Закони діалектики

Закон заперечення заперечення відображає об’єктивний закономірний зв’язок,

спадкоємність між тим, що запер. і тим, що заперечеє. Першим цей термін
запровадив у філ. Гегель. Він є автором цього закону діалектики,
сформулювавши його як закон мислення, пізнання. Поняття, за Гегелем, є
єдністю буття і сутності. Сутність – заперечення буття. Поняття – друге
запереченя або заперечення заперечення. Буття – це те, що є, що існує; сутність –
це “зняте”, розкрите буття, тому воно є його першим запереченням. Поняття –
синтез того й іншого буття і сутності, тому воно є другим запереченням або
заперечення заперечення. Гегель оперував цими поняттями тільки щодо логіки,
прроцесу мислення. Цей закон виявляється в повному своєму обсязі лише в тому
разі, коли відбувається повний цикл розвитку, коли мають місце три ступені в
процесі розв-ку. Одже особливостями даного закону є те, що він здійснює свої
оберти, коли є повний цикл. І нарешті, закон заперечення заперечення дає
теоретичне уявлення про поступальних характер розвитку.
Закон з.з., як і інші закони діалектики, є законом будь-якого розвитку, будь-якого
руху взагалі і не лише за прогресивною лінією, а й за регресивною.
Вивчення закону взаємного переходу кількісних і якісних змін необхідно
починати з визначення таких понять, як якість, кількість, міра.
Якість — це внутрішня визначеність предметів і явищ. Якість взагалі є тотожна з
буттям визначеність. Якість виявляє себе через властивість.
Кількість — це зовнішня визначеність предмета, яка вже не є тотожною з буттям.
Чистим кількісним виразом є число, яке практично не пов'язане з якістю.
Незважаючи на це, кількість і якість між собою взаємопов'язані, гармонійно
поєднані. Єдність кількості і якості виражається в категорії міри. Міра — це
межа кількісних змін, в рамках якої предмет залишається тим, чим він є, не
змінюючи своєї якості як сукупності корінних його властивостей. Порушення
міри предмета веде до переходу в інше. Стара якість зникає, а нова виникає. Ра-
зом з тим виникає і нова міра. Так відбувається розвиток всього сущого.
 Перехід від одного якісного стану до іншого відбувається завдяки певним
кількісним змінам. До певної міри кількісні зміни не ведуть до виникнення нової
якості. Кількісні міри припиняються, коли міра вичерпує себе і виникає нова
якість.
Перехід від кількісних змін до нових якісних відбувається завдяки стрибкам.
Стрибки розрізняють за:
— характером;
— змістом;
— формою їхнього прояву та ін.
Характер стрибка зумовлюється специфікою розвитку предмета. За масштабом
стрибки можуть бути довгими і короткими, охоплювати цілі епохи і незначні
історичні періоди. За змістом — це перехід одного якісного стану предмета до
іншого. За формою прояву стрибки можуть бути швидкими та повільними.
Основний зміст цього закону полягає в тому, що перехід від однієї якості
предмета до іншої здійснюється не стихійно, а закономірно в межах своєї міри.
Визначивши таку міру, можна передбачити характер стрибка, його тип і
відповідно зреагувати на нього.
Таким чином, закон взаємного переходу кількісних змін у якісні конкретизується
через ряд категорій (якість, кількість, властивість, міра, стрибок), котрі дають
цілісне уявлення про його зміст як загального закону розвитку. Даний закон
розкриває внутрішній механізм переходу до нової якості у будь-якій сфері
об'єктивної дійсності, відповідаючи на запитання, як, яким чином відбувається
розвиток і рух всього сущого.
Закон єдності і боротьби протилежностей відображає важливу, фундаментальну
особливість об'єктивної дійсності, котра полягає у тому, що всі предмети і
явища, процеси мають суперечливі моменти тенденції, сторони, борються і
взаємодіють між собою. Взаємодія протилежностей є вираженням самої
суперечності, а суперечність є внутрішнім збуджувачем, імпульсом, джерелом
будь-якого руху і розвитку. Суперечлива взаємодія між протилежностями є
загальною причиною, котра обумовлює саморух, саморозвиток матеріальних
об'єктів. Суперечності притаманні усім процесам розвитку.
У філософському розумінні основні закони діалектики виступають як основні
фундаментальні принципи усвідомлення об'єктивної дійсності.
Такі поняття, як зв'язок, взаємодія, відношення, кількість, якість, властивість,
міра, стрибок, відмінність, суперечність, протилежність, антагонізм, заперечення
тощо - у діалектиці мають статус категорій.
У категоріях діалектики знаходять відображення найбільш загальні суттєві
ознаки, зв'язки, властивості, відношення речей, що мають місце в об'єктивній
дійсності. Ці загальні ознаки виділяються людьми в процесі пізнання, їхньої
предметно-практичної діяльності.