ЗМІСТ

Вступ - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 1
Вибір теми для екзаменаційної роботи - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 2
Опис роботи - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 3
Акварельні техніки - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 4 - 6
Джерела інформації - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 7
Вступ
Головне завдання мистецтва і живопису - будити в людині почуття
прекрасного, змушувати її думати, відчувати, завдання художника -
привернути увагу глядача, викликати в нього почуття переживання,
вираженого в картині, змусити поглянути по-новому на навколишній
світ, розгледіти в звичних предметах, надзвичайну суть . Мистецтво
натюрморту має свою прекрасну і давню історію. Натюрморт вводить
нас у світ, навколишній художника, дає можливість озирнутися на
кілька століть назад, спільно пережити разом з майстром особливо
любив він мотиви. Тож варто почати з пояснення терміну
«натюрморт». Натюрмо́ рт (фр. Nature morte — дослівно — мертва
природа) — різновид малярства, що зображає зірвані плоди, квіти,
спійману рибу та здобич мисливців, пізніше додались предмети, з
часом букети квітів, композиції овочів, фруктів, посуд тощо. Перші
фрески та зображення на посуді з сюжетами, які пізніше назвали
«натюрморти», можна знайти на фресках Стародавньої Греції та
Стародавнього Рима. Натюрморт, як самостійний жанр зародився в
Голландії на межі XVI і XVII століть і швидко досяг надзвичайної
досконалості в передачі різноманіття предметів матеріального світу. У
порівнянні з тематичної живописом або пейзажем, художник в
натюрморті вільніше розпоряджається розташуванням предметів, яке
при необхідності можна змінити, перемістити їх, прибрати і, нарешті,
змінити рівень зорового сприйняття продукції. Всі композиційні
роботи зосереджені на розміщенні натюрморту в площині живопису.
Залежно від характеру натюрморту - його висоти і ширини, глибини
простору, ступеня контрастності об'єктів за розмірами і кольором
визначається форматом і розміром площині.
Види
Умовно натюрморти діляться на чотири основні групи, в тому
числі:
 квіткові;
 сніданки або банкети;
 емоційні;
 символічні
За основу своєї екзаменаційної роботи я взяла предмети побуту на
морську тематику символічну Давній Греції. Мій вибір пов’язан не
тільки з прихильністю до Давньої Греції, а й з любов’ю до їх посудин,
які прикрашалися особливим розписом. Уявлення хаосу і космосу
можна поспостерігати в творіннях майстрів античної кераміки. Їх
взаємодія відбувається через форму посудини, символічно представляє
сформований космос, з порожнім простором посудини, що виражає
хаос. Розвиток форми керамічних витворів можна розглядати як
становлення космосу. Багатство художнього простору демонструє
вазопис. У ньому також міститься еволюція космосу, свого роду
генезис: від рослинного декору до елементів морської фауни через
геометричні візерунки до сюжетів міфології, які вже містять
зображення людей. Для архаїчного періоду Греції характерний чорно-
фігурний вазопис, а пізніше і червоно-фігурний стиль розпису.
Чорно-фігурний вазопис. Характерною його особливістю є
використання людських фігур, зображення сцен битв, бенкетів,
зрозуміло, міфологічні сюжети. Чорно-фігурний вазопис винайдена
близько 700 м до н.е. в Коринті, потім застосовувалася гончарами і
художниками в Лаконії, Аттиці. Вони перевершували технікою в
чорно-фигурному розпису і продовжували домінувати на грецькому
ринку протягом наступних 150 років. Коринфская гончарна
давньогрецька вазопис досягла нових висот техніки у виробництві,
випалюванні, формах і розпису. Чорні стилізовані фігури ставали
більш точними, детальними, витонченими.
 Додавалися фіолетові тони, створені за допомогою пігментів і
глинистих сумішей;
 Для жіночих фігур застосовували білий, а для одягу і аксесуарів
пурпурно-червоний колір;
 Характерною особливістю стилю є більший інтерес до дрібних
деталей - м'язам і волоссю, які акцентували за допомогою
гострого інструменту;
 Пози зображених фігурок відрізняють чернофігурний стиль, як
зеніт давньогрецької вазопису.
Червоно-фігурний вазопис. Основними мотивами червоно-фігурного
декору були міфологічні сюжети, жіночі образи і інтер'єри гончарних
майстерень. Метод чорно-фігурний вазопису був замінений червон-
фігурной розписом з Афін близько 530 м до н.е. і розвивався близько
130 наступних років. Червоні візерунки створювали контурну картину
на чорному тлі глазурі. Два стилю розвивалися паралельно і існують
приклади подвійний техніки дизайну вази. Але червоно-фігурна
вазопис за рахунок переваги застосування кисті, дозволяла більш
реалістично зобразити людську фігуру. Під впливом мистецтва
стінових технік живопису, в мистецтві вазопису з'явилися характерні
для цього стилю ознаки:
 анатомічні деталі
 різноманітні вирази обличь,
 деталі одягу,
 перспектива, особливості розташування фігур,
 зображення повсякденного життя, сцен навчання і спортивних
змагань.
Також у моїй картині є трохи символізму. Так як наші роботи ми
презентуємо у кінці навчального року(тобто в травні) за основу я
вирішила взяти саме морську тематику, що символізує відпочинок
після плідної праці протягом року. Перли, що спадають з глечика, для
мене являються острівком спокою поміж хаотичного світу навчання.

Акварельні техніки
У Стародавньому Єгипті малювали відточеною паличкою з шматочком
верблюжої вовни на кінці фарбами з подрібненою землі. Це і була
перша техніка акварелі, якій вже близько чотирьох тисяч років. З тих
пір акварельний живопис міцно увійшов у вжиток в Європі.

Саме слово «акварель» має латинський корінь "aqua" - вода. Тому

головний принцип техніки малювання аквареллю - це ступінь
зволоження паперу. Саме вода дає прозорість фарб, чистоту кольору і
дозволяє розгледіти фактуру паперу.
Для художника є вибір з існуючих технік малюнка аквареллю:
 aкварель по-сухому (італійська акварель);
 акварель по-мокрому (англійська акварель);
 комбінована (змішана) техніка;
 акварель по фрагментарно зволоженому папері.

Кроки художника в техніці акварель по-сухому:

 нанесення контурного малюнка, розробка тіней;
 акварель в один шар, або лессировка;
  мазки непрозорі, мозаїчні, точні;
 уникати брудних напливів, велика швидкість роботи.
У кого повчитися італійської манері: Російська академічний живопис
XIX століття. Наприклад, «Італійський пейзаж» А.А.Іванова,
зберігається в Державній Третьяковській галереї в Москві.

Акварель по-вологому (англійська акварель)

Французи називають цю техніку «працювати на воді» (travailler dans
l'eau, фр.)
Кроки художника в техніці акварель по-мокрому:
 додавання води в фарби;
 змішування фарби, не має значення де, на палітрі або на аркуші;
 рясно намочіть лист, потім розгладьте так, щоб не залишилося
нерівностей;
 видаліть надлишки води з листа шматочком вати, щоб він перестав
блищати;
 малюнок виконуйте, роблячи гранично точні мазки;
 просушування малюнка від 2-х годин;
 опрацювання елементів переднього плану (якщо потрібно).
Змішана техніка акварелі
Багато художників поєднують кілька технік малюнка в одній роботі.
Прийоми комбінованої (змішаної) техніки:
 на мокрий лист покласти перший шар фарби;
 опрацювання планів, створення необхідного ступеня розмитості;
 просушування малюнка;
 наступні шари фарби викладати поетапно;
 опрацювання середнього і ближнього планів.
Основне правило техніки: папір змочується не всесь, а в потрібній
області (резерваж); пігмент наноситься на поверхню зверху вниз.
Одношарова техніка акварелі
Фарба накладається в один шар, коригування виробляти не можна.
Одношарову техніку можна застосовувати сухим-по-сухому, і мокрим-
по-сухому.
Особливості одношарової акварелі «сухим по сухому»:
  виконання буквально в один-два дотики;
 треба заздалегідь намічати контури малюнка;
 вибрати використовувані кольори, для швидкості роботи;
 для колоризації застосовувати відтінки тільки на вологому шарі;
 більше чіткості і графічність, менше переливів.
Особливості акварелі в один шар «мокрим по сухому»:
 більше переливів, менше графичности і чіткості;
 мазки наносити швидко, до висихання, один за іншим;
 для колоризації встигати додавати фарбу, коли мазок ще не
просох.
Перевагою в одношарової техніці є створення живописних акварельних
переливів. На сухому папері легше контролювати плинність і обриси
мазків.
Багатошарова техніка акварелі (лесування)
Ця техніка акварелі може дати «зелене світло» створенню картин в
стилі реалізму. Лесировка - багатошаровий прийом, нанесення
акварелі прозорими мазками від більш світлих до більш темним, один
шар поверх іншого.

Особливості багатошарової техніки акварелі:

 реалістичність зображення: картина в яскравих, насичених тонах;
 нижній шар світлих і прозорих мазків повинен встигнути
просохнути перед наступним нанесенням;
 видно кордони мазків;
 фарба не змішується в різних шарах;
 мазки робляться акуратно, плани повітряні, живопис в м'якому
стилі;
 можна розділити процес на кілька сеансів, виконати велике
полотно.
Акварельний живопис – це швидка техніка, що потребує вивірених
рухів, адже він є найскладнішим.
Якщо Ви вирішили повісити акварельний малюнок на стіну, то Вам
потрібно оформити його в раму з антибліковим склом. Маленькі
малюнки аквареллю зручно зберігати в папках.
Джерела інформації
https://9219603113.com/referat-na-temu-natyurmort/
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%82%D1%8E
%D1%80%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%82
https://artrecept.com/zhivopis/zhanry/natjurmort
http://galamosaic.ru/ru/mediateka/detail.php?id=487
https://studwood.ru/794389/kulturologiya/simvolizm_keramike_vazopisi
https://artrecept.com/zhivopis/zhanry/grecheskaya-vazopis
https://wearts.ru/magazine/476-tekhniki-risovaniya-akvarelyu-sovety-i-
priemy
https://9219603113.com/referat-na-temu-natyurmort/#
%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA
%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA
%D0%B8,_%D0%BF%D1%83%D1%82%D0%B8_%D0%B8_
%D1%81%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0
_%D0%B2%D1%8B%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD
%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B6%D0%B0%D0%BD
%D1%80%D0%B0