Professional Documents
Culture Documents
План коспект до 3 занять з дис Психологія особистості (ЛСЛ)
План коспект до 3 занять з дис Психологія особистості (ЛСЛ)
ПЛАН
1. Проблема визначення поняття «особистість»
2. Індивід, особистість, індивідуальність
3. Парадигми і теорії розуміння особистості
Ключові поняття: Індивід, особистість, індивідуальність, структура
особистості.
Рекомендована література:
1. Аверин В. А. Психология личности: Учебное пособие. СПб.: Изд-во
Михайлова А., 1999. 89 с.
2. Аверин В. А. Обзор основных теорий развития. Психология человека от
рождения до смерти СПб., 2003. С. 116–128.
3. Абрамова Г. С. Возрастная психология. Учебное пособие для студентов
вузов. – М.: Академия, 1999. 672 с.
4. Зейгарник Б. В. Теории личности в зарубежной психологии. М.: Изд-во
МГУ, 1982. 128 с.
5. Ильин Е. П. Психология индивидуальных различий. СПб.: Питер, 2004. 701
с.
6. Исследование личности в клинике и екстремальних Л.: Изд-во ЛГУ, 1969.
302с.
7. Оллпорт Г. Личность в психологии. М.: КСП+; СПб.: Ювента, 1998. 345 с.
2
8. Особистість у загально-психологічній теорії діяльності О. Леонтьєва.
Психолог № 8, 2003 р. С. 10–31.
9. Реана А. А. Психология личности в трудах зарубежных психологов. СПб.:
Питер, 2000. 320 с.
ХІД ЗАНЯТТЯ
4
формування та функціонування особистості, як і зовнішні умови і обставини
життя, що випадають на долю індивіда ».
7
і т.д. Розходження ж між докласовими і класовими суспільствами знаходять свій
вияв у тому, що в докласових суспільствах ще відсутні експлуатація людини
людиною, а особиста залежність виявляється як безпосередня залежність
людини від первісного роду, який був у ті часи єдиним суб'єктом права. Через
скупченість суспільних функцій інтереси особисті ще не були відокремлені від
інтересів колективу. Людина, становлячи одне ціле з родом, не вирізняє себе з
нього. Усі її права й обов'язки є не особистими, а родовими.
Отже, особистості в архаїчному суспільстві не існувало. У процесі
розвитку праці і збагачення на її основі суспільних відносин відбувається
диференціація соціальних функцій людей. Здобуваючи особисті права й
обов'язки, усвідомлюючи певну ступінь особистої відповідальності, людина все
більше починає відокремлюватися від роду і розвиває в собі якості суб'єкта. Так
поступово людина стає особистістю.
Другий історичний тип відносин між особистістю і
суспільством пов’язаний з розвитком капіталістичного товарного виробництва і
ліквідацією системи позаекономічного примусу до праці (цей період у
сучасному суспільствознавстві називають індустріальним суспільством).
Наслідком цього стала руйнація відсталих соціальних структур, станових і
інших перешкод між людьми. Це у свою чергу приводить до
своєрідної атомізації суспільства, тобто його поділу на безліч незалежних
індивідів, вже не пов'язаних відносинами особистої залежності. Формальна
рівність між людьми, у яких різний майновий статок, приводить до того, що одні
з них змушені продавати, а другі зацікавлені купувати робочу силу. У зв’язку з
цим відносини між людьми у своїй основі стають відносинами
товаровиробників, приватних власників, тобто речовими відносинами. Виникає
зовсім новий тип соціальних відносин, у яких головною формою соціальних
зв’язків виступає мінова вартість і капітал. Це відносини речової залежності
людей при їхній особистій незалежності.
Розвиток особистості і її відносини із суспільством у цей період являють
собою суперечливий процес. З одного боку, індустріалізація суспільства сприяє
8
подоланню містечкової замкнутості, людина звільняється від станових зв’язків і
перед нею відкриваються небачені раніше можливості спілкування і
саморозвитку. З другого боку, усі ці можливості визнає приватна власність, що
робить людей нерівними, різні форми відчуження особистостей від суспільства і
один від одного.
Перехід розвинених країн у стадію постіндустріального суспільства
створив умови для формування ще одного типу відносин між особистістю і
суспільством. Це – відносини вільної особистості.
Характерними рисами постіндустріального суспільства є те, що в ньому
визначальними стають знання й інформація, класовий розподіл поступається
місцем професійній диференціації, сфера послуг поступово починає переважати
над сферою виробництва. Розвиваючи могутні продуктивні сили і всесвітні
суспільні зв'язки, ця епоха формує матеріальні і духовні передумови для
використання всіх надбань культури, набутих людством упродовж усієї історії, в
інтересах розвитку особистості. Таке відкрите, вільне суспільство вперше в
історії створює умови для появи справді вільної особистості, яка має право і,
головне, економічні і правові можливості вільно вибирати відповідно до своїх
здібностей і покликання професію, місце і спосіб життя.
Отже, особистість може бути вільною тільки у вільному суспільстві.
Тільки високоорганізоване суспільство створює умови для формування
активної, всебічно розвиненої, самостійної особистості, і саме ці якості робить
мірою оцінки людських чеснот. Прикладом такого суспільства є правове
суспільство, де кожна людина являє собою самоціль і вищу цінність. Саме в
такому суспільстві переборюється відчуження людини від власності і влади,
повною мірою реалізуються принципи демократизації і гуманізму у взаєминах
між його суб'єктами, забезпечується чіткий баланс між волею і відповідальністю
особистості.
9
Вивчіть текст лекції;
В якості самостійної роботи пропонується написати реферат: «Основні
підходи до проблеми співвідношення біологічного і соціального в
особистості» за методами психологічних досліджень і виступати з усним
доповідями;
Для перевірки засвоєння теми є питання до кожної лекції та тести.
Склала
Стажист-методист кафедри
Студентка 5-го курсу /___________________ / ___Галабурда
М.Ю._ /
(підпис) (Ініціали,
прізвище)
10
ПЛАНУ-КОНСПЕКТ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ
11
ПЛАН
13
15. Столин В.В. Самосознание личности. М.: Изд-во МГУ, 1983.
16. Фрейдмен Д., Фрейгер Р. Личность и личностный рост. М., 1992.
17. Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность. Теории, упражнения, эксперименты.
Пер. с англ. СПб.: Прайм-ЕВ-РОЗНАК, 2004.
18. Шевандрин Н.Н. Психодиагностика, корекция и развитие личности: Учеб.
для студ. высш. учеб. завед. 2-е изд. М.: Гуманитарный изд. центр ВЛАДОС,
2002.
ХІД ЗАНЯТТЯ
14
тим, що підтримує і посилює його організм, скільки можливістю отримати
материнську любов. Дитина починає діяти так, щоб отримати любов і схвалення
незалежно від того, чи це добре для неї самої. Діти можуть діяти проти своїх
власних інтересів, а в результаті у них формується уявлення про себе, як про
осіб, що створені для того, щоб задовольнити або утихомирити інших. По суті,
тут має місце знецінення особистості, явище, що отримало назву в концепції К.
Роджерса «умова цінності».
Питання до завдання:
Як ви розумієте ці слова К. Роджерса?
Що вони означають для Вас?
Як може змінитися позиція вихователя, якщо він буде керуватись цим
положенням феноменологічної теорії К. Роджерса?
Запитання для самоконтролю
ПЛАН
Рекомендована література:
1. Аверин В. А. Психология личности: Учебное пособие. СПб.: Изд-во
Михайлова А., 1999. 89 с.
2. Бодалев А. А. Психология о личности. М.: Изд-во МГУ, 1988. 188 с.
3. Бодалев А. А. Личность и общение: Избр. М.: Педагогика, 1983. 282 с.
4. Абрамова Г. С. Возрастная психология. Учебное пособие для студентов
вузов. – М.: Академия, 1999. 672 с.
5. Зейгарник Б. В. Теории личности в зарубежной психологии. М.: Изд-во
МГУ, 1982. 128 с.
6. Ильин Е. П. Психология индивидуальных различий. СПб.: Питер, 2004.701
с.
7. Исследование личности в клинике и екстремальних Л.: Изд-во ЛГУ, 1969.
302с.
8. Оллпорт Г. Личность в психологии. М.: КСП+; СПб.: Ювента, 1998. 345 с.
9. Особистість у загально-психологічній теорії діяльності О. Леонтьєва.
Психолог № 8, 2003 р. С. 10–31.
10. Реана А. А. Психология личности в трудах зарубежных психологов. СПб.:
Питер, 2000. 320 с.
ХІД ЗАНЯТТЯ
17
ІІ. Мотивація та стимулювання навчальної діяльності студентів (до 5-ти
хв.)
9. Повідомлення теми, мети та практичного заняття.
10. Актуалізація опорних знань.
11. Мотивація вивчення теми (з‘ясування значущості теми та її професійну
спрямованість).
12. Повідомлення плану заняття.
19
формам: перша форма — онтогенез, еволюція індивіда — психофізіологічного
організму, друга — життєвий шлях — історія особистості у суспільстві,
Б.Г. Ананьєв наголошував на існуванні поряд з онтогенетикою, спрямованою на
онтогенез індивіда, генетичної персоналістики. На думку вченого, генетична
персоналістика — «теорія і метод біографічного дослідження життєвого шляху
людини, основних подій, конфліктів, продуктів і цінностей, що розгортаються
протягом життя людини в даних суспільно-історичних умовах».
Генетична персоналістика, біографіка, якщо можна так назвати, за
аналогією з онтогенетикою базується на матеріалістичному розумінні
особистості як сучасниці епохи і однолітки покоління, особистості як об’єкта і
суб’єкта суспільних відносин та історичного процесу, суб’єкта і об’єкта
спілкування, суб’єкта суспільної поведінки — носія моральної свідомості.
Особистість — історичний феномен, «тому, — зазначає Б.Г. Ананьєв, —
вивчення особистості неминуче стає історичним дослідженням не тільки
процесу її виховання та становлення в певних соціальних умовах, й епохи,
країни, суспільного ладу, сучасників, соратників, співробітників або, навпаки,
противників — у загальному, співучасників справ, часу і подій , в яких була
залучена особистість. Біографічне дослідження особистості, її життєвого шляху
та є своєрідним історичним дослідженням в будь-якій області знання —
мистецтвознавстві, історії науки і техніки, психології і т.ін.».
Вбачаючи залежність успіху у використанні біографічного методу у
психології від його подальшого розвитку, Б.Г. Ананьєв вказав шляхи його
вдосконалення у понятійному та операціональному аспектах. Так, феномен
життєвого шляху вчений пропонував відобразити у таких поняттях, як події,
обставини, соціальне середовище, власне середовище розвитку, тобто створене
самим суб’єктом життя, індивідуальний спосіб життя і т. ін. Центральне поняття
у цьому ряду, мабуть, — подія, точніше кажучи, значуща подія. Це факт, який
суттєво змінює середовище і соціальну ситуацію розвитку, спосіб життя,
структуру особистості, який стає водорозділом фаз життя. Дослідник намітив
контури операціональної сторони біографічного методу — джерелознавчий
20
аналіз, біографічна анкета, інтерв’ю, контент-аналіз, аналіз особистісних
документів та інші методи. З точки зору сучасних психологів, завдяки науковим
працям Б.Г. Ананьєва, біографічний метод нині переживає друге народження.
Сучасна біографічна психодіагностика, яка доповнює лабораторно-
експериментальну, заснована на реконструкції цілісного індивідуального
способу життя, на виявленні стійких способів взаємодії людини з обставинами
макро- і мікросередовища, на виявленні комплексу фактів — життєвих
показників особистісних властивостей. На думку дослідників, біографічний
метод оперує даними про об’єктивні події та суб’єктивні переживання
особистості у різних життєвих обставинах, на основі чого дозволяє робити
висновки про характер, самосвідомість, життєву спрямованість, талант і
життєвий досвід особистості. Усі ці структури належать до особистісно-
біографічних і не можуть бути зрозумілі у відриві від реального життєвого
шляху людини, а отже, без біографічного методу. Звертає на себе увагу
різноманітність конкретних форм і цілей застосування біографічного методу:
кількісна обробка опублікованих біографій видатних людей з метою типології
особистостей; біографічний опитувальник, адресований сучасним вченим,
творчим особисто стям з метою з’ясування загальних для них факторів
розвитку; контент-аналіз літературних творів у зіставленні з біографією їх
авторів; статистична обробка особистих листів однієї людини, яка виявляла
структуру особистості; психологічний опис вікових фаз на основі щоденників і
автобіографічних записів. На сучасному етапі розвитку психологічного знання
біографічний метод у своєму найбільш повному варіанті знаходить застосування
у диференціальній психології, психодіагностиці, психології творчості. Поряд із
вивченням біографічних даних про конкретну людину значне місце відводиться
автобіографії — життєвої історії з описом значущих в особистісному сенсі
подій. Життєві історії залучаються як ілюстрації у характерології, наративній
психології, психології особистості, психології розвитку та інших галузях
психології. З точки зору представників системного підходу, біографічні описи
сприяють постановці нових проблем, наводять на гіпотези, сприяють
21
змістовному тлумаченню отриманих даних, розвивають розуміння цілісної
особистості. У попередніх дослідженнях згідно з авторською психофрактальною
концепцією формування творчої особистості нами було доведено, що процес
взаємодії творчої особистості з навколишнім «часо-простором» відбувається за
фрамою S.
Біографічний метод включає наступні розділи:
1. Дані життєвого шляху.
2. Сходи соціалізації (ясла, дитячий сад, школа, ЗВО і т.д.).
3. Середовище розвитку (місця проживання, навчальні заклади тощо).
4. Інтереси та улюблені заняття в різні періоди життя.
5. Стан здоров'я (в тому числі перенесені захворювання).
Обробка результатів анкетування передбачає складання хронологічної таблиці
особистісного розвитку, куди в хронологічному порядку виписуються з усіх
питань завдання дати, згадані випробуваним, події, пов'язані з цим датам, і
переживання, супроводжуючі їх. Далі відповіді обробляються методом контент-
аналізу. Інтерпретація результатів передбачає аналіз:
1. Соціальної ситуації розвитку особистості;
2. Основний фону емоційних переживань в різні періоди
розвитку;
3. ціннісних орієнтацій, спрямованості, інтересів, тенденцій,
середовища спілкування, соціальної активності особистості;
4. основних конфліктів і Рушійною сил розвитку особистості.
23
І все ж ці зміни особистості НЕ задані ні самою хворобою, ні
конституційне обумовленістю. Дослідження життя ряду хворих епілепсію,
проведені Т. С. Кабаченко, проливають певне світло на механізми ЦИХ
спотворень. Так, виявилося, що перший напад у цих хворих стався в період
навчання в школі, в присутності дітей; треба врахувати, що епілептичних
припадок часто супроводжується мимовільним сечовипусканням. Звичайно, діти
були Не тільки перелякані, але і дражнили дитини, давали йому образливі
прізвиська, а не хотіли з ним грати. хворі діти ображалися, їм хотілося
спілкування з однолітками і вони прибігали до невинних Виверт типу: «Візьми
мене грати в футбол, а я тебе принесу марки». Так формувався спосіб
пристосування, що починався з невинної виверти і які купували згодом стійкий
характер: не виліковна і погано ліковано епілептична хвороба призводить до
інертності нервових і психічних процесів, в результаті чого способи поведінки
закріплюються.
Таким чином, виникають в епілептиком риси НЕ задані
заздалегідь. Хвороба з'явилася лише умовою їх появи . Через інертість вся увага
хворого на епілепсію концентрується на тому, що він виконує зараз. Вироблення
кожної операції отримує самостійний сенс. Так, якщо в «піктограмі» треба
запам'ятати вираз «Веселе свято», то хворий на епілепсію не просто малює
конкретну картинку, а детально вимальовує всі деталі: їжу, тарілки, пляшки,
сидячих людей. У підсумки він концентрує свою увагу не на «Веселому святі »,
а на описі картинки:« Люди сидять, застілля, чи що ». подібна інертність
виявилася і в дослідах Карстен (Karsten) на пересичення. Якщо друга інструкція
«Я хотіла перевірити ваше терпіння» змінює поведінку здорового
випробуваного - при цьому варіацій стає менше, - то в хворого на епілепсію
друга інструкція нічого НЕ змінює.
Приведеними прикладами ми хотіли показати, що зміни особистості (В
даному випадку мова йшла про святенництво, педантичності хворого на
епілепсію) НЕ є ні природженими, ні витікаючими безпосередньо з самого
24
хворобливого процесу. Особливості особистості формуються у здорової і у
хворої людини по одним і тим же закономірностям, але умови як соціальні, так і
біологічні змінилися.
Реалізується тезу С. Л. Рубінштейна в тому, що зовнішні причини діють
через внутрішні умови. Саме тому, що патопсихологічні дослідження
спрямовані на вивчення НЕ будь небудь однієї риси, однієї ознаки, один
інваріант, а на вивчення всього людини в його вчинках, поведінці, спілкуванні,
вони можуть служить конкретним доказом правильності цього положення. Чи
не в класифікацію людей і виділення типів Повинні бути орієнтовані
дослідження розвитку особистості (Хворий або здорової), а на умови, які
призвели до того чи іншої структурі його діяльності. Про це свідчать і дані В. В.
Ніколаєвої з практики соматичної клініки в тому, що нерідко лише в момент
важкого захворювання виявляється в повній мірі, яка за змістом діяльність була
провідною для людини, який з мотивів був сенсо утворювальним.
Інші проблеми - будови та ієрархії мотивів, перехід ситуаційно виникає
мотивів в стійкі особистісні утворення, перехід соціального мотиву у потяг -
дуже важливі. Хвороби мозку викликають різні види порушень особистості -
зміна ієрархії мотивів, їх змістотворних функції, породження патологічних
потреб і мотивів і ін. Вивчення ЦИХ порушень важливо Не тільки в корекційної
плані, але і в теоретичному, так як тут розкриваються механізми породження
нових потреб, мотивів, ціннісних орієнтацій людини. У цьому відношенні
показовим є аналіз наркотичної потреби потреби, зокрема алкогольної,
проведений Б. С. Братусем. Зрозуміло, що потреба в алкоголі не входить до
числа природних. Людина починає пити з чисто ситуаційних мотивів ( «хотілося
здаватися дорослим »,« алкоголь підвищує активність »,« стаєш хоробрим »).
25
Запитання для самоконтролю
Склала
Стажист-методист кафедри
Студентка 5-го курсу /___________________ / ___Галабурда М.Ю._ /
(підпис) (Ініціали, прізвище)
„_28_” __липня__ 2021 року
26