МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. Г.С.СКОВОРОДИ

РЕФЕРАТ
З КУРСУ: «ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ»
Тема: Культура України на зламі XIX- XX століть

Роботу виконала: студентка факультету

Іноземної філології, 1 курсу, 13-Ф групи
Носаненко Анна

ОСВІТА
 2

Розвиток освіти у цей період має неоднозначний характер

З одного боку зміни в економіці викликали удосконалення освіти, а з іншого
боку уряди Росії та Австро-Угорщини перешкоджали розвитку національної
освіти , українська мова залишалась забороненою у закладах освіти.
У 1869 році середня освіта на західноукраїнських землях стає обов’язковою

Також відкриваються нові вищі заклади освіти. У 1865 році на базі

Рішельєвського ліцею в Одесі засновують Новоросійський університет. У 1875
році створюють Чернівецький університет імені Франца-Йосипа, а нині імені
Юрія Федьковича.
В кінці століття в Києві, Харкові, Львові та Катеринославі з'являються
політехнічні інститути, що спеціалізуються на підготовці технічних
спеціальностей.

НАУКА

Багато українських вчених відзначилися важливими науковими відкриттями.

Зокрема, Ілля Мечников описав клітинний імунітет і фагоцитоз, за що отримав
Нобелівську премію. Учнем Мечникова був мікробіолог і фахівець з епідемій
Данило Заболотний.

У галузі гуманітарних наук на особливу увагу заслуговують сходознавець

Агатангел Кримський, археолог і етнограф Федір Вовк і філолог Борис
Грінченко. Українські історики в даний час працюють над створенням
наукових концепцій української історії. Зокрема, праці Миколи Костомарова,
Володимира Антоновича і Дмитра Яворницького присвячені історії козацтва.

Першою масштабною узагальнюючої роботою з історії України можна

назвати «Історію України-Руси» Михайла Грушевського, професора
Львівського університету. До Львова він переїхав з Києва і там очолив Наукове
товариство імені Тараса Шевченка, що стало в цей час серйозним науковим
центром.

ЛІТЕРАТУРА
 3

У літературі, як і в інших видах мистецтва, розвиваються різноманітні художні

методи: це реалізм і нереалістічні напрямки.

В літературу приходять поети: Т. Романчепко, А. Шабінко, А. Гмиря та інші,

представники селянської демократії: С. Васільчепко, А. Тесленко, В. Стефаннк,
і інші, активно виступили на позиціях реалістичного мистецтва. До реалізму
тяжіли О. Кобилянська, Л. Яновська, і інші. Проблеми освіти народу,
ліберальна спрямованість знайшли прояв у творчості «просвітян» (Олена
Пчілка, Б. Грінченка,). Виступила і група ліберально-народницького плану, що
приділяла увагу проблемам села та проявляла інтерес до побуту, етнографії.

В цей же період розвиваються нереалістичні напрями, пов'язані з різними

школами модернізму, які отримали поширення в світовому мистецтві.

З маніфестом українського модернізму виступив Н. Вороний, який закликав

відмовитися від тенденційності в літературі. У період, коли ідейна боротьба в
суспільстві породила чимало шаблону і трафарету в мистецтві, примітивізму в
вираженні соціально-політичних ідей, діяльність модерністів, спрямована на
серйозну творчу роботу з поетичною формою, образною системою, мала, без
сумніву, позитивне значення.

Протиріччя і зіткнення художніх течій відбились в творчості В. Винниченка

(1880-1951). У ранніх творах( «Голота», «Голод», «Біля машин», «Контрасти»)
письменник звернувся до традиційної теми тяжкого становища безземельного
селянства, експлуатації наймитів, критики панівних класів.
У той же час він, розчарувавшись в революційних ідеалах, показав у своїх
творах інтелігентів, що відійшли від ре¬волюціі і знаходять самозаспокоєння в
ницшеанстве. Тема ін¬теллігенціі стала однією з центральних у його творчості.

Михайло Коцюбинський в ранніх оповіданнях звертаеться до теми

українського села, до знедоленого життя дітей ( «Харитя», «Маленький
 4

грішник» та інші), до долі селянина-бідняка ( «П'ятизлотник», «Ціпов'яз» та

інші).

Пізніше спираючись на традиції української літератури, Коцюбинський

створює чарівні картини природи, шукає в ній жізнеутвержда¬ющую силу,
висловлює глибоку любов до рідної землі. Ці осо¬бенності яскраво
проявляються в повісті «Тіні забутих предків», де автор звертається до життя
гуцулів.

В українській літературі Коцюбинський залишився як майстер новели,

надавши значний вплив на наступних пісате¬лей.

Леся Українка (1871-1913).

Творча діяльність Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач) різноманітна.

Вона автор ліричних творів, оповідань, драм, критичних і публіцистичних
статей; займалась перекладом на українську мову творів світової літератури:
Гоголя, Тургенєва, Надсона, Міцкевича, Гейне, Гюго, Байрона і багатьох інших.

Одна з тем поетичних творів Лесі Українки - місце і роль поета в суспільстві ..

З середини 90-х років, Леся Українка працює в галузі драматургії, вона

збагатила літературу такими жанрами, як «драматична поема», «фантастична
драма», «драматичний етюд», «драма-феєрія».
Вершиною художньої майстерності Лесі Українки є драма-феєрія «Лісова
пісня», що відбила традиції народной творчості -богатство народної міфології,
поетичної фантазіі народа.Проблема взаємини людини і природи - в центрі
уваги автора ..

В період кінця XIX - початку XX століття своє слово в літературі сказали і

письменники Західної України. Це Марк Черемшина (1874-1927), «Насічки»,
«Село вимирає» ,; Василь Семенович Стефаник (1871-1936), також
обратів¬шійся до новелістиці (сб. «Синя книжечка», «Камінний хрест».
«Дорога» та інші), Ольга Юліанівна Кобилянська (1863-1942) «Меланхолійний
вальс»
 5

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. ЖИВОПИС

На початку XX століття в живописі продовжують розвиватися тенденціі,

намічені в другій половині XIX століття. Плідно втілюється реалістичний
напрямок в різних жанрах: пейзажному, побутовому, історичному,
портретному. Продовжують плодотворно працювати С. І. Васильківський, С. І.
Світославський, П. А. Левченко, С. Я. Кишинівський, Н. К. Пимоненка та інші.

Багатогранний образ української природи втілив С. І. Васильківський - один з

найвидніших пейзажистів того часу «Степова річка», «Вранці в цвіту», «Село
взимку». Васильківський звертався і до історичної тематики: «Огляд Петром
Першим Харківської фортеці в 1709 році»,

Значний внесок в український живопис вносить на початку XX століття

видатний художник-реаліст Н. К. Пимоненка. Він створив понад сто полотен,
що відображають життя, побут, природу України: «Українська ніч», «Перед
грозою», «Останні промені», «Косовиця», «Гопак», «Працівник» та інші.

На початку XX століття створили значні пейзажі П. А. Левченко ( «Літній

день», «Украі¬на»), Т. Я. Дворніков ( «Порт в снігу», «Зім¬ній пейзаж»), Н. Я .
Крижицький ( «Повіяло весною»), М. С. Ткаченко ( «Весна») та інші.

У цей період приходить в мистецтво художник видатного таланту, який

прагнув до збагачення мальовничих засобів, - А. А. Мурашко ( «В кафе»,
«Дівчина в червоному капелюсі» та інші.

На початку XX століття зміцнюються зв'язки західноукраїнських

ху¬дожніков з Лівобережної України. Серед тих, хто допоміг цьому
зближенню, був видатний живописець і активний художній діяч І. І. Труш. Уже
в кінці XIX століття він проявив себе як пейзажист і портре¬тіст. Його пейзажі
- «Дніпро», «Могила Шевченка» та інші ..

У жанрових картинах І. Труш багатогранно втілив своеоб¬разний побут

гуцульського села ( «Процесія на Гуцулицііе», «Гуцулка з дитиною» і т. Д.) ..
Також в 1900 році був написаний портрет Лесі Українки
 6

ГРАФІКА

На початку XX століття розвивається станкова графіка. Значітель¬ная роль в

цьому процесі належить Е. Л. Кульчицької - започаткувательниця і
пропагандистка естампної гравюри па Західної Украіни. До її робіт відносяться
і пейзаж ( «Берізка», «Снігова зима»), і жанрові композиції ( «Бідні діти»,
«Жнива», «Орачі»).

Талановитим графіком проявив себе зачинатель батального живопису Н. С.

Самокиш. Разом з художником С. І. Васильківським він створив два альбоми:
«З української старовини», «Українский орнамент».

У цей період розвивається книжкова ілюстрація (І. С. Іжакевпч, В. Л.

Корнієнко та інші). Талановитим оформлювачем та ілюстратором книг був Г. І.
Нарбут. Їм створені іллюстраціі до байок І. А. Крилова, казок Г. X. Андерсена
та інші. У творчості Нарбута своєрідно переплітаються риси декоративізма і
елементами народної творчості.

СКУЛЬПТУРА. АРХІТЕКТУРА

Початок XX століття - це період створення значних монументальних

скульптурних композицій. Л. В. Позен здійснює створення та встановлення
пам'ятників І. П. Котляревському п І. В. Гоголю в Полтаві. Галерею
скульптурних портретів діячів української культури створить Ф. П.
Балавенський (бюсти Т. Г Шевченка і М. Л. Кропивницького).

До створення скульптурних портретів діячів культури звернувся М. І.

Паращук. Йому належать портрети І. Я. Франко, В. С. Стефаника, та інших.

Зростання міст як промислових, адміністративних і культурних центрів

викликав бурхливий розвиток містобудування. У Києві, Харкові, Одесі,
Катеринославі з'являються великі фабрично-заводські корпуси, вокзали,
електростанції, банки і біржі. Пожвавлення громадської п культурному житті
сприяло будівництву будівель для театрів, бібліотек, музеїв, навчальних
закладів. Провідним стає стиль модерн. Послідовники цього стилю прагнуть
 7

внести нові елементи відповідно до рівня технічних досягнень будівельної

індустрії. Вони відмовляються від класичних канонів, вдаються до деформації
звичних форм, створюють споруди з асиметричним членуванням, прикрашені
пишним фантастичним орнаментом, символічними барельєфами і т. Д. З часом
в архітектурі модерну намітився відхід від пишного декоруму, з'явилося
прагнення до зручного планування і більш ясному вираженню в архітектурних
формах їх функціонального призначення.

Помітний слід в архітектурному вигляді Києва залишила діяльність А. В.

Кобелєва, А. М. Вербицького, П. Ф. Альошина, В. Н. Рикова, В. А. Осьмака.
Серед споруд, створених за їхніми проектами, слід помститися Державний банк
(1902-1904 р), Комерційний Інститут (1906 р), зараз один з корпусів
педагогічного інституту, будівля Вищих жіночих курсів (1911-1913 рр.) - Л. В .
Кобелєв; будівлю Педагогічного музею(1909-1911 рр.) - П. Ф. Альошин;
бібліотека Київського університету (1914-1929 рр.) - В. А. Осьмак (у даний час
Центральна наукова бібліотека ПАП України) та інші.

У Харкові плідно працював архітектор А. Н. Бекетов, за його проектами, як

вже було зазначено, створювалися і будівлі в Сімферополі (прибутковий
будинок з театральним залом). Оригінальним архітектурним рішенням в стилі
модернізованого ренесансу відрізняється будівля панорами «Оборона
Севастополя»,

До початку XX століття відносяться спроби створення на Україні

національного стилю архітектури, пізніше названих українського модерну.
Найбільш вдале в цьому стилі - будинок Полтавського губернського відомства
(1903-1908 рр.), Нині Полтавський історико-краєзнавчий музей. Автор проекту
- відомий український художник і архітектор В. Г. Кричевський.
 8

ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР

На початку XX століття здійснюються пошуки нових шляхів розвитку

української драматургії. У цьому плані характерні сатиричні комедії І. К.
Карпенка-Карого «Суєта» і «Житейське море», що піднімають складні
морально-етичні проблеми з життя української інтелігенції.

У цих п'єсах основним прийомом комізму є тонка іронія. Лірична тональність

багатьох сцен, конфлікти, засновані на зіткненні різних псіхологнй, поглядів на
мистецтво, складають новаторський підхід автора до вирішення проблем
комедії.

До життя села в бурхливу епоху 1905-1907 років звернувся М. Л.

Кропивницький в п'єсах «Безлад», «Лихоліття» та інших. Проблему злочину і
покарання піднімає драматург в психологічній драмі «Загублена сила»

Найбільш значні досягнення української драматургії початку XX століття

пов'язані з творчістю Лесі Українки. Це драматичні поеми 1903-1913 років:
«Кассандра», «У пущі», «Лісова пісня», «Камінний господар» та інші.

До тем селянства в складний період соціальних потрясінь звернулася в

драматургії Л. А. Яновська. Кращі реалістичні і демократичні традиції
української побутової драми знайшли свій розвиток у творчості С. В.
Васильченко. У 1911- 1912 роках він пише одноактні п'єси з життя і побуту
селян: «В холодку», «У стерні» та інші. Вони відрізняються оптимізмом,
насичені іскристим народним гумором, світлим ліризмом, відображають
невичерпні духовні сили народу. Свій внесок в розвиток українського театру
вніс А. В. Крушельницький сатиричною комедією «Орли».

На початку XX століття в драматургії розвиваються і нереалістичні

напрямки. Захоплення декадентством позначилося в драматичних творах В.
Винниченка, О. Олеся ( «По дорозі в казку», «Над Дніпром», «Трагедія серця»).
Складне переплетення рис реалізму і символізму знайшло прояв у творчості С.
 9

Ф. Черкасенко ( «Казка старого млина», «Пурга», «Земля» - з життя шахтарів

Донбасу).

Українська драматургія знаходила втілення в творчості прославлених

театральних труп, очолюваних П. К. Саксаганським, І. К. Карпенком-Карим, Н.
К. Садовським.

Н. Садовський і М. Заньковецька вплинули на театральну культуру Західної

України. У 1905-1906 роках у Львові Садовський керував діяльністю місцевого
театру, після його від'їзду театр очолив І. Стадник.

МУЗИКА

Початок XX століття - період активізації української музикальної культури. У

багатьох містах України: Києві, Одесі, Харкові, Екатсринославі, Полтаві,
Херсоні, Чернігові, Умані-відкриті відділення російського музичного
товариства. У Києві та Одесі в 1913 році засновані консерваторії, в Харкові -
музичне училище. На Західній Україні в 1907 році починає діяти «Музичне
товариство ім. II. В. Лисенко ». У розвитку музичної культури важливу роль
зіграв перший в Україні національний музично-драматичних театр М.
Садовського ..

Провідне місце в музичній культурі України цього періоду належить

основоположнику національної української класичної школи в музиці М. В.
Лисенка (1842-1912). З хором української пісні Лисенко об'їздив всю Україну,
зміцнюючи цим зв'язок з народом, його пісенною творчістю.

Композитором-новатором був Н. Д. Леонтович (1877-1921). Він звернувся до

жанру хорової обробки українських пісень, відкрив нові шляхи розвитку
хорового мистецтва ( «Щедрик», «Мала мати одну дочку», «Гаю, гаю, зелен
розмаю» та інші). Леонтович став організатором і керівником учнівських п
народних хорів. Його твори і сьогодні звучать в концертних програмах.
 10

Я вважаю, що період кінця ХІХ- початку ХХ сторіччя став неймовірно

важливим для культури України, так як знаменує появу нових ідей щодо
напрямку розвитку культури, ресурсів , людей , що змогли закласти новий
фундамент у науці, освіті, літературі, художньому мистецтві, музиці та в інших
аспектах

Такі зміни у мисленні людей спричинили загальні явища в тогочасній

Україні .

По-перше події другої половини ХІХ століття, видання

циркуляру міністра внутрішніх справ Валуєва (1863 рік) і царський Емський ук
аз (1876 рік), які обмежували  поширення української мови і  на деякий час
загальмували розвиток української культури, та визвало обурення у населення
України.
Українці в Російській імперії почали надолужувати згаяне тільки в самому
кінці XIX століття, коли політична нестабільність в Росії, в тому числі і на 
українських землях,набрала ще більших масштабів. Серед марксистів,
народників,есерів,соціалдемократів, кадетів, єврейських  та польських 
об'єднань знайшла своє місце і перша в  українська політична партія - РУП, 
ця політична партія , а саме її члени, виділялися великою жагою до змін та 
намагалися об'єднати народ , пробудити в них почуття національної гордості, щ
о теж є важелем руху до змін у тогочасній культурі. З появою перших
політичних партій сотні українських друкованих видань, культурних,
громадських і політичних організацій.

По-друге українські землі в XIX в. входили до складу двох держав, східні -

були підпорядковані Російської імперії, а Галичина, Буковина і Закарпаття -
імперії Габсбургів. Територіальна роздробленість, відсутність єдиної держави
негативно впливали на розвиток української культури. Але разом з тим саме в
XIX в., Одночасно із завершенням формування української нації, починалося
національно-культурне відродження. Його основою були ідеї Просвітництва і
Великої французької революції, філософія німецького романтизму, а також ідеї
 11

слов'янського відродження та пам'ять про героїчне минуле України. Провідну

роль в обґрунтуванні та поширенні цих ідей, мобілізації мас на їх здійснення
грала національна інтелігенція, яка вийшла на авансцену політичних і
культурних змін в Україні.

По-третє протягом майже всього століття в центрі уваги європейців, і

звичайно українців , були нові політичні ідеї, національно-демократичні рухи і
революції, соціально-економічні реформи. Відбулися значні зміни в поглядах
людини на самого себе, формувалося громадянське самосвідомість, зростало
особистісне самоповагу, що обумовлено процесами, що відбувалися в
соціально-політичній сфері. Подією світового значення стало проголошення у
революційній Франції «Декларації прав людини і громадянина», в якій
зазначалося, що люди народжуються і залишаються вільними і рівними в
правах. Серед останніх фігурували право на власність, безпеку особистості і
протистояння насильству. До кінця XIX в. більшість європейських країн вже
мали конституції, в яких визначалися цивільні права населення, а в багатьох з
них діяли законодавчі органи, які слідували загального виборчого права.

Таким чином, друга половина XIX ст. булв складним і суперечливим 
періодом у розвитку української культури. Незважаючи на труднощі, 
культура збагатилася визначними здобутками практично в усіх провідних 
галузях.
 12

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Грушевський О. З українського культурного і наукового життя в середині
XIX в.. – [Львів : б. в., 1906?]. – 24 с.
2. Лащенко О. Р. Культурне життя на Україні / О. Лащенко. — Прага :
Секція мистців, письменників та журналістів УНО, 1941. — 53 с.
3. Воропай П. Звичаї українського народу. — К.:Оберіг, 1993.— 590 с.
4. Гріненко Г. В. Хрестоматія по історії світової культури. — М.: Юрайт,
1998.— 669 с.
5. Грушевський М. С. Нарис історії українського народу. — К.:Либідь,
1991.-398 с.
6. Історія світової культури. — Либідь, 1994.—320 с.
7. Історія української літератури ХХ ст. — У двох книгах. /за ред.
В. Г. Дончика.— К.:Либідь, 1994.
8. Історія української культури /За загал. ред. I. Крип'якевича. — К.:Либідь,
1994.— 656 с.
9. Ковальчук О. В. Українське народознавство. — К.:Освіта, 1992.
10. http://litopys.org.ua/popovych/narys.htm
11. http://politics.ellib.org.ua/pages-4259.html
12. https://dovidka.biz.ua/kultura-ukrayini-19-pochatku-20-st/