МІНЕНЕРГОВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ

ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО»
ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ
«НАУКОВО-ПРОЕКТНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ОБ’ЄДНАНОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ
СИСТЕМИ УКРАЇНИ» ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАЦІОНАЛЬНА
ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО»
(НПЦР ОЕС України)

Огляд аналітичних робіт міжнародних енергетичних

організацій щодо стану та сценаріїв розвитку світової
енергетичної сфери з прогнозом інвестування в
енергоефективність

Підготовлено відділом
інформаційно-аналітичної роботи
департаменту міжнародного
співробітництва та євроінтеграції

Київ – 6/2018
 ЗМІСТ
1. Загальний огляд міжнародними енергетичними організаціями стану світової енергетичної
сфери………………………………………………………………………………………………… 2
2. Прогнози міжнародних організацій перспектив розвитку енергетики з урахуванням
положень Паризької Угоди щодо зміни клімату………………………………………………….. 15
2.1 Довгострокові нові сценарії МЕА розвитку енергетичної сфери з пріоритетом
енергоефективності………………………………………………………………………………… 15
2.2 Прогноз British Petroleum розвитку світової енергетичної сфери до 2040 року………………... 20
2.3 Прогнозна оцінка ринку зрідженого газу…………………………………………………………. 22
2.4 Активізація розвитку поновлюваних джерел енергії…………………………………………….. 24
2.5 Окремі напрями розвитку нових енергоефективних технологій ………………………………... 28
2.6 Висновки та рекомендації міжнародних енергетичних організацій щодо інтеграції
зростаючих обсягів нестабільної генерації ПДЕ в енергосистеми………………………………. 32
3. Європейський Союз. Загальна оцінка розвитку енергетичної сфери та основних напрямів
Енергетичної стратегії до 2020 р., нової енергетичної та кліматичної політики до 2030 р……. 39
3.1 Аналіз динаміки основних показників ефективності використання енергоресурсів…………... 43
3.2 Енергетична політика ЄС в галузі енергоефективності………………………………………….. 47
3.3 Оцінка можливості переходу до 2050 року європейської електроенергетики на вуглецево-
нейтральну…………………………………………………………………………………………... 53
3.4 Досвід Німеччини з енерго- та екологоефективного використання енергоресурсів…………… 54
4. Україна. Огляд стану та розвитку енергетичної галузі в умовах інтеграції в європейський
енергетичний ринок………………………………………………………………………………… 62

Додаток 1. Споживання первинної енергії у світі у 2006 р. та 2016 р. за видами енергоресурсів,

млн т н.е……………………………………………………………………………………... 88
Додаток 2. Динаміка обсягів та енергомісткості ВВП за 1990 - 2016 рр…………………………… 89
Додаток 3. Динаміка енергомісткості ВВП за 2000 - 2016 рр………………………………………... 91

Окремі скорочення………………………………………………………………………………………… 92
Джерела інформації………………………………………………………………………………………. 93

1
 Огляд аналітичних робіт міжнародних енергетичних організацій
щодо стану та сценаріїв розвитку світової енергетичної сфери
з прогнозом інвестування в енергоефективність

1. Загальний огляд міжнародними енергетичними організаціями

сучасного стану світової енергетичної сфери
Забезпечення стійкого енергопостачання є однією з найважливіших умов
функціонування всіх сфер світової економіки.
Процес трансформації світової енергетичної системи супроводжується зміною
домінуючих видів палива в енергетичному балансі, технологічними та
організаційними інноваціями, розширенням та оптимізацією ланцюга постачання
енергетичних ресурсів. Сучасному етапу перетворення світової енергетичної сфери
притаманне зростання попиту на енергоресурси, активізація використання
поновлюваних джерел енергії, підвищення енергоефективності.
Аналіз змін і напрямів розвитку світової енергетики показує, що ключовими
факторами є надійність енергопостачання, енергетична безпека, енергоефективність
і екологічна гармонізація. При цьому підвищення енергоефективності є
стратегічним напрямом зниження енергоємності економіки та захист
навколишнього середовища.
Британською компанією British Petroleum (BP) у 66-му випуску
«Статистичного огляду світової енергетики 2017» (Statistical Review of World
Energy, June 2017) зазначено, що в останні роки стан світового енергетичного
господарства визначається комплексом чинників різноспрямованої дії. Серед них
основними є:
 прискорення темпів технологічних і соціальних змін, науково-технічний
прогрес;
 розвиток поновлюваних джерел енергії (ПДЕ);
 підвищення енергоефективності;
 скорочення видобутку на традиційних родовищах, перехід до освоєння
більш дорогих у розробці покладів викопного палива;
 нарощування споживання локальних джерел енергії – важкої нафти,
нетрадиційного газу, горючих сланців, торфу тощо;
 трансформація структури виробництва та споживання первинної енергії
(шляхів і способів видобутку, переробки, доставки та збуту паливно-енергетичних
товарів);
 загострення політичної ситуації в нафтовидобувних регіонах світу та
поблизу важливих маршрутів транспортування енергоносіїв (військові події в Сирії,
політичний курс курдів на національне відокремлення в межах території, багатої
2
водними ресурсами і дешевої у виробництві нафтою тощо);
 збільшення ризиків і тяжкості наслідків антропогенних і природних
катастроф і, як наслідок, посилення екологічних норм і вимог з безпеки.
За оцінкою ВР, структура паливно-енергетичного балансу (ПЕБ) у світі
кардинально змінюється, а саме відслідковуються довгострокові тенденції, пов'язані
з уповільненням темпів зростання світового попиту на енергоресурси, у тому числі
помітна переорієнтація споживачів на низьковуглецеві види палива, особливо в
умовах випереджаючого нарощування потужностей ПДЕ та скорочення споживання
вугілля, а також його зміщення в економіці країн Азії, що швидко розвиваються.
Довгострокові тенденції, які можна відстежити в представленому статистичному
огляді, вказують на зміни в структурі попиту та пропозиції в міру реалізації
визначених країнами завдань щодо скорочення викидів вуглекислого газу
відповідно до Паризької Угоди (COP21).
BP виділено п'ять трендів розвитку світового енергетичного ринку:
1. Нафта зміцнює позиції. Частка нафти в світовому споживанні первинних
енергоресурсів зростає другий рік поспіль та склала за підсумками 2016 р. – 33,3%.
2. Видобуток природного газу зростає уповільненими темпами – 0,5%
(21 млрд м3) у 2016 р.
3. Споживання вугілля скорочується. У 2016 р. частка вугілля у світовому
споживанні первинної енергії знизилася до 28,1% порівняно з мінімальним
фактичним його обсягом споживання у 2004 р.
4. Найбільш швидкозростаючим джерелом енергії в 2016 р. залишаються
поновлювані джерела енергії. ПДЕ продемонстровано найбільший за рік приріст за
весь час спостережень – +53 млн т н.е.).
5. Зниження темпів світового споживання первинної енергії. У 2016 р. світове
споживання первинної енергії виросло всього на 1%. Середнє зростання попиту на
енергоресурси в 2015 та 2016 рр. було найнижчим за будь який дворічний період з
1997 р. (у 2015 р. – 0,9%), що значно нижче середнього показника за останні 20
років (1,8%).
У той же час на енергетичному ринку в 2016 р. простежувалося ще ряд інших
суттєвих змін. Зокрема, відбувається зростання обсягів споживання в країнах, що
розвиваються. Індія, Китай та Бразилія в сукупності забезпечили близько 56%
глобального приросту споживання. У США цей показник склав близько 17%
(2,3 млрд т н.е.). У країнах Організації економічного розвитку та співробітництва
(ОЕСР) обсяг попиту на енергоресурси залишався на рівні минулого року,
збільшившись лише на 0,2%.
У 2016 р. світові енергетичні потреби (13,3 млрд т н.е.) забезпечувалися
шістьма видами ресурсів, що видно з таблиці – основу попиту склали вуглеводні

3
(85,5%): нафта (33,3% сумарного споживання), газ (24,4%) і вугілля (27,8%). Частка
великих ГЕС складала близько 7%; атомних електростанцій, розміщених більш ніж
в 30 державах, – близько 5%; частка ПДЕ –понад 3% (додаток 1). Викопна сировина,
як і раніше, залишається основою енергозабезпечення загальносвітових потреб в
енергії, при цьому, за оцінкою ВР, доведені запаси нафти і газу при сучасному рівні
їх видобутку будуть достатні протягом найближчих 50 років, вугілля – 150 років.
У структурі енергоспоживання економік країн, що розвиваються, частка
низьковуглецевих енергоносіїв наблизилася до 12%, а в розвинених країнах цей
показник знаходиться на рівні 19% з огляду на більш активне використання атомної
енергії і ПДЕ.

Структура попиту первинних енергоносіїв у світі у 2016 р., %

Глобальна
Показник ОЕСР Не ОЕСР ЄС Росія
економіка
Вуглеводні 85,5 81,3 88,5 75,4 87,1
Нафта 33,3 37,7 30,1 37,4 22,0
Газ 24,4 27,0 22,1 23,5 52,2
Вугілля 27,8 16,5 36,4 14,5 13,0
Низьковуглецеві
14,5 18,7 11,5 24,7 12,9
енергоносії
АЕС 4,5 8,1 1,9 11,6 6,6
ГЕС 6,9 5,7 7,7 4,8 6,3
ПДЕ 3,1 4,9 1,9 8,3 0,0
Джерело: за даними BP Statistical Review of World Energy June 2017

За оцінкою BP, у 2016 р. було здійснено істотне коригування нафтового

ринку. Видобуток нафти розширився на 0,5% за рахунок його зростання у країнах
Близького та Середнього Сходу, в першу чергу Ірану (+700 тис. бр/добу), Іраку
(+400 тис.) і Саудівської Аравії (+400 тис. бр/добу). У країнах, що не входять в
ОПЕК, видобуток знижено приблизно на 0,8 млн бр/добу, що стало найбільш
вагомим зниженням за останні 25 років. В основному це обумовлено скороченням
видобутку американської сланцевої нафти – на 0,3 млн бр/добу проти її зростання
роком раніше на 1 млн бр/добу.
Одночасно BP відмічає, що глобальна пропозиція та попит на нафту зросли. У
2016 р. добове споживання нафти в світі збільшилося на 1,6 млн бр. Приріст
споживання забезпечили в основному країни нетто-імпортери, що було обумовлено
низькими цінами на нафту. Так, попит в Китаї виріс на 0,4 млн бр/добу, в Індії – на
0,3 млн бр/добу, в Європі також на 0,3 млн бр/добу, у США – на 0,1 млн бр/добу.
4
 Однак зазначені процеси не змогли повністю вирішити проблему споживання
надлишкових запасів, накопичених в нафтосховищах і танкерах. Саме від того,
наскільки швидко запаси повернуться до нормативного рівня, буде залежати
розвиток нафтового ринку в наступні роки.
В огляді ВР зазначається, що ситуація на глобальному нафтовому ринку
визначається двома групами активних учасників ринку: сланцевими компаніями
США та країнами ОПЕК. При цьому, сланцева промисловість США відрізняється
від «традиційної» нафтової галузі більш короткими інвестиційними циклами, що
може вносити непрогнозовані зміни.
На плановому засідання ОПЕК у м. Відень 30 листопада 2017 р. членами
картелю прийнято Угоду ОПЕК+ зі скорочення об'сягів видобутку нафти, що
діятиме до кінця 2018 р. Учасники Угоди очікують, що вартість бареля нафти у
найближчий період не перевищуватиме 80 дол. США. Станом на червень 2018 р.
вартість бареля нафти: Brent – 73,95 дол. США; WTI – 64,71 дол. США.
Глобальне виробництво природного газу в 2016 р. зросло лише на 21 млрд м3,
або на 0,5%, що є найнижчим рівнем зростання обсягів за 34 роки. Головним чином
це пов'язано зі скороченням у 2016 р. видобутку газу в США, вперше з початку
«сланцевої революції».
У Росії, яка займає друге місце серед найбільших видобувачів газу в світі,
зареєстровано незначне зростання видобутку природного газу, що пояснюється
експортом його в європейські країни, а також зростанням внутрішнього попиту, що
сприяло збільшенню потужностей видобутку.
В європейських країнах видобуток природного газу продовжує знижуватись у
середньому на 4,5% на рік, що обумовлено виснаженням родовищ і обмеженням
видобутку природного газу в Нідерландах.
На ринку зрідженого природного газу Китай залишається найбільшим
імпортозалежним споживачем. Прийнятими у країні в 2016 р. основними напрямами
13-й п'ятирічки, визначено завдання заміщення вугілля газом практично у всіх
секторах промисловості та завдання щодо поліпшення екологічних показників.
У результаті такої політики вже в 2017 р. обсяги постачання зрідженого природного
газу (ЗПГ) у Китаї зросли на 50%. У 2017 р. країною імпортовано 90 млрд м3/рік, у
тому числі 50 млрд м3 ЗПГ.
Примітною особливістю 2016 р. став вихід на ринок нових покупців, таких як
Єгипет, Пакистан, Польща, Йорданія, Ямайка, Колумбія, Литва. За оцінкою ВР, у
країнах Європи відмічено значний попит на газ, що забезпечуватиме основний
приріст попиту на ЗПГ.
Важливою тенденцією глобального енергетичного ринку є скорочення частки
вугілля. З одного боку, це пояснюється зростаючою конкурентоспроможністю

5
природного газу та ПДЕ. З іншого, підвищуються вимоги щодо реалізації положень
Паризької Угоди, прийнятої під егідою Рамкової конвенції ООН про зміну клімату
на Кліматичній конференції ООН у Парижі в грудні 2015 р.
Паризькою угодою визначено загальносвітовий курс до глобальної
декарбонізації економіки до кінця століття, запропоновано урядам усіх країн
визначити на національному рівні завдання на період до 2030 р. щодо зниження
викидів CO2 та прийняти відповідні національні стратегії.
Наразі, найбільші світові банки, приймаючи принципові рішення відносно
відмови кредитування вугільного сектору, підтверджують безперспективність його
розвитку, насамперед, у країнах ОЕСР.
Наприклад, у 2016 р. урядом КНР вирішено закрити значну частину вугільних
шахт і вжито заходи щодо підвищення ефективності та екологічної чистоти шахт,
що привело до зниження обсягів видобутку вугілля в КНР на 8% за рік.
Відзначається також відхід від використання вугільного палива в
Великобританії (у 2006 р. – 11,4 млн т н.е., у 2016 р. – 2,6 млн т н.е.) та відповідну
зупинку останніх шахт у квітні 2017 р.
У Польщі відповідно до «Енергетичної політики Польщі до 2020 р.»
поставлено завдання щодо переведення генерувальних потужностей електростанцій,
на яких виробляється майже 94% електроенергії на вугільному паливі (в основному
кам'яне вугілля та лігніт), на ПДЕ. До 2020 р. передбачено збільшити в кінцевому
енергоспоживанні обсяги використання твердої біомаси на 20%, а біогазу – у 4,5
рази.
У рамках реалізації положень Паризької угоди та рішення кліматичної
конференції COP23 понад 20 країнами утворено Альянс, метою якого є припинення
використання вугілля до 2030 р. Документ підписали країни-члени Альянсу
(у дужках наведена частка вугілля в генерації на сьогодні): Нідерланди (37%),
Португалія (29%), Данія (24%), Фінляндія (13%), Італія (16%), Мексика (11% ),
Великобританія (9%), Канада (9%), Австрія (8%), Нова Зеландія (4%), Франція (2%),
Бельгія, Швейцарія, Ефіопія, Ангола, Чилі, Коста-Ріка, Фіджі, Сальвадор, Ніуе і
Маршаллові острова. Пізніше до альянсу приєдналися американські штати
Вашингтон і Орегон, канадські провінції Квебек, Ванкувер і Онтаріо та ще ряд
країн/регіонів. Альянс проводить відповідну роботу з підприємствами,
громадськими організаціями і урядами, пропонуючи технічну та практичну
допомогу для прискорення зменшення обсягів використання вугілля.
З розвитком науки і техніки змінюється глобальна структура
енергоспоживання – зростає значимість електричної енергії, вироблення якої за
2006 – 2016 рр. зросло на 29%.

6
 Виробництво електроенергії в світі 2006 – 2016 рр., ТВт⋅год

Джерело: BP Statistical Review of World Energy June 2017

У світовому масштабі, за даними ВР, усіма джерелами генерації за 2016 р.

вироблено 24 816,4 ТВт⋅год електроенергії, що на 2,5% більше ніж у 2015 р.
З 2016 р. виробництво електроенергії атомними електростанціями
збільшилося на 1,3% в основному за рахунок Китаю, що реалізує довгострокову
державну програму розвитку даної галузі. Лідерами за обсягами виробництва
атомної електроенергії є США (32,4% світової генерації) та Франція (15,4%).
У Німеччині, реалізується програма згортання атомної генерації по мірі закінчення
термінів експлуатації енергоблоків діючих АЕС.
Японія, яка мала 54 ядерні реактори, зупинивши їх після трагедії на АЕС
«Фукусіма-1» (березень 2011 р.), так і не відновила їх роботу в повномасштабному
форматі. Однак, щорічна закупівля вугілля та газу на 30 млрд дол. США ускладнила
платіжний баланс країни, у результаті чого намітилося відродження національної
атомної галузі (до 2011 р. на її частку припадало до 30% генерації електроенергії).
Наростити виробництво електроенергії на АЕС Японія зможе після виконання
комплексу робіт з підвищення безпеки АЕС відповідно до «пост-фукусімських»
вимог МАГАТЕ.
У 2016 р. вироблення електроенергії на великих ГЕС (потужністю понад 10 –
25 МВт) у світі зросло на 3%. На національних ринках найбільшими виробниками є
КНР (29% глобального виробництва), Канада (10%), США (7%), Росія (5%) і
Норвегія (4%).
За статистичними даними BP, у 2016 р. більше 24% світового виробництва
електроенергії було забезпечено ПДЕ, серед яких все ще домінує гідроенергетика;
вітроенергетика становить 4%, а сонячна енергетика зросла до 1,5%.
Згідно звітів МЕА, ВР, IRENA, REN21 та інших міжнародних організацій, у
7
світі відбувається процес відходу від вуглецевої енергетики, пов'язаної зі
спалюванням органічного палива та переходу на альтернативну енергетику –
сонячну, вітрову з відповідним розвитком на їх базі систем розподіленої генерації
(РГ).
У 2016 р., як повідомляється у звіті «Renewables 2017 Global Status Report
(GSR)» REN21, представленому в червні 2017 р. на восьмій Конференції по чистій
енергетиці міністрів енергетики (Clean Energy Ministerial, СЕМ8) у Пекіні, сумарне
введення потужностей поновлюваної енергетики досягло рекордних 161 ГВт,
незважаючи на зниження інвестицій в ПДЕ до 241,6 млрд дол. США, що на 23%
менше попереднього року.
Сукупна потужність електростанцій, що працюють на основі ПДЕ (у тому
числі ГЕС), у 2016 р. збільшилася майже на 9%, досягнувши 2017 ГВт.
Показники розвитку поновлюваної енергетики
2015 2016
ІНВЕСТИЦІЇ
Нові (щорічні) інвестиції в поновлювану енергетику та паливо $млрд 312,2 241,6
ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКА
Загальна встановлена потужність ПДЕ (не ГВт 785 921
включаючи гідроенергетику)
Потужність поновлюваної енергетики (загальна, ГВт 1856 2017
включаючи гідроенергетику)
Встановлена потужність гідроелектростанцій ГВт 1071 1096
Встановлена потужність біоенергетики ГВт 106 112
Виробництво електроенергії об'єктами біоенергетики ТВт⋅год 464 504
(щорічна)
Встановлена потужність геотермальної енергетики ГВт 13 13,5
Встановлена потужність сонячної фотоелектричної енергетики ГВт 228 303
Встановлена потужність концентрованої сонячної енергії ГВт 4,7 4,8
(CSP)
Встановлена потужність вітроенергетики ГВт 433 487
ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ
Встановлена потужність сонячних водонагрівачів ГВт 435 456
ТРАНСПОРТ
Виробництво етанолу (річне) млрд л 98,1 98,6
Виробництво біодизеля (річне) млрд л 30,1 30,8
Політика
Країни з політичними цілями # 173 176
Штати /провінції /країни з пільговими тарифами # 110 110
Штати/провінції/країни з системою квот # 100 100
Країни, які проводять публічні тендери/аукціони # 16 34
Країни з мандатами з теплопостачання # 21 21
Країни з мандатами з біопалива # 66 68
Джерело: REN21«Renewables 2017 Global Status Report (GSR)»

8
 Частка сонячної енергетики (усіх видів) у нових потужностях, введених у
2016 р., склала близько 47%, вітроенергетики – 34%, гідроенергетики – 15,5%.
У звіті REN21 наголошується, що питомі інвестиційні та експлуатаційні
витрати на виробництво «чистої» енергії та на введення нових
потужностей зменшуються, що підтверджується аналітичною роботою
«Levelized Cost of Energy Analysis (LCOE 11.0)» американської корпорації Lazard Ltd
та Міжнародним агентством з поновлюваних джерел енергії
(International Renewable Energy Agency, IRENA). Згідно з матеріалами Всесвітнього
економічного форуму, а також ряду інших міжнародних організацій, на сьогодні
ринкова вартість поновлювальної енергії є нижчою за нафту та газ вже у 30
країнах світу.
Експертами REN21 відзначається, шо в умовах інтеграції великої часки
нестабільного (стохастичного) виробництва електроенергії ПДЕ відбувається
стрімке зростання обсягів введення потужностей мережевих батарейних
накопичувачів енергії (більш ніж у 7 разів за десять років), як одного з інструментів
підвищення гнучкості енергосистеми для її безперебійної роботи.

Динаміка зростання ємності стаціонарних накопичувачів енергії,

приєднаних до електромережі країни, 2006 - 2016 рр.

Джерело: REN21«Renewables 2017 Global Status Report (GSR)»

9
 За висновками МЕА, в останні роки особливого значення набуває політика
енергозбереження, підвищення ефективності використовуваних енергоресурсів
і зниження енерговитрат, що проводиться як енергетичними компаніями, так і
державними органами. Вона спрямована на забезпечення максимальної економії
енергії за рахунок зменшення втрат внаслідок виробництва, передавання та
використання, утилізації та видобутку енергоресурсів. Більш ефективне
використання видобутої енергії повинно позитивно позначитися на екології: на
сьогоднішній день паливно-енергетичний комплекс є джерелом майже половини
(48%) всіх шкідливих викидів в атмосферу планети, а також виробником 70%
парникових газів.
Дотримуючись ініціативи Генерального секретаря Організації Об'єднаних
Націй та прагнучи підкреслити важливість проблем ефективності енергопостачання,
Генеральною Асамблеєю проголошено 2014 – 2024 рр. десятиліттям сталої
енергетики для всіх («SE4All»). Однією з цілей «SE4All» є подвоєння до 2030 р.
глобального показника підвищення енергоефективності. За результатом аналізу
ООН, невикористані резерви енергоефективності за своїми масштабами з часом
мають перетворитися на «перше паливо» для економіки багатьох країн.
У документах МЕА та ЄЕК ООН про стан ринку енергоефективності
відзначається, що в глобальному масштабі заходи щодо підвищення
енергоефективності вже досягли рівня, при якому їх внесок в енергозабезпечення
переважує внесок будь-якого іншого джерела, ставши таким чином «першим
паливом» для економіки країн-членів МЕА. За прогнозом МЕА до 2040 р. (WEO-
2017) енергоємність та вуглецеємність ВВП має бути знижено на 37% та 10%
відповідно проти рівня 2016 р. за рахунок впровадження енергоефективних та
екологозберігаючих технологій, виконання зобов’язань країн за Паризькою угодою.
Загальні обсяги первинної енергії, які були збережені в 2016 р. внаслідок
підвищення ефективності кінцевого енергоспоживання порівняно з 2000 р.
складають біля 30 ЕДж (717 Мт н.е.) у країнах-членах МЕА та 23 ЕДж (549 Мт н.е.)
у країнах що розвиваються. З цих обсягів близько 40% сприяло зменшенню витрат
на виробництво електроенергії з вугільного палива та 11% – зниженню обсягів
споживання природного газу.
Обсяг світового ринку заходів з енергосбереження оцінюється більш ніж в
310 млрд дол. США. Пряма віддача від вкладених коштів в технології
підвищення енергоефективності буде виражатися в зниженні витрат на
енергію на 17,5 трлн дол. США та скорочення на 5,9 трлн дол. США потреб в
інвестиціях для подальшого нарощування енергетичних потужностей.

10
 Динаміка економії річного споживання первинної енергії
у країнах-членах МЕА та країнах що розвиваються,
завдяки підвищенню енергоефективності,
за видами палива з 2000 по 2016 рр.

Джерело: IEA Energy Efficiency Investment Database; Navigant Research (2016), Energy
Efficiency Buildings Global Outlook (database)

За даними Міжнародного валютного фонду у 2006 – 2016 рр. при зростанні

світового ВВП на 26,5% (у незмінних цінах) глобальне споживання енергії
збільшилося лише на 17,8%, тобто енергоємність продукції знизилася майже
на 10%.

Топ-10 країн за обсягом ВВП у 2017 р.

11
 За 2017 р. ВВП США становив 24,3% світового обсягу економіки – 18 трлн
дол. США. На другому місці Китай, його частка – 14,8% або 11 трлн дол. США.
Японія знаходиться на третьому місці з 6% світового обсягу (4,4 трлн дол. США).
Сумарно обсяги ВВП країн ЄС складають близько 15% світового обсягу.
За статистичними даними Enerdata (Enerdata World Bank, світова енергетична
база даних), у світі за 1990 – 2016 рр. за рахунок впровадження енергоефективних
технологій простежувалась наступна динаміка: енергомісткість світового ВВП
знижено на 31,5% при незначному щорічному зростанні загального обсягу
споживання енергії (20%) та майже незмінному споживанні енергії на душу
населення. У той же час обсяг світового ВВП за 2000 – 2016 рр. зріс на 77%
(додатки 2, 3). Динаміка змін енергомісткості ВВП, споживання енергії та
споживання енергії на душу населення у світі за 1990 – 2016 рр. представлено на
діаграмі.

Джерело:EnerdataWorldBank, 2017

Згідно звіту МЕА «Energy Efficiency 2017», за 2000 – 2016 рр. у країнах ОЕСР
та країнах поза ОЕСР енергоємність стабільно знижувалась у середньому на 1,6% на
рік. У країнах ОЕСР енергопопит зменшився на 1% при зростанні ВВП на 32%, в
інших країнах енергопопит зріс на 80% при зростанні ВВП на 150%, що видно з
наступної діаграми.

12
 Динаміка ВВП, попиту на первинну енергію,
енергоємності по регіонах

Джерело: IEA Energy Efficiency Investment Database; Navigant Research (2016), Energy
Efficiency Buildings Global Outlook (database)

За статистичними даними Enerdata, за 2000 – 2016 рр. енергоємність ВВП

знижено зокрема, у США – на 37,1% (до 0,143 кг н.е./2005$), у цілому по країнах ЄС
– на 26,5% (до 0,102 кг н.е./2005$), у тому числі у Великобританії – на 39,3% (до
0,074 кг н.е./2005$), Німеччині – на 22,3% (до 0,101 кг н.е./2005$) при зростанні
ВВП на 33%; 25%; 32%; 21% відповідно. У Китаї за вказаний період обсяги ВВП
зросли в 3,25 рази при зниженні енергоємності на 53% (додатки 2, 3).
Довідково: в економіці України за 2000 – 2016 рр. енергоємність ВВП знижено
з 0,615 кг н.е./2005$ до 0,318 кг н.е./2005$.
У ряді країн розроблено національні цільові програми ефективного
використання ПЕР, які охоплюють широкий комплекс заходів із удосконалення
структури споживання енергоносіїв, розвитку матеріально-технічної бази для
економії ресурсів, більш повного видобутку корисних копалин, збору і
використання вторинної сировини, контролю та обліку енергоспоживання. Заходи з
підвищення енергетичної ефективності, які приймаються країнами, за складом і
змістом розрізняються відповідно до стану їхнього соціально-економічного
розвитку та уваги, яка приділяється на державному рівні проблемам раціонального
використання енергетичних ресурсів.
У результаті багаторічної міжнародної практики сформовано основні напрями
діяльності країн, реалізація яких дозволяє забезпечувати подальше зниження
енергоємності економіки. У світовій практиці застосовуються різні інструменти
підвищення енергоефективності, зокрема, державне регулювання енергоощадності,
запровадження фінансових стимулів і надання відповідних пільг для заохочення та
13
запровадження інноваційних технологій та інформаційних програм.
Згідно з даними «Глобального звіту про стан відновлюваної енергетики
REN21 2017» (GSR), до кінця 2016 р. 137 країн прийняли національні плани з
енергоефективності, у тому числі 48 країн протягом 2016 р. При цьому 149 країнами
визначено один або кілька цільових показників ефективності використання енергії;
56 з цих країн з 2015 р. прийняли нові підвищені цільові зобов’язання.
У цілому, для досягнення глобальних цілей в області клімату до 2040 р. одна
третина зниження викидів парникових газів має бути досягнута за рахунок
підвищення рівня ефективного використання енергії.
Вартісні показники основних енергоносіїв. Провідні учасники світового
енергетичного ринку Китай, США, країни ЄС та Росія, на частку яких припадало
близько 49% світового виробництва і 58% споживання енергоресурсів, з 2016 р.
прагнуть досягти єдності при реалізації енергетичної політики.
В останні кілька років світові ціни на нафту та вартісні параметри інших видів
викопного палива (газу, вугілля та уранового концентрату) залишалися
нестабільними, але амплітуда змін зменшилася.
У середині 2017 р. ціна на основні марки нафти повернулася до рівня 2015 р., а
до кінця року зросла, що відзначилося на аналогічних показниках по іншим видам
енергоносіїв (табл. нижче).
Середні вартісні показники основних енергоресурсів
2010 – 2016 рр. і в 2017 р. (січень – жовтень)
Найменування показника/Рік 2010 2011 2013 2014 2015 2016 2017
Нафта
середньозважена APSP, 79,0 104,0 104,1 96,2 50,8 42,8 51,2
дол. США/бр*
Нафта марки Brent,
79,5 111,0 108,8 98,9 52,4 44,0 52,6
дол. США/бр
Нафта марки WTI,
79,5 95,0 97,9 93,1 48,7 43,2 49,6
дол. США/бр
Природний газ, поставки із
РФ в ФРГ, дол. США/млн 8,3 10,6 11,2 10,1 7,3 4,6 5,5
БТО***
ЗПГ Індонезійський в
10,9 15,6 10,0 17,0 11,0 7,4 8,1
Японії, дол. США/млн БТО
Австралійське вугілля, фоб
99,0 130,1 90,6 75,7 62,7 70,0 86,2
Ньюкасл, дол. США/т
Урановий концентрат U3O8,
46,0 46,2 28,5 33,5 36,8 26,3 …
дол/фунт**
* — На базі середніх щоденних котирувань Brent, Dubai Crude, WTI, у рівних частках
** — За разовими угодами компанії Nuexco (США)
*** — БТО – Британська Теплова Одиниця
Джерело: Розраховано за даними WB, The Pink Sheet, 2.11.2017, IMF, Market Prices for Non-
Fuel and Fuel Commodities, 2010-2017
14
 Ціни на газ у США (газовий хаб Henry) знизилися в 2016 р. на 5%, ціни на
азіатських і європейських газових ринках знизилися більш ніж на 30%. Що
стосується цін на газ у 2018 р., то прогнозується їх підвищення на 3%.
Згідно прогнозу Світового банку (World Bank Group) у 2017 р. ціна на нафту
очікувалася на рівні 53 дол. США/бр (проти 43 дол. США/бр у 2016 р.), що
підтвердилося на практиці. У 2018 р. за оцінкою банку очікується зростання даного
показника з огляду на підвищення попиту, зниження запасів, політики ОПЕК і ряду
країн-експортерів щодо стримування видобутку нафти.
Згідно з довгостроковими прогнозами міжнародних енергетичних організацій,
ціни на традиційні паливні енергоносії, такі як вугілля та природний газ,
збережуться на прогнозованому рівні, але навіть ціновий демпінг на вуглеводні не
зупинить фундаментальну трансформацію національних енергосистем в умовах
розвитку екологічно чистої енергетики, включаючи сонячну та наземну вітрову
генерацію, а також розвиток технологій електротранспорту та зберігання
енергії.

2. Прогнози міжнародних організацій перспектив розвитку енергетики з

урахуванням положень Паризької Угоди щодо зміни клімату
2.1. Довгострокові нові сценарії МЕА розвитку енергетичної сфери з
пріоритетом енергоефективності
Розвиток глобальної енергетичної сфери – одне з ключових питань концепції
сталого розвитку суспільства. Енергетика на сучасному етапі є основою розвитку
економіки. Враховуюче зазначене Міжнародним енергетичним агентством (МЕА,
IEA), Міжнародним агентством з поновлюваних джерел енергії (IRENA),
Всесвітньою мережею з вивчення політики в галузі поновлюваної енергії 21-го
століття (Renewable Energy Policy Network for the 21st Century, REN21), Управлінням
США з інформації в галузі енергетики (Energy Information Administration, EIA),
компаніями British Petroleum (BP), ExxonMobil та рядом спеціалізованих
міжнародних організацій, дослідницьких інститутів і галузевих експертів з
урахуванням аналітичних матеріалів проведено всебічний аналіз ключових
загальносвітових та галузевих тенденцій стану та довгострокових прогнозів
розвитку світової енергетичної сфери.
Такі дослідження та прогнозні оцінки визначають загальноекономічні
орієнтири для формування національних стратегій та програм розвитку окремих
галузей, регіонів і країн.
МЕА у роботі «Огляд Світової енергетики 2017» (World Energy Outlook, WEO-
2017) на наступні 20 років прогнозує швидке зростання економік з низьким і

15
середнім рівнем національного доходу. За прогнозом МЕА, споживання енергії на
душу населення до 2040 р. зростатиме такими ж темпами, як і в 1970 – 1990 рр.
(0,7% у середньому за рік) і збільшиться на 30% до 2040 р., найбільш високі темпи
зростання очікуються в Індії.
У роботі WEO-2017 розглядаються оновлені прогнози щодо попиту та
пропозиції енергії до 2040 р. через можливі сценарії розвитку економіки. Прогнози
супроводжуються аналізом їх впливу на сектор енергетики. Визначаються
відповідні обсяги інвестицій, напрями підвищення енергетичної ефективності,
безпеки та захисту навколишнього середовища.
У WEO-2017 вперше введено новий важливий сценарій – Сценарій сталого
розвитку з комплексним підходом щодо виходу на визначені Організацією
Об'єднаних Націй (ООН) на міжнародному рівні на період 2015 – 2030 рр. «Цілі
сталого розвитку». У сценарії також враховано положення Паризької угоди
Рамкової конвенції ООН про зміни клімату (UNFCCC) з впровадженням
відповідних заходів на 2021 – 2030 рр. по запобіганню змінам клімату, в умовах
забезпечення вільного доступу споживачів до надійного, стійкого та сучасного
енергопостачання.
Сценарієм нових стратегій досліджено напрями розвитку енергетичної галузі
відповідно до діючих національних стратегій з урахуванням заявлених намірів.
Згідно напрямів розвитку Сценарію нових стратегій основними джерелами
енергозабезпечення стануть природний газ, поновлювана енергетика та
енергоефективність.
За експертною оцінкою МЕА енергоефективність, що оцінюється через
обсяги енергоспоживання на одиницю ВВП, має підвищуватися в глобальному
масштабі прискореними темпами. Подальше підвищення енергоефективності
стримує загальне зростання споживання первинної енергії. У результаті
продовжаться довгострокові структурні зміни в галузях промисловості до менш
енергоємних видів діяльності, як у розвинених, так і нових індустріальних
економіках.
Підвищення енергоефективності знизить потребу в зростанні видобутку та
виробництві енергії – без підвищення енергоефективності обсяги кінцевого
споживання мали би зрости більш ніж удвічі.
В основу оновленого огляду WEO-2017 покладено зростання попиту на
енергоресурси, обумовлене такими ключовими факторами як: середньорічне
зростання на 3,4% світової економіки; зростання населення з сьогоднішніх 7,4 млрд
осіб до понад 9 млрд осіб у 2040 р.

16
 Зростання світового попиту обмежується підвищенням
енергетичної ефективності в глобальному масштабі

Джерело:UnitedNations та ExxonMobil

За опрацьованими у WEO-2017 сценаріями сталого розвитку і нових

стратегій прогнозується подвоєння частки низьковуглецевих джерел у структурі
енергетики з виходом у 2040 р. на 40%, у кінцевому енергоспоживанні. При цьому
частка прямого та непрямого використання ПДЕ зросте з сьогоднішніх 9% до 16%.
Стрімке зростання використання ПДЕ в електроенергетиці та реалізація цілей
Паризької угоди «наблизять кінець періоду широкого використання вугілля».
Споживання нафти продовжуватиме зростати до 2040 р., відповідно до обох
сценаріїв, але більш низькими темпами.
Згідно Сценарію сталого розвитку електрогенерація до 2040 р. має бути
максимально декарбонізованою за рахунок використання ПДЕ та впровадження на
теплових електростанціях технологій з уловлювання та зберігання вуглецю.
Споживання природного газу до 2030 р. зросте приблизно на 20% і залишиться на
цьому ж рівні до 2040 р., а за Сценарієм нових стратегій споживання природного
газу, за цей же період, зросте на 45%. Більш гнучкий глобальний ринок, пов'язаний
подвоєними обсягами торгівлі зрідженим природним газом, сприятиме підвищенню
долі природного газу в світовому енергобалансі, особливо в умовах введення
додаткових потужностей зі зрідження, що будуються перш за все в США та
Австралії в обсязі 130 млрд м3. В умовах виходу США в якості експортера
природного газу, а після 2020 р. також і експортера нафти, в значній мірі
трансформує та видозмінить структуру міжнародного ринку нафти та природного
газу, а також систему ціноутворення.
17
 За Сценарієм нових стратегій електроенергія виходить на провідні позиції,
як джерело енергії, забезпечуючи до 40% зростання світового кінцевого
енергоспоживання до 2040 р. «у той час як останні двадцять п’ять років цю роль
виконувала нафта». За прогнозом, на промислові системи з електроприводом
припадатиме до третини загального споживання електроенергії; зростання доходів
домогосподарств приводить до більш активного використання електричної
побутової техніки (особливо «розумних» взаємопов'язаних пристроїв).
Розвиток ПДЕ має стати світовим трендом, охопивши не тільки розвинені
країни з обмеженим доступом до вуглеводнів, а й країни Азії та Африки, що
розвиваються а також експортерів традиційних енергоносіїв. Сонячна енергетика до
2050 року, за прогнозом МЕА, може стати одним з основних джерел електроенергії
в світі завдяки скороченню експлуатаційних та інвестиційних витрат на необхідне
обладнання. Починаючи з 2020 р. встановлені потужності світової сонячної
енергетики щорічно зростатимуть на 200 ГВт, а в підсумку до 2040 року до 27 %
енергії в світі буде вироблятися на сонячних станціях різних типів.

Нові світові потужності електрогенерації за типами

Джерело: МЕА World Energy Outlook 2017

Поряд із зростанням обсягів електроспоживання у традиційних областях,

електроенергія стає одним з ефективних джерел у сфері теплопостачання та на
транспорті відповідно до інтенсивного розвитку електромобілебудування. Зокрема,
державне рішення урядів Франції, Великобританії та Голландії щодо поетапної
18
відмови від продажу транспортних засобів з традиційними бензиновими та
дизельними двигунами до 2040 р., приведе до зростання парку електромобілів з
сьогоднішніх 2 млн одиниць до 280 млн у 2040 р.
За висновками роботи WEO-2017:
 ПДЕ стануть найдешевшими технологіями генерації в багатьох країнах,
а їх частка в глобальному виробництві електроенергії (у рамках сценарію сталого
розвитку) зросте до 40%. У країнах ЄС ПДЕ стануть основним засобом виробництва
електроенергії вже з початку 2030 років;
 світове виробництво природного газу збільшиться до 2040 р. на 46%;
 «ера нафти ще не закінчилася», її споживання зростатиме завдяки розвитку
нафтохімічної промисловості, авіаційної галузі та розширення попиту у
транспортному секторі, через зростання обсягів вантажоперевезень.
Відповідно до висновків прогнозу, відмічено зміну динаміки попиту на
первинну енергію за регіонами та країнами світу. При цьому, регіональні тенденції
істотного зростання світового попиту на первинну енергію визначатимуть Китай,
Індія, Бразилія та Близький Схід.

Зміна попиту на первинну енергію по регіонах в 2016 – 2040 рр.

Джерело: МЕА World Energy Outlook 2017

19
 2.2. Прогноз British Petroleum розвитку світової енергетичної сфери до
2040 року
Британська компанія British Petroleum (BP) протягом більше 60 років щорічно
випускає «Статистичний огляд світової енергетики» (BP Statistical Review of World
Energy) з визначенням ключових тенденцій щодо зміни обсягів споживання та
виробництва енергетичних ресурсів. З 2013 р. компанія почала публікацію прогнозів
«Прогноз розвитку світової енергетики», які відображають довгострокові тенденції
на світовому ринку енергоносіїв.
У лютому 2018 р. BP представлено новий прогноз розвитку світової
енергетики до 2040 р. «BP Energy Outlook – 2018» з довгостроковими тенденціями
розвитку ПЕК і глобальних енергетичних ринків в найближчі два десятиліття.
Згідно з прогнозом BP, чисельність населення планети до 2040 р. зросте майже
на 2 млрд, також понад 2 млрд людей зможуть перейти з категорії населення з
низькими доходами в категорію людей із середнім достатком. Відповідно, потреби
людей в енергоносіях (нафті, газі та електроенергії) будуть зростати, що
підтверджено також прогнозом МЕА.
За оцінкою ВР, на частку нафти та газу буде припадати більше половини
споживання первинної енергії в 2040 р., головним чином, у зв'язку з триваючим
зростанням споживання на ринках, що розвиваються (Індія та Китай).
Споживання первинної енергії за видами палива та динаміка змін частки
первинної енергії з прогнозом до 2040 р.

Джерело: BP Energy Outlook 2018

20
 Базовим сценарієм доповіді ВР "Evolving Transition" («Зростаюча
Трансформація») прогнозується зростання викидів вуглецю на 10% до 2040 р.,
незважаючи на щорічно випереджаюче нарощування потужностей чистих джерел
енергії. Зокрема, п'ятикратне зростання потужностей ПДЕ до 2040 р., перш за все за
рахунок розвитку сонячної енергетики, аналогічну тенденцію передбачено і
прогнозом МЕА.
Згідно базового сценарію «Evolving Transition», частка вугілля в глобальній
пропозиції первинної енергії скоротиться до 21%. Разом з тим, очікується зростання
обсягів споживання нафти до 2040 р. до 13 млн барелів на день, за рахунок
активізації розвитку нафтохімічної галузі.
У доповіді ВР прогнозується активний розвиток електричного транспорту –
до 2040 р. у світовому автопарку буде до 15% електромобілів (більше 300 млн
одиниць).
Поряд з базовим сценарієм, документом опрацьовано ще п'ять можливих
сценаріїв розвитку за окремими видами використовуваного палива та відповідного
рівня викидів СО2.
Споживання первинної енергії за видами палива та прогнозна оцінка
викидів вуглекислого газу за різними сценаріями

Джерело: BP Energy Outlook 2018

За загальними висновками прогнозу BP: «обсяги ПДЕ зростатимуть

найбільш високими темпами, але – нафта та газ продовжуватимуть домінувати».
21
 2.3. Прогнозна оцінка ринку зрідженого газу
За прогнозною оцінкою Управління з енергетичної інформації (Energy
Information Administration, EIA) у США виробництво зрідженого природного газу
(ЗПГ/LNG) в найближчі роки буде на 75% перевищувати його попит. Враховуючи
що за прогнозом МЕА, при щорічному зростанні попиту на ЗПГ до 2020 рр. на 5 –
6 % світовий ринок зіткнеться з дефіцитом ЗПГ, американський ЗПГ може стати
реальною основою для покриття можливого дефіциту.
Сьогодні в світі близько 20 країн виробляють та експортують зріджений газ,
основні з них – Австралія, Малайзія, Катар, Росія та Індонезія. У меншій мірі на
ринках присутні Алжир, США, Бруней, Нігерія, Оман, Папуа Нова Гвінея, Перу,
Тринідад і Тобаго, ОАЕ.
З імпортера газу США перетворилися в його експортера. З 2016 р.
перевищення імпорту над експортом газу в США склало близько 25 млрд м3/рік. У
2016 р. було збудовано ЗПГ – термінал SabinePass у штаті Луїзіана, який став
першим операційним об'єктом експорту ЗПГ США. За 2017 р. терміналом
Sabine Pass було відвантажено на експорт 192 танкера-газовоза загальним обсягом
близько 17,5 млрд м3/рік ЗПГ. За прогнозом EIA, США стануть нетто-експортером
природного газу вже до кінця 2018 р. До 2021 р. у США мають діяти вже ЗПГ-
термінали з експортним потенціалом близько 90 млрд м3/рік або 260 млн м3/добу.
Приблизно вдвічі більше число країн є покупцями зрідженого газу, серед яких
лідерами стали Китай, Японія, Південна Корея, Тайвань, Індія, Пакистан і
Великобританія.
Розвиток виробництва та зростання обсягів експорту ЗПГ забезпечує
розгортання політично мотивованих питань, а саме:
• національна енергетична безпека – забезпечення диверсифікації та гнучкості
пропозиції;
• оновлення національної енергетичної інфраструктури для підвищення
стійкості системи до стрибків попиту та пропозиції, стимулювання інвестицій та
зниження рівня безробіття;
• «декарбонізація» економічного зростання як соціальний імператив, через
заміщення вугілля природним газом відповідно до національних умов.
Впровадження технологій виробництва та транспортування зрідженого газу
дозволило розширити ринки, включивши в світову торгівлю газом острівні
держави – як виробників, так і споживачів ЗПГ. Зріджений газ, як правило, дорожче
трубопровідного, при постачанні на одні і ті ж ринки. Однак в умовах необхідності
диверсифікації джерел постачання газу або створення конкурентного середовища з
метою зниження цін трубопровідними монополістами, рядом країн здійснено
будівництво LNG-терміналів і розпочато закупівлю газу на спотових ринках.

22
Наприклад, Туреччина, отримуючи основні обсяги газу з Росії, Ірану та
Азербайджану, активно використовує потужності своїх регазифікаційних терміналів
зрідженого газу, який постачається з Алжиру, Нігерії та Катару.
Сьогодні понад 30 країн реалізують національні плани по будівництву та
розвитку потужностей з імпорту та регазифікації ЗПГ. До 2020 р. число країн, що
матимуть можливість імпортувати необхідні обсяги ЗПГ, може зрости до 50.
Японія сьогодні є найбільшим у світі споживачем зрідженого газу, де після
аварії на атомній електростанції у 2011 р. було зупинено всі 50 ядерних реакторів і
значно збільшено обсяги закупівель газу для вироблення електроенергії.

Стан та прогноз експорту та імпорту ЗПГ

Джерело: BP Energy Outlook 2018

За прогнозом ВР, найбільшими споживачами ЗПГ до 2040 р. стануть Індія та

Китай. Зокрема, прийнятим п'ятирічним планом по газифікації китайської економіки
визначено цільове підвищення частки природного газу в загальному обсязі
виробництва енергії з близько 8% у 2015 р. до 10% у 2020 р.
Сьогодні в світі для транспортування ЗПГ налічується всього 480 танкерів, 24
будуються і 80 замовлені суднобудівним компаніям. За експертними оцінками МЕА
та ВР, ринок зрідженого газу зросте на протязі 5 років на третину, що може

23
призвести до дефіциту потужностей танкерного флоту.
Завдяки тому, що ЗПГ можна легко транспортувати з одного регіону в інший
та режиму вільної торгівлі ЗПГ поза довгострокових контрактів, ринок стає все
більш інтегрованим і гнучким, а також підвищується ліквідність торгівлі зрідженим
газом.

2.4. Активізація розвитку поновлюваних джерел енергії

Розвиток нетрадиційних та поновлюваних джерел енергії провідними
міжнародними енергетичними організаціями та національними планами визначено
одним із найбільш перспективних напрямів розв’язання проблем
енергозабезпечення. Наявність невичерпної ресурсної бази та екологічна чистота
ПДЕ є визначальними їх перевагами в умовах вичерпання економічно доцільних
ресурсів органічного палива та зростаючих темпів забруднення довкілля.
Альтернативна енергетика як один із базових напрямів розвитку технологій у світі,
разом із інформаційними та нанотехнологіями стає важливою складовою нового
постіндустріального технологічного укладу.
Міжнародним агентством з поновлюваних джерел енергії (IRENA) у квітні
2018 р. презентовано дорожню карту Глобального Енергетичного Переходу.
Відповідно до висновків доповіді "Глобальна енергетична трансформація:
Дорожня карта до 2050 року" (Global Energy Transformation: A Roadmap to 2050),
темпи розвитку поновлюваної енергетики мають бути збільшені принаймні в шість
разів у світовій енергетичній сфері для досягнення цілей декарбонізації економіки
до 2050 р. щодо запобігання катастрофічним змінам клімату, визначеними
Паризькою Угодою. У доповіді зазначається, що за умов 6-ти кратного збільшення
обсягів введення потужностей ПДЕ, світова економіка отримає додатковий приріст
у 1% ВВП, а також буде упереджено посилення негативних наслідків зміни клімату,
забезпечено зменшення рівня забруднення повітря та покращення здоров'я
населення.
У доповіді розглядається сценарій енергетичного розвитку (REmap Case),
реалізація якого дозволить виконати цільову мету Паризької кліматичної Угоди, а
також визначено умови досягнення цієї мети.
Разом з тим, за прогнозною оцінкою IRENA щодо «Сукупних викидів
вуглекислого газу за різними сценаріями», відповідно до цілей діючих у країнах
національних планів скорочення викидів (NDC) загального обсягу емісії парникових
газів не достатньо для досягнення рівня викидів СО2, визначених Паризькою
Угодою (нинішня траєкторія – Reference Case).

24
 Сукупні викиди вуглекислого газу за різними сценаріями, Гт CO2

Джерело: IRENA Global Energy Transformation: A Roadmap to 2050

За висновками IRENA – поновлювані джерела енергії та подальше підвищення

енергоефективності разом можуть забезпечити понад 90 % скорочень викидів СО 2 в
енергетиці, необхідних для утримання росту глобальної температури до двох
градусів за Цельсієм. Для декарбонізації глобальної енергетики за прогнозований
період, ПДЕ мають складати щонайменше дві третини загального обсягу
постачання енергії, зрости з нинішніх 18% до 65%, а у виробництві електроенергії –
до 80% за умови відповідного режимно-технологічного управління.

25
 Динаміка покращення енергоємності та частки ПДЕ
у світовому кінцевому споживанні енергії до 2050 р.

Джерело: IRENA Global Energy Transformation: A Roadmap to 2050

Світова енергетична система повинна пройти глибоку трансформацію та

перебудову, оновлюючи діючу інфраструктуру, яка ґрунтується на використанні
викопного палива, що потребуватиме збільшення інвестицій у розвиток ПДЕ та
широке розгортання енергоефективних технологій.

Розподіл виробництва електроенергії за видами джерел (ТВт⋅год/рік)

Джерело: IRENA Global Energy Transformation: A Roadmap to 2050

26
 За оцінкою, як МЕА так і IRENA, електроенергія стане основним енергоносієм,
частка використання електроенергії в секторах кінцевого споживання (будівлі, тепло
та транспорт) має зрости вдвічі, з приблизно 20% у 2015 р. до 40% у 2050 р.
ПДЕ матимуть масштабне застосовування для прямого використання, зокрема
як паливо для транспорту та для виробництва тепла.
У секторі транспорту частка електроенергії в споживанні енергії має зрости до
33%, а частка ПДЕ – до 58%.
За прогнозними розрахунками IRENA, на весь період до 2050 р. для розвитку
та впровадження ПДЕ та енергоефективних технологій необхідні додаткові
інвестиції в енергетичний сектор у розмірі 27 трлн дол. США. При цьому, зазначені
загальні обсяги інвестицій в енергетичний сектор складатимуть до 0,4% світового
ВВП, що підтверджує їх економічну обґрунтованість.

Загальні інвестиції з 2015 по 2050 рр. (трлн дол. США)

Джерело: IRENA Global Energy Transformation: A Roadmap to 2050

Розглянуті положення відповідних доповідей МЕА та IRENA обґрунтовують

необхідність та можливість корінної трансформації енергетичного сектора, що
приведе до декарбонізації світової економіки та зниження забруднення довкілля,
скорочення витрат на викопне паливо для країн-імпортерів і зниження витрат на
енергію для споживачів.

27
 2.5. Окремі напрями розвитку нових енергоефективних технології
Відповідно до прогнозів МЕА, ВР, IRENA та інших організацій важливу роль
відведено енергетичним інноваціям у розвитку не тільки світової енергетики, а й
значною мірою всієї світової економіки. У період до 2035 – 2040 рр. очікуються
значні технологічні прориви на базі нових технологій, які вже проходять апробацію
сьогодні. Зокрема, вони реалізуються в освоєнні нетрадиційних ресурсів нафти та
газу, що забезпечує розширення ресурсної бази та підвищення ефективності їх
видобутку та на цій основі привели до кардинальних змін кон'юнктури паливних
ринків; енергозберігаючих технологіях, які оптимізують рівень витрат природних
запасів нафти, газу та вугілля; технологіях з удосконалення виробничих процесів, що
забезпечить зниження обсягів викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище
тощо.
Зокрема, у сфері розвитку енергозберігаючих технологій є три головних
напрями. Перший – зниження або корисна утилізація енергетичних втрат. Другий –
удосконалення енерговиробничих установок для економії електроенергії. І третій –
інтенсивне енергозбереження.
Головною метою сьогодні є – максимізація енергоефективності в усіх галузях
і населених пунктах країн.
В якості централізованого вирішення проблем енергозбереження є створення
на державному рівні надійної системи оптимізації та контролю за рівнем
енергетичної ефективності й економією енергоресурсів. У рамках реалізації
державних програм проводитися оснащення приладами обліку енергії організацій,
державних установ і житлових будинків. Прикладом енергозберігаючих технологій
також може служити підвищення ступеня автоматизації устаткування та виробничих
процесів, впровадження приладів з вбудованими функціями оптимізації
енергоспоживання. Значну економію дає також використання «розумного»
освітлення та сучасних енергозберігаючих ламп, за допомогою чого можна досягти
кратного зменшення енергоспоживання.
Враховуючи, що велика частина енергоресурсів йде на опалення приміщень та
будівель, поряд з перерахованими вище заходами, використовуються інші
технології: утеплення стін, використання спеціальних матеріалів для покрівлі,
особливих енергозберігаючих фарб і сучасних склопакетів, економічних систем
обігріву будівлі. Сучасні конструкції котелень вигідно відрізняються від старих
моделей низькими витратами на обслуговування та високим ККД, а також тим, що
працюють на більш дешевому і екологічному паливі. У вентиляційних системах
використовують процес рекуперації, що дозволяє утилізувати тепло для його
повторного використання.
При інтенсивному розвитку ПДЕ значимими новими технологіями в

28
електроенергетиці є: «розумні» мережі; системи накопичення енергії на базі
акумуляторних батарей та пристрої інтелектуального обліку. Вони в умовах
розвитку розподіленої генерації на основі ПДЕ покращують режимне управління в
енергосистемах, а також сприятимуть подальшому розвитку децентралізованої
енергетики. У результаті істотно змістяться кордони централізованого та
децентралізованого енергопостачання.
В області технологій нових та поновлюваних джерел основними напрямами є:
- розробка ефективних методів і обладнання на їх основі для отримання
рідкого і газоподібного палива з біомаси, а також використання для цих цілей
комплексних технологій спільної переробки біомаси та традиційних органічних
палив;
- розробка ефективних процесів і обладнання на їх основі для використання
торфу в енергетиці, а також процесів і технологій переробки тваринницьких і
твердих побутових відходів в енергетичне паливо;
- розробка технології керованого термоядерного синтезу, яка може стати
ключовим фактором створення практично невичерпного джерела енергії, адже
запаси палива – водню – є безмежними. Паливо можна добувати з морської води на
будь-якому узбережжі світу, що унеможливлює монополізацію паливних ресурсів
однієї або групою країн.
- створення обладнання, що забезпечує підвищення ефективності існуючих
енергетичних установок, що використовують нові та поновлювані джерела енергії;
- оптимізація енергетичних систем для автономного енергопостачання з
використанням ПДЕ, що включають комбіноване використання сонячних, вітрових і
теплонасосних установок для отримання теплової та електричної енергії для
автономних споживачів;
- розробка геотермальних установок, у тому числі, з тепловими насосами та
ряд інших енергоефективних технологій.
В області нових технологій водневої енергетики основними напрямами є:
- створення ефективних технологій та обладнання на його основі для
великомасштабного отримання дешевого водню з органічного палива, що містить
водень, а також при газифікації вугілля та біомаси для забезпечення сектора
економіки;
- розробка та створення технології та обладнання на його основі для
децентралізованого виробництва водню, включаючи технології виробництва водню
на борту транспортних засобів;
- розробка та створення технологій зберігання, транспортування водню,
включаючи наноструктурні елементи;
- створення модульного ряду паливних елементів для енергозбереження

29
автономних споживачів;
- створення систем водневої безпеки, науково-технічне обґрунтування для
розробки відповідних кодексів, стандартів.
В області технологій виробництва палив і енергії з органічної сировини
основними напрямами є:
- створення та вдосконалення обладнання для високоекономічних
вугільних енергоблоків на ультрапонадкритичних параметрах пари з "нульовими"
викидами шкідливих речовин;
- розробка систем спалювання палив у хімічних циклах для уловлювання та
подальшого підземного захоронення CO2;
- створення екологічно чистих енергетичних установок з новими
технологіями підготовки, переробки та спалювання вугілля;
- оптимізація конструкції та режимних параметрів міні-ТЕЦ на базі
газотурбінних і газопоршневих двигунів для режимного регулювання в умовах
змінних теплових та електричних навантажень.
В області технологій створення енергозберігаючих систем транспортування,
розподілу і споживання електроенергії та тепла основними напрямами є:
- енергоефективні методи та пристрої інженерного забезпечення
мікроклімату в житлових і виробничих приміщеннях;
- обладнання та технології, що зменшують енергетичні втрати при
транспортуванні, розподілі та споживанні тепла та електроенергії;
- системи комплексного спільного використання традиційної енергетики та
ПДЕ, інтеграція систем малої енергетики;
- технології низько- та високотемпературної потужнострумової
надпровідності – надпровідникові технології та обладнання;
- розробка технологій та устаткування для високоефективних
світлотехнічних систем зовнішнього та внутрішнього освітлення;
- технології та обладнання для діагностики та моніторингу систем
транспортування, розподілу і споживання тепла та електроенергії.
При цьому, в прогнозах міжнародних енергетичних організацій визначається,
що технології в енергетиці розвиваються та впроваджуються відповідно до
глобальних запитів суспільства до всієї системи енергопостачання, а також вимог
щодо:
• доступності енергії в достатніх обсягах і за прийнятними цінами;
• безпеки енергопостачання;
• екологічності – вимога щодо мінімізації антропогенного впливу
енергосистем на навколишнє середовище.

30
 Карта розвитку нових енергетичних технологій
Вимоги, що пред'являються споживачами до якості енергопостачання

Доступність Безпека Екологічність

Технології підвищення Технології альтернативних Технології

рівня ефективності видів палив: газомоторне підвищення рівня
Ключові напрями розвитку технологій споживання енергії

традиційної генерації: паливо, керований Технології оптимізації

когенерація, підвищення термоядерний синтез,
рівня ефективності електротранспорт, паливні
турбін та ін. елементи та ін.
Технології зберігання та Технології, направлені на
розподілу електричної підвищення рівня
енергії: «розумні» ефективності транспортних
мережі, накопичувачі засобів: зниження ваги,
енергії та ін. модернізація ДВЗ та ін.
Технології нових видів
Технології розподіленої
транспорту: швидкісні
генерації: малі модульні
потяги, багаторівневий
АЕС, сонячні панелі,
громадський транспорт
вітрові генератори
та ін.
Інтелектуальні технології на
транспорті: адаптивний
круїз-контроль, системи
управління потоками та ін.
Електроенергетика Транспортний сектор
енергоефективності
енергоспоживання:
побутових
підвищення рівня
приладів:
енергоефективності
світлодіодне
промислових установок,
освітлення,
використання вторинних
системи
енергоносіїв,
інтелектуального
теплоізоляція будівель та
управління
ін.
електроприладами
та ін.
Технології
Технології енерго- та
«розумного
ресурсозабезпечення
будівництва»:
нових промислових
активні та пасивні
виробництв:
будинки,
нафтогазохімії,
ресурсоефективне
виробництво металів та
містобудівництво,
сплавів, пластмас,
інтелектуальні
азотних видів добрив,
системи
гелієвої промисловості та
кондиціонування та
ін.
опалення та ін.
Промисловий сектор Побутовий сектор

Технології зберігання, Технології

Технології
транспортування та Технології виробництва видобутку та
виробництва та
передачі енергії: енергії з невикопних переробки
переробки викопних
технології джерел: сонячні, вітрові, нетрадиційних
видів палива, методи
малотонажного ЗПГ, геотермальні, вуглеводнів:
підвищення
присадки для керованого сланцевих плеїв,
видобутку нафти та
нафтопроводів, термоядерного синтезу, метану вугільних
газу, «розумні»
розвиток ПСГ та гідроелектростанції та пластів, газових
родовища, утилізація
нафтосховищ, «розумні ін гідратів, надважких
шахтного метану
мережі» та ін. видів нафти тощо.
Вимоги, що забезпечують задоволення попиту на енергію
Джерело: за матеріалами МЕА, ВР, IRENA

Окрім технологічних проривів, передбачається природне поступове

здешевлення всіх нових технологій по мірі їх впровадження, а також підтримка
сформованих трендів зниження енергоємності ВВП країн і регіонів з тенденцією до
їх мінімізації до 2050 р.
31
 2.6. Висновки та рекомендації міжнародних енергетичних організацій
щодо інтеграції зростаючих обсягів нестабільної генерації ПДЕ в енергосистеми
1. Міжнародне енергетичне агентство (IЕА). У доповіді МЕА «Next
Generation Wind and Solar Power. From cost to value, (Наступне покоління вітрової
та сонячної електроенергетики), 2016» проведено широкий огляд та аналіз
практики інтеграції поновлюваних джерел енергії в енергосистемах різних країн, а
також розглянуто питання концепції «системної цінності» різних технологій
генерації. Визначено технологічно зрілі та конкурентоспроможні технології
генерації на основі стохастичних (нестабільних) режимів ПДЕ. У роботі МЕА
наведено обґрунтовані рекомендації з конкретними прикладами їх реалізації в ряді
країн.
МЕА рекомендує «уникати методологічних недоліків розрахунку вартості
інтеграції і замість цього оцінювати загальну ефективність мінливих ПДЕ на
загальносистемному рівні». Орієнтація лише на традиційний показник вартості
електроенергії LCOE (вартісно-технологічні витрати генерації) в рамках якого
здійснюються підрахунки інтеграційних витрат, за оцінкою МЕА, не є достатнім.
Економічно доцільним є врахування «загальносистемної цінності» (SV - system
value) електроенергії, виробленої на основі енергії вітру і сонця. Тобто загальної
користі, одержуваної за рахунок інтеграціїї в енергосистему сонячної або вітрової
генерації. Зазначена «загальносистемна цінність» визначається поєднанням
позитивних і негативних факторів, що включають: зниження вартості палива,
скорочення викидів двоокису вуглецю та інших забруднюючих речовин, а також
більш необхідні витрати на додаткове розширення мережевої інфраструктури.
Згідно доповіді МЕА, зі збільшенням частки нестабільної генерації на основі
енергії сонця і вітру стає необхідним більш ґрунтовний системний підхід до
трансформації енергетичної системи, яка може бути представлена трьома
ключовими елементами:
1) «Безболісна» для енергосистеми інтеграція мінливих (стохастичних) ПДЕ.
Вітрова та сонячна енергетика може інтегруватися в енергосистему за допомогою
відповідних стратегій інтеграції;
2) Підвищення гнучкості енергосистеми за допомогою використання
відповідних «гнучких технологій» (регульованої генерації, систем зберігання енергії,
механізмів управління попитом);
3) Удосконалення технологій роботи системи (наприклад, підвищення
достовірності прогнозу вироблення енергії на основі ПДЕ).
Завданням сучасних регуляторів, за оцінкою МЕА, є створення таких
рамкових умов і правил енергетичного ринку, які могли б враховувати загальну
системну цінність проектів і відбирати їх з урахуванням даного критерія.

32
 В опублікованій у березні 2017 р. доповіді МЕА Getting Wind and Sun onto the
Grid (Інтеграція сонячної та вітрової енергетики до мережі) основу увагу
приділено завданням і напрямам розв’язання проблем інтеграції ПДЕ в
енергосистему, на основі глибокого аналізу стану та прогнозованого розвитку
світової енергетичної сфери, енергетичної ефективності та програм екологічного
захисту.
У документі розглядаються чотири стадії (етапи) впровадження мінливих
(стохастичних) ПДЕ, з відповідними визначальними характеристиками та
рекомендаціями.
На першій стадії інтеграція мінливих (стохастичних) поновлюваних джерел
енергії не справляє помітного впливу на мережу. Нестабільна генерація вітряних і
сонячних електростанцій «класифікується» як щоденні і «природні» зміни попиту
на електроенергію. На цьому етапі частка ПДЕ не перевищує 3% у річному
виробництві електроенергії.
На другій стадії обсяги виробництва ПДЕ починають серйозно впливати на
режими енергосистеми. При цьому рівень впливу регулюється через удосконалення
практичних методів управління електроенергетичним і мережевим господарством,
наприклад, за допомогою контролю та диспетчерського керування в реальному часі
через впровадження системи SCADA (supervisory control and data acquisition),
підвищення гнучкості системи передачі змінного струму (flexible alternating current
transmission system, FACTS) та оптимізації метрологічного прогнозування
вироблення сонячних і вітряних електростанцій. На даній стадії частка ПДЕ у річній
генерації диференціюється від 3% до 15%.
На третій стадії виникають суттєві виклики для режимного управління
енергосистеми в умовах підвищення обсягів інтеграції нестабільних поновлюваних
джерел енергії. Їх вплив відчувається як на рівні енергосистеми в цілому, так і на
режимі роботи окремих («традиційних») електростанцій. У цих умовах
першочерговим стає гнучкість енергосистеми, рівень впровадження
«інтелектуальних» електромереж (Smart Grid) – їх здатність реагувати на зміну
попиту та пропозиції, відповідно до показників «інтелектуальних» систем обліку
(Smart Metering). Основні гнучкі ресурси цієї стадії: керовані (маневрені)
потужності електростанцій та мережа з впровадженням механізмів управління
попитом (demand response, DR) а також впровадженням нових технологій – систем
накопичення енергії. Для цієї стадії частка ПДЕ зростає від 15 до 25% (Італія,
Великобританія, Греція, Іспанія, Португалія та Німеччина).
На четвертій стадії частка мінливої ПДЕ генерації від 25% до 50% річного
виробітку з можливістю короткочасного подальшого підвищення змінної генерації у
добовому споживанні (Ірландія та Данія). За оцінкою МЕА, в таких умовах

33
основою стає система «високотехнологічного» управління процесом.
В цих умовах необхідна підвищена гнучкість системи, її здатність до
самовідновлення після різких і об'ємних коливань вироблення енергії та напруги.
Технічні вимоги із зазначенням відповідних рішень для кожної стадії наведено
в таблиці.
За експертною оцінкою МЕА, на четвертій стадії подальший розвиток
мінливої генерації не зупиняється. Можна виділити п'яту і шосту стадії, детальні
визначення яких у роботі не розглядалися, визначено лише загальні їх
характеристики. Зокрема, для раціонального впровадження ПДЕ в середньорічних
обсягах, що перевищують 50% (п’ята стадія), для уникнення штучного обмеження
виробництва (та, відповідно, погіршення економіки генерації), необхідна
оптимізація роботи інших секторів кінцевого споживання енергії (теплопостачання,
транспорт).
В умовах тотального домінування мінливих ПДЕ (шоста стадія) необхідним
стає перетворення виробленої ними електроенергії в хімічні речовини (синтетичні
гази, наприклад, метан і водень).
У доповіді МЕА також відзначено, що «самі генератори на ПДЕ повинні бути
обладнані з урахуванням необхідності безпечної інтеграції в енергосистему та
відповідати технічним вимогам міжнародних стандартів». Рекомендовано
запровадження систем управління активною та реактивною потужностями; систем
підтримки генерації при зниженні напруги в мережі, а також засобів контролю
струму короткого замикання; регулятори активної потужності та первинного
регулювання частоти та інші засоби.
У доповідях МЕА рекомендовано ряд заходів для розв’язання проблем
коливання вироблення електроенергії на ПДЕ, залежно від частки генерації:
вдосконалення рівня технологічного приєднання до мережі; гнучке виробництво
електричної енергії; акумулювання енергії; розвиток систем Smart Grid, Smart
Metering; управління попитом (DR); впровадження систем метеорологічного
прогнозування тощо.
У роботах МЕА наголошено, що подальший розвиток вітрової та сонячної
енергетики вимагатимуть розв’язання на державному рівні п'яти основних
стратегічних напрямів/принципів інтеграції ПДЕ в енергосистему:
1) Стратегічне планування:
• розроблення та оновлення довгострокових енергетичних стратегій з
обґрунтуванням потенційного внеску вітрової та сонячної енергетики наступного
покоління при реалізації цілей енергетичної політики;
• моніторинг зміни витрат при виробництві вітрової та сонячної енергії з
визначенням технології інтегрування ПДЕ через управління попитом, впровадження

34
систем накопичення з відповідним оновленням перспективних планів.
2) Трансформація енергетичної системи:
• розгортання об'єктів ПДЕ генерації в тих районах, де вони можуть
забезпечувати більшу системну цінність (наприклад, у зонах підвищеного попиту);
• диверсифікація джерел енергії – взаємне доповнення в балансі електроенергії
сонячної та вітрової генерації. Паралельний розвиток гідроенергетики;
• інтеграція потужностей ПДЕ з іншими енергетичними ресурсами через
підвищення частки локального споживання енергії, виробленої на місці відповідно
до комплексного плану. Наприклад, комбінація сонячних електростанцій з
накопичувачами енергії та використання механізмів управління попитом, що
знижує потребу в інвестиціях у розвиток розподільчих мереж.
3) Політики наступного покоління:
• оновлення діючої енергетичної політики та ринкових умов для заохочення
проектів з найвищою ефективністю енергосистеми (SV).
4) Оновлена технологія ПДЕ:
• запровадження перспективних технічних стандартів при проектуванні нових
електростанцій для забезпечення стабільної та безпечної роботи енергосистеми;
• реформування ринків електроенергії та робочих протоколів для системного
балансування потужностей вітрових та сонячних електростанцій з урахуванням
попиту та пропозиції;
• оптимізація конструкцій вітрових і сонячних установок для полегшення їх
інтеграції в мережу. Зокрема, використання великих лопастей на вітряній турбіні з
тією ж потужністю забезпечує більшу стабільність генерації електроенергії в
енергосистему.
5) Розподілені ресурси:
• перегляд та оновлення стандартів щодо інтеграції ПДЕ;
• реформування системи тарифоутворення на електроенергію для оптимізації
вартості електроенергії залежно від часу та місця її виробництва.
2. Інститутом економіки енергетики та фінансового аналізу США (Institute
for Energy Economics and Financial Analysis – IEEFA) у аналітичній роботі «Power-
Industry Transition, Here and Now, Перехід на енергоносії тут і зараз», проведено
аналіз інтеграції великих обсягів стохастичної генерації на основі вітру і сонця в
мережеві енергосистеми на основі узагальнення досвіду ряду країн (Данія,
Німеччина, Ірландія, Іспанія, Південна Австралія, Уругвай, США, Австралія та
Індія) з часткою електроенергії, виробленої сонячними та вітровими станціями від
14% до 53% та сформульовано відповідні рекомендації для практичного
керівництва національних і регіональних ринків та енергооб’єднань щодо інтеграції
великих обсягів ПДЕ:

35
 • своєчасне інвестування в розвиток високовольтних систем передавання
електроенергії та мережевого господарства для забезпечення готовності до
інтеграції великих обсягів нестабільних ПДЕ на прикладі досвіду штату Техас і
системного оператора ERCOT як приклад своєчасного інвестування в розвиток
високовольтних ліній електропередач для видавання генерації ПДЕ з часткою до
18%;
• будівництво інтерконекторів і розвиток міждержавної кооперації на
прикладі європейських країн, які об'єднують свої ринки та забезпечують можливості
для ефективних регулюючих перетоків електроенергії (Німеччина, Іспанія, Польща)
та інших регіонів (Бразилія, Аргентина, Уругвай);
• реформування ринків для розвитку «гнучкого резервування» через
підвищення оперативного управління попитом і пропозицією для оптимальної
інтеграції нестабільних обсягів генерації на основі сонячної та вітрової енергії.
При цьому на перший план виходять внутрішньодобові балансуючі ринки та ринки
на добу наперед з забезпеченням скорочення часових інтервалів між формуванням
прогнозів попиту (споживання) на балансуючому ринку (наприклад, до п'яти хвилин
замість години). Одним із напрямів реформи ринку може бути також впровадження
«особливого ціноутворення» – можливості встановлення від’ємних цін на
електроенергію в умовах її непланового перевиробництва;
• управління попитом (підвищення гнучкості попиту). Можливість
«зміщувати» споживання енергії в часі стало важливою передумовою успішної
інтеграції великих обсягів сонячної та вітрової генерації в мережеве господарство
через задіяні в енергосистемах механізми управління попитом (Demand Response,
DR);
• підвищення достовірності прогнозування виробництва сонячних і вітрових
електростанцій через удосконалення системи метеорологічного прогнозування
погодних умов і, відповідно, достовірності виробництва електроенергії (Данія,
Іспанія). Зокрема, в Іспанії національна система прогнозування вітрової генерації
(Sipreolico) забезпечує щогодинні прогнози виробництва на 10 днів вперед. Згідно з
даними системного оператора REE, застосування зазначених змін сприяло
зниженню рівня помилок у прогнозах на добу наперед у два рази (з 18% до 9%) за
період з 2008 по 2016 рр.
3. CIGRE. Рекомендації щодо подолання обмежень в умовах масштабного
впровадження поновлюваних джерел енергії.
Для аналізу можливих наслідків масштабного впровадження поновлювальних
джерел енергії на стійкість та надійність електричних систем була створена Спільна
Робоча Група технічних комітетів – CIGRE С1/С2/С6.18 (СРГ CIGRE) у роботі якої
прийняли участь більше 50 членів CIGRE, які представляли 24 країни. СРГ CIGRE

36
розроблено відповідний опитувальник та отримано 30 завершених звітів з 19 країн
Європи, Північної Америки, Океанії та Азії, 17 операторів ліній електропередач
(TSO), двох операторів систем розподілу (DSO), двох незалежних системних
операторів (ISO) та регіонального оператора передачі (RTO).
У результаті проведеного аналізу СРГ CIGRE у підсумковому документі
CIGRE «Подолання обмежень для максимального впровадження поновлюваної
енергії» представлено загальні та конкретні висновки.
Загальні висновки. Несинхронні поновлювані джерела становитимуть
найбільшу частку у виробництві поновлюваної енергії. Через технічні
характеристики НПДЕ, динамічні характеристики енергосистеми будуть
змінюватися, що робить більш складним завдання для системних операторів –
щодо відповідності вимог споживача з надійності, безпеки та економічності
постачання електроенергії.
Розуміння можливих змін вхідних даних та їх рівня достовірності має базове
значення для розвитку систем електропостачання – задоволення потреб кінцевих
споживачів електричної енергії. Впровадження поновлюваної генерації
безпосередньо впливає на операційні стратегії, які будуть використовуватись
системними операторами для управління енергосистемою і її характеристиками.
Характеристики нової енергетичної системи мають включати в себе: стійкість до
зовнішніх та внутрішніх загроз, рівня помилок, стабільність напруги і частотний
контроль.
Конкретні висновки, зокрема:
• суттєвий вплив на розвиток та функціонування великої енергосистеми
має рівень потужності поновлюваних джерел – 10%, при цьому слід враховувати,
що максимальне значення поновлюваних джерел у балансі енергосистеми може
бути значно більшим, особливо в період мінімуму навантажень;
• при підвищенні рівня впровадження поновлюваних джерел необхідно:
- переглянути технічні питання обслуговування та ремонту, режимного
управління, впровадження стандартів, стратегії управління, динамічної стійкості,
контролю реактивної потужності та напруги;
• при підвищенні рівня впровадження поновлюваних джерел необхідно:
- враховувати необхідність збільшення операційних витрат; витрат на
диспетчеризацію, прогнозування; забезпечення стабільності напруги, рівня
надійності мереж і обладнання; витрат на мережеве проектування та будівництво,
впровадження технологій збереження електроенергії;
• еволюція енергетичних ринків стане критичним фактором, нові проекти
енергетичних ринків повинні враховувати технічні вимоги енергосистем (гнучкість,
лінійність, контроль частоти та напруги, зберігання енергії);

37
 • з розширенням несинхронної поновлюваної генерації, управління
енергосистемою і змінами в ній, ймовірно, будуть більш складними;
• розв’язання важливих питань та проблем розвитку енергосистем
залежать від прогнозованого рівня впровадження ПДЕ. Для найвищого рівня,
ймовірно, буде потрібно вивчити такі характеристики, як стабільність напруги,
режими з перехідними і низькими рівнями споживання, частотні характеристики
системи, а також провести аналіз непередбачених обставин. Також необхідно
здійснювати аналіз та визначити рівень вимог до гнучкості енергосистеми, зміни
методів управління енергосистем в умовах впровадження «інтелектуальних» систем,
програмно-цифрового управління, систем управління попитом та акумулювання
енергії.
 необхідні подальші дослідження для визначення впливу високого рівня
впровадження ПДЕ для конкретних енергосистем на рівні напруги та з'єднувальних
перетоків енергії.
Слід очікувати, що ряд обмежень інтеграції ПДЕ можуть бути обумовлені
нестабільністю напруги, зміною реактивної потужності та стійкості при перехідних
процесах.
За підсумками 46 сесії CIGRE «Узагальнюючі світові тенденції розвитку
техніки та технологій для великих електричних систем високої напруги» у числі
проблем, що стоять перед енергосистемами майбутнього, виділено: істотне
зростання населення мегаполісів, посилення екологічних вимог та зміни клімату,
перспективи глобального енергетичного об'єднання, енергетичної безпеки. Нові
технологічні виклики, які необхідно враховувати при формуванні стратегії розвитку
енергосистеми майбутнього: високий рівень розвитку поновлюваних джерел
електроенергії; перспективи зниження собівартості накопичувачів електроенергії;
підвищення рівнів напруги системоутворюючої мережі, розвиток технологій
Microgrids і Big Data (великий обсяг даних).
Широке впровадження ПДЕ, розподіленої генерації, накопичувачів та інших
технологій, таких як управління попитом, справлятимуть істотний вплив на
розвиток традиційних моделей енергетичних ринків і формування енергетичних
балансів. Найближчим часом очікується суттєва зміна ринкових моделей в
електроенергетиці через призму поглибленого впровадження сучасних
інформаційних технологій в усі сфери обігу електричної енергії, як товару.
Все більша увага приділятиметься питанням впливу розподільчих мереж на
надійність об'єднаної енергосистеми. Експерти CIGRE рекомендують розвивати
напрями, пов'язані з підвищенням стійкості енергосистем, стандартизації вимог
приєднання до електричних мереж на всіх рівнях.
Негативні характеристики розподілених енергоресурсів (наприклад,

38
стохастичність генерації ПДЕ) можуть згладжуватися сучасними технологіями і
програмними рішеннями:
 автоматизація розподільчої мережі та автоматизація підстанцій
(самовідновлення), адаптивні системи захисту на великих територіях, системи
управління та контролю, гнучкими системами режимного та програмного
управління останнього покоління (FACTS, «розумні» інвертори та ін.);
 управління розподільчими мережами з боку енергокомпанії включає в себе
використання: програмного забезпечення з управління мережами (Distribution
Management System, DMS), програмного забезпечення з управління виробництвом
електроенергії (Energy Management Systems, EMS), систем управління при
відключеннях (Outage Management Systems, OMS), керівництво по управлінню
напругою і реактивною потужністю (IVVC, CVVC), геопросторового управління
об'єктами (GIS), аналітичних програм з хмарними технологіями, програм управління
попитом тощо;
 з боку споживача: впровадження в мережеву інфраструктуру
«інтелектуальних» лічильників (advanced metering infrastructure, AMI), розвиток
систем «розумних» будинків, пристроїв зарядки для електромобілів тощо.

3. Європейський Союз. Загальна оцінка розвитку енергетичної сфери та

основних напрямів Енергетичної стратегії до 2020 року, нової енергетичної та
кліматичної політики до 2030 року
Найважливішими складовими енергетичної політики Європейського Союзу є
безпека поставок, конкурентоспроможність і стала енергія. Досягнення
належного балансу між цими трьома цілями має вирішальне значення для
економічної конкурентоспроможності ЄС, його політичної самостійності та
активізації боротьби зі зміною клімату.
Зважаючи на низький рівень забезпеченості країн ЄС власними
енергоресурсами, проблема енергозабезпечення є особливо актуальною.
У зв'язку з цим, найбільш важливим для енергетичного сектора ЄС є
реалізація наступних цілей:
• загальна конкурентоспроможність;
• зближення законодавства держав-членів ЄС з метою забезпечення
функціонування внутрішнього ринку;
• розвиток транс'європейських енергетичних інфраструктур;
• зменшення залежності ЄС від імпорту енергоносіїв;
• географічна диверсифікованість закордонних постачань та забезпечення
їхньої безпеки і стабільності.
За оцінкою Єврокомісії сьогодні ЄС є найбільшим імпортером енергії в світі,

39
закуповуючи 54% необхідних йому енергоресурсів з щорічними витратами близько
400 млрд євро (447 млрд дол. США). ЄС імпортує майже 90% сирої нафти, 66%
природного газу, 42% вугілля й інших видів твердого палива, а також 40% урану й
інших видів ядерного палива. Найвищий ступінь залежності від імпорту
спостерігається у двох стратегічно важливих секторах — нафтовому та газовому.

Залежність ЄС від імпорту органічних енергоносіїв

Залежність від імпорту, %
Рік Нафта та
Тверде паливо Природний газ У середньому
нафтопродукти
1990 17,8 80,1 45,5 44,3
2000 30,6 75,7 48,8 46,7
2010 39,4 84,5 62,5 52,7
2012 42,3 86,7 65,9 53,4
2013 44,3 87,5 65,4 53,1
2014 45,8 87,5 67,4 53,4
2015 42,4 88,8 69 53,9
2016 40,2 86,7 70,4 53,6
Джерело: звіти Eurostat та Єврокомісії

Висока залежність від одного постачальника має негативний вплив на

економіку ЄС, знижуючи конкурентоспроможність його промисловості й інших
суміжних підприємницьких секторів на глобальному рівні.
Для вирішення ряду проблем Європейською Комісією в червні 2010 р.
прийнято базовий документ енергетичної політики – «Енергетика 2020. Стратегія
конкурентної, сталої та безпечної енергії» (Енергетика 2020). Енергетичною
стратегією визначено відповідні цілі у сфері енергетики та зміни клімату на 2020 р.
– скорочення викидів парникових газів на 20%, збільшення частки поновлюваних
джерел енергії до 20% і підвищення рівня енергоефективності на 20%.
Положеннями Стратегії відмічено нагальну необхідність розвитку
інфраструктури електромережі для розгортання систем розподіленої генерації на
основі ПДЕ та можливості успішної конкуренції з традиційними видами
енергоносіїв.
Організація впровадження основних положень стратегії ЄС Енергетика 2020,
як базового документу розвитку енергетики Євросоюзу, стало основою для
прийняття Європарламентом Європейської стратегії енергетичної безпеки, як
невід’ємної частини Рамкової Кліматичної та енергетичної політики на період з
2020 до 2030 рр.
40
 Європейською Комісією, вищим органом виконавчої влади ЄС, 25 лютого
2015 р. прийнято Пакет документів Енергетичного союзу СОМ(2015) 80 Рамкова
стратегія для сильного Енергетичного союзу з прогресивною політикою щодо
клімату (Стратегія Енергетичного союзу) та «Дорожню карту для Енергетичного
союзу до 2050 р.», в якій визначені конкретні цілі та пріоритети з планом дій щодо
прийняття відповідної законодавчої бази до 2018 р.
На саміті 24 – 25 жовтня 2014 р. Главами держав і урядів країн-членів ЄС
прийнято основні принципи, представлені Єврокомісією Європейському
Парламенту та Раді «Energy Efficiency and its contribution to energy security and the
2030 Framework for climate and energy policy» (COM(2014) 520, 23.07.2014), щодо
енергетичної політики з енергоефективності та протидії змінам клімату на
період до 2030 р., цілями якої для країн-членів ЄС визначено: зниження викидів
парникових газів на 40%, поліпшення енергоефективності на 27% і
підвищення на 27% використання поновлюваних джерел енергії в енергетичній
структурі Євросоюзу, що значно перевищує раніше прийняті відповідні показники в
Енергетичній стратегії ЄС до 2020 р.
В основу Стратегії Енергетичного союзу ЄС Комісією покладено раніше
прийняті документи: «Стратегія енергетичної безпеки» (COM(2014) 330 final,
28.05.2014); «Пакет ініціатив в галузі збереження клімату і енергетики» на 2020 г.,
план розвитку енергетики на 2050 р., а також висновки доповіді «Про стан
Енергетичного союзу» (2015 р.), щодо формування цілісної стратегії, спрямованої на
інтеграцію енергетики на рівні країн-членів ЄС, створення нової системи управління
та ряду нових показників, що забезпечують конкурентоспроможність і безпеку
енергетичної системи.
До 2030 р. країни-члени ЄС мають досягнути наступних цілей:
 обов'язкова ціль – щонайменше 40 % скорочення викидів парникових
газів у порівнянні з 1990 роком;
 обов'язкова ціль – збільшити долю поновлювальної енергетики у
структурі споживання до 27 %. ПДЕ виконуватимуть провідну роль в переході до
конкурентної, безпечної та сталої енергетичної системи. Реалізація даного
завдання буде грунтуватися на ринково-орієнтованих механізмах, розвитку та
впровадженню нових технологій і систем управління.
 збільшення енергетичної ефективності щонайменше на 27 %
(можливий перегляд цілі у 2020 році і збільшення цільового показника до 30 %).
Ефективне використання енергетичних ресурсів сприятиме виконанню цілей
енергетичної політики ЄС. Роль енергоефективності в Стратегії 2030 буде
уточнюватися при перегляді Директиви з енергоефективності;
 завершення створення спільного енергоринку, з виходом на 15 %

41
цільового орієнтиру для інтерконектингу між країнами ЄС до 2030 року;
 просування важливих інфраструктурних проектів.
ЄС також визначено ціль до 2050 р. – досягти 80 % – 95 % зменшення викидів
парникових газів порівняно з 1990 р. Для цього прийнято Енергетичну дорожню
карту ЄС.
За період з 2008 по 2015 рр. Європейською Комісією (ЄК), Європейським
Парламентом та Радою Євросоюзу прийнято та організовано впровадження ряду
визначальних документів щодо енергетичної політики, стратегії розвитку та
протидії змінам клімату з визначенням цілей та пріоритетів розвитку ЄС, в основі
яких – підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів у всіх сферах
(галузях) економіки, перехід на низьковуглецеві джерела енергії та декарбонізацію
економіки, зниження імпортозалежності та підвищення енергетичної безпеки
співтовариства. Програми з підвищення енергоефективності націлено на
зменшення втрат енергії в процесах виробництва, передавання і розподілення
електричної та теплової енергії, а також видобутку і доставки вуглеводнів.
Основними цілями та пріоритетами Енергетичного союзу передбачено:
створення єдиної архітектури ринку електроенергії; сприяння успішній ринковій
інтеграції електроенергії, що генерується ПДЕ; забезпечення подальшого
підвищення енергоефективності європейської економіки. Для розв'язання цих
проблем Єврокомісією розпочато підготовку до прийняття нового енергетичного
пакету – Четвертого, який ще називають «Зимовим енергопакетом» (Winter energy
package).
Концепція Четвертого енергопакету викладена в доповіді Єврокомісії «Чиста
енергія для всіх європейців» (Clean Energy for All Europeans, COM(2016) 860 final,
30.11.2016). Документ відображає бачення, за яким сценарієм ЄС може здійснити
перехід до нового енергетичного майбутнього.
У цілому проектом Четвертого пакету визначено три основні цілі:
1) досягнення глобального лідерства в сфері ПДЕ; 2) забезпечення кращих умов для
споживачів; 3) пріоритетність енергоефективності. Наразі це перелік пропозицій та
заходів, що охоплюють питання підвищення енергоефективності, децентралізації
генерації, прискорення інновацій у сфері чистої енергії і модернізації будівель та
екодизайну, розвитку ПДЕ, структури ринку електроенергії, правил постачання та
регулювання для Енергетичного союзу. Передбачено також формування заходів
щодо стимулювання державних і приватних інвестицій, сприяння підвищенню рівня
конкурентоспроможності промисловості Євросоюзу і пом’якшення соціальних
наслідків переходу до екологічно чистої енергії.
Згідно доповіді Єврокомісії, реалізація пропозицій нового пакету має
забезпечити щорічне зростання обсягу ВВП ЄС на 1% протягом наступного

42
десятиліття і створення 900 тис. нових робочих місць, залучення до 177 млрд євро
річних державних і приватних інвестицій з 2021 року. Новим енергопакетом також
визначено амбітну мету – довести частку виробництва електроенергії з ПДЕ до
50% від загального обсягу виробництва до 2030 року.

3.1. Аналіз динаміки основних показників ефективності використання

енергоресурсів
За даними незалежної інформаційно-консалтингової компанії Enerdata, яка
спеціалізується на глобальних дослідженнях ринків енергоносіїв та енергоресурсів,
обсяг внутрішнього споживання первинної енергії в ЄС на 2016 р. склав
1591 млн т н.е., що менше рівня 1990 р. на 3,8% і на 11,6% менше рівня пікового
значення в 2006 р., який дорівнював обсягу в 1800 млн т н.е.

Динаміка обсягу кінцеого споживання первинної енергії в ЄС,

1990 – 2016 рр., млн т н.е.

Джерело: за даними Enerdata

За період 1990 – 2016 рр. знижено рівень енергоємності ВВП ЄС на 37,7%, що

підтверджує результативність енергетичної політики у сфері енергоефективності в
країнах ЄС. За цей же період чисельність населення на території ЄС-28 зросла на
7,4% (на 35 млн осіб).

43
 Динаміка енергоємності ВВП ЄС, 1990 – 2016 рр.,
кг н.е. / дол. США (2005 р. ППС)

Джерело: за даними Enerdata

За 2000 – 2016 рр. економіка ЄС стабільно зростає, як результат, обсяги ВВП

зросли на 25%, при зниженні енергоємності ВВП на 25,5% (з 0,137 до
0,102 кг н.е./$2005 (ПКС) у 2016 р., додатки 2, 3).
За даними звіту «Wind in power 2017. Annual combined onshore and offshore
wind energy statistics. Published February 2018» Європейської вітроенергетичної
асоціації (EWEA), за 12 років суттєво зменшилася частка нафтопродуктів у
структурі енергетичного сектора Європи – з 7,7% до 3%. Тут перш за все
позначилися наслідки світової нафтової кризи 80-х рр. минулого століття. Обсяги
ВЕС у загальному енергобалансі зросли з 6% у 2005 р. до 18% у 2017 р., обсяги
встановленої потужності СЕС зросли у 38 раз, при незмінному балансі газових
потужностей – біля 20% та зниженні потужностей ТЕС, працюючих на вугіллі, на
9%. При цьому, лише у Німеччині, знижено обсяги виробництва електроенергії
електростанціями, працюючими на кам’яному вугіллі на 5%, бурому вугіллі на
3,4%.

44
 Динаміка загальної встановленої енергетичної потужності ЄС
за 2005 – 2017, МВт

Джерело: EWEA «Wind in power 2017. Annual combined onshore and offshore wind energy
statistics. Published February 2018»

Сектор атомної енергетики країн ЄС скоротився майже на 7%, причому

подальше скорочення атомних потужностей передбачено прийнятими
енергетичними стратегіями таких країн, як Німеччина, Швеція і Франція. Зокрема, у
Німеччині потужність АЕС знижено до 12 ГВт (-40%) з завершенням виводу з
експлуатації 7 діючих електростанцій до 2022 р.
У секторі поновлюваної енергетики ЄС чітко дотримується визначених цілей і
щорічно збільшує частку «зеленої» енергії в загальному енерговиробництві.
Загальна потужність генерації ЄС лише у 2016 р. зросла на 7 ГВт. Більшість нових
встановлених потужностей в ЄС припадає на ПДЕ – 75%, з яких вітрові потужності
становлять 44%, сонячні – 29%. Введення нових вугільних та газових потужностей
становить 16% і 6% відповідно, при цьому темпи виведення з експлуатації
потужностей неефективних вугільних ТЕС значно переважають.

45
 Динаміка нової встановленої потужності за видами ресурсів, МВт

Джерело: EWEA «Wind in power 2017. Annual combined onshore and offshore wind energy
statistics. Published February 2018»

Важливу роль в цьому процесі відіграє інвестиційна складова. Тільки за

2017 р. в «чисту» енергетику було інвестовано 42,7 млрд євро.
Інвестиції в чисту енергетику в ЄС, млн євро

Джерело: EWEA «Wind in power 2017. Annual combined onshore and offshore wind energy
statistics. Published February 2018»

За прогнозом МЕА, у період до 2030 р., навіть в умовах реалізації програм з

енергоефективності країн ЄС, потреба в енергоресурсах щорічно зростатиме з
темпом 1,7 % і досягне 15,3 млрд т н.е. Попит на нафту збільшиться з 9,7 млн т/день
46
у 2000 р. до 16,3 млн т/день у 2030 р., при цьому майже три чверті приросту
припадатиме на транспортний сектор. Згідно прогнозу споживання природного газу
подвоїться, а його частка в балансі енергоносіїв зросте з 24,5 до 28 %.

3.2. Енергетична політика ЄС в галузі енергоефективності

Енергозбереження та підвищення енергетичної ефективності є пріоритетним
напрямом енергетичної політики ЄС, реалізація якої сприяє створенню
конкурентоспроможної та енергетично незалежної економіки, зниженню
негативного впливу на навколишнє середовище.
Реальні дії на рівні ЄС щодо стимулювання енергозбереження та підвищення
енергетичної ефективності розпочато у 1998 р. з прийняття Радою Європи резолюції
щодо стратегії про енергетичну ефективність.
Законодавча база ЄС в сфері енергозбереження та підвищення енергетичної
ефективності ґрунтується на директивах, що розробляються Єврокомісією і
затверджуються Європейським парламентом і Радою Європи. Директиви
зобов'язують країни-члени ЄС домагатися конкретних результатів у сфері
енергоспоживання, необмежуючи шляхи і способи їх досягнення.
Для реалізації основних цілей європейської Стратегії енергетичної безпеки та
Плану створення Енергетичного союзу в межах ЄС щодо підвищення енергетичної
ефективності до 27% та зниження викидів парникових газів на 40% при доведенні
використання ПДЕ до 27 – 30%, Європейським Парламентом 13 вересня 2016 р.
прийнято Стратегію ЄС в сфері опалення та охолодження (EU Strategy on heating
and cooling, СОМ(2016) 51), основними пріоритетами якої визначено підвищення
енергоефективності та декарбонізації діючих і споруджуваних будівель в усіх
галузях економіки.
Враховуючи, що системи опалення та охолодження в країнах ЄС споживають
понад половини використовуваних енергетичних ресурсів, з яких біля 75% з
неекологічно чистого викопного палива, одним із основних напрямів Енергетичного
союзу стало розроблення та безальтернативне впровадження середньо- та
довгострокових програм щодо реформування неефективних систем опалення
(охолодження) для зниження імпорту енергоносіїв та рівня імпортозалежності країн
Євросоюзу.
В аналітичній частині Стратегії ЄС у сфері опалення та охолодження
відмічено що частка ПДЕ в 2015 р. в загальному обсязі первинної енергії для
опалення та охолодження не перевищувала 22%, у той час як обсяги енергії з
викопних видів палива становили майже 65%. При цьому у країнах-членах ЄС 45%
енергії для опалення та охолодження використовується в житловому секторі, 37% у
промисловості і 18% у сфері послуг. У той же час зазначені сектори економіки

47
мають значний невикористаний потенціал для зниження обсягу енергоспоживання
через підвищення ефективності та передбачуваному Стратегією переходу на ПДЕ.
Відповідно до цього ЄК докорінно переглянуто завдання з
енергоефективності та визначено цей напрям в якості окремого джерела енергії в
комплексі заходів з енергоощадності. При розгляді концепції ринку електроенергії
ЄК визначено, що ефективність використання енергоресурсів і регулювання попиту
на стороні енергоспоживання можуть конкурувати на рівних з введенням
відповідних генерувальних потужностей. Досягнення цієї мети залежатиме від
повноти виконання базових документів у сфері енергоефективності – Директиви
2012/27/ЄС, якою встановлено загальні вимоги з підвищення енергоефективності в
країнах ЄС, Директиви 2010/31/ЄС з модернізації житлового фонду щодо його
декарбонізації та Директиви 2010/30/ЄС з енергетичного маркування продукції.
Основним нормативно-правовим документом у сфері енергоефективності є
Директива 2012/27/ЄС (EED) щодо енергоефективності. Положеннями директиви
визначено:
 організацію виконання завдань з модернізації будівель, впровадження
інноваційних технологій у системах централізованого теплопостачання та
кондиціонування, що дозволяє скоротити нинішні обсяги споживання природного
газу більше ніж на 30%;
 підвищення ефективності енергетичної системи. Енергетичні компанії,
які підпадають під дію директиви, зобов’язані досягти встановленого рівня
енергоефективності виробництва і транспортування енергії. Одним із заходів для
споживачів електроенергії є вимога щодо щорічного зниження загального
енергоспоживання на 1,5 % за період з 2014 р. по 2020 р. від рівня 2009 р.;
 розширення систем когенерації. Рекомендовано застосовувати
комплексний підхід із метою залучення всього існуючого потенціалу
енергоощадності, зокрема заощаджень у енергопостачанні та секторах кінцевого
споживання. Водночас доповнено положення Директиви 2006/32/ЄС та Директиви
2004/8/ЄС Європейського Парламенту та Ради про заохочення когенерації на основі
попиту на корисне тепло на внутрішньому енергетичному ринку. При цьому
споживачі енергії повинні мати вільний доступ до даних про своє
енергоспоживання;
• енергоаудит. Установлено перелік організацій і компаній, які оперують на
енергетичному ринку та які є великими споживачами енергії і підпадають під
вимоги Директиви про необхідність проходження процедури енергоаудиту.
Процедуру енергетичного обстеження запропоновано проводити не пізніше ніж
через три роки з моменту вступу в силу директиви (2012 р.) і повторювати кожні
чотири роки кваліфікованими енергоаудиторами;

48
 • впровадження системи енергетичного менеджменту. Для реалізації
потенціалу енергоощадності в окремих сегментах ринку, де енергетичний аудит, як
правило, не проводиться на комерційній основі (як, наприклад, у сегменті малих і
середніх підприємств (МСП), країнам-членам слід розробити програми заохочення
МСП до проведення енергетичних аудитів. На великих підприємствах енергетичні
аудити мають бути обов’язковими та регулярними. Під час проведення
енергетичних аудитів слід ураховувати відповідні європейські та міжнародні
стандарти, такі як EN ISO 50001:2011 (Системи енергетичного менеджменту) чи EN
16247-1 (Енергетичні аудити) або з урахуванням енергетичного аудиту, EN ISO
14000 (системи екологічного менеджменту), а також дотримуватися положень
Додатку VI «Мінімальні критерії проведення енергетичних аудитів, зокрема у
рамках систем енергетичного менеджменту» цієї Директиви;
• підвищення ефективності систем опалення та кондиціонування повітря.
До грудня 2015 р. всі країни-члени ЄС мають завершити і надати Єврокомісії звіти
про поточний стан справ і плани у сфері комбінованого виробництва теплової та
електричної енергії для опалення та кондиціонування повітря будівель;
• розроблення механізмів фінансування. Органи державної влади кожної з
країн-членів ЄС мають розробляти та впроваджувати або використовувати вже
існуючі механізми фінансування інвестицій у сферу енергоефективності;
• загальноєвропейські та національні цілі. Директива визначає спільну мету
щодо зниження енергоспоживання в ЄС на 20% до 2020 р., погоджену
Європейською Радою у червні 2010 р. Первинне енергоспоживання у 2020 р. має
становити 1474 млн т н.е. проти прогнозованого Радою 1842 млн т н.е.
Моніторинг рівня енергетичної ефективності на нових енергооб'єктах.
30 листопада 2016 р. Європейська Комісія запропонувала оновити Директиву
2012/27/ЄС в рамках прийняття енергетичного пакету заходів зі збереження
конкурентоспроможності ЄС «Чиста енергія для всіх європейців» (Clean Energy For
All Europeans), зокрема забезпечення 30% мети підвищення енергоефективності до
2030 р., а вже 26 червня 2017 року Європейською Радою ЄС узгоджено положення
щодо скоригованих директив з енергоефективності та енергетичних характеристик
будівель, а також затверджено новий порядок маркування енергетичної
ефективності.
Для виконання спільної енергетичної політики ЄС країни-члени повинні
визначити свої поетапні національні цілі. До 2030 р. кожна країна-член ЄС має
досягти 12% для поновлюваної енергії, споживаної транспортом. До 2022 р. уздовж
доріг Транс'європейської мережі 90% заправних станцій повинні бути обладнані
пунктами підзарядки для електромобілів.
Європейським Парламентом у переглянутій Директиві 2012/27/ЄС

49
встановлено нові цілі для більш ефективного використання енергії:
 підвищення енергоефективності до 2030 року на 35%;
 збільшення частки ПДЕ до 35% від загального споживання енергії та заборону
пальмової олії в біопаливі з 2021 р.
20 грудня 2017 р. Європейською Радою ЄС, Парламентом ЄС і ЄК погоджено
зміни до Директиви 2010/31/ЄС про енергоефективність будівель (Energy
Performance of Buildings Directive, EPBD), які після відповідної апробації мають
бути прийняті в 2018 р.
Відповідно EPBD визначено наступні вимоги:
 кожна будівля повинна мати енергетичний паспорт;
 країни-члени ЄС повинні встановити контроль над системами опалення
та кондиціонування повітря;
 країнам-членам ЄС необхідно встановити спеціальні вимоги з
енергоефективності для нових будівель, капітального ремонту будівель, а також для
заміни або модернізації будівельних елементів (систем опалення, вентиляції, дахів,
стін і т.д.);
 починаючи з 31 грудня 2020 року всі нові будівлі мають відповідати
практично «нульовому» рівню енергоспоживання (nearly zero-energy buildings),
громадські будівлі – з 31 грудня 2018 р.;
 країни ЄС повинні запровадити національні заходи з фінансування
підвищення енергоефективності будівель.
Згідно з положеннями Директиви «майже нульовий або дуже низький обсяг
необхідної енергії повинен бути в значній мірі покритий за рахунок енергії з
поновлюваних джерел».
Законодавчі положення модифікованої Директиви EPBD стали новим
важливим етапом значного розширення сфери енергозбереження. Зокрема,
Директивою визначено мінімізацію енергетичних характеристик для елементів
будівель, включаючи системи опалення та кондиціювання.
Модифікованою Директивою EPBD передбачено запровадження індикаторів
«розумності» для будівель, а також спрощену процедуру інспекції систем опалення
та кондиціювання повітря.
Згідно внесених директивних змін та доповнень, до 2050 року всі будівлі в
ЄС мають бути доведені до рівня «стандарту майже нульового споживання
енергії», що сприятиме підвищенню темпів реновації (енергетичної санації)
нерухомості. За розрахунками Європейської Комісії, потрібно щорічно ремонтувати
(з підвищенням енергоефективності) в середньому 3% будівель.
Оновлена директива вимагає від країн-членів ЄС підготовки дорожніх карт
декарбонізації сектора нерухомості з визначенням проміжних цілей-2030.

50
 Положеннями нової редакції вводиться поняття «індикатор розумності»
(smartness indicator) – новий інструмент для вимірювання здатності будівель
покращувати роботу інженерних систем і взаємодію з електричною мережею,
адаптуючи використання енергії до реальних потреб споживача. Європейській
Комісії доручено розробити зазначену концепцію до кінця 2019 року.
Нові та відремонтовані будівлі, в умовах заміни теплового обладнання, мають
бути оснащені автоматизованими пристроями для регулювання температури. Також
посилюються правила інспектування систем опалення та кондиціонування повітря і
автоматизації будівель.
У новій редакції Директиви вводяться вимоги, спрямовані на стимулювання
розвитку електротранспорту, вводиться обов'язкова вимога, щодо запровадження
пристроїв, як мінімум, однієї зарядки для електромобілів в нових будинках і
будівлях при яких число паркувальних місць перевищує 10, після їх капітального
ремонту.
Оскільки значні обсяги споживаного ЄС природного газу використовуються
для обігріву будівель, нова редакція Директиви додатково сприятиме зниженню
споживання газу в ЄС у середньостроковій перспективі. У новому тексті документу
підкреслюється, що «1% економії енергії знижує обсяги імпорту газу на 2,6% що
сприятиме зменшенню рівня імпортозалежності та підвищенню енергетичної
незалежності Європейського Союзу».
У липні 2017 р. Європейським Парламентом було прийнято Регламент
2017/1369/ЄС щодо енергетичного маркування (Energy Labelling Regulation) з
метою поступової заміни Директиви 2010/30/ЄС щодо енергетичного маркування
(EU's Energy Labelling Directive).
Регламентом 2017/1369/ЄС визначено критерії енергетичного маркування,
введено електрону базу енергоефективної продукції з січня 2019 року для посилення
прозорості та підвищення рівня відповідності діючим нормативам. Тим самим в ЄС
вводиться істотно оновлена система класів енергетичної ефективності з
інформуванням споживача (покупця) про рівень енергоефективності виробів. Для
високоефективної продукції передбачено створення конкурентних переваг і
стимулів.
Новою системою маркування в обов'язковому порядку вводяться класи
енергоефективності промислової продукції, пов'язаної з енергоспоживанням, від А
до G з кольоровим маркуванням від темно-зеленого (найбільша енергетична
ефективність) до червоного (найменша енергетична ефективність). Наявні
сьогодні на етикетках енергоефективності для цілого ряду виробів класи А +, А ++ і
А +++ повинні бути виключені по мірі перегляду (масштабування) виконавчих
заходів Регламентів ЄС, що встановлюють конкретні вимоги до енергомаркування

51
певних груп продукції.
До 02.11.2018 р. мають бути масштабовані класи енергетичної ефективності
відповідно до Регламентів 1059/2010/ЄС (енергомаркіровка посудомийних машин),
1060/2010/ЄС (холодильного обладнання), 1061/2010/ЄС (пральних машин),
1062/2010/ЄС (телевізори і телевізійні монітори), 874/2012 ЄС (лампи електричні), а
також повинна бути переглянута Директива 96/60/ЄС (енергомаркіровка
комбінірованнних прально-сушильних машин). Підлягають перегляду до 02.08.2025
Регламенти 811/2013/ЄС (енергомаркіровка обігрівачів приміщень), 812/2013/ЄС
(водонагрівачі прохідні і накопичувальні), 2015/1187/ЄС (твердопаливні бойлери та
інше обладнання).
Положеннями Регламенту 2017/1369/ЄС передбачається регулярне
масштабування класів енергоефективності – орієнтовно раз в 10 років. До класу А,
при цьому, має належати не менше 30% моделей продукції, розміщеної на ринку
Євросоюзу.
Регламентом 2017/1369/ЄС істотно розширено обов'язки виробників,
імпортерів і продавців, зокрема, у частині ведення бази даних Євросоюзу за
інформацією з питань енергоефективності. Зазначена інформація має
використовуватися в оперативному режимі споживачами, наглядовими органами,
експертами та функціонерами Єврокомісії, що займаються аналізом ринку з метою
розвитку і вдосконалення регулюючого законодавства.
Осучаснений варіант енергоефективного маркування для побутових приладів,
а також скориговані директиви з енергоефективності та енергетичних характеристик
будівель суттєво впливатимуть на рівень реалізації цілей кліматичної політики ЄС.
Розглядаючи досвід енергетичної політики ЄС у сфері енергоефективності,
можна виділити ключові положення з метою запозичення досвіду іншими країнами,
а саме:
1. Ухвалення національних цільових показників по енергоефективності.
2. Обов'язкові вимоги до енергоефективності при державних закупівлях.
3. Введення енергоаудиту для великих компаній і виробництв.
4. Реконструкція будівель з метою підвищення енергоефективності.
5. Застосування відповідних класів енергетичного маркування
енергоспоживаючого обладнання.
6. Введення зобов'язань фінансування заходів з енергозбереження для
енергопідприємств.
7. Введення заборони на реалізацію будь-яких товарів, що не відповідають
нормам ефективності електроспоживання.
Механізми підвищення енергоефективності не носять обмежувальний
характер і можуть бути прийняті на національному рівні країни з урахуванням

52
специфіки внутрішнього ринку і енергетичної політики.
3.3. Оцінка можливості переходу до 2050 року європейської
електроенергетики на вуглецево-нейтральну
У грудні 2017 року Європейським союзом електротехнічної промисловості
(Eurelectric), який об'єднує 3500 енергетичних компаній, презентовано Декларацію
«Бачення для європейської електроенергетики» (Vision for the European electricity
industry) щодо переходу до 2050 р. європейської електроенергетики на вуглецево-
нейтральну через реалізацію заходів з розвитку ефективної, екологічно чистої
економіки. Зокрема, відповідно до основних положень документу, учасники союзу
інвестуватимуть в екологічно чисті технології генерації та заходи, щодо
забезпечення енергетичної трансформації, для зниження обсягів викидів з
послідовною переорієнтацією електроенергетики в вуглецево-нейтральну «задовго
до середини століття».
Учасники планують сприяти трансформуванню енергетичної системи, для
підвищення гнучкості, стійкості та ефективності. В умовах більш широкого
використання поновлюваних джерел енергії, управління попитом, розвитку мереж
на основі розподіленної генерації, а також впровадження цифрових технологій.
Відповідно до положень Декларації європейська енергосистема має
ґрунтуватися на безвуглецевих технологіях, головним чином ПДЕ.
Технічні можливості ЄС для переходу на 100% ПДЕ. Доступні сьогодні
технології при їх масштабному та системному впровадженні дозволяють
прогнозувати можливість забезпечити 100% енергозабезпечення ЄС з поновлюваних
джерел відповідно до висновків аналітичної доповіді "Енергетичний Атлас Європи",
в якій проведено аналіз поточного стану поновлюваної енергетики в ЄС та її
перспективи до 2050 року. Зазначений "Енергетичний Атлас Європи" було спільно
опубліковано Фондом Генріха Бьолля, Friends of the Earth Europe, Європейською
Федерацією поновлюваних джерел енергії (EREF) та Зеленою Європейською
Фундацією.
За останні чотири роки понад 90% нововведених генеруючих потужностей в
ЄС – це ПДЕ, переважно вітрової та сонячної енергетики.
На сьогодні країнами ЄС накопичено значний досвід інтеграції великих
потужностей вітрової та сонячної енергетики, для яких обсяги генерації залежать від
погодних умов та часу доби. Поряд з цим, споживання нафти, вугілля та природного
газу все ще переважають у секторах транспорту, опалення та охолодження, тому
нагальними задачами є розширення застосування поновлюваних джерел енергії в
комплексі з розробкою та реалізацією нових технологій «Smart Grid», «Smart
Metering» тощо.
За висновками зазначеної роботи, для подальшого підвищення частки ПДЕ в

53
загальному енергопостачанні є інтеграція електроенергетики з транспортом і
опаленням та впровадження, опрацьованих в країнах-членах ЄС, механізмів
керування попитом. Наявні зараз технології накопичення та перетворення енергії та
електронні системи управління дозволяють успішно вирішити проблему заміщення
викопного палива в усіх секторах.

3.4 Досвід Німеччини з енерго- та екологоефективного використання

енергоресурсів
Німеччина – одна з найбільш економічно розвинених держав світу, яка в
2016 р. по номінальному обсягу ВВП (3,467 трлн дол. США) посідала п'яте місце в
світі.
Для Німеччини характерний інноваційний сектор економіки з
високопродуктивною промисловістю, індустрією знань та високою часткою послуг.
У 2016 р. частка сектора послуг у формуванні ВВП становила 69,1%, промисловості
– 30,3%, а сільського господарства – 0,6%. У секторі послуг зайнято 73,8%
працездатного населення країни, в промисловості – 24,6% а в сільському
господарстві – 1,6%. Рівень безробіття не перевищував 4,3%, а зовнішній борг
становив 5,624 трлн дол. США (2016 р.).
Економіка Німеччини характеризується добре розвиненою інфраструктурою
та висококваліфікованою робочою силою. Економічна система характеризується
багатьма специфічними рисами. Вона організована за соціально-ринковим
принципом, в якому успішно поєднуються соціальний баланс і ринкова свобода. У
центр системи поставлена підприємницька діяльність держави, що забезпечує
рівномірний розподіл соціальних благ в суспільстві.
У 2010 р. в країні була прийнята «Енергетична стратегія Німеччини - 2050»
(концепція Епеrgiewende – Енергетичний поворот), якою визначено курс на
поступову відмову від вугільної та ядерної енергетики з майже повним переходом на
використання поновлюваних джерел енергії. Стратегією передбачено зниження
залежності від імпорту енергоносіїв, приділено увагу проблемі зміни клімату та
боротьбі з монополізмом в енергетичному секторі.
У загальному обсязі використання первинних енергетичних ресурсів частка
поновлюваних джерел енергії до 2050 р. повинна скласти 60%, а у виробленні
електроенергії – 80%. Поставлені цілі вважаються досяжними за умови значного
підвищення ефективності використання первинних джерел енергії розвитку
технологій сонячної та вітрової енергетики.
У наступній таблиці представлена зміна окремих показників використання
первинних джерел енергії, визначених Енергетичною стратегією країни до 2050 р.

54
 Зміна деяких показників використання ПДЕ (у %)

Показник 2012 2020 2030 2040 2050

Частка ПДЕ в загальному споживанні 10/20* 18/35 30/50 45/65 60/80

40/ 30/
Скорочення споживання (порівняно з 2008 р.) 5/1 20/10 немає немає 50/25
даних даних
*
чисельник – у первинних енергетичних ресурсах, знаменник – у виробництві електроенергії
Джерело: Энергохозяйство за рубежом №1, 2018

За останні майже два десятиліття відбулися істотні зміни у структурі

виробництва електроенергії. Так, у 1997 р. 52% обсягу виробництва електроенергії в
Німеччині забезпечувалося за рахунок використання кам'яного і бурого вугілля,
31% – ядерної енергії, 4% – гідроенергії, 9% – природного газу і 1% – нафти.
У 2016 р. було вироблено 642,9 ТВт•год електроенергії, при чому внесок ТЕС на
бурому вугіллі склав 24%, кам'яному вугіллі – 18,2% (разом майже на 10% менше
ніж у 1997 р.), на природному газі – 8,8% і з використанням нафти – 0,8%, ГЕС –
6,0%. Частка АЕС у загальному виробітку знизилась до 13,4%. З використанням
поновлюваних джерел енергії в 2016 р. було вироблено в країні близько 185 ТВт•год
електроенергії, або 28,8% загального виробництва.

Динаміка встановленої потужності електростанцій Німеччини, млн кВт

Електростанції 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2016

ТЕС 77,738 79,558 80,244 80,951 89,421 89,649 91,368 97,203 117,1

ГЕС 10,067 10,000 10,640 11,028 11,436 11,257 11,240 11,234 11,738

АЕС 20,208 20,486 20,480 20,467 20,467 12.068 12,068 12,074 12,179

ПДЕ
26,061 29,232 35,584 44,537 54,572 64,317 71,441 77,905 91,043
Електростанції
У тому числі: 13,50 15,031 18,68 22,37 29,060 31,304 34,660 39,193 49,8
ВЕС
СЕС 11,97 13,67 16,16 21,67 25,039 32,643 36,337 38,236 40,72
Біопаливо
0,59 0,53 0,74 0,49 0,473 0,370 0,444 0,476 0,523
тощо
Всього 134,074 139,276 146,948 156,983 175,896 177,291 186,117 198,416 232, 06

Джерело: Eurostat

55
 Динаміка виробництва електроенергії, млрд кВт•год
Електростанції 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2016
ТЕС 425,321 416,762 385,488 411,569 410,773 423,424 428,094 409,688 423,276
ГЕС 28,457 26,963 24,710 27,356 23,511 27,849 28,782 25,444 38,34
АЕС 140,534 148,495 134,932 140,556 107,971 99,460 97,290 97,129 79,57
ПДЕ
42,43 44,59 44,86 49,39 70,8 79,08 84,558 95,87 101,71
Електростанції
У тому числі:
29,52 31,05 31.21 34,36 48,88 50,67 51,70 57,70 62,7
ВЕС
У тому
11,55 12,15 12,21 13,44 19,59 26,38 31,01 36,05 36,5
числі:CЕС
У тому числі:
біопаливо 1,36 1.39 1,44 1,59 2.33 2,03 1,84 2,12 2,51
тощо
Всього 636,742 636,81 589,99 628,871 613,055 629,813 638,724 628,131 642,896
Джерело: Eurostat
Баланс електроенергії Німеччини, млрд кВт•год
Електроенергія 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2016
Виробництво 637,100 637,232 590,367 613,068 628,984 629,812 638,729 627,795 642,896
Споживання 586,448 583,865 550,646 584,064 586,941, 579,897 577,733 568,435 594,6
Експорт 62,508 61,770 54,132 54,768 57,917 66,810 71,415 74,320 85,3
Імпорт 45,963 41,670 41,859 51,003 42,962 46,268 39,222 40,435 37
Власні
потреби та 34,107 33,267 27,448 25,239 27,088 29,374 28,803 25,474 26,287
втрати
Джерело: Eurostat

З 2016 р. виробництво електроенергії на АЕС та вугільних ТЕС скоротилося:

атомними електростанціями вироблено на 7,8% менше електроенергії,
електростанціями на бурому вугіллі – на 3,4%, на кам'яному вугіллі – на 5%
порівняно з 2015 р.
У той же час у 2016 р. виробництво електроенергії з використанням
природного газу зросло на 45,9%, що в значній мірі обумовлено відносно низькими
цінами на блакитне паливо та високими цінами на вугілля.
За даними національного інституту енергетичних систем (FraunhoferISE),
сукупне зростання встановленої потужності електростанцій Німеччини за період
2007 – 2016 рр. на 98 ГВт дозволило протягом тривалого часу експортувати близько
10% обсягу виробленої в країні електроенергії. Основним покупцем електроенергії
були Нідерланди, з частковим реекспортом до Бельгії та Великобританії.
Електроенергія також поставлялася в Швейцарію, Австрію та Польщу.
За даними Energy Charts (проект інституту Fraunhofer ISE), за підсумками
2017 р. частка ПДЕ в загальному обсязі склала – 38,5%, за перші чотири місяці
2018 р. 42,1%, що відображено на наступній діаграмі.
56
 Джерело: http://renen.ru/category/vie/all-vie

За чотири місяці 2018 р. вітровими електростанціями вироблено 9 ТВт⋅год

(20,7%), а сонячними – 5,26 ТВт⋅год (12,1%). При цьому, джерелами сонячної
енергетики вироблено в 3,2 рази більше електроенергії порівняно з використанням
природного газу.
Слід відзначити, що частка стохастичних ПДЕ (сонячної та вітрової
енергетики) у виробництві електроенергії за квітень 2018 р. склала 32,8%, що в
умовах такої потужної економіки, як німецька, не було відмічено порушень
енергопостачання.
Німецький досвід підтверджує на практиці висновки МЕА, що енергосистема з
високою часткою нестабільних ПДЕ, при належному режимному управлінні, може
працювати надійно.
Відповідно до законодавства країни щодо розвитку поновлюваних джерел
енергії (Erneuerbare-Energien-Gesetz, EEG) до 2050 р., ПДЕ мають забезпечити до
80% споживання електроенергії. Відповідно до цього в країні розглядається питання
коригування коаліційної угоди в частині підвищення частки ПДЕ до 65% до 2030 р.
Федеральним союзом німецької промисловості (Bundesverband der Deutschen
Industrie, BDI), який представляє практично весь промисловий сектор країни,
опубліковано «програмну» доповідь «Кліматичні шляхи для Німеччини» (Klimapfade
für Deutschland).
Відповідно до доповіді, до 2050 р. викиди парникових газів у Німеччині мають
бути скорочені на 80-95% порівняно з рівнем 1990 р. Такий цільовий інтервал,
встановлений Урядом країни, відповідає загальноєвропейським цілям. У зв'язку з
цим завданнями було проведено: всебічний аналіз можливих наслідків таких змін

57
для німецької промисловості та економіки в цілому; визначено економічно
ефективні для народного господарства шляхи по досягненню кліматичних цілей.
У дослідженні розглядаються три сценарії розвитку в залежності від
прийнятого рівня скорочення викидів парникових газів до 2050 р.
«Референтний» сценарій (Referenzpfad), як базовий сценарій. Продовження
нинішньої політики відповідно до чинного законодавства у поєднанні з наявними
технологіями та їх передбачуваними майбутніми удосконаленнями забезпечить до
2050 р. зниження викидів парникових газів на 61%.
У секторі нерухомості політика у галузі енергетичної санації (реновації)
будівель до 2050 р. приведе до зниження викидів на 70% порівняно з 1990 р.
В енергетичному секторі впровадження дієвих заходів з розвитку ПДЕ та
зниження частки вугільної генерації забезпечить до 2050 р. скорочення викидів
більш ніж на 70% порівняно з 1990 р.
У промисловості зниження викидів у зв'язку з реалізацією заходів з
енергозбереження та підвищення енергоефективності, навіть в умовах зростання
викидів, пов'язаних з розвитком економіки з прогнозованим середньорічним темпом
в 1,2% до 2050 р., може складати 48% від рівня 1990 р.
У транспортному секторі за рахунок підвищення ефективності двигунів та
інтенсифікацією переходу на електромобілі до 2050 р. приведе до зниження викидів
на 40% від рівня 1990 р., незважаючи на зростання вантажоперевезень.
Відповідні заходи у зазначених секторах економіки потребуватимуть
інвестицій в розмірі 530 млрд євро (або 240 млрд євро з урахуванням економії) до
2050 р.
Сценарій 80% скорочення викидів (80% – Pfad). У доповіді наголошується, що
скорочення викидів парникових газів до 2050 р. на 80% можливе, як з технічної, так
і з економічної точок зору. У той же час це вимагатиме значних зусиль порівняно з
поточною політикою.
У даному сценарії передбачається істотне збільшення кількості легкових
електромобілів (до 26 млн), а також впровадження теплових насосів для опалення
будівель (до 14 млн одиниць).
У результаті впровадження інтенсивних енергозберігаючих заходів
споживання електроенергії до 2050 р. зросте лише на 3%.
В електроенергетиці середньорічне введення потужностей ПДЕ має бути
доведено до 4,7 ГВт на рік, що реально з урахуванням накопиченого досвіду.
Відповідно до 2050 р. на основі ПДЕ може бути доведено виробництво
електроенергії майже до 90%, вугільна генерація скоротиться практично до нуля,
газові електростанції виконуватимуть роль маневреного резерву. При цьому для
згладжування стохастичної генерації на основі ПДЕ потребуватимуться як

58
накопичувачі енергії, так і інтеграція в енергосистему електромобілів і теплових
насосів.
Прогнозна трансформація потребуватиме додаткових інвестицій в розмірі до
15 млрд євро на рік (з урахуванням економії, пов'язаної зі скороченням споживання
палива) і забезпечить збільшення на 0,4 – 0,9% доданої вартості до ВВП країни.
Сценарій 95% скорочення викидів (95% - Pfad). У доповіді зазначено, що даний
варіант знаходиться на межі технічних можливостей та потребує громадського
схвалення. Реалізація сценарію забезпечить фактично нульовий рівень викидів для
більшої частини німецької економіки. Зазначений сценарій може бути реалізовано
лише за умови проведення іншими країнами відповідних заходів.
У таблиці нижче наведена структура електроенергетики Німеччини на
2050 р. залежно від сценарію.

Електроенергетика Німеччини в 2050 р.

за різних кліматичних сценаріїв

Джерело: http://renen.ru/category/vie/all-vie

У кожному із зазначених сценаріїв передбачається значне збільшення

потужностей газової генерації, в основному в режимі резерву, що забезпечуватиме
системну надійність (нинішня встановлена потужність газових електростанцій в
Німеччині становить приблизно 25 ГВт).
Зміну обсягів споживання енергоносіїв у Німеччині представлено на
наступній діаграмі, що показує нинішній та перспективний енергетичний баланс
Німеччини для різних сценаріїв.

59
 Джерело: http://renen.ru/category/vie/all-vie

Споживання викопної сировини буде знижуватися в кожному із сценаріїв.

Енергоефективність. Найважливішим завданням у країні є послідовна
реалізація державного плану підвищення енергетичної ефективності (Nationale
Aktionsplan Energieeffizienz, NAPE – надалі План). Даний План включає близько 30
заходів, що відображають державну стратегію в галузі енергозбереження.
Першочергові заходи Плану. При реалізації першочергових заходів
прогнозується, що сумарний ефект до 2020 р. складе 350 – 380 ПДж або 97,2 –
105,6 тис. ГВт•год. Основні групи першочергових заходів.
Група 1. Підвищення енергоефективності будівель.
Для цього передбачається забезпечити гарантію якості та податкову підтримку
енергетичної модернізації:
 стимулюватимуться заходи щодо підвищення енергетичної ефективності
та введення поновлюваних джерел для виробництва теплової енергії в житлових
будинках. Сумарний обсяг підтримки – 1 млрд євро на рік. Податкова підтримка
терміном від 10 років;
 подальший розвиток програми модернізації будівель з метою зниження
викидів СО2. Передбачено введення підвищених стандартів енергоефективності
житлових будівель «Енергоефективний будинок плюс», розширення підтримки
підвищення енергоефективності нежитлових будівель, збільшення щорічного обсягу
фінансової підтримки на 200 млн євро (до 2 млрд євро);

60
  підтримка оптимізації опалення. Планується стимулювання
добровільних заходів по заміні та модернізації старого та неефективного
опалювального обладнання в комплексі з заходами щодо введення
енергомаркування для опалювальних приладів.
Група 2. Енергоефективність як бізнес-модель: новий імпульс. У рамках
даного блоку передбачається:
 введення конкурентних моделей. Передбачається проведення конкурсу
STromEffizienz Potenziale з поступовим збільшенням обсягу підтримки: 15 млн євро в
2015 р., 50 млн євро в 2016 р., 100 млн євро в 2017 р. та 200 млн євро в 2018 р.;
залучення різних учасників (комунальні підприємства, виробники обладнання,
споживачі та ін.);
 подальший розвиток програми кредитування ремонту будівель.
Програма заснована на зниженні процентної ставки при кредитуванні заходів щодо
підвищення енергоефективності, які впроваджуються при ремонті будівель. Крім
мінімально необхідного для участі в програмі стандарту (економія 10% від
вихідного споживання) введений стандарт преміум (економія 30%);
 підвищення інтенсивності використання відпрацьованого тепла.
Промисловий сектор споживає 2/3 теплової енергії, причому істотна частка
відпрацьованого тепла не використовується;
 пілотна програма «Економічний лічильник». Впровадження систем
інтелектуального обліку дозволяє отримати суттєву економію ресурсів за
допомогою енергетичного менеджменту. З 2015 р. реалізуються пілотні проекти.
Інвестиції в підвищення ефективності можуть рефінансуватися з одержуваної
економії;
 інтенсифікація дослідницької роботи.
Група 3. Енергоефективність: «Вимірювати – Розуміти – Діяти –
Економити». Дана група заходів включає:
- ініціатіву «Мережі підвищення енергетичної ефективності». Прогнозується
створення до 2020 р. 500 мереж підвищеної енергетичної ефективності, що
представляють собою об'єднання підприємств або організацій (за галузевим,
територіальним або змішаним принципом).
- консультування щодо Мереж підвищеної енергетичної ефективності.
Запропоновано програму підтримки енергетичного консалтингу комун, які беруть
участь у роботі Мереж підвищеної енергетичної ефективності.
Заходи в сфері транспорту. Сумарний ефект від впровадження заходів у сфері
транспорту до 2020 р. складе 110 – 162 ПДж або 30,6 – 45,0 тис. ГВт⋅год. шляхом
реалізації паливно-транспортної стратегії (Mobilitäts-und Kraftstoffstrategie, MKS).
Результати виконання заходів, спрямованих на енергозбереження та
61
підвищення енергетичної ефективності в Німеччині. Якщо прийняти показники
1990 р., за 100%, то в 2016 р. споживання первинних енергоресурсів становило
89,8%, а ВВП в порівняльних цінах – 146,6% (за даними міністерства економіки і
енергетики). До 2020 р. прогнозується зниження споживання первинних
енергоресурсів до 77,2% практично у всіх секторах економіки країни. У результаті
прогнозується істотне зниження питомої енергоємності валового внутрішнього
продукту.

4. Україна. Огляд стану та розвитку енергетичної галузі в умовах

інтеграції в європейський енергетичний ринок.
За міжнародними стандартами, економіка України є однією з найбільш
енерговитратних економік світу через велику частку енергомісткіх секторів,
застарілих та неефективних технологій, вкрай зношених основних засобів,
неефективних систем трансформації і постачання енергії та енергетично
низькоефективного фонду будівель.
За даними щорічної доповіді інформаційно-консалтингової компанії, яка
досліджує енергетичні галузі у міжнародному масштабі – Global Energy Statistical
Yearbook 2017, українська економіка залишається другою найбільш енергомісткою
країною у світі з показником енергоємності 0,318 кг н.е./$2005 (2016 р.). Більший
показник лише у Росії – 0,326 кг н.е./$2005 та менший: Узбекістан –
0,262 кг н.е./$2005; Казахстан – 0,209 кг н.е./$2005 тощо.
Низька ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів обумовлює
високий рівень енергомісткості ВВП в Україні, яка за паритетом купівельної
спроможності (ПКС) перевищувала у 2016 р. рівень енергомісткості ВВП Польщі –
у 2,6 раза; Німеччини – у 3,1 раза та середнє значення країн світу – у 2,2 рази
(додаток 3).

Енергомісткість ВВП з урахуванням ПКС, кг н.е./$2005 р.

2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016

Україна 0,413 0,375 0,362 0,344 0,336 0,320 0,318

Польща 0,152 0,145 0,139 0,137 0,128 0,125 0,124

Німеччина 0,116 0,106 0,106 0,108 0,102 0,101 0,101

Світ 0,165 0,161 0,158 0,155 0,151 0,147 0,144

Джерело:https://yearbook.enerdata.ru/total-energy/world-energy-intensity-gdp-data.html

За даними НАК «Нафтогаз України» Україна посідає четверте місце в Європі

62
за обсягами видобутку і третє – за доведеними запасами природного газу,
поступаючись лише Норвегії та Нідерландам та має потенційну можливість
повністю відмовитися від імпорту газу і забезпечувати свої потреби за рахунок
внутрішніх ресурсів. Необхідною передумовою цього є проведення достатніх
обсягів геофізичних досліджень і пошуково-розвідувальних робіт.
За даними НАК «Нафтогаз України» у 2017 р видобуто 20,5 млрд м3
природного газу, що на 2% більше, ніж у 2016 р.
Поставки імпортованого газу в Україну здійснювались у 2017 р. виключно з
європейського газового ринку в обсязі 14,1 млрд м3 (на 27% більше, ніж у 2016 р.)
67 компаніями (34 компанії у 2016 р.).

Видобуток, використання та імпорт газу в Україні, млрд м3

Назва 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

Видобуток 20,5 20,1 20,5 21,4 20,5 19,5 20,1 20,5

Використання газу 57,7 59,3 54,8 50,4 42,2 33,8 33,2 31,9

Імпорт газу 36,6 44,8 32,9 28,0 19,5 16,4 11,1 14,1

Частка імпорту, % 63,4 75,5 60,0 55,5 46,2 48,5 33,4 44,2
Джерело: НАК «Нафтогаз України»

Використання природного газу протягом 2017 р. в Україні становило

31,9 млрд м3, що на 4% менше, ніж у 2016 р. Зменшено використання газу
побутовими споживачами на 6% (з 11,9 млрд м3 у 2016 р. до 11,2 млрд м3 у 2017 р.).
Підприємствами теплокомуненерго (ТКЕ), що виробляють теплову енергію для
населення, зменшено використання газу на 19% (з 5,7 млрд м3 у 2016 р. до
4,6 млрд м3 у 2017 р.). Промисловістю зменшено використання газу на 6% (з
9,7 млрд м3 у 2016 р. до 9,1 млрд м3 у 2017 р.).
За даними Міненерговугілля України видобуток нафти і газового конденсату
в Україні у 2017 р. становив 2,1 млн т, що на 4,2% менше, ніж у 2016 р. За даними
Державної фіскальної служби Україна у 2017 р. імпортовано 1 млн т нафти та
7,8 млн т нафтопродуктів.
Видобуток вугілля в Україні у 2017 р. становив 34,9 млн т, що на 14,6%
менше, ніж у 2016 р. За даними Державної фіскальної служби Україна у 2017 р.
імпортовано 19,8 млн т вугілля. За І квартал 2018 р. імпорт вугілля становив
5,7 млн т, що на 57,6% більше, ніж за цей період у 2016 р. При цьому з РФ – 62,12%;
США – 28,92%; Канади – 6,36% та з інших країн – 2,6%.
Імпорт ядерного палива для АЕС України у 2017 р. становив 58,6% з РФ та
41,4% від компанії Westinghouse Electric. НАЕК «Енергоатом» укладено угоду про
63
продовження договору з американсько-японською компанією Westinghousе Electric
на постачання ядерного палива для 7 (із 15) українських атомних енергоблоків
протягом 2021 – 2025 рр.
Об’єднана енергетична система (ОЕС) України за встановленою потужністю
електростанцій є однією з найбільших енергосистем Європи.
ОЕС України працює у паралельному режимі з енергетичними об’єднаннями
Республіки Білорусь, Республіки Молдови, Російської Федерації (ОЕС Центра, ОЕС
Півдня). Південно-західна частина енергосистеми Західного регіону – «Острів
Бурштинської ТЕС», працює у складі об'єднання енергетичних систем країн Європи
– ENTSO-E. Електричні зв’язки між ОЕС України та суміжними енергосистемами
здійснюються по магістральним та міждержавним електромережам напругою 110 –
750 кВ.
Оперативно-технологічне управління ОЕС України, управління режимами
енергосистем, забезпечення надійності та реалізацію умов паралельної роботи ОЕС
з енергосистемами інших країн, експлуатацію та розвиток магістральних і
міждержавних електромереж здійснює ДП «НЕК «Укренерго», яке має у своєму
складі сім електроенергетичних систем.
Загальна встановлена потужність ОЕС України станом на 01.01.2018 р.
становила 51,8 ГВт, з яких потужність ТЕС, ТЕЦ та блок-станцій становила 59,0%;
АЕС – 26,7%; ГЕС – 9,1%; ГАЕС – 2,9%; ВЕС – 0,6%; СЕС – 1,5% та БіоЕС – 0,2%.
Коефіцієнт використання встановленої потужності за 2017 р. становив 34,4%. При
цьому найбільше використовувалась потужність АЕС – 70,6%.
Виробництво електроенергії електростанціями ОЕС України за 2017 р.
становило 155,4 млрд кВт∙год, що на 0,4% більше порівняно з 2016 р. З них АЕС –
55,1%; ТЕС, ТЕЦ і Блок-станціями – 36,9%; ГЕС – 5,8%; ГАЕС – 1,0%; ВЕС – 0,6%;
СЕС – 0,5% та БіоЕС – 0,1%.
У 2017 р. продаж електроенергії в оптовий ринок електроенергії (ОРЕ)
здійснювали 225 виробників електроенергії, у тому числі ДП «НАЕК «Енергоатом»
(4 АЕС, 15 енергоблоков); 5 компаній теплових електростанцій (12 великих ТЕС);
2 компанії великих ГЕС/ГАЕС, у тому числі ПрАТ «Укргідроенерго» (7 ГЕС та
2 ГАЕС); 26 підприємств, що виробляють електроенергію на ТЕЦ та когенераційних
установках та 192 підприємства, що виробляють електроенергію з використанням
альтернативних джерел енергії.
Експорт електроенергії за 2017 р. становив 5,2 млрд кВт∙год, що на 28,6%;
більше порівняно з 2016 р.
Відповідно до затвердженого Міненерговугілля України 07.03.2018 р.
«Прогнозного балансу електроенергії Об’єднаної електроенергетичної системи
України на 2018 рік» виробництво електроенергії електростанціями ОЕС України

64
становитиме 159,2 млрд кВт∙год, у тому числі АЕС – 53,0%; ТЕС, ТЕЦ і Блок-
станціями – 37,9%; ГЕС і ГАЕС – 7,8%; ВЕС, СЕС і БіоЕС – 1,3%. Експорт
електроенергії за 2018 р. становитиме 6,0 млрд кВт∙год.
Генерувальними компаніями ТЕС ОЕС України на виробництво електро- та
теплоенергії за 2017 р. використано 16,5 млн т у.п. викопних ресурсів, що на 12%
менше, ніж у 2016 р. З них 98,3% – вугілля; 1,2% – газ; 0,5% – мазут.
Споживання електроенергії (нетто) за 2017 р. становило 118,9 млрд кВт∙год,
що на 0,6% більше, ніж у 2016 р. Окремі споживачі зменшили споживання
електроенергії, зокрема, хімічна та нафтохімічна промисловість – на 2,8%;
населення – на 2,5% та комунально-побутові споживачі – на 1,1%.
Основні фактори, які негативно впливають на роботу ОЕС України: комплекс
проблем паливозабезпечення та паливоспоживання ТЕС; фізичне зношення і
моральне старіння більше, ніж 80% енергоблоків ТЕС і ТЕЦ; відпрацювання
розрахункового технічного ресурсу більшістю ліній електропередавання і
електричних підстанцій напругою 220 кВ і вище; наближення до закінчення строку
проектної експлуатації енергоблоків АЕС; незавершеність, у відповідності з
проектами, схем видачі потужності АЕС і передавання її до енергодефіцитних
регіонів, особливо на південь та схід країни; неоптимальна структура генерувальних
потужностей; дефіцит маневрених (9,1% за оптимального рівня не нижче15%) і
регулюючих потужностей (17% за необхідних 30% – 35%) в енергосистемі,
недостатня забезпеченість мобільним резервом ОЕС України в умовах
впровадження поновлюваних джерел енергії (ПДЕ), що мають стохастичний режим
роботи; недостатні рівні статичної і динамічної стійкості окремих вузлів
енергосистеми тощо.
На балансі ДП «НЕК «Укренерго» на 01.01.2018 р. було 23,6 тис. км (по
ланцюгах) магістральних і міждержавних ліній електропередавання (ПЛ) напругою
35 – 800 кВ та 137 електричних підстанцій (ПС) напругою 110 – 750 кВ із
потужністю силових трансформаторів на них 78,7 тис МВ∙А.
Встановлене в системі передавання електроенергії основне обладнання, яке
працює в безперервному режимі і визначає надійність та економічність роботи
енергосистеми, введено в експлуатацію, в основному, у п’ятдесяті – сімдесяті роки
минулого сторіччя, що в значній мірі визначає високий рівень втрат електроенергії в
електромережах та обмежує можливість запобіганню технологічним порушенням –
пошкодженням електротехнічного обладнання або порушенням його
працездатності, що призводить до порушення нормальної та надійної роботи
енергоустановок об’єктів електроенергетики і ОЕС України в цілому. Технологічні
витрати електроенергії на її транспортування електромережами напругою 0,38 –
800 кВ за 2017 р. становили 11,77% від відпуску електроенергії в електромережу.

65
 Технологічні витрати електроенергії на її транспортування
електромережами напругою 0,38 – 800 кВ, %
Назва 2005 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017
Фактичні 14,71 12,54 11,94 11,82 11,41 11,17 11,50 11,74 11,77
Нормативні 13,09 13,43 12,91 12,78 12,66 12,47 12,98 13,28 13,21
Джерело: Міненерговугілля України

При цьому технологічні витрати електроенергії у магістральних

електромережах напругою 220 – 800 кВ за 2017 р. становили 2,71%, а технологічні
витрати електроенергії в електромережах розподільчих компаній напругою 0,38 –
154 кВ за 2017 р. становили 9,9%.
Для зниження технологічних витрат електроенергії в електромережах
електророзподільчих компаній в їх інвестиційних програмах, затверджуваних
НКРЕКП, у тарифах на електроенергію передбачаються відповідні кошти на
здійснення заходів з удосконалення систем та засобів обліку електроенергії,
покращення роботи із споживачами, а також модернізацію, реконструкцію, нове
будівництво електромереж з урахуванням їх оптимальних схем тощо. У результаті
впроваджених заходів за 2017 р. електророзподільчими компаніями заощаджено
понад 2 млрд кВт·год електроенергії на загальну суму 2,9 млрд грн (без ПДВ). Для
вирішення проблемних питань з підвищення рівня енергоефективності роботи
розподільчих електромереж запропоновано комплексний підхід до їх реконструкції
зі зміною конфігурації, підвищенням рівня автоматизації, у тому числі автоматизації
систем обліку електроенергії, а також підвищенням рівня середньої напруги. До
складу заходів інвестиційних програм на 2017 – 2018 рр. 25 енергокомпаніями
включено розробку техніко-економічних обґрунтувань, проектування та виконання
пілотних проектів з підвищення енергоефективності роботи розподільчих
електромереж.
Стратегією сталого розвитку «Україна – 2020», яку схвалено Указом
Президента України від 12.01.2015 р. №5/2015, передбачено лібералізацію ринку
електроенергії та перехід на нову модель функціонування; інтеграцію
енергосистеми України з континентальною європейською енергосистемою ENTSO-
E; модернізацію енергогенерувальних потужностей та електромереж; зниження
енергомісткості ВВП на 20% до кінця 2020 р. шляхом переходу до використання
енергоефективних технологій та обладнання; енергоощадне використання та
споживання енергоресурсів із впровадженням інноваційних технологій;
забезпечення 100% обов'язкового комерційного обліку споживання енергоресурсів;
реалізацію проектів з використанням альтернативних джерел енергії тощо. Серед
стратегічних індикаторів реалізації Стратегії передбачено підвищення частки ВВП
(ПКС) у розрахунку на одну особу з $8, 5 тис. у 2014 р. до $16 тис. у 2020 р.;
66
енергомісткість ВВП до 2020 р. має бути знижено до 0,2 т н.е. на 1000 доларів США.
Приєднавшись до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства
(ЕС) 24.09.2010 р. Україна стала з 01.02.2011 р. повноправним членом ЕС. Законом
України від 15.12.2010 р. №2787-VI Про ратифікацію Протоколу про приєднання
України до Договору про Енергетичне Співтовариство та ратифікувавши Угоду про
асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським
співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони,
Україна зобов’язалася імплементувати у національне законодавство основні акти
законодавства ЄС, зокрема, з енергоефективності, розвитку поновлюваних джерел,
екології та клімату.
У сфері енергетики імплементації підлягають положення Директив Третього
Енергетичного пакету: Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього
ринку електричної енергії, Регламенту (ЄС) 714/2009 про умови доступу до мережі
транскордонного обміну електроенергією, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для
забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та
інфраструктури.
На виконання положень Директиви 2009/72/ЄС прийнято Закон України від
13.04.2017 р. №2019-19 «Про ринок електричної енергії». Відповідно до положень
Закону новий ринок електроенергії базується на принципах лібералізації, ринкового
ціноутворення та конкуренції, посилення ролі та захисту прав споживачів у
відповідності до законодавства та найкращих практик функціонування ринків
електроенергії Європейського Союзу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 р. №559 створено
«Координаційний центр із забезпечення запровадження нового ринку електричної
енергії», визначено склад Координаційного центру та затверджено положення про
нього. Координаційний центр є тимчасовим консультативно-дорадчим органом
Кабінету Міністрів України, утвореним з метою узгодження дій органів державної
влади, установ, організацій та суб’єктів господарювання з питань забезпечення
запровадження нового ринку електроенергії.
Наказом Міненерговугілля України від 06.09.2017 р. №588 «Про організацію
роботи Міненерговугілля з реалізації положень Закону України «Про ринок
електричної енергії» утворено та визначено склад Робочої групи з реалізації
положень цього Закону та затверджено План заходів і Регламент роботи. В рамках
виконання Плану заходів з впровадження нової моделі ринку 27.12.2017 р. НКРЕКП
схвалено проекти постанов: «Про затвердження Правил ринку»; «Про затвердження
Правил ринку «на добу наперед та внутрішньодобового ринку»; «Про затвердження
Кодексу системи передачі»; «Про затвердження Кодексу систем розподілу»; «Про
затвердження Кодексу комерційного обліку електричної енергії»; «Про

67
затвердження Методики (порядку) формування плати за приєднання до системи
передачі та систем розподілу»; «Про затвердження Правил роздрібного ринку
електричної енергії».
Нова модель ринку електроенергії після завершення роботи з підготовки та
прийняття відповідних нормативних актів має запрацювати в країні у другій
половині 2019 р.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 р. №829-р
погоджено «Перетворення державного підприємства «Національна енергетична
компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство» зі 100% акцій у
державній власності. Корпоратизація ДП «НЕК «Укренерго» – одна з ключових
умов успішної сертифікації оператора системи передачі (ОСП), разом з
анбандлінгом та передачею права власності на мережі.
Постановою Верховної Ради України №26-VIII від 11.12.2014 р. №26-VIII
схвалено Програму діяльності Кабінету Міністрів України, серед основних цілей
діяльності якої визначено інтеграцію української енергосистеми в мережу
європейських енергосистем ENTSO-E відповідно до Угоди про Асоціацію між
Україною та ЄС.
Інтеграція української енергосистеми до енергетичної системи
континентальної Європи ENTSO-E – один із першочергових пріоритетів розвитку
держави та енергетичної політики України.
ДП «НЕК «Укренерго» 28.06.2017 р. у Брюсселі підписано «Угоду про умови
майбутнього об’єднання енергосистем України та Молдови з енергосистемою
континентальної Європи», схвалену 28 європейськими системними операторами
Групи ENTSO-E «Континентальна Європа» та 07.07.2017 р. Угода набула чинності.
Документ складається з трьох основних частин: Каталогу вимог, безумовне
виконання яких необхідно для прийняття рішення про об’єднання енергосистем;
Переліку необхідних додаткових досліджень та Дорожньої карти. Каталог заходів
Угоди на 95% базується на вимогах Operational Handbook – збірки правил та
стандартів, за якими працюють 36 країн Європи – членів ENTSO-E.
За розрахунками ДП «НЕК «Укренерго» вартість заходів з інтеграції
становить 11,4 млрд грн, в тому числі ДП «НЕК «Укренерго» – 7,3 млрд грн (з них
3,4 млрд грн фінансують Міжнародні фінансові інституції (МФІ); генерувальних
компаній – 4,1 млрд грн.
Наказом ДП «НЕК «Укренерго» від 22.11.2017 р. №364 «Про пріоритетні
напрями діяльності» затверджено План заходів щодо синхронізації енергетичної
системи України з об’єднанням енергетичних систем країн ЄС до 2020 року».
Синхронізація ОЕС України з ENTSO-E створить реальну конкуренцію на
внутрішньому ринку електроенергії та, відповідно до Закону України ««Про ринок

68
електричної енергії», забезпечить споживачу право вибору постачальника.
Очікувані результати: підвищення надійності та збалансованості роботи ОЕС
України; конкурентний ринок; вільний обмін електроенергією з країнами Європи;
ефективне використання енергетичних ресурсів; значне збільшення експортних
можливостей; можливість зниження вартості електроенергії у довгостроковій
перспективі. Обсяг експорту електроенергії після синхронізації може бути доведено
до 18 – 20 млрд кВт·год  на рік (5,2 млрд кВт·год у 2017 р.).
Наразі у 2018 р. здійснюватимуться дослідження динамічної та статичної
стійкості ОЕС України та проведення випробувань енергоблоків ТЕС на
спроможність первинного регулювання частоти і потужності.
Метою інтеграції в електроенергетичній сфері є забезпечення синхронної
роботи ОЕС України з енергосистемою синхронної зони континентальної Європи
ENTSO-E. Максимальна потужність передавання електроенергії до/із ENTSO-E в
разі повної синхронізації становитиме 4 ГВт, що надасть додаткові можливості для
балансування енергосистеми та створення умов до більш досконалої конкуренції на
енергетичних ринках. При успішному виконанні заходів з підготовки до інтеграції,
ОЕС України може приєднатися до ENTSO-E до 2025 р.
ДП «НЕК «Укренерго» впроваджена і працює з травня 2017 р. електронна
аукціонна платформа DAMAS (компанії-розробника Unicorn Systems) з
розподілення доступу до пропускної спроможності міждержавних електромереж
України, безпосередній доступ до якої здійснюється через офіційний сайт Компанії,
і будь-який ліцензіат з передавання чи постачання електроенергії після реєстрації
може брати участь в аукціонах (https://ua.energy/kliyentam/auktsiony/auktsionna-
platforma-2/).
Надання доступу до пропускної спроможності міждержавних електромереж
України учасникам ринку відбувається на спеціальних аукціонах відповідно до
«Порядку проведення електронних аукціонів з розподілення пропускної
спроможності міждержавних електричних мереж», затвердженого постановою
НКРЕКП від 28.03.2017 р. № 426.
Відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії»
ДП «НЕК «Укренерго» вперше розроблено «Звіт з відповідності (достатності)
генеруючих потужностей» з ціллю оцінювання можливості покриття
генерувальними потужностями прогнозованого попиту на електроенергію та
забезпечення необхідного резерву з урахуванням вимог безпеки постачання
відповідно до альтернативних сценаріїв розвитку енергетики України.
Недостатня прогнозованість генерації ВЕС та СЕС навіть у короткостроковій
перспективі обумовлює підвищення вимог до маневрених потужностей ОЕС
України для компенсації їх нестабільності.

69
 За оцінкою ДП «НЕК «Укренерго» в нинішніх умовах максимальна
встановлена потужність СЕС та ВЕС, яку може приєднати ОЕС України без ризику
розбалансування енергосистеми, не перевищує 3 ГВт (до грудня 2019 р.). Подальше
нарощування потужності ПДЕ відповідно до раніше виданих технічних умов
(7,426 ГВт) без зниження базової потужності АЕС та відповідного збільшення
генерації вугільних ТЕС для забезпечення необхідних обсягів резервів, стане
можливим за умови введення в роботу швидкодіючого мобільного резерву
потужністю до 3 ГВт (газопоршневі станції, ГАЕС). Крім зазначеного, режимне
балансування роботи енергосистеми в умовах розвитку нестабільної генерації з ПДЕ
можливе шляхом впровадження на ринку електроенергії досвіду ряду країн ЄС
(Іспанії, Великобританії, Франції та інш.) управління попитом (DR) та ринку
допоміжних послуг.
Для спрощення та уніфікації процедур з приєднання об'єктів ПДЕ до
електромереж ОЕС України ДП «НЕК «Укренерго» розроблено та введено «єдине
вікно» для потенційного інвестора. Нова інтерактивна мапа електромережі
Укренерго допомагає попередньо визначити технічні можливості приєднання нової
генерації. «Зелений калькулятор» дозволяє розрахувати орієнтовну вартість такого
приєднання (https://ua.energy/kliyentam/pidklyuchennya/). Подати заяву в режимі он-
лайн на виконання комплексу заходів з приєднання та підключення
електроустановок можливо шляхом заповнення відповідних електронних форм.
Термін видачі технічних умов на приєднання скоротився до 15 днів.
Постановою НКРЕКП від 13.12.2012 р. №1627 (у редакції від
10.09.2017 р. №v0701874-17) затверджено «Порядок формування інвестиційних
програм ліцензіатів з передачі та постачання електричної енергії». Інвестиційні
програми формуються ліцензіатами з передавання та постачання електроенергії
відповідно до вимог Порядку, затверджуються, погоджуються з центральним
органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетиці, та
схвалюються НКРЕКП.
Інвестиційну програму ДП «НЕК «Укренерго» на 2017 рік було схвалено
НКРЕКП в обсязі 4512 млн грн (без ПДВ). Джерелами її фінансування було
визначено тарифні кошти – 43%; кредити – 33%; кошти 2016 р. – 24% та інші
доходи. Використання коштів становило: на нове будівництво – 38%; реконструкцію
ПС – 52%; реконструкцію ЛЕП – 3%; обладнання та механізми – 4%; різне – 3%.
Виконання Інвестиційної програми ДП «НЕК «Укренерго» за 2017 р. становило 61%
від плану, що викликано тривалістю погодження заходів інвестиційної програми з
громадськістю.
У 2017 р. здійснювалось будівництво стратегічно важливих об’єктів
магістральних мереж: реконструкція ПС 750 кВ «Київська» з встановленням другого

70
автотрансформатора 750 кВ; будівництво ПС 330/110/35 кВ «Західна» із заходами
ПЛ 330 кВ; будівництво ПС 500 кВ «Кремінська» із заходами ПЛ 500 кВ та
ПЛ 220 кВ; будівництво ПЛ 330 кВ Західноукраїнська-Богородчани з
реконструкцією ПС 330 кВ «Богородчани» і ПС 750 кВ «Західноукраїнська»;
будівництво ПЛ 750 кВ ПЛ Рівненська АЕС – Київська з розширенням ПС 750 кВ
Київська та заходами ПЛ 750 кВ тощо.
Постановою НКРЕКП від 28.12.2017 р. №1511 схвалено Інвестиційну
програму ДП «НЕК «Укренерго» на 2018 р. у сумі 2607,139 млн грн (без ПДВ), у
тому числі кредитні кошти – 1238,463 млн грн., або 47,5% від загальної суми.
ДП «НЕК «Укренерго» у 2017 р. змінено підходи до інвестиційної політики.
Принципами нової інвестиційної політики є: комплексний підхід до реконструкції
підстанцій; трирічний горизонт інвестиційного планування; пріоритетність
кредитного фінансування нового будівництва та комплексної модернізації;
прийняття ключових інвестиційних рішень Інвестиційним комітетом ДП «НЕК
«Укренерго». До новоствореного Інвесткомітету входять всі директори за
напрямами з колегіальним вирішенням питань включення до інвестпрограми
відповідних об’єктів та джерел їх фінансування.
Інвестиційна політика ДП «НЕК «Укренерго» передбачає залучення кредитів
саме міжнародних фінансових інституцій перш за все з метою зниження
навантаження на тариф компанії.
Для залучення інвестицій ДП «НЕК «Укренерго» співпрацює з такими
провідними міжнародними фінансовими інституціями: Світовий банк
(Міжнародний банк реконструкції та розвитку, МБРР); Європейський банк
реконструкції та розвитку (ЄБРР); Європейський інвестиційний банк (ЄІБ);
Кредитна установа для відбудови (KfW).
Кредитні ресурси надаються під державні гарантії на 15 – 20 і більше років з
низькими ставками відсотків порівняно з умовами кредитування українських
комерційних банків. Сьогодні кредитний портфель з міжнародними фінансовими
інституціями Компанії становить понад 40 млрд грн. Фінансуються найбільш
масштабні інвестиційні проекти, які забезпечують підвищення надійності
електропостачання промислових споживачів та населення, енергетичну безпеку
держави, розвиток національної економіки, а також мають соціальну та екологічну
спрямованість.
ДП «НЕК «Укренерго» у січні 2018 р. розроблено Комплексну програму
автоматизації підстанцій із впровадженням автоматизованих систем керування
технологічними процесами (АСКТП), яка включає автоматизацію всіх підстанцій
Укренерго у два етапи: 2019 – 2021 рр. та 2022 – 2027 рр. На першому етапі (2019
– 2021 рр.) передбачено автоматизацію 48 підстанцій за 4 інвестиційними

71
проектами: «Програма підвищення надійності підстанцій» (кредитні кошти ЄІБ);
Модернізація мережі передачі Укренерго» (кредитні кошти ЄБРР);
«Автоматизація 15 підстанцій» (кредитні кошти МБРР); «Підвищення
енергоефективності в електропередачі (реконструкція трансформаторних
підстанцій) – II» (кредитні кошти німецького державного банку Kreditanstalt für
Wiederaufbau (KfW).
У Брюсселі 24.05.2018 р. підписано Гарантійну угоду між Україною та
Європейським інвестиційним банком (ЄІБ) і Фінансову угоду між ЄІБ та
ДП «НЕК «Укренерго» на суму €136 млн для фінансування проекту Програми
підвищення надійності підстанцій. До проекту включено комплексну заміну
застарілого енергообладнання та повну автоматизацію 12 підстанцій південно-
східного регіону України.
У 2018 р. виконуються проекти, по яким вже підписані міжнародні угоди з
фінансовими організаціями або Контракти з генеральними підрядниками:
Підвищення ефективності передачі електроенергії (модернізація підстанцій) –
кредитні кошти німецького державного банку Kreditanstalt für Wiederaufbau (KfW);
Другий проект з передачі електроенергії (реабілітація трансформаторних
підстанцій та встановлення і приєднання компенсуючих пристроїв реактивної
потужності) – заощаджені кредитні кошти Міжнародного банку реконструкції та
розвитку; Проект реконструкції підстанцій у східній частині України – кредитні
кошти німецького державного банку Kreditanstalt für Wiederaufbau (KfW) під
гарантії уряду Німеччини; Реконструкція ПС-330 кВ «Броварська» та Проект
«Підстанція 330/110/35 кВ «Західна» із заходами повітряних лінії 330 кВ» –
заощаджені кредитні кошти по спільному з ЄБРР та ЄІБ проекту Будівництво
високовольтної повітряної лінії 750 кВ Рівненська АЕС – Київська тощо.
Для встановлення єдиних технічних вимог до модернізації та нового
будівництва електромереж ДП «НЕК «Укренерго» розроблено, введено в дію та
переглянуто в новій редакції у вересні 2017 р. Стандарт підприємства СОУ НЕК
20.261:2017 «Технічна політика ДП «НЕК «Укренерго» у сфері розвитку та
експлуатації магістральних та міждержавних електричних мереж» (Технічна
політика), який визначає основні напрями функціонування та розвитку
магістральних і міждержавних електромереж у короткостроковій і довгостроковій
перспективі.
Наказом Міненерговугілля України від 08.02.2016 р. затверджено
СОУ МЕВ ЕЕ 40.1-00100227-01:2016 Стандарт операційної безпеки
функціонування Об’єднаної енергетичної системи України. Побудова та
експлуатація електричних мереж. Технічна політика. Частина 1. Технічна політика
у сфері побудови та експлуатації магістральних і міждержавних електричних

72
мереж. Частина 2. Технічна політика у сфері побудови та експлуатації
розподільних електричних мереж.
ДП «НЕК Укренерго» відповідно до Закону України від
13.04.2017 р. №2019-д «Про ринок електричної енергії» розроблено «План розвитку
системи передачі на 2019 – 2028 роки», який враховує особливості майбутнього
розвитку ОЕС України та містить ряд заходів з підготовки до вирішення проблем
безпеки постачання електроенергії на середньострокову та довгострокову
перспективу. Метою Плану розвитку є забезпечення прозорості відносно
реконструкції та будівництва об’єктів системи передачі, формування цілісного й
актуального уявлення про розвиток ОЕС України в цілому, пошук та залучення
нових інвестицій до сфери електроенергетики для досягнення цілей енергетичної
політики України, таких як енергоефективність, безпека електропостачання,
розвиток ПДЕ та захист навколишнього середовища.
На виконання ухваленого в жовтні 2012 р. Рішення Ради Міністрів
Енергетичного Співтовариства D/2012/04/MC-EnC Про впровадження Директиви
2009/28/ЕС про заохочення до використання енергії, виробленої з відновлюваних
джерел розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р №902-р
затверджено Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020
року (НПД ВЕ) та План заходів з реалізації Національного плану дій з відновлюваної
енегетики на період до 2020 року.
Головною метою НПД ВЕ є доведення до 2020 р. частки енергії, отриманої з
поновлюваних джерел енергії у кінцевому енергоспоживанні країни до 11%, що
дозволить до 2020 р. зменшити використання традиційних первинних
енергоресурсів в обсязі 8,6 млн т н.е. або 9,2 млрд м3 природного газу.
За оцінками міжнародного агентства IRENA, Україна має найбільший серед
країн Південно-Східної Європи технічний потенціал використання ПДЕ – 408,2 ГВт
(без урахування великих ГЕС). Визначена технічна можливість застосування
вітрових та сонячних електростанцій: 321 ГВт та 71 ГВт відповідно. Економічно-
доцільний потенціал впровадження ПДЕ в Україні станом на 2030 р. оцінюється у
16 – 22 ГВт, у порівнянні з 1,4 ГВт, що фактично встановлені на кінець 2017 р.
Потенціал впровадження ПДЕ в теплоенергетиці за експертими оцінками може
повністю замістити традиційні джерела енергії до 2030 р. Так, за оцінкою IRENA, у
2030 р. з ПДЕ може бути вироблено близько 57 млн Гкал теплової енергії, з яких
значна частка (32,7 млн Гкал) – на основі біомаси. Виконання даного прогнозу
дозволить економити близько 7 млрд м3 природного газу щороку.
В Україні створено сприятливі умови для розвитку поновлюваної енергетики:
«зелений» тариф розраховується відповідно до курсу євро; «зелений» тариф для
електроенергії з біомаси та біогазу збільшено на 10%; відсутні вимоги до «місцевої»

73
складової; інвестор отримує надбавку до «зеленого» тарифу до +10% за українське
обладнання; введено «зелений» тариф для геотермальних електроустановок та
сонячних і вітрових електростанцій приватних домогосподарств потужністю до
30 кВт; передбачено підписання довгострокових договорів купівлі-продажу
електроенергії за «зеленим» тарифом з гарантованим покупцем до 2030 р.
Загальна встановлена потужність енергоустановок виробників електроенергії з
ПДЕ за «зеленим» тарифом у 2017 р. становила 1374,7 МВт, що на 257,01 МВт, або
на 23% більше порівняно з 2016 р.
Виробництво електроенергії за 2017 р. енергоустановками виробників
електроенергії з ПДЕ за «зеленим» тарифом збільшилось у 2017 р. на 18%,
порівняно з 2016 р. та становило 2095,6 млн кВт·год, що складає 1,47% від
загального обсягу виробництва електроенергії електростанціями ОЕС України.
За 2017 р. кількість домогосподарств, що встановили сонячні панелі,
збільшилась у 2,7 раза порівняно з 2016 р. (з 1109 до 3010 домогосподарств).
Загальна встановлена потужність сонячних панелей приватних домогосподарств
зросла у 3 рази (з 16,7 МВт у 2016 р. до 51 МВт у 2017 р.).
Встановлена потужність енергоустановок
виробників електроенергії з ПДЕ за «зеленим» тарифом, МВт/%
Назва 2012 2013 2014 2015 2016 2017
ВЕС 193,8/30 339,1/29 426,1/44 426,1/43 437,8/39 465,1/34
СЕС 371,6/58 748,4/63 411,9/43 431,7/43 530,9/48 741,9/54
МГЕС 73,5/11 75,3/6 80,2/8 86,9/9 90,0/8 94,6/7
БіоЕС 6,2/1 23,7/2 49,1/5 52,4/5 59,1/5 73,1/5
Усього 645,1/100 1186,5/100 967,3/100 997,1/100 1117,8/100 1374,7/100
Джерело: НКРЕКП

За даними НКРЕКП за три місяці 2018 р. введено в експлуатацію 159,4 МВт

генерувальних потужностей з ПДЕ, що у 2,4 рази перевищує введену потужність
ПДЕ за цей же період у 2017 р. Середня одинична потужність введених об’єктів
ПДЕ становила 3 МВт. У першому кварталі 2018 р. НКРЕКП встановлено «зелений»
тариф для 54 об’єктів ПДЕ, з них 40 СЕС, 4 ВЕС, 8 БіоЕС та 2 МГЕС. Загальна
потужність об’єктів ПДЕ на 01.04.2018 р. становила 1534,1 МВт (на 30% більше ніж
у 2017 р.), з них ВЕС – 512,2 МВт, СЕС – 841,4 МВт, Біомаса – 43,8 МВт, Біогаз –
40,6 МВт та МГЕС – 96,1 МВт.
В Україні розроблено та запроваджено відповідне законодавство з
альтернативної енергетики, зокрема, Закони України:
 від 04.06.2015 р. №514-VIII Про внесення змін до деяких законів України
щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електроенергії з
альтернативних джерел енергії, яким скасовано вимоги до «місцевої» складової;
74
запроваджено «зелений» тариф для геотермальних електроустановок, для СЕС і
ВЕС приватних домогосподарств потужністю до 30 кВт та введено надбавку до
«зеленого» тарифу за дотримання рівня використання обладнання українського
виробництва. Формування «зеленого» тарифу проводиться відповідно до курсу євро.
За 2015 – 2017 рр. в Україні більше 3 тис. приватних домогосподарств
встановили сонячні панелі загальною потужністю 51 МВт з інвестуваням майже
€52 млн;
 від 01.11.2016 р. № 1711-VIII Про внесення змін до Закону України «Про
альтернативні джерела енергії» щодо віднесення теплових насосів до обладнання,
яке використовує відновлювані джерела енергії» – приведено у відповідність до
Директиви 2009/28/ЄС визначення «альтернативні джерела енергії»,
«гідротермальна», «геотермальна» та «аеротермальна» енергія;
 від 05.12.2017 р. №2222-19 Про приєднання України до Статуту
Міжнародного агентства з відновлювальних джерел енергії (IRENA) сприятиме
виконанню міжнародних зобов’язань щодо виробництва у 2020 р. 11%, а у 2035 р. –
до 25% «чистої» енергії з поновлюваних джерел в енергетичному балансі. Зокрема,
участь дозволить: подавати заявки до Абудабійського фонду розвитку щодо
отримання пільгових кредитів на «зелені» проекти; залучати світові інновації у
поновлювану енергетику; отримувати рекомендації IRENA щодо покращення
законодавства у сфері поновлюваної енергетики тощо.
Законопроект України від 08.02.2018 р. №8015 «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України (щодо інвестиційної привабливості будівництва
об'єктів відновлювальної енергетики)» розроблено з метою вдосконалення
законодавства щодо зняття адміністративних бар'єрів та підвищення інвестиційної
привабливості галузі виробництва енергії з поновлювальних джерел, забезпечення
принципів будівельного законодавства, якісного взаємоузгодження державних,
громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій,
забезпечення правового регулювання комплексного розміщення об'єктів
промисловості.
Законопроектом України від 13.02.2017 р. №6081 Про внесення зміни до
Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо покращення
інвестиційних можливостей у сфері виробництва електричної енергії з
альтернативних джерел, прийнятому Верховною Радою України 19.12.2017 р. у
першому читанні, передбачено обмеження строку дії технічних умов на приєднання
об’єктів поновлюваної енергетики до електромереж до 3 років, що стимулюватиме
інвесторів вчасно завершувати будівництво об’єктів.
Законопроектом України від 07.06.2018 р. №8449 «Про внесення змін до
деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва

75
електричної енергії з альтернативних джерел енергії» передбачено, починаючи з
01.07.2019 р,. запровадити новий порядок надання державної підтримки об’єктам
електроенергетики, що виробляють електроенергію з енергії сонця або вітру, для
СЕС – об’єкти встановленої потужності більше 10 МВт, для ВЕС – більше 20 МВт,
які будуть введені в експлуатацію після 01.07.2019 р. Такі об’єкти набувають право
на державну підтримку на аукціоні з розподілу квоти державної підтримки. Нові
інвестори матимуть можливість отримувати «зелений» тариф на умовах аукціону,
який буде діяти не до 2030 р, а протягом 20 років з моменту введення об'єкта в
експлуатацію.
Всі проекти меншої потужності будуть мати можливість вибору – або
працювати до 2030 р. по «зеленому» тарифу, або працювати за тарифом, який
визначається на аукціоні.
Постановами НКРЕКП від 14.09.2017 р. № 1118 та від 09.01.2018 р. №1
затвердженно Зміни до Примірного договору про купівлю-продаж електричної
енергії між державним підприємством «Енергоринок» та суб'єктом
господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних
джерел енергії для приведення показників договору купівлі-продажу до
міжнародних стандартів з ціллю залучення інвестицій у «зелену» енергетику.
За даними Держенергоефективності Міністерством закордонних справ
Фінляндії і Північної екологічної фінансової корпорації NEFCO підписано
29.11.2017 р. Угоду про створення цільового фонду для фінансування поновлюваної
енергетики в Україні. Фінсько-українським цільовим фондом передбачено надання
технічної допомоги і виділення грантових коштів обсягом €6 млн для реалізації
проектів «чистої» енергетики в Україні. Сьогодні NEFCO вже профінансувано
близько 150 проектів у сфері поновлюваної енергетики та енергоефективності в
Україні.
Доступність фінансування є одним із вирішальних факторів для розвитку
ПДЕ. У країнах ЄС з найбільшим розвитком ПДЕ необхідне співвідношення
позикового та власного капіталу для отримання кредитного фінансування складає
80/20 за вартості позикового капіталу 5% річних. В Україні фінансові установи
зазвичай вимагають вдвічі більший обсяг власного капіталу для надання кредитів на
проекти ПДЕ з підвищеною вартістю таких запозичень до 8 – 10% річних для
валютного кредитування.
Міненерговугілля України 27.02.2018 р. підписано з Міністерством
закордонних справ Королівства Данія Угоду про продовження співробітництва у
сфері розвитку та діяльності Українсько- Данського енергетичного центру (Угода
від 22.12.2014 р. №208_029) щодо сприяння у формуванні сприятливого середовища
для залучення інвестицій у сталий розвиток енергетики України, досягнення цілей

76
Стратегії ЕСУ-2035 щодо доведення частки 11% поновлювальної енергії у
кінцевому енергоспоживанні до 2020 р. та 25% до 2035 р.; підвищення
енергоефективності та енергонезалежності, а також, допомога в імплементації
Національного плану дій з енергоефективності до 2020 року і в розробці та
виконанні нового Національного плану дій з енергоефективності до 2035 року та
Національного плану дій з відновлюваної енергетики до 2035 року; стимулюванні
енергоефективності для промисловості тощо.
Фінансування більшості проектів поновлюваної енергетики в Україні
здійснюється приватними компаніями за рахунок власного капіталу та позик від
кредитних установ, до числа яких входять комерційні банки, міжнародні фінансові
організації (МФО) та донори.
Найбільш активними учасниками діючих в Україні програм та їх
фінансування є:
– Європейський Банк Реконструкції та розвитку (ЄБРР) – «Програма
фінансування альтернативної енергетики в Україні» (USELF); Північна екологічна
фінансова корпорація (NЕFCО) – Програма «Чисте виробництво»; фінансування від
датського інвестиційного фонду (IFU); Європейський Інвестиційний Банк (ЄІБ) –
Програма «Розвиток муніципальної інфраструктури»; Спільна програма
Укрексімбанку з ЄІБ; Програма кредитування від Українсько-Німецького фонду
через банківські установи; Кредитування від Укргазбанку; Непряма фінансова
підтримка від МФО тощо.
У сфері енергоефективності Україна має імплементувати у національне
законодавство положення таких Директиви ЄС: 2006/32/ЄС про ефективність
кінцевого використання енергії та енергетичні послуги; 2010/31/ЄС щодо
енергетичної ефективності будівель; 2010/30/ЄС щодо маркування енергетичної
продукції; 2012/27/ЄС про енергоефективність.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 р. №1228-р
схвалено Національний план дій з енергоефективності на період до 2020 року –
стратегічний документ, який запроваджує європейську практику
середньострокового планування державної політики в сфері енергоефективності та
затверджено План заходів з реалізації Національного плану дій з
енергоефективності на період до 2020 року, що є одним з основних зобов’язань у
рамках імплементації положень Директиви 2012/27/ЄС. Відповідно до Плану
передбачено до 2020 р. забезпечити енергоощадність у розмірі 9% від середнього
показника кінцевого внутрішнього енергоспоживання шляхом реалізації заходів у
чотирьох основних секторах: побутовому секторі (житлові будівлі) – 50%;
транспорті – 9%; сфері послуг (у тому числі бюджетні установи) – 16%;
промисловості – 25%.

77
 На виконання Плану в країні розроблено та запроваджено відповідні
законодавчі та нормативно-правові акти з енергоефективності, зокрема, Закони
України:
 від 09.04.2015 р. №327-19 (у редакції від 20.04.2017 р. №1980-19) «Про
запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних
інтересів суб’єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної
енергомодернізації», що встановлює правові та економічні засади здійснення
енергосервісу для підвищення енергетичної ефективності об’єктів державної та
комунальної власності;
 від 09.04.2015 р. №328-19 Про внесення змін до Бюджетного кодексу
України щодо запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування
прав та законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності для проведення
масштабної енергомодернізації, яким запроваджено можливість розпорядникам
бюджетних коштів брати довгострокові зобов’язання за енергосервісом. Розроблено
підзаконні акти щодо примірного енергосервісного договору, методики визначення
базового рівня споживання тощо;
 від 14.05.2015 р. №417-19 (у редакції від 23.07.2017 р. №2095-19) «Про
особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», що
визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку,
регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов’язані з реалізацією прав
та виконанням обов’язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його
утримання та управління;
 від 23.03.2017 р. №1980-19 «Про запровадження нових інвестиційних
можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб’єктів підприємницької
діяльності для проведення масштабної енергомодернізації» запроваджено основні
підходи та рекомендації щодо створення системи енергетичного менеджменту на
місцевому рівні. Також передбачено проведення закупівель енергосервісу через
систему «PROZORRO».
Укладання контрактів з енергосервісними компаніями (ЕСКО) через
електронну систему є інноваційним досвідом України аналогів якої у світі немає.
Головним критерієм для вибору переможця є не ціна, а показник ефективності
інвестиційних проектів, які будуть пропонувати ЕСКО. Показник вираховується за
стандартною формулою по кожному ЕСКО-контракту окремо.
У 2016 р. укладено 20 ЕСКО-договорів на суму 18 млн грн; у 2017 р. – 21
ЕСКО-договір на суму 24 млн грн та за 2 місяці 2018 р. через cистему PROZORRO у
22 містах оголошено 330 тендерів на закупівлю енергосервісу для модернізації
закладів бюджетної сфери.
За результатами запроваджених ЕСКО-договорів у 2016 – 2017 рр.: у м. Київ –

78
15 ЕСКО – 37% економії витрат на теплову енергію (1,126 млн грн); Канів –
1 ЕСКО-договір – 70% економії витрат на електроенергію для освітлення
(66 тис. грн); Миргородський р-н – 2 ЕСКО-договори – 63% економії газу
(1,398 млн грн); Савранський р-н – 1 ЕСКО-договір – 40% економії витрат на
вугілля (242 тис. грн) тощо.
Сформована та оновлюється база потенційних об'єктів енергосервісу –
11715 потенційних об’єктів (http://saee.gov.ua/uk/content/energoservis_1).
 від 21.03.2017 р. №1559-19 Про внесення змін до Закону України «Про
теплопостачання» щодо стимулювання виробництва теплової енергії з
альтернативних джерел енергії, який надає повноваження органам місцевого
самоврядування із встановлення тарифів та місцевим адміністраціям щодо
ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії з
альтернативних джерел енергії. Тарифи на теплову енергію, що виробляється з
альтернативних джерел, встановлюються на рівні 0,9 від діючого тарифу на тепло з
природного газу або середньозваженого в регіоні для бюджетних установ та
населення. Середньозважений тариф на теплову енергію, вироблену з
використанням природного газу для потреб населення та бюджетних установ,
розраховується в розрізі адміністративно-територіальних одиниць у затвердженому
Кабінетом Міністрів України порядку.
Впровадження тарифу на тепло «не з газу» стимулювало введення майже
2 ГВт потужностей, що виробляють тепло з поновлюваних джерел енергії (пелет,
брикет, тріски тощо) та залучено інвестицій в обсязі €460 млн. У 2017 р.
населенням, бюджетною сферою та теплокомуненерго скорочено річне споживання
газу на 6 млрд м3 порівняно з 2014 р. та заплановано подальше скорочення на
5 млрд м3 до 2022 р.
 від 08.06.2017 р. №2095-19 Про Фонд енергоефективності передбачає
створення інноваційного фінансового інструменту, який дозволить розвивати галузь
енергоефективності більш швидкими темпами та визначає правові, економічні та
організаційні засади утворення його діяльності.
Кабінетом Міністрів України схвалено низку документів, які необхідні для
діяльності Фонду енергоефективності, а саме постанови:
– від 20.12.2017 р. №1102 Про затвердження Порядку використання
коштів, передбачених у державному бюджеті для функціонування Фонду
енергоефективності, яким визначено механізм використання коштів, передбачених
у державному бюджеті. Головним розпорядником коштів державного Фонду
енергоефективності призначено Мінрегіон України;
– від 28.02.2018 р. №138 затверджено «Вимоги щодо професійної
компетенції та ділової репутації посадових осіб державної установи «Фонд

79
енергоефективності», які поширюються на членів Наглядової ради, директора та
членів Дирекції, керівника підрозділу внутрішнього аудиту;
– від 28.02.2018 р. №142 затверджено «Положення про Наглядову раду
державної установи «Фонд енергоефективності» та визначено правовий статус,
порядок діяльності, скликання, голосування, прийняття і оформлення рішень
Наглядової ради, а також права, обов’язки та відповідальність її членів;
– від 28.02.2018 р. №149 затверджено «Методику розрахунку економії
енергії в результаті здійснення заходів з енергоефективності, які фінансуються
державною установою «Фонд енергоефективності» для визначення середнього
рівня економії споживання енергетичних ресурсів за сукупністю всіх проектів;
визначення розміру економії видатків на фінансування житлових субсидій
населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-,
водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та
прибудинкових територій), вивезення побутового сміття тощо.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 р. №138 схвалено
«Основні напрями діяльності державної установи «Фонд енергоефективності»,
яким передбачено впровадження інструментів стимулювання і підтримки
здійснення заходів з енергоефективності будівель та енергозбереження; моніторинг,
контроль якості реалізації та верифікації проектів з енергоефективності; цільове та
ефективне використання бюджетних коштів тощо.
За даними Мінрегіону України Фонд енергоефективності запрацює у кінці
другого – на початку третього кварталу 2018 р.
Європейською Комісією у 2017 р. ухвалено Фінансову угоду, яка впроваджує
ключові елементи програми підтримки енергоефективності для України вартістю в
€50 млн (Energy Efficiency support programme for Ukraine (EE4U). Головні складові
цієї програми:
– €30 млн від ЄС до нового багатостороннього донорського фонду з
фінансової підтримки енергетичних інновацій в житловому секторі через Фонд
енергоефективності України;
– пакет технічної допомоги обсягом у €17 млн, який впроваджує
Міжнародна фінансова корпорація IFC (International Finance Corporation) та
Програма розвитку ООН для підвищення обізнаності в українських містах,
підготовки проектів на місцевому рівні та допомоги в управлінні Фондом
енергоефективності України;
– пакет технічної допомоги у €3 млн для підтримки впровадження
сучасних стандартів та норм енергоефективності, а також методів оцінки та аудиту.
У рамках програми EE4U у квітні 2018 р. підписано Фінансову угоду між
Україною та ЄС щодо надання €50 млн безповоротного фінансування проектів

80
Фонду енергоефективності та угоду з Міжнародною фінансовою корпорацією IFC,
яка входить до системи світового банку, Європейським Союзом та урядом
Німеччини про створення спеціального Мультидонорського фонду, який разом з
українським Фондом фінансуватиме проекти з підвищення енергоефективності у
багатоквартирних будинках в Україні і надаватиме експертну підтримку для
розвитку ринку. Згідно з угодою, на початковому етапі Управління IFC матиме до
€53 млн фінансування, наданого ЄС (€43 млн) та Німеччиною (€10 млн).
Держбюджетом України на 2018 р. передбачено фінансування Фонду
енергоефективності обсягом 1,6 млрд грн.
За даними Мінрегіону Фонд енергоефективності дозволить українським
домогосподарствам, за умови реалізації заходів з термомодернізації, економити до
50% споживання енергоресурсів; скоротити втрати газу в системі теплопостачання і
житловому секторі країни, які щорічно складають 2,4 млрд м3 і 9 млрд м3 відповідно
та за 5 – 8 років запровадити ринок послуг у сфері енергоефективності обсягом
близько €30 млрд, основними учасниками якого стануть малі та середні
підприємства;
 від 22.06.2017 р. №2118-19 Про енергетичну ефективність будівель
визначає правові, соціально-економічні та організаційні засади діяльності у сфері
забезпечення енергетичної ефективності будівель і спрямований на зменшення
споживання енергії у будівлях та вводить обов'язкову енергетичну сертифікацію і
визначення класів будівель згідно з європейською методикою;
 від 22.06.2017 р. №2119-19 Про комерційний облік теплової енергії та
водопостачання визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі
розподільчого, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої
води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою
інформацією споживачів таких послуг, забезпечення комерційного обліку теплової
енергії.
За даними Мінрегіону України частка оснащення багатоквартирних житлових
будинків побудинковими приладами обліку теплової енергії становила у 2017 р.
79,5%, що на 11,8% більше, ніж у 2016 р.;
 від 09.11.2017 р. №2189-19 «Про житлово-комунальні послуги» регулює
відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних
послуг.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 р. №569-р
схвалено «Концепцію реалізації державної політики у сфері теплопостачання»
реалізацію якої передбачено протягом 2017 – 2035 рр. Метою Концепції є
формування та визначення механізмів реалізації ефективної державної політики,
спрямованої на надійне забезпечення споживачів послугами з теплопостачання,

81
зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище, створення
умов та стимулювання залучення інвестицій у сферу теплопостачання.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 р. №307-р
затверджено «План заходів із впровадження Концепції реалізації державної
політики у сфері теплопостачання до 2020 року».
Відповідно до «Плану заходів із впровадження систем енергетичного
менеджменту в бюджетних установах», затвердженого розпорядженням Кабінету
Міністрів України від 26.04.2017 р. №732-р, у 2017 р. підписано 42 Меморандуми
про співпрацю з місцевими органами влади та розроблено Методичні рекомендації
для органів місцевого самоврядування. За даними Держенергоефективності завдяки
енергоменеджменту можна досягти без додаткових інвестицій: 5 – 8% економії
енергоресурсів; до 20% скорочення енергоспоживання за рахунок налагодження
енергоефективної експлуатації об’єктів. Сьогодні в регіонах впроваджено щоденний
енергомоніторинг у 93 містах та 9 областях.
Для населення та об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ)
в країні діє розроблена Держенергоефективності та запроваджена урядова програма
стимулювання підвищення енергоефективності у житлових будинках –
співфінансування «теплих кредитів» шляхом надання українцям безповоротної
фінансової допомоги на енергомодернізацію одночасно з державного та місцевих
бюджетів.
Безповоротною державною фінансовою допомогою за «теплими кредитами»
передбачено відшкодування 20% (35% – для субсидіантів) суми кредиту для
встановлення негазових, неелектричних котлів; 35% – для заходів з
енергоефективності для індивідуальних домогосподарств; 40% (70% для
субсидіантів) для ОСББ та житлово-будівельних кооперативів (ЖБК).
Уповноваженими на видачу «теплих кредитів» у рамках програми є 4 державні
банки: Ощадбанк, Укргазбанк, Приватбанк, Укрексімбанк.
За даними Держенергоефективності близько 400 тис. родин та 1200 ОСББ
скористалися державною програмою «теплих кредитів» за три роки її дії (жовтень
2014 – 2017 рр.). Населенням отримано у банках понад 5 млрд грн «теплих
кредитів». Уряд надав майже 2 млрд грн компенсацій та ще місцевими програмами
(156 програм на кінець 2017 р.) додатково відшкодовано «теплі кредити». Для ОСББ
Урядом відшкодовано 101 млн грн за 2015 – 2017 рр.
Загалом, програма дозволила залучити близько 6 млрд грн в економіку країни
та активізувати ринок виробництва енергоефективних матеріалів та послуг у цій
сфері. Щорічна економія ресурсів у еквіваленті газу за 2014 – 2017 рр. оцінюється у
164,5 млн м3 щороку. Коефіцієнт економії газу становить ≈ 0,1 м3 на 1 грн
бюджетних витрат.

82
 Законопроектом України від 28.12.2017 р. №7465 про внесення змін до Закону
України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії
(когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу» щодо розвитку
високоефективної когенерації» передбачено: проведення комплексної оцінки
застосування високоефективної когенерації (ВЕК); проведення аналізу витрат і вигід
потенціалу ВЕК для теплогенеруючих об'єктів > 20 МВт; введення критеріїв оцінки
та кваліфікацію ВЕК установок; надання гарантії походження електроенергії, яка
вироблена ВЕК установками тощо.
На виконання положень Директиви 2012/27/ЄС «Про енергетичну
ефективність» Держенергоефективності розроблено законопроект «Про
енергетичну ефективність», який імплементує кращі європейські норми для
зменшення енергозалежності країни. Наразі законопроект на стадії погодження в
центральних органах виконавчої влади.
З метою залучення фінансових ресурсів для втілення реформ з
енергоефективності Держенергоефективності співпрацює з наступними
міжнародними фінансовими організаціями та установами: Міжнародна фінансова
корпорація (IFС); Міжнародний банк реконструкції та розвитку (World Bank);
Європейський банк реконструкції і розвитку (EBRD); Банк розвитку Ради Європи
(CEB); Європейський інвестиційний банк (ЄIB); Північна екологічна фінансова
корпорація (NEFCO); Східноєвропейське партнерство з енергоефективності та
довкілля (Шведська Ініціатива); Фінансова група KfW; Українська програма
підвищення енергоефективності (UKEEP) – кредитна лінія, розроблена ЄБРР тощо.
Держенергоефективності формує та оновлює перелік підприємств, що
здійснюють послуги з енергетичного аудиту, енергосервісу, впроваджують системи
енергоменеджменту: список ЕСКО-компаній 2016 – 2017 рр.; перелік підприємств,
що здійснюють послуги з енергетичного аудиту, енергосервісу, впроваджують
системи енергоменеджменту та Інформаційну базу потенційних об’єктів
енергосервісу станом на 24.04.2018 р., яка постійно оновлюється. Наразі, у базі
знаходиться 11715 потенційних об’єктів
(http://saee.gov.ua/sites/default/files/docs/ESCO_objects_24_04_2018.xlsx).
У Держенергоефективності діє сучасний веб-ресурс UA MAP 2.0, який
дозволяє додавати потенційні проекти за оновленою формою, розробленою
відповідно до основних вимог міжнародних фінансових організацій, для
потенційних інвесторів, ініціаторів та всіх зацікавлених у розвитку проектів
поновлюваної енергетики та енергоефективності в Україні (www.uamap.org.ua).
Наразі, реалізовано 60 проектів, потенційних 52 проекта.
За даними Мінрегіону України обсяг українського ринку енергоефективності
оцінюється в €55 млрд. Його річний потенціал може досягати €2 млрд і 100 тисяч

83
робочих місць.
Відповідно до Угоди про Асоціацію з ЄС Україна взяла на себе зобов’язання з
впровадження положень Директиви №2008/98/ЄС Про відходи та скасування
окремих Директив.
Для імплементації положень Директиви ЄС щодо поводження з відходами в
країні розроблено:
 «Національну стратегію управління відходами в Україні до 2030 року»,
яку схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 р. №820.
Стратегією передбачено створення до 2030 р. 800 нових потужностей із переробки
вторинної сировини, утилізації та компостування біовідходів, зменшення загального
обсягу захоронення побутових відходів з 95% до 30%, мінімізацію загального
обсягу відходів, що захоронюються, з 50% до 35%, а також створення мережі з
50 регіональних полігонів.
Також розроблено законопроекти, які наразі знаходяться на розгляді у
Верховній Раді України:
 від 05.02.2016 р. №4028 «про упаковку та відходи упаковки» – для
забезпечення екологічної безпеки, запобігання негативному впливу відходів на
здоров’я людини і навколишнє природне середовище, залучення вторинної
сировини для переробної промисловості України тощо;
 від 21.06.2017 р. №6602 про внесення змін до Закону України «Про
відходи» (щодо імплементації вимог директив ЄС у сфері поводження з відходами).
Положеннями законопроекту впроваджуються в національне законодавство
основоположні принципи та положення європейського законодавства про відходи,
зокрема, застосування ієрархії у поводженні з відходами, встановлення порядку
припинення статусу відходів, введення розширеної відповідальності виробника
продукції, реалізація принципів самодостатності і наближеності та введення
системи довгострокового планування управління відходами на національному,
регіональному та місцевому рівнях тощо.
Україна є активним учасником міжнародного кліматичного процесу.
Національну екологічну політику країни спрямовано на забезпечення імплементації
положень екологічного законодавства країн ЄС за напрямами запобігання
глобальній зміні клімату та обмеження шкідливих викидів.
Україною підписано Паризьку Угоду 22.04.2016 р. та ратифіковано Законом
України від 13.07.2016 р. №0105 Про ратифікацію Паризької угоди щодо боротьби
зі зміною клімату. Зобов’язаннями України визначено цільове завдання – у 2030 р.
не перевищувати 60% від рівня викидів парникових газів 1990 р. (розпорядження
Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. №980-р Про схвалення Очікуваного
національно визначеного внеску України до проекту нової глобальної кліматичної

84
угоди), тобто знизити викиди на 40%.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 р. №932-р
схвалено Концепцію реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період
до 2030 року та розпорядженням Кабінету Міністрів України від
06.12.2017 р. №878-р затверджено план заходів її виконання.
Також прийнято Закони України: від 23.05.2017 р. №2059-19 «Про оцінку
впливу на довкілля» та від 20.03.2018 р. №2354-19 «Про стратегічну екологічну
оцінку».
За даними Держстату України у 2017 р. викиди забруднюючих речовин у
атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення порівняно з 2016 р.
зменшилися на 16% та становили 2,6 млн т. Крім того зменшено на 18% викиди
діоксиду вуглецю стаціонарними джерелами забруднення (124,2 млн т).
Викиди забруднюючих речовин та діоксиду вуглецю в атмосферне
повітря від стаціонарних джерел забруднення України, млн т
1990 2000 2010 2911 2012 2013 2014* 2015* 2016* 2017
Обсяги викидів забруднюючих речовин
15,549 5,909 6,678 6,877 6,821 6,720 5,346 4,521 3,078 2,585
Обсяги викіду діоксиду вуглецю
– – 198,2 236,0 232,0 230,7 194,7 162,0 150,6 124,2
Примітки: *Без урахування тимчасово окупованої території АРК, м. Севастополя та зони
проведення АТО.
** до 2004 р. дані по обсягам викидів діоксиду вуглецю Держстатом не розроблялись.
Джерело: Держстат України

Інтенсивність викидів CO2 від спалювання викопного палива в Україні за

період 1990 – 2016 рр. зменшилась майже вдвоє. Разом з цим вуглецеємність ВВП
України перевищує вуглецеємність Польщі в 1,8 раза, Німеччини – у 2,8 раза та у 2,1
раза – світовий рівень.
Інтенсивність викидів CO2
при постійному паритеті купівельної спроможності, кг СО2/$2005
1990 2000 2010 2911 2012 2013 2014 2015 2016
Україна 1,341 1,371 0,855 0,851 0,833 0,801 0,725 0,652 0,672
Польща 1,167 0,647 0,482 0,451 0,434 0,425 0,393 0,370 0,364
Німеччина 0,443 0,317 0,269 0,250 0,254 0,258 0,242 0,241 0,240
Світ 0,500 0,416 0,375 0,370 0,362 0,355 0,346 0,335 0,324
Примітка: Інтенсивність CO2 – це співвідношення викидів CO2 від спалювання палива та валовим
внутрішнім товаром (ВВП) і вимірює кількість викидів СО2 для створення однієї одиниці ВВП. Викиди CO2
охоплюють лише викиди від спалювання викопного палива (вугілля, нафти та газу).
Джерело: Мировая энергетическая статистика. Ежегодник,2017.
https://yearbook.enerdata.ru/co2-fuel-combustion/world-CO2-intensity.html

85
 Для регулювання викидів вуглекислого газу у розвинутих країнах
запрваджено податок на двоокис вуглецю (СО2) – вуглецевий податок, ставки якого
суттєво різняться між країнами (від $10 до $150 за тонну СО2).
Податок на викиди СО2 в Україні, відповідно до положень «Податкового
кодексу України» (на 01.01.2018 р.), через низький рівень поточної ставки (0,41 грн
за 1 т) в економічній діяльності практично не спрацьовує.
Мінприроди України за технічної підтримки проекту USAID «Муніципальна
енергетична реформа в Україні» розроблено проект Закону України «Про засади
моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів» та проект
«Стратегії низьковуглецевого розвитку України до 2050 року», які 17.02.2018 р.
схвалено Міжвідомчою комісією з питань зміни клімату, до якої входять профільні
органи державної влади та громадські організаціі. Відповідно до зобов’язань
України за Паризькою угодою Стратегія після схвалення її Урядом надсилається
до секретаріату РКЗК ООН для оприлюднення.
В рамках імплементації основних актів енергетичного законодавства ЄС до
національного законодавства відповідно до Договору про заснування ЕС Україна
має імплементувати положення Директиви 2010/75/ЄС Про промислові викиди, яка
була прийнята на зміну Директиви 2001/80/ЄС про обмеження викидів деяких
забруднюючих повітря речовин від великих установок спалювання. На виконання
положень Директиви 2010/75/ЄС розпорядженням Кабінету Міністрів України від
08.11.2017 р. №796-р схвалено Національний план скорочення викидів від великих
спалювальних установок (НПСВ). Метою НПСВ є поступове скорочення викидів
діоксиду сірки (SO2), оксидів азоту (NOx) та речовин у вигляді суспендованих
твердих частинок, недиференційованих за складом (пил) від існуючих великих
спалювальних установок, номінальна теплова потужність яких становить 50 МВт і
більше, а перший дозвіл на викиди або дозвіл на проектування установки видано до
01.07.1992 р. До НПСВ включено 90 великих спалювальних установок загальною
потужністю 64,814 ГВт. Строк дії НПСВ з 01.01.2018 р. по 31.12.2033 р.
Досягнення нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин
відповідно до положень Директиви 2010/75/ЄС, повинно відбутися до 31.12.2028 р.
для пилу – 5172,0 т/рік і SO2 – 51004,4 т/рік та до 31.12.2033 р. – для NOx –
53791,3 т/рік.
Енергетичною стратегією України на період до 2035 року «Безпека,
енергоефективність, конкурентоспроможність» (ЕСУ-2035), схваленою
розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 р. №605-р, визначено
мету і цілі розбудови енергетичного сектору відповідно до потреб економічного і
соціального розвитку країни на період до 2035 р. Головною метою розвитку
енергетики на період до 2035 р. є забезпечення енергетичної та екологічної безпеки і

86
перехід до енергоефективного та енергоощадного використання і споживання
енергоресурсів із впровадженням інноваційних технологій.
Етапи імплементації ЕСУ-2035 включають: до 2020 р. – реформування
енергетичного сектора; до 2025 р. – оптимізацію та інноваційний розвиток
енергетичної інфраструктури та до 2035 р. – забезпечення сталого розвитку
енергетики.
Відповідно до прогнозної структури загального первинного постачання енергії
(ЗППЕ) ЕСУ-2035 обсяги використання викопних ресурсів зменшаться на 21,5% (з
96,5% у 2015 р. до 75% у 2035 р.), а поновлювані ресурси збільшаться за цей період
(з 3,5% у 2015 р. до 25% у 2035 р.) на 21,5%. У сфері поновлюваних джерел енергії
передбачено стале розширення використання всіх видів поновлюваної енергетики
(що потребує розвитку високоманеврової smart-генерації та сегменту накопичувачів
енергії).
У сфері енергоефективності прогнозується зниження енергоємності ВВП
(ПКС) з 0,28 т н.е./тис. дол. США у 2015 р. до 0,13 т н.е./тис. дол. США у 2035 р.
Передбачено також впровадження систем енергетичного менеджменту; проведення
енергоаудиту; забезпечення обліку всіх форм енергії та паливно-енергетичних
ресурсів та ряд інших заходів.
Питомі витрати палива на відпуск електроенергії зменшаться з
396 г у.п./кВт∙год у 2015 р. до 334 г у.п./кВт∙год у 2035 р.; питомі витрати палива на
відпуск тепла котельнями зменшаться з 165 кг у.п./Гкал у 2015 р. до 145 кг у.п./Гкал
у 2035 р.; частка втрат в електромережах зменшиться з >12% у 2015 р. до <7,5% у
2035 р.; частка втрат в тепломережах зменшиться з >20% у 2015 р. до <10% у 2035 р.
Кабінетом Міністрів України 06.06.2018 р. схвалено «План заходів з реалізації
етапу «Реформування енергетичного сектору (до 2020 року)» Енергетичної
стратегії України до 2035 року «Безпека, енергоефективність,
конкурентоспроможність», який визначає мету і цілі розбудови енергетичного
сектору відповідно до потреб економічного і соціального розвитку на найближчі три
роки. Результатом реалізаціїї даних заходів має стати перетворення паливно-
енергетичного комплексу з проблемної галузі, яка вимагає постійної державної
підтримки, на сучасну конкурентоспроможну, що стане передумовою для стійкого
економічного розвитку України протягом найближчих років.

87
 Додаток 1
Споживання первинної енергії у світі у 2006 р. та 2016 р. за видами енергоресурсів, млн т н.е.
Ядерна Гідро- Ядерна Гідро-
Природ Природ
Країна/вид Нафта Вугілля енерге- енерге- ПДЕ Всього Нафта Вугілля енерге- енерге- ПДЕ Всього
ний газ ний газ
енергоресурса тика тика тика тика
2006 2016
США 930,7 560,4 565,7 187,5 64,4 22,8 2331,50 863,1 716,3 358,4 191,8 59,2 83,8 2272,60
Північна 1
707,6 607,1 212 151,4 27 2824,20 1 046,90 886,8 386,9 217,4 153,9 97,1 2789,00
Америка 119,10
Бразилія 100 18,5 12,8 3,1 78,9 3,4 216,70 138,8 32,9 16,5 3,6 86,9 19 297,70
Південна та
Центральна 263,2 121,9 24,3 4,9 147,8 5,7 567,80 326,2 154,7 34,7 5,5 156 28,2 705,30
Америка
Велика Британія 83,2 81 40,9 17,1 1 3,1 226,30 73,1 69 11 16,2 1,2 17,5 188,00
Іспанія 79,3 31,2 17,9 13,6 5,8 6,2 154,00 62,5 25,2 10,4 13,3 8,1 15,5 135,00
Італія 86,7 69,7 16,7 8,4 3,5 185,00 58,1 58,1 10,9 9,3 15 151,40
Польща 23,3 12,4 57,4 0,5 0,5 94,10 27,2 15,6 48,8 0,5 4,6 96,70
РФ 130,4 373,5 97 35,4 39,6 0,1 676,00 148 351,8 87,3 44,5 42,2 0,2 674,00
Україна 14,2 60,3 39,8 20,4 2,9 1 138,60 9,1 26,1 31,5 18,3 1,6 0,3 86,90
Франція 93 39,6 12,4 101,9 12,9 1,4 261,20 76,4 38,3 8,3 91,2 13,5 8,2 235,90
Німеччина 123,6 79,1 84,5 37,9 4,5 11,7 341,30 113 72,4 75,3 19,1 4,8 37,9 322,50
Європа та
978 1 003,30 536,3 286,7 178,6 40,4 3023,30 884,6 926,9 451,6 258,2 201,8 144 2867,10
Євразія
Іран 87,7 100,8 1,5 4,2 194,20 83,8 180,7 1,7 1,4 2,9 0,1 270,60
Саудівська
98,4 66,1 164,50 167,9 98,4 0,1 266,40
Аравія
Близький Схід 309,1 266,7 9,8 6,6 592,20 417,8 461,1 9,3 1,4 4,7 0,7 895,00
Південна
25,3 3,1 81,5 2,7 0,7 0,1 113,40 26,9 4,6 85,1 3,6 0,2 1,8 122,20
Африка
Африка 138,1 80,6 90,6 2,7 21,9 0,9 334,80 185,4 124,3 95,9 3,6 25,8 5 440,00
Індія 128,3 33,5 219,4 4 25,5 3,3 414,00 212,7 45,1 411,9 8,6 29,1 16,5 723,90
Китай 353,1 53,4 1 454,70 12,4 98,6 2,5 1974,70 578,7 189,3 1 887,60 48,2 263,1 86,1 3053,00
Японія 238 75,4 112,3 69 19,9 5,8 520,40 184,3 100,1 119,9 4 18,1 18,8 445,20
ЄС 727,3 441,1 327,2 224,1 71,5 39,1 1830,30 613,3 385,9 238,4 190 78,7 135,6 1641,90
Всього в світі 3984,20 2 678,10 3 293,90 635 687,5 93,2 11371,90 4418,2 3 204,10 3 732,00 592,1 910,3 419,6 13276,30
Джерело: BP Statistical Review of World Energy 2017

88
 Додаток 2

Динаміка обсягів та енергомісткості ВВП за 1990 - 2016 рр.

Енергомісткість ВВП, кг н.е./$2005 (ПКС) ВВП з ПКС $2011
Регіони / Країни 2000 - 2000-
1990 2000 2005 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2016 2000, млн $ 2016, млн $ 2016,
(%/рік) зміна, %
World 0,219 0,186 0,177 0,166 0,164 0,165 0,161 0,158 0,155 0,151 0,147 0,144 -1,6 63 176 393,10 111 806 987,75 77
OECD 0,183 0,163 0,152 0,142 0,141 0,141 0,136 0,134 0,132 0,129 0,126 0,124 -1,7 37 946 188,04 49 952 557,37 32
G7 0,188 0,167 0,156 0,145 0,144 0,144 0,138 0,134 0,133 0,131 0,128 0,126 -1,8
BRICS 0,354 0,251 0,236 0,212 0,209 0,207 0,204 0,200 0,192 0,185 0,177 0,171 -2,4
Europe 0,162 0,136 0,129 0,119 0,118 0,120 0,113 0,113 0,111 0,106 0,105 0,104 -1,6
European Union 0,164 0,137 0,130 0,119 0,117 0,119 0,113 0,112 0,111 0,105 0,104 0,102 -1,8 14 795 760,02 18 515 360,68 25
Belgium 0,188 0,184 0,168 0,158 0,155 0,163 0,149 0,142 0,147 0,138 0,137 0,142 -1,6 381 894,60 476 006,38 25
Czech Rep, 0,277 0,219 0,197 0,170 0,168 0,173 0,164 0,164 0,163 0,157 0,148 0,143 -2,6 216 763,12 328 168,40 51
France 0,156 0,144 0,141 0,131 0,129 0,131 0,123 0,124 0,123 0,118 0,118 0,115 -1,4 2 125 626,19 2 545 990,52 20
Germany 0,167 0,130 0,127 0,115 0,115 0,116 0,106 0,106 0,108 0,102 0,101 0,101 -1,6 3 022 470,16 3 643 362,63 21
Italy 0,109 0,105 0,108 0,104 0,102 0,103 0,099 0,098 0,096 0,091 0,093 0,093 -0,8 2 080 426,55 2 098 000,27 1
Netherlands 0,159 0,134 0,134 0,120 0,122 0,129 0,117 0,119 0,119 0,111 0,109 0,108 -1,3 664 439,38 802 048,82 21
Poland 0,331 0,196 0,175 0,157 0,147 0,152 0,145 0,139 0,137 0,128 0,125 0,124 -2,8 563 644,32 986 762,77 75
Portugal 0,103 0,111 0,114 0,102 0,104 0,098 0,097 0,095 0,097 0,094 0,097 0,097 -0,9 267 532,11 278 835,47 4
Romania 0,358 0,235 0,189 0,155 0,147 0,149 0,151 0,146 0,129 0,125 0,122 0,118 -4,2 236 176,13 426 576,59 81
Spain 0,116 0,119 0,118 0,105 0,100 0,100 0,099 0,102 0,096 0,093 0,094 0,093 -1,5 1 215 703,93 1 544 776,21 27
Sweden 0,210 0,171 0,166 0,148 0,143 0,152 0,145 0,146 0,142 0,135 0,127 0,130 -1,7 326 980,41 459 912,93 41
United Kingdom 0,147 0,122 0,106 0,095 0,093 0,095 0,086 0,088 0,085 0,078 0,077 0,074 -3,1 1 941 187,22 2 553 357,30 32
Norway 0,151 0,130 0,121 0,137 0,136 0,146 0,119 0,123 0,134 0,116 0,117 0,117 -0,7 260 775,11 333 917,31 28
Turkey 0,120 0,122 0,108 0,112 0,117 0,117 0,114 0,116 0,111 0,112 0,115 0,119 -0,2 876 637,75 1 882 806,25 115
CIS 0,482 0,494 0,382 0,323 0,317 0,323 0,322 0,316 0,304 0,293 0,291 0,292 -3,2
Kazakhstan 0,396 0,277 0,242 0,266 0,239 0,243 0,253 0,230 0,239 0,215 0,207 0,209 -1,8 148 115,36 416 804,81 181
Russia 0,471 0,491 0,384 0,328 0,335 0,341 0,343 0,340 0,330 0,320 0,323 0,326 -2,5 2 059 806,43 3 524 003,24 71
Ukraine 0,501 0,615 0,469 0,373 0,372 0,413 0,375 0,362 0,344 0,336 0,320 0,318 -4,0 235 915,24 327 215,11 39

89
 Енергомісткість ВВП, кг н.е./$2005 (ПКС) ВВП з ПКС $2011
Регіони / Країни 2000 - 2000-
1990 2000 2005 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2016 2000, млн $ 2016, млн $ 2016,
(%/рік) зміна, %
Uzbekistan 0,838 0,938 0,667 0,549 0,451 0,406 0,411 0,388 0,319 0,300 0,286 0,262 -7,7 61 716,16 192 327,18 212
America 0,205 0,178 0,165 0,154 0,152 0,151 0,147 0,143 0,141 0,141 0,138 0,136 -1,7
North America 0,235 0,201 0,182 0,171 0,168 0,167 0,163 0,157 0,156 0,155 0,150 0,147 -1,9 14 130 466,52 18 780 826,58 33
Canada 0,273 0,247 0,234 0,221 0,219 0,214 0,213 0,207 0,205 0,206 0,200 0,197 -1,4 1 151 768,86 1 563 500,68 36
United States 0,232 0,196 0,177 0,167 0,163 0,163 0,159 0,153 0,151 0,150 0,145 0,143 -2,0 12 975 535,51 17 213 815,51 33
Argentina 0,147 0,126 0,124 0,119 0,116 0,110 0,104 0,104 0,104 0,108 0,108 0,112 -0,8 552 151,22 810 276,05 47
Brazil 0,102 0,106 0,105 0,105 0,102 0,105 0,102 0,105 0,106 0,109 0,111 0,112 0,3 1 993 147,73 2 912 059,74 46
Mexico 0,144 0,123 0,135 0,124 0,130 0,120 0,121 0,122 0,120 0,115 0,111 0,106 -0,9 1 527 336,38 2 146 648,77 41
China 0,568 0,274 0,276 0,238 0,233 0,233 0,228 0,220 0,211 0,199 0,188 0,179 -2,6 4 672 725,79 19 853 997,58 325
India 0,222 0,186 0,158 0,148 0,150 0,142 0,139 0,139 0,133 0,131 0,125 0,122 -2,6 2 627 411,13 8 067 710,08 207
Japan 0,134 0,141 0,133 0,124 0,125 0,126 0,117 0,113 0,112 0,109 0,106 0,106 -1,8 4 296 406,25 4 856 241,06 13
Malaysia 0,129 0,146 0,157 0,153 0,148 0,141 0,139 0,134 0,144 0,139 0,130 0,132 -0,6 378 156,96 800 279,56 112
South Korea 0,191 0,205 0,183 0,174 0,175 0,179 0,180 0,179 0,174 0,172 0,170 0,170 -1,2 975 737,01 1 792 874,58 84
Australia 0,213 0,191 0,171 0,172 0,170 0,167 0,164 0,156 0,152 0,147 0,145 0,131 -2,3 675 744,57 1 071 584,35 59
Algeria 0,093 0,095 0,084 0,092 0,100 0,095 0,097 0,103 0,104 0,109 0,110 0,109 0,9 318 406,85 567 456,02 78
Kuwait 0,106 0,147 0,139 0,130 0,153 0,160 0,147 0,159 0,147 0,145 0,156 0,153 0,3 143 388,17 -100
Saudi Arabia 0,113 0,145 0,143 0,151 0,158 0,168 0,146 0,156 0,146 0,156 0,158 0,156 0,4 894 349,02 1 628 572,10 82
United Arab
0,111 0,108 0,118 0,135 0,144 0,145 0,143 0,143 0,140 0,135 0,139 0,141 1,7 325 665,32 622 297,47 91
Emirates

ВВП ПКС - валовий внутрішній продукт, у міжнародних доларах за ставками паритету купівельної спроможності.($2011) Міжнародний
долар — умовна розрахункова грошова одиниця, застосовувана при порівнянні макроекономічних показників різних країн світу. ВВП - це
сума валової доданої вартості всіх виробників-резидентів в економіці плюс податки на продукти та мінус будь-які субсидії, які не входять
у вартість продукції. Обчислюється без врахування амортизації вироблених активів. Дані в постійних міжнародних доларах станом на
2011 р.

Джерело: за даними «Статистичного щорічника світової енергетики 2017» Enerdata та Worldbank

90
 Додаток 3

Динаміка енергомісткості ВВП за 2000 - 2016 рр.

кг н.е./$2005 р. (ПКС)

Джерело: за даними «Статистичного щорічника світової енергетики 2017» Enerdata та Worldbank

91
 Окремі скорочення
МЕА – Міжнародне Енергетичне Агентство (International Energy Agency, IEA)
ОЕСР – Організація економічного співтовариства та розвитку (Organisation for Economic
Cooperation and Development)
BP – нафтогазова, нафтохімічна та вугільна транснаціональна монополія Великої Британії (British
Petroleum)
IRENA – Міжнародне агентства з поновлюваних джерел енергії (The International Renewable
Energy Agency)
EIA – Управлінням енергетичної інформації Міністерства енергетики США (Energy Information
Administration)
CIGRE – Міжнародна рада з великих електричних систем (International Council on Large Electric
Systems)
ЄБРР – Європейський банк реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and
Development)
ЄС – Європейський союз (European Union, EU)
ЄР – Європейська Рада (The European Council, EC)
ЄК – Європейська Комісія (The European Commission)
CECRE – Центр контролю за поновлюваними джерелами енергії (Control Centre of Renewable
Energies)
ОПЕК – організація країн-експортерів нафти (The Organization of the Petroleum Exporting, OPEC)
REN21 – Всесвітня мережа з вивчення політики в галузі поновлюваної енергії 21-го століття
(Renewable Energy Policy Network for the 21st Century
ESS – системи акумулювання енергії (Energy Storage System)
РДЕ – розподільчі джерела енергії
ISO – Міжнародна організація по стандартизації (International Organization for
Standardization, ISO)
IEEFA – Інститут економіки енергетики та фінансового аналізу США (Institute for Energy
Economics and Financial Analysis)
EMS – управління виробництвом електроенергії (Energy Management Systems)
ПДЕ – поновлювані джерела енергії (Renewable Energy Sources, RES)
НДДКР – науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (Research and Development Work,
R&D Work)
LCOE – показник сукупної вартості електроенергії (Levelized Costs of Electricity)
ГАЕС – гідроакумулюючі електростанції
ОЕС – об’єднана енергосистема
ЗПГ – зріджений природний газ
ПЕР – паливно-енергетичні ресурси
ПЕБ – паливно-енергетичний баланс
ККД – коефіцієнт корисної дії
ВВП – валовий внутрішній продукт

92
 Джерела інформації
1. World Energy Outlook 2017 (Всесвітній енергетичний прогноз за 2017 р. Короткий огляд), International
Energy Agency (Міжнародне енергетичне агентство)
2. BP Energy Outlook 2017 edition (BP Світовий огляд енергетики 2017), BP, 2017
3. BP Annual Report, 2018 (Річний звіт ВР 2018)
4. BP Statistical Review of World Energy 2017 (BP Статистичний огляд світової енергетики за 2017 р.)
5. BNEF «Clean Energy Investment Trends 2017» – Bloomberg New Energy Finance (Річний звіт BNEF
«Інвестиційні тренди в чистій енергетиці 2017») January 2018
6. Annual Energy Outlook 2018 with projections to 2050, (Світній енергетичний огляд за 2018 р з прогнозом
до 2050 р..) Energy Information Agency, EIA, (Енергетичне інформаційне агенство), February 2018
7. Global landscape for renewable energy finance. Climate policy initiative (Світовий ландшафт стану
фінансування ПДЕ. Ініціатива з кліматичної політики), IRENA, 2018
8. Renewable Energy Prospects for the European Union (Прогнозування розвитку ПДЕ в ЄС), European
Commission, IRENA, February 2018
9. Global Energy Transformation. A Roadmap to 2050 (Світова трансформація енергетики. Дорожня карта
до 2050 р.), IRENA, 2018
10. Energy Atlas 2018. Facts and figures about renewable in Europe (Енергетичний Атлас 2018. Факти та
ілюстрації щодо стану ПДЕ в ЄС )Heinrich Boll Shtiftung, 2018
11. Perspectives for the energy transition. Investment Needs for a Low-Carbon Energy System (Перспективи
енергетичного переходу. Інвестиційні потреби в низько вуглецевих енергосистемах), МЕА, 2017
12. Wind in Power 2017. Annual combined onshore and offshore wind energy statistics, (Енергія вітру в
енергосистемі 2017. Річна статистика щодо морських та наземних вітроустановок) WindEurope,
February 2018
13. Renewables 2017. Global Status Report, (ПДЕ 2017, Звіт про світовий стан), REN21
14. Eurostat – http://ec.europa.eu/eurostat/
15. Renewable energy statistics 2017 (Статистика поновлюваної енергії за 2017 р. ), IRENA
16. Основные положения глобального отчета REN21 2017. Поддерживая глобальный переход к
возобновляемой энергетике, REN21, 2017
17. Политика повышения энергоэффективности: передовой опыт. Восьмая конференция министров
«Окружающая среда для Европы», Батуми, июнь 2016
18. Рынки нефти и газа ExxonMobil, новый прогноз развития мировой енергетики, декабрь 2016
19. Прогноз развития энергетики за 2017г. С прогнозом до 2040. Основные тезисы, ExxonMobil. 2017
20. План по защите климата 2050. Принципы и цели Федерального правительства Германии в области
защиты климата, ноябрь 2016
21. RE100: Корпорации профинансируют 87 ГВт новых мощностей ВИЭ до 2030, В.Сидорович, март 2018
22. IEA и IRENA: переход к низкоуглеродной энергетике возможен и выгоден, В.Сидорович, март 2017
23. WEO от МЭА: опубликован очередной прогноз развития мировой енергетики, В.Сидорович, ноябрь 2017
24. Более 20 стран вступили в альянс с целью прекратить использование угля к 2030, В.Сидорович, 2017
25. Доклад МЭА: Прогресс в области развития технологий экологически чистой энергетики в 2017, 2017
26. Возобновляемые источники энергии (ВИЭ) для промышленности, В.Сидорович, ноябрь 2017
27. Европейская электроэнергетика планирует стать углеродно-нейтральной задолго до 2050 г., 2017
28. Переход на чистую енергетику, Н.Китаев, 2018
29. Новый доклад МЭА о развитии солнечной енергетики, В.Сидорович, 2017
30. Корпорация Shell опубликовала сценарий полной декарбонизации мировой экономики, В.Сидорович, 2018
31. Газ и нефть: перспективы и тенденции, П.Искендеров, 2017
32. IEA прогнозирует доминирование США на нефтегазовом рынке, С.Мануков, 2018
33. Европейский энергобаланс. По какому пути развития идут Украина и ЕС? А.Конеченков, журнал
«Терминал» 11, 2016
34. Немецкие промышленники сформулировали «климатические пути» ФРГ, В.Сидорович, февраль 2018
93
35. ЭнергоэффективностьУкраины и международные стандарты, Н.Китаев, 2017
36. Розвиток поновлюваних джерел енергії в Україні, звіт в рамках проекту «Експертний хаб з
енергоефективності», 2017
37. Енергосервіс в бюджетній сфері: правові засади та зобов’язання Держенергоефективності у 2018 році.
/ Держенергоефективності. // Презентація. – 2018. – 18 стор. – Електрон. дан. – Режим доступу:
http://saee.gov.ua/.
38. Євроінтеграційний реванш: енергосистема України інтегрується в загальноєвропейську ENTSO-E. /
Прудка Н. // Главком. – 2017. – Електрон. дан. – Режим доступу:
https://glavcom.ua/publications/jevrointegraciyniy-revansh-energosistema-ukrajini-integrujetsya-v-
zagalnojevropeysku-entso-e-424525.html.
39. ЄС розробляє для України нову програму залучення інвестицій. – 2018. – Електрон. дан. – Режим
доступу: http://day.kyiv.ua/uk/news/250418-yes-rozroblyaye-dlya-ukrayiny-novu-programu-zaluchennya-investyciy
40. Законодавчі ініціативи у сфері альтернативної енергетики. / Держенергоефективності // Презентація.
– 2017. – 24 стор. . – Електрон. дан. – Режим доступу: www.saee.gov.ua.
41. Звіт про виконання Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом у 2017 році /
Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції, Офіс Віце-прем’єр-міністра з
питань європейської та євроатлантичної інтеграції України спільно з експертами Проекту
Європейського Союзу «Аssociation4U». – Київ. – 2018. – 88 с. – Електрон. дан. – Режим доступу:
http://www.eu-ua.org. «Зеленая» оптимизация. / Михайлов В. // Энергобизнес. – 2018. – №23. – С.18 – 20
42. Интеграция ОЭС Украины с ENTSO-E может снизить цены на э/э в стране на 20 – 30% / Ковальчук В.
// Интерфакс-Украина. – 2017. – Електрон. дан. – Режим доступу:
https://interfax.com.ua/news/economic/437118.html.
43. Цена «зеленого» вопроса. // Энергобизнес. – 2018. – №17 – 19. – С. 17 – 19.
44. Механізми фінансування заходів енергоефективності в Україні. / Мінрегіон України. – 2017. – 64 стор. –
Електрон. дан. – Режим доступу: http://es.esco.agency/images/art/3-2017/art20.pdf
45. Перехід України на відновлювану енергетику до 2050 року. /Дячук О.// Презентація. – 2017. –
29 с.https://www.energybrainpool.com/fileadmin/download/Studien/Studie_20170626_GPE_Studie_Kalte-
Dunkelflaute_Energy-Brainpool.pdf.
46. Пріоритетні заходи для зменшення споживання природного газу в України (до 2022 року). /
Держенергоефективності. // Презентація. – 2017. – 20 стор. – Електрон. дан. – Режим доступу:
http://saee.gov.ua/sites/default/files/EfWconcept_15_02_2018.pdf
47. Програми утеплення житла: державна і місцева підтримка у 2017 р. / Держенергоефективності //
Презентація. Режим доступу: http://saee.gov.ua/sites/default/files/Final_Savchuk_2017.pdf.
48. Результати урядової політики скорочення споживання енергії та плани на найближчий період. / Савчук
С. // Презентація. – 2018. – 10 стор. – Електрон. дан. – Режим доступу:
http://saee.gov.ua/sites/default/files/SAEE_EE_28_02_2018.pdf
49. Розбудова сфери енергоефективності та відновлюваної енергетики в Україні: здобутки 2017 р. / С.
Савчук.// Презентація. – 2017. – 41 стор. – Електрон. дан. – Режим доступу: http://www.saee.gov.ua.
50. Україна у співпраці з IRENA залучатиме досвід та інвестиції провідних країн світу у вітчизняну
відновлювану енергетику. / Держенергоефективності. // Презентація. – 2018. – Електрон. дан. – Режим
доступу: http://www.saee.gov.ua/uk/news/2148.
51. Укренерго-2017: Результати перших реформ. / В. Ковальчук. // Енергетика та електрифікація.
52. «Укренерго» подводит итоги. / В. Михайлов. // Энергобизнес. – 2018. – №7. – С. 18 – 19.
53. Укренерго – за розвиток самодостатньої «зеленої» генерації. – Електрон. дан. – Режим доступу:
http://www.ukrenergo.energy.gov.ua/Pages/ua/DetailsNew.aspx?nID=3689.
54. Укренерго презентує новий пакет ініціатив для виробників «зеленої» енергії. – Електрон. дан. – Режим
доступу: http://www.ukrenergo.energy.gov.ua/Pages/ua/DetailsNew.aspx?nID=3385.
55.Фонд енергоефективності. / Зубко Г.Г. // Презентація. – 2018. – 20 стор. – Електрон. дан. – Режим
доступу: http://saee.gov.ua/sites/default/files/docs/1_Zubko.pdf
94