ЕІП

Сутність поняття «емоційний інтелект», різноманіття підходів до його

визначення.
Емоційний інтелект — це вміння дати раду своїм і чужим емоціям: точно зрозуміти,
оцінити і виразити їх. Спочатку цей термін включав все вміння, навички і особливості
особистості, так чи інакше стосуються емоцій і почуттів . Таким чином, основи
високого EQ – вміння добре розбиратися в своїх власних емоціях, вміння розпізнавати
емоції інших людей (на свідомому і підсвідомому рівні), а найголовніше – вміння
використовувати емоції (і свої, і чужі) для досягнення певних цілей.
У структурі емоційного інтелекту найчастіше основними компонентами виділяють здатність
до розуміння емоцій і здатність до управління емоціями. Розвиток здатності до розуміння
емоцій є першим кроком розвитку емоційного інтелекту. У своїх дослідженнях Д. Люсін6
визначає здатність до розуміння емоцій як здатність: розпізнати емоцію, тобто встановити
факт наявності емоційного переживання у себе або іншої людини; ідентифікувати емоцію,
тобто встановити, яку саме емоцію переживає вона сама або інша людина і знайти для неї
словесне вираження; розуміти причини, що викликали цю емоцію, і наслідки, до яких вона
призведе. Розуміння емоцій починається зі здатності їх розпізнати або, як зазначає
І. Андрєєва, реєструвати у свідомості емоційні процеси, виокремлюючи найбільш виражені їх
прояви. Людина використовує різні джерела інформації, які несуть знання про емоційні
переживання. Провідною ознакою упізнання власної емоції є  суб’єктивне їх переживання, а
впізнання емоцій інших людей здійснюється переважно за зовнішніми проявами емоцій: міміка
і поза, зміна мовлення та голосу, поведінка, вегетативні реакції. Важливо 10 базових емоцій за
К. Ізардом: інтерес, радість, подив, горе, гнів, відраза, презирство, страх, сором, провина.
На думку вчених, розмаїття причин виникнення емоцій зводиться до трьох основних: у якому
стані знаходиться організм людини; задовольняються чи не задовольняються її потреби; як
людина переживає вплив середовища (М. Левітов, В. Ганзен, В. Юрченко, Ю. Сосновікова та
ін.). Емоційна реакція завжди виникає як відповідь не стільки на реальну подію, скільки на те,
як ми її інтерпретуємо. Це фундаментальне положення когнітивної психології ілюструється
знаменитою формулою ABC А. Елліса7 : А (activating event) – подія, що активізує:
ситуація, стимул, що обумовлює процес реагування; В (beliefs) – переконання, очікування,
установки, вірування, уявлення про ситуацію, інтерпретації та висновки; С (consequences)
– наслідки: емоції, почуття, поведінка. Отже, емоції будуть залежати не стільки від реальних
подій, скільки від «В» – думок із приводу того, що відбувається. Думки, які впливають на
переживання ти чи інших емоцій, можуть мати раціональний або ірраціональний характер.
Дослідники Джон Мейер та Пітер Селоувей, які наприкінці 20-го століття вперше описали
це поняття, називають чотири напрямки емоційного інтелекту:

– як ми оцінюємо та виражаємо емоції;

– що про них знаємо;

– як ними керуємо;

– як на їх основі приймаємо рішення.

Перший компонент – оцінка і вираження емоцій – є у будь-якій взаємодії.

Уявіть: співрозмовниця усміхається у відповідь на ваші репліки, а ви собі вирішуєте, що її

усмішка – глузлива і що вона з вас кепкує.
Насправді ж, людина радіє від ваших слів, або усміхається, бо ввічлива, або ще з десяти
інших причин.

Однак у певний момент ви неправильно оцінили емоцію, і, як наслідок, додумали про

людину і її наміри те, чого вона не мала на увазі.

Розвинений емоційний інтелект – це саме те, що дозволяє більш-менш точно оцінити емоції
інших людей і рятує від подібних непорозумінь.

Зворотна сторона медалі – це потреба точно виразити власні емоції. Якщо ви хотіли
засвідчити комусь своє схвалення, а вийшло більше схоже на заздрість, наслідки спілкування
можуть бути неочікувані.

Висловлювати емоції так, щоб це відповідало початковому задуму, – один із виявів

емоційного інтелекту.

Друга складова емоційного інтелекту – це знання про емоції. Йдеться не про те, щоби знати
їхні назви, типи чи класифікації.

Це про ширший культурний і суспільний контекст: чи знаємо ми, що саме в нашому

середовищі спричиняє певні емоції.

Інший приклад – дипломати, які, від’їжджаючи до різних країн, ретельно вивчають місцеві
культурні контексти, бо те, що українцям видається нормальним і не викликає особливих
емоцій, представників іншої національності може збентежити, або й образити.

Вгадати чи відчути такі речі неможливо, про них потрібно знати.

Таке знання і його застосування на практиці є виявом емоційного інтелекту.

Третя складова – як ми здатні керувати емоціями.

Йдеться про те, щоби стримати емоцію, не показавши її (не розгніватися, коли так хочеться),
і про те, щоби врегулювати свій стан після того, як емоції вже проявилися (заспокоїтися після
того, як розгнівалися).

Скільки часу на це потрібно? Чи легко це зробити?

По-різному. Дослідники стверджують, що чим більше розвинений емоційний інтелект, тим

легше людині натиснути на гальма і врегулювати свої емоції.

Так само з емоціями інших: чи вміємо ми розвеселити сумного товариша, викликати захват,
радість чи роздратування серед співрозмовників?

Очевидно, що загального алгоритму "як розвеселити людину" не існує і що в кожній ситуації

ми вчиняємо по-різному, але емоційний інтелект пов’язаний із тим, наскільки добре нам це
вдається.

Одні й ті самі дії і слова в різних суспільствах або й менших групах можуть викликати
абсолютно різні емоції.

Четверта складова емоційного інтелекту стосується поведінки. Нехай у спілкуванні з

іншою людиною ми побачили певну емоцію і правильно її визначили.
Розуміння емоцій має допомогти у найважливішому – вирішити, як поводитись. Емоції – це
така ж інформація, як вчинки, слова і жести. Цю інформацію людина використовує, щоб
обґрунтувати свої дії.

Емоції та інтелект протиставлялися одне одному. Вважалося, що емоції заважають приймати

"раціональні", "розумні" рішення.

Тільки у другій половині 20-го століття соціальні психологи поглянули на це по-іншому.

Вони припустили, що в процесі еволюції емоції допомагали людині пристосуватися до різних
середовищ і обставин і були напряму пов’язані із виживанням людини як виду.

Запанувала думка, що розум та емоції протиставляти непотрібно, і що останні не

перешкоджають людині мислити, а навпаки, – допомагають.

Співвідношення понять «емоційний інтелект» та

«соціальний інтелект
Якщо емоційний інтелект вивчає в основному емоції, то, соціальний інтелект
особистості (Social Quotient, SQ) , як нескладно здогадатися, – соціальні аспекти.
Іншими словами в поняття соціального інтелекту включається вміння комунікувати,
встановлювати і підтримувати контакти, знаходити спільну мову з різними людьми і
т.д. Сюди ж входить уміння визначати наміри інших людей, певною мірою
передбачати їхню поведінку (на свідомому і підсвідомому рівні). Соціальний інтелект
дозволяє людям жити в рамках суспільства, разом працювати і т.д. При цьому
передбачається, що особи з високим соціальним інтелектом успішніше в бізнесі
(принаймні в деяких його сферах, де треба активно взаємодіяти з іншими) і в
особистому житті.

Як правило, успішні і гармонійні особистості відрізняються високим рівнем і

соціального, і емоційного інтелектів. Саме тому в середовищі бізнес-тренерів,
тренерів особистісного зростання і т.д. найбільш популярні змішані моделі , або
моделі соціально-емоційного інтелекту . Одна з найвідоміших – так звана змішана
модель Деніела Гоулман , яку він описав у своїй книзі «Емоційний інтелект». Д.
Гоулман включив в неї 5 складових: самопізнання; саморегуляція; соціальні навички;
емпатія (здатність співпереживати, а в даному випадку – здатність розуміти почуття,
емоції і наміри інших людей); мотивація. Як бачимо, тут присутні соціальні навички, і
в той же час Д. Гоулман відніс їх до емоційного інтелекту. Саме тому дана модель
називається змішаною, а з легкої руки наукового журналіста саме визначення EQ і
того, що в нього включається, початок розмиватися. Те, що сьогодні багато хто вважає
частиною емоційного інтелекту, швидше, належить до інтелекту соціально-
емоційному
Відмінності полягають в тому, що соціальний інтелект пов'язаний з пізнанням
соціальних явищ і спрямований на розуміння поведінки інших людей, а емоційний
інтелект - з переробкою інформації про емоційну сферу і спрямований як на пізнання
людиною
інших людей, так і себе самого.
Моделі емоційного інтелекту (Дж.Мейєра, П. Селовея, Д.
Карузо, Бар-Она, Д. Гоулмана, К. Петридіса, Д.В. Люсіна і
т.п.).
Модель емоційного інтелекту Рувена Бар-Она

На думку автора цієї моделі, емоційний інтелект включає в себе такі параметри, як:

• • внутриличностная сфера, яка стосується нашої здатності розуміти себе і управляти

собою (самоаналіз, ассертивность (самоствердження), незалежність, самоповагу,
самореалізація);
• • міжособистісна сфера (емпатія, соціальна відповідальність, міжособистісні
відносини);
• • адаптивність (адекватна оцінка дійсності, гнучкість, вміння вирішувати проблеми);
• • управління стресом (переносимість стресу, контроль над імпульсами);
• • загальний настрій (оптимізм, здатність отримувати задоволення від життя, мати
захоплення).

Модель емоційного інтелекту Д. Майера - П. Саловея

Ця модель включає в себе:

• • точність оцінки і вираження емоцій (здатність визначити емоції по фізичному стану

і думкам, по зовнішнім виглядом та поведінкою; здатність максимально точно
виражати свої емоційні потреби іншим людям);
• • використання емоцій в розумової діяльності (здатність до ефективного мислення за
допомогою залучення емоцій; рефрейминг сприйняття за допомогою емоцій;
можливість бачення світу під різним кутом);
• • розуміння емоцій (навик визначення джерела емоцій; розуміння складних,
амбівалентні почуттів; розуміння емоційних переходів; прогнозування подальшого
розвитку емоцій);
• • управління емоціями (емоції містять інформацію і впливають на мислення, тому
має сенс брати їх до уваги при вирішенні різного роду завдань).
Як ми бачимо, всі перераховані вище моделі так чи інакше містять загальну компоненту, що
виражається в підтримці власної самооцінки, контролі емоцій, уміння вибудовувати
відносини з оточуючими і інтерпретувати події в позитивному ключі.

Діяльність перекладача характеризується високим ступенем відповідальності, стресогенністю,

інтенсивними міжособистісними відносинами, необхідністю контролю емоцій. Тому
надзвичайно важливо забезпечити розвиток емоційних ресурсів, які дадуть змогу адекватно
проявляти власні емоції заради успішного виконання професійної діяльності та збереження
внутрішньої гармонії.
Здатність до управління емоціями є одним із компонентів структури емоційного інтелекту.
Конструктивне управління емоціями8 означає, що людина: може контролювати
інтенсивність емоцій, передусім приглушати надмірно сильні емоції; може контролювати
зовнішнє вираження емоцій; може при необхідності довільно викликати ту чи іншу
емоцію.тенденція ігнорувати свої емоційні стани призводить до втрати самого розуміння та
можливості саморегуляції особистих емоцій. Як наслідок, виникають проблеми у сфері
фізичного та психічного здоров’я – зростає кількість психосоматичних захворювань, оскільки
пригнічені, невідреаговані емоції часто є їх причиною; емоційних вибухів, оскільки
невідреаговані емоції шукають виходу; зростає стан незадоволеності собою та своїм життям,
оскільки людина орієнтується в ситуації життєвого вибору не на сутнісні потреби, а на
зовнішні вимоги; зростають труднощі у встановленні довірливих відносин, оскільки людина не
виражає щирих почуттів. Тому прагнення придушувати емоції неправильне, але вміння
регулювати їх прояви безперечно необхідне. Неконструктивне управління емоціями
призводить до порушення емоційного здоров’я людини, що детермінується гармонією між
різними сферами особистості людини, зокрема – раціональною та емоційною.
Перекладачеві необхідно активно взаємодіяти, досягати взаєморозуміння у процесі виконання
професійних функцій, розбиратися у поведінці людей, розуміти їх емоційний стан і потреби,
надавати емоційну підтримку, знаходити індивідуальні підходи, емоційно адекватно реагувати
на гнів, невдоволення, критику з боку інших, зберігати рівновагу у конфліктних ситуаціях,
тобто бути підготовленими до ефективної комунікації та емоційно розумної поведінки, а саме:
здатним управляти емоціями інших людей.