Анушаван Месропян

Українська поезія
у вірменських перекладах
Мініантологія

àôÏñ³ÇÝ³Ï³Ý åỽdz
ÙÇÝdzÝÃáÉá·Ç³
²Ýáõß³í³Ý Ø»ëñáåÛ³ÝÇ
óñ·Ù³ÝáõÃÛ³Ùµ

1
 Æí³Ý üñ³ÝÏáÛÇ ³Ýí³Ý
ÈíÇíÇ ³½·³ÛÇÝ Ñ³Ù³Éë³ñ³Ý
¶Æî²Î²Ü ¶ð²¸²ð²Ü

î³ñ³ë Þ»íã»ÝϳÛÇ ³Ýí³Ý

гٳáõÏñ³ÇݳϳÝ
§äñáëíÇﳦ ÁÝÏ»ñáõÃÛáõÝ
ÈíÇíÛ³Ý ï³ñ³Íù³ÛÇÝ ÙdzíáñáõÙ

àôÏñ³ÇÝ³Ï³Ý åỽdzÛÇ
ÙÇÝdzÝÃáÉá·Ç³

Ø»ëñáåÛ³Ý ²Ýáõß³í³ÝÇ
óñ·Ù³ÝáõÃÛ³Ùµ

ÈíÇí ● 2002

2
Львівський національний університет
імені Івана Франка
НАУКОВА БІБЛІОТЕКА

Всеукраїнське товариство «Просвіта»

імені Тараса Шевченка
Львівське обласне об’єднання

Серія «Дрібненька бібліотека», ч. 7

Анушаван Месропян

УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ
У ВІРМЕНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ

Львів ● 2002

3
 УДК 821.161.2-1.03=19(081.2)
М-53
ББК Ш5(4Укр)6-318.37я44

Редакційна колегія:
Богдан ЯКИМОВИЧ (голова),
Ніна БІЧУЯ, Михайло ГНАТЮК,
Мирослава ДОМАНСЬКА,
Роксолана ЗОРІВЧАК,
Богдан КОТУР, Тарас ЛУЧУК

МЕСРОПЯН Анушаван. Українська пое-

зія у вірменських перекладах: Мініантоло-
М-53 гія. – Львів: Видавничий центр ЛНУ
ім. І. Франка, 2002. – 64 с. – (Серія: «Дріб-
ненька бібліотека»; Ч. 7).
ISBN 966-613-275-3

Серія «Дрібненька бібліотека» заснована 1999 р.

ББК Ш5(4Укр)6-318.37я44

ISBN 966-613-275-3
© А. Месропян, концепція, упорядкування,
переклад вірменською мовою, 2002
© Автори українських текстів, 2002
© Львівський національний університет
імені Івана Франка, 2002

4
 МІНІСЛОВО ПРО МІНІАНТОЛОГІЮ

Закінчивши українську філологію у Львів-

ському національному університеті імені Івана
Франка, я дебютував як вірменський перекладач
української літератури на сторінках єреванського
часопису «Ґарун». Після цього я спробував свої
сили також у “зворотньому напрямку”: почав пере-
кладати малу прозу вірменських письменників
мовою українською. Результатом цих моїх трудів
стала перекладна збірка оповідань Л. Хечояна
«Гілка оливи» та публікації в таких періодичних
виданнях, як «Літературна Україна», «Королів-
ський ліс», «Зерна». Одночасно я розпочав працю
над освоєнням української поезії по-вірменськи:
для перекладу я вибрав ті поетичні добірки, які
з’явилися на сторінках часопису «Світо-вид», який
виконує приблизно ту саму функцію, що й «Ґарун»
у Вірменії. Отже, читачі мають змогу ознайоми-
тися з модерною українською поезією останніх
літ. Прикметою цієї мініантології є те, що це –
перше білінгвальне видання віршів українських
поетів у контексті українсько-вірменських літера-
турних взаємин.

А. М.

5
Микола ВОРОБЙОВ

***

є місце фіалок що про нього мало хто знає

Бог квітне серед розлогих лугів
на пагорбі у гайку
що розрісся
а квітне тоді коли ще ані листя ані трави
а довкола пагорба тільки весняна
повенева вода
як фіолетовий сон як безмір краси що
ось-ось нарине
всіма потоками барв оздоблюючи зелені луги...

***

дівчина в синіх черевиках тихо крадеться

навіть їй самій не почути того
я беру павутинку за край якусь мить вагаюсь
а потім думаю що це вже востаннє...
але інша дівчина нічого про це не знає
і так само тихо крадеться...

6
ØÇÏáɳ ìàðà´Úàì

***

Ù³Ýáõß³ÏÝ»ñÇ ï»Õ»ñ Ï³Ý áñ áã áù ã·ÇïÇ

²ëïí³Í ͳÕÏáõÙ ¿ Ó·í³Í ¹³ßï»ñÇ Ù»ç ¨ ÏÇñ×áõÙ µÉñÇ
ɳÝçÇÝ
Ïáñ³Í ͳÕÇÏÝ»ñÇ Ù»ç
ÇëÏ Í³ÕÏáõÙ ¿ ³ÛÝ å³ÑÇÝ »ñµ ãϳ áã ͳÕÇÏ áã Ëáï
ÇëÏ µÉñ³ÏÇ ßáõñçµáÉáñÁ ·³ñÝ³Ý ÓÝÑ³É çáõñÝ ¿
Ù³Ýáõ߳ϳ·áõÛÝ »ñ³½Ç ÝÙ³Ý ³Ýë³ÑÙ³Ý ·»Õ»óÇÏ áñ
áõñ áñ ¿ ¹áõñë Ïó³ÛïÇ
»ñ÷Ý»ñ³Ý· íï³ÏÝ»ñáí ½³ñ¹³ñ»Éáí ϳݳã
Ù³ñ·³·»ïÇÝÝ»ñÁ…

***

ϳåáõÛï »ñÏݳ×Çà ÏáßÇÏÝ»ñáí ³ÕçݳÏÁ ÑáõßÇÏ

Ùáï»ÝáõÙ ¿
ë³ÑáõÝ ù³ÛÉùáí ³ë»ë »ñ³½ ÉÇÝÇ
»ë í»ñóÝáõÙ »Ù ë³ñ¹áëï³ÛÝÁ ͳÛñÇó áõ ÇÝã áñ ÙÇ å³Ñ
»ñÏÙïáõÙ
ÇëÏ Ñ»ïá Ùï³ÍáõÙ áñ ë³ ³ñ¹»Ý í»ñçÇÝ ³Ý·³ÙÝ ¿…
µ³Ûó ÙÇ áõñÇß ³ÕçÝ³Ï ³Ûë Ù³ëÇÝ ³Ù»Ý¨ÇÝ áãÇÝã ã·ÇïÇ
áõ ÝáõÛÝå»ë ·³Õïݳ·áÕÇ Ùáï»ÝáõÙ ¿ ÑáõßÇÏ…

7
***

звір зближається
чую як розчепилося повітря від кинутого списа
я добре його гартував
інших звуків не вловлюю
хіба що в холоднім світанні
обнявши за шию сіру гуску плаче дощ...
мабуть у серце поцілений
звір входить у мене
тепер і я плачу

***

вир поглинає:
це така ясна днина коли багато срібла
і таке воно легеньке
що вітерець його перебирає
в тій днині десь є одне місце начебто вир...
синя бабка над над ним стрілою летить
а червона жариною тане...
вир розплетений їх поглинає
я теж мав багато друзів
та нікого з них вже немає...

8
***

·³½³ÝÁ Ùáï»ÝáõÙ ¿
ÉëáõÙ »Ù û ÇÝãå»ë åñÏí»ó û¹Á Ý»ïí³Í Ýǽ³ÏÇó
ÇÝãå»ë áñ ѳñÏÝ ¿ Ïá÷»É »Ù ³ÛÝ
ã»Ù ÉëáõÙ áõñÇß áã ÙÇ Ó³ÛÝ ³ñ¹»Ý
ãѳßí³Í ÙdzÛÝ áñ óáõñï ³ñ¨³Í³·ÇÝ
·áñß ë³·Ç í½ÇÝ ÷³Ã³Ãí³Í ɳóáõÙ ¿ ³ÝÓñ¨Á…
·áõó» ëñïÇÝ Ýß³Ý µéݳÍ
·³½³ÝÁ ÇÙ Ý»ñëÝ ¿ ÙïÝáõÙ
ÑÇÙ³ ³ñ¹»Ý »ë »Ù ɳó ÉÇÝáõÙ

***

ÑáñÓ³ÝáõïÁ ÏáõÉ ¿ ï³ÉÇë.

í×Çï ¿ ûñÝ ³ÛÝù³Ý »ñµ ³ñÍ³Ã³ß³ï ¿ ¨ ûè ³ÛÝù³Ý
áñ ù³ÙÇÝ Ýñ³Ý ûñÃáõÙ ¿
³Û¹ ûñí³ Ù»ç ÇÝã-áñ ÙÇ ï»Õ ÙÇ í³Ûñ ϳ
³ë»ë ÑáñÓ³Ýáõï ÉÇÝÇ…
³ñͳÃÛ³ ˳ïáõïÇÏÁ Ýñ³ íñ³Ûáí ëɳÝáõÙ ¿ Ý»ïÇ å»ë
ÇëÏ Ï³ñÙÇñÁ »é³Éáíª Ëáñï³ÏíáõÙ…
ÑáñÓ³ÝáõïÁ ÷³Ã³Ãí³Í Ýñ³Ýó ÏáõÉ ¿ ï³ÉÇë
»ë ¿É áõÝ»Ç µ³½áõÙ ÁÝÏ»ñÝ»ñ
µ³Ûó ³ñ¹»Ý áã áù ãÇ Ùݳó»É…

9
Іван КИРИЗЮК

З циклу “Мережка Підляшшя”

***
Душа моя,
Мов у скрипці струна,
Ухопилась за звук
Та й гуляє
Під куполом неба,
Вигладжує
Мої неудачі
Крилом
Сизокрилої пташки.
***
Кольорами сумління
Малюю образ
Від основи
По зруб,
Кладу тепло
Батьківського дому
За пазуху,
Щоб ще раз
Захлиснутися
Недозрілим щастям.
Чую –
Вже сонце
Котиться під осінь,
І барв нерозгаданих
Щораз менше.

10
Æí³Ý ÎÆðƼÚàôÎ

§äǹÉÛ³ßßÛ³ÛÇ ½³ñ¹³Ýϳñ¦ Þ³ñùÇó

***
Ðá·ÇÝ ÇÙ,
æáõóÏÇ É³ñÇ å»ë,
γéã»É ¿ »É¨¿çÇó
àõ ó÷³éáõÙ ¿
ºñÏÝùÇ ·Ùµ»ÃÇ ï³Ï
ÞáÛáõÙ ¿
ÆÙ ³ÝѳçáÕáõÃÛáõÝÝ»ñÁ
¨ùáí
Â˳ϳåï³Ã¨ ѳíùÇ:

***
ÊÕ×Ç »ñ³Ý·Ý»ñáí
ÜϳñáõÙ »Ù Ï»ñå³ñÁ
²ñÙ³ïÇó
ØÇÝã Ïá×Õ
àñ ѳÛñ³Ï³Ý ï³Ý ç»ñÙáõÃÛáõÝÁ
î»Õ³íáñ»Ù ÍáóÇë Ù»ç,
àñ Ù»Ï ³Ý·³Ù ¨ë
ÞÝã³Ñ»ÕÓ ÉÇÝ»Ù
²ÝÑ³ë »ñç³ÝÏáõÃÛáõÝÇó:
¼·áõÙ »Ù, áñ
²ñ¨Ý ³ñ¹»Ý
²ßÝ³Ý ÍáóÝ ¿ ÙïÝáõÙ
ºí ѳݻÉáõϳÛÇÝ »ñ³Ý·Ý»ñÁ
¶Ý³Éáí ùã³ÝáõÙ »Ý:

11
***

Маминою піснею
Вищербився
Берег пам'яті
І ощасливив очі
Яблуневим цвітом,
І сльоза молодости,
І запах хліба
З печі
На човнах стрімких
Промчали біля мене.

12
***

سÛñ³Ï³Ý »ñ·áí
ê»ñïí»ó
²÷Á ÑÇßáÕáõÃÛ³Ý
ºì »ñç³Ýϳóñ»ó ³ãù»ñÁ
ÊÝÓáñ»Ýáõ ͳé áõ ͳÕÏáõÝùáí,
ºì »ñÇï³ë³ñ¹áõÃÛ³Ý ³ñï³ëáõùÁ,
ºì ѳóÇ µáõñÙáõÝùÁ
ÐÝáóÇó µáõñáÕ
Ö»åÁÝóó Ù³ÏáõÛÏÝ»ñáí
êáõñ³óÇÝ ÇÙ ÏáÕùáí:

13
Роман БАБОВАЛ

***

у цім краю благословенному

царюю за ціну клітин
що в моїм сірім мозку
у цім краю проклятім
сам час застиг
між вічністю й миттєвістю
а щоб у нім остатись князем
я змушений
при кожнім сумніванні
щораз до ставки підкидати
мізерний залишок
своєї змарнотраченої ідентичности

***

мені
загородили шлях
до себе
й не допоможуть ті птахи
в яких є досвід вирію
допоки в темряві блукатиму –
від тіла до душі

14
èáÙ³Ý ´²´àì²È

***

³ß˳ñÑáõÙ ³Ûë ûñÑÝí³Í

ÇÙ ·áñß áõÕ»ÕÇ µççÇ ³ñÅ»ùáí
ÇßËáõÙ »Ù ¹»é
³ß˳ñÑáõÙ ³Ûë ³ÝÇÍí³Í
ųٳݳÏÝ ÇÝùÝ ¿ ù³ñ³ó»É
ѳí»ñÅáõÃÛ³Ý ¨ å³ÑÇ ÙÇç¨
¨ ѻﳷ³ÛáõÙ ÇßË³Ý ÙݳÉáõ ѳٳñ
ëïÇåí³Í »Ù
Ûáõñ³ù³ÝãÛáõñ ϳëϳÍÇë ¹»åùáõÙ
³Ù»Ý ³Ý·³Ù ³í³½³ÝÇ Ù»ç ·ó»É
³Ù»Ý³ãÝãÇÝ Ùݳóáñ¹Á
ÇÙ ¹³ï³ñÏ áõ ÷áõã í³ïÝ³Í ÝٳݳÏáõÃÛ³Ý

***

ÇÙ áõÕÇÝ
÷³Ï»É »Ý
¹»å ÇÝÓ ¹³ñÓÝáÕ
áõ ÇÝÓ ã»Ý û·ÝÇ ÃéãáõÝÝ»ñÝ ³Ý·³Ù
áñ ÷áñÓ áõÝ»Ý ï³ñ³·ñáõÃÛ³Ý
¹»é ÇÝãù³Ý åÇïÇ Ã³÷³é»Ù ÙÃÝß³ÕÇ Ù»ç
Ù³ñÙÝÇó ÙÇÝ㨠Ñá·Ç

15
***

пишу наліво – звідки жодної немає звістки

пишу направо – тиша, ніби птах десь
пролетів і впав
пишу вперед – хтось біг до обрію і в нім втопився
пишу назад – запізно, кажуть: вже пішов
а що писав, кому і звідки? –
ніхто не знає
та що ж –
хіба когось воно цікавить?

***

в пустелі що не відає поняття меж

одна краплиночка води
що капнула з заблуканої хмарки
усі сипкі піски залила з несипкими
відтак за ними затопила
увесь той всесвіт що наївно крився
в одній піщинці – з найдрібніших
а дивним дивом
у тім потопі –
я не втопився

16
***

·ñáõÙ »Ù Ó³ËÇó, áñï»ÕÇó ãϳ áã ÙÇ ÝáñáõÃÛáõÝ

·ñáõÙ »Ù ³çÇó, ÉéáõÃÛáõÝ ¿, ³ë»ë ѳíùÁ Ãé³í
¨ ÁÝϳí ÇÝã áñ ï»Õ
·ñáõÙ »Ù ³éç¨Çó, ÇÝã áñ Ù»ÏÁ í³½»ó ¹»å ÑáñǽáÝ
¨ ³ÛÝï»Õ ˻չí»ó
·ñáõÙ »Ù í»ñçÇó, ³ñ¹»Ý áõß ¿, ³ëáõÙ »Ýª ³ñ¹»Ý ·Ý³ó
ÇëÏ Ã» DZÝã ·ñ»ó, áõ±Ù ѳٳñ ¨ ѳÝáõÝ ÇÝãDZ
áã áù ã·ÇïÇ
ÇëÏ ÙDZ û
¹³ ¿ ϳñ¨áñÁ

***

³Ý³å³ïáõÙ, áõñ ãϳ ë³ÑÙ³Ý Ïáãí³Í ѳëϳóáõÃÛáõÝÁ

çñÇ ÙÇ Ï³ÃÇÉ
ϳûó ÙáÉáñí³Í ³ÙåÇó
ï³åÇó ßÇϳó³Í ³í³½³Ñ³ïÇÏÝ»ñÁ áÕáÕ»ó
³ÛÝáõÑ»ï¨ áÕáÕ»ó
áÕç ³ß˳ñÑÁ áñ ÙdzÙÇï å³ñ÷³Ïí³Í ¿ñ
ÙÇ Ñ³ïÇÏÇ Ù»çª ³Ù»Ý³Ù³Ýñ ³í³½Ç
áõ ½³ñٳݳÉÇ Ññ³ßùáí
çñѻջÕáõÙ ³Û¹
»ë ã˻չí»óÇ

17
Тарас ФЕДЮК

***

Вічний біль при душі –

наче крик при останньому кроці.
Натюрморт із трьох стрілок
тихенько тремтить на столі.
Почорнію, як ворон старий
на трьохсотому році,
Наче хрест на могилі
і меч у холодній землі.

Як вино у діжках,
що збивалися до окупацій
Молдаванами, що,
як уміли, померли давно.
Наче тексти
або колючки в сивих скронях акацій,
Або зрештою як
серед ночі погасле вікно.

Що ж – нічого. Мені –
воздалось і звелілося бути
Співучасником свідків
бог знає чого і чиїх.
Уже випито все
від "Московської" до "Абсолюту".

18
î³ñ³ë üº¸ÚàôÎ

***

²Ûë ѳí»ñÅ ó³íÁ Ñá·áõë

³ë»ë ϳÝãÇ ×Çã ¿ª í»ñçÇÝ ù³ÛÉùÇ:
ºñ»ù Ý»ï»ñáí ݳïÛáõñÙáñïÁ
Éáõé ¹áÕ¹áÕáõÙ ¿ ë»Õ³ÝÇ íñ³:
Î먳ݳÙ, ÇÝãå»ë Í»ñ ³·é³íÝ Çñ ÏÛ³ÝùÇ
»ññáñ¹ ѳñÛáõñ³ÙÛ³ÏÇÝ,
ÆÝãå»ë ˳ãÁ ·»ñ»½Ù³Ý³ÃÙµÇÝ
¨ ÃáõñÁª ë³é³Í ·»ïÝÇ Ù»ç ÙËñ×í³Í:

ÆÝãå»ë ï³Ï³éÝ»ñÇ Ù»ç Éóí³Í ·ÇÝÇÝ,

áñ ßñç³÷³ÏáõÙÇó ³é³ç
ø³ßáõÙ ¿ÇÝ Ùáɹáí³óÇ ÑÙáõï ·ÇÝ»·áñÍÝ»ñÁ,
áñ í³Õáõó Ù»é»É »Ý ³ñ¹»Ý:
î»ùëï»ñÇ ÝÙ³Ý
ϳ٠³Ï³ódzÛÇ ×»ñÙ³Ï ùáõÝù»ñÇ ÷ß»ñÇ å»ë,
γ٠¿É í»ñç³å»ë,
ÇÝãå»ë ·ß»ñí³ Ï»ëÇÝ Ñ³Ý·³Í å³ïáõѳÝ:

¸»¯Ñ, ÇÝã ³ñ³Í: ÆÝÓ

ïñí³Í ¨ å³ïíÇñí³Í ¿ ÉÇÝ»É
ìϳݻñÇ Ñ³Ù³Ù³ëݳÏÇó
²ëïí³Í ·ÇïǪ ÇÝãÇ ¨ áõÙ:
²ñ¹»Ý å³ñåí³Í ¿ ³Ù»Ý ÇÝã
§ØáëÏáí۳ݦ-Çó ÙÇÝ㨠§²µëáÉÛáõï¦:

19
Тільки сніг на губах,
тільки синій нетанучий сніг.

Проклене відставник.
І відставить в ставник посполитий.
І останню сорочку
останній на світі проп'є.
Вже дзвонар віддзвонив,
але ще не пристав до молитви.
Значить, час іще є.
Хай лише в дзвонаря.
Але – є.

20
ØdzÛÝ ÓÛáõÝÝ ¿ Ùݳó»É ßáõñûñÇë,
ÙdzÛÝ Ï³åáõÛï ãѳÉíáÕ ÓÛáõÝÁ:

γÝÇÍÇ å³ßïáݳÃáÕÁ:
ºì ÏÃáÕÝÇ å³ßïáÝÝ Çñ áõ ³ÃáéÁ
ºì í»ñçÇÝ ß³åÇÏÁ
³ß˳ñÑáõÙ ÏÙëËÇ áõ ÏËÙÇ:
²ñ¹»Ý ųÙÏáãÁ ½³Ý·Á ÑÝã»óñ»ó,
µ³Ûó ¹»é ãÇ ÍÝÏ»É ³ÕáÃùÇ:
àõñ»ÙÝ, Å³Ù³Ý³Ï ¹»é ϳ:
»Ïáõ½ ųÙÏáãÝ ¿ ï»ñÁ
Ä³Ù³Ý³Ï ¹»é ϳ:

21
Віктор НЕБОРАК

ПЕРЕХІД

Ця подорож не потребує засобів пересування,

вливання марень
чи перемикання швидкості,
чи маршів римування.

Це ототожнення себе з самим собою,

введення себе у себе.

Довколишнє – в очікуванні,
хиже, сухоребре.

Годує смертю час його.

І будь-яке пришвидшення –
як паску кров'ю мастиш.
Гігантські речі вибухають і вкривають дно.
Мерці шикуються в колони,
а жахне Воно
уже давно спочило. Тріснув трон. І вікна навстіж!

Палючі надра і відпущені вітри.

Зодягнені в тіла брати ідуть здовкіл і творять Коло.

Світ, як народжене Дитя. Безмежно. Сніжно. Голо.
Над нами обертається трилике Слово. Три.

22
ìÇÏïáñ ܺ´àè²Î

²ÜòàôØ

Ö³Ù÷áñ¹áõÃÛáõÝÝ ³Ûë
ï»Õ³÷áËáõÃÛ³Ý ÙÇçáóÇ Ï³ñÇù ãáõÝÇ,
³ÝáõñçÝ»ñÇ Ý»ñ³ñÏÙ³Ý
ϳ٠¿É ³ñ³·áõÃÛ³Ý ÷á÷áËáõÃÛ³Ý,
ϳ٠¿É ù³ÛÉ»ñ·Ç ѳݷÇ:
ê³ ÝáõÛݳóáõÙÝ ¿ ÇÝù¹ ÇëÏ ù»½ Ñ»ï,
Ý»ñ³ÍáõÃÛáõݪ ù»½ ùá Ù»ç:
Þñç³å³ïÁ ëå³ëáõÙÇ Ù»ç,
·Çß³ïÇã áõ µáñáï:
سÑáí ¿ Ï»ñ³ÏñáõÙ Ýñ³Ý ųٳݳÏÁ
ºì ³Ù»Ý ï»ë³Ï ³ñ³·³óáõÙ,
ÇÝãå»ë ÏáõÉÇãÇÝ1 ³ñÛáõÝ ùë»ÉÁ:
ìÇÃ˳ñÇ Çñ»ñÁ å³ÛÃáõÙ ¨ óñíáõÙ »Ý ·»ïÝÇÝ:
Ø»éÛ³ÉÝ»ñÁ ß³ñ³ëÛ³Ý Ù»ç ½·³ëï ϳݷݳÍ,
µ³Ûó ë³ñë³÷áõÙ ¿ ²ÛÝ
³ñ¹»Ý í³Õáõó ѳݷëï³ó»É ¿: àõ óݹ»ó Ñû¹ë ·³ÑÁ:
ºí å³ïáõѳÝÝ»ñÁ ßñËϳÉáí µ³óí»óÇÝ:
ì³éíáÕ Áݹ»ñùÝ»ñ ¨ ù³ÙÇÝ»ñ ë³ÝÓ³ñÓ³Ï:
г·Ýí³Í Ù³ñÙÇÝÝ»ñáí »Õµ³ÛñÝ»ñÁ ѳí³ùíáõÙ »Ý
Ù»Ïï»Õ ¨ Ýñ³Ýó ëï»ÕͳÍÁ Þñç³Ý ¿:
àõ ³ß˳ñÑÝ ³ë»ë Ýáñ³ÍÇÝ Ø³ÝáõÏ ¿:
²Ýë³ÑÙ³ÝáõÃÛáõÝ ¿: ÒÛáõÝ ¿: Ø»ñÏ ¿:
ºì Ù»ñ ·É˳í»ñ¨áõÙ åïïíáÕ »é³¹»Ù ´³éÁª ºñ»ùÝ ¿:

1
êáõñµ ¼³ïÇÏÇ ÃËí³Íù:
23
КНАЙПА

Приміщення, в якому не живуть, –

перетирають час, переплітають
потоки існування, залітають
в тягучу і повзучу каламуть
з овальних поглядів. У кожний зір
прибулець потрапляє, як у пастку,
і розчиняється, а з нього частку
ховають мозки в дірах шахт і нір.
Чи навпаки – це саме той чи та,
кого я конче мушу вполювати.
Сама до рук йде здобич. Вузлувате
спадає плетиво. Та все ж мета –
наблизитися до глибин пульсацій,
відчути владу! – не перебивай! –
долай мій тон! столи перевертай! –
ти – мій-моя-моє вино у склянці.
Навіщо люди видимі? Кому
тілесні всі ці кублища на руку?
Слова прозорі струшуються з друку,
шепочуться і кличуть у пітьму.
Ми видимі – бо жертви. Кожен йде
або ж його волочать на жертовник.
І навіть золотий багатотомник
впаде колись у полум'я руде.
Ми – пійло смерті, як і це вино,
красо дочасна, кав'ярняна діво,
якщо любов на цьому світі – диво,
то я на тому світі вже давно.

24
ä²Ü¸àÎ

¼»ï»Õ³ñ³ÝÁ, áñï»Õ ã»Ý µÝ³ÏíáõÙ,

Å³Ù³Ý³Ï »Ý Ù³ßáõÙ, ÑÛáõëáõÙ »Ý
·áÛáõÃÛ³Ý íï³ÏÝ»ñ, ÃéãáõÙ »Ý
áõ ѳÛïÝíáõÙ ëáÕ³óáÕ áõéϳÝáõÙ
Óí³Ó¨ ѳ۳óùÝ»ñÇ: Úáõñ³ù³ÝãÛáõñ ѳ۳óùáõÙ
»ÏíáñÝ ³ë»ë ·³ÉÇë áõ óϳñ¹Ý ¿ ÁÝÏÝáõÙ,
áõ ÉáõÍíáõÙ, ÇëÏ Ýñ³ÝÇó ÙÇ Ù³ëÝÇÏ
óùóÝáõÙ »Ý áõÕ»ÕáõÙ ¨ Ëáñß»ñáõÙ ¨ ÷áë»ñáõÙ
»± ѳϳé³ÏÁ, ë³ Ñ»Ýó ݳ± ¿ û Ý»±
áñÇÝ »ë Ç í»ñçá ëïÇåí³Í »Ù áñë³É:
àñëÝ ÇÝùÝ ¿ Çñ áïùáí Ùáï»ÝáõÙ: ºí ë³ÑáõÝ ÁÝÏÝáõÙ ¿
µ³½Ù³Ã»É ·áñÍí³ÍùÁ: ´³Ûó Ýå³ï³ÏÁ ÝáõÛÝÝ ¿ª
Ùáï»Ý³É »ñ³Ï³½³ñÏÙ³Ý ËáñùÇÝ:
½·³°É Çß˳ÝáõÃÛáõÝÁ, ÇÝÓ ÙÇ° ÁݹѳïÇñ,
ïáÝÝ ÇÙ ¹ÇÙ³¹ñÇñ: ßáõé ïáõñ ë»Õ³ÝÝ»ñÁ
¹áõ »ë ÇÙÁ, ÇÙë, ÇÙ ·ÇÝÇÝ µ³Å³ÏáõÙ:
ÆÝãáõ± »Ý Ù³ñ¹ÇÏ ï»ë³Ý»ÉÇ: àô±Ù »Ý
Ó»éݳïáõ ³Ûë ËáõñÓ»ñÁ Ù³ñÙݻջÝ:
³÷³ÝóÇÏ µ³é»ñÁ ó÷íáõÙ »Ý ¹³½·³ÑÇó,
ϳÝãáõÙ áõ ùã÷ãáõÙ »Ý ˳í³ñÇ Ù»ç:
Ø»Ýù ï»ë³Ý»ÉÇ »Ýù, ù³ÝÇ áñ ½áÑ »Ýù: ²Ù»Ý áù ·ÝáõÙ ¿
ϳ٠¿É Ýñ³Ý ù³ñß »Ý ï³ÉÇë ¹»åÇ ½áѳë»Õ³Ý
ºì ÝáõÛÝÇëÏ áëÏ» µ³½Ù³Ñ³ïáñÁ
»ñµ¨¿ ÏÁÝÏÝÇ µáóÇ Ù»ç µáëáñ:
Ø»Ýù Ù³ÑÇ ËÙÇãùÝ »Ýù, ÇÝãå»ë ¨ ³Ûë ·ÇÝÇÝ
í³Õ³Ñ³ë ·»Õ³ÝÇ, ëñ׳ñ³Ý³ÛÇÝ ·»ÕáõÑÇ,
»Ã» ë»ñÝ ³Ûë ³ß˳ñÑáõÙ Ññ³ßù ¿, »¹»Ù,
áõñ»ÙÝ ³ÛÝ ³ß˳ñÑáõÙ í³Õáõó Ý»ñϳ »Ù ³ñ¹»Ý:

25
Тарас ЛУЧУК

ІРОНІЯ СОКРАТА

недосяжно так
обертати словом
як прародич дедал

на майстерних крилах
ганяти по кругу

сліпуче сонце
не помічати:

як віск
топиться
слово щойно оперене

мовець
не мислить що мовить

26
î³ñ³ë ÈàôâàôÎ

êàÎð²îÆ Ðº¶Ü²ÜøÀ

³Û¹å»ë ³Ýѳë³Ý»ÉÇ
÷³Ã³Ã»É µ³éáí
ÇÝãå»ë ݳѳå»ï ¹»¹³ÉÁ

í³ñå»ï è»ñáí
ßñç³ÝÝ»ñáí ë³í³éÝ»É

Ïáõñ³óáõóÇã ³ñ¨Ç ßáõñçÁ

áõ ãÝϳï»Éª

ÇÝãå»ë ¿ ѳÉíáõÙ
Ù»Õñ³ÙáÙÇ å»ë
µ³éÁª Ñ»Ýó Ýáñ ÷»ïñ³íáñí³Í

ËáëݳÏÝ ÇÝùÝ ¿É
·ÉËÇ ã¿, û ÇÝã ¿ ËáëáõÙ

27
ГОСТРЕ ВІДЧУТТЯ

прагнути
подолати
опір повітря

бухає
без перестанку
внутрішня напруга

як метелик-темнокрилець
поважно пливе

без поспіху
при кожному помахові
милується
золотою каймою окрилености

28
êàô𠼶²òØàôÜø

Ó·ï»Éáí
ѳÕóѳñ»É
¹ÇÙ³¹ñáõÃÛáõÝÝ û¹Ç

ųÛÃùáõÙ ¿
³é³Ýó ¹³¹³ñÇ
Ý»ñùÇÝ É³ñí³ÍáõÃÛáõÝÁ

ÃÇûéÇ å»ë ë¨-ûí³íáñ

ѳݹÇë³íáñ ÉáÕáõÙ ¿ ÙáÉáñ

³Ýßï³å
³Ù»Ý è³µ³ËáõÙÇ Ñ»ï
½Ù³ÛÉíáõÙ ¿
è³íáñí³Í áëÏ» »ñǽáí

29
Костянтин МОСКАЛЕЦЬ

***

Я знаю, що вже зріє у мені

Троянда чорна, наче та черниця.
Вона зійде рум'янцями на лицях,
Розтане у ласкавому вогні.

Але не попіл, тільки ранній сніг

Лягатиме на пагорби столиці.
Кричатиме тривожно сіра птиця
В безлюдній світанковій тишині.

Мій перевізник мовчки відштовхнеться

Від берега, що диким зостається,
Плюндруючи святі дари богів;

Не витримаю, ще раз озирнуся,

Та за густими лавами снігів
Нічого не побачу – й посміхнуся.

30
ÎáëïÛ³ÝïÇÝ ØàêβȺò

***

ºë ·Çï»Ù, áñ ³ñ¹»Ý ѳëáõݳÝáõÙ ¿ ÇÙ Ù»ç

ê¨ í³ñ¹Á, Ïáõë³ÝáóÇ ÏáõÛëÇ å»ë:
ܳ ϳ×Ç ¹»Ùùáí µáëáñ³·áõÛÝ Ã»ñÃÇÏÝ»ñÇ,
ÎѳÉãÇ ùÝùáõß Ïñ³ÏÝ»ñÇ Ù»ç:

àã û ÙáËÇñÁ, ³ÛÉ í³Õ ÓÛáõÝÁ

ÎÝëïÇ Ù³Ûñ³ù³Õ³ùÇ µÉñ³É³ÝçÇÝ:
ݳå³Ñ³ñ Ï×ã³ ÙáËñ³·áõÛÝ Ñ³íùÁ
²é³íáïÇ áõݳÛÝ ÉéáõÃÛ³Ý Ù»ç:

ÆÙ Ù³ÏáõÛϳí³ñÁ ÉáõéáõÙáõÝç ÏÑñíÇ

²÷Çó, áñ ¹»é í³ÛñÇ ¿ Ùݳó»É,
̳Õñ»Éáí ²ëïí³ÍÝ»ñÇ ëñµ³½³Ý ÁÝͳݻñÁ;

â»Ù ¹Çٳݳ, ¨ë Ù»Ï ³Ý·³Ù »ï ÏݳۻÙ,

ºì ÓÛ³Ý Ã³ÝÓñ ë³Ñ³ÝùÝ»ñÇ »ï¨áõÙ
àãÇÝã ã»Ù ï»ëÝÇ – áõ ÏÅåï³Ù:

31
***

Закінчується осінь. Ти сидиш

над водами, які раптово стали
чужими, темними і злими; ти один.
Усі поїхали до міст і цілу зиму
не буде звідти ні листа, ні пілігрима,
і буде тихо, як у вусі. Тільки пес
та миші залишилися з тобою
в останньому притулку на землі,
де можна буде трохи одітхнути
і скинути старі дорожні речі,
що зашкарубли від утоми та нудьги.
І можна буде зовсім не вдавати
такого з себе, як усі, і зоставатись
ніяковим, немов той чорноклен,
що вже усіх своїх листків позбувся, –
отак позбутися властивостей, ознак,
єднаючих тебе із людським видом,
і перестати бути індивідом;
п'ючи зелений, добрий хінський чай,
читати пильно грубі фоліанти
старих ченців, які шукали Правди –
і не знайшли; зате писали гарно.

...А там, дивись, і юний перший сніг

зашелестить у голому гіллі,
гукаючи тобі ледь чутно: "Час додому!"

32
***

Ø»éÝáõÙ ¿ ³ßáõÝÁ: ÆëÏ ¹áõ Ýëï³Í

çñÇ ³÷ÇÝ, áñ ѳÝϳñÍ ¹³ñÓ»É ¿
ûï³ñ, åÕïáñ áõ ã³ñ; ¹áõ ÙdzÛÝ³Ï »ë:
´áÉáñÝ ¿É Ù»ÏÝ»É »Ý ù³Õ³ù ¨ áÕç ÓÙ»éÁ
½áõñ Ïëå³ë»ë û ݳٳÏÇ, û ù³ñ³í³ÝÇ
áõ ÉéáõÃÛáõÝ ÏïÇñÇ, ÇÝãå»ë ËáõÉ ³Ï³ÝçáõÙ:
ØdzÛÝ ßáõÝÝ áõ ÙÏÝ»ñÝ »Ý Ùݳó»É ù»½ Ñ»ï
³Ù»Ý³í»ñçÇÝ Ñ³Ý·ñí³ÝáõÙ ù᪠»ñÏñÇ íñ³,
áñï»Õ Ñݳñ³íáñ ÏÉÇÝÇ ùÇã ѳݷëï³Ý³É
¨ ¹»Ý Ý»ï»É ÑÇÝ ×³Ù÷áñ¹³Ï³Ý Çñ»ñÁ
áñ Ïáßï³ó»É »Ý Ñá·Ý³ÍáõÃÛáõÝÇó ¨ Ó³ÝÓñáõÛÃÇó:
ºì Ñݳñ³íáñ ÏÉÇÝÇ µáÉáñáíÇÝ
ãÓ¨³Ý³É, ÇÝãå»ë áÙ³Ýù, áõ ÙݳÉ
ëáíáñ³Ï³Ý, ³ÛÝ ë¨ ÃËÏ»Ýáõ å»ë
áñ ï»ñ¨³Ã³÷ ¿ »Õ»É ³ÙµáÕçáíÇÝ, –
³Ñ³ ³Û¹å»ë ³½³ïí»É ѳïÏáõÃÛáõÝÝ»ñÇó, Ýß³ÝÝ»ñÇó,
áñ ѳٳËÙµáõÙ »Ý ù»½ Ù³ñ¹Ï³ÛÇÝ ï»ë³ÏÇ Ñ»ï,
¨ ¹³¹³ñ»É »Ý ÙÝ³É áñå»ë ³Ýѳï
ËÙ»Éáí ϳݳã, ѳ׻ÉÇ Ã»ÛÁ ãÇݳϳÝ,
ϳñ¹³É áõß³¹Çñ ѳëï³÷áñ ýáÉdzÝïÝ»ñÁ
Ñݳ¹³ñÛ³Ý ÇÙ³ëïáõÝÝ»ñÇ, áñ ÷Ýïñ»É »Ý
×ßÙ³ñïáõÃÛáõÝ
áõ ã»Ý ·ï»É; µ³Ûó¨³ÛÝå»ë ×ßÙ³ñÇïÝ »Ý ·ñ»É:
… ÆëÏ ³ÛÝï»Õ, Ù»Ï ¿É áõ ï»ë, »ñÇï³ë³ñ¹ ÓÛáõÝÝ ³é³çÇÝ
ÏëñÃëñó ÙáñÇÙ»ñÏ ×ÛáõÕÇÝ
Ó³ÛÝ ï³Éáí ù»½ ѳ½Çí Éë»ÉÇ. §²ñǯ ïáõÝ:¦

33
Короткий зір до неба підведеш,
нічого не побачиш, посміхнешся,
за звичкою блазнюючи, зопнешся
навшпиньки, руки вгору протягнèш –
і раптом усвідомиш: повертатись
нема куди, бо справжнє царство тут,
у грудях догорає, мовби свічка.
Не переймайся. То лише спонука,
одна з останніх. Найчорніша ніч
перед світанням.

34
λë ѳ۳óùáí Ç »ñÏÇÝù ݳۻë,
áãÇÝã ã»ë ï»ëÝÇ áõ ÏÍÇͳջë,
ѳٳӳÛÝ ëáíáñáõÃÛ³Ý, Ë»Õϳï³ÏÇ å»ë Ïϳݷݻë
áïù»ñǹ óûñÇÝ, Ó»éù»ñ¹ í»ñ Ïï³ñ³Í»ë
¨ ѳÝϳñÍ ÏÁÙµéÝ»ë, áñ í»ñ³¹³éݳÉáõ
ï»Õ ÝáõÛÝÇëÏ ãáõÝ»ë, ù³Ý½Ç ×ßÙ³ñÇï ³ñù³ÛáõÃÛáõÝÝ
³Ûëï»Õ ¿,
¨ ÏáõñÍù¹ ³ÛñíáõÙ ¿ óñóãù ÙáÙÇ å»ë:
âÑáõë³Ñ³ïí»ë: ê³ ÙdzÛÝ Ñ³ñϳ¹ñ³Ýù ¿,
Ù»ÏÝ ³Ù»Ý³í»ñçÇÝÝ»ñÇó: ²Ù»Ý³Ùáõà ·Çß»ñÁ
³ñ¨³Í³·Çó ³é³ç:

35
Мар'яна САВКА

З циклу «Варшавський етюдник»

***

шлях до готелю
знаходиш наосліп
поміж індійських крамничок
й маленьких кав'ярень
з незмінним прийменником "під"
"під баранами"
як завше накурено й людно
під голубами
голубиться двійко закоханих
тільки повітря
напоєне запахом фрезій
не дає тобі права
забути що ти чужа

***

зустрічатися виключно
в чужих містах
не знати провулків
і дешевих кав'ярень
тулитися лише серцями
і боронь боже
зрадити себе словом

36
سñ۳ݳ ê²ìβ

§ì³ñß³íÛ³Ý Ý»ñϳåݳϦ ß³ñùÇó

***

áõÕÇÝ ÑÛáõñ³ÝáóÇ
·ïÝáõÙ »ë ÷³Ï ³ãù»ñáí
ÑÝ¹Ï³Ï³Ý Ë³ÝáõÃÝ»ñÇ
¨ ÷áùñÇÏ ëñ׳ñ³ÝÝ»ñÇ ³ñ³ÝùáõÙ
³Ý÷á÷áË §ï³Ï¦ ï»ÕÇ å³ñ³·³Ûáí
§áã˳ñÝ»ñÇ ï³Ï¦
ÇÝãå»ë ÙÇßï Ù³ñ¹³ß³ï ¿
áõ Í˳ËáïÇ ÍËáí ѳ·»ó³Í
³Õ³íÝÇÝ»ñÇ ï³Ï
ÕáõÝÕáõÝáõÙ »Ý »ñÏáõ ëÇñ³Ñ³ñÝ»ñ
ÙdzÛÝ û¹Ý ¿ áñ
³ñµ³Í ýñ»½Ç³ÛÇ1 µáõñÙáõÝùáí
ÃáõÛÉ ãÇ ï³ÉÇë ù»½
Ùáé³Ý³É áñ ¹áõ ûï³ñ »ë

***

ѳݹÇå»É ÙdzÛÝ
ûï³ñ ù³Õ³ùÝ»ñáõÙ
ÙáÉáñí»É ³ÝͳÝáà Ýñµ³ÝóùÝ»ñáõÙ
áõ ¿Å³Ý³·ÇÝ ëñ׳ñ³ÝÝ»ñáõÙ
ѳݹÇå»É áõ Ñåí»É ëñï»ñáí ÙdzÛÝ
¨ ³ëïí³Í ÙÇ ³ñ³ëó»
¹³í³×³Ý»ë ù»½ µ³é»ñáí

1
̳ÕÇÏ:
37
***

сумувати пастельно і тихо

пастельно і тихо
так відцвітатимуть айстри
в міському сквері
відсилати е-mailom листи
до найкращої подруги
і дотемна гуляти
поблизу костелу Антонія
повернутись додому
в горнятку запарити чаю
і ні з того ні з сього
злякатися власного спокою

38
***

ϳñáï»É ˳Ùñ³Í áõ Éáõé

˳Ùñ³Í áõ Éáõé
ÇÝãå»ë ³ëïճͳÕÇÏÝ»ñÝ »Ý ͳÕÏáõÙ
ù³Õ³ùÇ åáõñ³ÏÝ»ñáõÙ
e-mail-áí ݳٳÏÝ»ñ áõÕ³ñÏ»É
³Ù»Ý³Ñ³í³ï³ñÇÙ ÁÝÏ»ñáõÑáõÝ
¨ ÙÇÝã ÙÃÝß³Õ Ã³÷³é»É
ëáõñµ ²ÝïáÝÇáÛÇ »Ï»Õ»óáõ Ùáï»ñùáõÙ
í»ñ³¹³éÝ³É ïáõÝ
Ñ»Ýó µ³Å³ÏáõÙ Ã»Û ÃñÙ»É
¨ ³é³Ýó ÙÇ áñ¨¿ å³ï׳éÇ
í³Ë»Ý³É ë»÷³Ï³Ý ³Ý¹áññÇó

39
Олена ГАЛЕТА

З циклу «Суд у переддвер’ї»

***
Хто може довести, що постійна ти,
до тіні подібна обителе наша?
Лукавий в очах наших
один світ підміняє іншим,
і намагається переконати нас,
що ти — істинна наша вітчизна.
Єфрем Сирин

Викорчовуєш сад —
уречевлену ніч многобожжя.
Може, вперше тебе
не тривожать плачі батьківщин.
Налягає на душу
вже не сумнів, а пил подорожній
З того, з іншого світу,
де виходять один на один.

Так дається взнаки

притаманна людині святість:
Помирати поволі,
ніби хату в Йордан обійти.
Викорчовуєш сад —
уречевлену суть многосвяття,
Де лиш смерть проповідника —
доказ його правоти.

40
úɻݳ вȺî²

§¸³ï ݳ˳߻ÙÇݦ ß³ñùÇó

***
à±í ϳñáÕ ¿ ³å³óáõó»É,
áñ ¹áõ Ùßï³ï¨ »ë,
áñ ëïí»ñÇ ¿ ÝÙ³Ý Ù»ñ ϳó³ñ³ÝÁ:
ܻݷ³ÅåÇï ã³ñùÁ Ù»ñ ³ãù»ñáõÙ
ÙÇ ³ß˳ñÑÁ ÷á˳ñÇÝáõÙ ¿ Ù»Ï áõñÇßáí
¨ ÷áñÓáõÙ ¿ Ù»½ ѳÙá½»É,
û ¹á°õ »ë Ù»ñ ѳÛñ»ÝÇù ×ßÙ³ñÇï:
º÷ñ»Ù êÇñÇÝ

²ñÙ³ï³ËÇÉ »ë ³ÝáõÙ ³Û·ÇÝ

³é³ñϳÛÏ³Ý ·Çß»ñÇÝ Ñ»Ã³ÝáëÛ³ó,
¶áõó» ³é³çÇÝ ³Ý·³Ù
ù»½ ãÙï³Ñá·Ç ѳÛñ»ÝÇùÇ ×³Ï³ï³·ÇñÁ
ï³ñ³µ³Ëï:
̳Ýñ³ÝáõÙ ¿ Ñá·áõ¹ íñ³
áã û ϳëϳÍÁ, ³ÛÉ ÷áßÇÝ ×³Ù÷»½ñÛ³
²ÛÝ Ñ»é³íáñ áõ ³ÝѳÛï ³ß˳ñÑÇ,
àñï»Õ Ù»Ï ³Ý·³Ù »Ýù ϳݷÝáõÙ Üñ³Ý
¹»Ù-ѳݹÇÙ³Ý Ù»Ý³Ï:
²Ûë Ï»ñå ¿ Ç Ñ³Ûï ·³ÉÇë
Ù³ñ¹áõÝ µÝáñáß ëñµáõÃÛáõÝÁ
سѳݳÉ, Ù»Õù»ñÇó ³ÝϳË, ³ÛÉ áã û Ù»éÝ»É
ÇÝãå»ë æñûñÑÝ»ùÇݪ ûñÑݳÝùÇ å»ë ³Ýßï³å:
²ñÙ³ï³ËÇÉ »ë ³ÝáõÙ ³Û·ÇÝ –
³é³ñϳÛÏ³Ý ÇÙ³ëïÁ µ³½Ù³ëïí³ÍáõÃÛ³Ý,
àõñ ÙdzÛÝ ù³ñá½ãÇ Ù³ÑÝ ¿ ѳݹÇë³ÝáõÙª
³å³óáõÛóÁ, Ýñ³ ×ßÙ³ñïáõÃÛ³Ý:

41
Залишаєш собі
тільки те, що не впишуть у спадок,
Тільки спогад про діда —
у четвертім коліні отця.
На самому краю
неживого розквітлого саду
Проводжає тебе
неіснуюча тінь деревця.

***

Чи ж не всякому, звичайно,
зрозуміло, що сказав Він так,
навчаючи нас у час випробувань
просити допомоги від одного лише Бога
і волю Божу сповідувати поперед нашої:
Іоан Дамаскин

Ти будуєш свій сон,

як історію архітектури.
По деревах і пнях
пізнаєш коливання часів.
Ти виходиш на мур,
а потому виходиш за мури,
Де міські смітники
і ристалища зниділих псів.

Поміж тих голосів,

у в'язкій напівтемряві свідчень,
42
ÂáÕÝáõÙ »ë ù»½
ÉáÏ ³ÛÝ, ÇÝãÁ ã»Ý Ïï³ÏáõÙ,
ØdzÛÝ ÙÇ Ñáõߪ å³åÇ Ù³ëÇÝ,
ѳÛñ³Ï³Ý ÛáÃÁ åáñïÇó ë»ñáÕ:
²Ýϻݹ³Ý ãͳÕÏ³Í ³Û·áõ
ͳÛñÇÝ
ø»½ áõÕ»ÏóáõÙ ¿
ͳéÇ ³Ý·á ëïí»ñÁ:

***
⿱ áñ µáÉáñÇÝ ¿ ѳëϳݳÉÇ, Çñáù,
áñ ³Û¹å»ë ³ë³ó ܳª
áõëáõó³Ý»Éáí Ù»½ ÷áñÓáõÃÛ³Ý å³ÑÇÝ
û·ÝáõÃÛáõÝ Ñ³Ûó»É ÙdzÛÝ áõ ÙdzÛÝ ²ëïÍáõó,
¨ ϳÙùÝ ²ëïÍá ù³ñá½»É ·³ÉÇù ë»ñáõݹݻñÇÝ:
ÆáÑ³Ý ¸³Ù³ëÏÇÝ

¸áõ ϳéáõóáõÙ »ë ùá »ñ³½Á,

׳ñï³ñ³å»ïáõÃÛ³Ý å³ïÙáõÃÛ³Ý å»ë:
Àëï ͳé»ñÇ áõ Ïá×Õ»ñÇ
׳ݳãáõÙ »ë ï³ï³ÝáõÙÁ ¹³ñ»ñÇ:
¸áõ µ³ñÓñ³ÝáõÙ »ë å³ñëåÇ íñ³,
³ÛÝáõÑ»ï¨ å³ï»ñÇ Ñ»ï¨áõÙ ÏáñáõÙ,
àñï»Õ ù³Õ³ùÇ ³Õµ³Ù³ÝÝ»ñÝ »Ý
áõ ѳí³ù³ï»ÕÇÝ íïÇï ßÝ»ñÇ:

²Û¹ Ó³ÛÝ»ñÇ Ë³éݳß÷áÃáõÙ

ÙÃÇÝ Ë³í³ñÇ Ù»ç Ùïù»ñÝ ³Ýï»ë³Ý»ÉÇ »Ý,

43
Де зима — не зима,
тільки біло (чи біло?) кругом,
Ти іще пам'ятаєш,
що місяць цей названо січнем,
Що собаки не вічні,
а місто (мабуть) не Содом.

Повертаєш у сон,
як струхлявілий дух полонянки,
Замикаєш по собі —
не знати — чи очі, чи брами.
Ти покличеш на ніч
тільки Бога, і дві колисанки
Переділиш між Ним
і пустими (тепер) небесами.

44
àñï»Õ ÓÙ»éÁ ÓÙ»é ã¿ ³Ý·³Ù,
ÙdzÛÝ ×»ñÙ³Ï ¿ /³ñ¹Ûáù ×»ñÙ³±Ï ¿/ ßáõñçµáÉáñÁ:
¸áõ ¹»é ÑÇßáõÙ »ë,
áñ ³ÙÇëÝ ³Ûë ÏáãíáõÙ ¿ ÑáõÝí³ñ,
àñ ßÝ»ñÁ ѳí»ñÅ ã»Ý µÝ³í,
ÇëÏ ù³Õ³ùÝ ¿É /ϳñÍ»ë û/ êá¹áÙÁ ã¿:

ºñ³½ »ë í»ñ³¹³éÝáõÙ,
¹áÕ¹áçáõÝ Ñá·áõ å»ë ·»ñáõÑáõ,
øá Ñ»ï¨Çó ÷³Ï»Éáíª
ÙǨÝáõÛÝÝ ¿, ³ãù»ñ¹ û ¹³ñå³ëÝ»ñÁ:
¶Çß»ñí³ Ï»ëÇÝ ÏϳÝã»ë
ÙdzÛÝ ²ëïÍáõÝ, ¨ »ñÏáõ ûñáñáó³ÛÇÝ »ñ·
ε³Å³Ý»ë Üñ³ ¨
/³ÛÅÙ/ ¹³ï³ñÏ »ñÏÇÝùÝ»ñÇ ÙÇç¨:

45
Ірина СТАРОВОЙТ

***

Коли раптом тобі перестануть писати листи,

і дзвонити не стануть, і стало гірчитиме в роті,
тоді другів і друзів в далеких світах відпусти,
опрости ситуацію. Все відклади – на потім.

Коли раптом тобі перестануть читати з душі,

дарувати дерева і сипати зорі в долоні,
тоді вийди до парку і голубам хліба вкриши,
і без подиху дихай на те, що в тобі холоне.

Коли раптом тобі перестануть казати: «Бувай!»,

а зникатимуть так... без пояснень,
без жодного слова,
тоді – значить – вже час, все продай і борги
позвертай,
і – відай – утікай, бо ще трохи – і світ тебе
зловить.

46
ÆñÇݳ êî²èàìàÚî

***

ºÃ» ѳÝϳñÍ ù»½ ¹³¹³ñ»Ý ·ñ»É ݳٳÏÝ»ñ,

¹³¹³ñ»Ý ½³Ý·³Ñ³ñ»É, áõ ÏáÏáñ¹áõÙ¹ ½·³ë
¹³éݳѳÙÁ ÏÛ³ÝùÇ
³ÛÝų٠ÁÝÏ»ñÝ»ñǹª Ñ»éáõ-Ñ»é³íáñ »ñÏñÝ»ñáõÙ,
³½³ï ³ñÓ³ÏÇñ,
Çñ³íÇ׳ÏÁ ÙÇ µ³ñ¹³óÝÇ: ²Ù»Ý µ³Ý Ñ»ï³Ó·Çñ
ѻﳷ³ÛÇÝ:

ºÃ» ѳÝϳñÍ ¹³¹³ñ»Ý ѳëÏ³Ý³É ù»½ Ï»ë ÙïùÇó,

ͳé»ñ ÝíÇñ»É ¨ ³÷»ñ¹ ³ëïÕ³ÛÇÝ Ñáñ¹
³ÝÓñ¨Ý»ñáí ѻջջÉ,
³ÛÝųÙ, ÙÇ° Ùáé³óÇñ ³Ûó»É»É ½µáë³Û·áõÙ
ùá Ó»éùÇ Ñ³óÇÝ Ï³ñáï ³Õ³íÝÇÝ»ñÇÝ
¨ ³ÝßáõÝã ßÝãÇñ ³ÛÝ ³Ù»ÝÇÝ, áñ å³ÕáõÙ ¿ ùá Ý»ñëáõÙ:

ºÃ» ѳÝϳñÍ ù»½ ¹³¹³ñ»Ý ³ë»É. §ØÝ³ë µ³ñÛ³¯í¦,

áõ ³ÝÑ»ï³Ý³Ý Ñ»Ýó ³ÛÝå»ë… ³é³Ýó ËáëùÇ
áõ µ³ó³ïñáõÃÛ³Ý
³ÛÝų٠·ÇïóÇñ, áñ ųÙÝ ¿ ³ñ¹»Ý, å³ñïù»ñ¹ ïáõñ,
Ïáõ½»ë ͳËÇñ ³Ù»Ý µ³Ý
áõ ï»°ë – ÷³ËÇ°ñ, ù³Ý½Ç ùÇã ¿É áñ Ùݳª
³ß˳ñÑÁ ù»½ Ïáñë³:

47
Олена ПАШУК

МОЇ ЗЕЛЕНІ
Тобі завжди подобались мої... Я була схожа на
зеленого метелика, що боявся нічної тиші.
Цього разу я втікала у сутінки від тебе і твого
страхітливого сачка. Страх важким тягарем
висів на моїх крилах, не даючи змоги злетіти.
Я впала і лежала самотнім каменем при дорозі.
А потім ти... і твій страхітливий...
Ти впіймав мене. Але не зумів впіймати у сак
мій погляд... і навіщо тобі мої зелені?

ДОЩ НЕ СТАРІЄ
Я взяла шматочок крейди і почала татуювати
асфальт. Спочатку – вечір у брудному костюмі,
а потім боязку тишу. Все було таким знайомим.
Тільки не вистачало мене й дощу.
Ніби на побаченні він подарував мені букет
тендітних троянд, що соромилися в руках.
Дощ полоскав моє волосся, вплітав у нього
романтику і раптово кудись зникав. А коли
з'являвся знову, то на його вустах мокріла
запальна усмішка. Я трохи підтирала її
рукавом, а на щоках вдавлювала ямочки.
Таким я пам'ятаю його й досі...
Він пішов, залишивши мені повні долоні відчаю.

48
úɻݳ ä²ÞàôÎ

ÆØ Î²Ü²â…
ø»½ ÙÇßï ¿É ¹áõñ ¿ÇÝ ·³ÉÇë ÇÙ… ºë ÝÙ³Ý ¿Ç ϳݳã
ÃÇûéÝÇÏÇ, áñ í³Ë»ÝáõÙ ¿ñ ·Çß»ñ³ÛÇÝ ÉéáõÃÛáõÝÇó:
²Ûë ³Ý·³Ù, ù»½³ÝÇó ¨ ùá ÃÇûéݳó³ÝóÇó »ë ÷³Ë³
áõ óùÝí»óÇ ÙÃÝß³ÕÇ Ù»ç: ì³ËÁ ͳÝñ µ»é³Ý å»ë
ϳËí»É ¿ñ è»ñÇóë, áõ Ãéã»É ã¿ñ ÃáÕÝáõÙ: ºë ÁÝϳ áõ
ÙdzÛÝ³Ï ù³ñÇ ÝÙ³Ý å³éÏ³Í ÙݳóÇ ×³Ù÷³ÙÇçáõÙ:
ÆëÏ Ñ»ïá ¹áõ… ¨ ùá ë³ñë³÷»ÉÇ…
¸áõ áñë³óÇñ ÇÝÓ: ´³Ûó ³ÝϳñáÕ »Õ³ñ ó³Ýóáí áñë³É
Ç٠ѳ۳óùÁ… áõ ÇÝãDZ¹ »Ý å»ïù Ç٠ϳݳã…

²ÜÒðºìÀ âÆ Ìºð²ÜàôØ
ºë í»ñóñ»óÇ ÙÇ Ïïáñ ϳíÇ× áõ ëÏë»óÇ Ýϳñ»É
³ëý³ÉïÇÝ: êϽµáõÙª »ñ»Ï᪠ϻÕïáï ÏáëïÛáõÙáí, ÇëÏ
Ñ»ï᪠í³Ëíáñ³Í ÉéáõÃÛáõÝ: ²Ù»Ý ÇÝã ³ÛÝå»ë ͳÝáà áõ
ѳñ³½³ï ¿ñ: ØdzÛÝ ³ÝÓñ¨Ý ¿ñ ÇÝÓ å³Ï³ëáõÙ:
γñÍ»ë ųٳ¹ñáõÃÛ³Ý Å³Ù³Ý³Ï, »ñµ ݳ ÇÝÓ ÝíÇñ»ó
ùÝùáõß í³ñ¹»ñÇ ÙÇ ÷áõÝç, áñ ³ÙáÃ˳Íáñ»Ý ÝÇñÑ»É ¿ÇÝ
Ýñ³ ·ñÏÇ Ù»ç:
²ÝÓñ¨Á çñçÝ»ó ÇÙ í³ñë»ñÁ, éáÙ³ÝïÇϳ ÑÛáõë»ó Ýñ³Ýó
Ù»ç áõ ѳÝϳñͳÏÇ ÇÝã-áñ ï»Õ ãùí»ó: ÆëÏ »ñµ Ýáñ»Ý
ѳÛïÝí»ó, ³ñ¹»Ý Ýñ³ ßáõñûñÇÝ »ñ¨³ó Ëáݳí³ó³Í
í³é ÅåÇïÁ: ºë èùáíë ÙÇ Ã»Ã¨ ëñµ»óÇ ¨ ÃáõÛÉ ë»ÕÙ»óÇ
³Ûï»ñÇ ÷áëÇÏÝ»ñÁ:
²Û¹åÇëÇÝ »Ù ÑÇßáõÙ Ýñ³Ý ÙÇÝ㨠³ÛÅÙ…
ܳ ·Ý³óª ÇÝÓ ÃáÕÝ»Éáí ÙÇ µáõé ÉÇùÁ Ñáõë³Ñ³ïáõÃÛáõÝ:

49
Катерина КАЛИТКО

КОЛХІДСЬКІ НОТАТКИ

Зів'яли квіти вулканів

вкрили пахучим
пульсуючим пилом
великі серця
великих драконів
що вміли дихати полум'ям
і казати розумні речі
а в мене проста халупка
з глиняною підлогою
сюди вповзають гекзаметри
вигинаються як гусінь
повзають по стінах
по підлозі
так що доводиться літати
аби не роздушити
якийсь необережний рядок
я беру гекзаметри
зв'язую з них довгу нитку
і ось уже сиджу на траві
пахне світлом
солодко і терпко
дивлюся на світ
крізь бурштинові грона винограду
і бачу: на руки до мене проситься
золоторунний баранчик
Так де ж ті арґонавти

50
γï»ñÇݳ βÈÆîÎà

ÎàÈÊÆ¸Ú²Ü Üàºð

³é³Ù»óÇÝ Ññ³µáõËÝ»ñÇ Í³ÕÇÏÝ»ñÁ

å³ñáõñ»óÇÝ µáõñáõÙݳí»ï
ÃñÃéáõÝ ÷áßáí
ëñï»ñÁ Ù»Í
Ù»Í íÇß³åÝ»ñÇ
áñ Ïñ³Ï ¿ÇÝ ³ñï³ßÝãáõÙ
áõ ÇÙ³ëïáõÝ Ùïù»ñ ³ëáõÙ
ÇëÏ ÇÙ áõÝ»ó³ÍÁ
ѳë³ñ³Ï ÙÇ Ëñ×Çà ¾
Ï³í» Ñ³ï³Ïáí
áñÇ íñ³ ëáÕáõÙ »Ý ѻϽ³Ù»ïñ»ñÁ
×ÏíáõÙ ÃñÃáõéÇ å»ë
ëáÕáõÙ »Ý å³ï»ñÇ íñ³
áõ ѳï³ÏÇÝ
áñ ëïÇåí³Í »ë Ãéã»É
áñå»ë½Ç ãïñáñ»ë
áñ¨¿ ³Ý½·áõÛß ïáÕ
»ë ѳí³ùáõÙ »Ù ѻϽ³Ù»ïñ»ñÁ
ÑÛáõëáõÙ »Ù »ñϳñ ûÉ-å³ñ³Ý
¨ ³Ñ³ ³ñ¹»Ý Ýëï³Í »Ù ËáïÇÝ áñ
µáõñáõÙ ¿ ÉáõÛëáí ù³Õóñ áõ ïïÇå
ݳÛáõÙ »Ù ³ß˳ñÑÇÝ
˳ÕáÕÇ ë³Ã» áÕÏáõ۽ݻñÇ ³ñ³ÝùÇó
áõ DZÝã »Ù ï»ëÝáõÙ –
ÇÙ ·ÇñÏÝ ¿ Ó·íáõÙ
áëÏ»·»ÕÙ ·³éÝáõÏÁ:
¸», áõ±ñ ÙݳóÇÝ ³Û¹ ³ñ·áݳíáñ¹Ý»ñÁ:

51
НА ОКОЛИЦЯХ ІЛІОНУ

Іди сюди. Троянський кінь

Пішов пастись у ту долину.
Ці грецькі ночі – наче вина,
Старезні, чорні та в'язкі.
Мовчанням вичорнена ніч –
Руно, яке сховати ніде.
Тут тихо. Лиш Океаніди
На хвилях їздять вдалині,
І море, в темряві сліпе,
Що нам не може бути свідком.
А серед моря – звідси видко –
Вулкан димує і сопе.
Мовчи. Нехай шумує вир
Ночей Еллади мідноликих...
Тут так беззоряно і дико...
Зірки між стеблами трави.
Коли забудеш всіх Кассандр,
Ти втратиш мудрості пророчі.
Он бачиш – там окрайчик ночі
Над полем битви вигаса.
Допий свій щем. Іде війна.
Немає місця для ілюзій.
Навіщо ворогові друзі
І ночі з присмаком вина?
Тепер – пробач. До самоти
Усі стежки прямують наші...
А ти лети собі, лети –
Піду – верну коня із паші.

52
ÆÈàÜÆ Ì²Úð²Ø²êàôØ

²ñÇ ³Ûëï»Õ: îñáÛ³Ï³Ý ÓÇÝ

î»ë, ³ñ³ÍáõÙ ¿ ³ÛÝ ¹³ßï³í³ÛñáõÙ:
²Ûë ÑáõÝ³Ï³Ý ·Çß»ñÝ»ñÁ ·ÇÝáõ å»ë
ÐÇÝ, ë¨ áõ Ù³ÍáõóÇÏ »Ý:
ÈéáõÃÛ³Ùµ ˳Ùñ³Í ·Çß»ñ ¿ ë¨,
²Ý·³Ù ·»ÕÙÁ óùóÝ»Éáõ ï»Õ ãϳ:
Èáõé ¿ ³Ûëï»Õ: ØdzÛÝ úíÏdzÝǹݻñÝ »Ý
àñ Ñ»éíáõÙ »ñè»ÏáõÙ »Ý ³ÉÇùÝ»ñÇ íñ³,
ºí ÍáíÁ, ÏáõÛñ ÙÃÇ Ù»ç,
Ø»½ ѳٳñ ãÇ ¹³éݳ íϳ:
ÆëÏ ÍáíÇ Ù»ç, ³Ûëï»ÕÇó »ñ¨áõÙ ¿ –
Ðñ³µáõËÁ ÍËáõÙ ¨ ýëýëáõÙ ¿:
ÈéÇñ: ÂáÕ áñ ³ÕÙÏÇ ÑáñÓ³ÝáõïÁ
лÉɳ¹³ÛÇ åÕÝÓ³¹»Ù ·Çß»ñÝ»ñÇ…
²Ûëï»Õ µÇñï ¿ ³ÛÝù³Ý áõ ³Ý³ëïճ߳ï
²ëïÕ»ñÁª Ëáï»ñÇ óáÕáõÝÝ»ñÇ ³ñ³ÝùáõÙ:
ºñµ Ùáé³Ý³ë γë³Ý¹ñ³Ý»ñÇÝ µáÉáñ,
ÎÏáñóÝ»ë ÇÙ³ëïáõÃÛáõÝÝ»ñÁ ·áõß³ÏÇ:
î»ëÝáõ±Ù »ë, ³ÛÝï»Õ – ·Çß»ñí³ »ñǽÁ
гݷãáõÙ ¿ ³Ñ»Õ Ù³ñïÇ ¹³ßïÇ íñ³:
ä³ñåÇñ ùá ó³íÁ: ä³ï»ñ³½Ù ¿ ¹»é:
ä³ïñ³ÝùÝ ³ÛÅÙ ³Ýï»ÕÇ ¿:
´³ñ»Ï³ÙÝ»ñ å»ïù ã»Ý ÃßݳÙáõÝ
ºì ·ÇÝáõ ѳÙáí ·Çß»ñÝ»ñ É»óáõÝ:
ÆëÏ ³ÛÅÙ – Ý»ñÇñ: ¸»åÇ ÙdzÛÝáõÃÛáõÝ »Ý
î³ÝáõÙ Ù»ñ µáÉáñ ³ñ³Ñ»ïÝ»ñÁ …
ÆëÏ ¹áõ ÃéÇñ, ÃéÇñ ù»½ ѳٳñ
ºë ¿É ·Ý³Ù – ³ñáïÇó ÓÇÝ µ»ñ»Ù ïáõÝ:

53
 Довідки про авторів
БАБОВАЛ Роман (1950) – поет, перекладач, пише
українською та французькою мовами. Народився і
мешкає у Бельгії. Закінчив медичний факультет Лювен-
ського університету, доктор медицини, спеціаліст у ядерній
терапії, працює за фахом. Видав шість поетичних книжок
українською мовою, три – французькою, а також пере-
кладну книжку Ігоря Калинця.

ВОРОБЙОВ Микола (1940) – поет. Народився на

Чернігівщині, навчався в Київському університеті ім.
Т. Шевченка. Представник Київської школи метафористів.
Дебютну збірку (“Пригадай на дорогу мені”) видав у
1985 р., після чого друкується і видає книжки систе-
матично. Лауреат літературної премії ім. П. Тичини.

ГАЛЕТА Олена (1975) – поетеса і літературознавець.

Закінчила філологічний факультет Львівський універ-
ситет ім. І. Франка, де тепер працює на кафедрі теорії
літератури та порівняльного літературознавства. Канди-
дат філологічних наук. Автор двох поетичних збірок
“Дзвони днів” (1993) та “Поступ і переступ” (1998).

КАЛИТКО Катерина (1982) – поетеса. Народилася

на Вінничині, навчається в Національному університеті
“Києво-Могилянська академія”. Переможець Міжнарод-
ного літературного конкурсу “Гранослов”. Автор двох
поетичних збірок “Та, що любила каїна” і “Практичне
світотворення”.

КИРИЗЮК Іван (1949) – поет, громадський діяч.

Народився і мешкає на Підляшші. Постійний автор
українських культурно-мистецьких видань у Польщі.
Опублікував кілька збірок поезії.

54
ЛУЧУК Тарас (1962) – поет, перекладач, літературо-
знавець. Закінчив факультет іноземних мов Львівського
університету ім. І. Франка. Кандидат філологічних наук,
викладає історію античної літератури у Львівському уні-
верситеті ім. І. Франка та грецьку мову у Львівській
богословській академії. Автор збірки віршів та поетич-
них перекладів “Щодня крім сьогодні” (2002).

МОСКАЛЕЦЬ Костянтин (1963) – поет, прозаїк,

літературний критик. Народився в Бахмачі на Чернігів-
щині, де й тепер мешкає. Закінчив Літературний інсти-
тут ім. М. Горького в Москві. Автор трьох збірок поезій,
двох збірок малої прози. За збірку літературознавчих
есеїв “Людина на крижині” удостоєний літературної
премії ім. О. Білецького.

НЕБОРАК Віктор (1961) – поет, перекладач, прозаїк,

літературний критик, літературознавець. Закінчив філо-
логічний факультет Львівського університету ім. І. Франка;
працює у Львівському відділенні Інституту літератури
ім. Т. Шевченка НАН України. Прокуратор легендарної
літературної групи Бу-Ба-Бу, автор багатьох поетич
них збірок, які склали основу першого вибраного –
“Літостротон” (2000). Лауреат літературної премії ім.
П. Тичини.

ПАШУК Олена (1982) – поетеса. Родом з Волині. За-

кінчила Луцький гуманітарний ліцей. З поезіями дебю-
тувала на сторінках часопису “Світо-вид”.

САВКА Мар’яна (1973) – поетеса. Народилася на

Тернопільщині. Закінчила філологічний факультет Львів-
ського університету ім. І. Франка. Автор трьох поетич-
них збірок, учасниця літературної феміністичної формації
“МЮНА ТУГА”.

55
СТАРОВОЙТ Ірина (1975) – поетеса, літературо-
знавець. Закінчила філологічний факультет Львівський
університет ім. І. Франка, де й тепер працює. Кандидат
філологічних наук. На початках літературної кар’єри
входила (разом з Оленою Галетою, Галиною Крук та ін.)
до літературної дисоціації “Нечувані”. Опублікувала кілька
поетичних збірок, серед них “Вже не прозорі” (1997).

ФЕДЮК Тарас (1954) – поет, президент Асоціації укра-

їнських письменників. Народився на Одещині. Закінчив
філологічний факультет Одеського університету ім.
І. Мечнікова. Автор багатьох поетичних збірок, серед них:
“Досвітні журавлі”, “...І промовчати не посмів”, “Політ
осінньої бджоли”, “Хрещаті південні сніги”, “Золото
інків”.

***
МЕСРОПЯН Анушаван (1967) – перекладач, літера-
турознавець, маґістр української філології. Народився у
Вірменії. Закінчив Львівський національний універси-
тет ім. І. Франка. Мешкає у Львові. Досліджує україн-
сько-вірменські фольклорно-літературні взаємини. Пере-
кладає з вірменської на українську та з української на
вірменську. В українському перекладі видав збірку опо-
відань Левона Хечояна “Гілка оливи” (Львів, 2000). За
перекладацьку діяльність нагороджений дипломом
Посольства України у Вірменії.

56
 î»Õ»ÏáõÃÛáõÝÝ»ñ Ñ»ÕÇݳÏÝ»ñÇ Ù³ëÇÝ
´²´àì²È èáÙ³Ý /1950/ – µ³Ý³ëï»ÕÍ, óñ·Ù³ÝÇã, ·ñáõÙ ¿
áõÏñ³ÇÝ»ñ»Ý ¨ ýñ³Ýë»ñ»Ý É»½áõÝ»ñáí: ÌÝí»É ¨ ³åñáõÙ ¿ ´»É·Ç³-
ÛáõÙ: ²í³ñï»É ¿ ÈÛáõí»ÝÇ Ñ³Ù³Éë³ñ³ÝÇ µÅßÏ³Ï³Ý ý³ÏáõÉï»ïÁª
µÅßÏ³Ï³Ý ·ÇïáõÃÛáõÝÝ»ñÇ ¹»Ïïáñ ¿: àõÏñ³ÇÝ»ñ»Ý É»½íáí ÉáõÛë ¿
ÁÝÍ³Û»É µ³Ý³ëï»ÕÍáõÃÛáõÝÝ»ñÇ í»ó ÅáÕáí³Íáõ ¨ »ñ»ù ÅáÕáí³-
Íáõ ª ýñ³Ýë»ñ»Ý:

ÈàôâàôÎ î³ñ³ë /1962/ – µ³Ý³ëï»ÕÍ, óñ·Ù³ÝÇã, ·ñ³Ï³-

ݳ·»ï: ²í³ñï»É ¿ ÈíÇíÇ Æ. üñ³ÝÏáÛÇ ³Ýí³Ý ѳٳÉë³ñ³ÝÇ
ûï³ñ É»½áõÝ»ñÇ ý³ÏáõÉï»ïÁ: ´³Ý³ëÇñ³Ï³Ý ·ÇïáõÃÛáõÝÝ»ñÇ
ûÏݳÍáõ ¿, ³ÛÅÙ ¹³ë³í³Ý¹áõÙ ¿ ³ÝïÇÏ ·ñ³Ï³ÝáõÃÛ³Ý å³ï-
ÙáõÃÛáõÝ ÈíÇíÇ Æ. üñ³ÝÏáÛÇ ³Ýí³Ý ѳٳÉë³ñ³ÝáõÙ ¨ ÑáõÝ»ñ»Ý É»½áõ
ÈíÇíÇ ³ëïí³Í³µ³Ý³Ï³Ý ³Ï³¹»ÙdzÛáõÙ: §²Ûëûñí³ÝÇó µ³óÇ
³Ù»Ý ûñ¦ /2002/ í»ñݳ·ñáí óñ·Ù³ÝáõÃÛáõÝÝ»ñÇ áõ µ³Ý³ëï»Õ-
ÍáõÃÛáõÝÝ»ñÇ ÅáÕáí³ÍáõÇ Ñ»ÕÇݳÏÝ ¿:

βÈÆîÎà γï»ñÇݳ /1982/ – µ³Ý³ëï»ÕÍáõÑÇ: ÌÝí»É ¿

ìÇÝÝÇãÇݳÛÇ Ù³ñ½áõÙ, ëáíáñáõÙ ¿ §ÎǨá-ØáÑÇÉÛ³Ý ³Ï³¹»Ùdz¦
³½·³ÛÇÝ Ñ³Ù³Éë³ñ³ÝáõÙ: ´³Ý³ëï»ÕÍáõÃÛáõÝÝ»ñÇ »ñÏáõ ÅáÕá-
í³ÍáõÝ»ñǪ §Ü³, áñ ëÇñáõÙ ¿ñ γۻÝÇݦ ¨ §¶áñÍÝ³Ï³Ý ³ß˳ñ-
ѳßÇÝáõÃÛáõݦ, Ñ»ÕÇÝ³Ï ¿:

ÎÆðƼÚàôÎ Æí³Ý /1949/ – µ³Ý³ëï»ÕÍ, ù³Õ³ù³Ï³Ý ·áñÍÇã:

ÌÝí»É ¨ ³åñáõÙ ¿ Ȼѳëï³ÝáõÙ: Ȼѳëï³ÝáõÙ Ññ³ï³ñ³ÏíáÕ
áõÏñ³ÇÝ³Ï³Ý ÏáõÉïáõñ-·»Õ³ñí»ëï³Ï³Ý ѳݹ»ëÝ»ñÇ Ùßï³Ï³Ý
Ñ»ÕÇݳÏÝ ¿: ØÇ ù³ÝÇ ÅáÕáí³ÍáõÝ»ñÇ Ñ»ÕÇÝ³Ï ¿:

Ð²Èºî² úɻݳ /1975/ – µ³Ý³ëï»ÕÍáõÑÇ ¨ ·ñ³Ï³Ý³·»ï:

²í³ñï»É ¿ ÈíÇíÇ Æ. üñ³ÝÏáÛÇ ³Ýí³Ý å»ïѳٳÉë³ñ³ÝÇ
µ³Ý³ëÇñ³Ï³Ý ý³ÏáõÉï»ïÁ, áñï»Õ ³é³Ûëûñ ¹³ë³ËáëáõÙ ¿
·ñ³Ï³ÝáõÃÛ³Ý ï»ëáõÃÛ³Ý ¨ ѳٻٳï³Ï³Ý ·ñ³Ï³Ý³·Çïáõ-
ÃÛ³Ý ³ÙµÇáÝáõÙ: ´³Ý³ëÇñ³Ï³Ý ·ÇïáõÃÛáõÝÝ»ñÇ Ã»ÏݳÍáõ ¿:
´³Ý³ëï»ÕÍáõÃÛáõÝÝ»ñÇ »ñÏáõª §úñ»ñÇ ÕáÕ³Ýç¦ 1993 ¨ §Î»óáõ-
ÃÛáõÝ ¨ Ù»Õë³·áñÍáõÃÛáõݦ 1998 ÅáÕáí³ÍáõÝ»ñÇ Ñ»ÕÇÝ³Ï ¿:

57
ØàêβȺò ÎáÝëïÛ³ÝïÇÝ /1963/ – µ³Ý³ëï»ÕÍ, ³ñӳϳ-
·Çñ, ·ñ³ùÝݳ¹³ï: ÌÝí»É ¨ ³åñáõÙ ¿ â»éÝÇ·ÇíßãÇݳÛÇ Ù³ñ½Ç
´³ËÙ³ãáõÙ ù³Õ³ùáõÙ: ²í³ñï»É ¿ ØáëÏí³ÛÇ Ø. ¶áñÏáõ ³Ýí³Ý
·ñ³Ï³ÝáõÃÛ³Ý ÇÝëïÇïáõïÁ: ´³Ý³ëï»ÕÍáõÃÛáõÝÝ»ñÇ »ñ»ù ¨
³ñÓ³ÏÇ »ñÏáõ ÅáÕáí³ÍáõÝ»ñÇ Ñ»ÕÇÝ³Ï ¿: §Ø³ñ¹Á ë³éó³µ»ÏáñÇ
íñ³¦ ·ñ³Ï³Ý³·Çï³Ï³Ý ¿ë»Ý»ñÇ ÅáÕáí³ÍáõÇ Ñ³Ù³ñ ³ñųݳ-
ó»É ¿ ú. ´ÇÉ»óÏáõ ³Ýí³Ý ·ñ³Ï³Ý Ùñó³Ý³ÏÇÝ:

ܺ´àè²Î ìÇÏïáñ /1961/ – ´³Ý³ëï»ÕÍ, óñ·Ù³ÝÇã, ³ñӳϳ-

·Çñ, ·ñ³ùÝݳ¹³ï, ·ñ³Ï³Ý³·»ï: ²í³ñï»É ¿ ÈíÇíÇ Æ. üñ³ÝÏáÛÇ
³Ýí³Ý ѳٳÉë³ñ³ÝÇ µ³Ý³ëÇñ³Ï³Ý ý³ÏáõÉï»ïÁ: ²ÛÅÙ ³ß˳-
ïáõÙ ¿ àõÏñ³ÇݳÛÇ ¶²² î. Þ»íã»ÝÏáÛÇ ³Ýí³Ý ·ñ³Ï³ÝáõÃÛ³Ý
ÇÝëïÇïáõïÇ ÈíÇíÛ³Ý Ù³ëݳ×ÛáõÕáõÙ: лÕÇݳÏÝ ¿ µ³Ý³ëï»Õ-
ÍáõÃÛáõÝÝ»ñÇ ÙÇ ß³ñù ÅáÕáí³ÍáõÝ»ñÇ, áñáÝù ¨ ÑÇÙù ѳݹÇë³ó³Ý
Ýñ³ ³Ý¹ñ³ÝÇÏ §ÈÇïáëïñáïáݦ /2000/ ѳïÁÝïÇñ ÅáÕáí³ÍáõÇ
ѳٳñ: ä. îÇãÇݳÛÇ ³Ýí³Ý ·ñ³Ï³Ý Ùñó³Ý³ÏÇ ¹³÷Ý»ÏÇñ ¿:

ä²ÞàôÎ úɻݳ /1982/ – µ³Ý³ëï»ÕÍáõÑÇ: ÌÝí»É ¿ ìáÉÇÝÛ³Ý

Ù³ñ½áõÙ: ²í³ñï»É ¿ ÈáõóÏÇ ÑáõÙ³ÝÇï³ñ ÉÇó»ÛÁ: Æñ µ³Ý³-
ëï»ÕÍ³Ï³Ý ¹»µÛáõïÁ µ³í³Ï³ÝÇÝ Ñ³çáÕ Çñ³Ï³Ý³óñ»É ¿
§êíÇïáíǹ¦ ·ñ³Ï³Ý ѳݹ»ëÇ ¿ç»ñáõÙ:

ê²ìβ سñ۳ݳ /1973/ – µ³Ý³ëï»ÕÍáõÑÇ: ÌÝí»É ¿ î»éÝáåÇÉ

ù³Õ³ùáõÙ: ²í³ñï»É ¿ ÈíÇíÇ Æ. üñ³ÝÏáÛÇ ³Ýí³Ý ѳٳÉë³ñ³ÝÇ
µ³Ý³ëÇñ³Ï³Ý ý³ÏáõÉï»ïÁ: ²ÛÅÙ ³åñáõÙ ¿ ÈíÇíáõÙ: ´³Ý³-
ëï»ÕÍáõÃÛáõÝÝ»ñÇ »ñ»ù ÅáÕáí³ÍáõÝ»ñÇ Ñ»ÕÇÝ³Ï ¿ª §ò³Ù³ù
³÷»ñ¦ /1995/, §ÜϳñÝ»ñ ù³ñÇ íñ³¦ /1998/ §¸³éÁ ٳݹñ³-
Ñáñ³¦ /2002/:

êî²èàìàÚî ÆñÇݳ /1975/ – µ³Ý³ëï»ÕÍáõÑÇ, ·ñ³Ï³Ý³·»ï:

²í³ñï»É ¿ ÈíÇíÇ Æ. üñ³ÝÏáÛÇ ³Ýí³Ý ѳٳÉë³ñ³ÝÇ µ³Ý³-
ëÇñ³Ï³Ý ý³ÏáõÉï»ïÁ áñï»Õ ³ß˳ÝáõÙ ¿ ³é³Ûëûñ: ´³Ý³-
ëÇñ³Ï³Ý ·ÇïáõÃÛáõÝÝ»ñÇ Ã»ÏݳÍáõ ¿: 1997à Ññ³ï³ñ³Ï»É ¿
§²ñ¹»Ý áã ó÷³ÝóÇϦ µ³Ý³ëï»ÕÍáõÃÛáõÝÝ»ñÇ ÅáÕáí³ÍáõÝ:
²é³çÇÝ ³Ý·³Ù ѳۻñ»Ý óñ·Ù³Ýí»É ¿ §¶³ñáõݦ ³Ùë³·ñáõÙ
1999/4:

58
ìàðà´Úàì ØÇÏáɳ /1940/ – µ³Ý³ëï»ÕÍ: ÌÝí»É ¿ â»ñÝÇ·Çí-
Û³Ý Ù³ñ½áõÙ, ëáíáñ»É ¿ ÎÇ¨Ç î. Þ»íã»ÝÏáÛÇ ³Ýí³Ý ѳٳÉë³ñ³-
ÝáõÙ: §ÎÇ¨Ç Ù»ï³ýáñÇëïÝ»ñÇ ¹åñáóǦ å³ïí³íáñ Ý»ñϳ۳óáõ-
óÇãÝ»ñÇó ¿: Æñ ³Ý¹ñ³ÝÇÏ ÅáÕáí³Íáõݪ §ÐÇß»óñáõ ÇÝÓ ×³Ý³-
å³ñÑÇó ³é³ç¦, ÉáõÛë ¿ ÁÝÍ³Û»É 1985Ã., áñÇó Ñ»ïá å³ñµ»ñ³µ³ñ
ïå³·ñíáõÙ ¨ ·ñù»ñ ¿ Ññ³ï³ñ³ÏáõÙ: ä. îÇãÇݳÛÇ ³Ýí³Ý
·ñ³Ï³Ý Ùñó³Ý³ÏÇ ¹³÷Ý»ÏÇñ ¿:

üº¸ÚàôÎ î³ñ³ë /1954/ – µ³Ý³ëï»ÕÍ: àõÏñ³ÇÝ³Ï³Ý ·ñáÕ-

Ý»ñÇ ³ëáódzódzÛÇ Ý³Ë³·³Ñ: ÌÝí»É ¿ ú¹»ë³ÛÇ Ù³ñ½áõÙ: ²í³ñ-
ï»É ¿ ú¹»ë³ÛÇ Æ. Ø»ãÝÇÏáíÇ ³Ýí³Ý ѳٳÉë³ñ³ÝÇ µ³Ý³ëÇñ³-
Ï³Ý ý³ÏáõÉï»ïÁ: ´³½Ù³ÃÇí µ³Ý³ëï»ÕÍ³Ï³Ý ÅáÕáí³ÍáõÝ»ñÇ
Ñ»ÕÇÝ³Ï ¿: ²Û¹ ÃíáõÙª §ì³Õ ÏéáõÝÏÝ»ñ¦, §…àõ ãѳٳñÓ³Ïí»ó
Éé»É¦, §²ßݳݳÛÇÝ Ù»ÕíÇ ÃéÇãùÁ¦, §ÆÝÏ»ñÇ áëÏÇݦ:

***
غêðàäÚ²Ü ²Ýáõß³í³Ý /1967/ – óñ·Ù³ÝÇã, ·ñ³Ï³Ý³-
·»ï, áõÏñ³ÇÝ³Ï³Ý µ³Ý³ëÇñáõÃÛ³Ý Ù³·Çëïñ: ÌÝí»É ¿ г۳ë-
ï³ÝáõÙ: ²í³ñï»É ¿ ÈíÇíÇ Æ. üñ³ÝÏáÛÇ ³Ýí³Ý ³½·³ÛÇÝ
ѳٳÉë³ñ³ÝÁ: ²ÛÅÙ ³åñáõÙ ¿ ÈíÇíáõÙ: àõëáõÙݳëÇñáõÙ ¿ ѳÛ-
áõÏñ³ÇÝ³Ï³Ý ·ñ³Ï³Ý-µ³Ý³ÑÛáõë³Ï³Ý ÷áËѳñ³µ»ñáõÃÛáõÝ-
Ý»ñÁ: ³ñ·Ù³ÝáõÙ ¿ ѳۻñ»ÝÇó áõÏñ³ÇÝ»ñ»Ý ¨ áõÏñ³ÇÝ»ñ»ÝÇóª
ѳۻñ»Ý É»½áõÝ»ñáí: àõÏñ³ÇÝ»ñ»Ý É»½íáí Ññ³ï³ñ³Ï»É ¿ ȨáÝ
Ê»ãáÛ³ÝÇ §ÖÛáõÕÝ ÓÇûÝáõ¦ í»ñݳ·ñáí å³ïÙí³ÍùÝ»ñÇ
ÅáÕáí³ÍáõÝ: ³ñ·Ù³Ýã³Ï³Ý ·áñÍáõÝ»áõÃÛ³Ý Ñ³Ù³ñ å³ñ·¨³-
ïÁñí»É ¿ г۳ëï³ÝáõÙ àõÏñ³ÇÝ³Ï³Ý ¹»ëå³ÝáõÃÛ³Ý ¹ÇåÉáÙáí:

59
 Зміст

Мініслово про мініантологію ............................5

Микола ВОРОБЙОВ
“є місце фіалок що про нього мало хто знає...” 6
“дівчина в синіх черевиках тихо крадеться...” 6
“звір зближається ...” .......................................8
“вир поглинає...” ……………………………………..8
Іван КИРИЗЮК
З циклу “Мережка Підляшшя”
“Душа моя...” …………………………………………10
“Кольорами сумління...” …………………………..10
“Маминою піснею...” ......................................12
Роман БАБОВАЛ
“у цім краю благословенному...” .....................14
“мені загородили шлях...” …………………………14
“пишу наліво – звідки жодної немає звістки...” ..16
“в пустелі що не відає поняття меж...” ...........16
Тарас ФЕДЮК
“Вічний біль при душі...” …………………………18
Віктор НЕБОРАК
Перехід ...........................................................22
Кнайпа ...........................................................24
Тарас ЛУЧУК
Іронія Сократа ................................................26
Гостре відчуття ...............................................28
60
Костянтин МОСКАЛЕЦЬ
“Я знаю, що вже зріє у мені...” …………………30
“Закінчується осінь. Ти сидиш...” ………………32
Мар'яна САВКА
З циклу “Варшавський етюдник”
“шлях до готелю...” .........................................36
“зустічатися виключно...” ...............................36
“сумувати пастельно і тихо...” ........................38
Олена ГАЛЕТА
З циклу “Суд у переддвер’ї”
“Викорчовуєш сад...” ......................................40
“Ти будуєш свій сон...” …………………………… 42
Ірина СТАРОВОЙТ
“Коли раптом тобі перестануть писати листи...” 46
Олена ПАШУК
Мої зелені ........................................................48
Дощ не старіє .................................................48
Катерина КАЛИТКО
Колхідські нотатки .........................................50
На околицях Іліону .........................................52

Довідки про авторів .......................................54

61
 ´áí³Ý¹³ÏáõÃÛáõÝ

ØÇÏáɳ ìàðà´Úàì
§Ù³Ýáõß³ÏÝ»ñÇ ï»Õ»ñ ϳÝ, áñ áã áù ã·ÇïÇ…¦ .............7
§Ï³åáõÛï »ñÏݳ×Çà ÏáßÇÏÝ»ñáí ³ÕçݳÏÁ…¦ .............7
§·³½³ÝÁ Ùáï»ÝáõÙ ¿…¦ ....................................................9
§ÑáñÓ³ÝáõïÁ ÏáõÉ ¿ ï³ÉÇë…¦ ..........................................9
Æí³Ý ÎÆðƼÚàôÎ
§äǹÉÛ³ßßÛ³ÛÇ ½³ñ¹³Ýϳñ¦ ß³ñùÇó
§Ðá·ÇÝ ÇÙ…¦ .....................................................................11
§ÊÕ×Ç »ñ³Ý·Ý»ñáí…¦ ....................................................11
§Ø³Ûñ³Ï³Ý »ñ·áí…¦ ......................................................13
èáÙ³Ý ´²´àì²È
§³ß˳ñÑáõÙ ³Ûë ûñÑÝí³Í…¦ ........................................15
§ÇÙ áõÕÇÝ …¦......................................................................15
§·ñáõÙ »Ù Ó³ËÇó, áñï»ÕÇó ãϳ áã ÙÇ ÝáñáõÃÛáõÝ…¦ ..17
§³Ý³å³ïáõÙ, áõñ ãϳ ë³ÑÙ³Ý Ïáãí³Í
ѳëϳóáõÃÛáõÝÁ…¦ ..........................................................17
î³ñ³ë üº¸ÚàôÎ
§²Ûë ѳí»ñÅ ó³íÁ Ñá·áõë…¦ .........................................19
ìÇÏïáñ ܺ´àè²Î
²ÝóáõÙ ................................................................................23
ä³Ý¹áÏ ..............................................................................25
î³ñ³ë ÈàôâàôÎ
êáÏñ³ïÇ Ñ»·Ý³ÝùÁ .........................................................27
êáõñ ½·³óÙáõÝù .................................................................29

62
ÎáëïÛ³ÝïÇÝ ØàêβȺò
§ºë ·Çï»Ù, áñ ³ñ¹»Ý ѳëáõݳÝáõÙ ¿ Ç٠ٻ煦 ..........31
§Ø»éÝáõÙ ¿ ³ßáõÝÁ: ÆëÏ ¹áõ Ýëï³Í…¦ ..........................33
سñ۳ݳ ê²ìβ
§ì³ñß³íÛ³Ý Ý»ñϳåݳϦ ß³ñùÇó
§áõÕÇÝ ÑÛáõñ³ÝáóÇ…¦ ......................................................37
§Ñ³Ý¹Çå»É ÙdzÛÝ…¦ .......................................................37
§Ï³ñáï»É ˳Ùñ³Í áõ Éáõé…¦ .........................................39
úɻݳ вȺî²
§¸³ï ݳ˳߻ÙÇݦ ß³ñùÇó
§²ñÙ³ï³ËÇÉ »ë ³ÝáõÙ ³Û·ÇÝ…¦ ..................................41
§¸áõ ϳéáõóáõÙ »ë ùá »ñ³½Á…¦ .....................................43
ÆñÇݳ êî²èàìàÚî
§ºÃ» ѳÝϳñÍ ù»½ ¹³¹³ñ»Ý ·ñ»É ݳٳÏÝ»ñ…¦ ........47
úɻݳ ä²ÞàôÎ
Æ٠ϳݳã ...........................................................................49
²ÝÓñ¨Á ãÇ Í»ñ³ÝáõÙ .........................................................49
γï»ñÇݳ βÈÆîÎà
ÎáÉËÇ¹Û³Ý Ýáûñ ..............................................................51
ÆÉáÝÇ Í³Ûñ³Ù³ëáõÙ .........................................................53

лÕÇݳÏÝ»ñÇ Ù³ëÇÝ .........................................................57

63
 Ориґінал-макет підготовано
у відділі автоматизації
НБ ЛНУ імені Івана Франка
Завідувач Мирослава Доманська

Підписано до друку 19.06. 2002 р.

Формат 60х90х16.
Папір офсетний № 1. Друк офсетний.
Обл.-вид. арк. 1, 96. Гарнітура Bookman.
Наклад 500. Замовлення №

Видавничий центр Львівського національного

університету імені Івана Франка
79000, Львів, вул. Дорошенка, 41

64
 У серії “Дрібненька бібліотека”
вийшли друком такі видання:

Ч. 1. Андрій СКОЦЬ. Слово про Івана Денисюка.

Ч. 2. Штрихи до портрета професора Йосипа
Кобіва.
Ч. 3. Ліна КОСТЕНКО. Гуманітарна аура нації, або
Дефект головного дзеркала.
Ч. 4. Роман ЛУБКІВСЬКИЙ. Богорівний – бо правдо-
мовний (Тарас Шевченко і сучасність).
Ч. 5. Надія ПІКУЛИК. Ідея українського месіянізму
(Іларіон Київський і Феодосій Печерський).
Ч. 6. Любомир СЕНИК. Розкопати Помпеї.
Ч. 7. Анушаван МЕСРОПЯН. Українська поезія
у вірменських перекладах (мініантологія).

Підготовано до друку:

Ч. 8. Петро БІЛОНІЖКА. Євген Лазаренко –

вчений, педагог, громадський діяч.
Ч. 9. Тарас ПАСТУХ. Поетичне мислення Івана
Франка (за збіркою “Semper tiro”).

66