи наше коло спілкування і
дозволяючи нам краще дізнатись один одного. Упор йшов на команду роботу,
нас вчили правильно взаємодіяти один з одним. Ситуація вирішилась
повністю, коли одного вечора в спільний поїздці з класом, викладачка зібрала
нас всіх разом і запропонувала гру. Ми сіли в круг та по черзі чесно
висловлювали свою думку, починаючи від того, що нам не подобається в тій
чи іншій людині і закінчуючи тим за що ми її любимо. Як виявилось, речей за
які ми можемо і маємо цінувати один одного виявилось набагато більше.
Таким чином, не втрачаючись напряму в наші стосунки, викладачка змогла
стоврити сприятливі умови для того, щоб учні самі змогли вирішити
існуюючий конфлікт. З цього часу в нашому класі до самого випуску
панувала дружня атмосфера, тому що ми навчились цінувати і помічати
людей довкола. Я вважаю, що не можна напряму втручатись в конфлікти
дітей (до тих пір, поки нічого не загрожує їх психологічному чи фізичному
здоров’ю), але потрібно допомогти їм знайти інтсрументи для вирішення
проблеми, як це в свій час зробила наша викладачка. Своїм прикладом
викладач також має показувати учням, що з повагою потрібно ставитись до
кожного. В жодному разі не можна допускати нерівного відношення до учнів,
адже упереджене ставлення до однієї дитини вчителем може стати певним
сигналом інших.

6.Тема уроку – Розпорядок дня. Present simple Tense.

Перший тип - уроки, що спрямовані на формування мовленнєвих навичок

користування мовним матеріалом. На таких уроках має місце ознайомлення з
новим мовним матеріалом та тренування з метою його використання в
аудіюванні, говорінні, читанні та письмі.

Мета: повторити з дітьми вживання займенників, форму to be, ознайомити

дітей з граматичною структурою часу, дати та закріпити знання лексичних
одиниць уроку, розвивати англійську вимову, формувати фонематичний слух,
сприяти прагненню до вивчення англійської мови, бажання підтримати
іншомовний діалог.
Початок:
Розпочати урок з привітання та організації класу. Після організації розпочати
фонетичну розминку, щоб дітям було легше переключитись на англійську
мову. Пригадати тему минулого уроку, яка знадобиться нам для шаидкого
засвоєння матеріалу сьогоднішнього уроку, а саме займенники. Мотивація,
вводу в тему уроку. Повідомлення теми і та задач уроку.
Розгортання:
Перейти до вивчення нового матеріалу: знайомство з лексичним одиницями і
їх відпрацювання. Ознайомлення з новим лексичним матеріалом. Учні
повторюють слова за вчителем та записують їх в словник, читання
тематичного тексту по черзі, складають речення з новими словами і
граматикою. Влаштувати фізхвилинку. Розширення теми і аудіювання.
Виконання інтерактивних вправ.
Закінчення:
Домашнє завдання. Підсумки уроку і оцінювання.

7. Мета: повторити з дітьми вживання займенників, форму to be,

ознайомити дітей з граматичною структурою часу, дати та закріпити
знання лексичних одиниць уроку, розвивати англійську вимову,
формувати фонематичний слух, сприяти прагненню до вивчення
англійської мови, бажання підтримати іншомовний діалог.
Розвиваюча мета: розвити мовну і слухову пам’ять; розвити іншомовне
усне й письменне мовлення, творчу уяву; викликати в учнів позитивне
ставлення до мови; ефективно співпрацювати під час парної та групової
роботи; мотивувати брати участі в іншомовній розмові; розвити здібності
учнів до комунікації; розвивати в учнів комунікативну активність: навчати
починати розмову, брати на себе ініціативу в розмові, правильно і швидко
реагувати на репліку співрозмовника та підтримувати бесіду.
Виховна мета: виховати самостійність, уміння сконцентруватись, слухати
інших; виховати старанність, наполегливість, бажання творчо працювати;
розвивати особисту активність учнів; розвивати вміння спілкування;
розвивати вміння працювати в парах; виховувати ввічливість у стосунках
з людьми.

8. Словесний, наочний і практичний — мабуть, три основних методи, які

використовують педагоги. Жоден з них не може обійтись без іншого для
хорошого засвоєння інформації учнями. Розпочинати слід в тому ж
порядку: почати урок з словесного методу (лекція, розповідь, тощо),
продовжити наочним( показ, демонстрація ) та закінчити практичним
( твори, вправи, діалоги ). Така сукупність і послідовність дасть змогу
учням сприйняти матеріал на слух, застосувати зорову пам’ять і нарешті
засвоїти нові знання за допомогою практичних завдань. Метод
стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності – це метод,
спрямований на формування позитивних мотивів вивчення, що
стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню учнів
навчальною інформацією. Метод зацікавлення — викличе інтерес учнів до
предмету і, як наслідок, стимулює їхнє вивчення. Реалізується за
допомогою цікавих прикладів, парадоксальних фактів (цікаві аналогії,
розкриття подробиць 3 життя відомих людей, розповіді про передбачення
фантастів, проблемні запитання, досліди ).
9. Для різних задач я би використовувала різні форми організації
навчального процесу. Фронтальна форма організації навчального процесу
подобається мені найбільше, адже вона передбачаю спільну роботу в класі
для реалізації певних навчальних завдань. Викладачу потрібно проводити
роботу з всім класом в одному темі, для цього потрібно бачити роботу
кожного учня, створити правильну атмосферу в класі колективної роботи
та стимулювати активність учнів. Такий метод навчить учнів працювати в
парі, концентруватись та тримати увагу. Найбільше цей метод підходить
для засвоєння нового матеріалу у вигляді пояснювального матеріалу з
включенням завдань, які б долучали до активності в класі всіх учнів.
Проте недоліком такої форми є те, що учні, які відстають від матеріалу,
можуть губитись. Вони потребують більше уваги від вчителя та часу на
виконання роботи, тому їм буде складно працювати в темпі інших. Щоб
ця форма була ефективною для всіх, її потрібно поєднувати з іншими.
Індивідуальна форма організації роботи учнів передбачає самостійне
виконання учнями якогось одного завдання. Це може бути написання
творі, реферату, робота з словником, самостійне виконання вправ, тощо.
Вона допомагає закріпити нові знання, вчить учнів самостійності та
відповідальності. Недоліком можна назвати те, що його зусилля не
узгоджуються з зусиллями іншими, проте цей недолік можна перекрити,
застосовуючи групову форму навчальної діяльності. Групова форма
передбачає роботу в команді та використовується для засвоєння,
закріплення чи перевірки знань. Робота в команді вчить взаємодіяти з
іншими, дає змогу обмінятись знаннями та сприяє розвитку навичок
спілкування, критичного мислення та вмінню вести дискусії. Кількість
учнів у команді залежить від обсягу роботу та загальної кількості учнів у
класі.

10. Головна дидактична мета: узагальнення та систематизація вивченого

матеріалу, визначення в ньому основних понять, закономірностей, сфер
застосування етапів процесу пізнання. Урок може складатися з трьох
частин:
1) фронтальне повторення пройденого матеріалу за питаннями;
2) визначення та вирішення проблеми;
3) експериментальна робота.
Тож спочатку викладач разом з учнями веде бесіду-повторення для
закріплення пройденого матеріалу та контрольну-бесіду - для перевірки
засвоєних знань. Відповідаючи на запитання вчителя, учні повторюють
пройдений матеріал, закріплюють його, водночас демонструючи рівень
засвоєння. Така бесіда може бути супутньою, поточною, підсумковою та
систематизованою. Під час закріплення матеріалу слід дбати про те, щоб
завдання були різноманітними. Узагальнювальне повторення потребує
потребує таких форм самостійної роботи з підручником: повторення
важливих частин і розділів з підручника; конспектування його
узагальнених розділів; підготовка відповідей основними запитаннями
пройденого матеріалу; підготовка доповідей, рефератів.
Підбиття підсумку уроків. Педагог повторює основні тези і просить
назвати учнів те, що вони вивчили на уроці. Учні ставлять додаткові
запитання, якщо щось не зрозуміло. Викладач дає учням домашнє
завдання та просить їх записати його в щоденник.