Контрольна робота №1

з дисципліни «ФІНАНСИ»

Варіант №5

1. Перерахуйте та охарактеризуйте складові фінансового механізму.

Фінансовий механізм — сукупність форм, методів і важелів фінансового впливу на
соціально-економічний розвиток суспільства.
Складовими елементами фінансового механізму є фінансове планування й прогнозування,
управління фінансами, фінансовий контроль, фінансове забезпечення, фінансове
регулювання, фінансові норми, нормативи, ліміти, резерви, стимули й санкції, фінансове
законодавство.
Функціонування фінансового механізму відбувається в різних сферах і ланках фінансових
відносин. Звідси складовими частинами фінансового механізму є; фінансовий механізм
комерційних підприємств, фінансовий механізм некомерційних організацій і установ,
страховий механізм, механізм функціонування державних фінансів та ін.
Ураховуючи, що в процесі кругообігу коштів фінансові і кредитні ресурси тісно
взаємозв'язані і практично нероздільні, деякі вчені-економісти схильні розглядати єдиний
фінансово-кредитний механізм.
Поєднання елементів фінансового механізму становить його "конструкцію", яка
приводиться в дію встановленням кількісних параметрів кожного елемента, тобто
визначення ставок і норм вилучення коштів, обсягу фондів, рівня видатків та ін.
Призначення фінансового механізму в кінцевому рахунку зводиться до фінансового
забезпечення і фінансового регулювання економічних і соціальних процесів у державі.
2. Бюджетна класифікація видатків.
Видатки бюджету класифікуються за:
1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація
видатків);
2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки
(економічна класифікація видатків);
3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);
4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).
Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:
1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних
функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;
2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів
на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого
самоврядування.
За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки,
капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається
Міністром фінансів України.
Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників
бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові
органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.
Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за
програмно-цільовим методом.

3. Назвіть функції Рахункової палати України.

До функцій Рахункової палати належать контроль за:
1) надходженням та використанням коштів Державного бюджету України, використанням
місцевими бюджетами трансфертів, отриманих з Державного бюджету України, коштів
державних цільових фондів, фінансуванням та виконанням національних та державних
програм, дотриманням бюджетного законодавства;
2) формуванням, управлінням, збереженням і використанням державної власності;
3) виконанням міжнародних договорів, які мають фінансово-економічні наслідки для
Державного бюджету України, ефективним використанням кредитів і позик, які отримує
Україна від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій;
4) операціями щодо внутрішніх та зовнішніх запозичень, обслуговуванням і погашенням
державного боргу, в тому числі отриманого під державні гарантії, випуском та покриттям
державних цінних паперів, пов'язаних із Державним бюджетом України;
5) використанням коштів, передбачених на виконання державного замовлення;
6) законністю та ефективністю управління коштами Державного бюджету України
органом, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування,
законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України, коштів державних
цільових фондів;
7) іншими операціями, які мають фінансово-економічні наслідки для Державного
бюджету України;
8) дотриманням законодавства у сфері державних закупівель розпорядниками,
одержувачами державних коштів та іншими суб'єктами правовідносин у цій сфер і оцінка
ефективності розпорядження коштами Державного бюджету України;
9) проведенням таємних видатків Державного бюджету України;
10) використанням коштів, передбачених у Державному бюджеті України на
функціонування Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів
України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Уповноваженого
Верховної Ради України з прав людини, Вищої Ради юстиції, Генеральної прокуратури
України, Ради національної безпеки і оборони України;
11) ефективністю системи державного внутрішнього фінансового контролю;
12) правильністю формування та виконання кошторису Національного банку України і
розрахунків з Державним бюджетом України, а також стану зберігання, управління та
використання майна у системі Національного банку України;

Рахункова палата здійснює:

1) аналіз ефективності використання об'єктами господарювання усіх форм власності
коштів, звільнених від оподаткування у зв'язку з наданими пільгами та платежами до
Державного бюджету України чи державних цільових фондів;
2) аналіз впливу пільгових режимів оподаткування на загальний стан надходжень до
Державного бюджету України;
3) експертизу економічних і фінансових розрахунків, на основі яких складають проект
Державного бюджету України, поданого на розгляд Верховної Ради України;
4) аналіз виконання державного бюджету за перший квартал, перше півріччя, дев'ять
місяців і в цілому за бюджетний рік та подання Верховній Раді України відповідних звітів;
5) попередній аналіз до розгляду комітетів Верховної Ради України та пленарних засідань
Верховної Ради України звітів Антимонопольного комітету України щодо здійснення ним
державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, а також звітів
Фонду державного майна України;
6) інформування у встановленому порядку Верховної Ради України про результати своєї
роботи;
7) надання в межах компетенції Рахункової палати консультацій та роз'яснень Верховній
Раді України, Президенту України, органам судової влади, Кабінету Міністрів України,
міністерствам, органам прокуратури;
8) виконання інших функцій, передбачених цим Законом та іншими актами законодавства
України.

Тести
4.1. Із якого бюджету фінансуються витрати на обслуговування державного боргу: а)
Держбюджету 4.2. Складовими фінансової системи (за організаційною структурою)
є: б) фінансові органи управління та установи, які управляють грошовими потоками
4.3. Виконання бюджету передбачає: в) організація надходжень запланованих доходів і
фінансування передбачених видатків
5. Крива Лаффера та її характеристика.
Крива Лаффера передбачає, що податкові надходження не збираються за граничних
податкових ставок від 0% до 100%, і що існує ставка податку від 0% до 100%, яка
максимізує державні податкові надходження. Форма кривої є функцією оподатковуваного
доходу еластичність - тобто,оподатковуваний дохід зміни у відповідь на зміни ставки
оподаткування.
Крива Лаффера зазвичай представляється у вигляді графіка, який починається з 0%
податку з нульовим доходом, піднімається до максимальної норми доходу при проміжній
ставці оподаткування, а потім знову падає до нульового доходу зі 100% ставкою податку.
Однак форма кривої є невизначеною та спірною серед економістів. За умови припущення,
що дохід є постійною функцією ставки оподаткування, максимум, проілюстрований
кривою Лаффера, є результатом Теорема Ролле, що є стандартним результатом в
числення.
Одним із наслідків кривої Лаффера є те, що зменшення або збільшення податкових ставок
понад певну точку є контрпродуктивним для збільшення подальших податкових
надходжень. У Сполучених Штатах, консерватори використовували криву Лаффера, щоб
стверджувати, що зниження податків може збільшити податкові надходження. Однак
гіпотетичну точку максимального доходу кривої Лаффера для будь-якої даної економіки
неможливо спостерігати безпосередньо, а можна лише оцінити - такі оцінки часто
суперечливі. Новий економічний словник Палгрейва повідомляє, що оцінки ставок
податку, що максимізують дохід, сильно варіювались, а середнього класу близько 70%.
Дослідження 2012 року виявило консенсус серед провідних економістів щодо того, що
зниження федеральної ставки податку на прибуток збільшить ВВП, але не настільки, щоб
компенсувати збитки від нижчої податкової ставки, а отже, не призведе до збільшення
річних загальних податкових надходжень протягом 5 років. Згідно з дослідженням 2012
року, "гранична верхня ставка США далека від вершини кривої Лаффера".
6.Принципи оподаткування.
Принципи оподаткування — це універсальні категорії, дія яких проявляється в усіх
інститутах податкового права: в системі податків і зборів, їх встановленні і введенні,
виконанні податкового зобов'язання, правовому статусі учасників податкових
правовідносин, механізмі податкового контролю і відповідальності, оскарженні. В цьому
полягає базовий характер будь-якого принципу — закласти правовий «фундамент»
відокремленої групи норм, не зливаючись з ними по змісту.
Принципи оподаткування виконують ряд функцій:
-доктринально-орієнтаційну;
-нормативно-орієнтаційну;
-індивідуально-орієнтаційну.
Відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України
ґрунтується на таких принципах:

 загальність оподаткування — кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим

Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона
є згідно з положеннями цього Кодексу;
 рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової
дискримінації — забезпечення однакового підходу до всіх платників податків
незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми
власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження
капіталу;
 невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення
податкового законодавства;
 презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи
іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми
різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне
(множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих
органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника
податків, так і контролюючого органу;
 фіскальна достатність — встановлення податків та зборів з урахуванням
необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;
 соціальна справедливість — установлення податків та зборів відповідно до
платоспроможності платників податків;
 економічність оподаткування — установлення податків та зборів, обсяг
надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх
адміністрування;
 нейтральність оподаткування — установлення податків та зборів у спосіб, який не
впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;
 стабільність — зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть
вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в
якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також
податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;
 рівномірність та зручність сплати — установлення строків сплати податків та
зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до
бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;
 єдиний підхід до встановлення податків та зборів — визначення на законодавчому
рівні усіх обов'язкових елементів податку.
7. Соціально-економічні наслідки державного боргу України.
Державний борг — сума прямих договірних зобов'язань органів державного управління
перед економічними суб'єктами інших секторів економіки (резидентами) і зарубіжними
кредиторами.
У цілому стратегічні цілі боргової політики держави полягають у створенні умов для
довгострокового розвитку внутрішнього фінансового ринку, що дав би можливість на
ринкових засадах здійснювати запозичення в обсягах, за вартістю та у строки, необхідні, з
одного боку, для безперебійного фінансування виваженого дефіциту державного сектору,
а з іншого — достатні для фінансування недержавного сектору економіки. При цьому
ефективна боргова політика держави забезпечує перерозподіл податкового тягаря у часі,
забезпечуючи податковій системі статус "надійного партнера" не лише держави, а й
бізнесу, здатного у перспективі збільшити фінансові можливості держави.
Проте довгостроковим економічним наслідком функціонування накопичувальної системи
борго-утворення виступає загальне суттєве звуження інвестиційних можливостей
економіки, а міжнародний досвід свідчить, що наявність надмірного зовнішнього
державного боргу гальмує економічне зростання. Він унеможливлює проведення
економічної політики, яка б враховувала національні інтереси, виснажує бюджет та
економіку держави здійсненням значних виплат іноземним кредиторам.

Кінцевим соціальним підсумком системи перерозподілу доходів через інструменти

державного боргу є те, що життя сучасного покоління покращиться, але тягар наслідків
поточного бюджетного дефіциту ляже в основному "на плечі майбутніх поколінь" — вони
будуть народжені громадянами країни з меншими потенційними можливостями
нагромадження капіталу і великим державним боргом.
Таким чином, державний борг, його розміри, методи розміщення і погашення прямо чи
опосередковано впливають майже на всі процеси економічного життя держави:
економічне зростання і розподіл доходів, бюджетний дефіцит і розмір грошової маси в
обігу (що тісно пов'язано з темпами інфляції), звуження чи розширення сукупного попиту
і пропозиції, рівень споживання і нагромадження, баланс поточних зовнішніх рахунків,
міжнародну платоспроможність та кредитний рейтинг держави. Тому держава не повинна
категорично відмовлятися від залучення державного боргу як макроекономічного
інструменту у процес реформ. Однак при його використанні доцільно пам'ятати, що, як
будь-який економічний інструмент, державний борг може здійснювати як позитивний, так
і негативний вплив на економіку. Залучення зовнішніх позик означає надходження
додаткових ресурсів, що можуть дати поштовх економічному зростанню, а зовнішня
заборгованість дає можливість країні здійснювати більші сукупні витрати, ніж
вироблений національних дохід та фінансувати інвестиції, що не забезпечуються
внутрішніми заощадженнями. Проте поруч із надмірними державними витратами,
незбалансованістю бюджету, неефективною податковою політикою, помилками у
валютній політиці, зовнішній борг може спровокувати надзвичайно важкі фінансові кризи,
обмежити інвестиційну активність у державі. Таким чином, державний борг може
виступати як засіб забезпечення безпеки або, навпаки, як фактор посилення загроз і
ризиків. Тому лише застосування ефективної стратегії управління державним боргом
сприятиме ефективному використанню запозичень і створить необхідні умови для
оптимізації боргового навантаження.
Викладач С.М.Плетенецька