Зіновій Васильович Куравський 

—український
радянський компартійний діяч та дипломат, 1-й секретар Івано-Франківського
обкому КПУ. Генеральний консул України в місті Кракові (1997—
2001), Генеральний консул України в місті Гданську (2002—2006). Кандидат
історичних наук, професор.1 Голова Івано-Франківського осередку
Всеукраїнської громадської організації «Спілка дипломатів України».
Народився Зіновій Васильович 28 серпня 1944 року в селі Кулачин,
Снятинського району, Івано-Франківської області. У 1951–1961 рр. навчався
спочатку в Кулачинській семирічній школі, а згодом – у Снятинській середній
школі імені Василя Стефаника.
Упродовж 1962–1966 рр. навчався на фізико-математичному факультеті
Івано-Франківського державного педагогічного інституту імені Василя
Стефаника. У 1975 р. направлений на навчання в аспірантуру Академії
суспільних наук у м. Москві.
З 1978 до 1991 р. перебував на партійній роботі, займав посади завідувача
відділу науки і навчальних закладів, ідеологічного відділу, першого секретаря
Івано-Франківського обласного комітету КПУ.
У 1996 р. перейшов на дипломатичну роботу. Працював спочатку другим
секретарем у Консульському управлінні Міністерства закордонних справ
України, консулом у Посольстві України в Молдові. У 1997 р. очолив щойно
створене Генеральне консульство України в Кракові (Республіка Польща). З
2001 до 2002 р. обіймав посади заступника начальника та начальника
Консульського управління Департаменту консульської служби Міністерства
закордонних справ України. 20 жовтня 2004 року рішенням президента
України, Зіновію Васильовичу було присвоєно дипломатичний ранг
2
Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу. У 2002–2006 рр.
очолював Генеральне консульство України в Гданську.
З 2006 р. по 2010 р. – на викладацькій роботі в Інституті історії і
політології Прикарпатського національного університету імені Василя
Стефаника. Автор інформаційно-аналітичних матеріалів для вищих осіб
1
https://uk.wikipedia.org/wiki/

2
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1272/2004#Text
держави: президента та прем’єр-міністра, міністра закордонних справ України
під час їхніх візитів до Республіки Польща.
Сфера наукових інтересів – міжнародні відносини, дипломатичне та
консульське право.

Інтерв’ю
Доброго дня, Зіновію Васильовичу! Перш за все хочеться подякувати, за те що
ви виділили час і погодились поспілкуватися з нами.
Кафедра іноземних мов і перекладу разом із студентами-магістрами
запровадила українсько-англійський проект з робочою назвою «Дипломати з
прикарпатського краю».
Це велика честь для нас, мати змогу спілкуватися з Вами. Ви - не тільки
розумний і талановитий викладач, але й професійний дипломат.
Прикарпатський університет пишається, такими викладачами як Ви, Зіновію
Васильовичу!
1. Сьогодні ми хотіли б поговорити саме про Вашу дипломатичну
діяльність. І відразу хочеться задати вам перше запитання: Як довго ви
йшли до професії дипломата? І чому саме дипломатія?
-Доброго дня! Варто сказати, що за першою освітою я не дипломат. Я закінчив
фізико-математичний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту
(сьогодні університету). Другу освіту – спеціальність історика, я здобував в
Академії суспільних наук в м. Москва. Але життя складалося таким чином, що
я мав можливість продовж багатьох років працювати з людьми. За
спеціальністю я педагог. Працював у Рівненській області, після на Івано-
Франківщині. Пізніше, очолював Обласну комсомольську організацію. Таким
чином, у мене був певний досвід. Згодом, виникла можливість і я відправив
пропозиції своєї кандидатури до МЗС України. Таким чином, я почав
працювати на дипломатичній службі у вересні 1996 року і працював у цій сфері
10 років, до вересня 2006 року, після чого вийшов на пенсію.
Чому саме дипломатія? Тому що, мені хотілося застосувати життєвий досвід на
роботі у дипломатичній службі. Насправді, захищати права та інтереси наших
громадян – це важка робота. У важких ситуаціях, коли люди закордоном
залишаються без грошей, підтримки та допомоги, саме дипломатична служба
має допомоти цим людям.
2. Що Вам найбільше подобалося у Вашій дипломатичні діяльності?
Можете назвати кілька найважливіших аспектів?
- Важко виокремити якийсь окремий аспект, тому що в кожній справі є щось
цікаве. В консульській службі, мені найбільше подобалось: перше – захист прав
та інтересів громадян України, які перебувають закордоном; друге – це
представлення держави і її можливостей, що стосується академічних та
наукових гуртків. Нашим завданням було навчити представників українських
органів самоврядування досвіду Польського досвіду. І варто наголосити, що
польська сторона була завжди відкрита для цього, була готова показати правду,
які є проблеми, складнощі, Як казав Валенса: «Пане консул, я б хотів дожити
до того часу, коли я сяду на велосипед, приїду на кордон і ніхто мене питати не
буде хто я і чому сюди приїхав. Мова йде про те, що в ті часи ще не було і
близько нашого безвізу, а вже питання продумувались таким чином, щоб у
майбутньому Україна отримала безвіз.

3. Які найголовніші речі Ви усвідомили, перебуваючи на дипломатичній

службі?
- За цей час я усвідомив одне – якщо ти хочеш щось досягнути, треба поважати
свого співбесідника, а потім, якщо тривають переговори, вивчати його думку.
Ніколи не ставити себе вище людей, які приходять на прийом або потрапили в
скрутну ситуацію. Будучи генеральним консулом у Кракові, і Гданську я
завжди говорив: «Пам’ятайте, по нас судять про державу.» Ми повинні
пам’ятати це і вести себе у рамках скромності, порядності, ввічливості та
відкритості до людей. Саме таким чином можна завоювати повагу до себе, і до
держави, яку ви маєте честь представляти.
4.Студентам надзвичайно цікаво почути з перших уст, які переваги має
професія дипломата?
-Незважаючи на те, що це важка робота, ви правильно підкреслили, запитавши
мене про переваги. А переваги – це мати можливість познайомитись з життям
тієї чи іншої країни, народу; це представляти свою державу на міжнародному
рівні.
5. Нам відомо, що робота дипломата – це не завжди лише виконання
почесних та приємних обов’язків, це ще й робота, пов’язана з ризиком.
Скажіть будь ласка, чи доводилось Вам коли-небудь стикатися із
труднощами у дипломатичній кар’єрі? Якщо так, то як ви з ними боролися?

- Чесно кажучи, я б не сказав що мені було складно , я вважаю що доля

повернулась до мене обличчям і мені надзвичайно пощастило, я працював з
прекрасними людьми у яких я міг вчитися. Саме тому, серйозних труднощів не
виникало. Звичайно, що люди, які потрапляють на дипломатичну роботу десь
там в Африку, або інші країни, стикаються з різними складнощами. Тому у
цьому відношенні мені доля посміхнулася і я працював хорошій атмосфері.
Якщо людина хоче чогось досягти, то вона це зробить. Як кажуть, «менше
гонору, побільше порядності».
 6. У Вас був кумир серед вітчизняних дипломатів, людина, на яку ви хотіли
рівнятися?
- Так, це – Анатолій Максимович Зленко, перший міністр закордонних справ
України. Пан Анатолій є для мене є ідеалом українського дипломата. Це
приклад інтелегентності та високої культури. Варто зауважити, що Поважаючи
інших міністрів МЗС, з якими мені доводилось працювати, кожен з них має
щось своє особливе, яке варте уваги.
7. Можете сказати, з чого варто починати молодим людям, які мріють
стати дипломатами? Які особливості побудови кар’єри у дипломатії?
- По-перше – це знання кількох мов, тому що ти маєш можливість
поспілкуватися з іноземними дипломатами. По-друге – знання країн. І
найважливіше, не відразу рватися до високої посади, а починати знизу, хоч це
важко, але все ж таки, починати з найменшого і пройти всі щаблі
дипломатичної служби.
8. На Вашу думку, якими рисами характеру має володіти майбутній
дипломат?
- Порядність, порядність і ще раз порядність. А також, ввічливість, уміння
вислухати людей і уміння вести себе в любій ситуації залишаючись при своїй
думці, але не нав’язувати її комусь. Тому я повертаюся знову ж таки до
порядності та наполегливості самого від себе.
9. Ми знаємо, що Ви були успішним дипломатом. Чому Ви вирішили
продовжити свою діяльність у стінах Прикарпатського університету?
- Справа в тому, що в той час на дипломатичній службі працювало кілька
дипломатів з нашого університету. Це Петро Данилович Сардачук, Ігор
Євгенович Цепенда і інші наші теперішні викладачі. Декілька дипломатів
відразу зібралися в одному місці і зародилась ідея відкрити спеціальність
міжнародні відносини в нашому Прикарпатському. Хотілося передати свій
досвід, передати людям те, про що не пишеться в книжках, поділитися своїм
життям. До того ж, людині, яка весь час звикла працювати в суспільстві, важко
сидіти на пенсії і ні з ким не спілкуватися. Тому я вирішив зайнятися справою
яка мені до душі, адже мені надзвичайно приємно передавати свої знання
молодому поколінню і самому у них навчатися, і враховуючи те, що за першою
професією я викладач, зробити це було легко.
10. На завершення, можете дати кілька напутніх слів нашим студентам-
міжнародникам?
- Дорогі студенти, завжди, за будь яких обставин, вірте в себе! Ви зможете
досягти всього, чого тільки забажаєте, якщо прикладете всі свої зусилля.
Ніколи не виставляйте себе вище інших. Залишайтеся завжди людиною, дуже
важливо – порядною людиною.
Щиро дякуємо Вам, Зіновію Васильовичу, за інтерв'ю, та мудрі слова. Для нас
велика честь слідувати Вашим порадам.