Professional Documents
Culture Documents
Реферат на тему:
"Київ та Давньоруська держава"
Підготувала
студентка:
групи А-14
Гриб А.В.
Викладач:
Атаманенко В.Б
Острог – 2020
Зміст
1. Початок давньоруської держави.
2. Київ – початок нової державної організації.
3. Військова організація давньоруської держави.
4. Висновок.
5. Список використаної літератури.
2
1. Початок давньоруської держави
Понад одинадцять століть тому східні слов’яни створили свою першу державу.
Літописи та інші пам’ятки давньоруської літератури називають її Руссю, або
Руською землею, вчені-історики – Київською, або Давньою Руссю. Вона
належала до найбільших, найкультурніших, найрозвинутіших економічно й
політично держав середньовіччя.
Київська Русь зробила величезний внесок до світової історії ІХ-ХІІІ ст., тому
інтерес до неї не вщухає серед учених сучасного світу. В Америці, багатьох
країнах Європи, слов’янських і неслов’янських, навіть у загубленій в океані
Австралії й екзотичній Японії плідно працюють над проблемами давньоруської
історії десятки вчених.
5
Неслов’янські народи влилися до складу Київської Русі здебільшого мирним
шляхом.
3. Військова організація.
6
Після того, як розвинулась дружинна організація і на неї перейшла вся вага в
обороні, тисячна організація втрачає свій чисто воєнний характер: в Новгороді,
наприклад, соцькі й тисяцький мають судові й адміністративні компетенції, на
Волині (ХІІІ ст.) "сто" стає адміністративним і фінансовим округом. Ще пізніше
(ХІІІ-ХV ст.) вона подекуди сходить на організацію сільської людності,
безпосередньо залежної від княжого замку. У військовій організації ХІ-ХІІ ст.
тисячна організація вже мало згадується, крім того, що тисяцький залишається
головним воєводою. Події в Київщині тепер датуються не тільки іменем князя,
але й іменем тисяцького. Ці факти приводять до думки, що ця воєнна
організація була старшою від князвісько-дружинної. Через це в період
найбільшого розвитку дружинного устрою, за династії Володимира, та
тисяцька, взагалі десятинна організація була в періоді спаду.
Коли на початку Х ст. руські походи на Чорне море йшли від київського князя,
він повинен був тоді вже панувати над нижньою частиною Дніпра і
Чорноморським побережжям, або принаймні мати тутешній народ під своїм
політичним впливом, а також в своєму розпорядженні тримати значні військові
сили. Коли це робили якісь чорноморські князі, то вони називалися руськими,
тому що залежали від київського князя. Отже, на початку ІХ ст. в Києві була
7
вже якась сильна воєнна організація, що розширила сферу своєї діяльності
далеко поза межі Києва.
Київ був найбільшим торговельним центром і мав дбати про забезпечення свого
місцевого торгу і вільної комунікації на торгівельних шляхах. Дуже скоро
тільки такий торгівельний рух почав розвиватися, але в кінці це само собою
призвести до розвитку воєнних сил та сильної княжої влади.
Виходячи з поняття про торгівлю як про рухову силу, яка в тих обставинах
дрібного натурального господарства одна збирала засоби, капітали в їх
тодішніх формах і давала імпульс до творення нових форм суспільного ладу,
нових суспільно-політичних відносин, - можна собі уявити, як забезпечення
торгівельних відносин і вигода торгівлі повинні були потягнути за собою
утворення певної політичної системи.
8
З першої половини ІХ століття Київ міг користуватися для своїх сил
найкращими дружинними контингентами із скандинавських вихідців –
"варягів". Київські князі або старшини, старшини інших великих торгових гнізд
на великім Дніпровім шляху могли брати їх для своєї оборони чи своїх
караванів. Ці гнізда служили етапами, де збиралися ці варязькі авантюристи і з
них прокладали собі дорогу далі до моря і за море. Київ служив їм перевалом на
шляху до Візантії, куди варяги пускалися в походи з київськими князями, а
пізніше (особливо в ХІ ст.) і на службу. Потім цією дорогою їх ходило так
багато, що Дніпро став "путем із варяг в греки" уже в першій половині Х
століття. На цьому шляху Київ був головним пристановищем для варягів. Лише
завдяки варязьким дружинам зав’язки політичної організації, які були в Києві і
його найближчих околицях, могли так швидко вирости і поширитися, охопити
такий великий простір і зв’язати його в досить міцну систему.
9
в парафразі умови 907 р. Чернігів, Переяслав та ін. звуться "руськими
городами". Ними володіла Русь.
4. Висновок
12
5. Список джерел та використаної літератури:
Грушевський М. С. Історія України – Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. – К.:
Наук. думка, 1991. – (Пам’ятки іст. думки України). – ISBN 5-12-002468-8. Т. 1. – 1991. – 736 с.
Давня історія України: У 2 кн. / Толочко П. П. (керівник авт. колективу), Козак Д. Н., Крижицький С.
Д. та ін. – К.: Либідь, 1995. – Кн. 2 / Толочко П. П., Козак Д. Н., Моця О. П. та ін. – 224 с., іл.
Довідник з історії України (А-Я): Посібн. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови,
Р. Шуста. – 2-е вид., доопр. і доповн. – К.: Генеза, 2001. – 1136 с.
Дорошенко Д. І. Нарис історії України в 2-х томах. Том 1 (до половини ХVІІ століття). – К.: Глобус,
1992. – 238 с.
Дорошенко Д. Історія України: З малюнками: Для школи і родини / Передм. та комент. В. А. Смолія і
В. М. Рички. – К.: Освіта, 1993. – 238 с.: іл..
Історія України: нове бачення: У 2 т. / О. І. Гуржій, І-90 Я. Д. Ісаєвич, М. Ф. Котляр та ін.; Під ред. В.
А. Смолія. – К.: Україна, 1995. – 350 с.
13
14