Інформаційна безпека в мережі Інтернет, у контексті безпеки соціальних мереж в

Україні
Предмет
Об’єкт
Актуальність дослідження обумовлена зростанням важливості національної
інформаційної безпеки в умовах глобальної інформатизації.
Метою статті є визначення основних напрямів боротьби із інформаційними
загрозами у контексті розвитку мережі Інтернет.
На даний час Інтернет все активніше і масштабніше використовується в
інтересах інформаційного впливу. Він надає широкі можливості в плані надання
впливу на формування громадської думки, прийняття політичних, економічних і
військових рішень, впливу на інформаційні ресурси противника і поширення
спеціально підготовленої інформації (дезінформації). Незважаючи на вжиті методи,
функціонування комп'ютерних інформаційних систем виявило слабкі місця в захисті
інформації. Неминучим наслідком стали постійно зростаючі витрати і зусилля на
захист інформації. Однак для того, щоб вжиті заходи виявилися ефективними,
необхідно визначити, що таке загроза інформаційній безпеці, виявити можливі канали
витоку інформації та шляхи несанкціонованого доступу до даних.
Загроза інформаційній безпеці— це сукупність умов і факторів, що створюють
небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільства і держави в
інформаційній сфері [1]. Проблема захисту інформації є багатоплановою і
комплексною та охоплює низку важливих завдань. Проблеми інформаційної безпеки
постійно посилюються процесами проникнення у всі сфери діяльності суспільства
технічних засобів обробки і передачі даних і, насамперед, обчислювальних систем.
Згідно до законодавства України поняття «інформаційна безпека» має наступне
визначення: «стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і
держави, при якому запобігається нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та
невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив;
негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване
поширення, використання, порушення цілісності, конфіденційності та доступності
інформації» [2].
Сьогодні Інтернет-аудиторія постійно збільшується та охоплює значну кількість
населення нашої планети. Зокрема, із 7 млрд жителів нашої планети послугами мережі
Інтернет користується 2,3 млрд людей, тобто фактично кожний третій житель Землі
сьогодні має доступ до цієї мережі, при цьому, за рік кількість Інтернет-юзерів
збільшилася на 11 %. Дуже активною популярністю користуються соціальні мережі. У
соціальних мережах зареєстровано вже понад 5,7 млрд профілів по всьому світу.
На першому місці за популярністю - соціальна мережа Facebook, в якій нараховується
1,6 млрд зареєстрованих користувачів. На другому місці розташувався YouTube з 1
млрд профілів, а на третьому - китайська мережа Qzone з 623 млн користувачів. Далі -
також китайська Weibo з 503 млн акаунтів, а на п'ятому місці - Twitter (500,25 млн). У
ТОП-10 також увійшли Google+, LinkedIn, Renren і Instagram [3].
В Європі налічується понад 476 млн користувачів Інтернет, що становить 58.3% усього
населення континенту або 22.7% користувачів світу. За період 2000—2017 число
користувачів Всесвітньої мережі зросло майже у три з половиною рази, тобто на
червень 2017 року їх кількість становила 353.1% від кількості 2000 року. У першу
п’ятірку країн, найпотужніших користувачів Інтернет входять:
1. Німеччина - 79.9%
2. Росія - 43.0%
3. Велика Британія - 82.0%
4. Франція - 69.5%
5. Туреччина - 44.4%
Не залишається осторонь таких глобальних процесів і наша держава. Станом на
жовтень 2012 року в Україні налічувалось 19,7 млн регулярних користувачів
 Інтернету серед населення віком старше 15 років. Інакше кажучи, сьогодні доступ
до мережі Інтернет має половина мешканців України, з яких майже 50 % є
користувачами соціальних мереж [4].
Можливості технологій соціальних мереж вносять нові корективи і в уявлення
про інформаційну безпеку. Особисті дані користувачів, що знаходяться в загальному
доступі, можуть бути використані без дозволу в рекламних цілях, з вини мережі може
бути здійснено витік платіж- них даних. Серйозні неприємності для користувача
можуть бути пов’язані зі зломом акаунта і використанням всієї інформації для шкоди
йому, в тому числі з метою політичного чи економічного шпигунства, дискредитації та
інших дій з метою помсти. Загрозливим є так званий фішинг, вірус, що непомітно для
користувача краде його логін і пароль, а потім використовує їх для автоматичної
розсилки спаму від імені користувача по всьому списку його контактів [5].
В Україні через мережу Інтернет і, безпосередньо, через соціальні мережі,
мережеві співтовариства може реалізуватися політичне маніпулювання інформацією,
що може стати серйозною загрозою, як головним засадам розбудови демократичного
суспільства і зміцненню незалежності України, так і національній інформаційній
безпеці держави. Найкращим прикладом висвітлення загрози може бути події в
Україні 2014 року. З початком активної фази інформаційної війни навколо ситуації в
Україні (зокрема, навколо подій на Південному Сході країни і в Криму), обидві
сторони конфлікту зробили дії з обмеження доступу населення на підконтрольній
території до інформаційних ресурсів один одного, завдяки чому через Інтернет,
зокрема соціальні мережі маніпулюванню піддалися обидві сторони конфлікту.
Нажаль майже 40% людей в Україні віддають перевагу в отриманні інформації не
живим людям, не авторитетним ЗМІ, а соціальним мережам. В країні має проводитися
активна політика інформаційної безпеки, викриття фейкових новин, фейкових
акаунтів. Діяльність Міністерства інформаційної політики майже непомітна,
принаймні, простим людям. Маніпуляції суспільною думкою продовжуються. І це
дуже небезпечні тенденції. Як показують дослідження, сьогодні негативні емоційні
реакції українців у першу чергу спрямовані проти української влади. А це призводить
до негативних наслідків у суспільстві, а саме: до можливості зміни політичного
режиму, до зниження рівня політичної культури та правової свідомості, до порушення
механізмів політичної соціалізації та до панування в суспільстві людей, що
підкорюються.
Отже, Практика функціонування соціальних мереж в останні місяці актуалізує
необхідність розробки ефективних технологій для нейтралізації діяльності іноземних
політичних, економічних, військових, розвідувальних структур, спрямованої проти
інтересів України, в запобіганні проявам інформаційно-диверсійної діяльності
терористичних організацій, груп, окремих осіб з метою дестабілізації суспільного
життя в країні та завдання шкоди громадянам, державі, введення в систему
інформаційних ресурсів спеціально організованої, неправдивої інформації,
застосування негативного інформаційно-психологічного впливу на особу. Сьогодні,
саме системний підхід до проблеми організації інформаційної безпеки, формування
загальнонаціональної інформаційної системи, скоординованої в своїй діяльності
державою, може стати запорукою нейтралізації сучасних інформаційних загроз, у тому
числі в сфері розвитку соціальних мереж, використання позитивних факторів розвитку
інформатизації в національних інтересах.
Список використаних джерел:
1. Богуш В. М., Кривуца В. Г., Кудін А. М., «Інформаційна безпека:
Термінологічний навчальний довідник» За ред. Кривуци В. Г. — Київ. 2004. — 508 с.
2. Конституція України.: прийнята на п'ятій сесії Верхов. Ради України 28
черв. 1996 р. – К. : Велес.
3. Global Stats – Режим доступу: http://gs.statcounter.com/
4. Internet world stats – Режим доступу: https://www.internetworldstats.com/stats4.
htm#europe
 5. Гавловський В.Д. Соціальні мережі Інтернет і національна безпека : зб.
матер. наук.- практ. конф. [“Актуальні проблеми управління інформаційною безпекою
держави”], (Київ, 2011 р.) : у 2 ч. – К. : Вид-во НА СБ України, 2011. – Ч. 2. – С. 16-19.
6. Довгань О.Д., Мельник С.В. Соціальні мережі у сучасних завданнях
забезпечення кібербезпеки держави : зб. матер. наук.-практ. конф. [“Актуальні
проблеми управління інформаційною безпекою держави”], (Київ, 2011 р.) : у 2 ч. – К.:
Вид-во НА СБ України, 2011.– Ч. 2. – С. 19-21.