1 Загальне поняття про безсполучникове складне речення і проблематичність його статусу

Безсполучниковими складними реченнями називаються такі речення, в яких окремі прості речення об'єднуються в одне
ціле не сполучниками чи сполучними словами а лише інтонацією.

Складні безсполучникові речення, незважаючи на тривалість їх вивчення і наявність багатьох спеціальних

досліджень, і нині викликають суперечки у мовознавстві. Дотепер не з’ясовано теоретичні питання щодо їх грама
тичної природи, синтаксичної форми та синтаксичного значення, не визначено статусу інтонації, по-різному трак
туються різновиди цих одиниць. Проблематичним залишається й сам статус безсполучникових речень: лінгвісти
або не виділяють їх в окремий тип, а розподіляють між складносурядними і складнопідрядними реченнями, або
надають їм статус складних безсполучникових речень, або виводять за межі речення.
Уже праці М. Ломоносова, О. Востокова, О. Потебні, П. Фортунатова містять окремі зауваження про безспо
лучниковий зв’язок. О. Пешковський розглядав безсполучникові конструкції як різновиди складносурядних і
складнопідрядних речень. Цей погляд довго панував у мовознавстві, а дехто дотримується його й нині. І. Вихо
ванець, наприклад, лише незначну частину безсполучникових утворень відносить до складносурядних (єднальні
речення з часовими відношеннями між сурядними частинами) та складнопідрядних (у яких друга частина стоїть у
позиції другорядного члена і підпорядкована опорним предикатним словам першої частини типу казати, мови
ти, думати, знати, пам’ятати, бачити; ці речення співвідносні зі складнопідрядними сполучниковими з підряд
ним сполучником що). Решту конструкцій він розглядає як складні безсполучникові речення з недиференційова-
ним синтаксичним зв’язком між частинами.Наприкінці 50-х років XX ст. стався злам у тлумаченні
природи складних безсполучникових речень, чому сприяли праці М. Поспєлова, Є. Коротаєвої, Є. Іванчикової та ін.
Зокрема, М. Поспєлов обґрунтовує, що складні безсполучникові речення становлять інший тип речень, ніж склад
носурядні та складнопідрядні. Учений виокремив складні безсполучникові речення із парадигми речень сполучнико
вого типу. Ця концепція мала вплив і на українських мовознавців (Б. Кулик, І. Вихованець, Л. Кадомцева, С. Бевзенко та
ін.).В україністиці ідеї М. Поспєлова про безсполучникові складні речення як окремий тип складних структур розвинув
Сергій Дорошенко

2 ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДНИХ БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ ЕЛЕМЕНТАРНИХ РЕЧЕНЬ

Складні безсполучникові елементарні речення є базовими конструкціями в системі складних безсполучнико
вих утворень. їх поділяють на речення з однорідними частинами і речення з неоднорідними частинами.
Речення з однорідними частинами. У цих реченнях між складовими частинами існують часові (темпоральні) і
зіставно-протиставні семантико-синтаксичні відношення.1. Р е ч е н н я з ч а с о в и м и в і д н о ш е н н я м и пе
реважно кваліфікують як речення перелічувальної семантики, а деколи — як синоніми складносурядних речень,
безсполучникові складносурядні речення. Часові відношення вказують на одночасність дій, явищ або на їх послідовність.
Найчіткіша скоординованість і семантична однотипність виявляється у конструкціях, що вказують на одно
часність дій, явищ. Присудки (головні члени) предикативних частин у таких реченнях мають одну й ту саму
синтаксичну категорію часу; прості дієслівні присудки, допоміжні дієслова та дієслівні зв’язки у складених при
судках виражаються однаковими видо-часовими формами. Інтонація в таких реченнях перелічувальна, з пауза
ми після кожної частини. Порядок розташування частин вільний. Лише за наявності співвідносних займенників і
прислівників частини поміняти місцями не можна.
Допоміжними засобами вираження одночасності є також анафоричне вживання якогось члена речення, спіль
ний другорядний член, напр.: Зам овкли струни, замовк голос мельника (М. Стельмах); Вона буде вчителькою, вона
понесе світло в темряву, потіху — смуткові, поміч —убожеству (М. Коцюбинський); Вечорами вже не співали
під вербами дівчата, не витинали гопака гармоністи(Григорій Тютюнник). При спільності присудків друга час
тина може являти собою неповне двоскладне речення з пропущеним присудком, напр.: Попереду зеленіла тран
шея, праворуч і ліворуч — маленькі горбочки, сліди окопчиків (Ю. Мушкетик).
У реченях із часовою послідовністю компоненти теж семантично рівноправні, не залежать один від одного. У
цих конструкціях у часовому вимірі дії і явища змінюють у часі одні одних, часто без вказівки на їх внутрішній вза
ємозв’язок, напр.: Лягло сонце за горою, зірки засіяли(Т. Шевченко); Небо скоро затяглося хмарами, стало мря-
чити (О. Гончар).Складні безсполучникові речення У цих реченнях порядок розташування частин міняти не можна. Видо-
часові форми дієслів-присудків здебільшого однаков.
2. Речення із зіставно-протиставними відношеннями. Донедавна ці речення кваліфікували як
протиставні чи зіставні або ж зіставно-протиставні. Нині ці конструкції розрізняють, наголошуючи на деяких від
мінностях між ними.У реченнях зі значенням зіставлення виражаються співвідношення двох схожих чи неоднакових
явищ, що не суперечать одне одному, не перебувають у значеннєвому контрасті. Такі речення однотипні за будовою.
Характер
ною ознакою компонентів таких конструкцій є структурний паралелізм, напр.: По один бік жито шепоче, тяжке,
по другий бік льон гріє на сонці свої побурілі голівки. Основу зіставлення становить перша частина, друга називає те, на
чому акцентується зіставлення.У реченнях зі значенням протиставлення складові частини виражають протилежні за
змістом явища, перебувають у значеннєвому контрасті, заперечують одна одну. С. Дорошенко виділяє дві групи цих
структур: конструкції, у яких частини об’єднані на основі заперечно-стверджувального протиставлення; структури, в яких
відношення між частинами засновані на невідповідності їх змісту.У першій групі найпоширенішими є конструкції, у
яких протиставлення між компонентами виникає внаслідок заперечення у першій частині і ствердження в другій.
Заперечення певної дії, предмета, явища, ознаки вимагає протиставного ствердження, що виражається наступним
компонентом, напр.: Не вітер — буря (П. Тичина);. Нерідко такі структури характеризуються симетричним розташуванням
слів в обох складових частинах, напр.; Мир— не просто правда, —
мир є справедливість (П. Тичина).

3 АНАЛІЗ СКЛАДНИХ, БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ, НЕЕЛЕМЕНТАРНИХ КОНСТРУКЦІЙ

У формальному плані безсполучникові складні речення поділяються на формально елементарні (дві предикативні
частини: Птахи летять у вирій – буде зима) та формально неелементарні (три й більше У семантичному плані
безсполучникові складні речення поділяються на семантично елементарні (дві предикативні частини, кожна з яких є
семантично елементарною – містить одну пропозицію (предикацію): І плаче коник – нема мелодій (Л. Костенко)) і
семантично неелементарні (в таких реченнях міститься три й більше пропозицій (предикацій): Клюють ліщину співом
коси, дзвенить, мов мідь, широкий шлях, схилилась верба в задумі своїй).
За експресією безсполучникові складні речення поділяються на окличні й неокличні:
Радіймо – весна стукає у вікно! та Ударив грім – і зразу шкереберть пішло життя (В. Стус).
За комунікативною настановою безсполучникові складні речення можуть бути розповідні, питальні, спонукальні,
бажальні та ін.

4 ТИПИ СПОЛУЧНИКОВО-БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ УТВОРЕНЬ ІЗ СУРЯДНІСТЮ Й БЕЗСПОЛУЧНИКОВИМИ ПОЄДНАННЯМИ

Виділяють три їх різновиди; з сурядністю і однорідною безсполучниковістю; з сурядністю і неоднорідною бесполучнико-
вістю; з сурядністю і однорідною та неоднорідною безсполучниковістю.Структури із суряднстю і однорідною
безсполучниковістю, з погляду змістового і структурного співвідносні із складносурядними реченнями, їх легко
трансформувати в сполучникові складносурядні речення. Ці конструкції часто становлять теоретично не замкнений ряд
предикативних одиниць, у зв’язку з чим не поді
ляються на рівні членування.Однак нерідко рівні членування виділяються, причому
ведучою може бути і сурядність, і безсполучниковість. Здебільшого ведучими семантичними відношеннями є зіставно-
протиставні, рідше — причиново-наслідкові.
С т р у к т у р и з с у р я д н і с т ю і н е о д н о р і д н о ю безсполучниковістю. Вони співвідносні з багатокомпонентними
реченнями з сурядністю і підрядністю, однорідною супідрядністю, оскільки семантичні відношення у них ті самі, що і в
зазначених сполучникових моделях.
Р е ч е н н я з с у р я д н і с т ю і о д н о р і д н о ю та н еоднорідною безсполучниковістю. В мовленні використовуються
значно рідше, ніж попередні два різновиди, оскільки без сполучникового зв’язку в таких об’ємних структурах важко
обійтись. Конструкції з підрядністню і безсполучниковістю, у цьому типі сполучниково-безсполучникових речень ведучою
здебільшого є безсполучниковість. Залежно від характеру безсполучниковості виокремлюють три різновиди конструкцій:
з підрядністю і однорідною безсполучниковістю; з підрядністю і неоднорідною безсполучниковістю; з підрядністю і
однорідною та неоднорідною безсполучниковістю.
5 ХАРАКТЕРИСТИКА СПОЛУЧНИКОВО-БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ УТВОРЕНЬ ІЗ СУРЯДНІСТЮ Й БЕЗСПОЛУЧНИКОВИМ
ПОЄДНАННЯМ
Складні сполучниково-безсполучникові багатокомпонентні речення із сурядністю, підрядністю і безсполучниковістю – це
синтаксичні утворення, що складаються із чотирьох і більше предикативних частин, поєднаних сурядним, підрядним
сполучниковими і безсполучниковим зв’язком. Комунікативна природа цих синтаксичних конструкцій зумовлена тим, що
у окремих стилях мовлення інформацію дуже важко передати елементарною синтаксичною конструкцією, внаслідок чого
виникають більш об’ємні за обсягом інформації висловлення, які на формально-синтаксичному рівні співвідносяться із
складними неелементарними багатокомпонентними реченнями. Їх формально-синтаксична й логіко-семантична
організація надзвичайно різноманітна, і, як правило, залежить від різновиду безсполучникового зв’язку.

6 АНАЛІЗ СПОЛУЧНИКОВО-БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ КОНСТРУКЦІЙ ІЗ ПІДРЯДНІСТЮ Й БЕЗСПОЛУЧНИКОВІСТЮ

Конструкції з підрядністю і безсполучниковістю. У цьому типі сполучниково-безсполучникових речень ведучою
здебільшого є безсполучниковість. Залежно від характеру безсполучниковості виокремлюють три різновиди конструкцій:
з підрядністю і однорідною безсполучниковістю.
з підрядністю і неоднорідною безсполучниковістю.
з підрядністю і однорідною та неоднорідною безсполучниковістю.

7 СПОЛУЧНИКОВО-БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ РЕЧЕННЯ ІЗ СУРЯДНІСТЮ, ПІДРЯДНІСТЮ Й БЕЗСПОЛУЧНИКОВИМ ЗВ’ЯЗКОМ