Знання в галузі хімії середньовічне природознавство черпало з виробничої практики, пов'язаної з

перетворенням одних категорій речовин на інші. Це стосується металургії, склоробної промисловості

тощо. Київська Русь мала добре розвинену промислову галузь. Чорна металургія виготовляла предмети із
сталі різного ґатунку. Наші предки добре зналися на технічних прийомах для перетворення однієї
речовини (наприклад руди на метал) на молекулярному рівні.

Давні русичі знали про хімічні властивості матеріалів, які використовували при виготовленні виробів із
скла (намисто, браслети, посуд, віконне скло), різнокольорових емалей, поливи для кераміки і поліхромних
плиток, черні - суміші для прикрашання виробів із срібла, смальти для мозаїк та ін. Знання з хімії
використовувались також при фарбуванні тканин, обробці шкіри, хутра, виготовленні різних напоїв.

Хімічні знання застосовувалися і у військовій справі. На Русі знали так званий грецький вогонь -
легкозаймисту речовину, яку кидали в спеціальних сфероконічних посудинах - своєрідних запалювальних
бомбах. Через половців наші предки познайомилися з порохом, винайденим китайцями. Його
використовували із залякувальною метою. Вогнепальна ж зброя з'явилася наприкінці XIII- XIV ст.

У той час, коли у арабів, а потім і в Західній Європі розвивалась алхімія, в Київській Русі VIII-XII
ст. скептично ставилися до пошуків філософського каменю та можливості перетворення металів.
До того ж зовнішній вплив почав помітно проявлятись у Київській Русі лише після хрещення Русі
(988 р.), тобто з XI ст., і то головно з Візантії, де панувало негативне ставлення до натурфілософії
стародавніх греків. До того ж з XIII ст. почалося вторгнення монгольських орд у Східну Європу
(1242 − рік захоплення Києва). Ці обставини привели до занепаду науки, ремесла і зумовили значне
відставання теперішніх України, Росії в розвитку всіх наук, у т.ч. хімії.

Основні відомості про рівень розвитку наук ми отримуємо на підставі пам'яток матеріальної
культури та з творів, присвячених питанням медицини, лікарських порадників, травників, часом з
літописів.

Староруське ремесло мало самобутній характер і спиралось на свою сировинну базу. Ремісники
вміли добувати й обробляти основні метали (Fe, Cu, Ag, Au). Щоб виготовляти з заліза зброю
задовільної якості, з міді − речі домашнього вжитку та посуд, зі свинцю й олова − листи для
церковних дахів, треба було мати відомості про властивості цих металів. Під час розкопок на
території колишньої Київської Русі знайдені залишки сиродутних горнів, тиглів, виливниці, різні
формочки. Знайдено в могилах також бронзові, мідні, срібні та золоті прикраси. На Заході було
відомо, що в Русі вміють виготовляти чудесну чернь і емаль. Іконописна техніка вимагала стійких
фарб, які також використовувалися для фарбування тканин і малярної справи.

Лише в XV ст. у межах Русі розпочинається розвідування металів, але шукачів руд запрошували
переважно із Заходу.

З XVI ст. у теперішній Україні (Іван Федорів),а згодом і Росії та Німеччині (Ґутенберг) почалося
книгодрукування, що вимагало належних фарб, розвивалась аптекарська справа. Цікаво, що в
списку професій, які до цього відносились, поруч з лікарями, окулістами, костоправами,
цирульниками названі й алхімісти. Але це не були алхіміки Заходу, а просто працівники
лабораторій, де добували різні хімічні препарати, тобто, по-сучасному − лаборанти.

Отже. незважаючи на загальний занепад земель теперішніх України, Росії в ранньому

Середньовіччі, накопичення хімічних знань тривало, хоча і зі значним відставанням від Європи,
особливо в теоретичному плані.

Давні русичі володіли хімічними властивостями матеріалів, які використовували при виготовленні виробів
із скла (намисто, браслети, посуд, віконне скло), різнокольорових емалей, поливи для кераміки і
поліхромних плиток, черні — суміші для прикрашання виробів із срібла, смальти для мозаїк та ін. Знання з
хімії використовувалися також у металургії, при фарбуванні тканин, обробці шкіри, хутра, виготовленні
різних напоїв.