Тема 1

КОНЦЕПТУАЛЬНІ
ПОЛОЖЕННЯ
СТРАТЕГІЧНОГО
МЕНЕДЖМЕНТУ
 План
1. Сутність стратегічного менеджменту
2. Процес стратегічного менеджменту
3. Рівні розробки стратегії в організації
4. Переваги та обмеження стратегічного
управління
 Рекомендована література
 Стратегічний менеджмент : навч. посіб. /
Є. М. Кайлюк, В. М. Андрєєва, В. В.
Гриненко; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва.
– Х.: ХНАМГ,2010. – 279 с.
 Сладкевич В. П. Стратегічний
менеджмент організацій : Підручник. —
К. : ДП «Видавничий дім «Персонал»,
2008. —496 с.
1. Основні поняття та сутність
стратегічного менеджменту
Поняття стратегії
Термін “стратегічне управління” було
введено в 60–70 роках ХХ ст., щоб
розмежувати поточне управління на рівні
виробництва й управління на вищому
рівні.
Ключове поняття стратегічного
менеджменту — “стратегія” (у перекладі з
грецької — “мистецтво розгортання
війська в битві” чи “мистецтво генерала”).
 Концепції стратегії
У сучасній літературі мають місце дві основні концепції
стратегії – філософська і організаційно-управлінська.

Філософська концепція акцентує увагу на визначенні

напряму розвитку організації, який дає відповідь на
питання: в якому бізнесі діє організація і у якому
бізнесі вона повинна бути? При цьому стратегія
бізнесу розробляється з метою зв’язати внутрішні
можливості організації з її зовнішнім середовищем.

Організаційно-управлінська концепція стратегії

пов'язана з конкурентними діями, заходами та
методами здійснення стратегічної діяльності
організації. При цьому стратегія містить відповідь на
запитання, як організація діє на вибраних нею ринках.
Порівняння визначень стратегії
Стратегія – це довгостроковий курс
розвитку підприємства, спосіб досягнення
цілей, який воно визначає для себе,
керуючись власними міркуваннями. Отже,
стратегія підприємства складається з
продуманих цілеспрямованих дій та реакції
на передбачуваний розвиток подій і
конкурентну боротьбу.
Стратегічний менеджмент – це процес, за
допомогою якого менеджери встановлюють
довгострокове спрямування організацій,
визначають специфічні виконавські цілі,
розробляють стратегії для досягнення цих
цілей з урахуванням зовнішніх і внутрішніх
обставин, і зобов'язуються виконати обрані
плани дій (А.Томпсон, А.Дж.Стрікленд).
 Основні характеристики
стратегічного менеджменту
1. Суб’єкти стратегічного управління.
2. Зміст місії.
3. Головна увага керівництва.
4. Фактор часу.
5. Порядок планування.
6. Критерії ефективності управління.
7. Підхід до управління персоналом.
8. Масштаби діяльності підприємства.
2. Процес стратегічного менеджменту
 Процес стратегічного управління
Стратегічне управління розглядають як
динамічну сукупність взаємопов’язаних
управлінських процесів:
1) аналіз середовища (макрооточення,
безпосереднє оточення підприємства,
внутрішнє середовище)
2) визначення місії та цілей організації
3) добір стратегії
4) виконання стратегії
5) оцінювання та контроль виконання
стратегії
Процес стратегічного управління
 Процес стратегічного управління
передбачає визначення :
1) ринкових можливостей, або, які зовнішні
потреби підприємство може задовольняти в
процесі своєї виробничо-господарської
діяльності;
2) потенціалу підприємства - загальних
компетентностей і ресурсів;
3) власних цінностей і прагнень, тобто що
підприємство прагне робити;
4) підтверджених зобов'язань перед
суспільством і його членами, тобто, що
підприємство повинно робити.
Принципи стратегічного менеджменту
1. Динамічний зворотний зв'язок - облік
змін, що відбуваються в зовнішньому
середовищі, і підтримка тісного взаємозв'язку
між підприємством і зовнішнім середовищем.
2. Альтернативність - розробка і аналіз
різних варіантів зміни зовнішнього
середовища і поведінки підприємства.
3. Специфічність - стратегічна поведінка
підприємства визначається його специфікою,
наявністю конкурентних переваг цінностями і
прагненнями власників і трудового
колективу.
3. Рівні розробки стратегії в
організації
Рівні розробки стратегій диверсифікованого (а)
та одногалузевого (б) підприємства
Корпоративна стратегія
поширюється на всю компанію, охоплює всі напрями її
діяльності, рішення приймає рада директорів.
Розробка корпоративної стратегії для підприємства має такі
складові:
 визначення меж і напрямів диверсифікації;
 заходи з поліпшення загальних показників роботи в тих
галузях, у яких уже працює підприємство (швидкий
розвиток найперспективніших підприємств, забезпечення
нормальної діяльності в основних сферах бізнесу,
підтримка ділової активності в малоприбуткових, але
перспективних напрямах, відмова від непривабливих сфер
бізнесу);
 пошук способів досягнення синергетичного ефекту від
діяльності споріднених господарських підрозділів і
перетворення його на конкурентну перевагу;
 визначення інвестиційних пріоритетів і спрямування
корпоративних ресурсів у найпривабливіші напрями
діяльності.
 Ділова стратегія
Ділова стратегія стосується управління
окремою сферою діяльності підприємства;
вона складається з низки підходів і напрямів,
розроблюваних керівництвом для
досягнення найкращих показників у цій сфері
діяльності.
Відповідальність за ділову стратегію несе
менеджер стратегічного господарського
підрозділу (стратегічної бізнес-одиниці).
Сукупність стратегічних одиниць бізнесу
утворюють господарський (корпоративний,
стратегічний) портфель фірми.
Характеристики стратегічної
бізнес-одиниці
 орієнтована на певну сферу діяльності (товари чи
послуги, тип покупців, географічний ринок) або на
кілька сфер водночас;
 має власну стратегію розвитку, що ґрунтується на
конкурентних перевагах, і чітко визначених
конкурентів;
 має самостійного керівника з повноваженнями
приймати важливі рішення, який контролює
більшість факторів, що впливають на рівень
прибутків; розпоряджається ресурсами,
самостійно планує та проводить виробничо-
збутову діяльність,матеріально-технічне
постачання;
 відповідає за самостійне створення прибутку.
Основне завдання ділової
стратегії
 — досягнення і закріплення довготермінової
конкурентоспроможної позиції підприємства на ринку.
Для його виконання ділову стратегію слід розробляти за
такими основними напрямами:
 планування заходів, спрямованих на посилення
конкурентоспроможностіта збереження конкурентних
переваг;
 формування механізму реагування на зовнішні зміни;
 координація стратегічних дій основних функціональних
 підрозділів (закупівля, НДДКР, фінанси, виробництво,
маркетинг);
 зусилля щодо вирішення специфічних питань і проблем
підприємства.
Функціональні стратегії
 стосуються плану дій окремих
функціональних відділів і служб
підприємства у межах корпоративної та
ділової стратегії. За її формування
відповідають керівники
 функціональних підрозділів. Роль
функціональної стратегії полягає
 в підтримці загальної ділової стратегії та
конкурентоспроможності
 компанії, створенні управлінських
орієнтирів для досягнення визначених
функціональних цілей підприємства.
 Операційні стратегії визначають, як
забезпечити виконання важливих
оперативних завдань (закупівлю
матеріалів, управління запасами, ремонт,
транспортування, рекламні кампанії та
ін.) у рамках функціональних, ділових і
корпоративних стратегій підприємства.
За їх розробку відповідають менеджери
середньої ланки. Їхні пропозиції має
розглядати й затверджувати керівництво
підприємства.
4. Переваги та обмеження
стратегічного управління
 Переваги:
 організація може звести до мінімуму негативні
наслідки фактора невизначеності майбутнього.
 підприємство має змогу зосередитися на вивченні
чинників зовнішнього середовища, що формують
зміни, і відповідно пристосуватися до них.
 фірма може отримати необхідну базу для
прийняття стратегічних і практичних рішень.
 організація стає більш керованою, бо завдяки
стратегічним планам є можливість порівнювати
досягнуті результати з поставленими цілями,
конкретизованими у вигляді планових завдань.
Отже, стратегічне управління підвищує
результативність діяльності організації
 Обмеження:
 Стратегічне управління не дає змоги точно та детально
передбачити майбутнє.
 Стратегічне управління не можна звести до сукупності
правил, процедур, схем діяльності. Кожен менеджер
розуміє та реалізує стратегічне управління по-своєму.
 Процес стратегічного управління потребує величезних
зусиль, чималих витрат часу та ресурсів.
 Різко збільшуються негативні наслідки помилок
стратегічного передбачення та вибору.
 За стратегічного управління часто забагато уваги
приділяють стратегічному плануванню. Проте
розробка стратегічного плану не настільки важлива.
Головне — це реалізація стратегічного плану,
проведення змін, що призводить до спротиву
персоналу та відбувається зі значними складнощами.