1.

Заява це документ, у якому приватна чи посадова особа звертається з

проханням або пропозицією, на адресу установи чи посадової особи[1], в
такому випадку адресант, який подав заяву називається заявником.[2] Офіційне
повідомлення в усній формі, в якому викладається певне прохання, теж
називається заявою. За місцем виникнення розрізняють заяви внутрішні і
зовнішні, які бувають від організацій, установ (службові) та особистості.
Типи заяв
За складом
Простою (викладається тільки прохання);
Мотивованою (вказується мотивація прохання);
Складною (заява містить додатки).
За охопленням
зовнішні, особисті, у яких обов'язково зазначається повна домашня адреса чи
дані документа (паспорта, військового білета, посвідчення та ін.). Подаючи їх,
слід уникати абревіатур та скорочень (окрім загальноприйнятих);
зовнішні, службові, у яких подається повна поштова та юридична адреса
установи, підприємства з усіма належними реквізитами.
внутрішні, де не є обов'язковими викладені вище вимоги.
За суттю звернення
Заява на працевлаштування
Заява на звільнення
Заява на отримання, наприклад відпустки, матеріальної допомоги, відгулу,
відшкодування витрат і т.п.
Реквізити
У заяві реквізити рекомендується розташовувати в такій послідовності:
Адресат (назва установи або посада, прізвище та ініціали керівника у
давальному відмінку, на ім'я яких подається заява), ліворуч вказується назва
організації чи установи, куди подається заява (назва установи або посада,
прізвище та ініціали керівника у давальному відмінку, на ім'я яких подається
заява).
Адресант (назва установи або посада, прізвище, ім'я, по батькові у родовому
відмінку (іноді адреса і паспортні дані) особи, яка звертається із заявою);
Нижче у стовпчик - назва професії, місце роботи, прізвище, ім'я, по-батькові,
адреса того, хто подає заяву. Якщо заява адресується до тієї організації, де
працює адресант, домашню адресу не зазначається. (назва установи або посада,
прізвище, ім'я, по батькові у родовому відмінку (іноді адреса і паспортні дані)
особи, яка звертається із заявою);
Назва виду документа нижче реквізиту адресату, посередині рядка слово
"Заява" пишеться з великої літери й крапка не ставиться.
Текст з великої літери й з абзацу починається текст заяви, де чітко викладається
прохання з коротким його обґрунтуванням.
Підстава (додаток): перелік документів, доданих до заяви на підтвердження її
правомірності. Цей реквізит застосовується у написанні складної заяви.
Після тексту заяви ліворуч вміщується дата, а праворуч - підпис особи, яка
писала заяву.
Заява може писатись власноручно або бути надрукована та підписана
заявником. Заява може писатись в одному примірнику, або може писатись в
багатьох примірниках (з однаковим текстом, але до різних адресантів).
Різновидами заяви є заява-зобов’язання (прохання про надання позики), заява
про відкриття рахунку, про притягнення до відповідальності тощо.

2. Автобіографія — це документ, у якому особа, що складає його, подає опис

свого життя та діяльності в хронологічній послідовності.

Автобіографія має бути вичерпною й лаконічною, може писатися від руки або з
використанням технічних засобів. Залежно від призначення автобіографія може
бути:

- автобіографією-розповіддю (укладається в довільній формі);

- автобіографією-документом (точно викладаються основні факти).

Автобіографія складається з таких реквізитів:

1. Назва документа.
2.Текст.
3. Дата.
4.Підпис, ініціали, прізвище особи, яка написала автобіографію.
Основними складовими частинами тексту автобіографії є:

1. Прізвище, ім’я, по батькові (повністю, у називному відмінку).

2.Число, місяць, рік і місце народження.

3. Відомості про навчання (роки й місце, одержана освіта й спеціальність за
дипломом тощо).
4. Відомості про трудову діяльність (коли, де, на якій посаді працював автор
автобіографії, останнє місце роботи чи навчання, посада).
5. Відомості про громадську роботу, досягнення, заохочення, захоплення.
6. Відомості про батьків (прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, де й ким
працюють, посада або останнє місце роботи).
7. Склад родини і стан сім’ї.
8. Паспортні дані, домашня адреса, номер телефону
3. Характеристика — це документ, в якому дається оцінка ділових і моральних
якостей працівника (учня).

Характеристика дається, як правило, з останнього місця роботи або навчання.

Готує її керівник структурного підрозділу (у школі — класний керівник).
Підписується керівником установи або ж керівником установи й керівником
структурного підрозділу та засвідчується гербовою чи круглою (що
прирівнюється до гербової) печаткою.
Характеристика подається при вступі до навчальних закладів, висуванні на
виборні посади, переобранні, атестації, оформленні на роботу тощо. Залежно від
призначення може бути виробничою, атестаційною, рекомендаційною,
нейтральною.

Характеристика складається, як правило, з таких реквізитів:

1. Назва документа.
2. Прізвище, ім’я, по батькові особи (повністю), на яку складається
характеристика, у родовому відмінку.
3. Посада, науковий ступінь, учене звання (якщо є), місце роботи, навчання.
4. Рік народження (за необхідності — національність, домашня адреса, освіта).
5. Текст.
6. Дата укладання характеристики.

7. Підпис керівника установи (другим може бути підпис керівника структурного

підрозділу, інших посадових осіб).
8. Печатка установи.
Текст характеристики містить, як правило, такі дані:
короткі анкетні дані про особу, на яку складається характеристик

- відомості про трудову (навчальну) діяльність особи (де, з якого часу працює,
на яких посадах працює або дані про навчання);
- оцінка ділових і моральних якостей особи, ставлення до колег, риси характеру,
відомості про стягнення, заохочення, нагороди;
- висновки про особу, на яку складається характеристика;
- місце, куди подається характеристика.
4. Резюме — це документ про особисті, освітні та професійні дані. Складається
при прийомі на роботу. Особливістю такого документа є стислість (його обсяг,
як правило, не перевищує 1 аркуша). У резюме відомості про професійну
діяльність та освіту викладаються у зворотному хронологічному порядку. Графа
«Додаткові відомості» містить інформацію про навички чи досягнення в будь-
якій галузі, наприклад: відомості про володіння іноземними мовами і
комп'ютером, уміння керувати автомобілем, участь у наукових конференціях,
наявність друкованих праць, громадську діяльність, інтереси претендента тощо.
У резюме може зазначатися мета — посада (робота), на яку претендує автор, і
бажана заробітна плата.
Реквізити:
1. Назва виду документа (Резюме).
2. Прізвище, ім'я, по батькові.
3. Адреса.
4. Телефон.
5. Дата і місце народження
6. Мета.
7. Професійний досвід.
8. Освіта.
9. Сімейний етан.
10. Додаткові відомості.
11. Підпис.

5. Особовий листок з обліку кадрів

Особовий листок з обліку кадрів - це обов'язковий документ, який заповнює

особа під час зарахування її на посаду, навчання, для участі в певному конкурсі
тощо. Він узагальнює автобіографічні відомості працівника шляхом таблиці-
анкети.

Реквізити:
1. Назва виду документа.
2. Прізвище, ім'я, по батькові; дата і місце народження.
3. Світлина (фотокартка) особи, яка заповнює документ.
4. Відомості про освіту, науковий ступінь, вчене звання.
5. Якими мовами володіє.
6. Трудова діяльність.
7. Державні нагороди.
8. Вітчизняні, зарубіжні та міжнародні наукові відзнаки.
9. Відомості про родину.
10. Паспортні дані.
11. Домашня адреса.
12. Підпис.
13. Дата заповнення.
Особовий листок з обліку кадрів заповнює особисто працівник чорнилом або
кульковою ручкою, розбірливо, без виправлень. Правильність заповнення
особового листка з обліку кадрів (дати, найменування підприємства, посада,
кваліфікація, населений пункт) обов'язково звіряють із записами у трудовій
книжці, дипломі, військовому квитку тощо.

Наказ щодо особового складу

Наказ - це розпорядчий документ, який видає керівник підприємства, установи.
Накази щодо особового складу регламентують призначення, звільнення,
відрядження, відпустки, заохочення і стягнення працівників.

Реквізити:

1. Назва підприємства або установи, що видає наказ.

2. Назва виду документа.
3. Місце видання наказу.
4. Номер документа.
5. Дата підписання.
6. Заголовок до тексту.
7. Текст документа, у якому виокремлюють констатаційну і розпорядчу
частини.
8. Підпис керівника установи.
Накази щодо особового складу, за винятком окремих видів, мають лише
розпорядчу частину. Кожен пункт наказу розпочинається дієсловом у
неозначеній формі, яке має значення вказівки: ЗАРАХУВАТИ..,
ПРИЗНАЧИТИ..., НАДАТИ.., ОГОЛОСИТИ ПОДЯКУ., ЗВІЛЬНИТИ.., після
якого ставлять двокрапку. У наступному рядку з абзацу оформлюють текст
розпорядчої частини. Прізвище друкують великими літерами, ім'я, по батькові -
звичайним шрифтом. Далі зазначають посаду, структурний підрозділ та зміст дії
стосовно особи, про яку йдеться. У наказі про призначення на посаду вказують
назву цієї посади, посадовий оклад і дату зарахування. У наказі про надання
відпустки зазначають вид відпустки, кількість наданих робочих днів і дати
початку й закінчення відпустки. У наказі про звільнення вказують статтю КЗпП
України, на підставі якої звільнено працівника.
У наказах щодо особового складу в кінці кожного пункту зазначається підстава
для його складання. Проект наказу в разі потреби погоджують з відповідними
посадовцями, яких визначає керівник установи.
У груповому наказі, яким передбачено декілька питань, розміщують їх у такій
послідовності:
o прийняття на роботу (призначення на посаду);
o переведення на іншу постійну роботу;
o звільнення з роботи;
o надання відпусток;
o заохочення;
o стягнення.
У кожній групі питань прізвища працівників розміщують за абеткою.
1.пароніми
2.