1 New

See discussions, stats, and author profiles for this publication at: https://www.researchgate.
net/publication/337914400
Проектування моделей взуття
Book · December 2016
CITATIONS READS
0 4,139
2 authors, including:
Liliia Chertenko
Kyiv National University of Technologies and Design
23 PUBLICATIONS 4 CITATIONS
SEE PROFILE
Some of the authors of this publication are also working on these related projects:
3D DESIGN OF THE FOOTWEAR LAST View project
All content following this page was uploaded by Liliia Chertenko on 12 December 2019.
The user has requested enhancement of the downloaded file.

Міністерство освіти і науки України
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА
ДИЗАЙНУ
ОСНОВИ КОНСТРУЮВАННЯ ВИРОБІВ ІЗ

ШКІРИ
Лабораторний практикум
з курсу «Основи конструювання виробів із шкіри» для студентів напряму
підготовки 6.051602 Технологія виробів легкої промисловості
спеціальності «Проектування взуття та галантерейних виробів»
для денної та заочної форм навчання
ЧАСТИНА 1
Київ КНУТД 2013

УДК 685.34.016 (076)
Основи конструювання виробів із шкіри: Лабораторний практикум
з курсу «Основи конструювання виробів із шкіри» для студентів напряму
підготовки 6.051602 Технологія виробів легкої промисловості спеціальності
«Проектування взуття та галантерейних виробів» для денної та заочної форм
навчання».Ч.1 / Упор. Л.П. Чертенко; В.П. Кернеш – К: КНУТД, 2013. – 90 с.
Упорядники:
Л.П. Чертенко, кандидат технічних наук, доцент;
В.П. Кернеш, кандидат технічних наук, доцент.
Відповідальна за випуск
С.С. Гаркавенко, завідувач кафедри конструювання та технології виробів
зі шкіри, доктор технічних наук, професор.
Затверджено на засіданні кафедри конструювання та технології виробів зі

шкіри . Протокол № 1, від 28 вересня 2013р.
2
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1
ОДЕРЖАННЯ УМОВНОЇ РОЗГОРТКИ КОЛОДКИ (УРК)

ПО МЕТОДИЦІ «ARS SUTORIA».
Мета роботи:
ознайомитися з методикою і отримати розгортку бічної поверхні колодки за
італійською методикою.
Зміст роботи:
1. Підбір та розмітка колодки для отримання розгортки
2. Отримання розгортки з зовнішньої і внутрішньої сторін колодки
3. Побудова усередненої розгортки колодки (УРК)
4. Особливості розведення УРК в залежності від виду і конструкції взуття.
Контрольні питання
Теоретичні відомості та методичні вказівки
Підбір та розмітка колодки. Для отримання умовної розгортки бічної

поверхні цим способом вибирають взуттєву колодку середнього (вихідного)
розміру необхідної статево-вікової групи, усі лінійні і обхватні розміри якої
мають відповідати ГОСТ 3927-88. На колодку наносять лінії поділу тильної
поверхні на зовнішню і внутрішню бічні грані (рис. 1) та слід колодки (устіл-
кова грань).
Рис. 1 – Розмітка колодки
З цією метою на колодці відмічають такі точки: Вг - вершина гребеня;

Нсл - точка середини ребра сліду в носковій частині; Вк - точка середини ребра
сліду в п'ятковій частині; Б - точка середини ребра верхньої площадки у
п'ятковій частині; С - точка верхнього наколу пучків (біля основи гребеня).
3
Лінії поділу тильної поверхні колодки в п'ятковій частині проводять через
Вк і Б, а по гребеню та в носково-пучковій частині - через точки Вг, С і
Нсл.(рис.1)
Отримання розгортки з зовнішньої і внутрішньої сторін колодки. УРК

за італійською методикою «ARS Sutoria» одержують за допомогою скотч-
стрічки. Використовувана скотч - стрічка повинна добре приклеюватися до
поверхні колодки, злегка деформуватися при обклеюванні й не розтягуватися
при знятті оболонки з колодки.
Залежно від ширини рулону скотч-стрічки на колодку наклеюють із
бічних сторін по одній або дві, або три смуги. Наклеювати скотч - стрічку
починають із п'ятки колодки уздовж геодезичної лінії, тобто уздовж лінії, що
з'єднує найбільш виступаючу точку п'ятки й кінець носка.
Обклеюють без складок спочатку зовнішню бічну поверхню колодки,
потім внутрішню. При наклеюванні смужки скотч - стрічки накладають
одну на іншу із припуском одна на одну. Від першої смужки скотч - стрічки
поверхню колодки обклеюють до грані базисної площадки нагору й потім від
першої смужки долілиць до грані сліду колодки. Надлишки скотч - стрічки
зрізують по граничних лініях: осьовим лініям гребеня й п'ятки, граням сліду і
базисної площадки.
На обклеєній колодці визначають точки внутрішнього і зовнішнього
пучків. Колодку встановлюють так, щоб площина сліду була вертикальна
опорної поверхні (рис. 2,а), і відзначають середину дотику в найбільш опуклих
місцях пучка із зовнішньої й потім із внутрішньої сторін. Для проведення лінії
кальцати відзначені точки внутрішнього Пв й зовнішнього Пн пучків з'єднують
гнучкою стрічкою, ширина якої 8-10 мм. Точка перетинання лінії кальцати й
осьової лінії гребеня - точка кальцати С (рис.2,б).
Для сплощення УРК на аркуші паперу роблять внутрішні надрізи.
Відстань від точки кальцати С по осі симетрії гребеня до найбільш виступаючої
точки базисної площадки ділять на три рівних відрізки, одержують т. А і т. В.
На зовнішній УРК через отримані т. А і т. В проводять лінії, паралельні лінії
кальцати за допомогою гнучкої лінійки. Потім оболонку УРК знімають із
колодки, починаючи від п’ятки до носка, і роблять надрізи по намічених
паралельних лініях, не доходячи 3-5 мм до лінії гребеня й сліду, рис. 2,в.
Отриману оболонку розпластують н наклеюють на папір, починаючи від
п'ятки до носка, без складок і зморшок. При цьому, у місцях зроблених надрізів
по лініях, проведеним з т. А, т. В і т. С, утворяться розбіжності. Отриману
розгортку зовнішньої бічної поверхні колодки вирізують.
Для одержання розгортки внутрішньої бічної поверхні колодки розгортку
зовнішньої поверхні колодки, отриману раніше, обводять на тонкому аркуші
паперу т. П та т. Вк з'єднують прямою лінією (рис. 2, г).
Проводять лінію посередині умовної розгортки зовнішньої сторони бічної
поверхні колодки. Починаючи від п'ятки проводять паралельні лінії
перпендикулярно верхній площадці шаблона на відстані 15-20 мм і
4
продовжують проводити їх у напрямку до носка, зменшуючи відстань між
паралельними лініями до 10 мм.
а)
б)
в)
г)
д)
д
Рис. 2 - Отримання усередненої розгортки колодки (УРК)
По намічених лініях роблять надрізи, залишаючи нерозрізаною перемичку

уздовж середньої лінії розгортки. Ширина перемички 6-10 мм.
5
Отриманий шаблон вирізують і наклеюють на внутрішню бічну поверхню
колодки, строго сполучаючи його з осьовою лінією гребеня й п’ятки із гранню
базисної площадки. На шаблоні відзначають контур устілкової грані із
внутрішньої сторони колодки й знімають його. Одержують шаблон внутрішньої
сторони бічної поверхні колодки, обрізаючи надлишки по відзначеному контуру
грані сліду внутрішньої бічної поверхні колодки.
Побудова усередненої розгортки колодки (УРК).Розгортки бічних
поверхонь колодки зовнішню і внутрішню сполучають і одержують усереднену
розгортку бічної поверхні колодки (УРК). Для цього на аркуші ватману
обводять розгортку зовнішньої сторони бічної поверхні колодки і на неї
накладають внутрішню так, щоб контури розгорток збіглися по осьових лініях
п'ятки і гребеня й по грані верхньої площадки. У такому положенні обводять
нижній контур бічної розгортки колодки внутрішньої сторони. Отриману УРК
вирізують.
На неї переносять точку кальцати С. У цій точці до контуру проводять
дотичну, до якої встановлюють перпендикуляр. Отриманий відрізок ділять
навпіл і від країв до центра роблять наскрізні надрізи, не доходячи до центру 2-3
мм (рис. 2,д).
Особливості розведення УРК в залежності від виду і конструкції

взуття Залежно від виду і конструкції взуття виконують розведення УРК
(рис.3).
Розгортка наведена на рис. 3,а використовується при побудові
напівчеревиків, конструкції з вузькою прошвою попереду, сабо, асиметричних
конструкцій, спортивних черевиків типу «тренінг» і «дербі». Для побудови
нормальної УРК по лінії гребеня в т. С контур розводять на 1-1,5 мм. При цьому
в нижній частині УРК утвориться накладення. У цьому положенні УРК
фіксують скотч – стрічкою.
«Декольте» - використовується для побудови моделей туфель «човник» і
всіх відкритих конструкцій. Для одержання «декольте» УРК розводять по лінії
сліду на 5 мм від лінії кальцати до носка. При цьому носкова частина УРК
піднімається нагору й у т.С утвориться накладення. У цьому положенні УРК
фіксують скотч-стрічкою, (Рис.3, б).
УРК для побудови черевиків з настрочною союзкою й мокасиновою
вставкою. На відміну від двох попередніх УРК, надріз і розведення УРК
виконується в такий спосіб. Із т. С опускають перпендикуляр - лінія кальцати. Її
надрізають від лінії сліду по всій довжині, не доходячи до т. С 2 мм, тим самим
утворюючи перемичку. УРК розводять по лінії сліду від лінії кальцати до носка
на 8 мм для чоловічих моделей і на 4 мм - для жіночих і дитячих моделей, (Рис.
3,в).
Для побудови жіночих чобіток розведення УРК виконують по лінії
кальцати в т.С на 3-4 мм, на доходячи 2 мм до нижнього контуру УРК (Рис. 3,г).
6
Рис. 3 - Розведення УРК за італійською методикою в залежності від
конструкції і виду взуття
1. Як підготувати колодку до отримання УРК.
2. Побудова шаблонів для одержання УРК та розгортки сліду колодки.
7
3. Отримання умовних розгорток зовнішньої і внутрішньої бічних
поверхонь колодки за італійською меодикою.
4. Особливості усереднення шаблонів і отримання умовної розгортки.
5. Особливості розведення УРК в залежності від виду і конструкції взуття.
ПРОЕКТУВАННЯ МОДЕЛЬНИХ ЖІНОЧИХ ТУФЕЛЬ ТИПУ

«ЧОВНИК»
ознайомитися з методикою побудови туфель типу човник за італійською
методикою.
1. Відпрацювання малюнка на колодці
2. Побудова конструктивної основи лінії "Декольте"
3. Побудова конструктивної основи туфель «човник»
4. Особливості побудови верху туфель з відкритою п’ятковою частиною.

Модельне взуття відрізняється більшою вишуканістю конструкції,
естетичною довершеністю оздоблення, якістю матеріалів, а також витонченістю
форми колодки, на якій воно виготовляється.
Модельне взуття особливо тяжіє до конструктивної досконалості, а отже
процес проектування висуває високі вимоги до модельєра. Найбільш
підходящим для проектування модельного взуття є італійський метод, який
забезпечує високу точність проектування та досконалість конструкції.
Процес проектування починається з нанесення конструктивних ліній на
підготовлену поверхню колодки. Далі зліпок розрізається по конструктивних
лініях та розпластується.
Колодка для виготовлення туфель модельних має особливо вишукану
форму, її фасон має другу цифру 5. При індивідуальному виборі колодки
орієнтуються на довжину стопи та обхват в пучках. Обхват колодки в пучках
має бути на 5-6 мм менше відповідного параметра стопи.
Велика роль при виробництві модельного взуття належить матеріалам
взуття та декоративному оздобленню. Декоративне оздоблення буває:
- Власний декор – ефект досягається за рахунок маніпуляцій з
матеріалом верху (драпірування, защипи, застрочки, складки тощо);
- Накладний декор (розетки, банти, бахрома тощо);
- Накладна фурнітура (пряжки, брошки, ґудзики тощо);
- Інкрустація (з використанням бісеру, стразів, буклів);
- Вишивка різною технікою;
- Створення фактури (шляхом тиснення, плетення, різьблення);
8
- Перфорування (за допомогою пробійників, лазера);
- Нанесення рисунка (розпис, принти, випалювання тощо)
Підготовка розгортки для побудови туфель типу «човник». При

використанні копіювально-графічного способу проектування туфель типу
«човник», УРК для побудови грунд-моделі корегується як показано на рис.4.
Рис. 4 - Розведення УРК для побудови туфель
Відпрацьовування малюнка на колодці. Перед нанесенням майбутньої

моделі на колодку розробляють ескіз моделі в кольорі з нанесенням
конструктивних ліній та враховуючи висоту каблука.(рис.5)
Рис. 5 – Розробка ескізу в кольорі
На зовнішній поверхні колодки промальовується модель "човника" із
9
зображенням всіх конструктивних і декоративних елементів. Орієнтиром для
проведення верхнього канта служить лінія ВтА, що з'єднує точку висоти туфель
Вт (Вт = 0,15N +25,5) і середину кальцати точку А (рис.6).
Рис. 6 – Нанесення конструктивної основи туфель типу «човник»
Для полегшення пошуку правильного розташування лінії декольте краще

спиратись на контрольно - допоміжні лінії, які вказують положення лінії
верхнього канту в залежності від висоти припіднятості п’яткової частини.
Спочатку слід знайти т.5 (рис.7), яка відповідає 5-ій базисній лінії. Для
цього на геодезичній лінії НпН відміряємо відстань Нп5:
Нп5=0.78(НпН-Пф) (1)
Далі через т.5 проводим лінію, паралельну лінії пучків СПс та відмічаємо
точки Н5 та К5.
Відстань Н5К5 ділимо навпіл та відмічаємо т. К.
Відстань КК5 ділимо на три рівних частини та відмічаємо точки а та а’.
т.а визначає положення лінії канту для низького каблука, т. а’ – для
середнього каблука, т. К5 – для високого каблука.
Глибину вирізу декольте визначає положення точки С, яка розташована в
межах (-18мм÷+10мм) від точки кальцати.
10
Вп
Нп
Вк
C
Н5
5
К
а Н
Пс a’
К5
Рис. 7 Нанесення контрольної сітки та моделювання лінії канту

туфель модельних типу «човник»
Довжина носкової частини союзки HнС повинна бути не менше 65 мм.

Ширина крила союзки в найбільш вузькому місці – не менш 35 мм із зовнішньої
сторони й не менш 40 мм – із внутрішньої. Художник-модельєр промальовує на
колодці контури майбутньої моделі, керуючись напрямком моди й естетичними
вимогами. Далі УРК знімається і розпластується стандартним чином.
Побудова конструктивної основи "Декольте". Побудова «Декольте»

туфель типу «човник» починається з одержання конструктивної основи. Для
цього на аркуші ватману обводиться УРК і уточнюють місце положення лінії
кальцати за допомогою прямокутного трикутника. Вершина прямого кута
повинна лежати на гребені й збігатися із точкою кальцати С (точка С
переноситься з оболонки). Один катет розташовується відносно гребеню, але не
більш, ніж на 10 мм, а другий катет буде визначати положення лінії кальцати
(рис. 8).
Отриманий відрізок СПн ділять навпіл і розрізають УРК зверху й знизу до
середини, залишаючи перемичку 2–3 мм.
11
Рис.8 – Уточнення місця розташування лінії кальцати
Потім здійснюється наступне корегування: носкова частина повертається

нагору з утворенням накладення по гребені колодки на 5 мм, по сліду виникає
розбіжність на таку ж величину (рис.9). Корегування фіксується липкою
стрічкою.
Рис.9 – Коригування УРК
Отриманий шаблон обводиться на ватмані. У п'ятковій частині в точці Вт

робиться зменшення на 2 мм для кращого натягу верхнього канта. По лінії сліду
колодки від точки Вк відступають 30 мм і отриману точку з'єднують із точкою
12
Вт. По отриманій лінії роблять надріз, не доходячи 2–3 мм до точки Вт.
П'яткову частину відводять на 3 мм. Це корегування враховує товщину
жорсткого задника. Розведення закріплюють липкою стрічкою.
П'яткове заокруглення прорисовується за допомогою спеціального
шаблона. По сліду робиться припуск на затяжну кромку відповідно до
технологічних нормативів для даного методу кріплення (рис.10).
Таким чином, ми одержуємо конструктивну основу, яку можна
використовувати при побудові будь-яких туфель.
Рис.10 – Побудова конструктивної основи туфель «човник»
Для виконання побудови промальованої на колодці моделі потрібно за

допомогою кальки, як це було описано в роботі 1, зняти малюнок.
На ватмані обводиться конструктивна основа "Декольте", на неї
накладається УРК із кальки з перенесеним на неї малюнком моделі. Калька
накладається на "Декольте" у такий спосіб: спочатку сполучається носкова
частина по опуклій точці Нв і по сліду до лінії кальцати. У цьому положенні
переколюють малюнок моделі й верхнього канта до пучків. Потім сполучається
п'яткове закруглення в точці Вт, і по сліду переколюється малюнок моделі й
лінія верхнього канта від п'яткової частини до пучків, потім калька вбирається.
Лінія перегину союзки проводять через точку союзки, що лежить на гребені й
найбільш випуклої точки носка Нв.
Положення лінії верхнього канта залежить від висоти каблука: чим вище
13
каблук, тим більше асиметричний виріз туфель "човник". Лінія внутрішнього
канта на 2–5 мм вище зовнішнього. Для туфель на низькому каблуці виріз
симетричний. Проводиться лінія перегину союзки через точку С і найбільш
випуклу точку носка Нв. На отриманому кресленні вказуються всі припуски на
з'єднання деталей і обробку видимих країв.
Побудова конструктивної основи туфель «човник» з відкритою

п'ятковою частиною. Висота туфель (точка Вт) з відкритою п'ятковою
частиною моделюється на 5–6 мм вище, ніж у туфель закритих
(ДЕРЖСТАНДАРТ 179-74).
Італійські конструктори пропонують для середнього розміру 37 (240-245
мм) оптимальні орієнтовні параметри відкритих туфель при нанесенні малюнка
на колодку (рис.11).
Для відкритого взуття колодки проектують зі спеціальними розмірами по
сліду. У взутті з відкритою носковою частиною повинен бути мінімальним
декоративний припуск по довжині стопи (5 мм), а ширина сліду в п'ятковій
частині збільшується на 2 мм, у пучкової – на 1 мм стосовно розмірів сліду
колодки для закритого взуття.
Форма сліду в носковій частині проектується асиметричною відповідно до
форми пальцевої дуги стопи.
Відкриті ділянки затяжної устілки у взутті клейового методу кріплення
обтягуються матеріалом верху або вкладної устілки для поліпшення
зовнішнього вигляду.
Розмір і форма вирізу носкової частини залежать від напрямку моди,
висоти каблука й зручності в носінні. З огляду на те, що у взутті на низькому
каблуці стопа при ходьбі максимально згинається в плесно-фаланговому
зчленуванні, не рекомендується проектувати виріз носкової частини союзки
через зчленування фаланг, щоб не травмувати їх.
1. Як на колодці знайти точку, яка відповідає 5-ій базисній лінії?
3. Як побудувати «декольте» для туфель?
4. Які особливості корегування УРК для туфель «човник» ?
5. Особливості побудови конструктивної основи туфель з відкритою
п’ятковою частиною.
14
Рис.11 – Побудова основи туфель човник з відкритою п’ятковою частиною
15
АДАПТОВАНА МЕТОДИКА ПРОЕКТУВАННЯ ТУФЕЛЬ ТИПУ

«ЧОВНИК»
ознайомитися з особливостями побудови туфель типу «човник» з застосуванням
адаптованого італійського способу.
1. Побудова лінії канту туфель на колодці за розробленим ескізом
2. Перевірка розташування крила союзки на колодці в п’ятковій частині та
його редагування
4. Побудова верху зовнішньої та внутрішньої частин грунд-моделі туфель
5. Проектування підкладки для туфель типу «човник».

Для проектування модельного взуття найкращим є застосування
адаптованого італійського способу, коли УРК не знімається повністю, а
зрізається по конструктивних лініях (рис.12).
Рис. 12 - Нанесення лінії канту туфель на поверхню колодки
При нанесенні конструктивних ліній на поверхню колодки необхідно

орієнтуватися на такі основні точки:
Точка союзки (знаходиться в межах -18 ÷ +10мм від точки кальцати)
Точка Висоти п’яткової частини розраховується за формулою:
Вб=0.15Nm+25.5 (2) або

Вб=Nst+24 (3)
де Nm – номер колодки в метричній системі
Nst – номер колодки в штихмасовій системі
16
Корегування крила туфель відповідно до колодки. Після того, як знятий
зліпок туфель розпластаний, він вирізається і прикладається до поверхні
колодки так, щоб співпали точка союзки та ділянка пучків. Далі перевіряється
розташування крила союзки в п’ятковій частині.(рис.13)
Рис. 13 - Перевірка розташування крила союзки в п’ятковій частині
Для найкращого прилягання заготовки до колодки та найсильнішого

натяжіння верхнього канту це крило повинно орієнтуватися на 7-9 мм вище від
рівня, наміченого на колодці. Якщо крило розташоване нижче, то зліпок
необхідно відредагувати в пучковій ділянці шляхом розрізання зліпку та
накладання на рівні верхнього канту.
Накладання на 2-3 мм
Рис.14 - Корегування крила туфель
17
Рис. 15 - Результат накладання зліпку на колодку після корегування
Побудова верху зовнішньої та внутрішньої частин грунд-моделі

туфель. Коли зліпок відкорегований, він є базою для побудови креслення верху
туфель.(рис.15)
Лінія перегину союзки будується через точку С’, що розташована нижче
точки союзки С на 2-3 мм (рис.16). В п’ятковій частині грунд-модель
засікається на 4-5 мм по канту для забезпечення потрібного натягу. В найбільш
випуклій точці п’ятки та в т. Вк контур грунд-моделі співпадає з контуром бази-
зліпка.
18
Рис. 16 – Побудова грунд-моделі
Внутрішня частина грунд-моделі верху туфель типу «човник» досить

сильно відрізняється від зовнішньої частини. Для прискорення та спрощення
процесу проектування внутрішньої частини креслення на основі спроектованої
зовнішньої частини необхідно обвести відкорегований зліпок (Рис. 17) та
відкорегувати лінію верхнього канту, а також додати припуск в геленковій
частині по контуру ребра сліду (приблизно 15-20 мм):
Контури шаблону для

побудови внутрішнього
крила туфель «човник»
Рис. 17 - Побудова шаблону внутрішнього крила туфель «човник»
В геленковій (рис.18) частині отриманого шаблону роблять надрізи для

полегшення накладання шаблону на поверхню колодки. Далі цей шаблон
накладається на внутрішню частину колодки, починаючи від центрально-
19
осьової лінії. По лінії ребра сліду зрізаються надлишки шаблону та
перевіряється правильність контуру верхнього канту. Крім того, слід
зафіксувати ступінь розведення або накладання надрізаних пелюсток шаблону в
ділянці геленкової частини (це залежить від форми колодки та від висоти
каблука):
Рис. 18 Накладання шаблону внутрішньої частини туфель на поверхню

колодки.
Якщо таке розведення або накладання становить більш як 3 мм, то його

необхідно врахувати при проектуванні внутрішнього крила союзки.
Найзручніше це зробити по контуру зшивного шва, що відокремлює внутрішню
частину союзки від внутрішньої відрізної задинки. У випадку розведення
пелюсток на шаблоні, деталі союзки і задинки на кресленні будуть накладатися
один на одного на рівні ребра сліду на величину, що відповідає розведенню
пелюсток шаблону на рис. 18. У випадку накладання пелюсток шаблона на
кресленні слід передбачити розходження деталей союзки та задинки на рівні
нижнього контуру на величину накладання пелюсток.
Проектування підкладки для туфель типу «човник». В модельних
туфлях є свої особливості проектування підкладки. П’яткова частина підкладки
будується зі збільшеним припуском на обрізку – 6-8 мм, який необхідний для
фіксування крила заготовки на колодці при виконанні обтяжно-затяжних
операцій (рис.20).
Шкіркишеня має бути нижчою від загальної висоти п’яткової частини на
15-18 мм. Внутрішня частина підкладки під задинку корегується відповідно до
корегування деталей верху (розводиться на 3-4 мм по нижньому контуру).
Інший варіант підкладки (рис.21) передбачає припуск на обрізку країв
шкіряної підкладки по верхньому канту і становить 4 мм, а середньої частини
крила союзки (особливо при фігурному канту) – від 6 до 14 мм в залежності від
особливостей виконання обтяжно-затяжних операцій. Він необхідний для
20
закріплення заготовки на колодці під час виконання обтяжно-затяжних
операцій. Прикріплення здійснюється за допомогою тексів. Обрізка країв
шкіряної підкладки здійснюється прямо на колодці, але вже після формування
заготовки.
Рис. 19 Побудова креслення верху зовнішньої та внутрішньої частин

грунд-моделі верху.
Лінія перегину підкладки під союзку проходить нижче лінії перегину

союзки на 1,5 мм у точці вирізу союзки й на 3 мм – у носковій частині. По лінії
затяжної кромки підкладка коротша в носково-пучковій частині на 5 мм і в
п’ятково-геленковій частині – на 3 мм.
Лінія перегину підкладки в п'ятковій частині відстоїть від верхньої деталі
на 1–2 мм по канту, на 7–8 мм від найбільш випуклої точки п'ятки й на 4–5 мм –
на рівні затяжної кромки.
Або додаткові припуски передбачаються по канту на рівні середини крила
союзки (рис. 21), при цьому ширина припуска становить від 5 до 12 мм і
коливається в залежності від особливостей обтяжно-затяжного процесу на
підприємстві.
1. Особливості адаптованого італійського способу проектування.
2. Як перевірити розташування крила союзки в п’ятковій частині і в якому
випадку роблять його корегування?
21
3.. Як отримати внутрішню частину грунд-моделі верху туфель типу
«човник», якщо є відкорегований зліпок зовнішньої частини?
4. Які є два варіанти проектування підкладки туфель та від чого це
залежить?
Рис. 20-Проектування підкладки для модельних

туфель «човник» (варіант 1)
Рис. 21 - Проектування підкладки для модельних туфель «човник»

(варіант 2)
22
ПРОЕКТУВАННЯ РЕМІНЦЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ

ознайомитися з методикою побудови ремінцевих конструкцій взуття.
1. Розробка ескізу моделі
2. Побудова конструктивної основи ремінцевого взуття на колодці
3. Проектування розміточної устілки
4. Побудова складального креслення ремінцевої конструкції
5. Побудова підкладки взуття ремінцевої конструкції
Розробка ескізу моделі. Проектування ремінцевих конструкцій має деякі
принципові особливості. Хоча різновидів конструкцій існує величезна кількість,
вони повинні мати один або кілька основних ремінців, які б фіксували стопу в
найважливіших антропометричних ділянках.
Все розмаїття ремінцевих конструкцій можна умовно розділити на 3 види:
одномодульні, двохмодульні та трьохмодульні. Під модулем розуміють
ремінець довільної форми чи конфігурації.
Одномодульні конструкції (Рис. 22) повинні фіксуватися або на ділянці
пучків, або за допомогою V-подібного ремінця, що проходить через перший
міжпальцевий проміжок.
Рис.22 - Одномодульні ремінцеві конструкції.
23
Двохмодульні конструкції (Рис. 23) утворюються за допомогою двох
ремінців в різних поєднаннях. Обов’язково зафіксованими мають бути пучки
або перший міжпальцевий проміжок, інші ремінці проектуються на розсуд
модельєра. Можуть мати місце ремінці на підйомі, п’яткова стійка, п’ятковий
ремінь та ін.
Трьохмодульні конструкції (Рис. 24) утворюються аналогічним чином, але
конструкція будується на основі трьох ремінців.
Рис. 23 - Двохмодульні ремінцеві конструкції.
Рис.24 - Трьохмодульні ремінцеві конструкції
Побудова конструктивної основи ремінцевого взуття на колодці.

Проектування ремінцевих конструкцій починається з того, що на обклеєній
скотч-стрічкою колодці промальовують модель. Якщо модель асиметрична,
то працювати необхідно і з зовнішньою, і з внутрішньою стороною. Потім
оболонка колодки знімається і розпластується.
24
Перенесення конструктивних ліній з колодки на площину може
відбуватися двома шляхами: перший спосіб – стандартне знімання УРК,
розпластування та перенесення конструктивних ліній на аркуш паперу. При
другому способі оболонка розрізається ножем по намічених прорисованих
лініях. Отримані ремінці та деталі розпластуються на папері. Контури
корегуються, додаються припуски на товщину матеріалів, на зістрочування,
загинку, затяжну кромку.
У більшості випадків ремінцева конструкція має основний модуль
(базовий ремінець) в ділянці пучків (Рис.25). Саме він несе найбільше
навантаження і фіксує стопу, особливо в конструкціях на високих каблуках.
Тому його розташування повинно обумовлюватися особливостями
антропометрії та біомеханіки стопи.
Рис. 25 - Приклади ремінцевих конструкцій з пучковим ремінцем
Раціональне положення такого ремінця показане на рисунку 26.

Він проходить через точки 1 та 2, що знаходяться на ділянці плесно-
фалангового склепіння між першими фалангами першого та п’ятого пальців.
Основна умова зручності ремінцевих конструкцій – це фіксація
наведеної ділянки 1-2. Якщо в пучковій ділянці застосовується широкий
ремінець (союзка з відкритою носковою частиною), то її контур проектується
за бажанням модельєра.
Рис.26 - Розташування основного ремінця на межі пучкової ділянки.

25
Однак при роботі з колодкою слід враховувати, що її форма досить
сильно відрізняється від будови стопи, і тому при моделюванні відкритих
взуттєвих конструкцій слід спиратися на плантограму середньотипової стопи.
Проектування розміточної устілки. Обклеєна та підготована для

моделювання взуття колодка накладається на плантограму стопи так, щоб
співпадали ділянки пучків, а найбільш виступаюча точка п’ятки колодки
знаходилася на рівні відповідної точки стопи т.а (Рис. 27)
Рис.27 - Співставлення колодки з плантограмою
Далі на колодці намічаються точки 1 та 2, а також точки Пн та Пв

(зовнішнього та внутрішнього пучків).
Точки 1 та 2, крім того, відмічають на контурі розгортки сліду колодки.,
на основі якого далі буде проектуватися розміточна устілка. Саме на неї
орієнтуватиметься майстер, затягуючи пошиту заготовку верху на колодку.
На розміточній устілці модельєром робляться пази, що визначають
положення всіх ремінців (Рис. 28).
Рис.28 - Проектування контуру устілки з базовими мітками.
26
Контур устілки в сандально-ремінцевих конструкціях з відкритим
носком будують орієнтуючись на форму пальцевого відділу стопи або на
контур підошви у відповідній ділянці.
Після того, як відмічені основні допоміжні точки, можна приступати до
прорисовки конструкції моделі.
Як приклад розглянемо наведену конструкцію (рис. 29)
Рис.29 - Зовнішній вигляд взуття ремінцевої конструкції, що проектується
Наносимо конструктивні лінії на поверхню колодки (Рис. 30).

При цьому, окрім уже відмічених раніше основних точок, слід
орієнтуватися на інші важливі антропометричні точки, які визначаються
особливостями даної конструкції. В даній моделі ремінець проходить нижче
точки мищілки M і на 4-5 см нижче згину стопи (т. В), або не вище ніж на 50 мм
від точки кальцати С. Висота п’яткової стійки дорівнює стандартній висоті
берців напівчеревика (т.Вп).
Вп=0.2Nm+12 (4)
Вб=Nst+24
Nst – номер колодки в штихмасовій системі
Далі оболонка знімається з колодки стандартним чином, потім

розпластується. Після цього можна приступати до проектування грунд-моделі
конструкції верху (Рис. 31).
Після того, як всі лінії відкореговані і перевірені, приступаємо до
побудови складального креслення та деталювання. Наша конструкція
складається з:
 союзки, що в свою чергу складається з трьох ремінців, що настрочуються
на центральний ремінь;
27
 п’яткової стійки, верхній край якої утворює петлю;
 ремінця, за допомогою якого модель кріпиться на стопі. Він з’ємний та
продівається в петлі центрального реміня та п’яткової стійки.
Рис. 30 - Нанесення конструктивних ліній на поверхню підготовленої

колодки
Вк
Рис.31 - Розпластування оболонки з нанесеними лініями
28
Вк
Рис.32 - Побудова складального креслення ремінцевої конструкції

Довжина центрального ременя на кресленні визначається згідно
прорисованому контуру (Рис.32). Довжина п’яткової стійки дорівнює
розрахованій висоті ВкВп + (16+4) (ширина затягувальної кромки - 16мм з
урахуванням товщини блок-устілки 4-6 мм – разом складає 20-22 мм). Довжина
деталей бічних стійок обмежується висотою точки мищілки М=0.21N, до якої
додається величина припуску на затяжну кромку 20-22 мм.
Кожен з трьох ремінців, що складають союзку, має свою лінію перегину.
Будується вона відповідно до контуру УРК з урахуванням товщини матеріалів в
даній ділянці (на 2-3 мм вище контуру УРК).
Краї ремінців переважно обробляються загинанням, припуск на загинання
складає 4 мм. Однак, якщо ремінці тонкі (менше 8 мм), то ширина їх в готовому
вигляді повинна бути такою, щоб ширина в загнутому вигляді дорівнювала
ширині рамки пряжки. Так, якщо ширина внутрішнього вікна пряжки 7 мм, то
ширина загинання ремінця буде 3,5 мм, і загинання виконується встик. Тоді
ширина ремінця в крої буде 14 мм, а в готовому вигляді 7 мм.
Ширина затягувальної кромки стандартна для клейового методу
кріплення. Окрім наведених стандартних припусків, в ремінцевих моделях
29
часто зустрічаються припуски на пристрочування пряжки, на утворення петлі
(як в наведеній конструкції).
Припуск на утворення петлі, в яку продівається інший ремінець,
розраховується, виходячи із ширини ремінця, який продівається, з урахуванням
товщини матеріалів ремінця. Так в наведеній конструкції, якщо ширина ремінця
10 мм, петля в перегині дорівнює 15-16 мм (Рис. 32).
Таким чином, загальна довжина деталі крою п’яткового ремінця, що
закінчується петлею, в яку продівається черезпідйомно-запятковий ремінь,
розраховується так:
Lп’ятк.стійки = ВкВп + З\кр + Шр + Пт +Пстр (5)

Lп’ятк.стійки = ВкВп + (20÷22) + Шр + (5÷6) + 7
де Шр – ширина ремінця, що продівається крізь петлю
ВкВп – висота п’яткової частини, розрахована за стандартними формулами
З\кр – припуск на затяжну кромку з урахуванням товщини блок-устілки в
ділянці стійки, приймаємо 20-22 мм
Пт – припуск на товщину матеріалу та вільне продівання ремінця крізь
петлю стійки, приймаємо 5-6 мм
Пстр – припуск на застрочування краю ремінця, що потрапляє під строчку,
що фіксує петлю. Приймаємо 7 мм.
Загальна довжина деталі крою бічної стійки, що закінчується петлею,
розраховується аналогічно:
Lбічн.стійки = М + (20÷22) + Шр + (5÷6) + 7 (6)
де Шр – ширина ремінця, що продівається крізь петлю
М – висота точки мищілки, розрахована за стандартною формулою (0.21N)
Припуск на пристрочування пряжки розраховується так, щоб ремінець з

пряжкою можливо було прострочити на швейній машинці. Переважно цей
припуск не менше 20 мм.
Для кріплення пряжки визначають центр проходження її осі; довжина
розрізу для застібки 5-8 мм (на охоплення вісьового стрижня пряжки). Вільний
ремінь (хлястик), що виходить за межі пряжки, коливається в межах 30-40 мм.
Припуск на прикріплення пряжки Рп розраховується по формулі (7):
Рп = Дп + S0 + P0 + 𝑷′𝒄 (7)
де 𝑃𝑐 - відстань проходження ролика швейної машини від краю пряжки; 𝑃𝑐′
′
- 2,5-3 мм
S0 – припуск на охоплення осі пряжки, залежить від діаметру перемички
пряжки та товщини матеріалу ремінця, складає 4-7 мм
Р0 – припуск на пристрочування, становить 6-8 мм
30
Дп - відстань від вісьового стрижня пряжки до краю рамки (зазвичай це
половина довжини пряжки для стандартної форми пряжки)
Якщо врахувати, що відстань від вісьового стрижня пряжки до краю
рамки Дп = 10.5 мм (рис. 39,а), довжина дуги на осі пряжки S0 = 5 мм, припуск
на пристрочування Рс = 7 мм, то припуск ДД5 = 10.5 + 5 + 2.5 + 7 = 25 мм.
Важливо правильно розташувати перший отвір (рис.39,а,б), так як від нього
залежить габаритний розмір заготовки. Отвори пронумеровані, всього
пробивають 5-6 отворів. Першим вважають той отвір, на який застібають
заготовку під час формування на колодці. Для цього вимірюють довжину вікна
пряжки. Воно дорівнює в нашому випадку 8,5 мм. При натягуванні ременя
отвір, на який застібають ремінь, не доходить до контуру пряжки на 1 -1,5 мм,
отже, отвір № 1 ставлять на відстані 7 мм (8,5 - 1,5 мм) від осі пряжки Д до
отвору № 1. Відстань між отворами для застібки = 7-8 мм для ошатного взуття
на високих підборах і 8-9 мм для взуття на низькому каблуці.
Крім того, при проектуванні ремінцевих конструкцій слід зважати на
товщину матеріалів в ділянках згину. Так довжина ремінця збільшується по
лініях перегину (передній та задній) на 2-3 мм (Рис.32).
Рис. 33 - Розмірні характеристики вузла застібки взуття:

а – загальний вид пряжки, б – роз положення отвору відносно вісі Д.
Рис. 34 Креслення деталі крою підпряжкового ремінця

31
При побудові підкладки слід враховувати зручність складання заготовки
та укладуваність деталей підкладки. Підкладка під з’ємні ремінці проектується
автономною. Припуск під обрізку передбачається в межах 2-4 мм в залежності
від точності крою, точності складання та класу устаткування (Рис.35). По
контуру затягувальної кромки підкладку доцільно вкоротити на 3-4 мм. В даній
конструкції підкладку під союзку можна зробити суцільною.
Рис. 35 - Побудова підкладки взуття ремінцевої конструкції
Будь яка ремінцева конструкція затягнута на основну устілку утворює

на її нижній поверхні нерівності затягнутими кінцями ремінців. До такої
поверхні неможливо кріпити підошву. Тому слід необхідно вирівнювати. Це
роблять за допомогою фігурної простілки, яка по периметру має пази для
розташування затягнутих кінців ременів – для цього проектуємо простілку-
розмітку (т.зв. «краб»).
Розміри пазів за глибиною відповідають ширині затяжної крайки 15
мм плюс 1.5-2.0 мм, а ширина пазу відповідає ширині ременя Шр або
деталі у цьому місті плюс 1.5-2.0 мм на кожну сторону пазу (рис. 36).
32
Така простілка повинна виготовлятись з жорсткого картону, який за
товщиною відповідає сумарній товщині деталей заготовки.
Устілка обробляється окантовкою по всьому періоду. Ширина окантовки
в крої 18-20 мм.
Вкладна устілка проектується еквідістантно контуру основної устілки на
відстані 3мм всередину (Рис. 37, а)
При проектуванні СРК з відкритою носковою частиною слід передбачати
обтяжку носкової частини устілки на ширину до 0.2Дст паралельно лінії
пучків. Довжина обтяжки складає 50-60 мм, а припуск на обтягування устілки
залежить від товщини устілки і зазвичай становить 11-12 мм (Рис. 37, б).
Рис. 36 - Проектування фігурної простілки для ремінцевої конструкції
Вк
аа б
Рис. 37 - Проектування вкладної устілки та обтяжки носка для СРК
Окантовка устілки
Вкладна устілка
Обтяжка носкової частини устілки
Рис. 38 - Внутрішні деталі низу сандально-ремінцевих конструкцій

33
1. Як проводиться співставлення колодки з плантограмою?
2. Особливості побудови розміточної устілки.
3. Які особливості розпластування оболонки з нанесеними лініями ?
4. Які особливості проектування ремінцевих конструкцій за способом
В.П.Апанасенко?
5. Як проводиться розрахунок довжин ремінців?
6. Особливості проектування вкладної устілки за спрощеним способом.
7. Особливості побудови обтяжки носкової частини.
ПРОЕКТУВАННЯ ЖІНОЧИХ ТУФЕЛЬ З

ВІДКРИТИМИ ДІЛЯНКАМИ
ознайомитися з методикою побудови туфель з відкритими ділянками.
1. Класифікації туфель з різними відкритими ділянками
2. Особливості проектування туфель з відкритою п’ятковою частиною та з Т-
подібним ремінцем
3. Проектування туфель з відкритою геленковою частиною («дельонки») з Т-
подібним ремінцем та завищеною союзкою
4. Проектування туфель типу “дельонка” з надщиколотковим ремінцем та
відкритою носковою частиною

Класифікації туфель з різними відкритими ділянками. Жіночі
конструкції взуття з відкритими ділянками – це найчисленніша група жіночого
взуття, яка має безліч різновидів. Ці конструкції універсальні та зручні,
оптимальні для весняно-літнього взуття. Вони забезпечують гарні гігієнічні
властивості взуття та привабливий зовнішній вигляд. Такі конструкції
найчастіше утворюються на базі конструкцій туфель, однак мають місце також
напівчеревики, черевики або чобітки з відкритими ділянками
Всі конструкції з відкритими ділянками можна умовно розділити на такі
групи (рис.34):
На прикладі туфель з відкритими ділянками можна виокремити такі
конструкції:
34
1) Туфлі з відкритими ділянками:
- Мюлі;
- Туфлі-дельонки;
- Туфлі-човники з відкритою носковою частиною;
- Туфлі-дельонки з відкритою носковою частиною;
- Туфлі з відкритою п’ятковою частиною
2) Туфлі з відкритими ділянками з ремінцями:
- Туфлі з відкритою п’ятковою частиною та зап’ятковими ремінцями;
- Туфлі-дельонки з надпідйомними ремінцями;
- Туфлі-дельонки з черезпідйомними ремінцями;
- Туфлі-дельонки з надщиколотковими ремінцями;
- Туфлі-дельонки з відкритою носковою частиною та надпідйомними
ремінцями;
- Туфлі-дельонки з відкритою носковою частиною та черезпідйомними
ремінцями;
- Туфлі-дельонки з відкритою носковою частиною та надщиколотковими
ремінцями;
- Туфлі з відкритою носковою та п’ятковою частиною та зап’ятковими
ремінцями
- Туфлі з відкритою п’ятковою частиною, зап’ятковими та
навколощиколотковими ремінцями;
черезпідйомними ремінцями;
надпідйомними ремінцями;
- Туфлі-дельонки з надпідйомними, черезпідйомними та
надщиколотковими ремінцями
- Туфлі-дельонки з черезпідйомними та надщиколотковими ремінцями
та відкритою носковою частиною
Рис. Приклади конструкцій жіночих туфель з відкритими ділянками.
35
Взуття з відкритими
ділянками
Вид взуття
туфлі напівчеревики черевики чобітки
Спосіб закріплення на стопі
1) За рахунок на- 2) За рахунок 3) За рахунок 4) За рахунок

тяжіння канта ремінців шнурівки застібки-«блискавки»
Відкриті ділянки
1) Відкрита 2) Відкрита 3) Відкрита 4) Відкрита 5) Відкриті 6) Відкрита

п’яткова носкова геленкова носкова та носкова п’ятково-
частина частина частина п’яткова та гелен- геленкова
частини кова частина
частини
Рис.34 – Схема класифікації туфель з різними відкритими ділянками
Основна вимога для конструкцій з відкритими ділянками – це зручність у

носінні та відповідність основним антропометричним ділянкам стопи. Краї
деталей не повинні спричиняти дискомфорту, а функціональні ремінці повинні
надійно фіксувати стопу. Крім того, ремінці повинні регулюватися.
Основні вимоги до конструкції верху:
- Край союзки не повинен розташовуватись на пучках;
- Надщиколоткові та зап’яткові ремінці не повинні попадати на
мищілки;
- Надпідйомний ремінець повинен хоча б на 15 мм не доходити до точки
згину стопи
- Виріз носкової частини повинен проектуватися з урахуванням фасону
колодки та форми середньотипової стопи (на 2-3 або більше пальців)
- Довжина ремінців проектується на 1-2 см більше (з урахуванням
різниці параметрів стоп жінок з однаковим розміром стопи)
Основні вимоги до колодки для літнього відкритого взуття:
- Слід колодки для взуття з відкритими ділянками, як і для ремінцевих
конструкцій, ширший, ніж для човників;
36
- Обхват колодки в пучках відповідає обхвату стопи
За допомогою ремінців можна одержувати як відкриті, так і закриті
конструкції жіночого і чоловічого взуття. Рухливість ремінців у різних
комбінаціях створює легкість, зручність в експлуатації, забезпечує необхідну
свободу при русі, гігроскопічність. На основі різного взаємного розташування
ремінців і різної їхньої форми можна створювати безліч різноманітних
конструкцій сандально-ремінцевого взуття.
По аналогії із сандально-ремінцевими конструкціями конструкції туфлель
з відкритими ділянками можна представити у вигляді схем:
Деякі варіанти вирішення п’яткової частини ремінцевих конструкцій

показані на рис.35.
37
Рис.35 - Варіанти вирішення п’яткової частини ремінцевих
конструкцій.
38
5.1.Особливості проектування туфель з відкритою п’ятковою
частиною та з Т-подібним ремінцем.
Зовнішній вигляд таких моделей показаний на рис. 36.
Рис. 36 - Приклади конструкцій з Т – подібним ремінцем.
Рис. 37 - Зовнішній вигляд моделі туфель
Проектування даної моделі, як і всіх інших починається з роботи з

колодкою, на поверхню якої наносяться відповідні конструктивні лінії (Рис. 37).
При цьому модельєру необхідно враховувати основні антропометричні точки
стопи.
Головна деталь - союзка повинна закривати пучкову частину стопи.
Присутні обмеження розташування ремінців. Лінії вирізу “декольте” союзки
торкаються лінії кальцати, а далі переходять в Т-подібний ремінець довільної
форми (ремінець може бути відрізним). Т-подібний ремінець закінчується
петлею, в яку продівається з’ємний ремінець з пряжкою, завдяки якому модель
кріпиться на стопі. Для можливості фіксації стопи в конструкції передбачені
бічні стійки, які додатково фіксують ремінець.(рис.38)
Бічні стійки розташовуються приблизно під зовнішньою мищелкою (на
рівні 1-ої базисної). Висота стійки в туфлях не повинна перевищувати висоту
мищілки
М = 0.21 Nm (5)
39
В передній частині контур ремінця проектується аналогічно попередній
моделі.
Далі стандартним чином знімається УРК і проектується грунд-модель
туфель (Рис.39) З урахуванням особливостей анатомічної будови стопи
внутрішня частина союзки піднімається на 3-4 мм відносно зовнішньої.
Рис.38 - Нанесення конструктивних ліній
Рис.39 - Побудова грунд-моделі туфель з Т-подібним ремінцем
40
Для проектування союзки необхідно спочатку побудували лінію перегину
союзки. Будується вона за правилом трикутника (Рис. 40).
Трикутник накладається так, щоб один його катет торкався ділянки
найбільшого прогину контуру союзки (т. А), вершина прямого кута лежала на
контурі гребеня УРК (т. D), а другий катет вкаже лінію перегину. При цьому
можливе невелике засікання носкової частини УРК (до 3 мм), однак величина
прогину контуру УРК відносно лінії перегину не повинна перевищувати 3-4 мм
(Рис. 40).
Далі викладаємо Т-подібний ремінець відносно побудованої лінії перегину.
Для цього переколюємо контур ремінця між точками A, D, B, F. Потім вздовж
контуру D-B робимо надрізи, не доходячи 2 мм до контуру A-F. Далі
розкладаємо пелюстки так, щоб вони лягли вздовж лінії перегину союзки.
Таким чином точки B та F перетворяться на точки B1 та F1. Довжина контуру
A-F = A-F1.
Після цього до ремінця додаються припуски на утворення петлі з
урахуванням ширини ремінця, що продівається, та товщини матеріалів. Для
ремінця шириною 8 мм ширина петлі в перегині повинна бути 13-14 мм (Рис.
40).
Вк
Рис.40 - Побудова складального креслення туфель жіночих з Т-

подібним ремінцем
41
Петля стійки будується аналогічним чином (Рис. 40, а).
Ремінець з пряжкою проектується аналогічно попередній моделі.
Підкладка в такій конструкції під кожну деталь будується окремо (Рис. 41).
Лінію перегину підкладки під союзку в носковій частині опускаємо нижче
лінії перегину союзки на 2-3 мм . По контуру затягувальної кромки підкладку
вкорочуємо на 3-4 мм (для шкірпідкладки) Припуски на обрізку від 2 до 4 мм.
5.2. Проектування туфель з відкритою геленковою частиною

(«дельонки») з Т-подібним ремінцем та завищеною союзкою.
Туфлі типу “дельонки” мають союзку і задинку (з жорстким задником), та
відкриту геленкову частину. Конструкція завищеної союзки з Т-подібним
ремінцем схожа на попередню конструкцію, однак має більщ закриту союзку,
що переходить в Т-подібний ремінь (Рис. 42)
Форма задинки проектується з урахуванням напрямків моди та ідеї
модельєра. Висота задинки розраховується за формулою (4).
Рис.41 - Побудова підкладки туфель з Т-подібним ремінцем
Після того, як модель промальована на колодці, знімаємо та розпластуємо

оболонку та будуємо грунд-модель (Рис. 43)
42
Рис.42 - Нанесення конструктивних ліній на поверхню колодки
Рис.43 - Побудова грунд-моделі «дельонок» з завищеною союзкою
Далі будуємо складальне креслення моделі. П’ятковий контур задинки

проектується аналогічно до стандартної побудови п’яткового контуру
напівчеревиків. В точці Вп контур колодки засікаємо на 3-4 мм.
Лінію перегину союзки будуємо аналогічно попередній моделі (за
правилом трикутника. Однак, чим вища союзка, тим більший буде кут нахилу
43
лінії перегину (Рис. 44). За правилом трикутника отримуємо лінію перегину D-
Н1.
Союзка проектується в чотири етапи:
1. Спочатку контур Т-подібного ремінця викладається відносно
побудованої лінії перегину аналогічно попередній моделі. Ремінець
закінчується петлею, розрахунок якої також наведений в попередній моделі.
2. Потім викладається передня частина союзки. Для цього будується друга
умовна лінія перегину союзки від точки перетину верхнього контуру УРК з
побудованою лінією перегину (в даному випадку це точка С) та найбільш
випукла точку носка; отримуємо відрізок С-Н. Далі відрізок С-Н ділимо на
рівні відрізки довжиною 1-1,5 см і через ці точки проводимо перпендикуляри до
відрізку С-Н. На кожному перпендикулярі заміряємо відстань від відрізка С-Н
до точки перетину нижнього контуру грунд-моделі з перпендикуляром і
відкладаємо цю відстань від лінії D-H1 вниз. Потім з’єднуємо отримані точки і
отримуємо нижній контур спроектованої союзки (пунктирна лінія
), до якого додаємо припуск 4-5 мм в носковій та
носково-пучковій частині. Контур з урахуванням припуска показаний на
кресленні суцільною жирною лінією.
3. Далі необхідно відкорегувати крило союзки. Для цього виконуємо
перекочування шаблону союзки (шаблон союзки на кресленні показаний
пунктирною лінією ). Утримуючи шаблон в точці
А, перекочуємо його до торкання найбільш випуклої точки носка другої лінії
перегину D-H1, і обводимо контур крила та нижній контур геленково-пучкової
частини. В ділянці прогину верхнього контуру УРК утворилася ділянка,
параметри якої необхідно врахувати при викреслюванні нижнього контуру
союзки. Для цього ділимо відстань між перетинами початкового контуру
шаблону союзки з лінією перегину D-H1 на однакові ділянки шириною 1-1.5 см
та проводимо через них перпендикуляри до лінії D-H1. Тоді на кожному
відрізку відкладаємо ширину верхньої заштрихованої ділянки від нижнього
контуру союзки вверх. В нижній частині союзки утворилася нова заштрихована
область, на яку ми зменшуємо площину союзки.
4. Далі необхідно врахувати різницю між зовнішнім та
внутрішнім контуром союзки (Рис. 44).
Конструкція кріпиться на стопі за допомогою пряжки. Для цього
проектується два ремінця: підпряжковий та ремінець-хлястик. Розташування
ремінця – нижче точки мищелки М. Підпряжковий ремінець приєднується до
зовнішньої задинки, він зазвичай проектується довжиною 10-20 мм в перегині.
Ремінець, що застібається, присрочується до внутрішньої сторони задинки; його
44
довжина при проектуванні збільшується на товщину матеріалів по лінії
перегину (на 3-4 мм в перегині).
Рис.44 - Складальне креслення туфель типу “дельонки” із

завищеною союзкою та Т-подібним ремінцем.
Проектування підкладки туфель типу “дельонка” із завищеною союзкою

та Т-подібним ремінцем.
Підкладка проектується окремо для кожної деталі (Рис. 45). Побудова
підкладки під союзку та ремінець аналогічна попередній моделі. Підкладка під
задинку (шкіркишеня) проектується суцільною. Лінія перегину проходить через
точку Вп та на 6-7 мм правіше від найбільш виступаючої точки п’ятки. Бажано,
щоб накладання деталі підкладки під ремінець і шкіркишені не співпадало з
накладанням ремінця і задинки (для уникнення зайвої товщини матеріалів в цій
ділянці).
45
Рис.45 -Проектування підкладки туфель типу “дельонка” із
завищеною союзкою та Т-подібним ремінцем
5.3. Проектування туфель типу “дільонка” з надщиколотковим

ремінцем та відкритою носковою частиною.
Туфлі з надщиколотковим ремінцем відрізняються завищеною задинкою
або п’яткової стійки, до якої кріпиться ремінець, що обвиває ногу вище
мищілка.
Ри
Рис. Приклади конструкцій туфель з надщиколотковим ремінцем
46
Прорисовуємо модель на колодці (Рис. 46). При проектуванні на колодці
вирізу союзку в пальцевій ділянці слід також орієнтуватися на усереднену
плантограму стопи.
Дана конструкція складається з союзки з відкритою носковою частиною,
задинки, що закінчується петлею та ремінця. Проектування декольте союзки
відбувається аналогічно туфлям “човник”, при цьому орієнтуємось на т. С, з
урахуванням припустимого відхилення отримуємо точку вирізу декольте т.
С’. Крила союзки проектуються так; щоб пучки були закриті.
Рис.46 - Нанесення конструктивних ліній на поверхню колодки
Внутрішня сторона на 3-4 мм вища за зовнішню. Висота задинки Вп1 на

15-17 мм вище за стандартну:
Висота задинки Вп1 вище за стандартну:
Вп1=Вп+(6÷10)+Шр=0.2N+(12÷22)+Шр (6)
де Шр – ширина ремінця, що продівається в петлю задинки.
Оболонку з прорисованою конструкцією знімаємо з колодки,

розпластуємо та будуємо грунд-модель (Рис. 47).
При розрахунку довжини ремінця орієнтуємось на середній обхват
щиколотки, який приймемо 24 см, тобто довжина застібнутого ремінця в
перегині дорівнює 240/2=120 мм
Побудова складального креслення моделі. Далі будуємо складальне
креслення моделі (Рис. 48).
При побудові лінії перегину союзки в т. С’ робимо засікання на 2-3 мм
для забезпечення натягнення канту союзки.
47
Якщо задинка не широка, як в даному випадку, то доцільно її проектувати
цілою по п’ятковому контуру. При проектуванні лінії перегину задинки
орієнтуємось на т. Вп1 та найбільш випуклу точку п’ятки.
Рис.47 - Проектування грунд-моделі туфель “дельонки” з

надщиколотковим ремінцем і відкритою носковою частиною
Рис. 48 - Побудова складального креслення туфель типу

“дельонки” з надщиколотковим ремінцем і відкритою носковою 48
частиною
Далі розходження, які виникли між лінією перегину та п’ятковим
контуром УРК, слід урахувати при побудові нового контуру задинки (Рис. 49).
Для цього з інтервалом 1-1,2 см проводимо лінії, перпендикулярні лінії
перегину задинки. Відрізки, що утворилися на цих лініях між лінією перегину
задинки та контуром УРК, відкладаємо від попереднього контуру задинки в бік
п’ятки (відстань а відкладається від контуру задинки вліво вздовж тієї самої
лінії). Таким чином отримаємо відкорегований контур задинки.
Верхня частина задинки закінчується петлею, в яку продівається ремінець.
Розрахунок параметрів петлі аналогічний попереднім моделям. Висота петлі в
перегині при ширині ремінця 8 мм дорівнює 13-14 мм (Рис.48).
Довжина ремінця в розгорнутому виглядіі розраховується наступним
чином:
Др = Ог+tм4 + Pп + Pхл (7)
Де Ог – обхват гомілки в ділянці розташування ремінця;

tм - товщина матеріалів ремінця (2мм);
Pп - - припуск на кріплення пряжки (25 мм);
Pхл – припуск на довжину хлястика, що застібається (35-45 мм)
Рис.49 - Проектування контуру суцільної задинки
Підкладка складається з трьох деталей: підкладка під союзку; під ремінець

та шкіркишеню (Рис. 50). При побудові лінії перегину шкіркишені в найбільш
виступаючій точці п’ятки від лінії перегину задинки відступаємо 4-5 мм.
49
Рис. 50 - Побудова підкладки туфель типу “дельонки” з
надщиколотковим ремінцем і відкритою носковою частиною
1. В чому полягає особливість побудови туфель з відкритою п’ятковою
частиною та з Т-подібним ремінцем?
2. Як правильно викласти Т-подібний ремінець відносно лінії перегину
союзки?
3. Які особливості побудови суцільної задинки ?
4. Як розрахувати довжину надщиколоткового ремінця?
ПРОЕКТУВАННЯ ЖІНОЧИХ ОБЛЯГАЮЧИХ ЧОБІТОК

ВИСОТОЮ ДО КОЛІНА
НА ОСНОВІ АНТРОПОМЕТРИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ
ознайомитися з методикою побудови жіночих облягаючих чобіток до коліна на
базі антропометричних обстежень.
1. Класифікація чобітків
50
2. Отримання антропометричної інформації для побудови чобіток
3. Проектування верху облягаючих чобіток на застібці «блискавка».
3.1.Проектування облягаючих чобіток із внутрішнім розташуванням
“блискавки”
3.2. Проектування облягаючих чобіток із задньою “блискавкою”.
4. Побудова підкладки чобіток.

Класифікація чобітків. Особливістю моделювання чобіток є наявність
халяви. Згідно форми халяви чобітки класифікуються за силуетами:
- облягаючий;
- напівоблягаючий;
- типу «труба»;
- типу «гармошка»;
По висоті халяв чобітки класифікуються:
- високий чобіток до коліна:
- чобіток висотою ¾;
- напівчобіток (нижче литки);
- ботфорт (чобіток вище коліна)
За способом закріплення на нозі чобітки бувають:
- на застібці «блискавка»;
- на шнурівці;
- на ґудзиках або кнопках;
- без спеціальних кріпителів, із широкою халявою
Місце розташування кріпителя також може відрізнятись (по центру
спереду, позаду, на внутрішній халяві, на зовнішній халяві тощо.
Конструкція чобіток залежить не тільки від напрямків моди, але і від
форми колодки, форми каблука, конструкції низу, пластичності матеріалу,
загальної пластики форми. Все в сукупності повинно мати на меті
виготовлення естетичної, довершеної та гармонійної форми.
При моделюванні слід обов’язково враховувати властивості матеріалів
для халяви: їх еластичність, формостійкість, товщину тощо.
Форморозміри халяви чобіток будуються на основі параметрів гомілки.
Формоутворення верху чобіток відбувається:
 за рахунок конфігурації передньої застібки («блискавка», шнурівка);
 за рахунок переднього зшивного шва;
 за рахунок поперечних защипів та швів;
51
 за рахунок поперечних членувань;
 за рахунок поздовжніх членувань;
 за рахунок відрізної союзки з язичком;
 за рахунок формованої союзки;
 за рахунок овальної вставки;
 за рахунок використання еластичних та пластичних властивостей
матеріалу (стяжка заготовки по центру, драпірування тощо);
Отримання антропометричної інформації для побудови чобіток. Для

проектування чобіток, окрім колодки, на якій вони виготовлятимуться,
необхідні також параметри гомілки. Середні значення цих параметрів для трьох
повнот при розмірі колодки 245, наведені в табл. 1
Обмірювання гомілки для отримання індивідуальних параметрів
замовника відбувається за рис.51.
Вимірювання проводяться за допомогою гнучкої вимірювальної стрічки
Висотні розміри визначаються по задній центральній лінії гомілки. В ділянці
висоти виробу, найширшого місця литки, найвужчого місця гомілки на висоті
11-12 см виміряється висота та відповідний обхват. Дані заносяться в табл.1.
Рис. 51 - Розташування обмірюваних параметрів на гомілці
Таблиця 1 - Середні параметри гомілки дівчат віком 18-25 років

з розміром стопи 245 мм.
Значення Обхват, мм
Широтний параметр висотного
В С Ш
параметру, мм
Напівобхват гомілки під
коліном (на рівні висоти 410 161 165 169
чобітка) Оч/2
52
Напівобхват гомілки у
найширшому місці 315 172 178 184
литкового м'язу Ош/2
Напівобхват гомілки
посередині між найширшим 205 142 147 152
та найвужчим місцями Ос/2
Напівобхват гомілки у
найвужчому місці (над 110 108 112 116
гомілковим суглобом) Ов/2
-
Напівобхват стопи по
153 155 157
косому підйому Окос/2
Проектування верху облягаючих чобіток на застібці «блискавка».

Проектування чобіток починається з колодки. Якщо в нижній частині чобітка є
конструктивні лінії, то вони наносяться на поверхню обклеєної та підготованої
колодки.
Отриману УРК колодки корегуємо як показано на рис. 3,г.
Далі на вертикальній вісі відмічаємо точку Вк, від якої відкладаємо
товщину блок-устілки в п’ятковій частині (7-10 мм) і відмічаємо т. Вк1,
відносно якої вписуємо УРК.
На вписаній у прямокутну систему координат УРК (рис. 52) позначають
точку пучків П, точку Вз, проводять базові лінії.
ВкВз=0.2 N (8)
На першій базовій лінії позначають точки Б та М. Через точки Вк та М

проводять лінію косого підйому, довжина якої повинна приблизно дорівнювати
половині обхвату через п’ятку та згин (Окос/2), на якій позначають точку Л.
Паралельно першій базовій, на відстані 4 мм вперед від неї проводять лінію, на
якій від нижнього контуру заготовки відкладають відрізок Б1Лв і позначають
точку Лв – центр внутрішньої щиколотки:
Лв = 0,33*N (9)
Побудова халяви. Від точки Лв проводять вертикальну лінію, від якої

проти годинникової стрілки під кутом φ через точку Лв проводять лінію – вісь
халяви.
φ = 0.04Нк – 0.06Ош + 22 (10)*
де Ош – обхват в найширшому місці гомілки;
Нк – висота каблука в мм
53
* Примітка: дана формула розрахунку φ застосовується для побудови
чобіток з переднім центральним зшивним швом; для конструкцій з союзкою з
язичком кут φ, як правило, зменшується приблизно на 1
Для побудови висоти халяви з точки Вк1 вгору по осі Y відкладаємо

величину висоти виробу Нч +10 мм. Через цю точку проводимо перпендикуляр
до вісі халяви і на перетині перпендикуляра та вісі халяви відмічаємо точку Вч.
Аналогічно відкладають висотні параметри гомілки: висоту до найвужчого
місця Нв +10; до найширшого місця Нш+10; до обхвату посередині між
найширшим та найвужчим місцями Нс, і відмічають точки відповідно: Вв, Вш,
Вс. Через точки Вв, Вс та Вш проводять лінії під кутом 84°, а через точку Вч
під кутом 86°. Відрізки ВшПш та ВвПв, які відкладають вправо від точок Вш
та Вв
ВшПш = 0,3*(Ош/2) (11)
ВвПв = (0,5 – 0,002*Нк)*(Ов/2+10) (12)
Через точки Пш та Пв проводять лінію, яка є передньою лінією халяви. Її

проводять до перетину з лінією верхнього канту чобота, на перетині позначають
точку В1. Від точок Пв, Пс, Пш та В1 вліво відкладають відповідні широтні
параметри гомілки: ПвСв = Ов/2, ПсСв = Ос/2 мм, ПшСш = Ош/2 мм, В1Сч =
Оч/2 мм .
В т. Вз додаємо припуск 3-5 мм в залежності від конфігурації п’яткової
частини розгортки колодки і позначаємо т. Вз’.
Далі здійснюється контрольна перевірка п’яткового контуру: за
допомогою гнучкої сантиметрової стрічки перевіряються висоти від т. Вк до
висоти чобітка (т. Сч) та найширшого місця гомілки (т. Сш) по задньому
криволінійному контуру грунд-моделі чобітка.
Для облягаючого жіночого чобітка в ділянці литок та під коліном халява
проектується з мінімальними припусками по ширині халяви, оскільки еластична
шкіра здатна “приформовуватися” та розтягуватися при носінні. Припуск по
ширині в найширшій ділянці залежить від товщини матеріалів халяви: при
товщині матеріалів 2,5 мм ширина грунд-моделі в даній ділянці збільшується на
7мм. А в ділянці щиколотки та найвужчого місця гомілки для зручності носіння
шкіряних чобіток по ширині халяви необхідно додати припуск 8 – 12 мм в
залежності від товщини матеріалів халяви (це не поширюється на чобітки із
стретчевих матеріалів) і позначаємо т. Св’.
Задній контур креслення чобітка проходитиме через точки Сш, Сс, Св’,
Вз’ та Вк до затяжної кромки.
54
В ділянці косого підйому від т. Л відкладаємо припуск 2-12 мм, в
залежності від висоти каблука (чим вищий каблук, тим менший цей припуск).
Рис.52 - Проектування грунд-моделі жіночих чобіток на

застібці ”блискавка”
55
Побудова лінії верхнього канту. Зовнішня частина халяви чобіток
проектується на 8-12 мм вищою за внутрішню: це пов’язано з особливостями
антропометричної будови гомілки.
Проектування верхнього канту починають з того, що будують зовнішню
сторону халяви з опуклістю 4-5 мм відносно лінії В1-Сч, а верхній край
внутрішньої сторони – з увігнутістю 4-5 мм (рис. 53, а).
Рис. 53 - Побудова контура верхнього канта та виточки

Щільне облягання гомілки ноги верхнім краєм халяви забезпечується
виточкою шириною 16 мм (для середньотипової гомілки). По верхньому канту
56
халяви від т. Сч назад відкладають 16 мм, відмічають т. Сч’, потім ширину
верхнього канту ділять навпіл і по обидва боки від центру відкладають по 8 мм
– ширину виточки (ширина виточки 16 мм). Глибина виточки 8–10 см (від
верхнього канту до найширшої ділянки халяви).
Точки перетину побудованої виточки з зовнішнім контуром лінії
верхнього канту позначають V1 та V3 (Рис. 53,б). Контур виточки
продовжують вверх від точок V1 та V3 ще на 3-4 мм і відмічають точки V2 та
V4. Від отриманих точок під прямим кутом до контуру виточки проектують
новий відкорегований контур верхнього канту.
Внутрішня халява також проектується з виточкою по лінії застібки
“блискавки”. Параметри цієї виточки будуються аналогічно, але з урахуванням
ширини функціональної частини “блискавки” (див. далі).
Розглянемо два варіанта конструкції облягаючи чобіток із застібкою
“блискавка”: із внутрішнім розташуванням “блискавки” та із задньою
“блискавкою”.
6.1. Облягаючі чобітки із внутрішнім розташуванням “блискавки”

Найпростіша конструкція жіночих чобіток – це чобітки з внутрішньою
застібкою “блискавка” та переднім і заднім зшивним швом (Рис. 54). Така
конструкція складається з двох деталей верху – зовнішньої халяви та
внутрішньої халяви, які з’єднуються між собою зшивними швами. Припуски на
зшивний шов становлять 2-3 мм в залежності від виду шкіри та від точності
складання, додаються вони по передньому та задньому швах і по контуру
зовнішньої виточки. Верхній кант, як правило, обробляється в загинку.
Побудова лінії застібки “блискавки”. На середині верхнього канту

внутрішньої сторони халяви позначають точку З (рис. 52) і проводять лінію С-
Б, що з'єднує точки перетину базових ліній IV і I відповідно з верхнім та нижнім
контурами УРК. На перетині лінії С-Б з II базовою лінією відмічаємо т. З’. На
середині лінії Пв-Св відмічаємо т. З’’. Лінія застібки “блискавки” має
проходити через точки З, З’’ та З’ та не доходити до нижнього краю УРК на 15-
20 мм. При проектуванні чобіток для високого підйому п’яткової частини (при
висоті каблука вище 80 мм) застібка “блискавка” може проходити по прямій; а в
чобітках для невисокого каблука лінію застібки проектують по лекальній
кривій. Після цього по обидва боки від побудованої лінії відкладаємо половину
“вікна застібки” (зазвичай вікно застібки “блискавки” приймають 8 мм), і
проводимо еквідістантні лінії. У верхній частині внутрішньої халяви вікно
застібки розширюється на величину, що дорівнює ширині зовнішньої виточки.
Таким чином, на рівні верхнього канту вікно застібки складе 24 мм (8 + 16 = 24).
57
Рис.54 - Побудова складального креслення жіночих чобіток на
застібці “блискавка” з центральним зшивним швом.
6.1.1. Чобітки на застібці «блискавка» з союзкою язикового крою

Така конструкція передбачає наявність союзки з язичком, що
настрочується на халяву. Контур союзки спочатку промальовується на колодці,
а потім переноситься на креслення верху. При нанесенні цієї конструктивної
58
лінії слід пам’ятати, що оптимальне розташування точки заглиблення союзки
має бути на рівні лінії пучків, проведеної через точку кальцати С (рис.55 а).
Лінія перегину союзки будується за правилом прямокутного трикутника.
Трикутник встановлюється так, щоб прямий кут лежав на контурі гребеня УРК
(т. С), один катет торкався точки заглиблення союзки А, а відстань другого
катета від верхнього контура УРК в пучковій ділянці має бути не більше 4 мм.
Після того, як лінія перегину побудована, контур язичка союзки викладається
так, щоб його лінія перегину співпала з лінією перегину союзки. Для цього на
шаблоні союзки робиться надріз по лінії СА, не доходячи на 2-3 мм до т. А, і
ділянка язичка обертається навколо т. А, поки контур центру язичка СЯ не
співпаде з лінією перегину союзки. Якщо цей контур вігнутий, то ділянку
язичка розрізаємо на кілька частин, не доходячи до обмежуючого контуру
язичка на 2-3 мм, і тоді отримані пелюстки розвертаємо, поки кожен з них не
ляже на потрібну лінію перегину (Рис. 55 б). Якщо язичок союзки довгий та
широкий, то після викладання по лінії перегину його контур потрібно дещо
вкоротити для уникнення зморшок при затягуванні заготовки. Однак
вкорочення має бути не більш ніж на 3-4 мм, оскільки при значному зменшенні
довжини язичка виникне складність викладання язичка на деталь халяви при
складанні заготовки.
Якщо точка заглиблення союзки зсунута назад, то при побудові лінії
перегину виконується засікання носкової частини УРК. Тоді необхідно
виконати корегування носкової частини грунд-моделі (Рис.56). Для цього
будується друга умовна лінія перегину союзки від точки перетину верхнього
контуру УРК з побудованою лінією перегину (в даному випадку це точка С) та
найбільш випуклу точку носка; отримуємо відрізок С-Н. Далі відрізок С-Н
ділимо на рівні відрізки довжиною 1-1,5 см і через ці точки проводимо
перпендикуляри до відрізку С-Н. На кожному перпендикулярі заміряємо
відстань від відрізка С-Н до точки перетину нижнього контуру грунд-моделі з
перпендикуляром і відкладаємо цю відстань від лінії D-H1 вниз. Потім
з’єднуємо отримані точки і отримуємо нижній контур спроектованої союзки, до
якого додаємо припуск 4-5 мм в носковій та носково-пучковій частині.
Однак, побудована союзка потребує також корегування в ділянці крила
союзки, для цього слід збільшити крило союзки на площину трикутника АЕF
(рис.56). Величина ЕF залежить від величини засікання носкової частини лінією
перегину союзки і зазвичай наближується до половини відстані НН1.
59
а
б
Рис. 55 - Приклад складального креслення чобітків на застібці
«блискавка» з союзкою язикового крою (варіант1)
60
Рисунок
Рис. 56 - Побудова складального креслення чобітків на застібці
«блискавка» з союзкою язикового крою (варіант2)
61
Побудова підкладки.Стандартна підкладка для чобіток складається з
таких деталей:
 підкладка під союзку;
 підкладка під халяву;
 штаферка;
 шкіркишеня;
 клапан під “блискавку”.
Побудова підкладки починається з проектування передньої та задньої лінії
(Рис. 57). Всі відступи, необхідні для побудови контуру підкладки, відкладають
від контуру верху з припуском на зшивний шов. По передньому контуру
підкладку будуємо меншою на 2-3 мм вверху і на 5-6 мм внизу, в носково-
пучковій частині. Передній контур зшивається зигзагоподібним
(переметувальним) швом. По задньому контуру в районі верхнього канту
відступаємо 1-2 мм; в ділянці щиколотки відступ складає 3-4 мм. По задньому
контуру підкладка з’єднується за допомогою зшивного шва. Шкіркишеня
проектується суцільною. Лінія перегину шкіркишені проходить на 7-11 мм
правіше від контуру верху на рівні найбільш виступаючої точки п’ятки та на 5-6
мм правіше контуру верху на рівні висоти шкіркишені.
На підкладці під внутрішню халяву проектується мітка під центр застібки
“блискавка”, по якій приклеюють підкладку до халяви. При проектуванні
клапану під “блискавку” в нижній частині додається припуск по довжині 4-6
мм. Ширина клапану 26-28 мм.
Зазвичай в верхній частині підкладки передбачена штаферка шириною 25-
30 мм. Будується вона еквідістантно контуру верхнього канту. Оскільки на
зовнішній халяві проектується виточка, то її параметри повинні бути враховані
при проектуванні штаферки (Рис. 58).
Спочатку будуються дві частини зовнішньої штаферки: передня, яка
розташована між переднім швом та виточкою (деталь Ш1-Ш2-Ш3-Ш4); та
задня, розташована між виточкою та заднім швом (деталь Ш5-Ш6-Ш7-Ш8).
Далі шаблони цих деталей вирізаються і суміщуються по лінії виточки: лінія
Ш5-Ш6 суміщується з лінією Ш3-Ш4. Таким чином отримуємо контур цілої
зовнішньої штаферки. Зовнішня підкладка під халяву проектується з виточкою
Ш4-Ш9-Ш6, яка застрочується зшивним швом.
62
7-11
Рис. 57 - Побудова підкладки жіночих чобіток на застібці

“блискавка”
Частіше за все штаферка по передньому контуру будується ціла, тому до

отриманого контуру зовнішньої частини приєднується передня частина
внутрішньої штаферки (Рис. 59).
63
Рис. 58 - Побудова зовнішньої частини штаферки
Рис. 59 - Проектування верхньої частини підкладки жіночих чобіток

на застібці “блискавка”
6.2. Облягаючі чобітки із заднім розташуванням “блискавки”

Другий варіант чобіток – це чобітки із застібкою “блискавка”, розташованою по
задньому шву. Це менш розповсюджений варіант конструкції. Застосовується
насамперед тоді, коли внутрішнє розташування “блискавки” суперечить задумці
модельєра, зіпсує зовнішній вигляд моделі тощо.
Основна відмінність проектування такої конструкції – це відсутність
внутрішнього вікна під “блискавку” і наявність такого вздовж заднього контуру
грунд-моделі чобітка (Рис. 60).
Верхній кант будується аналогічно конструкції із внутрішньою застібкою.
Виточка проектується на обох сторонах халяви. Зовнішня та внутрішня виточки
відрізняються лише висотою (оскільки зовнішня частина халяви вища, то і
виточка будується вищою на 11-14 мм).
Від заднього контуру грунд-моделі чобітка вправо відкладаємо половину
ширини вікна під “блискавку” (якщо вікно 8 мм, то відкладаємо 4 мм) і
64
Рис.60 - Побудова складального креслення жіночих чобіток на задній
застібці “блискавка”
65
проводимо еквідістантний припуск до контуру затягувальної кромки,
відмічаємо т. Бв2. Від т. Бв2 вверх відкладаємо 12-16 мм, відмічаємо т. Бв1 –
точку нижньої межі вікна “блискавки”. Від т. Бв1 вліво проводимо
перпендикуляр довжиною 8 мм до побудованого криволінійного контуру і
відмічаємо т. Бн1. Через т. Бн1 вниз проводимо еквідістантний п’яткового
контуру припуск і відмічаємо т. Бн2. Вище т. Бв1 задній контур зовнішньої та
внутрішньої халяви співпадає. Далі вниз внутрішній контур проходить через
точки Бв1 та Бв2; а зовнішній – через т. Бв1, Бн1 та Бн2.
Зовнішній вигляд нижньої частини чобітка ззаду показаний на Рис. 61.
Рис. 61 - Вид ззаду нижньої частини чобіток

із задньою “блискавкою”.
До контуру Бн1-Бн2 додається ще припуск під настрочний шов 8 мм.

По передньому шву чобітки з’єднуються зшивним швом. Верхній кант
обробляється взагинку.
Побудова підкладки. При побудові підкладки слід взяти до уваги, що

вздовж контуру застібки «блискавка» додають припуск на обрізку 3-4 мм
відносно контуру верху (Рис. 62). Шкіркишеня складається з двох однакових
частин, які нижче вікна «блискавки» з’єднуються між собою «внахлест», тому в
цій частині додається додатковий припуск 5-6 мм.
Передня частина підкладки проектується аналогічно варіанту з
внутрішньою «блискавкою».
Штаферка проектується цілою; спосіб побудови аналогічний побудові
штаферки для чобіток з внутрішньою «блискавкою», шляхом поєднання
передніх та задніх частин.
Обидві частини підкладки під халяву проектуються з виточкою, контур
якої співпадає з контуром виточки на халяві.
66
Рис. 62 - Побудова підкладки жіночих чобіток із задньою
«блискавкою»
67
1. Від чого залежить конструкція чобіток?
2. В яких точках проводиться обмірювання гомілки для отримання
індивідуальних параметів замовника?
3. Які корегування проводять для УРК колодки при проектуванні чобіток?
4. Як побудувати вісь халяви?
5. Які особливості побудови халяви?
6. Особливості побудови лінії верхнього канта та виточки.
7. Як побудувати лінію застібки «блискавка»?
8. Які особливості побудови союзки язикового крою?
9. Які варанти підкладки Ви знаєте в залежності від розташування
застібки «блискавка»?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7
ПОБУДОВА ЖІНОЧИХ ЗАВИЩЕНИХ ЧОБІТ ТИПУ “БОТФОРТИ”
ознайомитися з методикою побудови жіночих ботфортів на базі
антропометричних даних.
1. Побудова халяви чобіток на базі антропометричних даних.
2. Побудова контуру верхнього канту.
3. Побудова застібки «блискавка».
4. Побудова складального креслення безпідкладкових «ботфортів»
5. Проектування внутрішніх деталей безпідкладкових «ботфортів»

Ботфорти відрізняються від чобіток перш за все висотою: вони
закривають коліно, а інколи досягають середини стегна, і навіть вище.
Для побудови грунд-моделі ботфортів необхідні антропометричні дані, що
наведені в табл. 2.
Побудова халяви. Побудова грунд-моделі ботфортів починається
аналогічно побудові чобіток (див. попередню лабораторну роботу). Спочатку
підготована та відкорегована УРК вписується в прямокутну систему координат;
далі будується вісь халяви, вздовж якої відкладаються всі висотні параметри
ботфортів і відмічаються точки: Вв; Вс; Вш; Впод.к; Вкол; Внад.к; Виз
(Рис.63). Через ці точки проводяться лінії під кутом 84 до вісі халяви. Після
68
цього проводиться передня лінія халяви, від якої вздовж цих ліній
відкладаються широтні параметри, наведені в табл.2.
Таблиця 2 - Параметри, які необхідні для проектування «ботфортів»

та їх середні значення
Значення Значення
Широтний параметр висотного широтного
параметру, мм параметру, мм
Напівобхват стегна на рівні висоти
530 210
виробу Оиз/2
Напівобхват стегна над коліном
500 195
Онад.к/2
Напівобхват коліна 460 180
Напівобхват коліна в присіді Окол/2 460 190

Напівобхват гомілки під коліном
410 165
Опод.к/2
Напівобхват гомілки у найширшому
315 178
місці литкового м'язу Ош/2
Напівобхват гомілки посередині між
найширшим та найвужчим місцями; 208 147
Ос/2
Напівобхват гомілки у найвужчому
108 112
місці (над гомілковим суглобом) Ов/2
Напівобхват стопи по косому підйому -
155
Окос/2
Таким чином отримуємо відрізки:

Пв-Св = Ов/2;
Пс-Сс = Ос/2;
Пш-Сш = Ош/2;
Ппод.к-Спод.к = Опод.к/2;
Пкол-Скол = Окол/2;
Пнад.к-Снад.к = Онад.к/2;
В1-Сиз = Оиз/2
69
Рис.63 - Побудова грунд-моделі чобіт типу “ботфорти”
70
З’єднуюємо отримані точки. Отриманий контур має бути відкорегований з
урахуванням необхідних припусків аналогічно побудові чобіток. Так, по
відрізку Пв-Св від т. Св назад додаємо припуск на вільне облягання. Для
чобіток з підкладкою цей припуск досягає 1 см. Для безпідкладкових чобіток з
еластичної м’якої шкіри цей припуск можна зменшити до 0,5 см.
В найширшій ділянці гомілки (Пш-Сш) облягаючі чоботи будуються без
припуску, а для безпідкладкових облягаючих чобіток з еластичної шкіри
відрізок Пш-Сш можна засікти до 3 мм.
В ділянці коліна необхідні два параметри: напівобхват у випрямленому
стані (Пкол-Скол) та напівобхват у зігнутому стані, при присіданні
(Пкол-Скол.пр), щоб забезпечити вільне функціонування колінного склепіння.
Для «ботфортів» з підкладкою обхват в цій ділянці повинен бути не меншим
ніж обхват коліна при згинанні. Для «ботфортів» з еластичної шкіри без
підкладки цей обхват можна зменшити, тоді задній контур халяви проходитиме
між точками Скол та Скол.пр, але не ближче ніж за 5 мм до т. Скол.
В найвищий точці задньої лінії ботфорта Сиз припуск зазвичай становить
2-4 мм.
В точках Снад.к та Спод.к припуски визначаються в основному
плавністю контура, але вони повинні бути не менше3-4 мм.
Побудова контуру верхнього канту. В «ботфортах» лінія верхнього
канту симетрична, немає різниці між внутрішньою та зовнішньою. При її
побудові орієнтуємось на точки В1 та Сиз. Від т. В1 вверх відкладаємо 10-20
мм, і з’єднуємо отриману точку з т. Сиз лекальною кривою так, щоб кути, які
утворюються між нею та передньою і задньою лініями були близькі до прямих.
Побудова застібки “блискавки”. При проектуванні центральної лінії
застібки орієнтуємось на т. З, З’ та З”. Знаходження точок З’ та З” відбувається
таким самим чином, як і для чобіток до коліна. Верхня межа застібки
“блискавки” – точка З знаходиться на середині відрізку Пш-Сш. Для
висококаблучних ботфортів застібка будується по прямій, а для
низькокаблучних – по лекальній кривій. Верхню межу застібки (т. З) можна
змістити нижче на 5-10 мм.
Побудова складального креслення жіночих безпідкладкових облягаючих
«ботфортів» з центральним і заднім зшивними швами.
Основна вимога для виготовлення безпідкладкових чобіт – це наявність в
нижній частині чобітка внутрішніх деталей, які б дозволили застосування
каркасних і проміжних деталей, що підвищують формостійкість взуття. В той
же час м’яка халява виготовляється з еластичної шкіри без підкладки.
71
Рис. 64 - Побудова складального креслення безпідкладкових «ботфортів»
72
Таким чином, нижня частина такого чобітка повинна мати
конструктивні лінії або деталі туфельних конструкцій. Розглянемо побудову
складального креслення безпідкладкових «ботфортів» (Рис. 64).
Спочатку на колодці прорисовуємо конструктивні лінії. В даному
випадку це лінія туфель типу “човник”, при побудові якої орієнтуємось на
точки С, Вб і М. Вздовж цієї лінії проходитиме строчка, що прикріпляє деталі
підкладки до верху. Далі знімаємо УРК способом для чобіток, і будуємо
грунд-модель «ботфортів». Після цього додаємо технологічні припуски.
Внутрішні деталі присутні лише в нижній частині конструкції і
будуються по контуру, прорисованому на колодці, з припуском під
обрізування 5-6 мм (Рис. 65). В даному випадку підкладка складається з
підкладки під союзку, шкіркишені та внутрішньої і зовнішньої бокових
деталей підкладки.
7-11
Рис. 65 - Проектування внутрішніх деталей безпідкладкових «ботфортів»
1. Які параметри є обов’язковими для проектування «ботфортів»?
2. Які особливості побудови верху безпідкладкових чобіток з еластичної
м’якої шкіри?
3. Які особливості побудови верху «ботфортів» з підкладкою?
4. Як проводиться контур верхнього канту?
5. Які особливості побудови підкладки для «ботфортів»?
73
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7
ПРОЕКТУВАННЯ ЧОБІТОК СЕРІЙНОГО

ВИРОБНИЦТВА
ознайомитися з методикою побудови чобіток різних конструкцій серійного
виробництва.
1. Особливості побудови чобіток серійного виробництва
2. Побудова конструктивної основи чобіток методом республіканського
будинку моделей
3. Проекутвання розміточної устілки
4. Побудова складального креслення ремінцевої конструкції
5. Побудова підкладки взуття ремінцевої конструкції

Майже до середини минулого століття взуття тільки в загальних рисах
відповідало формі стопи, оскільки формувалось на симетричних колодках.
Виникла необхідність створення такої системи побудови верху взуття, за якою
можна було б, не маючи перед собою колодки чи стопи замовника, побудувати
модель, придатну для виготовлення взуття певного розміру. Така система була
створена в 1876 році віденським майстром-шевцем Робертом Кнеффелем. Вона
мала назву графічної, оскільки ґрунтувалась на графічному способі побудови
плоского контуру моделі в системі прямокутних координат. За цим методом
креслення моделі взуття виконували шляхом перенесення розмірів стопи у
вигляді точок на конструктивну сітку.
Створення графічної системи моделювання було кроком вперед. Однак
вона не враховувала конкретну форму і розміри колодки і вимагала
неодноразового доопрацювання контурів деталей. Пошита заготовка неякісно
формувалася на колодці.
Після об’єднання дрібних майстерень у підприємства масового
виготовлення взуття виникла потреба в досконаліших способах проектування
взуття, які б відповідали вимогам масового його виробництва.
У 1910 році А. Келлер, використавши розгортку колодки і помістивши її у
вінкельний стан Кнеффеля, започатковує нову систему проектування – графо-
копіювальну. Ця система моделювання поширена в усьому світі до цього часу.
74
Перевагою системи є те, що вона враховує форму колодки, її розміри,
забезпечує задовільне формування заготовки на колодці. Але недосконалий
спосіб одержання розгортки все ж таки не дозволяє проектувати взуття з
високою точністю.
Враховуючи недоліки графо-копіювальної системи, у 1936 році група
вчених під керівництвом Ю. П. Зибіна розробляє принципово нову систему
проектування верху взуття, яка ґрунтується на узагальнених даних обміру стоп
населення і називається копіювально-графічною. Вона передбачає копіювання
бокової поверхні колодки і графічну побудову деталей взуття.
Недоліками цієї системи є те, що виникають ускладнення у відтворенні
ліній моделі на кресленні за ескізом, і, як наслідок, відхилення від художнього
задуму.
Переваги копіюваьно-графічної системи в тому, що вона враховує розміри
колодки, анатомо-фізіологічну будову стопи та практичний досвід у сфері
моделювання та конструювання тих видів взуття, які запроваджені у
виробництво.
У 50-ті роки 20 століття, коли був розроблений новий спосіб формування
заготовки, а саме внутрішній, потрібно було розробити такий спосіб
проектування верху, який би забезпечив високу точність. Оскільки
проектування проводилось на основі жорсткої оболонки, одержаної з поверхні
колодки, то спосіб дістав назву проектування за жорсткою оболонкою. Цей
спосіб передбачає таку послідовність виконання робіт: підготовка колодки до
копіювання; одержання жорсткої оболонки з „одягненої” колодки; одержання
макета верху взуття, що проектується; розпластування жорсткої оболонки;
визначення деформації заготовки; побудова креслень деталей.
Проектування взуття за італійською методикою. Метод проектування
взуття на колодці та перенесення ліній моделі з колодки на площину був
створений у 1962 – 65 роках у Міжнародному інституті взуттєвої техніки та
мистецтва в Мілані. Метод враховує попередній досвід проектування взуття та
включає ряд нових елементів.
Новим елементом в італійській методиці є різне корегування, тобто
розширення або звуження нижніх та верхніх країв типу заготовки на колодці.
При цьому кожна конструкція заготовки має свої особливості корегування.
Із чинників, що впливають на якість проектування найбільш важливими є
знання модельєром анатомії стопи, врахування властивостей матеріалів для
верху взуття та вибір методу складання заготовки.
При проектуванні та конструюванні взуття за італійською методикою
особливу увагу приділяють точності побудови, дотриманню пропорцій деталей
та ліній їх з’єднання, точності відтворенні ескізу моделі.
75
У взуттєвому виробництві для проектування чобіт застосовують різні
методики, що сформувались на різних науково-теоретичних основах і дають
різні результати проектування. Серед них: метод республіканського будинку
моделей, методика проектування жіночих чобіт італійської школи моделювання
АРС Суторія, німецька методика, та ін.
Особливістю проектування чобіток в серії є врахування середніх
параметрів гомілки певних груп населення згідно антропометричних
досліджень. Жіночі чобітки, як правило, мають проектуватися та виготовлятися
в трьох повнотах (вузька, середня та широка), щоб максимально задовольнити
попит споживачів. Опорні дані, необхідні для проектування конструкцій
чобітків серійного виробництва, наведені в Табл.3.
Таблиця 3 - Основні параметри гомілки ніг

Ширина в Ширина в Відстань до Виміри ширини в
№ найширшому вузькому вузького найширшому місці гомілки
№ місці гомілки місці місця між трьома повнотами
на висоті гомілки гомілки вузька середня широка
1,25*№
270 180 ~120 ~130 - 180 -
240 176 ~112 ~120 170 176 182
215 145 ~100 ~105 - 145 -
185 135 ~90 ~95 - 135 -
155 125 ~80 ~80 - 125 -
від № до№ ±2мм від № до№
±1,3мм
Обхват косого підйому знаходять за формулою:
О кп = 1,38 Оп, (13)
де Оп – обхват пучків
7.1. Метод республіканського будинку моделей

Побудова шаблону УРГ (для конструювання жіночих чобіт). На
аркуші ватмана проводять горизонтальну лінію ШТ довжиною 120 мм (рис.
66), потім на цій лінії від точки Ш відкладають відрізок ШВ, рівний 115 мм.
З точки В встановлюють перпендикуляр до лінії ВШ і відкладають на
ньому відрізки, мм: ВВ1= 69, ВВ2 = 106, ВВ3=212, ВВ4=291, ВВ5=390 та
ВВС=407.
76
Через точки В1, В2, В3, В4 и B5 проводять лінії під кутом 84°, а через
точку Вс під кутом 86° и відкладають широтні розміри разгортки. Отримані
точки з'єднують і отримують контур шаблону УРГ.
Рис. 66 – Побудова усередненої розгортки гомілки
На отриманому шаблоні параллельно лінії ВВС, що позначена цифрою 1

(призначений для конструювання чобіт з висотою каблука 10—20 мм), будують
кілька додаткових ліній 2, 3 и 4 на відстані 1,8; 1,3 и 1,3 мм (на рис. 66 короткі
штрихи в трьох місцях), які будуть лінією висоти в конструкціях чобіт з
висотою каблука відповідно 30 - 40, 50 и 60 - 70 мм.
77
Побудований шаблон УРГ вирізають з паперу, наклеюють на картон і
знову вирізають. Потім на нього шилом переносять всі лінії та цифрові
позначення.
Встановлення розгортки. При конструюванні чобіт отримують
розгортки з колодок, встановлюють їх в осі координат і наносять конструктивну
сітку.
Суміщення шаблону УРГ і разгортки бічної поверхні колодки. Шаблон
УРГ накладають на викреслену в осях координат розгортку так (рис.67), щоб
встановлений через точку Лв перпендикуляр суміщувався з лінією висоти
чобітка ВВС, а лінія ШТ проходила через точку В'к. Встановлений таким чином
шаблон УРГ окреслюють і переносять на нього широтні допоміжні лінії.
Рис.67 – Суміщення усередненої розгортки гомілки з розгорткою

бічної поверхні колодки 78
Побудова деталей верху облягаючих чобіток. Спочатку будують
контур халяви, встановлюючи припуски до розгорток з урахуванням товщини
материалу верху, підкладки, проміжних деталей, технології складання
заготовки, можливого видовження заготовки при формуванні. Середні величини
припусків для побудови халяв чобіт трьох повнот подані у таблиці 4 та 5.
Припуски розраховані з урахуванням застосування еластичного матеріалу верху
товщиною 1 мм із середніми показниками видовження і підкладки товщиною
2,5 мм.
Рис. 68 – Модель верху жіночого чобітка із застібкою «блискавкою»
79
Отримані точки Г', Ш'4, Ш'3, Ш'2, К2 та З1 з'єднують плавною
кривою, яку продовжують вниз до лінії затяжного припуска. Після побудови
задньої лінії халяви переходять до побудови передньої лінії. Для цього точки
Е',Т'4,Т'3,Т'2 та А1 з'єднують плавною кривою. Отриману криву з’єднують
потім з точкою Ж на верхньому контурі розгортки.
Верхній край зовнішньої сторони халяви будують з опуклістю 7-10 мм.
Щільне облягання гомілки ноги забезпечується витачкою шириною 6-8 мм.
Верхній край внутрішньої сторони халяви будують увігнутим (прогин на
середині увігнутості дорівнює 3 мм).
При побудові лінії розташування застібки «блискавки» враховують
розташування жорсткого задника.
Таблиця 4 - Припуски до УРГ за шириною халяви, мм
Місце Повнота Місце Повнота

встановлення В В Ввстановлення В В В
припуску В С Ш припуску В С Ш
1
Ш2Ш'2 7 9 Т4Т'4 1 3 5
1
1
Ш3Ш'3 4 7 ЕЕ' 1 3 5
0
1 1 1 1
Ш4Ш'4 3 7 В'КА
1 54 56 58
1 1
ГГ' 7 АА' 6 6 6
0,5 4
1 1
Т2Т'2 9 КК' 6 6 6
1 3
Т3Т'3 4 6 8 В'КВ''К 4 4 4
Таблиця 5 - Ширина халяви за повнотами, мм
Місце Повнота
встановлення ширини
халяви В С Ш
Ш'2Т'2 126 130 134
Ш3Т'3 151,5 156,5 161,5
Ш4Т'4 178 184 190
Г'Е' 179,5 185 190,5
В'КА' 160 162 164
80
Проектування чобіт з широкою прямою халявою. Від т. О вверх
відкладають величину висоти каблука+(6-7) мм та відмічають т. Вк. Вписують
УРК в осі координат стандартним способом.
Відкладаємо від т. Вк відстань 2/3N вправо до перетину з віссю Х та
відмічаємо т. П. Далі проводимо ВкБ – ширину косого підйому колодки та ВкА
– ширину косого підйому чобітка. Наносим т. Вп (ВкВп=0.15N+25.5 або
ВкBп=Nst+24)
Рис. 69 – Проектування зовнішніх деталей чобіт з широкою прямою

халявою
На середині відрізка ВкБ відмічаємо т.В. Через т.В проводимо
вертикальну пряму, на перетині якої з нижнім контуром УРК відмічаємо т. Г.
Від т. Г вверх відкладаємо висоту чобітка ГВс. По цій же висоті чобітка від т. Г
відкладаємо відстань 1.25N+10 та відмічаємо т. Шик. Через точки Вс, Шик
проводим прямі під кутом 86◦, на яких відкладаємо відповідні широтні
параметри.
81
З т. А проводимо вертикальну пряму, до якої під кутом 70◦ проводимо
ширину косого підйому, що відповідає ВкА та відмічаємо т. Д’. Від т. Д’ вправо
відкладаємо відстань ДД’
Знайшовши точки Е, Е’, Ж, Ж’, Д, Д’, викреслюємо контур грунд-моделі.
Дані, необхідні для побудови креслення чобітків для різних статево-вікових
груп, наведені в табл.6.
Проектування підкладки. Проектування підкладки з байки наведене на
Рис. Якщо підкладка з еластичної шкіри, то відстань між контуром грунд-моделі
верху та контуром підкладки по ширині зменшується до 2-3 мм.
Рис. 70 – Проектування деталей підкладки чобіт з широкою прямою

халявою
82
Таблиця 6 - Нормативи для побудови чобіток різних статево-вікових
груп
НОРМАТИВИ ПОБУДОВИ БАЗОВИХ МОДЕЛЕЙ ЧОБІТ БЕЗ ЗАСТІБКИ
ЖІНОЧІ ЧОБОТИ без застібки «блискавка» № 240, W-6, висота ГВс=390мм

ВкА ВкС Шкпс Шкпк Ширина халяви
П П
ОВк ВкА ВкБ АД ДД’ ШикЕ ЕЕ’ ВсЖ ЖЖ’ ВкВк’ BпВп’ СС’
20 40° 108° 164- 174 184- 169 75 182- 74 180- 2-3 3 2-
185 185 185 182 2,5
40 42º 104º 180- 172 180- 164 75 182- 74 180- 2-3 3 2-
181 181 185 182 2,5
60 44º 100º 177- 170 177- 163 77 180- 75 178- 2-3 3 2-
176 178 183 180 2,5
80 46º 96º 172- 168 172- 160 78 178- 75 176- 2-3 3 2-
173 173 180 178 2,5
ЧОЛОВІЧІ ЧОБОТИ без застібки «блискавка» № 270, W -6, базова висота ГВс=270мм
25 37º 105º 195 182 195 178 - - 80 190- 2,5- 3,5- 2-3
192 3 4
ШКІЛЬНІ ЧОБОТИ без застібки «блискавка» № 215, W -5, базова висота ГВс=220мм
15 37º 115º 170 150 170 155 - - 70 164 2,5- 3-4 2-
3 2,5
ДИТЯЧІ ЧОБОТИ без застібки «блискавка» № 185, W -4, базова висота ГВс=220мм
10 37º 115º 155 145 155 138 - - 59 147 2- 3-4 2-
2,5 2,5
МОДЕЛЬНІ ЧОБОТИ без застібки «блискавка» № 155, W -5, базова висота ГВс=180мм
10 37º 115º 138 128 138 123 - - 52 130 2- 3,5- 2-
2,5 4 2,5
7.2. Проектування моделі чобіток типу «козачок».

Дана методика передбачає використання УРГ. Це конструкція із прямою
вільною халявою без застібки «блискавка», що утворює складки в ділянці
вузької частини гомілки.
Особливістю побудови грунд-моделі даної конструкції є необхідність
зсуву УРГ або опорних параметрів побудови халяви вверх на 40 мм з
урахуванням утворення складок в нижній частині.
Припуски при проектуванні контура халяви в т. Вз та т. В збільшуються
до 6-7 мм. Припуск в т.В залежить від висоти каблука: чим нижчий каблук, тим
більший припуск в т. В. (рис.71)
Передній контур халяви проектується вертикальним, виходячи з т. В. (т. В
отримується на перетині відрізку Вк-М та контуру гребеня).
83
Задній контур будується з урахуванням вільного облягання гомілки
халявою, тобто ширше від параметрів УРГ на 5-15 мм в залежності від
матеріалів верху, особливостей силуету тощо.
Важливою особливістю даної конструкції чобіток є необхідність
врахування «прохідності» халяви – можливість взування чобіток без застібок.
Для цього проводиться лінія В-Нв”, що дорівнює половині величини косого
підйому Вк’-В.
Лінія В-Нв” проводиться під кутом 70º до вертикальної передньої лінії халяви.
Халява по всій висоті має бути «прохідною».
Для перевірки правильності грунд-моделі та напряму халяви зазвичай
проводять її контрольну перевірку на колодці. Для цього вирізають побудовану
грунд-модель чобітка, з’єднують точки Вз, М та В. Роблять розрізи Вз-М та В-
М, не доходячи на 2 мм до т. М. Далі до зовнішньої бічної поверхні
встановленої на каблук колодки прикріплюють підготовлений грунд так, щоб т.
Нв, в, Вк співпали із відповідними точками колодки. Далі встановлюють халяву
так, щоб вона зайняла бажане положення, і фіксують розрізи Вз-М та В-М.
Для виготовлення союзки згідно даної моделі чобіток використовується
попереднє формування союзки перед її прикріпленням до заготовки. Для
проектування такої союзки проводимо лінію О-О, встановлюємо вирізаний
шаблон напівсоюзки так, щоб т. С та т. в лежали на лінії ОО. Заміряємо
відстань С-в по прямій та по криволінійному контуру, знаходимо різницю ΔL.
Від т. С вліво та від т. Н вправо відкладаємо відстань ΔL/2+(5÷6),
відмічаємо відповідно точки С’ та H’.
Відстань С’-H’ ділиться на рівні відрізки по 9-10 мм, через які
проводяться допоміжні перпендикуляри до ОО. (рис.72) На кожній з цих
відрізків від лінії ОО відкладаються поперечні розміри попередньої союзки.
Отримані точки з’єднуємо плавною кривою та додаємо по всьому периметру
припуск від 4 до 7 мм в залежності від властивостей матеріалу, особливостей
обладнання та конфігурації союзки.
Після процедури формування союзки її надлишки обрізаються по
шаблону попередньої напівсоюзки.
84
Рис. 71 - Проектування чобіт з витяжною союзкою
Рис. 72 – Викладування на площині витяжної союзки

85
7.3. Особливості проектування дитячих чобіток з овальною вставкою.
Грунд-модель чобіток дитячих будується за методикою РДМО.
На попередньо підготовлений та обклеєній скотч-стрічкою колодці
наносяться лінії овальної вставки (з урахуванням можливого зміщення лінії в
готовому взутті на 2 мм вниз). При нанесенні лінії овальної вставки на колодку
слід зменшувати площину вставки, проводячи лінію на 2-3 мм вище за потрібну,
щоб компенсувати розтягнення вставки при затягуванні заготовки.
Знімаючи УРК, в носковій частині по контуру вставки робимо надріз для
кращого роз пластування зліпка. Вписуємо УРК в осі координат стандартним
способом. Переносимо конструктивні лінії зі зліпку на креслення.
Далі необхідно побудувати деталь овальної вставки. Для цього
переколюємо контури вебд, вСС’г (Рис.73 ). Далі отриманий шаблон надрізаємо
по контуру вСС’г між точками С та С’ по нормалі до криволінійного контуру
СС’на рівні пелюстки, не доходячи до контуру еб на 3 мм (Рис.73,б).
Розвертаємо шаблон так, щоб отримані пелюстки лягли на пряму лінію
перегину вг’, яка проводиться на кресленні грунд-моделі через точки в та С.
Зміна площини вставки між лінією перегину та контуром УРК на ділянці вС
корегується по нижньому контуру вставки (рис.73, а площа коректировки
заштрихована).
7.4. Методика проектування жіночих чобіт італійської школи

моделювання АРС Суторія.
Вписування УРК в осі координат. На аркуші паперу формату А2
проводять осі координат ХОУ . По осі ОУ вверх відкладають відрізок ОВК, що
дорівнює висоті підняття п' яткової частини колодки ( рис. 1.25). Вліво від цієї
точки відкладають 3 мм (точка В'к). Встановлюють УРК нижнім кінцем п'
яткової частини в точку В'к, а нижнім контуром пучків – дотично до осі ОХ,
обводять її пунктирною лінією, віднімаючи точку пучків і контур внутрішніх
пучків.
Побудова конструктивної основи жіночих чобіток. Для побудови
конструктивної основи жіночих чобіток по осі ОУ від точки Вк вверх
відкладають 120 мм (табл. 1.3) – найбільш вузька ділянка гомілки (точка 1) та
380 мм – висота халяви (точка 2). Від точки 2 вниз відкладають 106 мм (точка
4). Через точки 1, 4, 2 проводять горизонтальні лінії.
УРК по п'ятковому контуру ділять навпіл (точка А). Точку А з'єднають з
найбільш віддаленою точкою Н носкової частини УРК. Відстань АН ділять
навпіл і через середину відрізка АН (точка Е) проводять до нього
86
перпендикуляр до перетину з верхнім контуром УРК (точка В). Точки Вк і В
з'єднують прямою, яку ділять навпіл (В1). Точку В1 з'єднують з точкою А.
Точки перетину вертикальної прямої з горизонтальними лініями
утворюють відповідно точки 7, 8, 9.
Рис. 73 – Проектування дитячих чобіток з овальною вставкою
87
Таблиця 7 – Нормативи побудови чобіток за італійською методикою
Умовне Жіночі Чоловічі
позначення на без на без
(точки) застібці застібки застібці застібки
«блискавка» «блискавка» «блискавка» «блискавка»
Вк-1 120 120 135 135
Вк-2 380 380 415 415
2-4 106 106 116 116
1-6 3 - 3 -
6-7 120 - 135 -
9-10 10 10+10 10 10+10
11-12 5 10+5 5 10+5
9-11 170 170 185 185
8-13 165 165 180 180
О-Вк висота висота висота висота
каблука каблука каблука каблука
Від точок 8 та 9 ліворуч по горизонтальній лінії відкладають відповідно

165 мм та 170 мм (рис. 1.25), одержуючи точки 13 та 11. (точка 10), а від точки
11 – 15 мм (точка 12). Точки 10 та 12 з'єднують прямою, яку ділять навпіл
(точка 15). Від точки 15 по перпендикуляру вверх та вниз відкладають по 10мм.
Отримані точки з'єднують прямими з точками 10 та 12, оформлюють
плавними лініями верхній кант халяв (зовнішній та внутрішній контури). Точки
В'к , А, 1, 13, 11, 12 з'єднують плавною лінією і оформляють задній контур
халяви. Після цього дають припуск на затягувальну кромку, величиною 15 мм.
Побудовану конструктивну основу вирізають і розрізають по ламаній лінії
АВ1 В, не доходячи до точки В1 на 1 – 1,5 мм з обох сторін. В точці В розводять
конструктивну основу на 3 мм і фіксують це положення клейкою тасьмою.
Проектування грунд-моделі макету заготовки верху жіночих чобіток.
По конструктивній основі розробляють контури зовнішніх деталей моделі, що
проектується з урахуванням ескізу взуття та анатомічної будови стопи. До
отриманих контурів додають припуски на складання. Після побудови припусків
роблять деталювання. Як правило в чобітках частина союзки заходить на тил
стопи від точки її згину і вище (на гребінь колодки). Тому її лінія згину
будується від т. С вверх по УРК відповідно до ескізу. Для викроювання союзки
з плоского матеріалу шаблон деталі перекочують відносно прямої лінії,
зберігаючи незмінною довжину контурів союзки, які зшиваються з халявами.
При проектуванні чобіток на застібці «блискавка» передня вертикальна
лінія проводиться через точку 7, яку знаходять таким чином. Від точки 1 вправо
відкладають 3 мм і одержують точку 6, від якої відкладають 120 мм, одержують
точку 7, через яку проводять передню лінію халяви. Задній контур халяви в
цьому випадку проходить по точках В'к А, 6, 13, 11, 12. Решта параметрів
наведені в таблиці 7.
88
Рис. 74 – Проектування конструктивної основи чобіток
Лінію застібки «блискавка» проводять так. Халяву по лінії 10-12 та 6-7
ділять навпіл і з'єднують отримані точки прямою, яку продовжують вниз в
залежності від конструкції нижньої частини чобіток, але не нижче точки, що
знаходиться на відстані 25 мм від нижнього контуру УРК. Якщо застібка
пластмасова, то лінія розрізу може бути дещо округленою, а якщо металева, то
прямою.
Після побудови грунд-моделі вирізають шаблони деталей з паперу і
складають макет заготовки з допомогою каучукового клею НК. Одержаний
макет заготовки приміряють на колодку і перевіряють якість «посадки». Якщо
якість задовільна, то далі в грунд-модель вносять відповідні корективи, а саме
припуски на товщину внутрішніх і проміжних деталей низу і підкладки; на
89
обробку видимих країв деталей верху і їх зшивання; затягувальну кромку з
урахуванням деформації заготовки в процесі формування (рис. 74).
7.5. Методика проектування жіночих чобіт за німецькою методикою.

Чобіток проектується за розгорткою з колодки з усіма нанесеними на ній
конструктивними точками із затяжною кромкою .
Спочатку до лінії Вк1М розгортки проводимо перпендикуляр таким
чином, щоб він торкався найбільш випуклої точки п'ятки – Вк1Вк2. Через точку
В (точку згину ступні) перпендикулярно до лінії Вк1М проводимо пряму MN,
яка є передньою лінією халяви. Від точки М відкладаємо висоту чобітка.
Для 37-го розміру висота чобітка 400-410 мм. Обхват колодки по ВкВ 360
мм, половина обхвату – 180мм.
Через точку по відношенню до передньої лінії халяви під кутом 82-87°
проводимо лінію верхнього канту халяви. Від точки N на лінії верхнього канту
відкладаємо ширину халяви, що дорівнює косому вз'єму 180 мм – точка N2.
Будуємо лінію п'яткової частини халяви. Від точки Вп⁄б на розгортці у бік
п'ятки відкладаємо 6 мм, отримуємо точку Вп ⁄ б1. Далі від точки Вп⁄б1 вниз до
найбільш випуклої точки розгортки і потім по лінії розгортки до точки Вк.
Через точку В по відношенню до передньої лінії чобітка під кутом 70°
проводимо лінію входу халяви. На цій лінії від точки В відкладаємо величину
косого вз'єму плюс 2-3 мм (180мм+2мм) – відрізок ВЕ.
Від точки М вгору по передній лінії халяви MN відкладаємо 310 - 320 мм
–висоту найбільш широкої частини халяви МД. По перпендикуляру,
проведеному з точки Д до лінії MN відкладаємо половину обхвату гомілки для
37-го розміру – 175 мм. Отримуємо точку Д1. Плавною кривою сполучаємо
точки N1, Д1, Е, Впб, Вк і отримуємо лінію п'яткового контуру халяви. Для
проведення внутрішнього контуру халяви по верхньому канту від його середини
вниз по перпендикуляру відкладаємо 10 мм. Лінію верхнього канту із
зовнішньої сторони проводимо аналогічно, відкладаємо вгору 10 мм.
Лінію перегину союзки проводимо сполучаючи точки В і Н. Точка Н
знаходиться нижче від найбільш випуклої точки носкової частини розгортки на
4-5 мм. Відкладаємо від нижнього контуру розгортки розмір затяжної кромки.
Таблиця 8 - Широтні та довжинні розміри для високого чобота

Розміри в Половина
Обхват Висота
штихмасовій обхвату гомілки,
гомілки, мм халяви, мм
системі мм
42 400 200 430
41 396 198 427
40 388 194 421
39 384 192 418
38 376 188 412
90
Рис.75 – Побудова конструктивної основи чобіт за німецькою
методикою
ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА
1. Бегняк В.І. та ін.. Практикум з конструювання і проектування взуття,
Хмельницький: ХНУ, 2013. – 252 с.
2. Гуминская Н.П. Конструирование обуви, Минск: Літаратура і Мастацтва,
2011. – 94 с.
3. Ключникова В.М. и др. Практикум по конструированию изделий из кожи. –
М.: Легпромбытиздат, - 1985. -336с.
4. Макарова В.С. Моделирование и конструирование обуви и колодок, М.:
Легпромобразование, 2003. – 174 с.
5. Основи проектування та виробництва виробів із шкіри. Омельченко Н.М.,
Кернеш В.П., Коновал В.П. Частина 1. К.: КНУТД, - 2009, - 194 с.
6. Практикум з конструювання і проектування взуття. (Під заг. ред. В.І.
Бегняк), - Хмельницький: ТУП, 2002, - 272 с.
91
View publication stats

1 New

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

1 New

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

See discussions, stats, and author profiles for this publication at: https://www.researchgate.

Проектування моделей взуття

Book · December 2016

3D DESIGN OF THE FOOTWEAR LAST View project

The user has requested enhancement of the downloaded file.

ОСНОВИ КОНСТРУЮВАННЯ ВИРОБІВ ІЗ

Київ КНУТД 2013

Затверджено на засіданні кафедри конструювання та технології виробів зі

ОДЕРЖАННЯ УМОВНОЇ РОЗГОРТКИ КОЛОДКИ (УРК)

Теоретичні відомості та методичні вказівки

Підбір та розмітка колодки. Для отримання умовної розгортки бічної

Рис. 1 – Розмітка колодки

З цією метою на колодці відмічають такі точки: Вг - вершина гребеня;

Отримання розгортки з зовнішньої і внутрішньої сторін колодки. УРК

По намічених лініях роблять надрізи, залишаючи нерозрізаною перемичку

Особливості розведення УРК в залежності від виду і конструкції

ПРОЕКТУВАННЯ МОДЕЛЬНИХ ЖІНОЧИХ ТУФЕЛЬ ТИПУ

Теоретичні відомості та методичні вказівки

Підготовка розгортки для побудови туфель типу «човник». При

Рис. 4 - Розведення УРК для побудови туфель

Відпрацьовування малюнка на колодці. Перед нанесенням майбутньої

Рис. 5 – Розробка ескізу в кольорі

На зовнішній поверхні колодки промальовується модель "човника" із

Рис. 6 – Нанесення конструктивної основи туфель типу «човник»

Для полегшення пошуку правильного розташування лінії декольте краще

Рис. 7 Нанесення контрольної сітки та моделювання лінії канту

Довжина носкової частини союзки HнС повинна бути не менше 65 мм.

Побудова конструктивної основи "Декольте". Побудова «Декольте»

Потім здійснюється наступне корегування: носкова частина повертається

Рис.9 – Коригування УРК

Отриманий шаблон обводиться на ватмані. У п'ятковій частині в точці Вт

Рис.10 – Побудова конструктивної основи туфель «човник»

Для виконання побудови промальованої на колодці моделі потрібно за

Побудова конструктивної основи туфель «човник» з відкритою

АДАПТОВАНА МЕТОДИКА ПРОЕКТУВАННЯ ТУФЕЛЬ ТИПУ

Теоретичні відомості та методичні вказівки

Рис. 12 - Нанесення лінії канту туфель на поверхню колодки

При нанесенні конструктивних ліній на поверхню колодки необхідно

Вб=0.15Nm+25.5 (2) або

Рис. 13 - Перевірка розташування крила союзки в п’ятковій частині

Для найкращого прилягання заготовки до колодки та найсильнішого

Рис.14 - Корегування крила туфель

Побудова верху зовнішньої та внутрішньої частин грунд-моделі

Внутрішня частина грунд-моделі верху туфель типу «човник» досить

Контури шаблону для

Рис. 17 - Побудова шаблону внутрішнього крила туфель «човник»

В геленковій (рис.18) частині отриманого шаблону роблять надрізи для

Рис. 18 Накладання шаблону внутрішньої частини туфель на поверхню

Якщо таке розведення або накладання становить більш як 3 мм, то його

Рис. 19 Побудова креслення верху зовнішньої та внутрішньої частин

Лінія перегину підкладки під союзку проходить нижче лінії перегину

Рис. 20-Проектування підкладки для модельних

Рис. 21 - Проектування підкладки для модельних туфель «човник»

ПРОЕКТУВАННЯ РЕМІНЦЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ

Рис.22 - Одномодульні ремінцеві конструкції.

Рис. 23 - Двохмодульні ремінцеві конструкції.

Рис.24 - Трьохмодульні ремінцеві конструкції

Побудова конструктивної основи ремінцевого взуття на колодці.

Рис. 25 - Приклади ремінцевих конструкцій з пучковим ремінцем

Раціональне положення такого ремінця показане на рисунку 26.

Рис.26 - Розташування основного ремінця на межі пучкової ділянки.

Проектування розміточної устілки. Обклеєна та підготована для

Рис.27 - Співставлення колодки з плантограмою