Серія «Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм».

Випуск 6

УДК 32.019.51:654.19

ОСНОВНІ ЗАСОБИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОТИБОРСТВА

ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ ЯК ЯВИЩА СУЧАСНОГО МІЖНАРОДНОГО
ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ
І. М. Харченко,
к.т.н, доц.
С. О. Сапогов,
к.фіз.-мат.н.
В. М. Шамраєва,
д.політ.н., доц.
Л. В. Новікова,
к.ю.н., доц.
Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна
kharchenko@karazin.ua

Останні тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин обумовили і перехід від класичного міждержавного
силового протистояння до протистояння в інформаційній сфері. Практичними засобами його реалізації є інфор-
маційна зброя. Але розвиток сучасних технологій зробив її доступною значно ширшому колу гравців і сприяє їх
залученню у процеси захисту інформації та досягнення інформаційної переваги. Основною метою даної публіка-
ції став ретроспективний аналіз основних засобів практичного ведення інформаційного протиборства та інформа-
ційних війн як достатньо нового явища у міжнародних відносинах.
Ключові слова: міжнародні відносини, інформаційна війна, інформаційне протиборство, інформаційна без-
пека держави.

ОСНОВНЫЕ СРЕДСТВА ИНФОРМАЦИОННОГО ПРОТИВОБОРСТВА И ИНФОРМАЦИОННОЙ ВОЙНЫ КАК

ЯВЛЕНИЯ СОВРЕМЕННОГО МЕЖДУНАРОДНОГО ПОЛИТИЧЕСКОГО ПРОЦЕССА
Последние тенденции развития современных международных отношений обусловили и переход от классиче-
ского межгосударственного силового противостояния к противостоянию в информационной сфере. Практическим
средством его реализации стало информационное оружие. Однако развитие современных технологий сделало
его доступным более широкому кругу игроков и способствует их привлечению в процессы защиты информации
и достижения информационного преимущества. Основной целью данной публикации стал ретроспективный ана-
лиз основных способов практического ведения информационного противоборства и информационных войн как
достаточно нового явления в международных отношениях.
Ключевые слова: международные отношения, информационная война, информационное противоборство,
информационная безопасность государства.

THE MAIN METHODS OF INFORMATION WARFARE AND INFORMATION WAR AS A PHENOMENON OF

MODERN INTERNATIONAL POLITICAL PROCESS
The recent trends in the development of contemporary international relations have led to the transition from classical
interstate military the confrontation to confrontation in the information sphere. Information weapons became A practical
means of its implementation. However, the development of modern technology has made it accessible to a wider range
of players and promotes their involvement in the protection of information and processes to achieve the benefits of
information. The main purpose of the article is to analyse of the main ways of conducting practical information warfare
and information warfare, as a fairly new phenomenon in international relations.
Keywords: international relations, information warfare, information warfare, information security of the state.

Постановка проблеми у загальному вигляді та рається автор, виокремлення невирішених раніше

її зв’язок з важливими науковими або практични-
ми завданнями. Проблематика інформаційних воєн
достатньо широка та має кілька логічних підтем.
Однією з них стала й інформаційна зброя. Нажаль
сьогодні ще не сформовано чітких визначень та
підходів до концепту «інформаційна зброя». Багато
фахівців розходяться в оцінках, що саме вважати
такою, а що відносити до новітніх але звичайних оз-
броєнь. Тому необхідно продовжувати і далі науко-
ву дискусію щодо визначення поняття інформацій-
на зброя та виокремлення її основних класифікацій.
Аналіз останніх досліджень та публікацій, в
яких розглянута дана проблематика і на які спи-
© Харченко І. М., Сапогов С. О., Шамраєва В. М., Новікова Л. В., 2017
частин загальної проблеми, яким присвячена дана
стаття. Дана публікація спирається на дослідження
іноземних політологів, таких як Т. Гарден, Р. Анжел
[5, 6] та ін. Великий внесок у дослідження пробле-
ми внесли і вітчизняні дослідники, такі як В. Богуш,
О. Юдін, М. Рижков та ін. [1, 4] В той же час пробле-
матику практичних засобів ведення війни в умовах
формування інформаційного суспільства та осо-
бливо визначення концепту інформаційна зброя не
можна вважати розкритою.
Мета та визначення завдань. Основною метою
даної публікації став ретроспективний аналіз ос-
новних засобів практичного ведення інформаційно-
77
 ВІСНИК ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені В. Н. КАРАЗІНА, 2017
го протиборства та інформаційних війн як достат-
ньо нового явища у міжнародних відносинах.
Виклад основного матеріалу дослідження.
Інформаційна перевага є одним із центральних по-
нять у сфері інформаційного протиборства. Вона
являє собою здатність системи управління держави
забезпечити стійкий процес своєчасного одержан-
ня достовірної інформації та доведення її до від-
повідних споживачів при одночасному отриманні
можливості використання у своїх інтересах такої
ж системи ймовірного противника або пониження
ефективності роботи останньої. При цьому під та-
кою системою розуміють особовий склад та компо-
ненти збирання, обробки, аналізу, кореляції, збері-
гання в пам’яті ЕОМ, відображення на дисплеях, за-
писи на магнітних та інших носіях інформації, сис-
тематичного оновлення та уточнення, розподілу за
пріоритетністю, передачі інформації споживачам.
Для створення умов для досягнення інформацій-
ної переваги необхідно вирішити п’ять взаємопов’я-
заних завдань. Перше завдання — створити інте-
гровану автоматизовану систему управління, зв’яз-
ку, розвідки та спостереження, що повинно значно
підвищити фундаментальні можливості вирішення
наступних завдань.
Другим завданням є забезпечення примусового
циркулярного доведення до виконавців важливої
інформації в реальному масштабі часу та отриман-
ня конкретної інформації за запитами виконавців із
баз даних вищих інстанцій.
Третє завдання спрямоване на вирішення пи-
тань адекватного співробітництва у розподілі ін-
формації, тобто на забезпечення командного складу
штабів і військ за погодженою домовленістю необ-
хідними засобами сполучення, отримання та розпо-
ділу інформації.
Після вирішення четвертого завдання збройні
сили одержують можливість спільного та узгодже-
ного сприйняття та відображення різними команд-
ними інстанціями реальної оперативної ситуації,
що дає можливість полегшити прийняття рішень,
що відповідали б реальній ситуації, організацію та
підтримку взаємодії під час операції.
Вирішення п’ятого завдання, що полягає у мож-
ливості використання систем в інтересах радіоелек-
тронної війни, зокрема усіх засобів боротьби з сис-
темами бойового управління противника, в цілому
повинне дати можливість досягнення інформацій-
ної переваги при проведенні інформаційних опера-
цій за рахунок побудови та функціонування автома-
тизованих складних саморегулюючих систем.
Переходячи до аналізу інформаційної зброї,
слід підкреслити, що до неї належить широкий клас
засобів і способів інформаційного впливу на про-
тивника від дезінформації і пропаганди до засобів
радіоелектронної боротьби [2, 3].
Інформаційну зброю від звичайної відрізняють:
прихованість — можливість досягнення мети без
видимої підготовки та оголошення війни; масштаб-
78
ність — можливість завдавати невиправні збитки,
не визнаючи державних кордонів і суверенітетів,
без обмеження простору в усіх середовищах; уні-
версальність — можливість багатоваріантного ви-
користання країною, що нападає, проти як воєнних,
так і цивільних об’єктів країни ураження.
Сфера застосування інформаційної зброї вклю-
чає як воєнну галузь, так і інші галузі потенційного
використання з метою:
• дезорганізації діяльності управлінських струк-
тур, транспортних потоків та засобів комунікації;
• блокування діяльності окремих підприємств
та банків, а також цільових галузей промисловості
шляхом порушення технологічних зв’язків та систе-
ми взаєморозрахунків і т.ін.;
• ініціювання техногенних катастроф на терито-
рії противника через порушення управління техно-
логічними процесами та об’єктами;
• масового поширення у свідомості людей пев-
них уявлень, поведінкових стереотипів; виклик не-
вдоволення або паніки, а також провокування де-
структивних дій різноманітних груп.
Слід відзначити, що основними об’єктами засто-
сування інформаційної зброї як у мирний, так і у
воєнний періоди можуть виступати: комп’ютерні та
телекомунікаційні системи, які використовуються
при виконанні своїх управлінських функцій; во-
єнна інформаційна інфраструктура, яка виконує
завдання управління військами та засобами збору
і обробки інформації; інформаційні та управлінські
структури економічних суб’єктів; засоби масової ін-
формації, в першу чергу, електронні.
За галузями застосування інформаційну зброю
можна поділити на інформаційну зброю воєнного
та невоєнного призначення. Інформаційна зброя,
використання якої можливе у воєнних умовах,
включає засоби з такими функціями:
• ураження звичайними боєприпасами за ціле-
вказівками засобів радіо та радіотехнічної розвідки;
• ураження високоточними боєприпасами — ін-
телектуальними боєприпасами з самостійним пошу-
ком цілі та самонаведенням на її уразливі елементи;
• радіопридушення засобів зв’язку маскувальни-
ми завадами;
• створення завад імітації, синхронізацію в кана-
лах передачі даних, що ініціюють функції перезапи-
ту та дублювання повідомлень;
• придушення за допомогою засобів силової ра-
діоелектронної боротьби;
• виведення з ладу радіоелектронних компонент
за рахунок впливу великих рівнів електромагнітних
або іонізуючих випромінювань;
• силовий вплив імпульсом високої напруги че-
рез мережі живлення;
• порушення властивостей середовища поширен-
ня радіохвиль (зрив короткохвильового радіозв’язку
шляхом модифікації параметрів іоносфери);
• за допомогою спеціальних методів впливу на
ЕОМ систем зв’язку;
Серія «Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм». Випуск 6
• засоби генерації природної мови конкретної
людини.
Особливу небезпеку інформаційна зброя стано-
вить для комп’ютерних систем органів державної
влади, управління військами, фінансами, а також
для людей при інформаційно-психологічному впли-
ві на них з метою управління їх поведінкою. При
цьому за результативністю інформаційна зброя
прирівнюється до зброї масового ураження.
До інформаційної зброї, застосування якої мож-
ливе як у воєнний, так і у мирний час, можуть бути
віднесені засоби ураження інформаційних комп’ю-
терних систем та засоби ураження людей.
Засоби ураження інформаційних комп’ютерних
систем є сукупністю спеціально організованої ін-
формації та інформаційних технологій, яка дає змогу
цілеспрямовано змінювати (знищувати, спотворю-
вати), долати системи захисту, обмежувати допуск
законних користувачів, здійснювати дезінформа-
цію, порушувати функціонування носіїв інформації,
що застосовуються в ході інформаційної війни.
За метою використання така інформаційна
зброя поділяється на інформаційну зброю атаки та
інформаційну зброю забезпечення.
Інформаційна зброя атаки – це інформаційна
зброя, за допомогою якої здійснюється вплив на
інформацію, що зберігається, обробляється і пере-
дається в інформаційно-обчислювальних мережах
(ІОМ) і порушуються інформаційні технології, що
застосовуються в ІОМ.
У складі інформаційної зброї атаки виокрем-
люють чотири основні види засобів інформацій-
них впливів: засоби порушення конфіденційності
інформації; засоби порушення цілісності інфор-
мації; засоби порушення доступності інформації;
засоби психологічного впливу на абонентів ІОМ.
Застосування інформаційної зброї атаки спрямова-
не на зрив виконання ІОМ цільових завдань.
Інформаційна зброя забезпечення — інформа-
ційна зброя, за допомогою якої здійснюється вплив
на засоби захисту інформації об’єкта атаки. До
складу інформаційної зброї забезпечення входять
засоби комп’ютерної розвідки та засоби подолання
системи захисту інформаційної системи.
Успішне застосування інформаційної зброї за-
безпечення дозволяє здійснювати деструктивні
впливи на інформацію з використанням інформа-
ційної зброї атаки.
За способом реалізації інформаційну зброю по-
діляють на три великих класи: інформаційна алго-
ритмічна зброя; інформаційна програмна зброя; ін-
формаційна апаратна зброя.
Інформаційна алгоритмічна зброя — вид ін-
формаційної зброї, до якого відносять: алгоритми,
що використовують сполучення санкціонованих
дій для здійснення несанкціонованого доступу до
інформаційних ресурсів; алгоритми застосуван-
ня санкціонованого програмного забезпечення і
програмні засоби несанкціонованого доступу для
здійснення незаконного доступу до інформаційних
ресурсів.
До інформаційної програмної зброї відносять
програми з потенційно небезпечними наслідками
своєї роботи для інформаційних ресурсів мережі
обміну інформацією. Програми з потенційно не-
безпечними наслідками — це окремі програми, які
спроможні виконувати множину таких функцій:
• приховування ознак своєї присутності в про-
грамно-апаратному середовищі мережі обміну ін-
формацією;
• здатність до самодублювання, асоціювання
себе з програмами і перенесення фрагментів в інші
ділянки оперативної або зовнішньої пам’яті;
• руйнування (спотворення) кодів програм в опе-
ративній пам’яті;
• збереження фрагментів інформації з оператив-
ної пам’яті в окремій ділянці зовнішньої пам’яті пря-
мого доступу (локальної або віддаленої);
• спотворення, блокування і (або) підміни маси-
вів інформації, що виводиться у зовнішню пам’ять
або в канал зв’язку, утворених в результаті роботи
прикладних програм або масивів даних, що уже зна-
ходяться у зовнішній пам’яті;
• придушення інформаційного обміну в телеко-
мунікаційних мережах, фальсифікація інформації в
каналах державного й воєнного управління;
• нейтралізація роботи тестових програм і захи-
сту інформаційних ресурсів.
Програми з потенційно небезпечними наслідка-
ми умовно поділяють на такі класи:
• (бойові) комп’ютерні віруси;
• засоби несанкціонованого доступу;
• програмні закладки.
Комп’ютерні віруси — це спеціальні програми, які
здатні самочинно розмножуватися, створюючи свої
копії, і поширюватися, модифікуючи (заражаючи) інші
програми шляхом приєднання до них для наступного
одержання управління та відтворення нових копій.
Після запуску заражених програм вірус може
виконувати різні небажані дії, що порушують ціліс-
ність інформації та (або) режим роботи засобів об-
числювальної техніки: псування файлів та катало-
гів, модифікування програмного забезпечення, спо-
творення результатів обчислень, засмічування або
стирання пам’яті, створення завад при роботі ЕОМ.
Програми вірусів складаються в основному мо-
вою програмування «асемблер» і при виконанні не
створюють ніяких аудіовізуальних відображень у
комп’ютерній системі.
Для бойових комп’ютерних вірусів принципове
значення мають такі класифікаційні ознаки: об’єкт
впливу (зараження); спосіб зараження об’єкта;
принцип маскування; деструктивні можливості.
За видом об’єкта зараження комп’ютерні віру-
си поділяються на завантажувальні віруси, файлові
віруси, завантажувально-файлові віруси, макрові-
руси. За способом зараження комп’ютерні віруси
поділяються на резидентні і нерезидентні. За спосо-
79
 ВІСНИК ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені В. Н. КАРАЗІНА, 2017
бом маскування — на поліморфні віруси, віруси-не-
видимки та комбіновані віруси. За деструктивними
можливостями — на безпечні віруси й віруси, що
виконують деструктивні функції.
Особливістю комп’ютерних вірусів є їхня не-
спрямованість на конкретні програми та власти-
вість самодублювання. Caмодублювання програми
з потенційно небезпечними наслідками — це про-
цес відтворення програмою з потенційно небезпеч-
ними наслідками свого власного коду в оперативній
або зовнішній пам’яті персональної ЕОМ.
Комп’ютерні віруси можуть розмножуватися,
інтегруватися у програми, передаватися лініями
зв’язку, мережами обміну інформацією, виводити з
ладу системи управління і т.ін.
Засоби несанкціонованого доступу належать до
класу програм з потенційно небезпечними наслід-
ками, які виконують такі функції:
• руйнування (спотворення) кодів програм в опе-
ративній пам’яті;
• збереження фрагментів інформації з оператив-
ної пам’яті в окремій ділянці зовнішньої пам’яті пря-
мого доступу;
• спотворення довільним чином, блокування і
(або) підміни масивів інформації, що виводиться у
зовнішню пам’ять або в канал зв’язку, утворених в
результаті роботи прикладних програм, або масивів
даних, що уже знаходяться у зовнішній пам’яті;
• нейтралізація роботи тестових програм і сис-
тем захисту.
До засобів несанкціонованого доступу відно-
ситься всіляке позаштатне програмне забезпечення
МОІ, яке противник може використати для пору-
шення цілісності операційної системи або обчислю-
вального середовища. Часто цей тип програмного
забезпечення використовується для аналізу систем
захисту з метою їхнього подолання й реалізації не-
санкціонованого доступу до інформаційних ресур-
сів мереж обміну інформацією.
Відмітною ознакою засобів несанкціонованого
доступу є наявність функцій подолання захисту.
Програмні закладки належать до таких програм
з потенційно небезпечними наслідками, для яких
обов’язковим є виконання таких функцій:
• руйнування (спотворення) кодів програм в опе-
ративній пам’яті;
• збереження фрагментів інформації з оператив-
ної пам’яті в окремій ділянці зовнішньої пам’яті пря-
мого доступу;
• спотворення, блокування і (або) підміни масивів
інформації, що виводиться у зовнішню пам’ять або в
канал зв’язку, утворених в результаті роботи приклад-
них програм, що уже знаходяться у зовнішній пам’яті.
Виділяють декілька видів програмних закладок:
троянські програми; логічні бомби; логічні люки;
програмні пастки; програмні черв’яки.
До троянських програм належать програмні за-
кладки, які мають законний доступ до системи, але
виконують і приховані функції.
80
Впровадження троянських програм в автомати-
зовані системи управління противника здійснюєть-
ся такими способами: використанням віддалених
атак; створення програмних закладок в операційні
системи та програмне забезпечення, що поставля-
ються на експорт; агентурним шляхом.
Логічна бомба — це така програмна закладка, що
здійснює зловмисні дії при виконанні низки певних
логічних умов. Вноситься таємно в програмне за-
безпечення ЕОМ і виконується внаслідок збігу пев-
них обставин або у визначений момент часу (часова
бомба) з метою спотворення, знищення, модифіку-
вання або викрадення даних.
Логічний люк — механізм усередині операцій-
ної системи, який дозволяє програмі зловмисника
одержати привілейовану функцію або режим ро-
боти. Логічними люками можуть бути різноманіт-
ні помилки, що свідомо вводяться зловмисником у
програмне забезпечення об’єкта.
Програмна пастка становить програмну заклад-
ку, яка використовує помилки або неоднозначність
у програмному забезпеченні.
Програмний черв’як — це програмна закладка,
яка маскується під системні засоби пошуку вільних
ресурсів у мережі.
Усі програмні закладки можна також класифіку-
вати відповідно до мети створення та за способом
доставки в систему.
Як засоби інформаційної зброї програмні за-
кладки мають достатньо специфічну форму реалі-
зації процедури нападу, виконання функцій і дослі-
дження систем захисту елементів обчислювального
середовища.
Інформаційна апаратна зброя включає апаратні
засоби, призначені для виконання функцій інфор-
маційної зброї. Прикладом інформаційної апарат-
ної зброї можуть бути апаратні закладки, які впро-
ваджуються в ПЕОМ, що готуються на експорт, та
їхнє периферійне обладнання. Апаратні закладки
маскуються під звичайні пристрої мікроелектроні-
ки і застосовуються для збирання, оброблення й пе-
редачи конфіденційної інформації.
Наприклад, так званий «Троянський кінь» ство-
рюється на основі певних логічних зв’язків в елек-
тронних колах апаратних засобів комп’ютерної
техніки для автоматичного виконання несанкціоно-
ваних маніпуляцій за аналогією з програмною реа-
лізацією «Троянського коня».
Інформаційна зброя, що належить до різних
класів, може застосовуватися спільно, а деякі види
інформаційної зброї можуть мати риси декількох
класів.
Засоби впливу на людей та їхню психіку роз-
різняють залежно від мети їхнього застосування в
психологічній війні. До таких цілей відносять: спо-
творення інформації, яку одержує політичне керів-
ництво, командування та особовий склад збройних
сил противника, та нав’язування їм фальшивої або
беззмістовної інформації, яка лишає їх можливості
Серія «Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм». Випуск 6

правильно сприймати події або поточну ситуацію
та приймати правильні рішення; психологічне об-
роблення військ та населення; ідеологічні диверсії
та дезінформація; підтримка сприятливої суспіль-
ної думки; організацію масових демонстрацій під
фальшивими лозунгами; пропаганду та поширення
фальшивих чуток; змінювання та управління інди-
відуальною і колективною поведінкою.
Поряд з використанням традиційних засобів
(друковані та електронні ЗМІ) ідуть активна розроб-
ка та апробація спеціальних засобів впливу на лю-
дину як через ЗМІ, так і через комп’ютерні мережі:
засоби інформаційно-психологічного впливу, пси-
хогенного впливу, психоаналітичного впливу, ней-
ролінгвістичного впливу, психотронного впливу.
Висновки. На основі проведеного аналізу за-
стосування інформаційної зброї в інформаційній
війні можна скласти перелік особливостей, що ха-
рактеризують основні риси застосування інфор-
маційної зброї.
Низька вартість. На відміну від традиційних во-
єнних технологій, розробка інформаційної зброї не
потребує значних фінансових ресурсів — достатньо
мати досвід роботи в інформаційних системах і до-
ступ у глобальні та відомчі мережі.
Відсутність традиційних кордонів. Відмінності
між суспільним і особистим, воєнною і криміналь-
ною поведінкою, а також географічні кордони, які
історично складалися між націями, розмиваються
зростаючим взаємозв’язком інформаційних інфра-
структур.
Нові завдання перед органами розвідки.
Неправильне розуміння ролі, можливостей і цілей
інформаційної зброї знижує ефективність тради-
ційної розвідувальної діяльності — необхідні нові
форми розвідки, що концентруються на інформа-
ційній стратегічній зброї.
Складність оцінки загроз і формування системи
попередження. На даний час не існує систем попе-
редження, які дозволили б відрізнити стратегічну
атаку з використанням інформаційної зброї від ін-
ших форм діяльності в інформаційному просторі,
включаючи шпіонаж і випадкові помилки.
Труднощі при створенні й підтримці коаліцій.
Коаліції тільки збільшують уразливість їхніх учас-
ників від інформаційної поразки.
Уразливість власних територій. Оскільки інформа-
ційні технології не обмежені в географічному плані, то
інформаційною зброєю можуть уражатися цілі як на
віддаленому театрі воєнних дій, так і усередині країни.

Література:

1. Богуш В. М. Інформаційна безпека від А до Я / В. М. Богуш, А. М. Кудін. – К. : МОУ, 1999. – 456 с.

2. Гриняев С. Н. Национальная информационная стратегия как основа внешней и внутренней политики США в 21
веке. Защита информации / С. Н. Гриняев // Конфидент. – № 5. – 2002. – С. 26-31; № 6. – 2002. – С. 12-22.
3. Цыганков В. Д. Психотронное оружие и безопасность России. Серия «Информатизация России на пороге
ХХІ века» / В. Д. Цыганков, В. Н. Лопатин – М. : СИНТЕГ, 1999. – 152 с.
4. Юдін О. К. Інформаційна безпека держави / О. К. Юдін, В. М. Богуш. – К. : Консум, 2005. – 576 с.
5. Angell R. N. The Great Illusion : A Study of Relation of Military Power to National Advantages / R. N. Angell – London,
2010 – 672 р.
6. Garden T. The Technology Trap : Science and the Military. / T. Garden – McLean, VA : Brassey’s Defense Pubishers,
2009. – 238 р.

81