1. Назвати основні розмежувальні риси
Відомості про полабську мову
слов’янських мов.
Слов'янські мови — група споріднених
мов індоєвропейської мовної родини,
що розвинулися з діалектів
праслов'янської мови. Загальна кількість
носіїв становить понад 287 млн. чоловік
Слов'янські мови виділяються,
насамперед, за генетичною засадою.
Структурно слов'янські мови мають
багато спільного, якщо брати їх попарно
за географічною суміжністю, але мало
спільних рис, що виявлялися б у всіх
слов'янських мовах.
Риси спільні для всіх слов'янських мов,
беручи синхронічно, проявляються
почасти в подібностях засад їхньої
структури, почасти в матеріальних
елементах останньої. Рисами першого
типу є, наприклад, наявність чергування
певних голосних з нулем (але який саме
голосний чергується, залежить від мови
8. Назвати спільні риси південної групи.
Південнослов'янські мови — мовна
підгрупа слов'янських мов, поширена на
Балканському півострові та Центральній
Європі. Має приблизно 30 млн мовців.
Мовна спільність південнослов'янських
мов менш очевидна, ніж
західнослов'янських і офіційною мовою Болгарії.
східнослов'янських. Сучасні
південнослов'янські мови мають поділ
на дві підгрупи, що значно відрізняються
між собою: західну та східну. Можливі
причини різких відмінностей між цими
групами. Відмінністю
південнослов'янських мов, що впадає в
очі, від східно- і західнословянских є
система відмінювання дієслів, що
збереглася, з великою кількістю
минулих, в якій, проте, інфінітиву або
немає взагалі), або його використання
звужене. Для утворення складених форм
майбутнього часу як допоміжне
дієслово використовується не «бути»
або «мати»), а «хотіти».
12. Старослов’янська мова.
Старослов'янська мова — найстарша
літературна мова слов'ян.
Це літературна мова слов’ян. Вона
існувала протягом 10-11 ст. Сформована
на основі македонського діалекту
староболгарської мови.
13. Що вивчається в курсі ―Вступ до
слов’янської філології?
Сукупність гуманітарних наук, які
вивчають культурне надбання слов’ян чи
окремих слов’янських народів шляхом
мовного і стилістичних аналізів
писемних текстів. Об’єктом вивчення є
слов’янські мови та написані ними давні
тексти різних жанрів і стилів, а
відображений у них розвиток
матеріальної і духовної культур слов’ян є
її предметом.
17. Що відомо про сучасні слов’янські
народи?
Слов’яни є найчисленнішою в рупою
індоєвропейських народів, споріднених
за походженням ,мовою і культурою.
Слов’янські мови як основна ознака
слов’янських народів за кількістю носіїв
посідають п’яте місце у світі. Загальна
кількість носіїв слов’янських мов у світі
становила майже 290 млн. осіб.
Співвідношення між кількістю слов’ян і
носіїв слов’янських мов приблизно
однакове. Більшість слов’ян має свої
національні мови й держави, і лише
окремі з них позбавлені таких
ознак.Загальноприйнятим є поділ
слов’янських народів на три групи.
2. Які мови належать до західної групи
слов’янських мов?
Західнослов’янські мови — мовна
підгрупа слов'янських мов, поширена у
Центральній Європі. До цієї підгрупи
входять польська, словацька, чеська та
лужицькі мови.
3. Чи існувала празахіднослов’янська
мова?
Празахіднослов’янської мови не
існувало. Праслов'я́нська мо́ ва — термін,
вживаний щодо гіпотетичної прамови,
від якої походять слов'янські
мови.Існувала в період від ІІ-І ст. до н.е.
— VII ст. н. е.. За офіційними даними,
ніяких письмових пам'яток
праслов'янської мови не збереглося,
тому мова була реконструйована на
підставі порівняння достовірно
засвідчених слов'янських та інших
індоєвропейських мов. При сучасних
реконструкціях мови праслов'ян
враховується і концепція
протослов'янских діалектів.
9. Дати характеристику болгарської
мови.
Болгарська мова — одна з [maˈkɛdɔnski ˈjazik]) — слов'янська мова,
південнослов'янських мов. Поширена в
Болгарії, певна кількість носіїв також
живуть в Україні (Одеська область),
Молдові, Румунії, Македонії. Ця мова є
Болгарська літературна мова
сформувалася на середину XIX століття
на базі північно-східних говірок. У XX
столітті літературна мова зазнала
значного впливу західних говірок, на
території яких розташована столиця
Болгарії — Софія. Писемність — на
основі кирилиці.
14. З якими науковими дисциплінами
пов’язаний курс ―Вступ до слов’янської
філології?
-текстологія( наука про зв’язні писемні
тексти давної літератури)
-джерелознавство( істр-філолог. науки
про джерела писемності)
-палеографії(істр-філолог. науки, що
вивчає зовнішній вигляд і письмо
стародавніх рукописів з метою їх
правильного прочитання)
-нумізматика( наука, що вивчає
стародавні монети, медалі)
-епіграфіка(істр.-філолог.дисципліна, яка
вичає написання вирізьблене на твердих
металах)
А також: філософі, логіка, психологія,
історія, археологія, етнографія,
десмологія і антропологія.
18. Перші відомості про слов’ян.
Перші фрагментарні свідчення про
пращурів слов'ян наводять грецькі
античні автори.
Саме візантійські автори започаткували
вживання етноніма "слов'яни".
Особливої уваги заслуговують праці
готського (за походженням) історика
Йордана - "Про походження та діяння
гетів", або "Гетика" (551) та "Історія війн"
(550-554) візантійця Прокопія
Кесарійського.
до середини VI ст. н. е. венеди
поділились на дві групи: склавинів
(склавів) та "численних" антів.
5. Слов’янознавство в Чехії
Як наука С. оформилося раніше інших
країн в Чехії, де його зачинає виступив І.
Добровський, що визначив в своїх працях
майже весь круг проблем, зв'язаних з
подальшим розвитком слов'янської
філології.
6. Особливості слов’янознавства у
Словаччині.
10. Характерні риси македонської мови
Македо́ нська мо́ ва (македонски јазик
офіційна мова Республіки Македонії,
межує у мовному континуумі з
болгарськими і торлацькими
(східносербськими) говірками, а також
належить до балканського мовного
союзу, де має спільні граматичні,
типологічні і лексичні риси з грецькими,
албанськими й румунськими говорами.
До кодифікації мови, македонську
зараховували як до діалектів сербської,
так і болгарської. Так само й саму
болгарську могли вважати за говір
сербської. Тиск з боку сербсько-
хорватської мови досяг свого розпалу за
югославської доби, коли розмовна
говірка Скоп'я була радше
креолізованою формою сербської.
15. Що становить собою порівняльно-
історичний метод?
Порівняльно-історичний метод — спосіб
дослідження, що дає змогу шляхом
порівняння встановити схожість і
відмінність між історичними явищами,
що вивчаються.
Цей метод ґрунтується на наукових
прийомах
відтворення (реконструкції) не
зафіксованих писемністю
наявних у минулому мовних фактів
шляхом
планомірного порівняння відповідних
пізніших фактів двох чи
більше конкретних мов, відомих за
писемними
пам’ятками або безпосередньо за їх
уживанням у мовленні.
19. Мовна та етнічна спорідненість
слов’янських народів.
Слов'яни − велика група племен, предків
сучасних слов'янських народів
Центральної, Південної та Східної
Європи, що говорили на мовах, які
належали до індоєвропейської сім'ї.
Слов'яни є найчисленнішою в групою
індоєвропейських народів, споріднених
за походженням, мовою і культурою.
Слов'янські мови −група мов, що
розвинулися з діалектів праслов'янської
мови, яка становила собою одне з
розгалужень індоєвропейської родини
мов. Слов'янські мови як основна ознака
слов'янських народів за кількістю носіїв
посідають п'яте місце у світі
7.
Полабська мова — мертва слов'янська
мова, належить до групи
західнослов'янських мов.
Полабська мова найближча до польської
мови; разом із мовою польською, а
також словінцько-померанськими
говірками й кашубською мовою, мову
полабську умовно включено до так
званої лехитської підгрупи
західнослов'янських мов (за ім'ям
легендарного засновника Польщі —
Lech).
Назва мови походить від слов'янської
назви річки Лаба (пол. Łaba, чес. Labe і т.
д.).
11. Дати характеристику
сербохорватській мові.
Сербохорватська мова (також
хорватсько-сербська, босно-хорвато-
сербська, БХЧС (босно-хорвато-
чорногоро-сербська), хорватсько-
сербська мовна діасистема) — одна з
південнослов'янських мов.
Сербохорватська мова побутувала у
двох рівноправних варіантах — східному
екавському (із заміною колишнього
звуку «ять» звуком «е») на великій
частині території Сербії, та західному
єкавському (заміна «ятя»
звукосполученнями «є», «іє») у західній
Сербії, Хорватії, Чорногорії, Боснії та
Герцеговині. Це була мова літератури і
культури сербів, хорватів, чорногорців,
боснійців (тобто жителів Боснії і
Герцеговини) з часу літературномовної
реформи Вука Караджича і руху
ілліризму до 90-х років XX століття.
16. Прокоментуйте значення
порівняльно-історичного методу для
дослідження історії слов’янських мов.
Наведіть приклади. Об'єктом є
споріднені мови, тобто ті, які мають
спільного предка. Головне завдання
цього методу - відкриття законів, за
якими розвивалися споріднені мови в
минулому. Наприклад, порівняння
східнослов'янської (української,
російської, білоруської) .Саме на основі
порівняльно-історичного методу вчені
дійшли висновку, що у далекому
минулому існувала індоєвропейська
мова-основа.На основі порівняльно-
історичного методу створено історичні й
порівняльно-історичні граматики мов і
етимологічні словники (словники, які
пояснюють походження слів).
20. Які існують гіпотези щодо пояснення
етноніма ―сло’яни?
Найдавнішими етноніму слов'ян
вважаються венеди, анти, слов'яни, а
також серби, хорвати і дуліби, оскільки
племена, що носили останні назви,
відомі в різних регіонах. Ці етноніми
виникли ще до широкого розселення
слов'ян.. Згідно з однією гіпотезою (Я.
Розвадовський, етнонім походить від
гідроніма (Slawa, Slawica, Славніца та ін)
Згідно з іншою гіпотезою, етнонім
словени походив від слово, тобто
словени - «люди, що говорять ясно,
зрозуміло»
21. Дати загальну характеристику
слов’янських мов. Слов'янські мови —
група споріднених мов індоєвропейської
мовної родини, що розвинулися з
діалектів праслов'янської мови. Загальна
кількість носіїв становить понад 287 млн.
чоловік. Найбільш близька до
слов'янських — балтійська група мов.
Виокремлення слов'янських діалектів з
єдиної прамови відносять до середини 1
тис. н.е.сучасні слов'янські мови
утворилися внаслідок об'єднання певних
діалектів навколо політичних і білоруськ мови.ЗАХІДНА ПІДГРУПА. До
культурних центрів.
Поширений поділ слов'янських мов на
три групи, — східну, західну і південну (і
менше поширений на північну,
центральну і південну, має умовний
характер і виправданий тільки з
географічного погляду.
27. Основні риси східнослов’янської
групи мов
Східнослов'янські мови — одна з трьох
регіональних підгруп слов'янських мов,
що поширена у Східній Європі.
Сучасними східнослов'янськими мовами
є три: українська, білоруська, російська.
Також іноді окремою мовоювважають
русинську, але в Україні вона вважається
діалектом української мови (більшість
філологів з України та інших країн, які
досліджували ці говірки вважають її
кодифікованою або не кодифікованою
групою говорів української мови).
Східнослов'янські мови —
найпоширеніші слов'янські мови у світі.
42. Суспільно-полвтичні умови
виникнення старослов’янської мови.
Тому можна сказати що виникнення
старослов’янської мови і відомої нам
слов’янської писемності тісно
пов’язано з історичними умовами життя
слов’ян в ІХ ст. і в тому числі з
боротьбою західних слов’ян проти
загарбницької політики Священної
Римської імперії. В основу цієї
новоствореної у процесі перекладу
літературної мови лягла найкраще
відома Костянтину македонська говірка.,
Ймовірно 893, створено нову абетку,
кирилицю, подібну грецькій проте з
елементами глаголиці а в мові усунено
моравських елементів та додано
натомість болгарських.
46. Питання про народну основу
старослов’янської мови
Історія дослідження старослов'янської
мови фіксує декілька теорій, згідно з
якими той чи інший діалект вважали
основою для створення певної графічної
системи. Найпоширеніші серед них:
сербська, паннонська, моравська,
руська, болгарська. Моравська теорія
ґрунтується на тому, що Кирило і
Мефодій деякий час перебували у
Паннонії, що в Словенії. Словенський
науковець Облак, досліджуючи різні
говори слов'янського населення, у XIX ст.
у районі міста Солунь виявив такий
діалект, у якому вимова слів була дуже
схожою на старослов'янську. Цей
діалект належить до болгарської мови,
близький до македонської. Ще одним
чинником до розвитку цієї теорії було те,
що з усіх слов'янських мов найближчою
до старослов'янської є болгарська. Тому
стверджується, що старослов'янську
мову створено на ґрунті солунсько-
македонського діалекту
староболгарської мови.
22. Класифікація слов’янських мов.
Мовознавці виділяють слов’янську
групу.
Перша наукова генеалогічна класифікація
слов'янських мов Ломоносова: "руська",
польська, болгарська, сербська, чеська,
словацька, "вандальська".Слов'янськими
мовами користуються 290 млн. 475 тис.
осіб (1985 р.).Виділяють три підгрупи
слов'янських мов: східну, західну і
південну. СХІДНА ПІДГРУПА. До неї
належать українська, російська та
неї належать польська, чеська,
словацька,кашубська, лужицька і мертві
полабська та поморська мови. ПІВДЕННА
ПІДГРУПА. До неї належать болгарська,
македонська, сербська,словенська і
мертва старослов'янська мови.
28. Основні риси української, російської і
білоруської мов.
Українська мова — державна мова
України. Поширена також у Білорусі,
Польщі, Словаччині і т д.Загальна
кількість мовців досягає 41 млн.Має три
діалекти: пн.-сх.,пд.-зх,пн. Російська
мова — державна мова РФ, мова
міжнаціонального спілкування в Росії,
одна з шести офіційних і робочих
мов ООН. Є рідною для 170 млн. осіб,
можуть спілкуватися нею понад 200млн.
осіб.Складається з двох діалектів:пн. І
пд. Білоруська мова поширена в Білорусі
та на суміжних територіях .Загальна
кількість її носіїв перевищує 10 млн. Має
два діалекти: пн.-сх іпд-зх, Писемність —
на основі кирилиці.
43. Діяльність Кирила і Мефодія
Кири́ ло і Мефо́ дій — слов'янські
просвітителі та проповідники
християнства, творці слов'янської
азбуки, перші перекладачі
богослужбових книг на слов'янську
мову, брати.Кирило і Мефодій заклали
основи слов'янської писемності і
літератури.Оригінали творів Кирила і
Мефодія не збереглися. Творами
Кирила учені вважають «Азбучну
молитву», «Пролог до Євангелія» та ін.
Обидва брати були канонізовані
Східною (православною) Церквою та
названі «рівноапостольними.
В 1980 році Папа Іван-Павло II оголосив
святих Кирила та Мефодія
«покровителями» Європи.
47. Дві старослов’янські азбуки.
Поряд з кирилицею в слов’янській
писемності відома й інша азбука –
глаголиця. Їй вчені не знаходять
аналогів. Це дало підставу для
тверджень, що глаголиця є штучним
витвором однієї людини, на відміну від
кирилиці, яка має природний
органічний характер і давніші
прототипи.
На питання про те, яка з цих двох азбук
виникла раніше, в науці досі
немає однозначної відповіді. Деякі вчені
вважають, що Кирило створив не
кирилицю, а глаголицю, кирилиця ж
виникла на зміну складній глаголиці аж
у кінці ІХ ст. І автором її був Климентій,
учень Кирила.
23. Довести на прикладах
індоєвропейське походження
слов’янських мов.
Спільноіндоєвропейська мова – спільна
прамова всіх індоєвропейських народів.
Праслов’янська мова – прамова – це
основа як усіх слов’янських мов
та діалектів, наявних на сьогодні
східнослов’янських,
південнослов’янських,
західнослов’янських, так і мертвих мов.
Основу праслов’ян. словника склала
праіндоєвроп. лексика. Разом з тим П. м.
втратила багато праіндоєвроп. лексем.
Праслов'янська мова, виділилася з
індоєвропейської прамови близько
середини 3 тися-чоліття до н.е.
Приклади:брат, сестра, зуб,дуб, курка,
цукор, червоний, сивий.
29. Витоки східнослов’янського
мовознавства.
44. У чому цінність старослов’янської
мови для слов.філології?
Вивчення старослов'янської мови сприяє
розумінню найважливіших фонетичних
процесів та особливостей формування
граматичної системи сл. мов. Завдяки їй
ми можемо краще зрозуміти сучасні
слов'янські мови, українську мову на
різних етапах існування.
Старослов'янська мова є частиною нашої
історичної культури, це мова, якою
започаткували писемність наші предки,
за допомогою якої слов'яни перейняли
християнське вчення. У давніх пам'ятках
старослов. мови відбито найважливіші
явища праслов'янської мови,
зафіксований стан мови слов'ян тисячу
років тому. У суч. українській мові
старослав'янізми становлять важливу
частину лексичного запасу.
25. Назвати основні риси
праслов’янської мови та її
хронологізацію.Вважається, що саме з
праіндоєвропейської мови, яка
розпочалась не пізніше 2,5 – 3 тисяч
років до н. е., з її північно-східної
діалектної групи виділилась
праслов’янська мова.Вона проіснувала
понад 2,5 тисяч років. Кінцевим
періодом її існування вважають VI –VII
ст. н. е. Праслов’янська мова. Як і
індоєвропейська, писемністю не
засвідчені, тому про її особливості
можна говорити на підставі
порівняльного аналізу слов’янських
мов.Ця мова ніколи не була єдиною для
всіх слов’ян.Праслов’янська мова мала
багатовікову історію і дала життя
сучасним тринадцятьом слов’янським
мовам
41. Характерні особливості словенської
мови.
Слове́нська мо́ ва— слов'янська мова,
належить до групи південних
слов'янських мов. Поширена у Словенії,
Австрії та Італії. Має 49 діалектів, що
об'єднуються у 7 основних груп
Писемність на основі латинки.
Найдавніша писемна пам'ятка —
Брижинські уривки кінця X-го — початку
XI-го століття. Початок літературної мови
пов'язаний з протестантизмом, з
діяльністю у XVI столітті Приможа
Трубара.
45. Періодизація старослов. мови.
Приблизно у II тис. до н.е. з групи
споріднених діалектів індоєвропейської
сім'ї мов виділяється праслов'янська
мова. Вона була єдиною мовою для всіх
слов'ян приблизно до VII-VIII ст. н. е.
Процес її формування пов'язаний із
розпадом індоєвропейської мови на
окремі групи мов. Праслов'янська мова,
як і індоєвропейська, писемністю не
засвідчена, тому вона є штучно
реконструйованою. Слов'янські мови, як
живі, так і мертві, походять з одного
кореня – спільнослов'янської мови, що
зумовлює лексичну і структурно-
граматичну близькість між ними. Це
можна спостерігати, порівнюючи назви
побуту, виробничої діяльності, частин
тіла у різних слов'янських мовах.