Навчальний проект

з літератури
на тему: «Мандрівка шляхами Тараса Шевченка»
учня 4-А класу
Чернігівської ЗОШ №7 I-III ст.
Меркулова Богдана
 Тарас Григорович з'явився на світ в березні 1814 року в
невеликому селищі Моринці, що розташовувалося в Черкаській
області. Батько письменника був простим кріпаком. Всього в
родині було семеро дітей , серед яких чотири доньки та троє
синів.
Все дитинство Шевченко проводить у своєму селищі, а
також в селі, яке входило у володіння генерал-лей тенанта
Енгельгардта. З самого дитинства май бутній Кобзар виявляв
інтерес до творчості. Коли Тарасу виповнилося вісім – він пішов
служити до місцевого священика, де таємно навчався грамоті.
Трохи пізніше Тараса забирають прислугою свого поміщика.
Спочатку Тарас ніс службу кухарем, а далі козаком. Поміщик
відразу взяв до уваги пристрасть і талант юного Шевченка до
живопису, і, бажаючи мати художника при своєму дворі,
відправив й ого на навчання. Півтора року юнак навчався у
великого художника портретиста Яна Рустема.
Тарас Шевченко у своїй творчості відобразив саме ті думки
і настрої, які були важливими в житті українців й ого часу. Про
те, що й ого творчість знай шла відгук у серцях людей , свідчить
те, що в другій половині XIX і на початку XX ст. чи не єдиною
книжкою у більшості сільських хат України був «Кобзар», вірші
з нього вчили напам'ять, за ним училися читати. На той час
твори Шевченка об'єднали українській народ. За ставленням
людини до творчості Шевченка відразу стає видно, наскільки
людина знай ома і як ставиться до життя українського народу
XIX ст.
Творчість Шевченка — багатогранна, як й ого талант. Він був і
глибоким ліриком, і творцем епічних поем, і видатним
драматургом та різнобічно обдарованим митцем. Літературна
спадщина Шевченка обій має велику збірку поетичних творів
(«Кобзар»).
Я хочу привести уривок з мого най улюбленішого вірша
Шевченка:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами й дуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сем'я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловей ко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловей ко не затих.