Professional Documents
Culture Documents
Politologiya
Politologiya
Як окрема наука політологія виникає у 1948 році. Поняття “політологія” походить від
грецьких слів: “політика” ─ державна, суспільна діяльність і – “логос” ─ слово, що
дозволяє досить широко тлумачити об'єкт науки. Це політика, політичне суспільство,
політична сфера суспільного життя. Політологія ─ це наука, яка вивчає політику,
закономірності функціонування і розвитку політичної сфери суспільного життя в
контексті досягнення і здійснення суб’єктом політичної влади.
Методологія (гр. methodos спосіб, метод і logos наука, знання) це вчення про
правила мислення при створенні теорії науки. Вона відповідає на запитання: як пізнавати
?
В сучасних умовах дослідник має можливість обирати будь-який метод чи яку завгодно
комбінацію методів для дослідження політичної дійсності. Коротко розглянемо окремі
(загальнонаукові) методи – історичний, термінологічний, структурно-функціональний,
системний, моделювання.
Функції політології показують, яких саме результатів можна очікувати від цієї галузі
знань.
Білет №2
1. В Україні вибори Президента відбуваються на основі мажоритарної
системи абсолютної більшості в першому турі та відносної більшості в
другому турі: - Так
2. Перша модель політичної системи була розроблена давньогрецьким
мислителем Сократом – Ні
3. Плюральний вотум – це надання окремим категоріям виборців
додаткових голосів –Ні
4. Альтернативні партійні системи характерні для недемократичних
держав – Ні
5. Назвіть типи міжнародних конфліктів: 2)зіткнення збройних сил;
4)конфлікт малої інтенсивності 5)світова війна
6. До повноважень Конституційного Суду України належать: 2)вирішення
питань про відповідність нормативно-правових актів Конституції
України; 5)офіційне тлумачення Конституції України та законів
України;
7. Назвіть типи політичного лідерства за М. Вебером: 1)традиційне
лідерство; 4)раціонально-легальне лідерство; 5)харизматичне лідерство;
8. Що з наведених прикладів є різновидом виборчих систем?
1)пропорційна; 4)мажоритарна; 5)змішана;
9. Що таке імпічмент? 3)процедура усунення президента від влади
парламентом; 4) усунення президента від влади судом;
10. Які є різновиди держав за формою державного правління?
2)республіканські; 3)монархічні;
11. Демократичним політичним режимом притаманні наступні ознаки:
2)конкуренція політичних сил при здобутті і здійсненні влади; 3)широке
громадянство і активна участь населення у політиці 4)проведення
регулярних, чесних конкурентних виборів; 6)визнання суверенності
народу, як єдиного джерела влади у суспільстві;
12. Главою виконавчої влади у президентських республіках є: 4 )президент;
Вищим органом в системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд, який обирається
Верховною Радою безстроково, а в системі спеціалізованих судів, основу яких складають
господарські суди – вищі спеціалізовані суди. Перше призначення суддів терміном на 5
років здійснюється Президентом, на подальший термін вони обираються Верховною
Радою безстроково. Судді володіють недоторканістю, що гарантується Конституцією та
законами України, і не можуть бути без згоди Верховної Ради затримані чи заарештовані
до винесення обвинувального вироку судом.
Білет №3
1. Інноваційна політична діяльність можлива лише в умовах демократичних
режимів - Так
2. Індукція та дедукція належать до емпіричних методів політології – Ні
3. За організаційною будовою політичні партії поділяються на кадрові та масові: -
Так
4. За державно-територіальним устроєм Україна є федерацією – Ні
5. Назвіть типи політичної влади (за Гаврилишиним): 1)влада типу противаг;
2)компромісна влада; 6)групова влада;
6. Першим історичним прямої демократії була: 3)Афінська демократія;
7. Які з наведених характеристик властиві монархіям? 1)влада є спадковою;
3)влада є безстроковою; 4)влада є безвідповідальною;
8. Для тоталітарного режиму характерні такі ознаки: 1)єдина обов’язкова
ідеологія; 2)формування образу ворога; 3)командно-адміністративна
економіка; 6)існування єдиної партії, яка зосереджує у своїх руках усю
політичну владу;
9. Які партійні системи належать до альтернативного типу 1)двопартійні;
3)поміркованого плюралізму; 5)атомізовані;
10. Політино активна верства, з якої у майбутньому може сформувати новий тип
еліти, що прийде на зміну існуючій – 3)контреліта
11. До функцій ВРУ належать наступні: 1)законодавча; 3)фінансові;
5)контрольні
12. Абсолютні монархії, теократичні режими, військові диктатури – це різновиди:
1)авторитарного режиму;
13. Порядок формування і повноваження Кабінету Міністрів України
На третьому етапі Верховна Рада України дає згоду на призначення глави уряду
більшістю від конституційного складу і оформлює своє рішення відповідною постановою.
Вказане рішення приймається у режимі поіменного голосування. У разі, коли
запропонована главою держави кандидатура на посаду Прем’єр-міністра не дістала
підтримки необхідної більшості депутатів, Президент представляє Верховній Раді у 10-
денний строк іншу кандидатуру, щодо якої проводиться нове обговорення і голосування.
Повторне подання відхиленої кандидатури не допускається.
Після цього Президент підписує Указ про призначення Прем’єр-міністра України, який
подає главі держави кандидатури до складу уряду: Першого віце-прем’єр-міністра, трьох
віце-прем’єр-міністрів, міністрів. Президент приймає рішення про призначення
кандидатів, поданих прем’єром, на відповідні посади в уряді і видає указ номінаційного
характеру.
експлуатації належать: високий рівень інфляції; податкові, митні та кредитні пільги для
одних соціальних груп (привілейованих) і непомірний податковий тиск для інших;
корупція; формування через підконтрольні владі засоби масової інформації вигідних для
неї ментальних настанов населення.
Білет №4
Громадяни держави, що мають право брати участь у виборах, є виборцями. Коло виборців,
що збирається голосувати чи голосує за певну політичну партію на парламентських,
президентських чи місцевих виборах, називається електоратом.
- норми, що визначають коло осіб, які наділяються активним виборчим правом, тобто
правом обирати представників до органів держави та органів місцевого самоврядування;
- норми, що визначають коло осіб, які наділяються пасивним виборчим правом, тобто
правом бути обраними до органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи
на виборну посаду.
Типологія виборів:
а. за територіальною ознакою
- місцеві;
- загально-національні;
б. за часом проведення
- чергові;
- позачергові;
- повторні;
- довибори;
в. за об’єктом обрання
- до парламенту;
- до місцевих органів;
г. за правовими наслідками
- дійсні;
- недійсні;
Функції виборів:
Білет №5
Політична влада - це здатність, право або можливість суспільних груп та індивідів, які їх
представляють, здійснювати вплив на політичну діяльність і політичну поведінку людей
та їх об’єднань за допомогою волі, авторитету, права, насильства.
Суб’єктом політичної влади може бути цілий народ, державний орган, окремий індивід,
наділений владою. Безпосередніми суб’єктами політичної влади є політичні інститути та
їх органи, які зберігають і здійснюють керівництво різними сферами життя, мають у
своєму розпорядженні засоби влади, обирають цілі та способи їх реалізації.
Об’єктом політичної влади є все те, на що (чи на кого) спрямовані владні відносини. Це
може бути суспільство вцілому, тобто народ, і кожний громадянин зокрема. В
демократичному суспільстві народ одночасно виступає і суб’єктом, і об’єктом влади.
Білет6
1.Харизматична влада базується на силі закону. Ні.
2.Принцип загальності виборів вказує на необхідність участі у голосуванні якомога
ширшої громади. Так.
3.Центристські політичні партії критикують існуючий політичний режим, виступають за
радикальні зміни і є нетерпимими до своїх політичних супротивників. Ні.
4.політична діяльність здійснюється на двох рівнях: елітарному та масовому. Так.
5.На вірі у винятковий талант політичного лідера базується:3)харизматична легітимність.
6.Політично активна верства, з якої у майбутньому можна сформулювати новий тип еліти,
що прийде на зміну існуючій – це:3)контреліта.
7.Які характеристики притаманні владі “типу противаг”:4)побудова структури влади за
принципом контролю, стримувань і противаг.
8.назвіть типи легітимності політичної влади за М. Вебером:2)легальна легітимність;
4)традиційна легітимність; 5)харизматична легітимність.
9.До зовнішніх функцій держави належать: 1)дипломатична; 4)оборонна.
10.За місцем у політичній системі політичні партії поділяють на:1)нелегальні;3)опозиційні
4)правлячі. (легальні)
11.В абсолютистських монархіях: 1)представницькі органи влади відсутні; 2)монарх
наділений необмеженою владою у виконавчій, законодавчій і судовій сферах; 5)політична
діяльність партій і організацій забороняється.
12.Президент України має право розпустити Верховну Раду України, якщо: 3)протягом 60
днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися; 5) протягом 60 днів
після відставки Кабінету міністрів не сформовано персональний склад уряду; 6)протягом
одного місяця у Верховній Раді не створено коаліцію депутатських фракцій.
13)Політична участь як наслідок політичної соціалізації.
Політична участь – це форма активної поведінки громадян у сфері політики, дії
пересічних громадян, які намагаються впливати на прийняття владою політичних рішень
або на вибір політичних лідерів.
Політична участь може бути більш активною і свідомою, або більш пасивною(наприклад
виконання чийогось наказу).Але в обох випадках відбувається втручання громадян у
сферу політичних відносин. Жодна сучасна політична система не обходиться без такого
втручання.
Політична участь може бути організована або неорганізована, епізодична або постійна,
пряма або опосередкована, санкціонована (легітимна), або несанкціонована (нелегітимна).
Пряма політична участь спостерігається у межах невеликих політичних спільнот і
передбачає прийняття рішення більшістю голосів на всенародних зборах. На
загальнонаціональному рівні формою прямої участі виступають референдум та плебісцит.
Референдум – це безпосереднє звернення до виборців для остаточного вирішення певного
питання. Плебісцит – опитування населення через голосування про приналежність
території на якій воно проживає, тій чи іншій державі. Під час референдуму або
плебісциту остаточне рішення з винесеного на голосування питання приймають самі
виборці.
Найбільш розповсюдженою та виправданою в сучасних умовах суспільно-політичного
розвитку є опосередкована участь, яка здійснюється у формі представництва. В ході
виборів, шляхом голосування виборці обирають представників владних структур, які
безпосередньо реалізовуватимуть політичні курси та прийматимуть закони. Однак, ця
форма участі має суттєві недоліки. Вона допускає можливість викривлення волі мас,
захист представниками влади власних інтересів (які не завжди збігаються з інтересами
виборців) та втрати контролю над своїми представниками.
Складним соціально - психологічним феноменом є закрита політична поведінка, що
проявляється у формі політичної неучасті (бездіяльності). Мотиви відмови громадянина
від політичної участі можуть бути викликані різними чинниками: 1)втрата соціальних
ідеалів; 2)падіння рівня довіри органам влади; 3)прагнення людини відгородитись від
політики.
Таким чином політична участь і політична неучасть – це дві різні форми політичної
поведінки індивіда (відповідно відкрита і закрита), два способи практичної взаємодії
соціального суб’єкта з політичним середовищем, через які особа висловлює своє
ставлення до політичної і суспільної системи та інших соціальних суб’єктів.
Отже, результатом процесу політичної соціалізації, що має певні етапи, фактори, моделі
та типи, є готовність особи до участі у політичній д іяльності, залучення її до політичного
процесу, який проходить в рамках соціально-політичної системи.
14)Авторитарний і тоталітарний режими
-Єдина ідеологія
-Можлива багатопартійність
Теократичні авторитарні режими, характерні для кра їн, де до влади прийшли релігійні
клани.(Ірану). Цей режим має багато рис, притаманних тоталітаризму.
Білет7
1.В політології розрізняють 2 можливі форми взаємодії суб’єктів політики: конфлікт і
консолідація. Так.
2.Різновидами тоталітаризму є фашизм і комунізм. Так.
3.опозиція в умовах демократичного режиму обов’язково мусить бути лояльною до
влади.Ні.
4.Найбільш сприятливі умови для розвитку громадянського суспільства існують у
тоталітарному режимі. Ні.
5.Який тип еліти властивий сучасним тоталітарним режимам. 4)номенклатура.
6.за можливістю впливу на розташування кандидатів у партійному списку пропорційні
виборчі системи поділяються на. 2)системи з жорсткими списками. 4)системи з
преференціями. 5)системи з напівжорсткими (м’якими списками).
7.Згідно з мажоритарною системою відносної більшості (плюральною системою)
переможцем стає кандидат, який. 6)отримав більше голосів від опонентів, хоч і не
обов’язково понад 50%.
8.вкажіть основні функції політичної системи: 1)репрезентативна, 2)інтегруюча,
4)нормативно-регулятивна, 5)політичного інформування, 6)організації та відтворення
політичного життя.
9.Назвіть типи політичного лідерства за М. Вебером:1)традиційне лідерство,4)раціонально
легальне лідерство, 5)харизматичне лідерство.
10.Що притаманне рекрутуванню політичних лідерів згідно з системою гільдій.1)закритий
характер, 2)обмежений електорат, 5)приховане суперництво.
11.Державний суверенітет передбачає, що: 6)держава має верховну владу на даній
території, є незалежною у своїх діях.
12.Форма державного правління як певний спосіб організації державної влади
визначається: 1)джерелами влади, 3)правовим статусом вищих органів державної влади,
4)принципами взаємодії і співвідношенням між органами державної влади, 6)порядком
формування органів влади.
13)Суть, ознаки та типологія політичних партій.
За місцем у політичній системі партії поділяються на нелегальні, тобто такі, яким було
відмовлено у реєстрації, або вони самі від неї відмовилися через невизнання існуючого
державного ладу, та легальні. Останні в свою чергу поділяються на правлячі та
опозиційні, що визначається перемогою або поразкою на останніх виборах.
14)Законодавча влада
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Вона складається
з 450 народних депутатів, які обираються на основі загального, рівного і прямого
виборчого права шляхом таємного голосування строком на 4 роки, працюють на постійній
основі і не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі, а
також займатися іншими видами прибуткової діяльності, окрім викладацької, наукової та
творчої. Народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати
голосування та не можуть бути без згоди Верховної Ради притягнені до кримінальної
відповідальності, затримані чи заарештовані. Народним депутатом може бути громадянин
України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу, проживає в Україні
протягом останніх 5 років та не має не погашеної і не знятої у встановленому законом
порядку судимості.
Верховна Рада обирає зі свого складу Голову парламенту, його першого заступника і
заступника та відкликає їх. Верховна Рада затверджує перелік парламентських комітетів,
які здійснюють законопроектну роботу та попередній розгляд питань, віднесених до
повноважень Верховної Ради; обирає голів цих комітетів. Також Верховною Радою
можуть створюватися тимчасові спеціальні комісії.
Білет8
1.Національна еліта однорідна за джерелами формування. Так.
2.чи є порушенням принципу рівності виборів механізм “виборчої геометрії”. Так
3.У XX ст. тоталітарні режими існували у формі комуністичних диктатур. Ні.
4.“Активна несвобода” особи – це заборона громадянам проводити страйки, мітинги,
демонстрації. Так.
5.При вузькому розумінні політичної еліти до її складу входять: 1)члени урядів, 4)члени
представницьких органів влади.
6.Судочинство в Україні здійснюється на засадах: 1)законності, 2)доведеності вини,
3)рівності всіх учасників судового судового процесу, 4)гласності судового процесу,
5)забезпечення права обвинуваченого на захист.
7.Які з наведених ознак притаманні мажоритарним виборчим системам. 1)голосування за
конкретного кандидата, 4)виборча геометрія, 6)одномандатні виборчі округи.
8.Для тоталітарного режиму властиві такі ознаки: 1)єдина обовязкова ідеологія,
2)формування образу ворога, 3)командно-адміністративна економіка, 6)існування єдиної
партії, яка зосереджує у своїх руках усю політичну владу.
9.Які партійні системи належать до альтернативного типу. 1)двопартійні.
10.Які з наведених методів політологічних досліджень належать до групи емпіричних.
4)опитування.
11.Назвіть різновиди політичної участі: 1)пряма, 6)опосередкована. (організована,
неорганізована, епізодична, постійна, санкціонована (легітимна), несанкціонована
(нелегітимна)).
12.Форму держави визначають: 2)форми правдіння, 4)політичні режими, 5)державно-
територіального устрою.
13)Суб’єкти політики
Суб’єктами політики є окремі особи, організації чи суспільні рухи, які постійно і
відносно самостійно беруть участь у політичному житті відповідно до своїх інтересів,
впливають на політичну поведінку інших суб’єктів, викликають своїми діями ті чи інші
зміни в політичній системі.
Суб’єкти політики поділяються на індивідуальні та групові.
Особа виступає як учасник політичного процесу, представником якоїсь групи або як
громадянин, наділений політико-правовою суб’єктивністю. Виділяється декілька рівнів
політичної суб’єктності особи:
громадянин, який бере участь у політиці через виконання громадських обов’язків або
через громадську організацію;
громадсько-політичний діяч;
адміністратор;
депутат;
політичний лідер.
Залежно від сили впливу суб’єктів на процес прийняття політичних рішень вони
поділяються на первинні (базові), вторинні і безпосередні.
До первинних суб’єктів політики відносяться соціальні групи, етноси, класи,
територіальні, демографічні, професійні і релігійні об’єднання.
Правова держава - це така форма організації і діяльності публічно – політичної влади, яка
функціонує згідно з принципом верховенства права, за якої діють усталені правові норми,
встановлені у визначеному Конституцією порядку, гарантуються права і свободи людини,
а владні структури не втручаються у сфери громадянського суспільства.
Білет9
1.Поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову запобігає її можливій узурпації. Так.
2.головним субєктом міжнародних відносин виступає народ тієї чи іншої держави. Ні .
3.В онові ідеології тоталітаризму лежить теза про те, що держава повинна відігравати
найголовнішу роль у суспільстві і повинна мати необмежену владу над своїми
громадянами. Так.
4.Політичний режим включає в себе 3 складові: форму держави, державно-територіальний
устрій, форму державного правління. Ні.
5.Політична соціалізація особи – це: 3)процес засвоєння політичних цінностей суспільства
і навичок політичної поведінки.
6.До безпосередніх субєктів політики належать: 2)політичні лідери, 3)керівні органи
політичних організацій, 6)структури державної влади.
7.Інноваційна політична діяльність буває: 1)революційною, 3)реформаторською.
8.Назвіть ресурси політичної влади: 1)структурні, 3)психологічні, 5)матеріальні.
9.Що таке виборча квота. 5)мінімальна кількість голосів, яка необхідна для одержання
одного депутатського мандата за пропорційною системою.
10.Які групи методів політології ви знаєте: 4)емпіричні, 6)логічні.
11.Назвіть різновиди політичних конфліктів. 1)конфлікт інтересів, 2)конфлікт цінностей,
3)конфлікт ресурсів.
12.виконавчу владу в областях і районах, у містах Києві та Севастополі здійснюють.
3)місцеві державні адміністрації.
13)Еліта як суб’єкт політики.
Політична еліта – це носії політико- управлінських якостей. Це люди, які оволоділи
певними позитивними якостями, цінностями і пріоритетами (влада, багатство, компе-
тентність, культура, сила волі тощо), займають провідні, найбільш впливові позиції у
суспільстві.
Політична еліта здебільшого визначається як меншість суспільства, достатньо
самостійна, відносно привілейована група (або сукупність груп), яка має відповідні
психологічні, соціальні та політичні якості й бере безпосередню участь у формуванні та
здійсненні політичних рішень, пов'язаних з використанням державної влади чи впливом
на неї.
Політичній еліті протистоїть контреліта – опозиційна соціальна група, яка виборює
право на входження в еліту або ж створення нової еліти і прагне прибрати до своїх рук
владу.
Управління не може виконуватись всім суспільством, а потребує для цього
кваліфікованої еліти. Вона досягає своєї мети через використання у якості основного
знаряддя - держави, де всі основні засади обіймаються представниками правлячої еліти.
Правляча еліта - це група осіб, рішення яких істотно впливають на процес
функціонування і розвитку суспільних інститутів.
Правляча еліта складається трьох взаємопов'язаних елементів:
1) політичної еліти, яка є частиною правлячої і носієм владних функцій. Політична
еліта бере безпосередню участь у схваленні та здійсненні рішень, пов'язаних із
використанням державної влади чи впливом на неї;
2)бюрократична еліта охоплює представників управлінського апарату, котрі
мають владні повноваження, впливаючи на виконання важливих державних функцій;
3) комунікативна та ідеологічна еліта - це представники науки, культури,
духовенства та засобів масової інформації.
На основі певних елітарних рис у контексті конкретного історичного типу
суспільства і політичного режиму еліти поділяють на такі типи: відкриті і закриті,
легітимні і нелегітимні.
Відкрита еліта припускає спонтанний прихід нових членів, здійснює
саморегуляцію суспільства. Головні принципи її формування - економічна вага,
політичний статус. Пріоритетною цінністю виступає високий рівень професіоналізму в
певній царині діяльності. Відкрита еліта є публічною, її члени дбають про свою
репутацію.
Закрита еліта регулює мобільність своїх членів за допомогою спеціальних органів,
поповнення рядів відбувається повільно, доступ до них є заформалізованим і
ускладненим. Особисті якості теж мають велике значення, але все ж вони підпорядковані
відданості системі, вождю тощо. Пріоритетною цінністю стає абсолютна лояльність. Ця
еліта байдужа до громадської думки і недоступна їй.
Легітимними вважають ті еліти, які отримали владу при добровільній підтримці
мас, а нелегітимними є ті, що панують над більшістю за допомогою примусу, насильства,
ідеології.
Також еліти поділяються за місцем в елітарній ієрархії на: вищі еліти - особи, котрі
займають найвищі пости в уряді, парламенті, основних партіях, впливових групах тиску і
приймають стратегічні рішення; середні еліти - це депутати, вищі адміністративні
посадові особи регіональних і муніципальних органів, бізнесмени, діячі культури, які
впливають на процес прийняття рішень; нижчі еліти – адміністративний апарат державних
органів, керівники регіональних відділень основних партій, керівники невпливових
партій.
Імперії – насильно створені складні держави, що досить часто мають деспотичні форми
правління. В залежності від рівня розвитку комунікацій, могутності метрополії,
політичного режиму, здатності підлеглих до спротиву обсяг повноважень складових
частин імперії та ступінь їх інтегрованості може бути різним.
Білет10
1.Представництво – це опосередкована участь мас в політиці. Так.
2.Чи є порушенням суверенітету України добровільна передача нею частини своїх прав
міжнародним організаціям. Ні.
3.Тоталітарні режими виникли і набули найбільшого розповсюдження у Середньовічній
Европі. Ні.
4.Інструментальна функція політології дає можливість пояснити причини виникнення
певних політичних явищ. Ні.
5.Принципу поділу влади притаманні наступні характеристики: 1)державна влада
поділяється на законодавчу, виконавчу і судову, 2)усі гілки влади самостійні в межах
своїх повноважень і повязані між собою єдиними державними механізмами, 3)між
законодавчою, виконавчою і судовою владою діє система “стримувань і противаг”,
6)встановлення чітких барєрів між гілками влади.
6.Що таке виборча квота. 5)мінімальна кількість голосів, яка необхідна для одержання
одного депутатського мандата за пропорційною системою.
7.за правовими наслідками вибори поділяються на: 3)дійсні, 5)недійсні.
8.Основою демократичних політичних режимів не може бути. 3)унітарна влада,
5)уніфікована влада, 6)групова влада.
9.Які з наведених ознак притаманні пропорційним виборчим системам. 1)система
преференцій, 3)багатомандатні виборчі округи, 5)виборча квота, 6)голосування за партійні
списки.
10.За яким критерієм партії поділяються на ідеологічні, прагматичні, харизматично-
вождистські. 3)підстава для організаційного оформлення.
11.Хто призначає голів обласних державних адміністрацій. 2)Президент.
12.Парламентсько президентській республіці притаманні наступні риси. 1)парламент
контролює президента, 2)президент обирається народом, 3)президент призначає голову
уряду на пропозицію парламенту, 4)парламент може висловити уряду недовіру і
відправити у відставку, 5)парламент може усунути президента від влади через процедуру
імпічменту.
13)Політична діяльність
диктаторський тип, за якого лідер прагне досягти мети, спираючись на страх покарання;
автократичний, який повинен мати високі професійні та особисті якості, аби перемогти
опонентів;
традиційні (вожді племен, монархи і т.п.), авторитет яких базується на традиціях, звичаях,
часто освячується релігією;
В основі першого типу лідерства лежить звичка, другий має раціональні корені, а
останній базується переважно на емоціях.
Лідери всіх типів, виходячи із об'єктивних завдань, які перед ними ставляться
суспільством, повинні виконувати такі функції:
Білет 12
1.Емпіричний метод дослідження політики і держави вперше застосував Арістотель: Так.
2.Гарантом національного сувернітету є власна національна держава: Так
3.Політичною передумовою формування багатопартійності було утвердження
конституційних режимів, представницьких органів влади, утвердження взаємовідносин
між громадянами та владними інституціями:Так
4.Політичні партії належать до вторинних суб’єктів політики:Так
5.Злиття партійного та державного апарату у “партію-державу” є ознакою режиму:
3)авторитарного.
6.Скільки років поспіль громадянин України може бути президентом України: 4)10 років.
7.До числа логічних методів дослідження політики відносять: 1)аналіз, 3)дедукція,
4)синтез, 6)індукція.
8.Назвіть рівні політичної діяльності: 1)масової участі, 3)елітарний.
9.Назвіть типи політичної влади за М.Вебером: 2)легальна, 4)традиційна,
5)харизматична.
10.Назвіть структурні елементи політичної системи: 2) політична влада, 4)політичні
інститути та процеси, 5)політичні відносини, 6)політико-правові норми, 7)політична
культура і ідеологія.
11.Назвіть основні сучасні концепції демократії: 3)партисипаторна, 4)плюралістична,
5)елітарна.
12.Які з наведених характеристик властиві республікам? 1)влада формується через
вибори, 2)влада є обмеженою в часі, 5)влада здійснюється за дорученням іншого органу,
перед яким вона несе відповідальність.
А. Сутність та типи легітимності влади.
Легітимне ставлення до правових норм країни — одне із сучасних уявлень про сутність
влади, за якої правові норми мають демократичний зміст і випливають із суве ренітету
народу як абсолютного першоджерела закону. Легітимність політичної влади — форма
підтримки, виправдання правомірності застосування влади і здійснення правління
державою або окремими його структурами та інститутами.
Основними джерелами легітимності, як правило, виступають три основні суб'єкти:
1. населення;
2. уряд;
3. зовнішньополітичні структури.
Різні можливості політичних суб'єктів підтримувати певну систему правління
передбачають різні типи легітимності влади. Найвідомішою є класифікація типів
влади, запропонована М. Вебером:
1. традиційний, який спирається на віру в святість традицій і право володарювати тих,
хто одержав владу за цією традицією;
2. харизматичний (грец. charisma — милість, благодать, Божий дар, винятковий
талант), оснований на вірі в надприродну святість, героїзм чи інші виняткові чесно ти
володаря і створеної або отриманої ним влади;
3. раціональний (легальний), що ґрунтується на вірі в законність існуючого порядку,
професіоналізм владних структур.
Криза легітимності — зниження реальної підтримки органів державної влади чи
правлячого режиму в цілому, яке впливає на якісні зм іни їхніх ролей і функцій.
У сучасних умовах суспільно-політичного розвитку кризи легітимності спричинені
нездатністю органів влади здійснювати свої функції, нелегітимних формами насилля
над людьми, неспроможністю уряду адаптуватися до динамічної зміни умов
суспільного розвитку, руй нуванням конституційного порядку, розривом між конс-
титуційними нормами та практикою їхнього втілення, відсутністю серйозних
структурних змін.
Якщо М. Вебер виділяв три типи легітимності, то в сучасній політичній науці їх
налічують сім: традиційний, хоризматичний, правничо-раціональний,раціонально-
цільовий,соціально-евдемонічний і національно-патріотичний.
Традиційна легітимність ґрунтується на визнанні тих політичних дій, що відповідають
цінностям і нормам традиційної політичної культури.
Хоризматична легітимність передбачає визнання виняткових рис і здібностей
політичного лідера; вона найбільш нестабільна.
Правничо-раціональна легітимність випливає з визнання суспільством політичних
дій у рамках існуючої системи права.
Раціонально-цільова легітимність виходить з переконання, що політична система
лише тоді є сприятливою і гідною підтримки, коли вона забезпечує виконання
поставлених цілей.
Цей тип є найбільш поширеними в сучасному світі, особливо в демократичних країнах.
Соціально-евдемонічна легітимність полягає у здатності політичної системи
забезпечити населенню високий рівень життя і створити ілюзію її піклування про
добробут народу.
Національно-патриотична легітимність визначає національні символи, ритуали,
міфи, успадковані від попередніх національно-державних утворень.
Легітимність на засадах участі передбачає обґрунтування ідеологією і практикою
існуючої політичної системи, необхідності широкої участі громадян у діяльності
політичних інститутів і їхню віру в можливість впливати на владу.
Проте, жодна легітимна система не ґрунтується на якомусь одному виді легітимності, а
поєднує, як правило, декілька.
Білет 13
1.До базових суб’єктів політики належать політичні партії: Ні
2.Чи може конституційний суд припинити повноваження Президента України: Ні
3.Масові політичні партії мають чітку внутрішню орієнтацію, ієрархічну
підпорядкованість, фіксоване членство, та чіткі партійні списки: Ні
4.В сучасній Україні існує обмежена багатопартійна система: Так
5.Вторинні суб’єкти політики – це : 1)групи тиску, 3)політичні партії.
6.Для здійснення владних повноважень держава використовує певні засоби (ресурси
влади). Вкажіть їх: 1)структурні, 3)психологічні, 5)матеріальні.
7.За критеріями організаційної структури сучасні партії поділяються на: 3)масові партії,
5)кадрові партії.
8.Які з наведених ознак притаманні мажоритарним виборчим системам? 1)голосування за
конкретного кандидата, 4)виборча геометрія, 6)одноманітні виборчі округи.
9.До зовн. функції держави належить: 1)дипломатична, 4)оборонна.
10.Для парламентської форми правління властиві такі ознаки: 2)виконавча влада не є
самостійною, 5)парламент формує уряд, 6) керівництво над урядом покладається на
прем’єр-міністра.
11.Назвіть типи міжнародних конфліктів: 2)зіткнення збройних сил, 4)конфлікт малої
інтенсивності, 5)світова війна.
12.При нетоталітарних режимах: 3)політична діяльність партій і організацій
забороняється, 4)влада зберігається в руках однієї партії, 5)влада спирається на
поліцейський апарат.
А. Форма державного правління
Залежно від того, ким здійснюється державна влада (однією особою чи колегіальним
виборним органом), визначається форма державного правління. Відповідно — держави
поділяються на монархії і республіки.
Монархія (гр. monarchia — єдиновладдя) — це форма державного правління, за якої
державна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи — монарха,
передається у спадок по кровній лінії.
Для монархії характерні такі ознаки:
— монарх персоніфікує владу, виступає при здійсненні внутрішньої і зовнішньої
політики як глава держави;
— монарх здійснює одноособове правління, тобто може прийняти до свого розгляду
будь-яке питання;
— монарх, як правило, є головнокомандуючим збройних сил;
— влада монарха оголошується священною і має у більшості випадків релігійний
характер;
— владні повноваження монарха поширюються на всі сфери суспільного життя;
— наявність персональної власності, що забезпечує сім'ю монарха та передається у
спадок;
— влада монарха є спадковою, безстроковою, формально незалежною, але обмеженою
територією держави;
— монарх не несе юридичної відповідальності перед підданими за прийняті рішення.
Залежно від наявності вищих державних органів влади та розподілу повноважень між
ними монархії поділяються на абсолютні і обмежені.
Абсолютна монархія — це форма державного правління, при якій влада монарха є
необмеженою, монарх очолює всі гілки державної влади, має виключні повноваження
щодо її здійснення.
Абсолютні монархії поділяють на деспотичні і теократичні. Для деспотичної монархії
характерною є нічим і ніким необмежена свавільна влада монарха, який у своїх діях
спирається на верхівку військової аристократії. Основні ознаки теократичної монархії —
поєднання монархом найвищої духовної і світської влади, обожнювання монарха,
джерелом влади якого є воля Бога, а основним джерелом права в державі — релігійні
норми.
Обмежена монархія — це форма державного правління, при якій влада монарха є
обмеженою парламентом або конституцією.
Обмежені монархії поділяються на дуалістичні (представницькі) і парламентарні,
конституційні.
Основними рисами дуалістичної монархії є наступні: подвійність вищих органів
державної влади, монарх має право розпуску парламенту, його рішення мають силу
закону, монарх займає центральне місце у механізмі держави, формує уряд, який
відповідає перед парламентом і монархом.
Парламентарна монархія характеризується особливим порядком управління: існуванням
представницького органу державної влади — парламенту, уряд формується парламентом
і йому підзвітний; монарх здійснює владу через міністрів, не несе юридичної і політичної
відповідальності за свої дії як глава держави та глава виконавчої влади.
За умов конституційної монархії влада монарха обмежена конституцією, у якій
закріплено принцип розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу, судову та
правовий статус органів державної влади, у тому числі і монарха. Фактично монарх
поступається частиною повноважень парламентові, який обрано народом; уряд
формується з представників партій, що отримали більшість на виборах; лідер партії, яка
отримала більшість на виборах, стає главою уряду
Республіка (лат. respublica, від res publica — суспільна справа) — це форма державного
правління, за якої державна влада здійснюється представницькими органами
(парламентом, президентом), що обираються населенням на певний термін.
Для республіки характерні наступні ознаки:
— народ — єдине джерело влади, яка здійснюється ним безпосередньо або за
дорученням представницькими органами державної влади — вищими виборними
органами влади: парламентом і президентом, котрі обираються населенням на певний
термін;
— здійснення влади на підставі принципу її розподілу на законодавчу, виконавчу,
судову;
— наявність складної структури вищих державних органів влади та чітке законодавче
визначення їх повноважень;
— одноособове або колегіальне прийняття рішень;
— наявність у всіх вищих державних органів державно-владних повноважень;
— юридична відповідальність представників державної влади за свої дії (прийняті
рішення), шляхом застосування до них спеціальної процедури: відклику народного
депутата, відставки уряду, вияву недовіри — імпічменту президента;
— можливість дострокового припинення повноважень представників державної влади.
Сьогодні у світі республіка є домінуючою формою державного правління.
Залежно від обсягу державно-владних повноважень президента і парламенту республіки
поділяються на президентські, парламентські та змішані.
Парламентська республіка — форма державного правління, при якій державна влада
здійснюється за умови верховенства парламенту. Ознаки парламентської республіки:
— парламент формує уряд з представників партій, які отримали більшість на виборах;
— президент обирається парламентом з числа його членів (або спеціальною колегією), є
главою держави, але не може бути главою уряду та здійснювати контроль над ним;
— президент здійснює свої конституційні повноваження лише за згодою уряду (існує
інститут контрасигнатури); має право вето на закони парламенту;
— уряд — найвищий орган виконавчої влади, формується з членів парламенту, несе
політичну відповідальність перед ним; діє протягом терміну повноважень парламенту.
Президентська республіка — форма державного правління, за якої державна влада
здійснюється шляхом надання президенту великого кола повноважень.
Ознаки президентської республіки:
— президент — глава держави, обирається народом і є главою уряду, який йому
підзвітний;
— парламент не може відправляти у відставку міністрів, а президент не може розпускати
парламент;
— президент не підзвітний парламенту, але має право відкладального вето щодо актів
парламенту;
— посади прем'єр-міністра у президентській республіці може не бути, його
повноваження виконує президент; відповідно, у таких республіках може не бути уряду як
колегіального органу, його заміняє кабінет президента; у протилежному випадку
президент призначає прем'єр-міністра, затверджує уряд з представників партії, яка
перемогла на виборах;
— уряд несе відповідальність перед президентом і діє протягом терміну президентських
повноважень.
Змішана республіка (напівпарламентська, напівпрезидентська) - форма державного
правління, яка поєднує ознаки президентської і парламентської республік, а саме: як і у
президентській республіці главу держави обирає народ шляхом прямих виборів або
колегія виборців, повноваження президента ширші і вагоміші, ніж у парламентській
республіці (можливість втручання у законотворчий процес, як суб'єкта законодавчої
ініціативи, право вето на акти парламенту; право видавати нормативно-правові акти);
свої повноваження президент здійснює безпосередньо (у напівпрезидентських
республіках) або через уряд (у напівпарламентських республіках); президент призначає
прем'єр-міністра (главу уряду) лише за згодою парламенту; президент, як правило, є
головнокомандуючим збройних сил, визначає військову доктрину держави, є окремим
органом державної влади; уряд несе подвійну відповідальність — перед президентом і
парламентом, які можуть виявити йому недовіру і відправити у відставкуУ сучасний
період змішана форма республіки є найпоширенішою.
Система місцевого самоврядування може бути розглянута у двох аспектах. Потр ібно
розрізняти систему форм здійснення місцевого самоврядування і систему суб’єктів
місцевого самоврядування.
– загальні збори громадян – збори всіх або частини жителів територіальної громади за
місцем проживання для вирішення питань місцевого значення;
Збори скликаються в міру необхідності, але не менше одного разу на рік за місцем
проживання громадян села, селища, мікрорайону, житлового комплексу, вулиці,
кварталу, будинку для обговорення найважливіших питань місцевого значення. У їх
роботі мають право брати участь громадяни з 18 років, що постійно проживають на
відповідній території, депутати місцевих рад, представники державних органів, трудових
колективів, об’єднань громадян.
Білет 14
1.Поняття “політична думка”,“політична філософія”,“політична соціологія” є тотожними:
Ні
2.Без статусу і посади як формальних вимірів політичне лідерство неможливе: Ні
3.В парламентських країнах влада є завжди нелегітимною: Ні
4.За державно-територіальним устроєм Україна є федерація: Ні
5.Які з наведених ознак притаманні пропорційним виборчим системам? 1)система
преференцій, 3)багатомандатні виборчі округи, 5)виборча квота, 6)голосування за
партійні списки. ???
6.Назвіть типи зовн. політики: 1)консенсусна, 4)компромісна, 6)агресивна.
7.Назвіть різновиди політичних процесів, які діють в різних просторових межах:
3)національні, 5)регіональні, 6)світові.
8.Різновиди авторитарного режиму є: 1)військово-бюрократичні диктатури,
2)теократичні режими, 3)абсолютні монархії, 5)персоналістські тиранії.
9.Рішення про розміщення збройних сил іноземних держав на території України
приймає: 1)Президент, 4)Верховна рада, 5)РНБО, 6)Міністр оборони.
10.Принципу поділу влади притаманні наступні характеристики: 1)державна влада
поділяється на законодавчу, виконавчу і судову, 2)усі гілки влади самостійні в межах
своїх повноважень і повязані між собою єдиними державними механізмами, 3)між
законодавчою, виконавчою і судовою владою діє система “стримувань і противаг”,
11.Хто бере участ у формуванні Конституційного Суду України? 1)Верховний Суд,
2)з’їзд суддів, 4)Верховна рада, 5)Президент.
12.Назвіть риси античної демократії: 2)маломасштабна демократія, 3)пряма демократія,
5)моністичне уявлення про суспільний інтерес, 6)засудження фракційності і
одностайність у прийнятті рішень.
А. Основні риси та різновиди альтернативних та не альтернативних партійних
систем.
Партійна система – сукупність та механізм взаємодії політичних партій даної країни, які
реально змагаються за владу і мають вплив на вироблення державних курсів. В
залежності від можливості заміни правлячої партії іншою партійні системи поділяють на
альтернативні та неальтернативні. Неальтернативні партійні системи притаманні країнам
з недемократичним режимом і характеризуються відсутністю боротьби за владу між
політичними партіями, що призводить до незмінного знаходження при владі однієї
партії. Така система історично знає декілька різновидів: однопартійна, фіктивна партійна,
гегемоністська.
рівень масової участі (або масової політики), через розмаїті форми якої народ
здійснює свій суверенітет; реалізує своє право контролю за діяльність владних структур;
чинить тиск на владні структури, заявляючи про свої потреби або вимагаючи їх
задоволення на груповому та індивідуальному рівнях. На цьому рівні відбувається
формування організацій, рухів, партій для безпосередньої участі в політичному процесів
на вищому державному рівні.
Білет 15
1.Політологія як самостійна наука остаточно утвердилась у 1948р. Ні.
2.Антрепенерська система добору політичних лідерів має закритий характер: Ні.
3.Партисипаторна демократія передбачає участь у прийнятті владних рішень лише
обмеженого кола громадян: Так.
4.Зміст політичного процесу розкривається через політичну діяльність: Так.
5.За критерієм місця в загальному спектрі політичних сил партії поділяються на: 2)ліві,
3)центристські, 5)праві.
6.Які партійні системи належать до альтернативного типу: 1)двопартійні, 6)обмежені
багатопартійні. ( система з домінуючою партією, двоблокова система).
7.Відкладальне вето-це: 3)відмова глави держави підписати закон і повернення його в
парламент із зауваженнями.
8.Що таке виборча геометрія: 6)маніпулювання виборчими округами, що створює нерівні
“стартові” можливості кандидатів і виборців.
9.Основними атрибутами громадянського суспільства є: 1)життя людей є вільним, права
захищенні конституцією і законами, 3)важлива роль належить громадським організаціям
та асоціаціям, 4)діяльність зорієнтована на інтереси громади та індивіда.
10.Думку про те що поліархія є вищою на сьогодні стадією розвитку демократії
висловив: або 1)Г.Алмонд, або 2)М.Вебер, або 3)Р.Даль. ?????
11.Форма державно-територіального устрою визначається: 1)територіально-політичною
організацією держави, 3)правовим статусом складових частин держави, 5)принципами
взаємодії державного центру і території.
12.Що таке імпічмент: 3)процедура усунення президента від влади парламентом,
4)процедура усунення президента від влади судом
Цей недолік майже відсутній у пропорційній виборчій системі. Вона характериз ується
створенням багатомандатних виборчих округів або єдиного багатомандатного округу. В
такому випадку виборці голосують за партійний список кандидатів у депутати.
Представництво кожної партії у парламенті є пропорційним кількості набраних голосів.
Пропорційна виборча система часто супроводжується існуванням так званого
“загороджувального пункту”, який усуває від розподілу депутатських мандатів ті партії,
що не набрали певної кількості голосів виборців.
Авторитарні риси режиму знаходять свій прояв в тому, що влада зосереджується в руках
однієї людини ( монарха, диктатора, деспота), або вузької групи осіб. Правляча еліта
формується не через конкурентні вибори, а самопризначенням. Режиму не властивий
тоталітарний контроль над суспільством. Допускається обмежений плюралізм,
громадянське суспільство не повністю поглинається державою. Авторитарні режими не
мають єдиної ідеології.
Авторитарні режими досить поширені і дуже багатоманітні. Серед них можна виділити
наступні різновиди:
Білет 16
6)Для правової держави властиві такі принципи _____1.рівність закону для всіх
2.підзаконність державної влади 4.взаємовідповідальність держави і особи
5.незалежність судів і сіддів
7)Який різновид партійної системи притаманний для США та Великобританії ____
5.двопартійна система
До визначення поняття «держави» існує, принаймні, два підходи, які фіксують різні
аспекти державності: її публічний, або інституційне значення. У першому випадку
«держава» постає як спосіб організованості й згуртованості індивідів навколо спільного,
універсально значимого інтересу. Держава тут асоціюється з усім суспільством, від імені
якого приймаються владні рішення і виконання яких стосується усього суспільства. За
приклад інституціонального визначення держави може правити хоч би дефініція, дана Е.
Гіденсом: «Політичний апарат уряду (такі інституції, як парламент або конгрес разом з
цивільними службовцями), який керує певною територією, а її повноваження підтримані
юридичною системою та здатністю застосувати військову силу для втілення своєї
політики». Ці два підходи не є взаємозаперечуваними, оскільки перший вимушений
погодитися з необхідністю інститутуалізації суспільного інтересу в системі державних та
політичних закладів. Другий же визнає «тілом» своїх інституційних конструювань народ
і його політичну волю до підпорядкованого легітимованим інституціям організованого
співжиття.
3)Для обрання народним депутатом України необхідно мати вік не менше 25 років ___ Ні
ІІ рівень
Отже, політична влада є лише різновидністю влади. Вона включає всі види
владних відносин у сфері політики. При визначенні політичної влади головну роль
відіграє поняття політики.
- наявність політичних структур, через які суб'єкт влади здійснює політичну діяльність;
Важливим є поняття ресурсів влади, під якими розуміють все те, що може індивід
або група використати для впливу на інших.
Кожна влада, якщо вона хоче бути ефективною, повинна спиратися на відповідні
ресурси. Ресурси є основними елементами влади, які визначаються як засоби, за
допомогою яких суб'єкт має здатність впливати на інших суб'єктів.
- інтегративну;
- регулятивну;
- стабілізаційну;
- прогностичну;
- контрольну;
У політичну систему входять (або тісно взаємодіють з нею) ряд інститутів недержавного
характеру — політичні партії, громадські організації, товариства, політичні рухи,
громадська думка, засоби масової комунікації. Для багатьох із них політична діяльність є
лише одним із аспектів їх функціонування.
Слід зробити одне пояснення. Коли йдеться про поділ влади, то треба мати на увазі: для
ефективного функціонування влада не може дрібнитися, а має бути єдиною. Тому
точніше говорити про поділ функцій різних гілок влади, їх завдань і повноважень.
Монархія – це така форма правління, за якої найвища державна влада повністю або
частково зосереджена в руках однієї особи (монарха), є спадковою і не є похідною від
будь-якої іншої влади.
президентська,
парламентська,
парламентсько-президентська (змішана).
Президент не володіє правом законодавчої ініціативи, але має право відкладального вето
щодо законів, прийнятих парламентом, якому належить законодавча влада. Подолання
відкладального вето потребує 2/3 або 3/4 голосів на підтвердження попереднього
рішення парламенту. Оскільки зібрати таку кількість голосів вдається не завжди, то
суперчність між двома гілками влади переважно розв’язується шляхом компромісу.
Білет 19
Фашистські режими в Італії, Іспанії, Португалії, при всіх відмінностях, мали багато
спільного. Вони будувалися на принципах корпоративізму. В умовах хаосу та
безпорядків фашисти прийшли до влади. Вони хотіли створити державу-корпорацію
замкнутого типу, де буде "соціальний мир і порядок", централізація й вертикальне
підпорядкування. Фашисти йшли до влади з гаслами боротьби проти "гнилої демократії й
парламентаризму". "Все для держави, нічого проти держави, нікого поза державою", - ці
слова італійського дуче Б.Муссоліні стали символом вираження фашистської ідеї
тоталітарної держави.
Окремо в ряду тоталітарних держав стояв СРСР. Проголосивши гум анні цілі й осяйні
перспективи, сталінське керівництво створило політичну систему, яка мала свої
особливості. Сталінська модель суспільства - це так званий революційний тоталітаризм.
Причинами встановлення тоталітарного режиму в СРСР були відсутність тради цій
демократії, низький рівень політичної культури населення, поступове зростання
партійного та державного апаратів, диктатури ВКП(б) в політичній сфері, командно-
адміністративна система управління державною економікою тощо. Основним методом
встановлення та підтримки існування режиму був постійний терор проти всіх груп та
верств суспільства. Тоталітарний режим в СРСР фактично був режимом особистої влади
Й. Сталіна. Диктатура КПРС, відсутність плюралізму, опозиційних партій і рухів,
фактичне позбавлення окремої людини реальної участі в громадсько-політичному житті
країни - ці та інші риси були властиві СРСР ще кілька десятиріч і після смерті "вождя
всіх часів і народів".
1. Це форма (спосіб) втілення в життя утопічної ідеї, які б вихідні цілі і принципи не були
в ній закладені.
2. Нічим не обмежене насильство, диктатура і терор для досягнення цілей. Сила -
головний аргумент, а мета виправдовує засоби.
7. Культ особи вождя і перетворення більшості населення в натовп, слухняний його волі.
Отже, політологія як наука про політику — це наука про політичну систему суспільства
та її різноманітні підсистеми.
Структура політології:
1. Теорія політики. Вона вивчає політику як цілісний предмет і має свої внутрішні
структурні елементи:
результату.
- лобіювання тощо.
- теорії середнього рівня — про владу, політичну систему, політичні процеси, політичне
лідерство, політичну культуру тощо.
Білет 20
Проте, політика як суспільне явище виникає задовго до того, як Арістотель дав цьому
феномену своє визначення. Так на територіях Єгипту, Китаю, Месопотамії та ін. вже в 4-
5 тисячоліттях до нашої ери існували крупні політичні співтовариства.
Так з виникненням приватної власності і руйнуванням общин багато хто став жити
окремо і незалежно, у них з'явилися своя особлива мета і потреби, які часом суперечили
інтересам інших людей. При цьому посилювалася суспільна нерівність. Суспільство
розшаровувалося на багатих і бідних, на власників засобів виробництва і неімущих, на
роботодавців і найманих працівників.Поступово складалися відособлені соціальні групи:
касти, стани, класи, шари, нації, конфесійні, професійні і інші спільності. В той же час з
розвитком суспільного розподілу праці посилювалися взаємозв'язки людей, їх залежність
один від одного, частішали і загострювалися зіткнення окремих громадян і груп,
виникали конфлікти в суспільстві.
На фоні такого ускладнення суспільного життя стає очевидним, що природних,
колишніх регуляторів людських відносин вже недостатньо. Була потрібна особлива
соціальна сила - політика, яку Платон красномовно визначив, як «мистецтво жити
разом».
Зміст поняття «політика» мінявся протягом історії людства. В античному світі терміном
«політика» позначали все те, що відносилося до управління державою. Макіавеллі
розглядав політику як науку, що пояснює минуле, керує сучасністю і здатна
прогнозувати майбутнє. Починаючи з кінця ХІХ століття в зміст поняття «політика»
сталі включати діяльність, пов'язану із завоюванням, здійсненням і утриманням спочатку
державної влади, а потім і політичної влади.
— буржуазні;
— дрібнобуржуазні;
— селянські;
— пролетарські тощо.
2. За ідеологічними особливостями:
— консервативні;
— ліберальні;
— соціалістичні;
— соціал-демократичні;
— комуністичні.
— реформаторські;
— радикальні;
— консервативні.
4. За політичним темпераментом:
— ліві або партії змін, які виступають за революційні зміни в с успільстві й орієнтують на
соціальний захист трудящих, соціально орієнтовану економіку та поглиблення
демократизації в суспільстві;
— праві або партії порядку, які виступають за збереження засад сучасного суспільства.